Інсульт: симптоми, причини, лікування та відновлення

Коли кров перестає надходити до мозку, усе зупиняється: рух, мова, свідомість. Людина може замовкнути посеред фрази або раптом перестати впізнавати близьких. Американський невролог Джеффрі Сейвер підрахував, якою є ціна очікування: під час типового великого ішемічного інсульту без лікування щохвилини гине близько 1,9 мільйона нервових клітин, а за годину мозок втрачає стільки ж, скільки за 3,6 року звичайного старіння^[1]. Інсульт не завжди гучний, але майже завжди неочікуваний. Рахунок іде на хвилини, і саме вони вирішують, які функції вдасться зберегти.

Що таке інсульт

Інсульт (у медичній документації його називають гострим порушенням мозкового кровообігу) означає, що в частині головного мозку раптово порушився кровотік. Якщо приплив крові зменшується або зупиняється зовсім, нервові клітини швидко починають гинути через брак кисню. Наслідком може стати втрата мови, параліч, порушення координації, зору або свідомості, залежно від того, яка частина мозку постраждала. У побуті кажуть «удар», «мозковий удар» або «параліч розбив». Ці слова передають раптовість, але параліч є лише одним із можливих наслідків, і в багатьох людей його немає. Інсульт належить до серцево-судинних захворювань: у його основі майже завжди лежить проблема з судинами чи серцем.

Протягом життя інсульт переносить приблизно кожен четвертий дорослий: за оцінкою глобального дослідження, ризик для людини, якій виповнилося 25 років, становить близько 25% і однаковий у чоловіків і жінок^[2]. Причини бувають різні, і від них залежить тип інсульту.

Два основні типи суттєво відрізняються за механізмом розвитку і лікуванням, тому лікар насамперед з'ясовує, з яким із них має справу.

Медики розрізняють два основні типи інсульту:

• Ішемічний інсульт: виникає, коли тромб або інше утворення закупорює одну з артерій, які постачають мозок кров'ю. Це найпоширеніша форма: за даними медичного довідника StatPearls, на неї припадає приблизно 87% усіх інсультів^[3]. Глобальна оцінка, яка враховує регіони, де крововиливи трапляються частіше, дає близько 65%^[4].
• Геморагічний інсульт: те, що люди називають «крововиливом у мозок». Він розвивається, коли судина розривається і кров виливається в тканину мозку або в простір навколо нього. Трапляється він рідше, але перебігає тяжче: за даними метааналізу, протягом першого місяця після внутрішньомозкового крововиливу помирає близько 35% хворих^[5].

Окремо варто сказати ще про одне явище, яке формально не є інсультом, хоча проявляється так само і часто сприймається саме як інсульт: транзиторну ішемічну атаку.

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) частіше знають як «мікроінсульт» або «мініінсульт». Назва неточна: це тимчасове порушення кровотоку без стійкого ушкодження мозку, тоді як «маленьким інсультом» лікарі називають справжній, хоч і невеликий, інфаркт мозку. Симптоми виникають раптово і минають самі, зазвичай за кілька хвилин, щонайбільше за кілька годин, і повністю зникають протягом доби^[6]. Проте це серйозне попередження: за метааналізом понад 200 тисяч пацієнтів, ішемічний інсульт після такої атаки стається в 2,4% людей уже протягом двох днів і в 4,7% протягом трьох місяців^[7]. Тому навіть симптоми, що минули, потребують негайного звернення по допомогу.

Інсульт входить до переліку найнебезпечніших станів. За оцінкою дослідження глобального тягаря хвороб, у 2021 році він забрав 7,3 мільйона життів і став третьою причиною смерті у світі після ішемічної хвороби серця та COVID-19, тобто без пандемії залишився б другим^[4]. Але при своєчасному розпізнаванні шанси на виживання та відновлення істотно зростають.

Основні симптоми інсульту

Ознаки інсульту залежать від того, яка ділянка мозку постраждала і наскільки швидко порушився кровотік. У когось усе починається з невиразної мови, у когось із раптового падіння або втрати зору. Симптоми бувають різними, але їх об'єднує раптовість: вони з'являються за секунди або хвилини, часто без жодного попередження.

Іноді ознаки можна не помітити або списати на втому, проте навіть незначні збої мають значення. Якщо вони виникли раптово, діяти треба негайно.

Залежно від місця ураження можливі різні комбінації симптомів. Найчастіше трапляються такі:

• Порушення мовлення: складність із підбором слів і розумінням мови (афазія), невиразна, змазана мова, коли «язик заплітається» (дизартрія), або повна втрата здатності говорити.
• Зміни зору: затуманення, двоїння в очах (диплопія), раптова часткова або повна втрата зору на одне око чи випадіння половини поля зору.
• Сплутаність свідомості: людина може не орієнтуватися в часі, не впізнавати знайомі обличчя або не розуміти, що відбувається.
• Втрата рівноваги: порушення координації (атаксія), раптове сильне запаморочення, хиткість, падіння при спробі встати чи йти.
• Оніміння або слабкість: особливо в обличчі, руці чи нозі, зазвичай на одному боці тіла. Слабкість половини тіла лікарі називають геміпарезом, а повну нерухомість геміплегією. Коли опускається половина обличчя, у побуті кажуть, що людину «перекосило».
• Судоми: раптові мимовільні скорочення м'язів або тремтіння, які людина не може контролювати.
• Різкий головний біль: сильний, несподіваний, без явної причини, часто при геморагічному інсульті.
• Нудота і блювання: особливо якщо вони виникли разом із головним болем або запамороченням.
• Порушення свідомості: від сонливості до глибокої коми.
• Зміни настрою або поведінки: раптові коливання емоцій, дратівливість, тривога, агресивність або байдужість.
• Проблеми зі сприйняттям дотику, смаку, слуху або запаху: можуть бути частковими або повними.

Деякі симптоми тривають кілька хвилин, інші не минають зовсім. Якщо ознаки зникли самі, чекати все одно не можна: так часто проявляється транзиторна ішемічна атака, за якою може статися повноцінний інсульт.

Як розпізнати інсульт: BE FAST

Інсульт може виглядати по-різному, і його ознаки не завжди очевидні з першого погляду. Щоб не втратити дорогоцінний час, існує проста пам'ятка BE FAST. Це англійська абревіатура, де кожна літера означає типову ознаку інсульту. Вона дає змогу оцінити стан людини вдома чи на вулиці, без спеціальних знань і обладнання. Старіша версія, FAST, перевіряла тільки обличчя, руки і мову. Коли в одній із лікарень США переглянули записи 736 пацієнтів з ішемічним інсультом, виявилося, що FAST не впізнала б 14% випадків. Додавання порушень рівноваги та зору зменшило частку пропущених інсультів до 4,4%^[8].

Ось як працює цей принцип:

• B (Balance), рівновага: зверніть увагу, чи людина раптово не втратила стійкість. Якщо при спробі стояти або йти вона хитається, падає, не контролює рухів, це тривожний сигнал.
• E (Eyes), зір: чи не з'явилися раптово двоїння, затуманення або втрата зору на одне око. Навіть короткочасна зміна зору може вказувати на порушення кровопостачання зорових центрів.
• F (Face), обличчя: попросіть людину всміхнутися. Один кутик рота може опускатися, або половина обличчя виглядає менш рухливою.
• A (Arms), руки: попросіть підняти обидві руки і потримати їх кілька секунд. Якщо одна рука не піднімається або мимоволі опускається, це може бути ознакою слабкості з одного боку.
• S (Speech), мовлення: попросіть повторити просту фразу. Людина може говорити повільно, невиразно, плутати слова або зовсім не розуміти звернену до неї мову.
• T (Time), час: якщо є хоча б одна з ознак, негайно викликайте екстрену медичну допомогу за номером 103 або 112^[9]. Не чекайте, поки «пройде само». Запам'ятайте або запишіть, коли саме з'явилися симптоми чи коли людину востаннє бачили здоровою: від цього часу залежить, яке лікування їй можна запропонувати.

Українські джерела пропонують і власні пам'ятки з тими самими перевірками. Агенція екстреної медичної допомоги використовує слово «МОЗОК»: мова, очі, запаморочення, обличчя, кінцівки^[9]. У російськомовних матеріалах поширена пам'ятка «УДАР»: попросити всміхнутися (усмішка), підняти руки (дія), вимовити фразу (артикуляція) і ухвалити рішення негайно викликати швидку. Назва легко запам'ятовується, бо збігається з побутовою назвою інсульту.

Поки бригада їде, людині не дають їсти, пити чи ковтати таблетки: ковтання після інсульту часто порушене, тому лікарі спершу перевіряють його і лише потім дозволяють їжу^[3]. Міф: при підозрі на інсульт треба одразу дати аспірин. Насправді: без комп'ютерної томографії неможливо відрізнити закупорку судини від крововиливу, а при крововиливі препарат, що розріджує кров, лише зашкодить. При ішемічному інсульті аспірин справді призначають, але в лікарні, протягом перших 24–48 годин після появи симптомів, коли крововилив уже виключено^[3].

Правило BE FAST допомагає діяти швидко навіть у стресі. Його особливо корисно знати тим, хто доглядає літніх людей або має в родині випадки інсульту.

Читайте:

Всесвітній день боротьби з інсультом

29 жовтня нагадує про ознаки інсульту, терміновий виклик допомоги та профілактику судинних ризиків....

Громовий головний біль: причини, симптоми та ризики

Громовий головний біль: що це таке, чим він відрізняється від мігрені, які небезпечні стани можуть за ним стоя...

Причини інсульту

Порушення кровотоку в мозку не виникає на порожньому місці. Механізмів два: закупорка судини або її розрив. Від цього залежить тип інсульту, ішемічний чи геморагічний, і відповідно різними будуть першопричини.

Ішемічний інсульт виникає тоді, коли артерію, що живить мозок, перекриває тромб або інше утворення. Кисень перестає надходити до нервових клітин. Лікарі поділяють ішемічні інсульти на кілька груп: ураження великих артерій атеросклерозом, закупорка дрібних судин, емболія з серця, інші встановлені причини (наприклад, розшарування стінки артерії або підвищене згортання крові) і інсульт нез'ясованої причини^[3]. Найчастіше до цього призводять:

• Атеросклероз: ті самі «холестеринові бляшки в судинах». Жирові відкладення на стінках артерій звужують просвіт судини, а їхній розрив провокує утворення тромбу.
• Фібриляція передсердь: старіша й досі поширена назва «миготлива аритмія». При цій аритмії передсердя скорочуються хаотично, кров у них застоюється і утворює згустки, які можуть потрапити в мозкові судини. У Фреймінгемському дослідженні фібриляція передсердь майже вп'ятеро підвищувала ризик інсульту^[10].
• Вади серця: наприклад, дефекти міжпередсердної або міжшлуночкової перегородки можуть створювати умови для утворення емболів, тобто згустків, які кров переносить у мозок.
• Порушення згортання крові: вроджені чи набуті, вони підвищують ризик утворення тромбів у судинах.
• Хвороба дрібних судин мозку (церебральна мікроангіопатія): ураження дрібних артерій мозку, що призводить до їхньої закупорки навіть без великих тромбів. Такі невеликі глибокі інфаркти лікарі називають лакунарними.

Геморагічний інсульт виникає, коли судина в мозку розривається і кров виливається в тканину. Такий сценарій трапляється рідше, але він небезпечніший. До нього можуть призвести:

• Артеріальна гіпертензія: або, як частіше кажуть, «гіпертонія», «високий тиск». Хронічно підвищений тиск є головною причиною розриву судин у мозку.
• Аневризми: патологічне випинання судинної стінки, яке може розірватися. Розрив аневризми найчастіше спричиняє субарахноїдальний крововилив, коли кров заповнює простір між мозком і його оболонками.
• Пухлини мозку: іноді спричиняють кровотечу, особливо коли проростають у судини.
• Хвороба мойямоя: рідкісне захворювання, за якого великі артерії основи мозку поступово звужуються, а навколо утворюється сітка тонких ламких судин із високим ризиком крововиливу.
• Артеріовенозні мальформації: вроджені аномалії, при яких артерії з'єднуються з венами напряму, без капілярної сітки, що підвищує ризик розриву.

Іноді інсульт виникає через поєднання кількох чинників. Людина з атеросклерозом і гіпертензією має підвищений ризик як ішемічного, так і геморагічного інсульту. Механізм визначає і лікування, і профілактику повторних подій.

Фактори ризику

Інсульт може статися з будь-ким, але деякі чинники значно підвищують його ймовірність. Частину з них змінити неможливо, на інші цілком можна вплинути.

До неконтрольованих факторів належать:

• Вік: ризик інсульту зростає з віком. Утім, інсульти трапляються і в молодих, а серед людей до 70 років їхня частота останніми роками в багатьох регіонах світу перестала знижуватися або навіть зросла^[4].
• Супутні захворювання: окремі рідкісні генетичні стани, хвороби серця або судин можуть сприяти інсульту навіть у молодому віці.

Більшість факторів ризику піддаються впливу. Вони пов'язані зі способом життя, хронічними хворобами і загальним станом здоров'я:

• Куріння і вейпінг: куріння ушкоджує судини, підвищує тиск і сприяє утворенню тромбів; у міжнародному дослідженні INTERSTROKE воно підвищувало ризик інсульту в 1,67 раза^[11]. Щодо електронних сигарет довгострокових даних про інсульт поки мало, але відомо, що їхня пара підвищує пульс і тиск та порушує роботу внутрішньої оболонки судин^[12].
• Вживання алкоголю: регулярне перевищення безпечної кількості навантажує серце і судини та провокує аритмії. Аналіз генетичних даних 500 тисяч дорослих показав, що ризик інсульту, особливо крововиливу, зростає разом із кількістю спожитого алкоголю, і «захисної» помірної дози не знайшли^[13].
• Вживання психоактивних речовин: особливо стимуляторів. Систематичний огляд пов'язав уживання кокаїну передусім із геморагічним інсультом, а в частині досліджень і з ішемічним^[14].
• Артеріальна гіпертензія: найвагоміший чинник для обох типів інсульту. За даними INTERSTROKE, з високим тиском пов'язано майже половину всіх інсультів (47,9%)^[11].
• Підвищений холестерин: сприяє утворенню бляшок і звуженню судин.
• Цукровий діабет 2 типу: ушкоджує судини, прискорює атеросклероз і підвищує схильність до тромбоутворення.
• COVID-19: може спричиняти порушення згортання крові, запалення судин і утворення тромбів. За метааналізом, гострі порушення мозкового кровообігу частіше трапляються при тяжкому перебігу інфекції і в людей, які вже мали судинні фактори ризику^[15].
• Мігрень: мігрень з аурою приблизно вдвічі підвищує ризик ішемічного інсульту, особливо в жінок, курців і тих, хто приймає оральні контрацептиви; мігрень без аури такого зв'язку не показала^[16].

Здебільшого інсульт пов'язаний з кількома чинниками одночасно. У людини з гіпертензією, яка курить і має високий холестерин, ризик значно вищий, ніж за будь-якого з цих чинників окремо. Виявлення й контроль цих факторів є головним способом зменшити ймовірність першого або повторного інсульту.

Діагностика інсульту

Після приїзду екстреної допомоги або доставлення пацієнта до лікарні діагностика починається з короткого неврологічного огляду, але її основа полягає у візуалізаційних і лабораторних дослідженнях.

Перше і головне завдання полягає в тому, щоб з'ясувати, який це інсульт: ішемічний чи геморагічний. Від відповіді залежить лікування, і дати її за самими лише симптомами неможливо.

Найчастіше використовують такі методи обстеження:

• Комп'ютерна томографія (КТ): швидко виявляє крововилив у мозок і тому є першим дослідженням для рішень у перші хвилини^[3]. За потреби її доповнюють КТ-ангіографією, щоб знайти закупорену артерію, або перфузійною КТ, яка показує, яку частину тканини ще можна врятувати.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): точніша у виявленні ішемічного інсульту, особливо на ранніх етапах: спеціальний режим (дифузійно-зважені зображення) показує інфаркт мозку раніше за інші методи^[3].
• Електроенцефалографія (ЕЕГ): допомагає оцінити електричну активність мозку, особливо при підозрі на судомний напад або в разі коми.
• Електрокардіографія (ЕКГ): потрібна для виявлення порушень серцевого ритму, зокрема фібриляції передсердь, яка може бути причиною емболії.
• Аналізи крові: рівень глюкози, показники згортання крові, електроліти, маркери запалення та загального стану організму. Глюкозу перевіряють одразу: низький цукор крові може точно імітувати інсульт.

Разом із розпитуванням і фізикальним обстеженням ці методи допомагають підтвердити інсульт і виключити стани, що його імітують: гіпоглікемію, епілептичний напад, мігрень з аурою, гіпертензивну енцефалопатію^[3]. Швидкість обстеження має критичне значення, тому в лікарнях, що приймають пацієнтів з інсультом, КТ роблять одразу після надходження.

Лікування інсульту

Тактика лікування залежить від типу інсульту, обсягу ураження мозку, часу початку симптомів і загального стану людини. Головне завдання полягає в тому, щоб якнайшвидше відновити або стабілізувати мозковий кровообіг і не допустити подальшого ушкодження тканин. Для цього застосовують і ліки, і втручання на судинах, і операції. Лікування в спеціалізованому інсультному відділенні з командою, що має досвід саме з такими пацієнтами, за даними Кокранівського огляду 29 досліджень, знижує ризик смерті та залежності від сторонньої допомоги приблизно на чверть порівняно із загальною палатою^[17]. В Україні МОЗ із 2024 року розвиває мережу лікарень з інсультними центрами і блоками; за програмою медичних гарантій КТ, МРТ, тромболізис і внутрішньосудинні втручання для пацієнтів з інсультом безоплатні^[18].

Ішемічний інсульт лікують розчиненням або механічним видаленням тромбу, який закупорив судину. Цей підхід називають реперфузією, тобто поверненням кровотоку. Що раніше розпочато лікування, то більше тканини вдається врятувати.

• Тромболітична терапія (тромболізис): введення у вену препарату, що розчиняє тромб. Стандартне часове вікно становить 4,5 години від появи симптомів^[19]. Крім альтеплази, яку вводять болюсом і далі годину крапельно, європейські та американські настанови тепер рекомендують тенектеплазу в дозі 0,25 мг/кг: її вводять однією ін'єкцією, а ефективність і безпечність порівнянні^[20][21]. Що раніше введено препарат, то більша користь: у метааналізі досліджень з альтеплазою добрий результат при лікуванні в перші 3 години мали 32,9% пацієнтів проти 23,1% без лікування^[22]. Ціною є ризик крововиливу в мозок, тому рішення ухвалює лікар після КТ. Окремим пацієнтам, у яких інсульт помітили після сну або час початку невідомий, тромболізис можна провести і пізніше, якщо МРТ чи перфузійна КТ показують, що тканину ще можна врятувати; настанови Американської асоціації серця та Американської інсультної асоціації 2026 року допускають таке лікування до 9 годин^[19][21].
• Механічна тромбектомія: втручання, під час якого тромб видаляють через катетер, проведений по судині, зазвичай від стегнової артерії. Метод застосовують, коли закупорена велика артерія мозку. У перші 6 годин це стандарт лікування, а у вибраних пацієнтів за даними візуалізації його виконують до 24 годин від початку симптомів^[23]. За об'єднаним аналізом п'яти досліджень, на кожні 2,6 пролікованого пацієнта в одного ступінь інвалідності через три місяці виявляється меншим^[24]. Нові американські настанови 2026 року поширили тромбектомію на частину пацієнтів з великою зоною ураження і на закупорку базилярної артерії до 24 годин^[21].
• Контроль артеріального тиску, цукру крові та ковтання: тиск утримують у безпечних межах, але не знижують надто агресивно, бо мозку потрібен приплив крові; надмірно жорсткий контроль глюкози теж не рекомендують^[21]. Ковтання перевіряють перед тим, як людині дадуть їсти^[3].

Геморагічний інсульт потребує зовсім іншого підходу: тут ідеться про крововилив, а не про закупорку. Завдання лікарів полягає в тому, щоб зупинити або обмежити кровотечу, зменшити тиск усередині черепа і запобігти набряку мозку. У великому міжнародному дослідженні комплексний протокол перших годин, що поєднував інтенсивне зниження тиску з контролем інших життєвих показників, зменшив імовірність поганого результату^[25].

• Препарати для зупинки кровотечі: зокрема засоби, що нейтралізують дію антикоагулянтів, якщо людина їх приймала. Для варфарину це концентрат протромбінового комплексу, для окремих новіших антикоагулянтів існують спеціальні антидоти^[26].
• Зниження внутрішньочерепного тиску: медикаментозно або шляхом дренування надлишкової рідини.
• Хірургічне втручання: при великих гематомах може знадобитися видалення крові, зокрема малоінвазивними методами; при аневризмі ушкоджену судину перекривають кліпсою під час операції або зсередини, заповнюючи її спіралями^[27].

У кожному конкретному випадку команда лікарів вирішує, який варіант лікування доцільний. Після стабілізації стану пацієнт переходить до наступного етапу, реабілітації, яка важить не менше, ніж допомога в перші години.

Коротко: тромболізис і тромбектомія працюють лише в певні часові вікна, і що раніше їх розпочато, то більше мозку вдається зберегти. Тому найкорисніше, що можуть зробити свідки, це одразу викликати 103 або 112 і запам'ятати час появи симптомів.

Реабілітація після інсульту

Інсульт не закінчується тоді, коли минає загроза життю. Багатьом людям після нього доводиться вчитися заново: рухатися, говорити, писати, орієнтуватися в просторі. Ураження мозку може бути частковим або поширеним, але в обох випадках потрібна реабілітація, тобто поступове відновлення втрачених функцій і пристосування до нових умов. Займається нею команда: лікарі, медсестри, фізичні терапевти, ерготерапевти, фахівці з мовлення, психологи, соціальні працівники, а також сам пацієнт і його родина^[28].

Тривалість відновлення залежить від багатьох факторів: обсягу ушкодженої ділянки мозку, віку, того, як швидко розпочато лікування, мотивації та підтримки оточення. Єдиного стандартного сценарію немає.

Щоб охопити всі наслідки інсульту, відновлення зазвичай має кілька напрямів:

• Фізична терапія: спрямована на повернення сили, рухливості, координації. Заняття з фізичним терапевтом (у побуті часто кажуть «реабілітолог») допомагають зменшити спастичність, тобто постійну скутість і напруження м'язів, знову навчитися ходити або користуватися рукою. Поспіх тут шкодить: у великому дослідженні AVERT дуже рання й інтенсивна мобілізація в першу добу після інсульту дала гірші результати через три місяці, ніж звичайний догляд^[29].
• Терапія мови, мовлення та ковтання: багатьом звичніше «заняття з логопедом». Вона потрібна, якщо постраждали центри мовлення або ковтання. Терапевт мови та мовлення відновлює вимову, розуміння мови, читання, письмо і контроль над м'язами, що відповідають за ковтання. Кокранівський огляд підтвердив, що така терапія поліпшує повсякденне спілкування людей з афазією, а інтенсивніші й триваліші курси дають кращий результат^[30].
• Когнітивна реабілітація: зосереджена на пам'яті, увазі, мисленні. Корисна при складнощах із концентрацією або втраті здатності планувати дії.
• Ерготерапія: допомагає повернутися до побуту: знову навчитися самостійно одягатися, готувати їжу, користуватися телефоном.
• Психологічна підтримка: депресія і тривожні розлади після інсульту трапляються часто. За метааналізом 61 дослідження, депресію мають близько 31% людей, які перенесли інсульт^[31]. Робота з психологом або психіатром і, за потреби, ліки допомагають пристосуватися до нової реальності.

Інсульт зачіпає і тіло, і особистість. Людина може інакше реагувати на звичні речі, змінюються емоції, іноді характер. Тому поряд із відновленням функцій потрібне безпечне середовище, де можна поступово відновлюватися без тиску, але з підтримкою.

Прогноз і можливі ускладнення

Передбачити перебіг відновлення після інсульту складно. У когось функції повертаються майже повністю, хтось залишається з порушеннями на все життя. Вирішальне значення має час: що швидше надано допомогу, то більше шансів зберегти важливі функції. Важать також тип інсульту, обсяг ураження, загальний стан організму і супутні захворювання.

Ішемічні інсульти зазвичай мають кращий прогноз, ніж геморагічні, але це не правило. Іноді невеликий крововилив дає мінімальні наслідки, а закупорка дрібної судини спричиняє глибокі порушення. Усе залежить від того, яка ділянка мозку постраждала і як швидко вдалося відновити в ній кровотік.

Навіть після успішного лікування інсульт часто залишає підвищений ризик ускладнень. Деякі з них розвиваються в перші дні, інші через тижні або місяці.

Ось до яких наслідків може призвести інсульт навіть при стабільному стані:

• Тромбоз глибоких вен: простіше кажучи, «тромб у нозі». Нерухомість сприяє застою крові в ногах і утворенню тромбів; для профілактики лежачим пацієнтам застосовують переривчасту пневматичну компресію ніг^[3].
• Тромбоемболія легеневої артерії: саме про неї кажуть «відірвався тромб». Це ускладнення тромбозу глибоких вен, коли згусток відривається і потрапляє в легені, спричиняючи різке погіршення дихання.
• Пневмонія: особливо аспіраційна, коли їжа чи слина потрапляють у дихальні шляхи через порушене ковтання (дисфагію: людина часто поперхується), або пов'язана з тривалою нерухомістю.
• Інфаркт міокарда: інсульт і хвороби серця мають спільні фактори ризику, тому після інсульту ймовірність інфаркту зростає.
• Епілептичні напади: у деяких людей після інсульту виникає епілепсія, пов'язана з рубцем у корі головного мозку. У метааналізі восьми досліджень пацієнтів з ішемічним інсультом вона розвинулася приблизно у 7,5%^[32].
• Депресія і тривожні розлади: не менш серйозні, ніж фізичні наслідки, бо впливають на мотивацію, реабілітацію і якість життя.

Повторний інсульт є ще однією реальною загрозою. За метааналізом 13 досліджень, він стається в 3,1% людей протягом місяця, в 11,1% протягом року і в 26,4% протягом п'яти років після першого^[33]. Найвищий ризик припадає на перші тижні й місяці, тому профілактику починають відразу після стабілізації стану.

Профілактика інсульту

Інсульт здається раптовим і непередбачуваним, але здебільшого це фінальна точка тривалого процесу, який можна було зупинити значно раніше. Фактори, що сприяють інсульту, накопичуються роками непомітно й безболісно. У дослідженні INTERSTROKE, яке охопило 32 країни, десять керованих чинників пояснювали близько 90% ризику інсульту^[11].

Коротко: приблизно дев'ять із десяти інсультів пов'язані з тим, що можна змінити: тиском, рухом, харчуванням, курінням, алкоголем, цукром крові та станом серця.

Найбільше значення для зниження ризику мають такі напрями:

• Харчування: перевага овочам, фруктам, цільнозерновим продуктам, бобовим, рибі; обмеження солі, трансжирів, надлишкового цукру. Добре вивченим прикладом є DASH-дієта. У великому дослідженні заміна звичайної солі на сіль зі зниженим вмістом натрію і доданим калієм зменшила частоту інсультів на 14% у людей, які вже перенесли інсульт або мали високий тиск у віці від 60 років^[34]. Людям із хворобами нирок такий замінник без погодження з лікарем не підходить.
• Фізична активність: регулярний рух не обов'язково означає спортзал. Прогулянки, плавання, будь-яка щоденна активність допомагають нормалізувати тиск і вагу. У дослідженні INTERSTROKE регулярна фізична активність була пов'язана з нижчим на 40% ризиком інсульту^[11].
• Контроль артеріального тиску: навіть помірно підвищений тиск помітно підвищує ризик інсульту. Його треба вимірювати регулярно, навіть якщо самопочуття добре.
• Рівень холестерину: регулярні аналізи допомагають вчасно помітити проблему. За потреби лікар призначає статини або інші препарати.
• Цукор крові: діабет потребує чіткого контролю. Підвищений цукор може роками ушкоджувати судини без жодних симптомів.
• Відмова від куріння: куріння входить до десяти керованих чинників, які пояснюють більшість інсультів у світі^[11], тож кинути курити ніколи не пізно.
• Контроль ваги: надмірна маса тіла пов'язана з гіпертензією, діабетом, підвищеним згортанням крові, тобто з усім, що підвищує ризик порушення мозкового кровообігу.
• Медичні огляди: багато захворювань, пов'язаних з інсультом, довго не дають симптомів. Регулярні перевірки дають змогу виявити підвищений тиск, діабет чи фібриляцію передсердь до того, як стан стане критичним. Після інсульту лікар зазвичай призначає на тривалий час ліки від тиску, статини і препарати, що запобігають утворенню тромбів^[35].

Профілактика не зводиться до списку заборон. Це система звичок, які зменшують навантаження на судини, серце і мозок. Вона не гарантує абсолютного захисту, але суттєво знижує шанси опинитися в палаті інтенсивної терапії з діагнозом «інсульт».

Життя після інсульту

Після виписки зі стаціонару життя не повертається до звичного режиму відразу. Навіть легкий інсульт залишає слід, фізичний, психологічний або обидва. Цей період потребує уваги від пацієнта, родини і медичної команди.

Відновлення часто триває довго: у когось тижні, у когось місяці або навіть роки. Щоденні дії мають значення. Іноді навіть невеликий прогрес, як-от змога самостійно застебнути ґудзик або пройти кілька метрів, стає перемогою. Не менше значення має те, щоб людина не залишалася наодинці зі страхами чи сумнівами.

Що варто врахувати після перенесеного інсульту:

• Дотримання плану лікування: приймання ліків, контроль тиску і цукру, візити до лікарів допомагають запобігти повторному інсульту. Самовільно припиняти ліки, щойно стало краще, небезпечно.
• Реабілітаційні заняття: навіть якщо вони складні або прогрес здається повільним. Кожна вправа працює на відновлення функцій.
• Сигнали тривоги: нові симптоми, зміни мови, координації, зору або свідомості є приводом негайно викликати швидку за номером 103 або 112.
• Психологічна підтримка: депресія, апатія або тривожність після інсульту не є слабкістю. Це часті наслідки ураження мозку і пережитого стресу, і їх лікують.
• Соціальна адаптація: не всі можуть повернутися до колишньої роботи або звичного ритму, але часто можливо пристосуватися за підтримки родини, колег і фахівців.

Після інсульту доводиться відбудовувати себе крок за кроком. Це складно, але можливо, і кожне зусилля має сенс, навіть якщо прогрес не завжди помітний одразу.