Після запуску масового УЗД-скринінгу щитоподібної залози в Південній Кореї кількість діагнозів раку цього органа зросла в рази, і він став найчастішим раком у країні. Але смертність від нього за ці роки майже не змінилася[1]. Дослідники пояснили парадокс просто: УЗД почало знаходити крихітні пухлини, які здебільшого ніколи б не зашкодили людині. Ця історія — гарний вступ до теми: рак щитоподібної залози буває дуже різним, і важливо не лише знайти його, а й правильно оцінити.

Що таке рак щитоподібної залози

Щитоподібна залоза — невеликий орган у формі метелика на передній поверхні шиї. Вона виробляє гормони, які задають темп обміну речовин. Рак виникає, коли клітини залози починають безконтрольно ділитися й утворюють злоякісну пухлину.

Це не найчастіший рак, але й не рідкісний. За даними американського реєстру SEER, на нього припадає близько 2% усіх нових випадків раку. Жінки хворіють майже втричі частіше за чоловіків (20 проти 7,4 випадку на 100 тисяч на рік), а середній вік на момент діагнозу — 51 рік[2].

Типи раку: від «повільного» до агресивного

Чому ж прогноз такий різний у різних людей? Найбільше залежить від того, з яких клітин виросла пухлина. У залозі є два типи клітин: фолікулярні, що виробляють тиреоїдні гормони, і С-клітини, що виробляють гормон кальцитонін. З фолікулярних клітин розвиваються так звані диференційовані раки — разом вони становлять 90–95% усіх випадків[3].

  • Папілярний рак — близько 8 з 10 випадків. Росте повільно, часто поширюється в лімфатичні вузли шиї, але добре піддається лікуванню[4].
  • Фолікулярний рак — близько 1 з 10 випадків. Прогноз теж добрий, але він частіше за папілярний поширюється з кров'ю в легені й кістки[4].
  • Онкоцитарна (гюртлеклітинна) карцинома — близько 3%, її складніше виявити й лікувати[4].
  • Медулярний рак — менше 5%. Виростає з С-клітин, тому не захоплює йод, і радіойод його не лікує. Близько чверті випадків спадкові: їх спричиняють мутації гена RET, зокрема при синдромах множинної ендокринної неоплазії 2-го типу (МЕН2)[5].
  • Анапластичний рак — найрідкісніший (близько 2%) і найнебезпечніший: швидко росте, проростає в тканини шиї й рано дає метастази[6].

Коротко: переважна більшість — це папілярний рак, який росте повільно й добре лікується; медулярний і анапластичний трапляються рідко й потребують особливого підходу.

Читайте також:

Рак буває різним: чим відрізняються типи пухлин
Рак буває різним: чим відрізняються типи пухлин
Рак — це не окрема хвороба, а більше ніж 200 різновидів злоякісних пухлин, кожна з яких має свої причини виникн...

Реклама

Чому виникає і хто в групі ризику

Звідки береться пухлина, до кінця не з'ясовано. Проте кілька чинників ризику доведено добре[7]:

  • жіноча стать і вік від 25 до 65 років;
  • опромінення голови й шиї, особливо в дитинстві — під час променевої терапії чи внаслідок радіаційних аварій;
  • зоб або інші хвороби щитоподібної залози в минулому;
  • рак чи хвороби щитоподібної залози в родичів;
  • спадкові синдроми — сімейний медулярний рак, МЕН2А і МЕН2Б.

Найпереконливіше вплив радіації показала Чорнобильська катастрофа. У дослідженні дітей, які на момент аварії 1986 року мали менше 15 років і жили на забруднених територіях Білорусі та Росії, ризик раку щитоподібної залози зростав пропорційно дозі опромінення. У районах із дефіцитом йоду він був утричі вищим, а прийом препаратів йодиду калію знижував його приблизно втричі[8].

Є й чинники, пов'язані зі способом життя. Об'єднаний аналіз 22 проспективних досліджень за участю понад 2 мільйонів людей показав: вищий індекс маси тіла і набір ваги в дорослому віці пов'язані з дещо вищим ризиком раку щитоподібної залози — на кожні 5 одиниць ІМТ приблизно на 6%[9]. Це ще одна причина не нехтувати боротьбою з ожирінням.

Симптоми: на що звернути увагу

Як же запідозрити хворобу? Найчастіше рак щитоподібної залози довго нічим не турбує, а першою ознакою стає вузол на шиї, який людина помічає сама або лікар знаходить на УЗД. Інші можливі прояви[7]:

Тривалий кашель чи біль у шиї самі по собі рідко пов'язані з раком щитоподібної залози, але якщо вони поєднуються з ущільненням на шиї, варто звернутися до лікаря. При медулярному раку через надлишок кальцитоніну можуть бути діарея і почервоніння обличчя[5].

Важливо пам'ятати, що вузли щитоподібної залози — дуже часта знахідка, і переважна більшість із них доброякісні.

Коротко: вузол на шиї, стійка хрипкість, труднощі з ковтанням — привід показатися лікарю, але більшість вузлів виявляються не раком.

Читайте також:

Вузли щитовидної залози: що потрібно знати
Вузли щитовидної залози: що потрібно знати
Вузли в щитоподібній залозі знаходять приблизно в кожної другої людини до 60 років, і понад 90% із них доброякіс...

Діагностика: як відрізняють рак від доброякісного вузла

Отже, вузол знайшли. Що далі? Діагностика зазвичай іде кількома кроками[7][10]:

  • УЗД шиї — головний метод. Лікар оцінює розмір, межі, структуру вузла, наявність мікрокальцинатів і стан лімфатичних вузлів. Саме за УЗД-ознаками вирішують, чи потрібна біопсія.
  • Аналізи крові — насамперед ТТГ. Вони показують, як працює залоза, але рак за ними не діагностують. При підозрі на медулярний рак визначають кальцитонін.
  • Тонкоголкова аспіраційна біопсія — під контролем УЗД з вузла беруть тонкою голкою клітини й досліджують під мікроскопом. Результат описують за Бетесдською системою з шести категорій — від «доброякісний» до «злоякісний»[11]. Якщо результат невизначений, можуть знадобитися молекулярні тести, повторна біопсія чи операція.
  • КТ, МРТ, ПЕТ, сцинтиграфія — потрібні, щоб оцінити поширення вже встановленого раку, а не для первинної діагностики.

Від типу пухлини, розміру й поширення залежить стадія. Цікаво, що для папілярного й фолікулярного раку важливий вік: у людей молодших за 55 років є лише дві стадії — без віддалених метастазів (I) і з ними (II). У старших стадію визначають за розміром пухлини, ураженням лімфатичних вузлів і поширенням (I–IV)[7].

Чи варто перевірятися «про всяк випадок»

Робити УЗД щитоподібної залози людям без скарг і чинників ризику не рекомендують. Американська робоча група з профілактичних послуг (USPSTF) дійшла висновку, що користь такого скринінгу не більша за малу, а шкода — щонайменше помірна: через надмірну діагностику люди отримують операції й лікування, яких могли б уникнути[12]. Інша справа — людям з опроміненням шиї в дитинстві чи спадковими синдромами: їм план обстежень складає лікар.

Реклама

Лікування

Коли діагноз підтверджено, лікування підбирають індивідуально — за типом раку, розміром пухлини, поширенням і віком. Основні методи такі[7][10].

Операція. Це основа лікування більшості пухлин. Видаляють або половину залози (гемітиреоїдектомія, лобектомія), або всю залозу (тиреоїдектомія), за потреби — разом з ураженими лімфатичними вузлами. При невеликих пухлинах низького ризику, обмежених однією часткою, американські настанови дозволяють обмежитися лобектомією[10].

Радіоактивний йод. Після повного видалення залози деяким пацієнтам дають капсулу радіоактивного йоду. Він накопичується в клітинах, що залишилися, зокрема в метастазах, і руйнує їх. Метод діє лише на папілярний і фолікулярний рак[13].

Гормональна терапія. Після видалення залози людина приймає левотироксин пожиттєво — щоб замінити власні гормони. Частині пацієнтів з вищим ризиком повернення хвороби дозу підбирають так, щоб ТТГ був нижчим за норму: ТТГ може стимулювати ріст залишків пухлини[10].

Активне спостереження. Для дуже маленьких (до 1 см) папілярних пухлин низького ризику операцію можна відкласти й регулярно робити УЗД. У японській лікарні Кума під таким спостереженням перебували 1235 пацієнтів у середньому понад 6 років: жоден не помер від раку й ні в кого не з'явилися віддалені метастази[14].

Таргетна терапія й інші методи. Коли рак не реагує на радіойод і прогресує, застосовують таблетовані препарати, що блокують сигнали росту пухлини. Наприклад, у дослідженні SELECT ленватиніб подовжував час без прогресування з 3,6 до 18,3 місяця порівняно з плацебо[15]. Для пухлин із мутаціями гена RET створено селективні препарати, як-от селперкатиніб[16]. Зовнішнє опромінення й хіміотерапію застосовують рідше — переважно при анапластичному раку чи поширених формах[6].

Коротко: більшість пацієнтів лікують операцією, іноді з радіойодом; маленькі пухлини низького ризику інколи можна лише спостерігати.

Читайте також:

Гіпотиреоз: все, що потрібно знати
Гіпотиреоз: все, що потрібно знати
Гіпотиреоз — стан, коли щитоподібна залоза виробляє замало гормонів і все в організмі сповільнюється. Розпо...

Побічні ефекти і життя після лікування

Будь-яке лікування має свою ціну, і про неї краще знати заздалегідь. Після операції можливе пошкодження гортанного нерва — тоді змінюється голос, з'являється хрипкість. Інше часте ускладнення — тимчасове або постійне зниження кальцію в крові через пошкодження прищитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію: воно проявляється поколюванням навколо рота й у пальцях, судомами м'язів[10].

Радіоактивний йод може спричиняти запалення слинних залоз, сухість у роті, зміни смаку; надзвичайно рідко — вторинні пухлини[13]. Таргетні препарати часто підвищують тиск, спричиняють діарею, втому й втрату апетиту, тож їх приймають під ретельним наглядом[15].

Після лікування диференційованого раку людина регулярно відвідує ендокринолога: робить УЗД шиї й аналіз на тиреоглобулін — білок, який виробляють лише клітини щитоподібної залози. Після повного видалення залози він має бути майже нульовим, тож його зростання може сигналізувати про повернення хвороби[10]. Важливо також правильно приймати левотироксин: надто висока доза гормону з часом підвищує ризик фібриляції передсердь і остеопорозу[17].

Прогноз

Тепер про головне питання, яке ставлять пацієнти: які шанси? Загалом п'ятирічна відносна виживаність становить понад 98%. Якщо пухлина обмежена залозою (так буває в 63% випадків), вона сягає 99,9%, при ураженні лімфатичних вузлів — 98,1%, а при віддалених метастазах — близько 48%[2]. Найгірший прогноз має анапластичний рак: якщо він уже поширився, вилікувати його неможливо[6].

Профілактика

Чи можна запобігти раку щитоподібної залози? Надійних способів для всіх немає, але дещо зробити можна:

  • уникати зайвого опромінення шиї, особливо в дітей: КТ і рентген робити лише за показаннями;
  • підтримувати здорову вагу[9];
  • отримувати достатньо йоду з йодованою сіллю, адже дефіцит йоду підсилює шкоду радіації[8];
  • людям зі спадковими мутаціями RET проводять генетичне консультування; носіям мутацій високого ризику рекомендують профілактично видаляти щитоподібну залозу ще в дитинстві[18].

Поширені міфи

«Рак щитоподібної залози — "хороший рак", про нього можна не турбуватися». Прогноз справді здебільшого добрий, але це все одно рак: потрібні операція, нерідко радіойод, пожиттєвий прийом гормонів і спостереження. А анапластичний рак — одна з найагресивніших пухлин людини[6].

«Ламінарія й таблетки йоду захищають від раку щитоподібної залози». Йод потрібен залозі, але його надлишок не захищає: навпаки, дуже високе споживання йоду пов'язують з папілярним раком[19]. Йодид калію захищає залозу лише від радіоактивного йоду під час радіаційної аварії, і приймати його потрібно тільки за сигналом органів влади[20].

«Рентген у стоматолога спричиняє рак щитоподібної залози». У мета-аналізі семи досліджень часті стоматологічні знімки пов'язували з приблизно вдвічі вищим ризиком, але майже всі ці дослідження ґрунтувалися на спогадах пацієнтів, а сучасне обладнання й захисні комірці значно зменшили опромінення залози[21]. Рівень доказів — низький. Робити знімки варто лише за потреби й з захисним комірцем.

«Будь-який вузол на шиї — це рак». Більшість вузлів щитоподібної залози доброякісні, і рішення про біопсію ухвалюють за УЗД[10].

Підсумок

Рак щитоподібної залози найчастіше трапляється в жінок середнього віку й у більшості випадків є повільним папілярним раком із чудовим прогнозом. Головні чинники ризику — опромінення в дитинстві й спадковість. Діагноз ставлять за УЗД і тонкоголковою біопсією, а лікують переважно операцією, іноді з радіоактивним йодом і подальшим прийомом левотироксину. Маленькі пухлини низького ризику інколи можна лише спостерігати, а для поширених форм є таргетні препарати. Скринінг без скарг не рекомендують, але вузол на шиї, стійка хрипкість чи труднощі з ковтанням — привід звернутися до лікаря.

Джерела21
  1. Огляд. Ahn HS. та ін. Korea's thyroid-cancer "epidemic"--screening and overdiagnosis. N Engl J Med, 2014.
  2. Cancer of the Thyroid - Cancer Stat Facts. SEER.
  3. Огляд. Lee K. та ін. Thyroid Cancer. 2023.
  4. What Is Thyroid Cancer? | Types of Thyroid Cancer. American Cancer Society.
  5. Огляд. Ramos Santillan V. та ін. Medullary Thyroid Cancer. 2024.
  6. Огляд. Menon G. та ін. Anaplastic Thyroid Cancer. 2024.
  7. Thyroid Cancer Treatment.
  8. Дослідження. Cardis E. та ін. Risk of thyroid cancer after exposure to 131I in childhood. J Natl Cancer Inst, 2005.
  9. Мета-аналіз. Kitahara CM. та ін. Anthropometric Factors and Thyroid Cancer Risk by Histological Subtype: Pooled Analysis of 22 Prospective Studies. Thyroid, 2016.
  10. Настанова. Haugen BR. та ін. 2015 American Thyroid Association Management Guidelines for Adult Patients with Thyroid Nodules and Differentiated Thyroid Cancer: The American Thyroid Association Guidelines Task Force on Thyroid Nodules and Differentiated Thyroid Cancer. Thyroid, 2016.
  11. Настанова. Ali SZ. та ін. The 2023 Bethesda System for Reporting Thyroid Cytopathology. Thyroid, 2023.
  12. Настанова. Bibbins-Domingo K. та ін. Screening for Thyroid Cancer: US Preventive Services Task Force Recommendation Statement. JAMA, 2017.
  13. Огляд. Padda IS. та ін. Radioactive Iodine (I-131) Therapy for Hyperthyroidism and Thyroid Cancer. 2026.
  14. Дослідження. Ito Y. та ін. Patient age is significantly related to the progression of papillary microcarcinoma of the thyroid under observation. Thyroid, 2014.
  15. Дослідження. Schlumberger M. та ін. Lenvatinib versus placebo in radioiodine-refractory thyroid cancer. N Engl J Med, 2015.
  16. Дослідження. Wirth LJ. та ін. Efficacy of Selpercatinib in RET-Altered Thyroid Cancers. N Engl J Med, 2020.
  17. Hypothyroidism (Underactive Thyroid). NIDDK.
  18. Настанова. Wells SA Jr. та ін. Revised American Thyroid Association guidelines for the management of medullary thyroid carcinoma. Thyroid, 2015.
  19. Довідник. NIH Office of Dietary Supplements
  20. Настанова. Iodine thyroid blocking: Guidelines for use in planning and responding to radiological and nuclear emergencies. World Health Organization.
  21. Мета-аналіз. Memon A. та ін. Dental X-Rays and the Risk of Thyroid Cancer and Meningioma: A Systematic Review and Meta-Analysis of Current Epidemiological Evidence. Thyroid, 2019.