У 1811 році французький хімік Бернар Куртуа помітив фіолетову пару над попелом спалених морських водоростей. Так було відкрито йод. Уже за два роки швейцарський лікар Жан-Франсуа Коанде припустив, що давній народний засіб від зоба, морські водорості, діє саме завдяки йоду, і почав успішно лікувати ним пацієнтів[1]. Знадобилося ще століття досліджень, щоб довести: зобу можна запобігти, додаючи йод до солі. Програма йодування солі у Швейцарії працює безперервно з 1922 року[1].

Проблема досі актуальна. За оцінками, близько 2 мільярдів людей у світі отримують недостатньо йоду, і навіть приблизно половина Європи має легкий йодний дефіцит[2].

Що таке зоб

Зобом називають будь-яке збільшення щитоподібної залози. Важливо, що збільшена залоза може виробляти гормонів забагато, замало або цілком нормальну кількість[3]. Тому лікарі описують зоб за двома ознаками: за будовою та за функцією.

За будовою зоб буває дифузним, коли вся залоза збільшена рівномірно, і вузловим, коли в ній є один чи кілька вузлів[3]. За функцією розрізняють зоб із нормальним рівнем гормонів, зоб із гіпотиреозом і зоб із гіпертиреозом. Наприклад, токсичний багатовузловий зоб означає, що в залозі кілька вузлів і вони виробляють надлишок гормонів[4].

Коротко: зоб означає лише збільшену залозу, а її функція може бути нормальною, зниженою чи підвищеною.

Чому залоза росте

Найпростіше пояснити ріст залози на прикладі йоду. Без йоду щитоподібна залоза не може виробити достатньо гормонів. Гіпофіз помічає нестачу й посилає більше сигналів-стимуляторів, і під їхньою дією залоза збільшується[3]. Тривала стимуляція з часом сприяє появі вузлів, які починають працювати самостійно. Тому в регіонах із легким і помірним дефіцитом йоду частіше трапляються токсичний вузловий зоб і гіпертиреоз[4].

Інші причини діють за схожим принципом. При тиреоїдиті Хашимото імунна система руйнує залозу, гормонів стає менше, і залоза росте у відповідь на стимуляцію. При хворобі Грейвса антитіла самі стимулюють залозу, тому вона збільшується й водночас виробляє забагато гормонів[3]. Зоб також можуть спричиняти багатовузлові зміни, причина яких до кінця не зрозуміла, пухлини (доброякісні чи злоякісні), травми й інфекції залози, генетичні дефекти[3].

Деякі ліки, зокрема літій та аміодарон, і куріння теж підвищують ризик зоба[5]. Серед можливих причин згадують і надмірне вживання сої, арахісу та капустяних овочів, так званих гойтрогенів[5].

Реклама

Хто в групі ризику

Зоб частіше виникає в жінок, у людей, старших за 40 років, у тих, хто має зоб у родині, і в мешканців регіонів із нестачею йоду[5]. Особливої уваги потребують вагітні, бо під час вагітності потреба в йоді зростає. В одному дослідженні в Україні медіанна концентрація йоду в сечі вагітних становила лише 13 мкг/л, що відповідає тяжкому дефіциту, тоді як у невагітних жінок вона була 62 мкг/л[6].

Симптоми

Більшість людей із зобом не має жодних симптомів[3]. Збільшену залозу часто помічають випадково: людина сама бачить потовщення на шиї або його знаходить лікар під час огляду.

Коли зоб великий, він тисне на сусідні органи, і з цим пов'язана друга група симптомів. Тиск на трахею утруднює дихання й викликає кашель, на стравохід заважає ковтати тверду їжу, на нерви гортані дає охриплість. Тиск на вени шиї може спричиняти запаморочення, коли людина піднімає руки[5].

Третя група симптомів залежить від функції залози. При гіпертиреозі з'являються серцебиття, тремтіння рук, пітливість і схуднення, при гіпотиреозі втома, мерзлякуватість, сухість шкіри й набір ваги[7][8].

Не відкладайте візит, якщо зоб швидко збільшується, якщо з'явилися утруднене дихання чи ковтання або охриплість, яка не минає. Сильно збільшена залоза може стискати дихальні шляхи, і тоді потрібне лікування[3].

Діагностика

Обстеження починається з огляду шиї, але головне завдання полягає не в тому, щоб підтвердити збільшення, а в тому, щоб знайти причину. Для цього лікар призначає тести щитоподібної залози: аналіз на ТТГ та гормони щитоподібної залози, антитіла, УЗД. За потреби додають сканування з радіоактивним йодом і тонкоголкову біопсію вузлів[3]. Біопсію роблять, якщо вузол на УЗД виглядає підозріло[5].

Читайте:

Вузли щитовидної залози: що потрібно знати
Вузли щитовидної залози: що потрібно знати
Вузли в щитоподібній залозі знаходять приблизно в кожної другої людини до 60 років, і понад 90% із них доброякіс...

Лікування

Лікування залежить від причини, розміру й симптомів. Невеликий зоб без симптомів і з нормальними гормонами часто просто спостерігають, повторюючи обстеження щороку[3].

  • Якщо бракує йоду, його додавання зменшує зоб, хоча рідко повністю[3].
  • При тиреоїдиті Хашимото гормонозамісна терапія левотироксином зазвичай зупиняє подальший ріст залози, але вже наявний зоб не зникає[3].
  • Зоб при хворобі Грейвса після лікування радіоактивним йодом зазвичай зменшується або зникає[3].
  • Багатовузловий зоб зазвичай не потребує спеціального лікування, а якщо він тисне на трахею чи стравохід, його видаляють хірургічно[3].

Добавки йоду варто приймати лише після консультації з лікарем, особливо якщо є вузли. Там, де роками бракувало йоду, у залозі часто з'являються вузли, що працюють самостійно, і різке збільшення споживання йоду може тимчасово спровокувати в них гіпертиреоз[4].

Чи зменшує левотироксин зоб? При тиреоїдиті Хашимото препарат зазвичай лише зупиняє ріст залози, а не зменшує її[3]. Для доброякісних вузлів у регіонах з достатнім споживанням йоду рутинно його не призначають: користь невелика, а ризик для серця й кісток реальний[9]. Дані є, але не остаточні.

Коротко: невеликий зоб часто лише спостерігають, а лікування добирають за причиною: йод, левотироксин, радіоактивний йод чи операція.

Профілактика

Найнадійніший спосіб запобігти зобу полягає в достатньому споживанні йоду. Найкращою стратегією для населення вважають загальне йодування солі під ретельним контролем, а оптимальне споживання йоду для дорослих становить 150–250 мкг на добу[2]. Дедалі більше солі ми отримуємо з хліба й готових продуктів, тому важливо, щоб йодовану сіль використовувала й харчова промисловість[10]. Інші кроки прості: не курити й обговорювати з лікарем вплив ліків, які приймаєте тривалий час.

Коротко: основу профілактики становить достатнє споживання йоду, передусім із йодованою сіллю.

Підсумок

Збільшена щитоподібна залоза, тобто зоб, може працювати нормально, слабше чи активніше за норму. Найчастіша причина у світі пов'язана з нестачею йоду, а також зоб спричиняють тиреоїдит Хашимото, хвороба Грейвса, вузли й пухлини. Невеликий зоб часто нічим себе не виявляє, великий тисне на трахею, стравохід і нерви. Діагностика спрямована на пошук причини: гормони, антитіла, УЗД і за потреби біопсія. Лікування залежить від причини, а найкращу профілактику забезпечує достатнє споживання йоду з йодованою сіллю.

Джерела10
  1. Огляд. Zimmermann MB. Research on iodine deficiency and goiter in the 19th and early 20th centuries. J Nutr, 2008.
  2. Огляд. Zimmermann MB. Iodine deficiency. Endocr Rev, 2009.
  3. Довідник. Goiter. American Thyroid Association.
  4. Огляд. Zimmermann MB. та ін. Iodine deficiency and thyroid disorders. Lancet Diabetes Endocrinol, 2015.
  5. Довідник. Simple goiter: MedlinePlus Medical Encyclopedia. MedlinePlus.
  6. Дослідження. Sekitani Y. та ін. Urinary iodine concentrations of pregnant women in Ukraine. Clin Chem Lab Med, 2013.
  7. Довідник. Hyperthyroidism (Overactive Thyroid). NIDDK.
  8. Довідник. Hypothyroidism (Underactive Thyroid). NIDDK.
  9. Настанова. Haugen BR. та ін. 2015 American Thyroid Association Management Guidelines for Adult Patients with Thyroid Nodules and Differentiated Thyroid Cancer: The American Thyroid Association Guidelines Task Force on Thyroid Nodules and Differentiated Thyroid Cancer. Thyroid, 2016.
  10. Дослідження. Knowles J. та ін. Iodine Intake through Processed Food: Case Studies from Egypt, Indonesia, the Philippines, the Russian Federation and Ukraine, 2010-2015. Nutrients, 2017.