Вузли щитовидної залози: що потрібно знати

Вузли щитоподібної залози — це поширене явище, яке часто не має жодних симптомів і виявляється випадково. Але кожен такий випадок потребує точного обстеження, бо за непомітною формою може ховатися важливий діагноз.

Щитоподібна залоза — орган, що виробляє гормони для регуляції обміну речовин, серцевого ритму, температури тіла та рівня енергії. Іноді в її тканинах утворюються вузли — ущільнення або утворення, які можуть бути зовсім безпечними, а можуть сигналізувати про серйозні зміни. Більшість із них не становлять загрози, але є випадки, коли вузол виявляється гормонально активним або злоякісним. Саме тому важливо не ігнорувати навіть ті знахідки, які не викликають дискомфорту.

Що таке вузли щитоподібної залози

Вузол щитоподібної залози — це утворення в тканині залози, яке може мати різну структуру: бути щільним (солідним), рідинним (кістозним) або змішаним. Вузол може бути одним або кількома, мати різні розміри — від кількох міліметрів до кількох сантиметрів — і розташовуватись у будь-якій частині залози.

Такі утворення досить поширені: їх виявляють приблизно в кожної другої жінки віком після 50 років під час ультразвукового дослідження. Проте більшість із них — доброякісні й не змінюють рівень гормонів у крові.

Залежно від функціональної активності вузли умовно поділяють на:

• Гарячі вузли: продукують гормони незалежно від потреб організму. Часто призводять до симптомів гіпертиреозу — прискореного серцебиття, схуднення, пітливості.
• Теплі вузли: функціонують разом із рештою залози й не проявляють надлишкової активності. Зазвичай не становлять загрози.
• Холодні вузли: не виробляють гормонів. Саме такі вузли найчастіше вимагають дообстеження на предмет потенційної злоякісності.

Структура вузлів визначається на ультразвуковому дослідженні, яке дозволяє оцінити щільність, межі, наявність кальцифікатів і васкуляризацію (кровопостачання) — усі ці характеристики мають значення для подальшої тактики.

Чому виникають вузли

Утворення вузлів у щитоподібній залозі — це не окрема хвороба, а наслідок різних процесів у тканині залози. У більшості випадків вузли з’являються через локальне збільшення кількості клітин у певній ділянці залози. Це може бути пов’язано з гормональними змінами, нестачею йоду або хронічним запаленням. Але є й інші причини, які лікарі враховують під час обстеження.

Нижче наведені основні чинники, які можуть призвести до формування вузлів:

• Гіперплазія тканини: це надмірне розростання клітин у ділянці залози, що відбувається без контрольного сигналу з боку організму. Таке зростання часто доброякісне, але створює ущільнення — вузол.
• Дефіцит йоду: йод — ключовий елемент для утворення гормонів щитоподібної залози. Якщо його не вистачає, залоза починає «перенапружуватись», що може призвести до утворення вузлів. Сьогодні йоду зменшено завдяки використанню йодованої солі, але ризик залишається у певних регіонах.
• Тиреоїдит Хашимото: це аутоімунне захворювання, при якому імунна система помилково атакує тканину залози. Запалення, яке виникає внаслідок цього, може сприяти появі вузлів. Часто такі вузли мають неоднорідну структуру або містять рідину.
• Кісти щитоподібної залози: це порожнини, заповнені рідиною, які виникають через руйнування або порушення роботи фолікулів (дрібних структур, де виробляються гормони). Вони можуть бути як зовсім безпечними, так і змішаними з твердими елементами.
• Фолікулярна аденома: доброякісна пухлина, що росте з клітин залози. Вона зазвичай ізольована, має чіткі межі та повільно збільшується в розмірах. Хоча аденома не є раком, її важко відрізнити від злоякісних пухлин без біопсії.
• Онкологічні зміни: у рідкісних випадках вузол виявляється раком щитоподібної залози. Найпоширеніший варіант — папілярна карцинома, яка зазвичай розвивається повільно і добре піддається лікуванню.

Причину появи конкретного вузла не завжди можна встановити точно. Але навіть за відсутності скарг важливо пройти обстеження, щоби не пропустити змін, які потребують медичного втручання.

Фактори ризику

Хоча вузли щитоподібної залози можуть виникнути в будь-якої людини, є чинники, які помітно підвищують вірогідність їх появи. Деякі з них пов’язані зі спадковістю або способом життя, інші — з навколишнім середовищем або попередніми медичними впливами.

Основні фактори ризику включають:

• Жіноча стать: у жінок вузли виявляють значно частіше, ніж у чоловіків. Ймовірно, це пов’язано з впливом жіночих гормонів на щитоподібну залозу, особливо в періоди гормональних змін — під час вагітності, менопаузи чи після пологів.
• Вік понад 60 років: з віком тканина щитоподібної залози змінюється, зокрема сповільнюється регенерація клітин. Це створює передумови для формування вузлів, навіть без зовнішніх чинників.
• Опромінення шиї або голови в дитинстві: раніше рентгенівські або променеві процедури часто призначалися без повного розуміння їх наслідків. Вплив іонізуючого випромінювання в дитячому віці підвищує ризик як доброякісних, так і злоякісних змін у щитоподібній залозі.
• Сімейна історія захворювань щитоподібної залози: якщо у близьких родичів були вузли або рак цієї залози, ризик їх виникнення зростає. Це може бути пов’язано з генетичною схильністю до порушень у клітинах щитоподібної тканини.
• Інші захворювання щитоподібної залози: наприклад, хронічні тиреоїдити або порушення рівня гормонів можуть створювати умови для розвитку вузлів.

Наявність факторів ризику не означає, що вузол обов’язково виникне. Але це — причина бути уважнішим до свого стану, здавати аналізи та проходити УЗД хоча б раз на рік, особливо після 40 років.

Симптоми та прояви

Більшість вузлів щитоподібної залози не викликають жодних симптомів і виявляються випадково — під час планового ультразвукового обстеження або огляду з іншого приводу. Вони можуть бути маленькими, м’якими, не змінювати рівень гормонів і роками залишатися стабільними. Але деякі вузли все ж можуть впливати на самопочуття.

Прояви залежать від розміру вузла, його розташування та функціональної активності. Якщо вузол збільшується або знаходиться близько до трахеї чи стравоходу, він може тиснути на сусідні структури. А якщо він виробляє надлишок гормонів — виникають симптоми гіпертиреозу (підвищеної функції залози).

Можливі симптоми при наявності вузла:

• Потовщення або ущільнення в ділянці шиї: іноді вузол можна помітити візуально або намацати пальцями під шкірою.
• Відчуття тиску в горлі: особливо при нахилах голови або під час сну на спині.
• Порушення ковтання: вузол може заважати проходженню їжі, викликаючи неприємне відчуття у стравоході.
• Зміни голосу: охриплість або втрата сили голосу зʼявляються, якщо вузол тисне на поворотний гортанний нерв (нерв, що керує голосовими зв’язками).
• Відчуття задишки: при великих вузлах або багатовузловому зобі.

Якщо вузол є гормонально активним, можуть виникати й загальні симптоми гіпертиреозу:

• Серцебиття або аритмія: навіть у стані спокою.
• Пітливість і підвищена чутливість до спеки.
• Зниження маси тіла: при звичному апетиті або навіть його підвищенні.
• Порушення сну, тривожність, дратівливість: ці симптоми часто недооцінюють, але вони можуть бути єдиними проявами гіперфункції.
• М’язова слабкість, тремтіння в руках: особливо при фізичних зусиллях.

Кожен із цих симптомів не є специфічним лише для вузлів, але якщо кілька з них виникають разом, варто пройти обстеження — зокрема УЗД щитоподібної залози та аналіз на рівень гормонів.

Як виявляють вузли

Вузли щитоподібної залози часто виявляються випадково — під час профілактичного огляду, УЗД судин шиї або обстеження з іншої причини. Однак після першого виявлення важливо зʼясувати характер утворення: чи є вузол активним, доброякісним, чи потребує біопсії або спостереження. Для цього лікарі використовують кілька перевірених методів.

Візуальні та інструментальні методи

• Фізикальний (фізичний) огляд: лікар може промацати щитоподібну залозу через шкіру, особливо якщо вузол більший за 1 см. Але маленькі або глибоко розташовані утворення зазвичай непомітні при пальпації.
• Ультразвукове дослідження (УЗД): це основний метод діагностики. УЗД дозволяє оцінити розмір, форму, структуру, межі та кровопостачання вузла. Також дає змогу виявити кальцифікати (відкладення солей кальцію), які іноді бувають ознакою ризику злоякісності.
• Сцинтиграфія: радіоізотопне дослідження, що допомагає визначити функціональну активність вузла. Після введення радіоактивного йоду виявляють, чи захоплює вузол речовину. «Гарячі» вузли (які активно її накопичують) зазвичай доброякісні. «Холодні» вузли, які не накопичують йод, потребують додаткового вивчення.

Лабораторна діагностика

• Аналіз крові на ТТГ (тиреотропний гормон): показує, чи працює щитоподібна залоза в нормальному режимі. Якщо рівень ТТГ знижений — це може свідчити про гіперфункцію, пов’язану з вузлом.
• Рівні Т3 і Т4: гормони щитоподібної залози, що безпосередньо впливають на обмін речовин. Підвищення їх рівня — ознака активного вузла.

Тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТАБ)

Це найважливіший метод для визначення природи вузла. Під контролем УЗД у вузол вводять тонку голку, беруть зразок клітин і надсилають до лабораторії для цитологічного дослідження. Біопсія дозволяє визначити, чи є ознаки злоякісності. Процедура займає кілька хвилин і практично не потребує знеболення.

Усі ці методи застосовують у поєднанні — немає одного універсального тесту. Підхід до діагностики завжди індивідуальний і залежить від особливостей вузла, віку пацієнта, гормонального фону та супутніх захворювань.

Коли вузол може бути злоякісним

Більшість вузлів у щитоподібній залозі є доброякісними, тобто не мають ознак раку і не становлять загрози життю. Проте в окремих випадках вузол може бути злоякісним — тоді йдеться про рак щитоподібної залози. Це трапляється рідко, приблизно в 5–10% випадків усіх виявлених вузлів. Але саме тому важливо вчасно пройти повне обстеження, щоби виключити онкологію або виявити її на ранньому етапі.

Існують ознаки, які можуть викликати підозру на злоякісне походження вузла. Вони не є діагнозом самі по собі, але вимагають біопсії або додаткових досліджень:

• Швидке зростання вузла: якщо розмір утворення збільшується протягом кількох тижнів або місяців, це завжди потребує оцінки.
• Щільна консистенція без чітких меж: твердий вузол із нечітким контуром на УЗД — один із можливих тривожних сигналів.
• Охриплість голосу або порушення мовлення: якщо вузол тисне на голосові зв’язки, це може свідчити про його агресивний характер або близьке розташування до нервів.
• Збільшення лімфатичних вузлів на шиї: регіонарні метастази — це один зі шляхів поширення злоякісного процесу.
• Гіпофункція або нормальний гормональний фон: на відміну від гарячих вузлів, злоякісні зазвичай не виробляють гормони — вони є функціонально "німі".

Рак щитоподібної залози буває різних типів — найпоширеніший з них, папілярний рак, має дуже високий рівень виживаності при ранньому виявленні. Інші, рідкісніші форми (фолікулярний, медулярний, анапластичний) мають різну поведінку та прогноз. Але в будь-якому разі, остаточний діагноз може поставити лише цитолог або гістолог після біопсії.

Якщо є бодай одна з підозрілих ознак — обстеження не можна відкладати. Вчасно виявлений рак щитоподібної залози майже завжди піддається успішному лікуванню, включно з повним одужанням.

Що робити з виявленим вузлом

Після виявлення вузла в щитоподібній залозі головне — не панікувати. Більшість таких утворень не потребують термінового втручання. Але кожен випадок вимагає оцінки: який це вузол, як він поводиться, чи впливає на гормональний фон і чи має потенційні ознаки злоякісності.

Подальші дії залежать від низки факторів: розміру вузла, його структури на УЗД, результатів біопсії та рівня гормонів у крові. Існує кілька підходів до ведення таких пацієнтів:

• Спостереження: якщо вузол невеликий, доброякісний (підтверджено біопсією), не змінюється з часом і не викликає симптомів — рекомендується регулярне УЗД (зазвичай раз на 6–12 місяців) без жодного лікування.
• Медикаментозна терапія: в окремих випадках призначають препарати левотироксину — синтетичного аналога тироксину (гормону Т4), з метою пригнічення вироблення ТТГ. Це може сповільнити зростання вузлів, але ефективність такої терапії оцінюється індивідуально. 
• Радіойодтерапія: метод застосовується, якщо вузол є «гарячим» і викликає гіпертиреоз. Радіоактивний йод накопичується саме в активних клітинах і руйнує їх, зменшуючи розмір вузла та нормалізуючи рівень гормонів.

Хірургічне втручання показане в таких випадках:

• підтверджена злоякісна пухлина або підозра на рак за результатами біопсії
• великий вузол, що тисне на трахею, стравохід або голосові зв’язки
• гіпертиреоз, який не піддається медикаментозному лікуванню
• швидке зростання вузла

Обсяг операції може бути різним: від видалення лише вузла або частки залози — до повної тиреоїдектомії (видалення всієї щитоподібної залози). Після повного хірургічного втручання необхідна замісна гормональна терапія на все життя.

Можливі ускладнення

Хоча більшість вузлів у щитоподібній залозі не викликають серйозних проблем, у деяких випадках вони можуть призвести до ускладнень. Це трапляється, коли вузол активно росте, виробляє надмірну кількість гормонів або тисне на навколишні структури шиї. Іноді ускладнення виникають не через сам вузол, а через зволікання з обстеженням або лікуванням.

• Гіпертиреоз: якщо вузол є гормонально активним («гарячим»), він може викликати підвищення рівня тиреоїдних гормонів у крові. Це призводить до пришвидшеного серцебиття, втрати маси тіла, безсоння, тривожності та підвищеної пітливості.
• Компресія трахеї або стравоходу: великі вузли можуть фізично тиснути на дихальні шляхи або стравохід. Це проявляється як утруднене дихання, постійне відчуття грудки в горлі або складність при ковтанні.
• Охриплість або порушення голосу: якщо вузол подразнює або здавлює поворотний гортанний нерв, що відповідає за рух голосових зв’язок, це може вплинути на звучання голосу.
• Психоемоційна напруга: хоча це не фізичне ускладнення, але страх перед можливими наслідками, очікування результатів біопсії чи необхідність хірургії можуть викликати значний стрес і тривожність.

Ускладнення не завжди свідчать про злоякісність, але є сигналом до активного втручання. Регулярне спостереження за вузлом дозволяє вчасно виявити зміни та уникнути серйозних наслідків.

Профілактика та моніторинг

Повністю запобігти появі вузлів у щитоподібній залозі неможливо, адже на їх виникнення впливають генетичні чинники, вік, гормональні коливання та інші обставини. Проте деякі заходи можуть знизити ризик або допомогти вчасно виявити зміни, які ще не проявилися симптомами.

• Забезпечення достатнього споживання йоду: йод є основним мікроелементом для синтезу тиреоїдних гормонів. Важним профілактичним заходом є вживання йодованої солі — її достатньо для щоденної потреби, якщо використовувати у приготуванні їжі.
• Регулярне ультразвукове обстеження: людям після 40 років, особливо жінкам або тим, у кого в родині були захворювання щитоподібної залози, варто робити УЗД раз на рік. Це дозволяє виявити вузли ще на ранній стадії.
• Контроль гормонального фону: періодичні аналізи на ТТГ, Т3 і Т4 допомагають вчасно помітити порушення функції залози — навіть якщо ще немає вузлів чи скарг.

Також важливо дбати про загальний стан здоров’я: уникати надмірного впливу стресу, не зловживати рентгенологічними обстеженнями в ділянці шиї без показань, не займатися самолікуванням гормональними препаратами. Моніторинг — це не тільки про виявлення хвороби, а й про стабільність, спокій і чітке розуміння, що з тобою все під контролем.

Часті питання

Чи всі вузли в щитоподібній залозі є раком?

Ні. Більшість вузлів — доброякісні. Лише близько 5–10% мають ознаки злоякісності. Остаточний висновок можна зробити лише після біопсії, тому обстеження є обов’язковим, навіть якщо симптомів немає.

Чи можуть вузли зникнути самі?

Невеликі кістозні вузли іноді зменшуються або зникають без лікування. Проте більшість вузлів залишаються стабільними. Якщо вузол не змінюється, не росте й не впливає на гормони — це вважається нормальним перебігом.

Чи завжди потрібно видаляти вузол?

Ні. Видалення рекомендується лише при певних показаннях: підтверджена злоякісність, швидке зростання, тиск на сусідні органи або гормональна активність. У більшості випадків достатньо лише спостереження.

Які ліки застосовують при вузлах?

Для пригнічення зростання вузлів іноді використовують левотироксин — синтетичний гормон, який знижує стимулюючу дію ТТГ. Але таке лікування не є універсальним і застосовується індивідуально. Інший варіант — радіойод у випадку гормонально активного вузла.

Чи можна завадити появі вузлів?

Повністю запобігти їх виникненню не можна. Але достатнє споживання йоду, регулярні обстеження та контроль гормонального фону дозволяють виявити вузли на ранньому етапі та уникнути ускладнень.

Чи є сенс перевірятись, якщо немає симптомів?

Так. Безсимптомні вузли — звична ситуація. Саме тому регулярне УЗД та аналіз крові на ТТГ мають сенс навіть для тих, хто почувається добре.

Харчова добавка E127 (Eритрозин)

Гіпертиреоз

Традиційна китайська медицина: лікування щитоподібної залози