Тести та дослідження щитоподібної залози

Щитоподібна залоза має форму метелика й розташована на передній поверхні шиї. Її гормони впливають на обмін речовин, роботу серця, настрій, вагу й багато інших процесів, тому порушення її роботи проявляються дуже по-різному: від втоми й мерзлякуватості при гіпотиреозі^[1] до серцебиття й втрати ваги при гіпертиреозі^[2]. За самими симптомами зрозуміти, що відбувається із залозою, складно. Тут на допомогу приходять аналізи крові й методи візуалізації, кожен з яких відповідає на своє запитання: як працює залоза, чи є аутоімунний процес і чи є у ній вузли.

Навіщо перевіряють щитоподібну залозу

Аналізи та обстеження допомагають виявити й відрізнити між собою основні захворювання щитоподібної залози^[3]:

• гіпотиреоз, коли залоза виробляє замало гормонів;
• гіпертиреоз, коли гормонів забагато;
• аутоімунний тиреоїдит Хашимото, при якому імунна система поступово ушкоджує залозу;
• хворобу Грейвса, при якій антитіла змушують залозу працювати надмірно;
• вузли та рак щитоподібної залози.

ТТГ: з чого починають

Американська тиреоїдна асоціація називає аналіз крові на тиреотропний гормон (ТТГ) найкращим першим тестом для перевірки функції щитоподібної залози. ТТГ виробляє гіпофіз, щоб «підганяти» залозу. Коли гормонів щитоподібної залози стає замало, гіпофіз виділяє більше ТТГ, а коли забагато, менше. Тому ТТГ часто змінюється раніше, ніж рівні самих гормонів виходять за межі норми^[3].

Підвищений ТТГ зазвичай означає, що залоза працює недостатньо, тобто первинний гіпотиреоз. Знижений ТТГ найчастіше вказує на надмір гормонів, тобто гіпертиреоз, але зрідка буває ознакою того, що недостатньо працює сам гіпофіз^[3]. Такий вторинний гіпотиреоз трапляється рідко, але саме тому ТТГ оцінюють разом із Т4.

Коротко: перевірку щитоподібної залози починають з ТТГ, бо він реагує на зміни раніше за самі гормони.

Т4 і Т3: самі гормони

Головний гормон щитоподібної залози називається тироксином, або Т4. Більша частина його в крові зв'язана з білками, і лише невелика частка залишається вільною та активною. Аналіз на загальний Т4 змінюється разом із кількістю білків-переносників, наприклад під час вагітності чи прийому протизаплідних таблеток. Тому точніше роботу залози відображає вільний Т4 у поєднанні з ТТГ^[3].

Трийодтиронін, або Т3, корисний переважно для діагностики гіпертиреозу. При гіпотиреозі він змінюється останнім, тож для його виявлення майже не потрібен. Вимірювання вільного Т3 до того ж менш надійне, ніж вільного Т4^[3].

Як читати поєднання результатів

Окремий показник мало що говорить, а от поєднання ТТГ і вільного Т4 дає досить чітку картину^[3]:

Буває й так, що ТТГ підвищений, а вільний Т4 у нормі. Це називають субклінічним гіпотиреозом^[4]. Розібратися з власними цифрами допоможе наш сервіс розшифровки тестів щитоподібної залози, але остаточні висновки робить лікар з урахуванням симптомів.

Чи потрібно лікувати субклінічний гіпотиреоз гормонами? Здебільшого ні. Міжнародна група експертів на основі систематичного огляду 21 рандомізованого дослідження з 2192 учасниками дала сильну рекомендацію не призначати гормони щитоподібної залози більшості дорослих із підвищеним ТТГ і нормальним вільним Т4. Лікування не покращувало якість життя, втому, настрій чи вагу. Рекомендація не стосується жінок, які планують вагітність, людей із ТТГ понад 20 мОд/л, а також може не стосуватися людей із вираженими симптомами чи молодих дорослих до 30 років. Замість лікування радять стежити за ТТГ у динаміці^[4]. Це добре доведено.

Антитіла

Аналізи на антитіла показують, чи є аутоімунний процес. Антитіла до тиреопероксидази (АТПО) й до тиреоглобуліну допомагають підтвердити аутоімунний тиреоїдит Хашимото. Водночас регулярно перевіряти їхній рівень немає сенсу: за ним не можна передбачити, чи розвинеться гіпотиреоз^[3].

Антитіла до рецептора ТТГ, які стимулюють залозу, характерні для хвороби Грейвса. Їх використовують для діагностики й для оцінки того, як хвороба відповідає на лікування^[3].

Тиреоглобулін

Тиреоглобулін є білком, з якого залоза виробляє гормони. Цей аналіз не показує, як працює залоза, і не допомагає виявити рак, поки залоза на місці. Його використовують після операції з приводу раку щитоподібної залози: зростання тиреоглобуліну може сигналізувати про повернення хвороби^[3].

Читайте:

Розшифровка тестів щитоподібної залози

Введіть результат ТТГ, вільного T4 чи T3: калькулятор порівняє його з референсними межами для вашого віку й під...

Що може спотворити аналізи

Біотин, який часто входить до вітамінних комплексів і добавок для волосся й нігтів, заважає багатьом лабораторним методам і може дати хибні результати. Американська тиреоїдна асоціація радить не приймати біотин протягом 2 днів перед аналізом на гормони щитоподібної залози^[3].

Естрогени, зокрема в протизаплідних таблетках, і вагітність підвищують рівень білків-переносників. Через це загальні Т4 і Т3 зростають, хоча вільні гормони залишаються в нормі^[3]. Під час вагітності норми гормонів щитоподібної залози взагалі інші, тому результати оцінюють за нормами для конкретного триместру^[5].

УЗД щитоподібної залози

Ультразвукове дослідження є основним методом, щоб побачити будову залози. Вузли в щитоподібній залозі дуже поширені: за даними настанов Американської тиреоїдної асоціації, УЗД знаходить їх у 19–68% випадково обраних людей, і лише 7–15% вузлів виявляються злоякісними^[6]. УЗД рекомендують усім, у кого виявили вузол або підозрюють його. Воно показує розмір вузла, його структуру й ознаки, які підвищують або знижують підозру на рак, а також стан лімфовузлів шиї^[6].

Тонкоголкова біопсія

Тонкоголкова аспіраційна біопсія дозволяє дослідити клітини вузла під мікроскопом. Її роблять під контролем УЗД, тонкою голкою, зазвичай без загального знеболення. Чи потрібна біопсія, залежить від розміру вузла та ступеня підозри за УЗД. Наприклад, вузли з високою чи помірною підозрою перевіряють, починаючи з розміру 1 см, а з низькою підозрою лише з 1,5 см. Суто кістозні утворення біопсії не потребують^[6].

Результат біопсії описують за міжнародною системою Бетесда, яка має шість категорій: недіагностичний матеріал, доброякісний вузол, атипія невизначеного значення, фолікулярна неоплазія, підозра на злоякісність і злоякісний вузол. Кожній категорії відповідає свій очікуваний ризик раку, а отже й подальша тактика^[7].

Сцинтиграфія

Сцинтиграфія, або радіоізотопне сканування, показує, як залоза та окремі вузли захоплюють радіоактивний йод чи технецій. Аналіз захоплення радіоактивного йоду допомагає зрозуміти причину гіпертиреозу: високе захоплення свідчить про надмірну роботу залози, а низьке про інші причини^[3].

Якщо у людини з вузлом знижений ТТГ, сканування допомагає з'ясувати, чи вузол сам виробляє гормони. Такі «гарячі» вузли рідко бувають злоякісними, тож біопсія їм зазвичай не потрібна^[6]. Під час вагітності радіоізотопні дослідження щитоподібної залози не проводять, а під час годування груддю їх виконують лише в разі потреби з тимчасовою перервою в годуванні^[5].

КТ і МРТ

Комп'ютерну й магнітно-резонансну томографію не використовують для звичайної оцінки вузлів щитоподібної залози. Їх призначають у складніших випадках, наприклад коли збільшена залоза заходить за груднину, тисне на трахею чи стравохід або коли потрібно спланувати операцію при поширеному раку^[6]. Контраст із йодом, який використовують для КТ, може на певний час відкласти лікування радіоактивним йодом, тому таке обстеження заздалегідь узгоджують з ендокринологом^[6].

Чи варто перевірятися без симптомів

Робоча група профілактичних служб США дійшла висновку, що доказів недостатньо, щоб оцінити користь і шкоду перевірки функції щитоподібної залози в дорослих без симптомів, які не вагітні^[8]. Тож аналіз на ТТГ доцільний, коли є симптоми, фактори ризику або інші підстави, які визначає лікар.

З пошуком раку щитоподібної залози за допомогою УЗД у людей без симптомів ситуація ще однозначніша. Та сама робоча група рекомендує не проводити такий скринінг, бо його шкода перевищує користь^[9]. Добре це видно на прикладі Південної Кореї, де після поширення УЗД-скринінгу кількість діагнозів раку щитоподібної залози за 1993–2011 роки зросла приблизно в 15 разів, а смертність від нього не змінилася^[10].

Коротко: без симптомів і факторів ризику перевіряти щитоподібну залозу «про всяк випадок» не рекомендують, а УЗД-скринінг на рак здебільшого шкодить більше, ніж допомагає.

Зверніться до лікаря, якщо помітили безболісне ущільнення на шиї, якщо вам стало важче ковтати чи дихати або голос став хрипким^[11]. Привід для аналізів дають і симптоми гіпотиреозу, як-от втома, мерзлякуватість, збільшення ваги^[1], чи гіпертиреозу, як-от серцебиття, тремтіння, нервозність і втрата ваги^[2]. Вагітним і жінкам, які планують вагітність, з відомою хворобою щитоподібної залози потрібен окремий контроль гормонів^[5].