Що таке захворювання щитоподібної залози?

Щитоподібна залоза — невеликий орган у формі метелика на передній поверхні шиї. Вона виробляє тироксин (T4) і трийодтиронін (T3), які задають темп обміну речовин, впливають на серце, мозок, кишківник, м'язи й температуру тіла, а в дітей — на ріст і розвиток мозку^[1]. Особливі C-клітини залози виділяють ще кальцитонін, який бере участь в обміні кальцію^[2].

Роботою залози керує гіпофіз за допомогою тиреотропного гормону (ТТГ): коли гормонів щитоподібної залози стає мало, ТТГ зростає, коли багато — знижується. Тому ТТГ і є першим аналізом при підозрі на будь-яку проблему із залозою^[3].

Основні захворювання

Хвороби щитоподібної залози зручно поділити на дві групи: ті, що змінюють рівень гормонів, і ті, що змінюють будову залози. Нерідко вони поєднуються.

• Гіпотиреоз — гормонів замало, обмін речовин сповільнюється. Має його майже 5 зі 100 людей віком від 12 років, здебільшого в легкій формі^[4]. Коли ТТГ підвищений, а T4 ще в нормі, говорять про субклінічний гіпотиреоз.
• Гіпертиреоз — гормонів забагато, все в тілі прискорюється^[5]. Буває і субклінічна форма.
• Аутоімунний тиреоїдит (Хашимото) — імунна система поступово руйнує залозу. Це найчастіша причина гіпотиреозу^[6].
• Хвороба Грейвса — антитіла стимулюють залозу, і вона працює без контролю. Спричиняє близько 4 з 5 випадків гіпертиреозу^[7].
• Інші тиреоїдити — підгострий, безболісний, післяпологовий. Часто спершу дають короткий період надлишку гормонів, потім — їх нестачі, після чого функція залози нерідко відновлюється^[5][4].
• Зоб — збільшення залози. Буває за будь-якого рівня гормонів.
• Вузли — дуже поширені: під час огляду шиї їх знаходять приблизно в 5% жінок і 1% чоловіків, а на УЗД — у 19–68% людей. Злоякісними виявляються 7–15% вузлів^[8].
• Рак щитоподібної залози — найчастіше диференційований, з добрим прогнозом: п'ятирічне виживання загалом становить близько 98%^[9].

Симптоми

Ознаки залежать від того, чи гормонів забагато, чи замало. Розвиваються вони часто поступово, і їх легко списати на втому чи вік.

При гіпотиреозі^[4]: втома, набір ваги, мерзлякуватість, біль у суглобах і м'язах, суха шкіра, рідке волосся, закрепи, рясні чи нерегулярні менструації, сповільнений пульс, пригнічений настрій, а також одутлість обличчя, хрипкий голос^[10] і знижене потовиділення^[3].

При гіпертиреозі^[5]: схуднення попри добрий апетит, прискорене серцебиття, нервозність, дратівливість, безсоння, тремтіння рук, м'язова слабкість, пітливість, погана переносимість спеки, часті випорожнення. При хворобі Грейвса можуть з'явитися подразнення й випинання очей — офтальмопатія^[7].

При вузлах і зобі гормони часто в нормі, а єдиною ознакою буває припухлість на шиї, помітна при ковтанні. Великий зоб може тиснути на трахею чи стравохід, утруднюючи дихання й ковтання^[8].

Бувають і психічні прояви: пригніченість, тривога, «туман» у голові, адже щитоподібна залоза впливає на настрій.

Читайте:

Часті симптоми гіпертиреозу

Гіпертиреоз виникає, коли щитоподібна залоза виробляє забагато гормонів. Їхній надлишок зачіпає шкіру, серц...

Щитоподібна залоза та її вплив на шкіру, волосся, нігті

Суха шкіра, що не рятує жоден крем, волосся на гребінці, ламкі нігті. Іноді за цими «косметичними» проблемами ...

Вплив на репродуктивне здоров'я

У жінок і гіпо-, і гіпертиреоз можуть порушувати менструальний цикл і знижувати фертильність. У чоловіків обидва стани впливають на якість сперми, описані й порушення ерекції; при гіпотиреозі зміни сперматозоїдів минають після нормалізації гормонів^[11]. Під час вагітності недостатність гормонів матері небезпечна для розвитку дитини, тому захворювання щитоподібної залози важливо компенсувати ще до зачаття.

Порушення роботи щитоподібної залози в чоловіків часто позначаються й на сексуальному житті. У багатоцентровому дослідженні 64% чоловіків із гіпотиреозом мали знижений потяг, утруднену еякуляцію чи еректильну дисфункцію, а серед чоловіків із гіпертиреозом половина страждала на передчасну еякуляцію; після нормалізації гормонів її частка зменшилася з 50 до 15%^[12]. Гіпертиреоз, зокрема при хворобі Грейвса, зрідка спричиняє й збільшення молочних залоз у чоловіків, гінекомастію^[13].

Причини гіпотиреозу

Найчастіше гормонів бракує через ураження самої залози, рідше через збій у системі, яка нею керує^[4]:

• Тиреоїдит Хашимото: імунна система поступово руйнує залозу.
• Інші тиреоїдити: після запалення функція залози може тимчасово чи назавжди знизитися.
• Операція, під час якої видалили частину або всю залозу.
• Опромінення: лікування радіоактивним йодом чи променева терапія ділянки шиї.
• Деякі ліки: серцеві (зокрема аміодарон), препарати для лікування біполярного розладу (літій), окремі протипухлинні засоби^[4][10].
• Дефіцит йоду: у світі саме нестача йоду в їжі залишається найчастішою причиною гіпотиреозу^[3]. Коли йоду надходить менше приблизно 10–20 мкг на добу, розвивається гіпотиреоз, часто разом із зобом. Дорослим потрібно 150 мкг йоду на день, а його нестача досі поширена в окремих регіонах, зокрема у Східній Європі^[14].
• Захворювання гіпофіза чи гіпоталамуса: рідкісна причина, за якої сама залоза здорова, але не отримує достатнього сигналу ТТГ^[3].

Причини гіпертиреозу

Надлишок гормонів найчастіше має одну з таких причин^[5]:

• Хвороба Грейвса: антитіла змушують залозу працювати без зупинки.
• Вузли з надмірною активністю: один чи кілька вузлів самі виробляють забагато гормонів.
• Тиреоїдит: із запаленої залози гормони потрапляють у кров, тож гіпертиреоз зазвичай тимчасовий.
• Надлишок йоду з добавок, водоростей чи ліків.
• Передозування препаратів гормонів щитоподібної залози: занадто висока доза левотироксину спричиняє ті самі симптоми, тому дозу не змінюють самостійно.
• Доброякісна пухлина гіпофіза, яка змушує залозу виробляти забагато гормонів.

Хто в групі ризику

Захворювання щитоподібної залози частіше виникають^[4][5][7]:

• У жінок і в людей старших за 60 років.
• Якщо хвороби щитоподібної залози є в родичів.
• При інших аутоімунних хворобах: діабеті 1 типу, целіакії, перніціозній анемії (аутоімунному дефіциті вітаміну B12), ревматоїдному артриті, вовчаку, синдромі Шегрена, первинній недостатності надниркових залоз.
• При цукровому діабеті 2 типу.
• Після операції на щитоподібній залозі, лікування радіойодом, опромінення шиї чи грудної клітки.
• Протягом шести місяців після вагітності.
• При синдромі Тернера.
• При надлишку йоду з добавками, водоростями чи ліками (наприклад, аміодароном).
• У людей, які курять, — для хвороби Грейвса й офтальмопатії.

Чи впливає стрес? У метааналізі 13 досліджень стресові події частіше передували початку хвороби Грейвса, особливо в жінок^[15]. У великому когортному дослідженні люди зі стресовими розладами, зокрема з посттравматичним стресовим розладом, частіше захворювали на аутоімунні хвороби загалом: для ПТСР ризик був приблизно в 1,5 раза вищий^[16]. Це асоціації, а не доведена причина, і чи допомагає зниження стресу перебігу хвороб щитоподібної залози, досліджено мало. Але подбати про психічне здоров'я варто в будь-якому разі.

Обстеження

• Аналіз крові на ТТГ — перший і найважливіший. Якщо він відхиляється від норми, визначають вільний T4, інколи T3^[3].
• Антитіла: до тиреопероксидази — при підозрі на тиреоїдит Хашимото, до рецепторів ТТГ — при підозрі на хворобу Грейвса^[17][6].
• УЗД — якщо залоза збільшена або прощупуються вузли^[8].
• Сцинтиграфія з радіоактивним йодом показує, які ділянки залози надмірно активні. Її призначають при гіпертиреозі та вузлах зі зниженим ТТГ^[8][7].
• Тонкоголкова біопсія вузла — щоб виключити рак, коли вузол має підозрілі ознаки на УЗД^[8].

Читайте:

Розшифровка тестів щитоподібної залози

Введіть результат ТТГ, вільного T4 чи T3: калькулятор порівняє його з референсними межами для вашого віку й під...

Регулярно промацувати шию «для профілактики» не потрібно: людям без симптомів скринінг раку щитоподібної залози, зокрема пальпацією чи УЗД, не рекомендують, бо він виявляє багато безпечних змін і призводить до зайвого лікування^[9]. Але якщо ви помітили на шиї припухлість, що рухається при ковтанні, або шия збільшилася, варто показатися лікарю.

Якщо хочете оглянути шию самостійно, робіть це так: станьте перед дзеркалом у добре освітленому місці, трохи закиньте голову, ковтніть води й подивіться на ділянку під кадиком і над ключицями. Під час ковтання щитоподібна залоза рухається разом із гортанню, і збільшення чи вузол стає помітнішим. Такий огляд не замінює обстеження і не доводить, що все гаразд, але допомагає вчасно помітити зміни.

Читайте:

Тести та дослідження щитоподібної залози

Щоб перевірити щитоподібну залозу, найчастіше починають з аналізу крові на ТТГ, а далі за потреби визначають ...

Лікування

Гіпотиреоз лікують щоденним прийомом левотироксину — синтетичного аналога T4. Комбінацію з препаратами T3 (ліотироніном) рутинно не рекомендують^[18]. При аутоімунному тиреоїдиті лікування зазвичай пожиттєве^[4].

Гіпертиреоз лікують антитиреоїдними препаратами (тіамазол, у першому триместрі вагітності — пропілтіоурацил), радіоактивним йодом або операцією. Бета-адреноблокатори швидко полегшують серцебиття й тремтіння, але не лікують саму хворобу^[5][17].

Підгострий тиреоїдит лікують передусім від болю: при помірному болю зазвичай вистачає нестероїдних протизапальних засобів, а при сильному болю лікар призначає глюкокортикоїд, наприклад преднізон, з поступовим зниженням дози. Полегшення після нього настає зазвичай за 1–2 доби^[19].

Вузли здебільшого лише спостерігають. Операцію чи інше лікування призначають при раку, підозрі на нього, великих розмірах або гіперфункції вузла^[8].

Читайте:

Гіпертиреоз: все, що потрібно знати

Гіпертиреоз прискорює роботу всього організму: серце б'ється частіше, вага знижується, а спека й тривожність ...

Добавки й «природні» методи

Жодні трави, добавки чи дієти не замінюють лікування. Добавки з йодом або ламінарією при аутоімунних хворобах щитоподібної залози можуть погіршити стан^[4][14]. Селен знижує рівень антитіл, але доказів, що він поліпшує перебіг тиреоїдиту Хашимото, немає^[20]. Користь селену доведена лише при легкій офтальмопатії Грейвса^[21]. Даних, що селен спричиняє гіпертиреоз, немає, але його надлишок токсичний: дорослим не варто перевищувати 400 мкг на добу з усіх джерел, а ознаки передозування — часниковий запах з рота, металевий присмак, ламкість нігтів і випадіння волосся^[22]. Добавки з біотином спотворюють результати аналізів на гормони щитоподібної залози, тому про них треба попередити лікаря^[23]. Капусту, броколі й сою, так звані гойтрогени, у звичайних кількостях обмежувати не потрібно.

Серед «природних» засобів для щитоподібної залози найчастіше радять такі. Жоден із них не має доказів, достатніх, щоб замінити лікування:

• Ашваганда. У невеликому рандомізованому дослідженні 50 людей із субклінічним гіпотиреозом екстракт кореня протягом 8 тижнів поліпшив ТТГ, T3 і T4 порівняно з плацебо^[24]. Але це одне коротке дослідження. Водночас описані випадки тиреотоксикозу після прийому ашваганди^[25]. Національні інститути здоров'я не рекомендують її людям з аутоімунними хворобами й хворобами щитоподібної залози: вона може взаємодіяти з препаратами гормонів, зрідка ушкоджує печінку, під час вагітності й годування груддю протипоказана^[26].
• Сік алое. В одному дослідженні 30 жінок з тиреоїдитом Хашимото й субклінічним гіпотиреозом пили сік алое 9 місяців, і їхні ТТГ та рівень антитіл знизилися. Контрольна група була невелика, учасниць не розподіляли випадково, а сама ідея виникла з досвіду однієї з авторок, тож висновків про ефективність робити не можна^[27].
• Акупунктура. Даних про її вплив на гіпо- чи гіпертиреоз у людей немає, вивчали лише моделі на тваринах^[28].
• Маточне молочко, паростки ячменю. Досліджень їхньої дії при хворобах щитоподібної залози за участю людей поки немає.
• Засоби традиційної китайської медицини, зокрема фітотерапію для щитоподібної залози, варто обговорювати з ендокринологом.

Якщо хочете спробувати будь-який із цих засобів, обговоріть це з ендокринологом і не відміняйте призначених ліків: гіпо- та гіпертиреоз без лікування загрожують серйозними ускладненнями.

Можливі ускладнення

• Нелікований гіпотиреоз підвищує рівень холестерину, погіршує фертильність і перебіг вагітності. Рідкісне, але небезпечне для життя ускладнення — мікседематозна кома^[4].
• Нелікований гіпертиреоз може спричинити фібриляцію передсердь із ризиком тромбів та інсульту, серцеву недостатність, остеопороз, а зрідка — тиреоїдну кризу^[5]. Навіть субклінічний гіпертиреоз пов'язаний із ризиком переломів: у метааналізі когорт з понад 70 тисячами учасників він підвищував ризик перелому стегна на 36%, а при ТТГ нижче 0,1 мОд/л ризик переломів хребта зростав приблизно в 3,6 раза^[29].