Інсульт: симптоми, причини, лікування та відновлення

Інсульт — це раптова зупинка кровопостачання мозку, яка загрожує життю та може залишити після себе незворотні наслідки. Вчасне розпізнавання симптомів і миттєва реакція — критично важливі.

Коли кров перестає надходити до мозку, усе зупиняється: рух, мова, свідомість. Людина може впасти просто посеред фрази або раптом перестати впізнавати близьких. Один момент — і мозок починає втрачати зв’язок із тілом. Інсульт не завжди гучний, але майже завжди неочікуваний. Рахунок іде на хвилини, і саме цей час вирішує, які функції вдасться зберегти.

Що таке інсульт

Інсульт — це гострий стан, при якому порушується кровотік у головному мозку. Якщо приплив крові зменшується або зупиняється зовсім, нервові клітини швидко починають гинути через брак кисню. Це може спричинити втрату мови, параліч, порушення координації, зору або свідомості — залежно від того, яка частина мозку постраждала.

У медичній документації інсульт часто називають цереброваскулярною подією. Також іноді вживається термін «мозковий удар». Незалежно від назви, суть одна: щось заважає мозку отримувати достатньо крові. Причини цього бувають різні, і від них залежить тип інсульту.

Виділяють два основні типи інсульту. Вони суттєво відрізняються за механізмом розвитку та підходами до лікування. Важливо розуміти, чим вони відрізняються, бо саме це визначає подальші дії лікарів.

Медики розрізняють два основні типи інсульту::

• Ішемічний інсульт: виникає, коли тромб або інше утворення блокує одну з артерій, які постачають мозок кров’ю. Це найпоширеніша форма, на неї припадає приблизно 80% усіх випадків.
• Геморагічний інсульт: розвивається, коли відбувається розрив судини й кров виливається в тканини мозку. Він менш поширений, але має вищу смертність.

Окремо варто згадати ще одне явище, яке формально не є інсультом – транзиторна ішемічна атака (ТІА), але проявляється подібними симптомами і часто сприймається саме як інсульт — хоча триває значно коротше.

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) — не є повноцінним інсультом, але часто називається “мініінсультом” у побуті. Це короткочасне порушення мозкового кровообігу, при якому симптоми інсульту виникають раптово, але зникають протягом години. ТІА не залишає видимого ураження тканин, проте є серйозним попередженням: ризик великого інсульту після неї зростає в кілька разів.

Інсульт входить до переліку найбільш небезпечних медичних подій. За даними міжнародної статистики, це друга причина смерті у світі. Але при своєчасному розпізнаванні шанси на виживання та відновлення істотно зростають.

Основні симптоми інсульту

Ознаки інсульту залежать від того, яка ділянка мозку постраждала і наскільки швидко порушився кровотік. У когось це починається з невиразної мови, у когось — із різкого падіння або втрати зору. Симптоми не завжди однакові, але їх об’єднує раптовість. Інсульт не попереджає — він просто стається.

Коли кров перестає надходити до певної частини мозку, відповідні функції тіла починають працювати неправильно або зникають зовсім. Іноді симптоми можна не помітити або списати на втому, але навіть незначні збої мають значення. Якщо вони виникли раптово — це вже привід діяти негайно.

Залежно від локалізації ураження, можливі різні комбінації симптомів. Нижче наведено найчастіші прояви:

• Порушення мовлення: складність із підбором слів (афазія), невиразна або змазана мова (дизартрія), повна втрата здатності говорити.
• Зміни зору: затуманення, двоїння в очах (диплопія), часткова або повна втрата зору на одне око чи в полі зору.
• Плутанина або розгубленість: людина може не орієнтуватися в часі, не впізнавати знайомі обличчя або не розуміти, що відбувається.
• Втрата рівноваги: порушення координації (атаксія), нестійкість, падіння при спробі встати чи ходити.
• Оніміння або слабкість: особливо в обличчі, руці чи нозі — зазвичай на одному боці тіла.
• Судоми: раптові скорочення м’язів або тремтіння, що не піддаються контролю.
• Різкий головний біль: сильний, несподіваний, без попередження — часто при геморагічному інсульті.
• Нудота та блювання: особливо якщо вони виникли разом із головним болем або запамороченням.
• Порушення свідомості: від сонливості до глибокої коми.
• Зміни настрою або поведінки: раптові коливання емоцій, дратівливість, відчуття тривоги, агресивність або байдужість.
• Проблеми зі сприйняттям дотику, смаку, слуху або запаху: можуть бути частковими або повними.

Деякі симптоми тривають кілька хвилин, інші — не зникають зовсім. Але навіть якщо ознаки зникають самі по собі, це не привід чекати. Така ситуація часто вказує на транзиторну ішемічну атаку, яка передує великому інсульту.

Як розпізнати інсульт: BE FAST

Інсульт може виглядати по-різному, і не завжди його симптоми очевидні з першого погляду. Щоб допомогти не втратити дорогоцінний час, створено просту й ефективну пам’ятку — BE FAST. Це абревіатура на англійській мові, де кожна літера вказує на типову ознаку інсульту. Вона дозволяє швидко оцінити стан людини в побутових умовах — без спеціальних знань і обладнання.

Ось як працює цей принцип:

• B (Balance) — рівновага: зверніть увагу, чи людина раптово не втратила стійкість. Якщо при спробі стояти або ходити вона хитається, падає, не контролює рухів — це тривожний сигнал.
• E (Eyes) — зір: чи не з’явились скарги на двоїння, затуманення або втрата зору на одне око. Навіть короткочасна зміна зору вказує на можливе порушення кровопостачання зорових центрів.
• F (Face) — обличчя: попросіть людину усміхнутись. Один кутик рота може опускатися, або половина обличчя виглядає менш рухливою — це ознака асиметрії.
• A (Arms) — руки: підняття обох рук — простий тест. Якщо одна рука не піднімається або мимоволі опускається, це може бути результатом м’язової слабкості з одного боку.
• S (Speech) — мовлення: попросіть сказати просту фразу. Людина може говорити повільно, невиразно, плутати слова або зовсім не розуміти мову.
• T (Time) — час: якщо хоча б одна з ознак є — треба негайно викликати екстрену допомогу. Не чекайте, поки «пройде само». Час — критично важливий для збереження функцій мозку.

Правило BE FAST допомагає діяти швидко навіть у стресі. Його особливо важливо знати тим, хто доглядає за літніми людьми або має в родині випадки інсульту. У такій ситуації кожна хвилина впливає на те, яким буде життя після інсульту.

Причини інсульту

Інсульт — це наслідок порушення кровотоку в мозку. Але саме порушення не виникає на порожньому місці. Щоб зрозуміти, чому стається інсульт, треба знати два його основні механізми: закупорка судини або її розрив. Від цього залежить тип інсульту — ішемічний або геморагічний — і відповідно, першопричини будуть різними.

Ішемічний інсульт виникає тоді, коли артерія, що живить мозок, перекривається тромбом або іншим утворенням. Це порушує доставку кисню до нейронів. Така ситуація може виникати з кількох причин:

• Атеросклероз: відкладення жирових бляшок на стінках артерій, які звужують просвіт судини або провокують тромбоутворення.
• Фібриляція передсердь: нерегулярне серцебиття сприяє утворенню згустків крові, які можуть потрапити в мозкові судини.
• Вади серця: наприклад, дефекти міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки можуть створювати умови для утворення емболів.
• Порушення згортання крові: як вроджені, так і набуті, підвищують ризик формування тромбів у судинах.
• Мікроваскулярна ішемічна хвороба: ураження дрібних судин мозку, що призводить до їх закупорки навіть без великих тромбів.

Геморагічний інсульт виникає, коли кровоносна судина в мозку розривається і кров виливається в тканину. Такий сценарій менш поширений, але значно небезпечніший. До нього можуть призвести:

• Артеріальна гіпертензія: хронічно підвищений тиск — головна причина розриву судин у мозку.
• Аневризми: патологічне розширення судинної стінки, яке може розірватися при навантаженні.
• Пухлини мозку: іноді провокують кровотечу, особливо при проростанні в судинні структури.
• Хвороба Моямоя: рідкісне захворювання, яке супроводжується формуванням ламких судин із високим ризиком крововиливу.
• Судинні мальформації: вроджені аномалії, при яких артерії з’єднуються з венами напряму, без капілярної мережі, що підвищує ризик розриву.

У деяких випадках інсульт може бути викликаний поєднанням кількох чинників. Наприклад, людина з атеросклерозом і гіпертонією має підвищений ризик як ішемічного, так і геморагічного інсульту. Розуміння механізму — ключ до вибору правильного лікування та профілактики повторних подій.

Фактори ризику

Інсульт може статись у будь-кого, але існують чинники, які значно підвищують імовірність цього. Частину з них людина не може змінити, інші — цілком піддаються контролю. Саме поєднання некерованих і керованих факторів створює загальну картину ризику.

До неконтрольованих факторів належать:

• Вік: ризик інсульту зростає після 65 років. Утім, інсульти трапляються і в молодших — особливо за наявності супутніх чинників.
• Супутні захворювання: окремі рідкісні генетичні стани, хвороби серця або судин можуть сприяти інсульту навіть у молодому віці.

Більшість факторів ризику піддаються впливу. Вони пов’язані зі способом життя, наявністю хронічних хвороб і загальним станом здоров’я:

• Куріння й вейпінг: ушкоджують судини, підвищують тиск, сприяють формуванню тромбів.
• Вживання алкоголю: регулярне перевищення безпечної дози навантажує серце та судини, провокує аритмії.
• Вживання психоактивних речовин: особливо стимуляторів (кокаїн, амфетамін), значно підвищує ризик як ішемічного, так і геморагічного інсульту.
• Артеріальна гіпертензія: найпоширеніший чинник, пов’язаний з обома типами інсульту.
• Підвищений холестерин: сприяє утворенню бляшок і звуженню судин.
• Цукровий діабет 2 типу: ушкоджує судини, підвищує ризик атеросклерозу й тромбоутворення.
• COVID-19: може спричиняти порушення згортання крові, запалення судин, а також провокувати утворення тромбів.
• Мігрень: у частини людей, особливо жінок з аурою, пов’язана з підвищеним ризиком ішемічного інсульту.

Більшість випадків інсульту пов’язані не з одним, а з кількома чинниками одночасно. Наприклад, у людини з гіпертонією, яка курить і має високий холестерин, ризик значно вищий, ніж у кожному випадку окремо. Виявлення й контроль цих факторів — головний спосіб зменшити ймовірність першого або повторного інсульту.

Діагностика інсульту

Інсульт вимагає негайного розпізнавання, оскільки від цього залежить не лише подальше лікування, а й сам факт виживання. Після приїзду екстреної допомоги або доставлення пацієнта до лікарні діагностика починається з короткого неврологічного огляду, але її основа — це візуалізаційні та лабораторні тести.

Перший і головний крок — з’ясувати, про який тип інсульту йдеться: ішемічний чи геморагічний. Відповідь на це питання визначає тактику лікування, і вона не може базуватись лише на клінічній картині.

Найчастіше використовують такі методи обстеження:

• Комп’ютерна томографія (КТ): дозволяє швидко виявити крововилив у мозок, що вказує на геморагічний інсульт. Вона доступна й ефективна для перших рішень.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): точніша у виявленні ішемічного інсульту, особливо на ранніх етапах. Використовується, коли є час і потреба в деталізації.
• Електроенцефалографія (ЕЕГ): допомагає оцінити загальний стан мозкової активності, особливо при підозрі на судоми або коматозний стан.
• Електрокардіограма (ЕКГ): необхідна для виявлення порушень серцевого ритму, які можуть бути причиною тромбоемболії.
• Аналізи крові: включають визначення рівня глюкози, показників згортання (INR, aPTT), електролітів, маркерів запалення та загального стану організму.

У комплексі з анамнезом і фізикальним оглядом ці методи дозволяють не лише підтвердити факт інсульту, а й виключити інші можливі причини схожих симптомів: епілепсію, гіпоглікемію, пухлини або інфекції. Швидкість проведення діагностики має критичне значення — у буквальному сенсі кожна хвилина рятує нейрони.

Лікування інсульту

Тактика лікування інсульту залежить від його типу, ступеня ураження мозку, часу початку симптомів і загального стану людини. Головна мета — якнайшвидше відновити або стабілізувати мозковий кровообіг і не допустити подальшого пошкодження тканин. Для цього застосовують різні методи — від медикаментозної терапії до хірургічних втручань.

Ішемічний інсульт лікується шляхом розчинення або механічного усунення тромбу, який блокує судину. Чим раніше розпочато терапію, тим більше шансів уникнути необоротного ураження.

• Тромболітична терапія: введення препаратів, що розчиняють згустки крові (наприклад, альтеплаза), можливе протягом перших 4,5 години з моменту появи симптомів. Часове вікно має вирішальне значення.
• Механічна тромбектомія: втручання, під час якого тромб видаляють катетером через судину. Застосовується у великих артеріях, зазвичай у перші 6 годин, іноді до 24 годин у вибраних випадках.
• Контроль артеріального тиску: для запобігання повторному тромбоутворенню та ураженню інших ділянок мозку.

Геморагічний інсульт вимагає зовсім іншого підходу, адже в цьому випадку мова йде про крововилив, а не про закупорку. Тому завдання лікарів — зупинити або обмежити кровотечу, зменшити тиск усередині черепа та запобігти набряку мозку.

• Препарати для зупинки кровотечі: у тому числі засоби для корекції згортання крові (наприклад, антидоти при прийомі антикоагулянтів).
• Зниження внутрішньочерепного тиску: медикаментозно або шляхом дренування надлишкової рідини.
• Хірургічне втручання: при великих гематомах або аневризмах може знадобитися оперативне видалення крові або кліпування ушкодженої судини.

У кожному конкретному випадку команда лікарів вирішує, який варіант терапії доцільний. Лікування інсульту не закінчується у відділенні невідкладної допомоги. Після стабілізації стану пацієнт переходить до наступного етапу — реабілітації, яка має не менше значення, ніж сама госпітальна допомога.

Реабілітація після інсульту

Інсульт не закінчується тоді, коли зникає загроза життю. Багатьом людям після нього доводиться вчитись заново: рухатись, говорити, писати, орієнтуватись у просторі. Ураження мозку може бути частковим або розповсюдженим, але в обох випадках потрібна реабілітація — поступове відновлення втрачених функцій і адаптація до нових умов.

Тривалість відновлення залежить від багатьох факторів: обсягу пошкоджених ділянок мозку, віку пацієнта, швидкості початку лікування, рівня мотивації та підтримки з боку оточення. Немає одного стандартного сценарію — реабілітаційний шлях завжди індивідуальний.

Щоб охопити всі наслідки інсульту, відновлення зазвичай включає кілька напрямків:

• Фізична терапія: спрямована на повернення сили, рухливості, координації. Робота з фізіотерапевтом допомагає зменшити спастику, навчитися знову ходити або використовувати руку.
• Логопедична терапія: потрібна, якщо постраждали центри мови або ковтання. Займаються відновленням вимови, розуміння мови та контролем над м’язами, що відповідають за мову й ковтання.
• Когнітивна реабілітація: фокусується на пам’яті, увазі, мисленні. Корисна при складнощах із концентрацією або втратою здатності планувати дії.
• Ерготерапія: допомагає адаптуватися до побуту: знову вчитись самостійно одягатись, приготувати їжу, користуватися телефоном.
• Психологічна підтримка: депресія й тривожні розлади після інсульту — часте явище. Робота з психологом або психіатром допомагає не опустити руки й пристосуватись до нової реальності.

Інсульт торкається не лише тіла, а й особистості. Людина може почати інакше реагувати на звичні речі, змінюється емоційне тло, іноді — характер. Тому важлива не тільки реабілітація функцій, а й створення безпечного середовища, в якому можна поступово відновлюватись — без тиску, але з підтримкою.

Прогноз і можливі ускладнення

Після інсульту передбачити перебіг відновлення складно. У когось функції повертаються майже повністю, інші залишаються з порушеннями на все життя. Ключову роль відіграє час: чим швидше надано допомогу, тим більше шансів на збереження життєво важливих функцій. Але не менш важливі — тип інсульту, обсяг ураження, загальний стан організму й супутні захворювання.

Ішемічні інсульти зазвичай мають кращий прогноз, ніж геморагічні, однак це не правило. Іноді невелика кровотеча викликає мінімальні наслідки, а дрібне перекриття судини — глибокі порушення. Все залежить від того, яка зона мозку постраждала і як швидко її вдалося «перезапустити».

Навіть після успішного лікування інсульт часто залишає після себе не тільки функціональні обмеження, а й підвищений ризик ускладнень. Деякі з них розвиваються в перші дні, інші — через тижні або місяці.

Ось до яких наслідків може призвести інсульт, навіть при стабільному стані:

• Глибокий венозний тромбоз: порушення рухливості сприяє застою крові в ногах і утворенню тромбів.
• Тромбоемболія легеневої артерії: ускладнення глибокий венозний тромбоз, коли тромб відривається та потрапляє в легені, викликаючи різке погіршення дихання.
• Пневмонія: особливо аспіраційна, пов’язана з порушенням ковтання або тривалою нерухомістю.
• Інфаркт міокарда: інсульт і серцевий напад часто мають спільні фактори ризику, тому після одного з них зростає вірогідність другого.
• Судоми: у деяких людей після інсульту можуть виникати епілептичні напади, пов’язані з ураженням кори головного мозку.
• Депресія та тривожні розлади: не менш серйозні за фізичні наслідки, бо впливають на мотивацію, реабілітацію та якість життя загалом.

Повторний інсульт — ще одна реальна загроза. Його ризик особливо високий у перший рік після першого випадку, але залишається підвищеним протягом усього життя. Саме тому прогноз — це не лише питання лікування, а й подальшої профілактики, яка починається відразу після стабілізації стану.

Профілактика інсульту

Інсульт часто здається чимось раптовим і непередбачуваним. Але в більшості випадків він — фінальна точка тривалого процесу, який можна було зупинити значно раніше. Більшість факторів, що сприяють інсульту, накопичуються з роками — непомітно й безболісно. Саме тому профілактика починається не тоді, коли вже є симптоми, а задовго до цього.

Є кілька напрямків, які мають вирішальне значення для зниження ризику:

• Харчування: перевага овочам, цільнозерновим продуктам, нежирним білкам. Обмеження солі, трансжирів, надлишкового цукру.
• Фізична активність: регулярний рух — не обов’язково спортзал. Прогулянки, плавання, будь-яка щоденна активність сприяє нормалізації тиску та ваги.
• Контроль артеріального тиску: навіть помірно підвищений тиск значно підвищує ризик інсульту. Його треба вимірювати регулярно, навіть якщо самопочуття хороше.
• Рівень холестерину: регулярні аналізи допомагають уникнути накопичення бляшок у судинах. За потреби — застосування статинів або інших препаратів.
• Цукор крові: діабет вимагає чіткого контролю. Безсимптомна гіперглікемія може роками пошкоджувати судини.
• Відмова від куріння: навіть один фактор відмови від нікотину суттєво знижує ймовірність інсульту через кілька років.
• Контроль ваги: надмірна маса тіла асоціюється з гіпертонією, діабетом, підвищеним згортанням крові — усім, що підвищує ризик порушення мозкового кровообігу.
• Медичні огляди: багато захворювань, пов’язаних з інсультом, тривалий час не дають симптомів. Регулярні перевірки дозволяють виявити їх до того, як стан стане критичним.

Профілактика — це не список заборон. Це система звичок, які зменшують навантаження на судини, серце й мозок. Вона не гарантує абсолютного захисту, але суттєво знижує шанси опинитись у палаті інтенсивної терапії з діагнозом «інсульт».

Життя після інсульту

Після виписки зі стаціонару життя не повертається до старого режиму відразу. Навіть якщо інсульт був легким, він залишає по собі слід — фізичний, психологічний або обидва. І саме цей період потребує максимальної уваги: від пацієнта, родини та медичної команди.

Відновлення часто вимагає багато часу. У когось це тижні, у когось — місяці або навіть роки. Але щоденні дії мають значення. Іноді навіть невеликий прогрес — змога самостійно застебнути гудзик або пройти кілька метрів — стає перемогою. Важливо не лише займатись реабілітацією, а й не залишатись наодинці зі страхами чи сумнівами.

Що варто врахувати після перенесеного інсульту:

• Дотримання лікувального плану: прийом ліків, контроль тиску, цукру, візити до лікарів — не ритуал, а спосіб запобігти повторному інсульту.
• Реабілітаційні заняття: навіть якщо вони складні або здаються повільними. Кожна вправа — інвестиція у відновлення функцій.
• Сигнали тривоги: поява нових симптомів, зміна мови, координації, зору або свідомості — причина звернутись до лікаря негайно.
• Психологічна підтримка: депресія, апатія або тривожність після інсульту не є слабкістю. Це нормальні реакції, які потребують допомоги.
• Соціальна адаптація: не всі можуть повернутись до колишньої роботи або звичного ритму, але часто можливе пристосування — за підтримки родини, колег і спеціалістів.

Після інсульту доводиться відбудовувати себе крок за кроком. Це складно, але можливо. І кожне зусилля у цьому процесі має сенс, навіть якщо прогрес не завжди помітний одразу.

Домашні засоби від варикозного розширення вен

Автофагія: визначення, значення, стимуляція

Бері-бері