Тахікардія: причини, симптоми і що робити

Пульс 150 ударів на хвилину на п'ятому поверсі після бігу сходами нікого не лякає. Той самий пульс у людини, яка спокійно сидить на дивані, вже потребує пояснення. Іноді серце раптово «зривається» без видимої причини: в одних це викликає легке занепокоєння, в інших задишку, біль у грудях або запаморочення. А один із найдієвіших способів зупинити такий напад виявився напрочуд простим: у дослідженні з 428 пацієнтами натужування з наступним підняттям ніг повертало нормальний ритм у 43% випадків, а без підняття ніг лише у 17%^[1].

Що таке тахікардія

Тахікардія означає, що серце у спокої скорочується частіше, ніж 100 разів на хвилину. Нормальний пульс у дорослого в стані відпочинку становить від 60 до 100 ударів на хвилину^[2]. Тахікардія належить до аритмій, тобто порушень частоти або ритму серця^[3].

Під час бігу, підйому вгору чи сильного хвилювання пульс понад 100 є нормальною реакцією організму, і хворобою це не вважають^[4]. Тому лікарі звертають увагу саме на частий пульс у спокої або на напади, які виникають без зрозумілої причини.

Коли серце працює надто швидко, воно не встигає повноцінно наповнюватися кров'ю перед кожним скороченням. Через це кількість крові, яку серце перекачує до органів і тканин, зменшується. У результаті клітини можуть отримувати менше кисню та поживних речовин, і найчутливіші до цього головний мозок, саме серце та нирки.

Напад тахікардії може тривати від кількох секунд до кількох годин^[5]. Іноді він не викликає жодних симптомів і минає сам. Але буває, що за ним стоїть серйозна хвороба серця, яка потребує лікування.

Сама по собі тахікардія частіше є проявом іншого порушення: хвороби серця, щитоподібної залози, анемії, гарячки чи дії ліків. Щоб лікувати її правильно, треба визначити тип ритму і причину. Лікувати слід саме причину: якщо штучно сповільнювати пульс, наприклад, при гарячці чи кровотечі, можна нашкодити^[2].

Чим тахікардія відрізняється від брадикардії

Брадикардія є протилежним станом: серце б'ється надто повільно, менше 60 разів на хвилину у спокої. Обидва стани можуть бути як варіантом норми (рідкий пульс буває у тренованих спортсменів, частий у будь-кого під час навантаження), так і ознакою порушень у роботі серця. Тому, крім цифри на тонометрі, оцінюють самопочуття, супутні симптоми та загальний стан здоров'я.

Типи тахікардії

Тахікардія буває різною. Усе залежить від того, в якій частині серця зароджуються неправильні імпульси і наскільки швидко воно починає працювати. Деякі типи майже безпечні, інші загрожують життю.

Надшлуночкова тахікардія (НШТ)

Цей тип починається вище шлуночків: у передсердях або в атріовентрикулярному вузлі, тобто «перемикачі», що передає імпульс від передсердь до шлуночків. Серце раптово починає битися дуже швидко, а потім так само раптово заспокоюється. Людина відчуває сильне серцебиття, запаморочення, слабкість або задишку. Перші напади часто з'являються у дітей і молодих дорослих, у багатьох між 25 і 40 роками^[5]. Жінки мають приблизно вдвічі вищий ризик нападів НШТ, ніж чоловіки^[6]. Здебільшого така тахікардія не загрожує життю.

Фібриляція передсердь

Фібриляція передсердь, або миготлива аритмія, є найпоширенішим із порушень ритму, що потребують лікування^[7]. Передсердя при ній хаотично «тремтять» замість злагоджених скорочень, тому пульс стає частим і нерівним^[4]. Частина людей її взагалі не відчуває. Головна небезпека полягає у тромбах: фібриляція передсердь підвищує ризик ішемічного інсульту приблизно вп'ятеро і спричиняє близько кожного сьомого інсульту^[7]. Схоже, але впорядкованіше порушення називають тріпотінням передсердь.

Синдром Вольфа-Паркінсона-Вайта (WPW)

Це вроджена особливість електричних з'єднань серця, через яку виникають напади дуже частого серцебиття. Вони тривають від секунд до кількох годин і зазвичай минають самі. Симптоми часто починаються у 30–50 років, хоча можуть з'явитися в будь-якому віці. Здебільшого WPW перебігає м'яко, проте зрідка напад загрожує життю, тому людям із підвищеним ризиком пропонують профілактичну абляцію^[8]. При WPW деякі ліки, які зазвичай зупиняють напади НШТ, протипоказані, бо можуть спровокувати фібриляцію шлуночків^[6]. Тому про цей діагноз має знати кожен лікар, який лікує людину.

Шлуночкова тахікардія

Порушення виникає у нижніх камерах серця, шлуночках. Короткі епізоди можуть бути нешкідливими, але напад, що триває довше кількох секунд, здатен загрожувати життю^[4]. Найчастіше вона пов'язана з ішемічною хворобою серця, рубцями після інфаркту, кардіоміопатією, побічною дією ліків або порушенням рівня електролітів^[2]. Серце може не встигати перекачувати кров, звідси ризик непритомності й зупинки серця. Такий стан вимагає негайної медичної допомоги.

Фібриляція шлуночків

При цьому серце взагалі перестає нормально скорочуватися. Воно лише хаотично тремтить і не перекачує кров, тобто фактично настає зупинка кровообігу. Без допомоги людина гине за кілька хвилин^[4]. Це найнебезпечніша форма тахікардії.

Якщо людина раптово впала, не реагує і не дихає нормально, дійте так^[4]:

• Викличте швидку за номером 103 (з мобільного також 112).
• Почніть серцево-легеневу реанімацію: сильно й швидко натискайте на центр грудної клітки, 100–120 разів на хвилину, до приїзду медиків. Якщо ви не навчені штучному диханню, достатньо самих натискань.
• Попросіть когось принести автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), якщо він є поруч. Прилад сам дає голосові підказки, не потребує підготовки і подає розряд лише тоді, коли він потрібен.

Синусова тахікардія

Це найменш небезпечний варіант. Серце працює швидше, ніж зазвичай, але ритм задає його природний водій ритму, синусовий вузол, і скорочення лишаються злагодженими. Така тахікардія є нормальною реакцією на фізичне навантаження, стрес, біль, гарячку чи емоції^[2]. Коли причина зникає, пульс повертається до норми. Насторожувати має синусова тахікардія у спокої: вона може вказувати на анемію, інфекцію, кровотечу, хворобу щитоподібної залози чи серця. Іноді пульс у спокої тримається понад 100 без жодної знайденої причини. Таку форму називають неадекватною синусовою тахікардією, і її діагностують лише після виключення інших причин; частіше вона трапляється в молодих жінок^[9].

Синдром постуральної ортостатичної тахікардії (POTS)

При цьому синдромі пульс помітно зростає, коли людина встає з положення сидячи чи лежачи. З'являються запаморочення, серцебиття, тремтіння, пітливість, задишка, іноді майже непритомність; сидячи чи лежачи симптоми слабшають. Часто додаються втома, головний біль, «туман» у голові, погіршення сну^[10]. Найчастіше POTS трапляється в жінок від 15 до 50 років^[11], а також частіше в людей із тривалим ковідом, синдромом хронічної втоми чи гіпермобільністю суглобів. Допомагають достатнє пиття, компресійний трикотаж, невеликі порції їжі з меншою кількістю вуглеводів, поступове вставання і м'які тренування; за потреби лікар призначає ліки^[10].

Коротко: частий пульс під час навантаження є нормою. Привід для обстеження дає пульс понад 100 у спокої, напади, що раптово починаються і раптово закінчуються, нерівне серцебиття або прискорення пульсу щоразу, коли ви встаєте.

Симптоми тахікардії

Не завжди тахікардія дає про себе знати. Деякі люди не відчувають нічого і дізнаються про проблему випадково під час обстеження. Але часто прискорене серцебиття супроводжується помітними змінами у самопочутті.

Ось основні симптоми, які можуть виникати^[4]:

• Відчуття швидкого серцебиття: серце ніби «стукає» або «скаче» у грудній клітці.
• Задишка: стає важче дихати навіть без фізичного навантаження.
• Біль або дискомфорт у грудях: може бути тупим або гострим.
• Запаморочення або легка втрата рівноваги: іноді аж до непритомності.
• Відчуття слабкості та втоми: навіть після відпочинку людина почувається виснаженою.
• Нудота: у деяких випадках тахікардія викликає нудоту або дискомфорт у животі^[10].

Симптоми можуть бути короткочасними або тривати довше. Іноді вони виникають тільки під час нападів, а в інший час людина почувається цілком нормально.

Причини тахікардії

Причин, чому серце починає битися швидше, багато. І не завжди тахікардія свідчить про серйозну хворобу: іноді серце прискорюється через цілком природні речі.

Ось основні причини тахікардії^[4]:

• Стрес або емоційне напруження: сильний переляк, тривога чи панічна атака можуть на короткий час розігнати серце.
• Фізичні навантаження: біг, підйом сходами чи інша активність тимчасово підвищують пульс, і це нормально.
• Лихоманка: висока температура тіла змушує серце працювати швидше.
• Зневоднення: коли організм втрачає багато рідини, об'єм крові зменшується, і серце частіше скорочується, щоб підтримати кровообіг^[9].
• Кава, енергетики, алкоголь: надлишок кофеїну, надмірне вживання алкоголю, а при залежності й синдром відміни алкоголю можуть викликати прискорене серцебиття.
• Паління: нікотин прискорює ритм серця; шкода куріння для серця цим не обмежується.
• Проблеми із серцем: ішемічна хвороба серця, перенесений інфаркт, серцева недостатність або порушення роботи клапанів можуть провокувати тахікардію.
• Гормональні порушення: зокрема, надмірна робота щитоподібної залози (гіпертиреоз).
• Анемія: коли в крові бракує гемоглобіну, який переносить кисень, серце пришвидшує ритм, щоб доставити тканинам більше крові.
• Низький рівень цукру в крові: найчастіше як побічна дія цукрознижувальних ліків у людей із діабетом^[9].
• Вагітність: під час вагітності зростають об'єм крові й частота серцевих скорочень, і це фізіологічна зміна^[9].
• Порушення рівня електролітів: насамперед калію чи кальцію.

Тахікардія може бути й побічною дією ліків. Серед них сальбутамол та теофілін, які застосовують при бронхіальній астмі, деякі засоби від застуди й нежитю з псевдоефедрином, трициклічні антидепресанти, надмірна доза левотироксину. Пульс може прискоритися й після різкого припинення прийому бета-адреноблокаторів^[9]. Тому перед прийомом засобів від кашлю та застуди людям із тахікардією краще порадитися з лікарем чи фармацевтом^[4].

Міф про каву

Міф: кава шкодить серцю і людям зі схильністю до тахікардії протипоказана, бо обов'язково «розганяє» пульс. Насправді: у спостереженні за 386 258 людьми кожна додаткова чашка кави щодня була пов'язана з ризиком нових аритмій, нижчим на 3%, зокрема фібриляції передсердь і надшлуночкової тахікардії^[12]. У рандомізованому дослідженні кава не збільшувала кількості позачергових скорочень передсердь, хоча позачергових скорочень шлуночків ставало більше^[13]. Якщо ж конкретна людина помічає, що напади з'являються саме після кави чи енергетиків, від них варто відмовитися.

Фактори ризику тахікардії

Деякі люди мають більшу ймовірність зіткнутися з тахікардією. Це може бути пов'язано з віком, способом життя, хронічними хворобами або спадковістю^[4].

Основні фактори ризику тахікардії:

• Сімейна історія: спадкові порушення ритму або раптова зупинка серця у близьких родичів підвищують ризик, і лікар може запропонувати генетичне тестування^[14].
• Ожиріння: зайва вага створює додаткове навантаження на серце.
• Цукровий діабет: нестабільний рівень цукру в крові може впливати на серцевий ритм.
• Підвищений артеріальний тиск: гіпертонія змушує серце працювати з більшим навантаженням.
• Захворювання нирок: порушення роботи нирок змінює об'єм крові та рівень калію, від якого залежить електрична робота серця.
• Захворювання легень: проблеми з диханням знижують рівень кисню в крові, що змушує серце працювати активніше.
• Порушення роботи щитоподібної залози: надлишок гормонів пришвидшує обмін речовин і серцебиття.
• Шкідливі звички: куріння, надмірне вживання алкоголю та кофеїну сприяють нападам тахікардії.
• Деякі ліки: побічна дія антидепресантів (насамперед трициклічних) і засобів від астми може проявлятися прискореним серцебиттям^[9]. Окремий випадок становлять самі антиаритмічні препарати: вони лікують аритмію, але в частини людей здатні спричинити нове, іноді небезпечне порушення ритму шлуночків^[15]. Тому їх призначає і контролює лише лікар.

Навіть кілька факторів ризику ще не означають, що тахікардія обов'язково виникне. Але це привід уважніше ставитися до свого здоров'я і регулярно проходити огляд.

Можливі ускладнення тахікардії

Ризик ускладнень залежить від типу тахікардії, її тривалості та стану серця. Короткі напади синусової тахікардії або НШТ у здорової людини зазвичай минають безслідно, а от тривала чи часта тахікардія може поступово виснажити серце.

Основні ускладнення тахікардії:

• Серцева недостатність: серце не справляється зі своєю роботою, і органи починають відчувати нестачу крові та кисню^[4].
• Ураження нирок: розвивається тоді, коли тахікардія вже призвела до тяжкої серцевої недостатності; сам по собі частий пульс нирки не руйнує. Взаємне ушкодження серця і нирок лікарі називають кардіоренальним синдромом^[16].
• Ураження печінки: так само буває лише при тяжкій декомпенсованій серцевій недостатності, коли кров застоюється у венах печінки або її надходить замало. Це видно за змінами печінкових аналізів^[16].
• Тромбоутворення: при фібриляції передсердь у серці можуть утворюватися згустки крові, які спричиняють інсульт або інфаркт^[4].
• Кардіоміопатія: тривала або часто повторювана тахікардія послаблює серцевий м'яз. Ця тахікардіоміопатія має важливу особливість: вона оборотна, і після контролю ритму серце часто відновлюється^[17].
• Непритомність: часті напади можуть закінчуватися втратою свідомості, що небезпечно травмами^[4].
• Раптова зупинка серця: найчастіше пов'язана зі шлуночковою тахікардією або фібриляцією шлуночків^[4].

Чим раніше виявити й лікувати тахікардію, тим менший ризик цих ускладнень.

Діагностика тахікардії

Щоб зрозуміти, чому в людини з'явилося прискорене серцебиття, лікар спершу розпитує про скарги, ліки, каву, алкоголь, спадковість і проводить огляд. Дуже допомагає запис ЕКГ або хоча б виміряний пульс під час нападу. Далі можуть знадобитися обстеження, щоб визначити тип тахікардії та її причину^[14].

Основні методи діагностики:

• Електрокардіограма (ЕКГ): найпоширеніший тест для виявлення аритмій, швидкий і безболісний.
• Добове моніторування ЕКГ (холтер): невеликий прилад, який людина носить протягом доби або довше, щоб зафіксувати ритм серця під час звичного життя. Якщо напади рідкісні, під шкіру можуть встановити мініатюрний записувач ритму, який працює значно довше.
• Ехокардіографія: ультразвукове обстеження серця, яке показує його будову та роботу в реальному часі.
• Навантажувальний тест (стрес-тест): запис ЕКГ під час фізичного навантаження або після прийому спеціальних препаратів.
• Електрофізіологічне дослідження: через судину до серця проводять тонкий провідник, викликають аритмію і точно знаходять її джерело.
• Аналізи крові: рівень калію та інших електролітів, гормонів щитоподібної залози, гемоглобіну.
• Генетичне тестування: потрібне, якщо в родині є спадкові порушення ритму або випадки раптової зупинки серця.
• Тилт-тест: людину на спеціальному столі переводять з горизонтального положення у вертикальне і стежать за пульсом і тиском; так з'ясовують причину непритомності й підтверджують POTS.

Такий підхід дає змогу підібрати лікування для кожної конкретної ситуації.

Лікування тахікардії

Лікування залежить від типу тахікардії та її причини. Синусову тахікардію лікують через причину: збивають температуру, лікують анемію чи щитоподібну залозу, відміняють ліки, що її спричинили. При інших типах інколи достатньо простих прийомів, а іноді потрібні процедури або тривалий прийом ліків.

Процедури

Щоб уповільнити серцебиття або повернути серцю правильний ритм, застосовують:

• Вагусні проби: прийоми, які через блукаючий нерв гальмують проведення імпульсу в серці і можуть зупинити напад НШТ^[6]. Найдієвіший прийом, якого можна навчитися, це модифікована проба Вальсальви. Людина напівсидячи натужується 15 секунд, ніби видихає в закриту трубку (у дослідженні дули в манометр із силою 40 мм рт. ст.), а одразу після цього лягає на спину, і хтось піднімає їй ноги. Такий спосіб спрацьовує в рази частіше, ніж звичайне натужування, і серйозних ускладнень у дослідженні не було^[1]. Його доречно застосовувати людям, у яких лікар уже діагностував НШТ і навчив прийому.
• Масаж каротидного синуса: натискання на ділянку сонної артерії на шиї роблять лише медики під контролем ЕКГ^[2]. У людей з атеросклерозом сонних артерій, перенесеним інсультом чи транзиторною ішемічною атакою він протипоказаний через ризик інсульту^[6]. Самостійно тиснути на шию не можна.
• Медикаментозне припинення нападу: у разі невдачі вагусних проб у лікарні вводять у вену препарат аденозин або інші ліки^[6].
• Електрична кардіоверсія: короткий електричний імпульс, який відновлює нормальний ритм серця^[5].
• Катетерна абляція: через тонкий катетер лікар нагріванням або холодом руйнує крихітну ділянку серця, яка створює неправильні імпульси. Для більшості людей із НШТ це остаточне вирішення проблеми^[5].
• Імплантація кардіостимулятора: невеликий пристрій, який не дає серцю битися надто повільно. Його ставлять насамперед при брадикардії, а при тахікардії лише в окремих випадках, коли надто частий пульс чергується з надто рідким^[18]. Сам кардіостимулятор частий ритм не зупиняє.
• Кардіовертер-дефібрилятор (ІКД): пристрій, що автоматично виявляє небезпечні шлуночкові аритмії і подає електричний розряд для їх усунення^[2].

Медикаменти

Ліки допомагають сповільнити серцебиття, стабілізувати ритм або зменшити ризик ускладнень. Можуть призначатися:

• Бета-адреноблокатори: знижують частоту серцевих скорочень і навантаження на серце.
• Блокатори кальцієвих каналів: сповільнюють проведення імпульсу і заспокоюють ритм.
• Блокатори натрієвих або калієвих каналів: стабілізують електричні сигнали в серці.
• Інші антиаритмічні препарати: ліки для контролю або запобігання аритмії, які підбирає кардіолог з урахуванням ризику побічних порушень ритму^[15].
• Антикоагулянти: препарати, які зменшують згортання крові і запобігають утворенню тромбів, насамперед при фібриляції передсердь.

Спосіб життя і профілактика

Щоб уникнути нападів тахікардії або зменшити їх частоту, допомагають щоденні звички. Американська кардіологічна асоціація серед поширених тригерів нападів НШТ називає надлишок кофеїну й алкоголю, куріння, наркотики, деякі безрецептурні засоби від астми, застуди й алергії, а також стрес і недосипання^[2].

Ось що особливо важливо:

• Регулярно контролювати артеріальний тиск і рівень холестерину: знизити артеріальний тиск означає зменшити навантаження на серце.
• Обмежити алкоголь і кофеїн та повністю відмовитися від куріння: якщо напади повторюються після певного напою, його краще прибрати зовсім.
• Дотримуватися здорового харчування: перевагу варто надавати овочам, фруктам, рибі, горіхам і цільнозерновим продуктам.
• Підтримувати здорову вагу: надмірна маса тіла збільшує ризик серцево-судинних хвороб.
• Бути фізично активним: обирати помірні навантаження, наприклад, ходьбу або плавання, після консультації з лікарем.
• Навчитися керувати стресом і висипатися: техніки релаксації, медитація або спокійні прогулянки допомагають рідше провокувати напади.
• Не приймати без поради лікаря засоби від застуди зі стимуляторами на кшталт псевдоефедрину.

Навіть невеликі кроки до здорового способу життя помітно полегшують контроль над тахікардією.

Коли звертатися по допомогу

Іноді тахікардія минає сама і не загрожує життю. Але є ситуації, коли треба негайно викликати швидку за номером 103 і не їхати до лікарні за кермом самостійно^[5].

Терміново звертайтеся за допомогою, якщо виникають^[4]:

• Різкий біль або тиск у грудній клітці: це може бути ознакою інфаркту або серйозного порушення роботи серця.
• Сильна задишка: коли стає важко дихати навіть у спокої.
• Відчуття провалів або перебоїв у серці: особливо якщо вони супроводжуються запамороченням або слабкістю.
• Раптова втрата свідомості або сильне запаморочення: це ознака, що мозок не отримує достатньо кисню. Поруч із такою людиною знадобиться перша допомога при непритомності, а якщо людина не дихає, починайте реанімацію.
• Напад триває довше, ніж зазвичай, у людини з уже відомою НШТ^[5].

Планові візити до лікаря важливі, навіть якщо стан здається стабільним. Варто звертатися за консультацією, якщо:

• Почали з'являтися нові симптоми.
• Звичне лікування перестало допомагати.
• Частота або сила нападів тахікардії змінилася.

Читайте:

7 ранніх сигналів серця, які можуть врятувати життя

Ранні ознаки інфаркту: які сигнали серце може подавати за дні й тижні до нападу, як вони виглядають у жінок, ко...

Не ігноруйте навіть незначні зміни у самопочутті: що раніше знайдено причину, то більше шансів уникнути ускладнень.