Серцева недостатність: симптоми, причини та сучасне лікування

Серцева недостатність — це стан, при якому серце не встигає перекачувати стільки крові, скільки потрібно організму. Це може тривати роками, з неочевидними симптомами, які повільно підточують сили, або початися різко, з потребою негайного втручання.

Серце працює без зупину, але не завжди може впоратися з навантаженням. Якщо серцевий м’яз слабшає або стає менш гнучким, це порушує кровообіг, і в певний момент організм перестає отримувати достатньо кисню. Серцева недостатність — це не одна хвороба, а синдром, що виникає як наслідок інших проблем із серцем чи судинами. Вона не з'являється миттєво: часто роками накопичуються чинники, які врешті призводять до збоїв. І хоча саме слово “недостатність” звучить тривожно, при своєчасному лікуванні людина може жити з таким діагнозом повноцінно й активно. Головне — встигнути помітити перші сигнали і не відкласти на потім те, що стосується серця.

Що таке серцева недостатність

Серцева недостатність — це не окрема хвороба, а стан, коли серцевий м’яз не в змозі перекачувати достатню кількість крові для забезпечення органів і тканин киснем та поживними речовинами. Це означає, що серце або занадто слабке, щоби ефективно скорочуватися, або надто ригідне, щоби нормально розслаблятися й наповнюватися кров’ю між скороченнями. Обсяг циркулюючої крові зменшується, і з часом організм починає накопичувати рідину в різних ділянках — легенях, черевній порожнині, ногах.

Серце складається з чотирьох камер, але саме шлуночки (нижні камери) відповідають за активне перекачування крові. Коли один або обидва шлуночки втрачають здатність ефективно працювати, з’являються симптоми серцевої недостатності. В одних випадках серце не може скоротитися з достатньою силою (це називається систолічна дисфункція), в інших — не здатне нормально розслабитися після скорочення (діастолічна дисфункція). Обидві ситуації призводять до зниження хвилинного об'єму крові та застою.

Для цього стану також характерна активація компенсаторних механізмів — з боку нервової системи та гормонів. Але ці механізми лише тимчасово підтримують роботу серця, натомість у перспективі поглиблюють ураження серцевого м’яза, прискорюючи прогресування.

Відмінність від серцевого нападу

Серцеву недостатність іноді плутають з інфарктом міокарда. Це два різні стани. Інфаркт — це гостре порушення кровотоку до частини серцевого м’яза через закупорку коронарної артерії. Він виникає раптово і може призвести до загибелі частини серця, якщо не втрутитися швидко. Натомість серцева недостатність розвивається поступово: її основа — не закупорка судини, а зниження функціональності самого м’яза. Утім, великий інфаркт може стати пусковим фактором для формування серцевої недостатності — особливо, якщо пошкоджена значна частина лівого шлуночка.

Симптоми серцевої недостатності

Порушення насосної функції серця відбивається на роботі всього організму. Коли серце не може перекачати достатньо крові, першими страждають органи, які потребують стабільного кровопостачання — мозок, легені, м’язи. І саме тому симптоми можуть здаватися “не серцевими”: не завжди болить у грудях або коле зліва. Здебільшого це втома, задишка, набряки — тобто ознаки того, що організм намагається впоратися з дефіцитом кисню і рідиною, яка не встигає виводитися.

Прояви залежать від того, наскільки порушена робота серця і яка саме сторона постраждала — ліва чи права. Симптоми можуть бути постійними або з’являтися лише під час навантаження, а з часом — і в спокої. У деяких випадках стан погіршується різко, і тоді йдеться про загострення хронічної серцевої недостатності або про її гострий дебют.

Симптоми накопичуються поступово або виникають зненацька. Особливість цього стану — в тому, що багато проявів помилково списують на вік, втому чи спосіб життя.

Якщо серцева недостатність прогресує, організм може включити компенсаторні механізми, які певний час маскують проблему. Але рано чи пізно тіло “перестає встигати”, і симптоми стають відчутними.

До типових ознак, на які слід звертати увагу, належать:

• Задишка: спершу під час фізичного навантаження, згодом — навіть у стані спокою або вночі, в положенні лежачи.
• Хронічна втома: зниження витривалості, швидка втомлюваність навіть під час звичних справ.
• Набряки: здебільшого на ногах і стопах, у тяжких випадках — у черевній порожнині (асцит).
• Запаморочення, слабкість, епізоди переднепритомного стану: зниження серцевого викиду впливає на кровопостачання мозку.
• Раптове збільшення ваги: не через їжу, а через затримку рідини в тканинах.
• Порушення апетиту, здуття живота: через застій у венозній системі травного тракту.
• Постійний кашель або хрипи: як наслідок накопичення рідини в легенях (особливо при лівошлуночковій недостатності).
• Серцебиття: перебої у ритмі або відчуття сильного, прискореного серцебиття.
• Збільшення живота: через накопичення рідини в черевній порожнині.
• Розширені шийні вени: ознака венозного застою при правошлуночковій недостатності.

Окрім хронічної форми, існує ще гостра серцева недостатність. У такому випадку симптоми з’являються раптово — наприклад, різка задишка вночі, неможливість вдихнути на повні груди, пітливість, прискорене серцебиття. Такий стан вимагає невідкладної медичної допомоги.

У періоди стабілізації симптоми можуть тимчасово зменшуватись. Проте це не означає, що серце “одужало” — серцева недостатність є хронічним процесом, який потребує постійного контролю.

Типи серцевої недостатності

Коли йдеться про серцеву недостатність, важливо розуміти, що вона не завжди виглядає однаково. Розрізняють два основних типи залежно від того, яка частина серця залучена: лівостороння і правостороння. Також виділяють окремі механізми порушення — систолічний і діастолічний. Від конкретного типу залежить, як саме проявляється хвороба, які органи найбільше страждають і який підхід до лікування буде доцільним.

Насправді обидві сторони серця тісно пов’язані, тому рідко коли ураження обмежується лише однією. Проте клінічно важливо чітко розрізняти ці варіанти, щоб розуміти логіку симптомів і вибудовувати план втручання.

Лівостороння серцева недостатність

Лівий шлуночок — головна насосна камера серця. Саме він відповідає за перекачування насиченої киснем крові в усі частини тіла. Якщо ця камера слабшає або стає негнучкою, порушується основна функція серця. Це може мати два різні механізми:

• Систолічна форма: серцевий м’яз втрачає здатність скорочуватися з належною силою. Як наслідок, кров виштовхується менш ефективно, її частина застоюється в легенях. Це часто призводить до задишки, особливо в положенні лежачи, і до характерного вологого кашлю. Цей варіант також називають “серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду”.
• Діастолічна форма: серце не може розслабитися достатньо, щоб заповнитися кров’ю між скороченнями. М’яз може бути не ослабленим, а навпаки — потовщеним і ригідним. У результаті — об’єм крові, що викидається, зменшується, хоча скорочення виглядають нормальними. Цей варіант називають “серцева недостатність із збереженою фракцією викиду”.

Обидва варіанти можуть давати подібні симптоми, зокрема задишку, втому, рідиною в легенях. Але причини і тактика лікування можуть відрізнятися. Діастолічна форма частіше зустрічається в людей літнього віку, особливо в жінок, на тлі артеріальної гіпертензії чи ожиріння.

Правостороння серцева недостатність

Правий шлуночок відповідає за те, щоб направляти кров у легені — до місця, де вона насичується киснем. Якщо лівий шлуночок вже не справляється і накопичує кров у легенях, правій частині серця доводиться працювати проти підвищеного тиску. З часом це перевантаження призводить до ослаблення правого шлуночка. Так формується правошлуночкова недостатність.

У цьому випадку застій виникає вже не в легенях, а в системі венозного повернення. Надлишкова рідина накопичується в нижніх кінцівках, черевній порожнині, печінці. Симптоми включають набряки, відчуття важкості в животі, здуття, втрату апетиту. Іноді правостороння недостатність розвивається як первинна — наприклад, при легеневій гіпертензії або ураженні клапанів правого серця, але частіше вона є наслідком порушень з боку лівого шлуночка.

Причини серцевої недостатності

Серцевий м’яз не втрачає здатність працювати просто так. Найчастіше це результат довготривалого впливу інших захворювань або чинників, які поступово змінюють структуру та функцію серця. Частина з них безпосередньо уражає міокард, інші — створюють надмірне навантаження, з яким серце не справляється. У будь-якому випадку, процес розвивається не за день і зазвичай має кілька паралельних причин.

До основних медичних станів, які підвищують ризик розвитку серцевої недостатності, належать:

• Ішемічна хвороба серця: найпоширеніша причина, при якій судини, що живлять серце, звужуються через атеросклероз, обмежуючи доступ кисню до міокарда.
• Інфаркт міокарда: загибель частини серцевого м’яза внаслідок гострої ішемії. Після великого інфаркту серце часто втрачає частину скоротливої здатності.
• Кардіоміопатії: захворювання, які змінюють структуру і функцію серцевого м’яза. Вони можуть бути як спадковими, так і набутись з часом.
• Міокардит: запалення серцевого м’яза, зокрема вірусної природи, здатне порушити його роботу навіть після одужання.
• Артеріальна гіпертензія: хронічно підвищений тиск змушує серце працювати з більшим зусиллям, що призводить до його гіпертрофії, а згодом — до виснаження.
• Аритмії: порушення серцевого ритму, особливо миготлива аритмія, можуть знижувати ефективність серцевих скорочень.
• Вроджені вади серця: структурні порушення, з якими людина народжується, можуть із часом призводити до перевантаження шлуночків.
• Цукровий діабет: підвищує ризик ураження судин і впливає на обмін речовин у серцевому м’язі.
• Ожиріння: спричиняє додаткове навантаження на серце і пов’язане з іншими чинниками ризику, зокрема гіпертензією та діабетом.
• Легенева гіпертензія: підвищений тиск у легеневій артерії ускладнює роботу правого шлуночка.
• Гіпертиреоз: надмірна активність щитоподібної залози прискорює серцевий ритм і підвищує потребу міокарда в кисні.

Окрім медичних чинників, на розвиток серцевої недостатності впливають і звички, які можна змінити. Їх роль не менш важлива, адже саме з них часто все й починається:

• Куріння: порушує стан судин, прискорює розвиток атеросклерозу, підвищує артеріальний тиск і серцеве навантаження.
• Вживання алкоголю: регулярне або надмірне, особливо у великих дозах, має токсичний вплив на серцевий м’яз і може викликати алкогольну кардіоміопатію.
• Нераціональне харчування: їжа з надлишком насичених жирів і солі сприяє підвищенню тиску, ожирінню, порушенню обміну ліпідів.
• Мала фізична активність: знижує тонус судин, погіршує кровообіг, сприяє розвитку гіпертензії, ожиріння і діабету — факторів, що ведуть до ураження серця.

Діагностика серцевої недостатності

Щоби підтвердити серцеву недостатність, недостатньо просто вислухати скарги пацієнта. Симптоми можуть бути неспецифічними, особливо на ранніх етапах. Тому процес діагностики завжди починається з аналізу анамнезу та фізикального огляду, але обов’язково включає інструментальні й лабораторні методи. Їхнє завдання — оцінити будову серця, його скоротливу здатність, ступінь застою крові й виявити можливі причини стану.

Найважливішим дослідженням є ехокардіографія. Цей метод використовує ультразвук для створення зображень серця в реальному часі. Він дозволяє виміряти фракцію викиду — тобто, який відсоток крові лівий шлуночок виштовхує під час кожного скорочення. Саме цей показник критично важливий для постановки діагнозу та вибору лікування. Також ехокардіографія дає змогу оцінити товщину стінок, стан клапанів і наявність рідини в навколосерцевій сумці.

Окрім основного методу, є ще низка обстежень, які допомагають уточнити діагноз або з’ясувати причину серцевої недостатності. Їх призначають залежно від клінічної ситуації:

• Рентген органів грудної клітки: дозволяє побачити збільшене серце, рідину в легенях або ознаки застою.
• МРТ серця: дає точні зображення міокарда, допомагає оцінити наявність рубців після інфаркту або ознаки запалення.
• Радіоізотопне сканування: візуалізує кровообіг у серці і допомагає оцінити його перфузію.
• Катетеризація серця: інвазивне обстеження, яке дозволяє виміряти тиск у камерах серця та визначити ступінь ураження.
• Коронарна ангіографія: застосовується, якщо є підозра на ішемічну хворобу серця — дозволяє побачити звуження коронарних артерій.
• Стрес-тест: оцінює реакцію серця на фізичне навантаження або фармакологічну стимуляцію.
• Холтерівське моніторування: запис добової електрокардіограми для виявлення аритмій або періодичних змін.
• Аналіз крові на BNP або NT-proBNP: вимірює рівень натрійуретичних пептидів — речовин, які серце виділяє у відповідь на перевантаження. Підвищені значення характерні для серцевої недостатності.

Комплексність діагностики дозволяє не тільки підтвердити наявність проблеми, а й визначити її походження, ступінь важкості та вибрати оптимальну стратегію лікування.

Лікування серцевої недостатності

Серцева недостатність — це хронічний процес, який неможливо повністю вилікувати, але можна контролювати. Основна мета лікування — зменшити симптоми, уповільнити прогресування і покращити якість життя. Комплексна терапія включає медикаменти, іноді — хірургічне втручання, а також спеціальні пристрої, які підтримують роботу серця. Підхід до кожного пацієнта індивідуальний і залежить від типу недостатності, ступеня ураження та наявності супутніх захворювань.

Медикаментозне лікування

Більшість людей із серцевою недостатністю потребують постійного прийому ліків. Деякі з них покращують здатність серця скорочуватися, інші знижують тиск і навантаження, а також усувають надлишок рідини. Лікування не обмежується одним препаратом — зазвичай використовується комбінація кількох груп засобів.

Ось основні групи медикаментів, які застосовуються при серцевій недостатності:

• Інгібітори АПФ (еналаприл, периндоприл): зменшують тиск і навантаження на серце, покращують прогноз.
• Блокатори рецепторів ангіотензину II (лозартан, валсартан): альтернатива інгібіторам АПФ, особливо при їх непереносимості.
• Антагоністи рецепторів мінералокортикоїдів (спіронолактон, еплеренон): знижують ризик госпіталізації та летальності.
• Бета-блокатори (бісопролол, метопролол, карведилол): уповільнюють серцевий ритм, зменшують потребу серця в кисні, стабілізують ритм.
• Діуретики (фуросемід, торасемід): допомагають усунути набряки, зменшують задишку, але не впливають на прогноз.
• SGLT2-інгібітори (дапагліфлозин, емпагліфлозин): спочатку створені для лікування діабету, але показали ефективність і при серцевій недостатності — знижують ризик госпіталізацій.
• Івабрадин: уповільнює серцебиття у пацієнтів зі збереженим синусовим ритмом, коли бета-блокатори недостатні або не переносяться.
• Верицигуат: стимулює розширення судин і покращує скоротливу функцію міокарда при тяжких формах серцевої недостатності.
• Статини (аторвастатин, розувастатин): знижують рівень холестерину і ризик ускладнень при супутньому атеросклерозі.
• Антикоагулянти: потрібні при супутній миготливій аритмії або інших станах, що підвищують ризик утворення тромбів.

Важливо уникати препаратів, які можуть погіршити стан. Наприклад, нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, напроксен) здатні затримувати рідину й підвищувати тиск, що небажано при серцевій недостатності.

Хірургічне лікування

У деяких випадках медикаменти не дають бажаного результату, особливо якщо причиною недостатності є органічна проблема — наприклад, закупорка коронарних артерій або ураження клапанів. Тоді потрібне оперативне втручання.

• Аортокоронарне шунтування: створення обхідного шляху для крові, коли одна або кілька артерій серця заблоковані. Власну вену або артерію пришивають до обхідної ділянки.
• Ангіопластика і стентування: через катетер в артерії встановлюється стент — металевий каркас, що розширює просвіт судини.
• Трансплантація серця: крайній варіант, коли всі інші методи неефективні. Пацієнту пересаджують донорське серце.

Імплантовані пристрої

Іноді медикаменти і навіть операції не забезпечують стабільного результату. У таких випадках використовують спеціальні пристрої, які допомагають серцю працювати ефективніше або попереджають раптову зупинку серця.

• Кардіостимулятори: регулюють ритм серця, коли воно б’ється занадто повільно або неритмічно.
• Бівентрикулярні стимулятори: застосовуються для синхронізації скорочень лівого і правого шлуночків при порушеній координації (кардіоресинхронізаційна терапія).
• Імплантований кардіовертер-дефібрилятор (ІКД): стежить за серцевим ритмом і в разі небезпечної аритмії миттєво подає електричний розряд, щоб запобігти зупинці серця.
• Пристрій допомоги лівому шлуночку (LVAD): механічний насос, що частково або повністю бере на себе функцію лівого шлуночка. Його використовують як тимчасове або довготривале рішення при важкій недостатності.

Підбір лікування завжди відбувається поступово: від базових медикаментів до більш складних рішень. Усі етапи мають одну мету — підтримати серце в роботі настільки довго й ефективно, наскільки це можливо.

Ускладнення серцевої недостатності

Серцева недостатність ніколи не залишається локальною проблемою лише одного органа. Коли серце тривалий час не справляється зі своєю функцією, страждають усі системи — від мозку до печінки. Чим довше триває застій крові й зниження перфузії тканин, тим вищий ризик ускладнень. Частина з них розвивається поступово, інші — можуть бути раптовими й загрожувати життю.

Ось які ускладнення найчастіше виникають унаслідок серцевої недостатності:

• Застійна серцева недостатність: рідина накопичується у легенях, черевній порожнині, кінцівках. Це погіршує дихання і роботу внутрішніх органів.
• Інсульт: при супутніх аритміях (особливо миготливій) зростає ризик утворення тромбів, які можуть перекрити судини мозку.
• Ниркова недостатність: поганий кровотік і застій у нирках призводять до зниження їх фільтраційної здатності.
• Печінкова дисфункція: венозний застій у системі печінкових вен викликає зростання тиску, набряк печінки і порушення її функцій.
• Тромбоемболії: через уповільнений кровообіг можливе утворення тромбів у венах з подальшою міграцією до легенів або мозку.
• Аритмії: особливо шлуночкові, можуть виникати на тлі ремоделювання серцевого м’яза і бути фатальними.
• Рецидив інфаркту міокарда: у пацієнтів з ішемічною хворобою серця недостатність збільшує навантаження на серце, що підвищує ризик повторного інфаркту.

Деякі з цих ускладнень потребують негайної госпіталізації. Саме тому навіть при незначному погіршенні симптомів важливо не відкладати контроль за станом і дотримуватися призначеного лікування.

Стадії серцевої недостатності

У клінічній практиці для опису серцевої недостатності використовується стадійна класифікація, яка враховує не лише наявність симптомів, а й структурні зміни серця. Найпоширеніший підхід — поділ на стадії від A до D. Цей підхід дозволяє оцінити ступінь прогресування і визначити, які втручання є доцільними саме зараз.

Кожна стадія має свої особливості:

• Стадія A: симптомів серцевої недостатності немає, але є фактори ризику — гіпертензія, діабет, ожиріння, спадковість. На цьому етапі серце ще структурно не змінене.
• Стадія B: є ознаки ремоделювання серця (зміни в його будові чи функції), але симптоми ще відсутні. Це часто виявляється випадково під час обстеження.
• Стадія C: з’являються клінічні прояви: задишка, втома, набряки. Людина вже потребує постійного лікування та спостереження.
• Стадія D: найтяжча форма. Симптоми виражені настільки, що ускладнюють повсякденне життя. Часто потрібні госпіталізації, імплантовані пристрої або розгляд питання трансплантації.

Розуміння цієї класифікації допомагає як лікарям, так і пацієнтам: вона дозволяє стежити за перебігом хвороби, приймати вчасні рішення і прогнозувати подальший хід подій.

Профілактика серцевої недостатності

Попри те, що серцева недостатність часто виникає як ускладнення інших захворювань, її розвиток можна сповільнити або взагалі запобігти. Найефективнішим способом є робота з факторами ризику: чим менше навантаження на серце, тим довше воно зберігає свою функціональність. У профілактиці немає “магічних” рішень — йдеться про конкретні, перевірені кроки, які впливають на механізми розвитку хвороби.

Ось що має значення для запобігання серцевій недостатності:

• Регулярна фізична активність: помірні навантаження тренують серцево-судинну систему, знижують тиск і покращують метаболізм.
• Контроль маси тіла: надмірна вага підвищує навантаження на серце і сприяє розвитку гіпертензії, діабету та атеросклерозу.
• Раціональне харчування: зменшення споживання солі, насичених жирів і цукру сприяє нормалізації тиску та рівня холестерину.
• Відмова від куріння: тютюн негативно впливає на стан судин і прискорює формування атеросклеротичних бляшок.
• Обмеження вживання алкоголю: надмірне споживання здатне безпосередньо уражати серцевий м’яз.
• Повноцінний сон: хронічна нестача сну негативно впливає на гормональний фон, тиск і серцевий ритм.

Ці заходи є актуальними не лише для тих, хто має діагноз серцевої недостатності, а й для всіх, хто входить до груп ризику або хоче мінімізувати ймовірність її розвитку в майбутньому.

Часті запитання

Навколо серцевої недостатності багато запитань, які хвилюють як тих, хто має діагноз, так і тих, хто лише підозрює проблему. Ось відповіді на найпоширеніші з них — коротко, але по суті.

Чи можна виявити серцеву недостатність на ранньому етапі?

Так. У більшості випадків симптоми з’являються не раптово, а наростають поступово. Якщо уважно ставитися до змін у самопочутті — зниження витривалості, задишка, набряки, відчуття втоми — можна запідозрити проблему на початковій стадії. Раннє звернення дає більше можливостей для контролю за станом.

Чи видно серцеву недостатність у результатах аналізів?

Так. Існує специфічний аналіз крові — на натрійуретичний пептид (BNP або NT-proBNP). Якщо серце перевантажене і не справляється з обсягом крові, воно виділяє ці пептиди. Їх підвищення — один із маркерів серцевої недостатності, особливо у фазі загострення.

Як саме діагностують серцеву недостатність?

Основним методом є ехокардіографія — ультразвукове дослідження серця, яке дає уявлення про розміри камер, скоротливу здатність, роботу клапанів і рівень тиску в порожнинах. Воно дозволяє виявити як систолічну, так і діастолічну дисфункцію. Додатково можуть застосовуватися МРТ, сцинтиграфія, КТ або стрес-тести — залежно від клінічної ситуації.

Чи буває серцева недостатність без явних симптомів?

Так. На ранніх стадіях або при повільному прогресуванні симптоми можуть бути малопомітними. Людина списує втому на стрес або вік, не звертає уваги на невеликі набряки чи задишку. Такі “тихі” прояви небезпечні тим, що проблема розвивається в тіні — без лікування, без обмежень, без спостереження.

Скільки можна прожити з діагнозом серцевої недостатності?

Тривалість життя залежить від стадії, типу недостатності, наявності супутніх хвороб і того, наскільки рано розпочато лікування. За даними огляду 2019 року, близько 60% пацієнтів живуть понад 5 років після встановлення діагнозу. Через 10 років ця цифра зменшується до третини [огляд]. Прогноз завжди індивідуальний і змінюється залежно від динаміки лікування та контролю стану.

Бері-бері, або дефіцит тіаміну (вітаміну B1)

Транзиторна ішемічна атака: що це, і чим вона небезпечна

Автофагія: визначення, значення, стимуляція