Гіпертиреоз: все, що потрібно знати

Гіпертиреоз прискорює роботу всього організму: серце б'ється частіше, вага знижується, а спека й тривожність стають звичними. Розповідаємо, чому так відбувається, звідки береться надлишок гормонів, як лікар знаходить причину і які є способи лікування — від таблеток до радіоактивного йоду.

Людина худне, хоча їсть як завжди або навіть більше. Серце раптом починає калатати, руки тремтять, у кімнаті постійно спекотно, а сон стає поверхневим. Усе це можна списати на стрес чи втому, але за таким набором нерідко стоїть одна причина — щитоподібна залоза, яка виробляє забагато гормонів. Цей стан називають гіпертиреозом, і він трапляється приблизно в однієї людини зі ста^[1].

Що відбувається в організмі

Щитоподібна залоза виробляє гормони тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Їх можна порівняти з педаллю газу: вони задають швидкість, з якою клітини витрачають енергію, впливають на температуру тіла, частоту серцебиття і роботу кишечника. Кількість гормонів регулює гіпофіз за допомогою тиреотропного гормону (ТТГ): коли гормонів мало, він «підганяє» залозу, коли багато — пригальмовує^[1].

При гіпертиреозі ця система зламується: залоза виробляє забагато гормонів, і педаль газу виявляється натиснутою до упору. Лікарі розрізняють ще ширше поняття — тиреотоксикоз, тобто будь-який надлишок гормонів у крові. Він буває й тоді, коли залоза не працює надмірно: наприклад, коли із запаленої залози виходить запас уже готових гормонів або коли людина приймає завелику дозу левотироксину^[2]. Ця різниця важлива, бо від неї залежить лікування.

Як це відчувається

Оскільки гормони впливають майже на кожну клітину, симптоми гіпертиреозу розкидані по всьому тілу. Найпомітніше страждає серце: пульс стає частим, а іноді нерівним, може підвищуватися тиск. Прискорений обмін речовин «спалює» більше енергії, тому людина худне навіть при доброму апетиті, а тіло виробляє зайве тепло — звідси пітливість, тепла волога шкіра й погана переносимість спеки^[1].

Нервова система теж працює «на взводі»: тремтять пальці, з'являються дратівливість, тривога й безсоння, а м'язи швидко втомлюються. Прискорюється й кишечник — випорожнення стають частішими, у частини людей виникає діарея. У жінок місячні можуть ставати мізернішими або нерегулярними. Щитоподібна залоза іноді збільшується, утворюючи зоб, а при хворобі Грейвса можуть з'явитися ще й зміни очей: випинання, сухість, біль чи двоїння^[1].

Важлива деталь: у літніх людей гіпертиреоз часто виглядає зовсім не так яскраво. Замість тремтіння й метушливості в них переважають слабкість, втома, апатія чи порушення ритму серця, тому хворобу легко пропустити^[1].

Коротко: серцебиття, схуднення, пітливість, тремтіння й безсоння — це наслідки одного й того самого прискорення обміну речовин; у літніх людей ознаки можуть бути стертими.

Звідки береться надлишок гормонів

Щоб зрозуміти, як лікувати гіпертиреоз, лікарю спочатку потрібно з'ясувати, чому гормонів стало забагато. Причин кілька, і вони працюють по-різному^[1].

Найчастіша — хвороба Грейвса. Це автоімунний стан: імунна система помилково виробляє антитіла, які імітують ТТГ і змушують усю залозу працювати без зупинки. Ті самі антитіла можуть уражати тканини навколо очей, тому саме при цій хворобі виникає тиреоїдна хвороба очей^[3].

Друга група причин — активні вузли. Окремий вузол або кілька вузлів у збільшеній залозі починають виробляти гормони самостійно, не зважаючи на сигнали гіпофіза.

Третя — тиреоїдит, запалення залози, наприклад після вірусної інфекції чи пологів. Тут залоза не виробляє нових гормонів, а просто «випускає» запас уже готових із пошкоджених клітин. Такий гіпертиреоз зазвичай минає сам за кілька тижнів чи місяців, і ліки, що блокують утворення гормонів, при ньому не допомагають^[2].

Нарешті, гіпертиреоз можуть спровокувати зовнішні чинники: надлишок йоду (з добавок, водоростей, йодовмісного контрасту для обстежень чи препарату аміодарон) або завелика доза левотироксину, яку людина приймає з приводу гіпотиреозу. Дуже рідко причиною буває пухлина гіпофіза^[1].

Читайте:

Хвороба Грейвса: симптоми та ускладнення

Хвороба Грейвса — найчастіша причина гіпертиреозу. Які симптоми вона дає, чим небезпечна для очей, серця й кі...

Кому варто бути уважнішим

Гіпертиреоз частіше трапляється в жінок і в людей, старших за 60 років. Ризик вищий, якщо хвороби щитоподібної залози є в близьких родичів, якщо людина курить чи вживає інші нікотинові продукти, а також протягом шести місяців після вагітності^[1].

Оскільки хвороба Грейвса автоімунна, вона частіше трапляється в людей з іншими автоімунними захворюваннями — цукровим діабетом 1 типу, перніціозною анемією, первинною недостатністю надниркових залоз^[1]. Це не означає, що такий діагноз обов'язково призведе до гіпертиреозу, але привід уважніше ставитися до симптомів є.

Як лікар знаходить причину

Оскільки серцебиття чи схуднення бувають і при інших станах, за самопочуттям діагноз не ставлять. Лікар розпитує про симптоми й ліки, оглядає шию, перевіряє пульс, тремтіння рук і очі, а потім призначає аналізи^[4].

Першим зазвичай визначають ТТГ. При гіпертиреозі він знижений: гіпофіз «бачить» надлишок гормонів і намагається пригальмувати залозу. Далі перевіряють вільні Т4 і Т3 — при гіпертиреозі один або обидва показники підвищені. Якщо ТТГ знижений, а Т4 і Т3 ще в нормі, говорять про субклінічний гіпертиреоз^[1].

Коли надлишок гормонів підтверджено, починається пошук причини. Аналіз на антитіла до рецептора ТТГ допомагає підтвердити хворобу Грейвса^[3]. Якщо відповідь неочевидна, лікар може призначити сцинтиграфію — дослідження, яке показує, наскільки активно залоза захоплює радіоактивний індикатор: при хворобі Грейвса й активних вузлах захоплення високе, при тиреоїдиті чи прийомі гормону ззовні — низьке. УЗД роблять не всім, а насамперед тоді, коли під час огляду знаходять вузол^[4].

Читайте:

Тести та дослідження щитоподібної залози

Тести на функцію щитоподібної залози дозволяють лікарю визначити, наскільки добре працює ваша щитоподібна з...

Як лікують: від швидкого полегшення до остаточного рішення

Лікування підбирають з огляду на причину, вік, вагітність, інші хвороби й побажання самої людини. Зазвичай воно складається з двох кроків: спершу полегшити симптоми, а потім вплинути на джерело надлишку гормонів^[5].

Бета-блокатори швидко зменшують серцебиття, тремтіння й нервозність. Вони не впливають на кількість гормонів, але допомагають почуватися краще, поки діють інші методи^[1].

Антитиреоїдні препарати — тіамазол і пропілтіоурацил — заважають залозі виробляти нові гормони. Через те, що в організмі ще є запас гормонів, ефект з'являється не одразу, а через кілька тижнів чи місяців. При хворобі Грейвса тіамазол зазвичай приймають 12–18 місяців, і в частини людей хвороба після цього затихає, тож ліки можна відмінити^[3]. Увесь цей час потрібні контрольні аналізи.

Радіоактивний йод має цікаву історію. 31 березня 1941 року американський лікар Сол Герц уперше використав його для лікування хвороби щитоподібної залози, і відтоді цей метод став одним із головних^[6]. Ідея проста: щитоподібна залоза захоплює йод, тож радіоактивний йод, прийнятий у капсулі чи рідині, накопичується саме в ній і поступово руйнує надмірно активні клітини. Більшості людей вистачає однієї дози, близько 10% потрібна друга^[2]. Наслідком майже завжди стає гіпотиреоз, але його легко контролювати щоденним прийомом левотироксину^[1]. Радіойод не застосовують під час вагітності й годування грудьми, а при активній хворобі очей він може погіршити її перебіг^[3].

Операцію розглядають рідше: при великому зобі, підозрілому вузлі, тяжкій хворобі очей або коли інші методи не підходять. Після видалення всієї залози левотироксин приймають пожиттєво. Серед ризиків — пошкодження нерва, що керує голосовими зв'язками, і прищитоподібних залоз, які підтримують рівень кальцію^[1].

Коротко: бета-блокатори швидко полегшують симптоми, антитиреоїдні ліки гальмують утворення гормонів, а радіойод чи операція вирішують проблему остаточно, найчастіше ціною гіпотиреозу, який легко лікувати.

Чи допоможе дієта

Звичайна їжа не лікує гіпертиреоз, а от великі дози йоду здатні його погіршити. Тому не варто приймати таблетки йоду, ламінарію чи інші добавки з водоростями без узгодження з лікарем. Повідомляйте лікарю й про рослинні засоби: жоден із них не довів, що лікує гіпертиреоз, а склад і доза таких продуктів бувають непередбачуваними^[1].

Безйодна дієта — окрема історія. Її призначають лише на короткий час перед деякими процедурами з радіоактивним йодом і лише за вказівкою лікаря, тож самостійно починати її не потрібно.

Коротко: спеціальна дієта не лікує гіпертиреоз, але добавок із йодом і водоростями варто уникати без поради лікаря.

Читайте:

Дієта і гіпертиреоз

Їжа не вилікує гіпертиреоз, але може допомогти почуватися краще, поки діють ліки, і вберегти від ускладнень. Р...

Читайте:

Йод

Йоду організму потрібно зовсім трохи — за все життя менше чайної ложки, але без нього не працює щитоподібна з...

Гіпертиреоз під час вагітності

Вагітність вимагає особливої обережності, бо лікування має бути безпечним і для матері, і для дитини. Легкий гіпертиреоз інколи потребує лише частих аналізів. Якщо ліки потрібні, лікар підбирає найменшу дієву дозу, а в першому триместрі зазвичай надає перевагу пропілтіоурацилу^[3]. Радіоактивний йод протипоказаний, а операцію, якщо вона неминуча, найчастіше проводять у другому триместрі^[7].

Без лікування тяжкий гіпертиреоз підвищує ризик викидня, передчасних пологів, низької ваги дитини, прееклампсії та серцевої недостатності в матері. При хворобі Грейвса антитіла матері можуть проходити через плаценту й впливати на щитоподібну залозу дитини, тому під час вагітності за потреби перевіряють і їх^[8].

Чим небезпечний гіпертиреоз без лікування

Робота «на підвищених обертах» не минає безслідно. Серце, яке роками б'ється частіше, може зірватися у фібриляцію передсердь — порушення ритму, що підвищує ризик інсульту, а згодом розвивається серцева недостатність. Надлишок гормонів прискорює й руйнування кісткової тканини, що загрожує остеопорозом^[1].

Найнебезпечніше ускладнення — тиреотоксичний криз: рідкісне, але загрозливе для життя різке загострення. Висока температура, дуже частий пульс, блювання, сплутаність свідомості чи непритомність потребують негайної медичної допомоги^[1].

Хороша новина в тому, що за правильно підібраного лікування гіпертиреоз зазвичай вдається контролювати. Аналізи продовжують робити й після лікування, бо функція залози з часом може змінитися, а дозу ліків інколи доводиться коригувати.