Остеопороз: симптоми, діагностика і лікування

За підрахунками Міжнародного фонду остеопорозу, лише близько третини переломів хребців узагалі потрапляють у поле зору лікарів^[1]. Решта минає як «звичайний біль у спині» або зовсім непомітно. Кістка тим часом слабшає зсередини роками, без болю й інших сигналів, аж поки буденне падіння не закінчиться переломом стегна чи зап'ястка. Саме тому остеопороз називають «тихою» хворобою, і чим раніше його помітити, тим більше шансів зберегти рухливість і самостійність.

Що таке остеопороз

Остеопороз називають захворювання, при якому щільність і міцність кісткової тканини зменшуються. Зовні кістки можуть виглядати так само, як і раніше, але всередині вони стають пористими, схожими на губку. Через це навіть звичні рухи або легкі удари можуть призводити до переломів. Найчастіше страждають стегнова кістка, зап'ястки та хребці, хоча зламатися може будь-яка частина скелета.

Дитячий організм активно нарощує кісткову масу. Її пік припадає приблизно на 30 років, після чого руйнування кістки поступово починає переважати над утворенням^[2]. Якщо цей процес пришвидшується, виникає остеопороз. У жінок після менопаузи втрата кісткової маси йде швидше через зниження рівня естрогену.

Ураження можуть довго залишатися непоміченими: людина не відчуває болю й не має помітних симптомів^[3]. Але в якийсь момент звичайне падіння з висоти власного зросту або різкий рух закінчується переломом, і лише після цього пацієнт дізнається про діагноз.

Як працює кісткова тканина

Кістки постійно перебувають у процесі ремоделювання, тобто оновлення: старі ділянки кісткової тканини руйнуються, а на їхньому місці формуються нові. Руйнують кістку клітини-остеокласти, будують нову остеобласти. У молодому віці переважає утворення нової тканини, і кістки стають щільнішими. З віком будівництво сповільнюється, і руйнування починає домінувати.

У здорової людини цей дисбаланс наростає поступово. При остеопорозі руйнування прискорене, і організм не встигає заповнювати втрати. Кістка слабшає зсередини, хоча зовні змін не видно.

Наскільки поширений остеопороз

Остеопороз вважають найпоширенішою метаболічною хворобою кісток у світі^[4]. Після 50 років остеопоротичний перелом трапиться приблизно в кожної третьої жінки й кожного п'ятого чоловіка^[1]. За даними національного обстеження у США 2017–2018 років, остеопороз мали 19,6% жінок і 4,4% чоловіків віком від 50 років^[5].

Міф: остеопороз буває лише в жінок. Насправді: чоловіки хворіють рідше, але кожен п'ятий після 50 років зазнає остеопоротичного перелому, а смертність після перелому стегна в перші 6 місяців у чоловіків приблизно вдвічі вища, ніж у жінок того ж віку^[1].

Окремо варто згадати остеопенію, стан, коли щільність кістки вже знижена, але ще не до рівня остеопорозу. Це своєрідне попередження про зростання ризику. У тому ж американському обстеженні знижену кісткову масу мали 43,1% людей після 50 років: 51,5% жінок і 33,5% чоловіків^[5].

Багато людей не знають про свій стан, доки не станеться перелом. Тому оцінка щільності кісткової тканини у віці 50+ або за наявності факторів ризику допомагає вчасно почати профілактику.

Причини та фактори ризику

Ця хвороба розвивається роками. У дитинстві й молодості організм формує запас кісткової маси, а потім поступово його витрачає, і це норма. Ризик різко зростає, коли втрата йде надто швидко або коли початковий запас був невеликим.

Деякі люди від самого початку мають вищу схильність до втрати кісткової тканини. У жінок, особливо після менопаузи, остеопороз розвивається частіше через зниження рівня естрогену, що захищає кістку. Жінки також мають нижчу пікову кісткову масу й менші кістки, ніж чоловіки^[3].

Крім природних змін з віком, на здоров'я кісток впливає ціла низка чинників.

• Вік: з віком втрата кістки пришвидшується, а утворення нової сповільнюється^[3].
• Стать: жінки хворіють частіше через гормональні зміни після менопаузи.
• Спадковість: ризик вищий, якщо в батьків був остеопороз або перелом стегна^[3].
• Статура: худорляві люди з тонкими кістками мають менший запас кісткової тканини^[3].
• Куріння: пов'язане з вищим ризиком остеопорозу й переломів^[3].
• Алкоголь: у великому аналізі трьох когорт ризик переломів не зростав при вживанні до 2 одиниць алкоголю на добу, але зростав понад цей поріг^[6].
• Нестача кальцію або вітаміну D: це будівельний матеріал для міцної кістки, особливо важливий у дитинстві й молодості.
• Малорухливий спосіб життя: без навантаження кістки втрачають стимул до оновлення.

Медичні стани, що підвищують ризик

Окремі захворювання також сприяють розвитку остеопорозу. Найчастіше це хвороби, що впливають на обмін речовин, імунну або гормональну систему^[3]:

• Ендокринні порушення: гіпертиреоз, гіперпаратиреоз (надлишок гормону прищитоподібних залоз, що «вимиває» кальцій з кісток), діабет.
• Хвороби шлунково-кишкового тракту: целіакія, запальні захворювання кишківника (наприклад, хвороба Крона).
• Аутоімунні захворювання: ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт (уражає хребет).
• Гематологічні порушення: зокрема, множинна мієлома та інші пухлини, що впливають на кістковий мозок.

Ліки, що можуть шкодити кісткам

Деякі препарати змінюють мінеральний обмін або посилюють втрату кісткової тканини. Якщо ви приймаєте будь-який із наведених засобів тривалий час, обговоріть з лікарем контроль щільності кісток^[7]:

• Глюкокортикоїди: наприклад, преднізолон, який використовують при ревматичних і запальних захворюваннях.
• Протиепілептичні засоби: деякі з них змінюють обмін вітаміну D^[2].
• Інгібітори протонної помпи: препарати від гастриту й рефлюксу при тривалому прийомі пов'язані з помірним зростанням ризику переломів^[7].
• Препарати гормональної терапії раку: інгібітори ароматази при раку грудної залози та андрогенна депривація при раку простати^[7].
• Сечогінні: тут поширена плутанина. Тіазидні діуретики, які часто призначають від тиску, у метааналізі 32 рандомізованих досліджень навпаки знизили ризик переломів на 13%^[8].
• Антикоагулянти: гепарин і антагоністи вітаміну K (варфарин) при довготривалому прийомі можуть сприяти втраті кісткової маси^[7]. До цього ж переліку належить надлишок гормону щитоподібної залози, тож левотироксин важливо приймати в дозі, підібраній за аналізами^[7].

Читайте:

Артроз (остеоартрит): причини і лікування

Остеоартрит (остеоартроз): що відбувається із суглобом, кого він уражає найчастіше, які симптоми дає, як його ...

Випадіння волосся під час менопаузи: що робити

Випадіння волосся під час менопаузи: чому гормональні зміни роблять волосся тоншим, які ще причини варто вик...

Симптоми остеопорозу

Остеопороз підступний тим, що довго не дає про себе знати. Людина може роками жити з ослабленими кістками без болю, температури чи інших звичних сигналів хвороби. Часто першим і єдиним симптомом стає перелом після падіння, яке раніше закінчилося б синцем.

Найчастіше ламаються стегнова кістка, зап'ястки й хребці. Переломи хребців особливо підступні: людина просто починає сутулитися або відчуває ниючий біль у спині, який списує на вік чи втому. Насправді це може бути компресійний перелом хребця, тобто його «просідання» під вагою тіла.

Ось зміни в тілі, які можуть бути непрямими ознаками втрати кісткової маси^[3]:

• Зменшення зросту на кілька сантиметрів: зазвичай наслідок переломів хребців.
• Зміна постави: нахил уперед, сутулість, «горб» у грудному відділі.
• Біль у спині: особливо раптовий сильний біль без явної травми або той, що не минає тривалий час.
• Задишка: при вираженій деформації хребта грудна клітка стискається, і легеням стає тісно.

Іноді перші зміни помічають не самі пацієнти, а їхні близькі: «ти ніби зменшилася в зрості», «в тебе змінилася хода». На такі зауваження варто зважати, особливо після 50 років або якщо в родині вже були випадки остеопорозу. Це привід пройти тест на щільність кісткової тканини, навіть без явних симптомів.

Діагностика

Надійно виявити остеопороз до перелому можна лише одним способом: виміряти щільність кісткової тканини. Біль у спині, зменшення зросту і переломи вже є наслідками. Щоб не чекати ускладнень, проходять обстеження, яке називається денситометрією.

Денситометрія (двоенергетична рентгенівська абсорбціометрія, DXA або ДЕКСА) використовує низьку дозу рентгенівського випромінювання для оцінки мінеральної щільності кістки. Процедура безболісна, не потребує уколів чи підготовки й триває 10–20 хвилин^[9]. Зазвичай обстежують поперековий відділ хребта, стегнову кістку та іноді передпліччя.

• Процедура амбулаторна: не потребує госпіталізації, одразу після обстеження можна йти додому.
• Безпечна: доза опромінення дуже мала, значно менша, ніж під час довгого авіаперельоту^[10].
• Інформативна: виявляє як остеопороз, так і остеопенію.

Коли варто проходити денситометрію

Є ситуації, коли обстеження рекомендують навіть за відсутності симптомів^[10]:

• Жінкам від 65 років і чоловікам від 70: незалежно від інших факторів.
• Людям після 50 років: якщо був перелом, а також жінкам 50–64 і чоловікам 50–69 років за наявності факторів ризику.
• Тим, хто приймає препарати, що впливають на кістки: зокрема, глюкокортикоїди.
• Пацієнтам із хронічними хворобами ШКТ, щитоподібної залози або ревматологічними діагнозами.
• При спадковій схильності: якщо в близьких родичів були переломи на тлі остеопорозу.

Американська робоча група з профілактики (USPSTF) у 2025 році підтвердила скринінг для жінок від 65 років і для молодших жінок у постменопаузі з підвищеним ризиком, а для чоловіків визнала доказів недостатньо, щоб рекомендувати або відкинути обстеження^[11].

Результати денситометрії подають у вигляді T-критерію, показника, який порівнює вашу щільність кістки зі щільністю здорової молодої людини. Значення −2,5 і нижче свідчить про остеопороз, від −1 до −2,5 означає остеопенію^[9]. Крім того, лікар може оцінити ймовірність перелому за допомогою онлайн-калькулятора FRAX, що враховує вік, фактори ризику та результати денситометрії^[9]. Рішення про ліки часто ухвалюють саме за цим сукупним ризиком перелому, з урахуванням T-критерію^[4].

Лікування та підтримка

Діагноз «остеопороз» не означає неминучих переломів, хоча сама хвороба не минає. Лікування має зупинити втрату кісткової маси, зміцнити кістку й насамперед зменшити ризик переломів. Воно охоплює спосіб життя, харчування, фізичну активність і ліки.

Головне завдання полягає в тому, щоб людина не падала й не ламала кістки, адже саме переломи відбирають рухливість і незалежність у літньому віці.

Фізична активність

Рух належить до найдієвіших інструментів проти остеопорозу. Кістка реагує на навантаження: що сильніше й регулярніше її «згинає» робота м'язів, то більше стимулів до оновлення.

• Вправи з опорою на ноги: ходьба, скандинавська ходьба, легкий біг, тобто все, що змушує тіло працювати проти сили тяжіння.
• Баланс і координація: йога, пілатес, тай-чі тренують рівновагу й допомагають уникати падінь.
• Силові вправи: вправи з обтяженням, еспандером або власною вагою стимулюють кісткове ремоделювання.

Міф: з остеопорозом треба уникати навантажень. Насправді: у дослідженні LIFTMOR жінки в постменопаузі з остеопенією та остеопорозом 8 місяців двічі на тиждень по 30 хвилин виконували важкі силові й ударні вправи під наглядом тренера. Щільність кістки в поперековому відділі хребта в них зросла на 2,9%, тоді як у групі легких домашніх вправ знизилася на 1,2%, а з побічних ефектів зафіксували лише один легкий спазм у спині^[12].

Навантаження підбирають індивідуально, особливо якщо вже були остеопоротичні переломи або є хронічний біль. Важкі вправи починають лише під наглядом фізичного терапевта чи тренера.

Харчування, кальцій і вітамін D

Повноцінне харчування потрібне, щоб сформувати й зберегти кісткову тканину. Кальцій і вітамін D необхідні в будь-якому віці, а після 50 років потреба в кальції в жінок зростає.

• Кальцій: дорослим до 50 років потрібно 1000 мг на добу, жінкам від 51 року й усім від 71 року 1200 мг^[13]. Основні джерела: молоко, йогурт, сир, броколі, капуста, мигдаль, риба з кістками.
• Вітамін D: допомагає засвоювати кальцій. Утворюється в шкірі під дією сонця, а з їжі надходить із жирною рибою, риб'ячим жиром, яєчним жовтком і збагаченими продуктами. Норма для дорослих до 70 років становить 600 МО (15 мкг) на добу, після 70 років 800 МО (20 мкг)^[14].

За значного дефіциту лікар може призначити препарати кальцію (карбонат або цитрат) у поєднанні з холекальциферолом, тобто вітаміном D3. Людям, які вже лікуються від остеопорозу, достатня кількість кальцію й вітаміну D потрібна, щоб ліки працювали.

Міф: молоко або кальцій у таблетках самі захищають від переломів. Насправді: у більшості з 44 когортних досліджень споживання молока й кальцію з їжею не було пов'язане з ризиком переломів, а в найякісніших випробуваннях добавки кальцію не знижували ризик переломів жодної локалізації^[15]. USPSTF не рекомендує жінкам у постменопаузі, які живуть удома, приймати для профілактики переломів малі дози вітаміну D (до 400 МО) і кальцію (до 1000 мг), бо користі від них немає^[16].

Медикаментозна терапія

Коли остеопороз діагностовано або ризик переломів високий, однієї лише зміни способу життя замало. Тоді призначають ліки, які сповільнюють втрату кістки або допомагають будувати нову^[7]. Основні класи препаратів:

• Бісфосфонати: алендронова, ібандронова, золедронова кислота гальмують руйнування кістки. Їх приймають у таблетках або вводять внутрішньовенно; золедронову кислоту крапають раз на рік, і за 3 роки вона знизила ризик переломів хребців на 70%, а стегна на 41%^[17].
• Деносумаб: моноклональне антитіло, що пригнічує клітини, які руйнують кістку. Вводиться підшкірно раз на 6 місяців. Різко припиняти його не можна: після відміни частота переломів хребців зростала з 1,2 до 7,1 на 100 пацієнто-років, а в людей із попередніми переломами хребців ризик множинних переломів був майже вчетверо вищим^[18]. Тому лікар заздалегідь планує перехід на інший препарат.
• Ромосозумаб: новіший препарат, що одночасно стимулює утворення кістки й гальмує її руйнування. Його вводять щомісяця протягом року, а потім переходять на алендронову кислоту; така схема знизила ризик нових переломів хребців на 48% порівняно з алендроновою кислотою^[19]. У першому році серйозні серцево-судинні події траплялися дещо частіше (2,5% проти 1,9%), тому людям, які нещодавно мали інфаркт чи інсульт, його зазвичай не призначають^[19].
• Препарати паратиреоїдного гормону (ПТГ): терипаратид у щоденних ін'єкціях стимулює новоутворення кістки і в ключовому дослідженні зменшив частку жінок із новими переломами хребців з 14% до 5%^[20]. Його застосовують при тяжкому остеопорозі.

Найбільше людей лякають рідкісні ускладнення бісфосфонатів. Остеонекроз щелепи (ділянка кістки щелепи, що погано загоюється) при лікуванні остеопорозу трапляється в 0,001–0,01% пацієнтів^[21]. Атиповий перелом стегнової кістки стає ймовірнішим після багатьох років прийому, але в дослідженні майже 200 тисяч жінок за 3 роки лікування на 149 відвернених переломів стегна припадало 2 атипові^[22].

Коротко: у перші роки лікування користь від ліків проти остеопорозу значно перевищує ризик їхніх рідкісних ускладнень, але кидати лікування самостійно не можна: тривалість курсу й перерви визначає лікар.

Жінкам у менопаузі іноді призначають замісну гормональну терапію. Вона запобігає втраті кістки й переломам, а для жінок до 60 років або в перші 10 років після менопаузи без протипоказань співвідношення користі й ризику сприятливе^[23]. Вибір препарату завжди залежить від загального стану здоров'я, віку, супутніх хвороб і ризику побічних ефектів.

Профілактика

Запобігти остеопорозу набагато легше, ніж лікувати його наслідки. Кісткова маса формується в дитинстві й молодості, але й після 30 років на стан скелета можна суттєво вплинути. Профілактика тримається на трьох опорах: харчування, рух і відмова від шкідливих звичок.

• Отримуйте достатньо кальцію: краще з їжею, а саме з молочних продуктів, зелених овочів, мигдалю, кунжуту.
• Не забувайте про вітамін D: влітку частину потреби покриває сонце, взимку допомагають жирна риба, збагачені продукти або добавки.
• Будьте фізично активними: регулярно ходіть пішки й додавайте вправи на силу та рівновагу^[3].
• Відмовтеся від куріння: воно пов'язане з вищим ризиком переломів.
• Обмежте алкоголь: не більше 14 одиниць на тиждень, розподілених щонайменше на 3 дні^[24].
• Контролюйте гормональний баланс: особливо це стосується жінок у менопаузі та людей із хворобами щитоподібної залози.
• Не займайтеся самолікуванням: тривалий прийом деяких препаратів без контролю може шкодити кістці.

Профілактика падінь і побутових травм

Багато переломів при остеопорозі починаються з падіння. Тому, крім тренування м'язів і рівноваги, варто зробити безпечним власне житло.

• Освітлення: забезпечте добру видимість у всіх кімнатах, особливо вночі.
• Покриття для підлоги: використовуйте неслизькі доріжки, приберіть килимки, що можуть згорнутися.
• Поручні та опори: встановіть їх у ванній кімнаті та на сходах, якщо є потреба.
• Правильне взуття: зручне, на низькому ходу, з неслизькою підошвою.
• Допоміжні засоби: тростина чи ходунки при нестійкій ході є звичайною турботою про безпеку.

Варто також перевірити зір і слух, бо їх погіршення підвищує ризик падінь. Якщо з'являється відчуття нестійкості, раптова слабкість або втрата рівноваги, зверніться до лікаря.

Коротко: вправи знижують кількість падінь у літніх людей, які живуть удома, на 23%^[25], тож тренування рівноваги є повноцінною частиною захисту від переломів.

Життя з остеопорозом

Остеопороз є хронічним станом, але з ним можна жити повноцінно. Лікування триває роками, тому, крім прийому препаратів, доводиться й щоденне життя підлаштовувати під потреби тіла. Основна мета полягає в тому, щоб запобігти переломам і втраті рухливості.

Регулярні обстеження, прийом призначених ліків, харчування й рух складають одну систему підтримки, і випадіння будь-якої ланки її послаблює.

• Плануйте контроль щільності кісток: повторну денситометрію часто проводять через 1–2 роки після початку або зміни лікування^[10].
• Дотримуйтеся режиму прийому препаратів: пропуски знижують ефективність лікування.
• Не зупиняйтеся в русі: навіть легка щоденна активність краща за повну відмову від навантажень.
• Змініть простір довкола себе: якщо вже були падіння або є обмеження руху, переосмисліть облаштування оселі.
• Стежте за харчуванням: кальцій і вітамін D мають бути в раціоні щодня.

Коли звертатися до лікаря

Крім планових обстежень, є ситуації, коли не варто чекати:

• Зменшення зросту або зміна постави: це може свідчити про переломи хребців.
• Біль у спині або кістках: особливо новий або той, що не минає.
• Слабкість або нестійкість під час ходьби: можливий ризик падіння.
• Побічні ефекти від ліків: проблеми з травленням, біль, висип, а також біль у щелепі чи в стегні під час лікування бісфосфонатами або деносумабом потрібно обговорити з лікарем.

Своєчасна реакція на такі сигнали допомагає вчасно скоригувати лікування, і тоді остеопороз менше заважає повсякденному життю.

Часті питання

Чи може остеопороз скоротити тривалість життя?

Сам по собі остеопороз не смертельний, але переломи, особливо стегнової кістки, призводять до тривалої нерухомості, інвалідності й передчасної смерті. До 20% пацієнтів помирають протягом першого року після перелому стегна, здебільшого через супутні хвороби^[1]. Профілактика падінь і своєчасне лікування знижують ці ризики.

Чим остеопенія відрізняється від остеопорозу?

При остеопенії щільність кістки знижена, але ще не до рівня остеопорозу. Без змін вона може прогресувати, і саме на цьому етапі найлегше втрутитися. Чи потрібні ліки, вирішують за сукупним ризиком перелому.

Коли слід проходити тест на щільність кісток?

Жінкам від 65 і чоловікам від 70 років у будь-якому разі. Також тест рекомендують людям після 50, які мали переломи, мають фактори ризику або приймають препарати, що впливають на кісткову тканину.

Чи можливе повне одужання?

Повністю вилікувати остеопороз поки неможливо: усі ліки лікують, але не усувають хворобу назавжди^[4]. Проте лікування й спосіб життя дають змогу стабілізувати процес, зберегти щільність кісток і уникнути переломів. Мета полягає в тому, щоб утримувати міцність кісток на безпечному рівні.