Синдром Шегрена — аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує залози, що виробляють вологу. Через це з’являється сухість очей, рота чи піхви, а також постійне відчуття втоми.

Коли тіло втрачає природну здатність підтримувати зволоження, кожен день починає нагадувати боротьбу з дрібним, але виснажливим дискомфортом. Синдром Шегрена може непомітно впливати на зір, мовлення, ковтання і навіть на емоційний стан, бо сухість — це не лише про очі чи рот. Це сигнал, що імунна система переплутала пріоритети. 

Що таке синдром Шегрена

Синдром Шегрена — це аутоімунне захворювання, коли імунна система атакує залози, що зволожують очі, рот, ніс, горло, травний тракт і піхву. Через це організм виробляє менше секретів, які зберігають слизові вологими. Внаслідок цього людина відчуває постійну сухість і подразнення в різних частинах тіла. Стан може впливати не лише на комфорт, а й на роботу травлення, зору чи сечостатевої системи.

Види синдрому Шегрена

Існує дві форми синдрому Шегрена, що відрізняються за походженням і перебігом:

  • Первинний синдром Шегрена: розвивається самостійно, без попередніх хвороб.
  • Вторинний синдром Шегрена: виникає на тлі інших аутоімунних захворювань, наприклад ревматоїдного артриту або вовчака.

Де проявляється сухість

Синдром може вражати кілька систем організму, тому сухість відчувається не лише в роті чи очах. Найчастіше вона зачіпає такі ділянки:

  • Сльозова система: зменшується кількість сліз, з’являється відчуття піску в очах і подразнення.
  • Ротова порожнина (слинні залози): слина стає густою, рот пересихає, ковтання ускладнюється.
  • Ніс: слизова пересихає, можливі часті кровотечі.
  • Горло: подразнення, сухий кашель без застуди.
  • Травний тракт: зниження вологості слизових може викликати дискомфорт при ковтанні або печію.
  • Піхва: недостатнє природне зволоження, яке спричиняє свербіж або біль під час статевого контакту.

Якщо сухість з’являється раптово або посилюється, це може свідчити про ураження залоз, і варто звернути увагу на інші супутні симптоми.

Симптоми синдрому Шегрена

Синдром Шегрена проявляється не лише сухістю. Через те, що імунна система впливає на різні частини тіла, симптоми можуть бути дуже різноманітними — від подразнення очей до змін у нервовій системі. Вони залежать від того, які саме залози чи органи зазнали ураження.

Ознаки синдрому охоплюють як типові прояви сухості, так і загальні порушення в роботі організму:

  • Сухість або свербіж очей: постійне подразнення, печіння, відчуття піску.
  • Сухість у роті (ксеростомія): тріщини на слизовій, виразки, густа слина, утруднене ковтання.
  • Вагінальна сухість: дискомфорт, подразнення, біль під час статевого контакту.
  • Суха шкіра: підвищена чутливість, подразнення.
  • Сухість у носі: свербіж, подразнення, кровотечі.
  • Сухість у горлі: потреба постійно відкашлюватися, відчуття здавленості.
  • Біль у суглобах: відчуття скутості, набряки.
  • М’язова слабкість або біль: стомлюваність навіть після невеликого навантаження.
  • Збільшення лімфатичних вузлів: м’який набряк або відчуття тиску під щелепою чи на шиї.
  • Хронічна втома: постійне виснаження без видимої причини.
  • Утруднене ковтання чи мовлення: через пересушення слизових.
  • Додаткові прояви: зниження смаку, карієс, шкірні висипи, невропатія, печія, світлобоязнь, туман у голові.

Причини

Синдром Шегрена виникає через аутоімунну реакцію — коли імунна система сприймає власні клітини як чужорідні. Унаслідок цього вона атакує залози, що виробляють вологу, і поступово зменшує їхню функцію. Причина первинної форми невідома. Вторинна форма зазвичай розвивається через інше аутоімунне чи вірусне захворювання.

Можливі тригери вторинного синдрому

Вторинний синдром Шегрена може бути спровокований певними вірусами або іншими аутоімунними хворобами. Нижче наведено відомі причини, які можуть його запустити.

Віруси, що можуть стати тригером:

Аутоімунні хвороби, пов’язані із синдромом Шегрена:

Наявність цих захворювань не означає, що синдром Шегрена обов’язково розвинеться, але ймовірність його появи зростає. Так само сам синдром може підвищити ризик розвитку інших аутоімунних розладів.

Фактори ризику

Синдром Шегрена може розвинутися у будь-кого, але певні чинники збільшують імовірність його появи. Ці особливості пов’язані з біологічними та імунними відмінностями, а також із віком.

  • Жінки: понад 90% випадків припадає на жінок, що робить їх основною групою ризику.
  • Інші аутоімунні захворювання: приблизно половина пацієнтів мають хоча б одне супутнє порушення імунної системи.
  • Вік 45–55 років: синдром найчастіше вперше проявляється у середньому віці.
  • Спадковість: близько 10% хворих мають родича з таким самим діагнозом.

Хоча ці фактори підвищують ризик, синдром може з’явитися і в дітей, і в людей похилого віку. Його перебіг у кожного різний — від легких симптомів до більш складних форм.

Діагностика

Виявлення синдрому Шегрена зазвичай передбачає диференційний діагноз — тобто поступове виключення інших захворювань зі схожими проявами. Лікар проводить фізичний огляд, розпитує про симптоми, тривалість сухості та супутні зміни, а потім призначає обстеження.

Методи обстеження

Для точного підтвердження діагнозу застосовують лабораторні та інструментальні методи. Основні серед них:

  • Аналіз крові: визначення антитіл, пов’язаних із аутоімунними процесами.
  • Огляд очей: оцінка вологості рогівки та стану слізних залоз.
  • Стоматологічний огляд і чистка: перевірка роботи слинних залоз, виявлення сухості слизової.
  • Аналіз сечі: допомагає виявити можливі ураження нирок або печінки.
  • Біопсія: мікроскопічне дослідження зразка тканини для підтвердження ураження залоз.
  • Рентген чи інше візуальне обстеження: оцінка стану внутрішніх органів, що може свідчити про системні ускладнення.

Хто займається лікуванням

Пацієнтів із синдромом Шегрена часто спостерігають кілька спеціалістів: ревматолог контролює імунну активність, офтальмолог стежить за станом очей, стоматолог — за ротовою порожниною, а отоларинголог допомагає при сухості носа чи горла. Такий комплексний підхід дозволяє краще відстежувати всі прояви хвороби.

Ускладнення

Синдром Шегрена зазвичай перебігає без небезпечних наслідків, однак у деяких випадках може призводити до ураження внутрішніх органів або розвитку інфекцій. Ризик зростає, якщо синдром є вторинним і розвинувся на тлі іншого аутоімунного захворювання.

  • Підвищений ризик інфекцій очей і рота: через нестачу вологи слизові стають більш вразливими до бактерій.
  • Порушення роботи печінки чи нирок: аутоімунне запалення може зачіпати ці органи та змінювати їхню функцію.
  • Лімфома: у деяких пацієнтів підвищується ймовірність розвитку злоякісних процесів у лімфатичних вузлах.
  • Проблеми з легенями: хвороба може викликати запальні процеси, схожі на пневмонію.
  • Неврологічні порушення: слабкість, поколювання або оніміння через ураження нервів.

Такі ускладнення трапляються не в усіх, але потребують спостереження. Якщо синдром вторинний, саме основне захворювання часто визначає тяжкість і ризики.

Лікування і контроль симптомів

Сучасна медицина не має способу повністю вилікувати синдром Шегрена, але є методи, які значно полегшують життя. Лікування спрямоване на зменшення сухості, усунення болю та запалення, підтримку стану слизових оболонок і попередження ускладнень. Лікар індивідуально підбирає комбінацію засобів, щоб покращити щоденне самопочуття.

Лікування сухості

Методи допомоги залежать від того, яку частину тіла вражено найбільше. Зазвичай використовують кілька підходів одночасно:

  • Штучні сльози: очні краплі або зволожувальні гелі, що підтримують природний рівень вологості.
  • Хірургічне закриття сльозових каналів: процедура, яка дозволяє довше зберігати природну вологу в очах.
  • Стимулятори слиновиділення: жувальні гумки або ліки, що допомагають активізувати вироблення слини.
  • Засоби для догляду за ротом: фторвмісні пасти, лікувальні ополіскувачі та регулярні чистки, які запобігають карієсу.
  • Вагінальні зволожувачі або лубриканти: допомагають підтримувати комфорт слизової в інтимній зоні.
  • Гормональна терапія: препарати естрогену, якщо сухість пов’язана з гормональними змінами.

Такі засоби підбирають поступово, оцінюючи, як саме організм реагує на кожен метод. У більшості випадків комбінація кількох способів дає найкращий результат.

Лікування болю та запалення

Якщо синдром спричиняє біль у суглобах або м’язах, лікар може призначити протизапальні чи імуномодулювальні препарати.

  • Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): полегшують біль і зменшують набряк, але не слід приймати їх довше ніж 10 днів поспіль без консультації лікаря.
  • Кортикостероїди: сильніші протизапальні препарати, які призначають у таблетках або ін’єкціях.
  • Імунодепресанти: знижують активність імунної системи та допомагають сповільнити перебіг хвороби.

Регулярний контроль дозування та реакції організму на лікування допомагає уникнути побічних ефектів і тримати симптоми під контролем.

Прогноз і життя із синдромом

Більшість людей із синдромом Шегрена живуть повноцінно, якщо дотримуються лікування й контролюють симптоми. Це хронічне захворювання, яке зазвичай прогресує повільно. З часом багато хто помічає, що сухість і біль стають менш вираженими — не тому, що хвороба зникає, а тому, що людина навчається правильно доглядати за тілом і реагувати на зміни.

Регулярний догляд за очима, ротовою порожниною, шкірою та піхвою зменшує прояви сухості, а постійна гідратація організму підтримує комфорт. Уміння розпізнавати навіть незначні зміни допомагає запобігти ускладненням і зберегти стабільний стан на роки.

Профілактика

Нині немає способу запобігти синдрому Шегрена, адже точна причина його виникнення невідома. Учені не можуть передбачити, у кого саме він розвинеться, тому основна стратегія — вчасно помічати зміни в організмі. Регулярні обстеження допомагають виявити хворобу на ранніх етапах і швидше взяти її під контроль.

Коли звертатися до лікаря

Людям із синдромом Шегрена важливо спостерігати за власним станом і не ігнорувати зміни. Звернення до лікаря потрібне, якщо симптоми посилюються або з’являються нові прояви. Це допоможе коригувати лікування та уникати ускладнень.

  • Поява або посилення симптомів сухості.
  • Погіршення ковтання чи дихання.
  • Зменшення ефективності звичних препаратів або засобів догляду.
  • Будь-які зміни, що викликають тривогу або дискомфорт.

У разі утрудненого дихання чи неможливості ковтати слід негайно звернутися по невідкладну допомогу. Регулярні огляди та контроль стану допомагають утримувати синдром під контролем і запобігти ускладненням.

Підсумок

Синдром Шегрена — хронічне аутоімунне захворювання, яке можна контролювати. Своєчасне лікування, уважність до власного тіла й регулярні перевірки допомагають уникнути серйозних наслідків. Підтримання вологи в очах, роті й шкірі — щоденна турбота, завдяки якій життя з цим синдромом може залишатися активним і комфортним.