Селен — це мікроелемент, без якого щитоподібна залоза не зможе працювати як слід. Він бере участь у виробленні гормонів, що регулюють обмін речовин. Коли організму не вистачає селену, це може призвести до порушень у роботі щитоподібної залози, зокрема до тиреоїдиту, гіпотиреозу (тобто зниженої активності залози) або хвороби Грейвса.

На жаль, наш організм не здатен самостійно виробляти селен. Єдиним джерелом є продукти харчування або добавки. Зазвичай люди отримують достатньо селену з раціону, але існують категорії, яким загрожує його нестача — наприклад, при обмеженому харчуванні, порушеннях всмоктування або підвищених потребах.

Як селен впливає на щитоподібну залозу

Щитоподібна залоза — головне «сховище» селену в організмі дорослої людини. Саме тут цей мінерал накопичується у найбільшій кількості, бо він необхідний для вироблення тиреоїдних гормонів. Від рівня селену залежить не лише те, наскільки ефективно синтезуються ці гормони, але й здатність залози захищатися від ушкоджень.

Якщо селену недостатньо, з часом це може призвести до появи низки захворювань:

Селен тісно пов’язаний із йодом — ще одним критично важливим мікроелементом для щитоподібної залози. Щоб утворити гормони, йод має бути активованим, і саме селен забезпечує ці хімічні перетворення.

Окрім щитоподібної залози, селен підтримує багато інших процесів: бере участь у синтезі ДНК, важливий для фертильності, зміцнює імунну систему та допомагає боротися з вільними радикалами — сполуками, які ушкоджують клітини під час окислювального стресу.

Селен і аутоімунний тиреоїдит

Аутоімунний тиреоїдит Хашимото — це хронічне запальне захворювання, при якому імунна система помилково атакує клітини щитоподібної залози. У результаті залоза поступово пошкоджується, а її функція знижується. Згодом це може призвести до гіпотиреозу, тобто до недостатньої вироблення гормонів.

У контексті тиреоїдиту Хашимото багато дослідників звернули увагу на роль селену — як потенційного засобу для впливу на активність аутоімунного процесу.

Дослідження 2016 року оцінювало ефективність добавок селену у зниженні рівня антитіл до щитоподібної залози. Зокрема, вивчалися показники антитіл до тиреопероксидази (TPOAb) та тиреоглобуліну (TgAb) протягом трьох, шести й дванадцяти місяців після початку прийому селену.

Учасників розділили на дві підгрупи. Перша — люди з діагностованим тиреоїдитом, які вже отримували левотироксин — гормональну замісну терапію. Друга — пацієнти з нещодавно встановленим діагнозом, які ще не починали лікування.

Результати показали цікаву динаміку. У першій групі, яка поєднувала левотироксин із селеном, уже через три місяці спостерігалося зниження TPOAb. Цей ефект посилювався з часом: через шість і дванадцять місяців рівні антитіл продовжували зменшуватися. Рівень TgAb, хоч і повільніше, але теж знижувався — переважно після року застосування.

У другій групі, де лікування лише починалося і левотироксин не застосовувався, селен також сприяв зменшенню TPOAb, однак цей ефект проявився тільки на третьому місяці й надалі не зберігався. TgAb у цій підгрупі знижувався вже з перших місяців.

Загалом, ці результати свідчать, що селен може відігравати помітну роль у зменшенні аутоімунного запалення при тиреоїдиті Хашимото. Найбільш виражений ефект спостерігався у пацієнтів, які одночасно отримували левотироксин.

Що варто знати про дефіцит селену

Дефіцит селену — це стан, коли організм отримує менше селену, ніж потрібно для підтримки життєво важливих процесів. Хоча така ситуація трапляється нечасто, вона може бути актуальною для окремих категорій людей.

У зоні підвищеного ризику — ті, у кого порушене всмоктування поживних речовин або підвищена потреба в мікроелементах. До таких випадків належать:

  • Серйозні порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, наприклад при хворобі Крона
  • Проведені операції на шлунку, зокрема шунтування
  • Проживання в регіонах, де ґрунти бідні на селен, а отже і продукти місцевого виробництва містять його недостатньо
  • Хронічний гемодіаліз (штучна ниркова терапія)
  • Інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)

У таких ситуаціях рівень селену може знижуватися настільки, що починають проявлятися клінічні наслідки — зниження імунітету, порушення функцій щитоподібної залози, підвищена сприйнятливість до стресів і навіть проблеми з серцем.

Симптоми нестачі селену

Коли в організмі бракує селену, це не завжди одразу помітно. Проте з часом можуть з’явитися характерні ознаки, які сигналізують про дефіцит. Найпоширеніші симптоми включають:

  • Проблеми із зачаттям — селен важливий для фертильності
  • Випадіння волосся
  • Хронічна втома
  • Небажаний набір ваги
  • Ослаблений імунітет, що проявляється частими застудами або інфекціями
  • Ускладнене мислення, повільна концентрація, млявість

Щоб дізнатися, чи справді в організмі бракує селену, можна зробити аналіз крові. Рівень у межах 8 мікрограмів на децилітр (мкг/дл) або вище вважається нормальним. Водночас цей тест не входить до стандартного обстеження при захворюваннях щитоподібної залози — його призначають переважно у разі підозри на дефіцит або передозування.

Аналіз волосся і нігтів: погляд у минуле

На відміну від аналізу крові, який показує поточний стан, дослідження волосся або нігтів може дати уявлення про вміст селену в організмі протягом тривалого періоду. Це можливо завдяки тому, що селен накопичується в тканинах під час їх росту.

  • Волосся: Оскільки волосся росте в середньому на 1 см на місяць, сегмент довжиною 6 см відображає стан організму за останні пів року.
  • Нігті: Нігті ростуть повільніше, тому вони можуть містити інформацію про баланс селену за ще довший період — іноді до року.

Такі методи корисні, коли потрібно оцінити, як змінювався рівень селену з часом, особливо при підозрі на хронічний дефіцит або якщо є суперечності в результатах інших тестів.

Джерела селену

Селен — це мікроелемент, який природно міститься в деяких продуктах харчування. Його також додають до збагачених харчових продуктів, а ще селен доступний у вигляді харчових добавок — як окремо, так і в складі полівітамінів.

У природі селен трапляється у двох основних формах:

  • Органічний селен (селенометіонін, селеноцистеїн): добре засвоюється організмом — понад 90% — і вважається ефективнішим для застосування в добавках
  • Неорганічний селен (селенат, селеніт): засвоюється менш ефективно — близько 50%

Найкращими джерелами селену в раціоні є продукти тваринного й рослинного походження. Зокрема:

  • Бразильські горіхи — один із найбагатших природних джерел селену
  • Морепродукти: креветки, сардини, тунець, лосось, палтус
  • М'ясо: яловичина, печінка, шинка
  • Птиця: курятина, індичка
  • Яйця
  • Хліб і злакові продукти
  • Насіння: особливо соняшника чи гарбуза

Крім участі в роботі щитоподібної залози, селен може мати інші потенційні переваги для здоров’я. Його регулярне споживання може сприяти:

  • Регуляції рівня цукру в крові: впливає на метаболізм глюкози
  • Зниженню ризику деяких онкологічних захворювань: хоча докази поки що обмежені
  • Підтримці серцево-судинного здоров’я: може зменшувати ризик деяких серцевих ускладнень
  • Уповільненню вікових змін когнітивних функцій: потенційна підтримка пам’яті та мислення з віком

Скільки селену потрібно на день?

Рекомендована добова норма залежить від віку, фізіологічного стану та потреб організму:

  • 55 мкг на добу — для підлітків і дорослих від 14 років
  • 60 мкг — для вагітних жінок
  • 70 мкг — для жінок, які годують грудьми

Усі ці показники враховують загальне надходження селену з їжі та добавок. При цьому вважається безпечним споживання до 400 мкг селену на день. Цей рівень не слід перевищувати, щоб уникнути потенційно токсичних ефектів.

Хоча добові норми є загальними, реальна потреба в селені може залежати від стану здоров’я, харчування й способу життя. Для точного визначення індивідуальної дози бажано отримати фахову оцінку.

Надлишок селену в організмі

Як і у випадку з багатьма мікроелементами, надмірне споживання селену може бути небезпечним. Організм потребує лише невеликої кількості цього мінералу, а його надлишок може викликати отруєння — стан, який у медицині називають селенозом.

Прояви надлишку можуть бути різними. Найпоширеніші симптоми включають:

  • Запах часнику з рота: характерний сигнал, що може свідчити про токсичний рівень селену
  • Металевий присмак у роті: ще одна нетипова ознака отруєння
  • Випадіння волосся та ламкість нігтів: наслідок хронічного передозування
  • Нудота, діарея, висипи на шкірі: неспецифічні, але поширені реакції
  • Хронічна втома, дратівливість: можливі сигнали перевантаження організму
  • Порушення в роботі нервової системи: у тяжких випадках можливі тремор, оніміння, слабкість

Особливої уваги заслуговують бразильські горіхи — один з найконцентрованіших природних джерел селену. Один горіх може містити до 90 мікрограмів селену, тобто понад 160% добової норми. Регулярне вживання великої кількості таких горіхів легко може перевищити безпечний ліміт.

Тож хоча селен і є корисним, його надлишок може спричинити проблеми. Важливо не перевищувати рекомендовану добову норму і стежити за тим, звідки надходить цей елемент у вашому раціоні.

Добавки з селеном: користь і обмеження

У яких випадках вони можуть бути корисними?

  • При встановленому дефіциті: якщо аналізи показують знижений рівень селену, а в людини є аутоімунні захворювання щитоподібної залози, добавки можуть допомогти зменшити запалення й поліпшити функцію залози
  • У разі потреби в підтримці: окремі дослідження вказують, що додатковий селен може пом’якшити симптоми гіпотиреозу або зоба

У чому полягають ризики?

  • Токсичність при нормальному або високому рівні: коли вміст селену й так у межах норми, додатковий прийом може спричинити побічні ефекти — від легких до небезпечних
  • Відсутність чітких протоколів: наразі не існує загальновизнаних міжнародних рекомендацій, які б радили рутинне застосування селенових добавок при аутоімунних хворобах щитоподібної залози. Кожен випадок слід розглядати індивідуально

Підсумок

Селен є незамінним мікроелементом для здоров’я щитоподібної залози, імунної системи, репродуктивної функції та загального самопочуття. Його дефіцит може спричинити серйозні порушення, але й надлишок — не менш небезпечний.

Найкращий підхід — знайти баланс. Якщо ви харчуєтесь різноманітно, з високою ймовірністю отримуєте достатньо селену з їжі. А якщо виникають сумніви — краще оцінити рівень цього мінералу за допомогою аналізів, перш ніж вдаватися до добавок. Раціональне й обґрунтоване споживання селену — запорука його користі без шкоди.