Як щитоподібна залоза впливає на настрій?

Гормональні збої щитоподібної залози можуть маскуватися під психічні розлади — викликаючи депресію, тривогу, втрату інтересу, дратівливість або навіть псевдодеменцію.

Щитоподібна залоза впливає не лише на обмін речовин чи серцевий ритм, а й на емоційний стан. Дисбаланс гормонів, які вона виробляє, здатен порушити настрій, викликати тривожність або уповільнити мислення. Ці зміни іноді плутають із самостійними психічними захворюваннями, хоча їх джерело — у порушеній ендокринній регуляції.

Як щитоподібна залоза впливає на мозок і настрій

Гормони щитоподібної залози — тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3) — регулюють швидкість обміну речовин, включно з активністю нейронів. Вони впливають на вироблення і баланс нейротрансмітерів, які визначають психічний стан, здатність до концентрації, мотивацію й емоційне реагування. Порушення цього балансу призводить до психоемоційних змін, які можуть бути помилково сприйняті як самостійні психіатричні діагнози.

Серотонін

Тривалий дефіцит гормонів щитоподібної залози може знижувати рівень серотоніну — нейромедіатора, який відповідає за стабільний настрій, емоційну рівновагу та задоволення. Це сприяє розвитку депресії, апатії та втрати інтересу до повсякденної активності. Надлишок гормонів, навпаки, може призводити до надмірної збудливості та тривожності.

Норепінефрин

Цей нейромедіатор забезпечує пильність, реакцію на стрес і концентрацію уваги. При гіпертиреозі його рівень часто надмірно підвищується, що проявляється як тривога, панічні реакції або роздратованість. При гіпотиреозі — дефіцит норепінефрину може викликати млявість, уповільнення мислення та зниження мотивації.

ГАМК (гамма-аміномасляна кислота)

ГАМК — головний гальмівний нейротрансмітер. При гіпертиреозі її дія послаблюється, що веде до нервозності, безсоння, гіперактивності. Гіпотиреоз, навпаки, може підвищити активність ГАМК, викликаючи сонливість і психомоторне гальмування.

Пластичність мозку та когнітивні функції

Гормони щитоподібної залози впливають на нейропластичність — здатність мозку формувати нові зв’язки, зберігати спогади та адаптуватися до змін. При гіпотиреозі цей процес сповільнюється, що проявляється як погіршення пам’яті, труднощі з концентрацією, «затуманеність» мислення. Гіпертиреоз іноді викликає когнітивне перевантаження, неуважність і дратівливість. У людей похилого віку дисбаланс гормонів може провокувати симптоми, схожі на деменцію, хоча вони мають зворотний характер при відновленні гормонального балансу.

Гіпотиреоз: психічні прояви

Гіпотиреоз — це стан, за якого щитоподібна залоза не виробляє достатньої кількості гормонів. Психічні й когнітивні симптоми можуть з’являтися поступово й залишатися непоміченими, особливо якщо супроводжуються лише втомою, вагою в тілі або сухістю шкіри. Часто саме психологічний дискомфорт змушує людину звернутися по допомогу.

За даними досліджень, до 60% людей із гіпотиреозом мають симптоми депресії, а 63% — тривожності [джерело]. Це не дивно, адже нестача тиреоїдних гормонів у центральній нервовій системі уповільнює обмінні процеси в нейронах і послаблює роботу серотонінової та дофамінової систем — ключових елементів емоційного балансу.

Психоемоційні прояви гіпотиреозу можуть включати:

• Депресивні симптоми: пригнічений настрій, апатія, зниження мотивації, іноді — поява параноїчних думок.
• Тривожність: постійне напруження, відчуття небезпеки або безпричинне занепокоєння.
• Сповільнення мислення: труднощі з концентрацією, затримки в обробці інформації, «мозковий туман».
• Психомоторне гальмування: млявість, повільні рухи, зниження реакції.
• Порушення пам’яті: особливо щодо нещодавніх подій.
• Зміни особистості: зниження яскравості характеру, байдужість до соціальних контактів.
• Загальне зниження інтелектуальних функцій: людина починає уникати складних задач або прийняття рішень.
• Симптоми, подібні до меланхолічної депресії або деменції: у тяжких, тривало нелікованих випадках.

У поодиноких випадках тяжкий нелікований гіпотиреоз може викликати стан, схожий на психоз. У медичній літературі його навіть описували як «мікседемну манію» — поєднання галюцинацій і марення, яке зникає після відновлення гормонального балансу. [джерело]

Деякі лікарські засоби також можуть викликати вторинний гіпотиреоз. Наприклад, стабілізатор настрою літій, який застосовується при біполярному розладі, здатен пригнічувати функцію щитоподібної залози. Це підвищує ризик розвитку депресії, особливо у жінок середнього віку. Саме тому пацієнтам на довготривалій психіатричній терапії рекомендують регулярно перевіряти рівень тиреоїдних гормонів.

Гіпертиреоз: емоційна нестабільність і нервова збудливість

Гіпертиреоз — це стан, при якому щитоподібна залоза виробляє надлишок тиреоїдних гормонів. Це прискорює всі метаболічні процеси, включаючи роботу нервової системи, і може спричинити широкий спектр психоемоційних розладів. Зовні це часто виглядає як надмірна збудливість, імпульсивність або дратівливість, але іноді симптоми сягають рівня гострих психічних порушень.

Можливі психологічні симптоми гіпертиреозу:

• Тривожність і напруження: постійне відчуття внутрішньої напруги, надмірна реакція на стрес.
• Панічні атаки: раптові приступи страху з фізичними проявами (прискорене серцебиття, тремор, пітливість).
• Коливання настрою: різкі зміни емоцій, труднощі з самоконтролем, сльозливість або агресивність.
• Дратівливість та нетерпимість: підвищена конфліктність, нетерпимість до повільних або рутинних дій.
• Гіперактивність: фізичне й психічне перевантаження, що часто виснажує.
• Порушення концентрації: труднощі з утриманням уваги, розсіяність.
• Чутливість до шуму: звуки здаються надто гучними або дратівливими.
• Зниження лібідо: втрата інтересу до сексуального життя.
• Дисфорія: загальне відчуття внутрішньої незадоволеності або неспокою.
• Психотичні симптоми: у тяжких випадках можливі галюцинації, делірій або втрата зв’язку з реальністю. Завдяки сучасній діагностиці такі прояви рідкісні.

За результатами оглядів досліджень, до 60% людей із гіпертиреозом мають клінічні ознаки тривожності, а до 69% — депресії [джерело]. У деяких випадках гормональний дисбаланс провокує симптоми, подібні до біполярного афективного розладу, що може ускладнювати діагностику. Є також припущення про зв’язок між тиреоїдитом і генетичною схильністю до біполярного спектра порушень.

Особливу увагу дослідники звертають на літій — препарат, що використовується при біполярному розладі. Він здатен не лише викликати гіпотиреоз, а іноді й провокувати гіпертиреоз, особливо в людей зі схильністю до аутоімунних процесів. [джерело]

У людей старшого віку гіпертиреоз часто маскується під депресію. Замість збудження з’являється апатія, летаргія, соціальне відсторонення та псевдодеменція — тимчасове порушення когнітивних функцій, що минає після нормалізації гормонального балансу.

Фізичні симптоми при гіпо- та гіпертиреозі

Порушення роботи щитоподібної залози впливають не лише на психіку. У більшості випадків супроводжуються й помітними фізичними змінами, які можуть передувати або доповнювати емоційні прояви. Часто саме фізичні ознаки спонукають людину звернутися до лікаря.

Фізичні прояви гіпотиреозу

• Хронічна втома: постійне виснаження, навіть після сну.
• Збільшення ваги: пов’язане з уповільненим метаболізмом.
• Сухість і блідість шкіри: шкіра стає грубою, лущиться.
• Пухлість обличчя: особливо навколо очей.
• Осиплість голосу: голос стає глухим або зміненим.
• Випадіння волосся: волосся стає тонким, сухим.
• Непереносимість холоду: людина мерзне навіть у теплих умовах.
• Закрепи: зниження моторики кишечника.
• Зниження потовиділення: шкіра часто суха.
• Нерегулярні або рясні менструації: у людей з менструальним циклом.
• Проблеми з фертильністю: труднощі із зачаттям.
• Сповільнене серцебиття: частота пульсу нижча за норму.
• Зоб: збільшення щитоподібної залози, що змінює контур шиї.

Фізичні прояви гіпертиреозу

• Схуднення: швидке зменшення маси тіла попри збережений або підвищений апетит.
• Тремор рук: часто дрібний, постійний.
• Пітливість і тепла шкіра: іноді супроводжується почервонінням долонь.
• Прискорене серцебиття: відчутне навіть у стані спокою.
• Порушення сну: складно заснути або часті пробудження.
• М’язова слабкість: особливо в ногах і руках.
• Часте сечовипускання та постійна спрага.
• Порушення зору: сухість очей, подразнення, іноді — двоїння.
• Зоб: шийне потовщення через розростання тканин залози.
• Свербіж або кропив’янка: іноді супроводжують активну фазу.
• Розшарування нігтів: нігті легко ламаються або стають тоншими.

У літньому віці симптоми можуть бути менш типовими. Наприклад, при гіпертиреозі часто не відзначається схуднення чи тахікардія, а замість цього з’являються млявість, втрата апетиту або соціальне відчуження, що може нагадувати депресію чи початок деменції.

Діагностика захворювань щитоподібної залози

Оскільки симптоми порушень роботи щитоподібної залози часто маскуються під інші хвороби, для постановки точного діагнозу необхідне комплексне обстеження. Воно дозволяє відрізнити гормональний дисбаланс від самостійних психічних або соматичних розладів.

Найчастіші діагностичні підходи включають:

• Фізикальний огляд: лікар оцінює форму та розміри залози, шукає ознаки гойтера або вузлів.
• Збір анамнезу та аналіз симптомів: важливо повідомити про зміни настрою, ваги, температурної чутливості, серцебиття тощо.
• Аналіз крові: визначення рівнів тиреотропного гормону (ТТГ), Т3 і Т4. Це основний метод виявлення гіпо- або гіпертиреозу.
• Ультразвукове дослідження: дозволяє візуалізувати структуру залози, наявність вузлів або запальних змін.
• Сцинтиграфія або радіойодтест: використовуються для оцінки функціональної активності тканин щитоподібної залози.
• Пункційна біопсія: призначається при підозрі на злоякісні утворення або вузли незрозумілого походження.

У більшості випадків достатньо лабораторних аналізів і ультразвуку, щоб точно визначити тип порушення та підібрати ефективне лікування.

Лікування і самопоміч при емоційних симптомах

Нормалізація рівня гормонів щитоподібної залози зазвичай призводить до зменшення як фізичних, так і психоемоційних симптомів. Проте у деяких випадках емоційні прояви можуть зберігатися навіть після початку лікування. У таких ситуаціях важливо доповнити терапію методами самопідтримки та спостереженням за психологічним станом.

Лікування гіпотиреозу

Основою є замісна гормональна терапія. Препарати містять синтетичний тироксин (левотироксин), який відтворює функцію природного гормону. Зазвичай застосовується в таблетованій формі, рідше — у вигляді гелю чи рідини.

• Підбір дози: проводиться індивідуально за результатами аналізів.
• Регулярний контроль: рівень ТТГ перевіряється через кілька тижнів після початку лікування та періодично в подальшому.
• Покращення симптомів: відновлення енергії, ясності мислення та настрою зазвичай спостерігається протягом 2–6 тижнів.

Лікування гіпертиреозу

Методи залежать від причини, тяжкості перебігу та віку пацієнта. Основна мета — знизити надлишкову продукцію гормонів.

• Антитиреоїдні препарати: пригнічують синтез гормонів (наприклад, тіамазол або пропілтіоурацил).
• Бета-блокатори: не лікують сам гіпертиреоз, але зменшують симптоми (тремор, серцебиття, тривожність).
• Радіойодотерапія: використовується для поступового знищення частини клітин щитоподібної залози.
• Хірургічне лікування: рекомендоване рідко — у випадках великих гойтерів або протипоказань до медикаментів.

Керування дратівливістю та емоційною нестабільністю

Поки гормональний фон нормалізується або якщо симптоми зберігаються, варто застосовувати прості стратегії самопомочі:

• Уникати стимуляторів: зменшити або виключити споживання кофеїну, алкоголю й нікотину.
• Покращити якість сну: лягати і вставати в один і той самий час, створити комфортне середовище для відпочинку.
• Регулярна фізична активність: помірне навантаження знижує тривожність і стабілізує настрій.
• Розпізнавання тригерів: фіксувати ситуації, що викликають роздратування (можна у щоденнику).
• Релаксаційні техніки: дихальні вправи, медитація, йога.
• Творча або приємна діяльність: читання, музика, рукоділля, приготування їжі — усе, що допомагає розслабитись.
• Тепла ванна або душ: простий спосіб знизити напруження.

Які існують типи депресії

Традиційна китайська медицина: лікування щитоподібної залози

Булімія: як розпізнати, що це більше ніж просто переїдання