На початку XX століття французький фізіолог Шарль Ріше вивчав отруту морських анемон і намагався «привчити» до неї собак малими дозами. Результат виявився протилежним: тварини, які пережили першу ін'єкцію, від другої, значно меншої дози, раптово гинули. Ріше назвав це явище анафілаксією, тобто «протилежністю захисту», і в 1913 році отримав за це відкриття Нобелівську премію[1]. Так наука вперше побачила, що імунна система здатна й захищати, й шкодити. Сьогодні з цим механізмом стикаються мільйони людей, у яких нежить навесні, свербіж від кота чи висип після горіхів.

Що таке алергія

Алергія виникає, коли імунна система помилково сприймає нешкідливу речовину як загрозу. Таку речовину називають алергеном. Найпоширенішими алергенами є пилок дерев і трав, кліщі домашнього пилу, продукти харчування (арахіс, молоко, яйця), тварини, особливо коти й собаки, укуси бджіл і ос, а також деякі ліки[2].

Найчастіший механізм алергії розвивається у два етапи:

  • сенсибілізація: під час першої зустрічі з алергеном організм виробляє особливі антитіла, імуноглобуліни E (IgE), які осідають на тучних клітинах у шкірі, слизових носа, бронхів і кишківника. Жодних симптомів у цей момент немає;
  • алергічна реакція: під час наступних зустрічей алерген зв'язується з цими антитілами, і тучні клітини вивільняють гістамін та інші речовини. Вони розширюють судини, спричиняють набряк, свербіж, посилюють вироблення слизу й звужують бронхи.

Саме тому алергія рідко з'являється після першого контакту, а людина може роками їсти продукт чи жити з котом, перш ніж з'являться симптоми. Крім швидких IgE-реакцій, бувають і повільні, наприклад алергічний контактний дерматит, який проявляється через 1–2 доби після контакту.

Алергічні хвороби є одними з найпоширеніших хронічних станів: за оцінкою Всесвітньої організації алергії, ними страждають 30–40% населення світу, і їхня частка зростає[3].

Алергії часто супроводжують одна одну. У дітей нерідко спостерігають так званий атопічний марш: спершу з'являється екзема й харчова алергія, а з віком алергічний риніт і астма. Порушення захисного бар'єру шкіри при екземі, ймовірно, полегшує сенсибілізацію до алергенів[4].

Як проявляється алергія

Симптоми залежать від того, як алерген потрапив в організм і який орган реагує[2]:

Алергія буває сезонною, як-от на пилок, і цілорічною, наприклад на кліщів, плісняву чи тварин. Важливо відрізняти алергію від харчової непереносимості: непереносимість спричиняє здуття й біль у животі через кілька годин після їжі, але не залучає імунну систему й не спричиняє анафілаксії[5].

Реклама

Алергія чи застуда

Алергічний нежить легко сплутати із застудою. Кілька ознак допомагають їх розрізнити[6]:

  • початок: застуда розвивається протягом кількох днів, алергія починається невдовзі після контакту з алергеном;
  • тривалість: застуда минає за кілька днів, алергія триває стільки, скільки триває контакт з алергеном, тобто тижнями й місяцями;
  • температура й ломота: бувають при застуді, але не характерні для алергії;
  • свербіж: свербіж очей і носа типовий для алергії й зазвичай відсутній при застуді.

Якщо закладеність носа й густі кольорові виділення тримаються понад тиждень-два, а обличчя болить у ділянці лоба, очей і щік, лікар може запідозрити синусит[6].

Основні види алергії

Харчова алергія

Харчова алергія виникає на білки продуктів. Найчастіше на коров'яче молоко, яйця, арахіс, сою, горох і нут, деревні горіхи (волоські, мигдаль, фундук, кеш'ю, фісташки), ракоподібних (креветки, краби) і пшеницю[5]. Риба й молюски (мідії, устриці, кальмари) теж є частими харчовими алергенами: разом із ракоподібними вони входять до 14 алергенів, наявність яких виробники за законодавством Великої Британії та ЄС зобов'язані вказувати на етикетці[7]. Реакція може бути на кількох крихтах, тому людям із підтвердженою алергією доводиться уважно читати етикетки.

Окремий варіант є синдромом пилково-харчової алергії, або оральним алергічним синдромом. Після сирих фруктів, овочів чи горіхів з'являються свербіж і поколювання в роті й горлі. Зазвичай це несерйозна реакція, і добре проварені чи запечені фрукти й овочі її, як правило, не викликають[5]. Найчастіше такий синдром трапляється в людей з алергією на пилок берези, які реагують на сирі яблука, моркву чи горіхи.

Незвичайний приклад харчової алергії дає альфа-гал-синдром. Після укусів деяких кліщів у людини може з'явитися алергія на вуглевод альфа-гал, який міститься в м'ясі ссавців. Через кілька годин після яловичини, свинини чи баранини виникають кропив'янка, набряки, розлади травлення, а іноді й анафілаксія. Уперше цей синдром описали в 2009 році, і сьогодні випадки відомі на шести континентах[8].

Алергія на пилок

Пилкова алергія, або поліноз, загострюється в сезон цвітіння: навесні через пилок дерев, улітку через злакові трави, наприкінці літа й восени через бур'яни, зокрема амброзію й полин. Восени симптоми часто тримаються саме через бур'яни, тому осіння алергія не рідкість. Симптоми зазвичай найсильніші в теплі, вологі й вітряні дні[9].

Сезони пилку стають довшими. Аналіз даних за три десятиліття показав, що в Північній Америці сезон пилкування почався раніше й подовжився в середньому на 20 днів, а концентрація пилку зросла на 21%, і значну частину цих змін пов'язують із потеплінням клімату[10].

Поширена народна порада вживати місцевий мед від сінної гарячки в дослідженнях не підтвердилася. У рандомізованому дослідженні люди з алергічним ринітом щодня з'їдали столову ложку місцевого нефільтрованого меду, звичайного магазинного меду або сиропу зі смаком меду, і полегшення в обох групах меду було не більшим, ніж у групі плацебо[11].

Алергія на тварин

Алергію на тварин викликає не сама шерсть, а білки слини, лупи (відмерлих лусочок шкіри) й сечі, які осідають на шерсті, меблях і одязі. Найчастіше реагують на котів, рідше на собак, гризунів, птахів.

Популярне уявлення про «гіпоалергенні» породи собак дослідження не підтверджує. Учені виміряли рівень головного алергену собак у шерсті й у будинках різних порід: у так званих гіпоалергенних собак його було навіть більше в шерсті, а в повітрі будинків різниці між породами не знайшли. Автори дійшли висновку, що доказів, які б дозволяли називати будь-яку породу гіпоалергенною, немає[12].

Алергія не завжди означає, що з улюбленцем доведеться розлучитися. Тим, хто залишає тварину вдома, радять не пускати її до спальні й обмежити кількома кімнатами, постійно вмикати очищувач повітря з HEPA-фільтром у спальні чи вітальні, регулярно прибирати пилососом із високоефективним фільтром, мити руки з милом після контакту з твариною, а собаку купати щонайменше раз на тиждень. Повністю ці заходи проблему не знімають, бо алергени все одно розносяться по всьому дому[13].

Алергія на кліщів домашнього пилу

Кліщі домашнього пилу є мікроскопічними павукоподібними, які живуть у матрацах, подушках, килимах і м'яких іграшках і живляться лусочками шкіри. Алергени містяться в їхніх виділеннях. Головний чинник, від якого залежить виживання й кількість кліщів, є відносна вологість повітря[14]. Тому симптоми цілорічні й часто гіршають у вологих приміщеннях, які погано провітрюють.

Боротьба з кліщами в домі менш ефективна, ніж здається. Систематичний огляд 54 досліджень за участю понад 3 тисяч людей з астмою, чутливих до кліщів, не знайшов користі від чохлів на матраци, хімічних засобів чи їх поєднання: не покращилися ні показники дихання, ні симптоми, ні потреба в ліках[15]. Провітрювання й прибирання корисні, але розраховувати лише на них при алергії на кліщів не варто.

Алергія на плісняву

Пліснява утворює спори, що розлітаються повітрям. Вона росте у вологих місцях: ванних, підвалах, біля вікон з конденсатом, у кондиціонерах і пральних машинах, а надворі в опалому листі й компості. Алергія на плісняву зазвичай проявляється ринітом, подразненням очей і може загострювати астму.

Алергія на ліки

Алергія на ліки може виникнути на антибіотики, протизапальні знеболювальні, місцеві анестетики, рентгеноконтрастні речовини. Реакції бувають швидкими, від кропив'янки до анафілаксії, і відстроченими, коли через кілька днів з'являються висип, температура, біль у суглобах.

Водночас діагноз «алергія на пеніцилін» дуже часто виявляється хибним. Приблизно 10% людей повідомляють про таку алергію, але справжня імунна реакція на пеніцилін трапляється менш ніж у 5% із них, а 80% людей з підтвердженою алергією через 10 років втрачають її[16]. Хибна позначка в медичній картці змушує лікарів обирати менш ефективні й ширші за дією антибіотики, тому за сумнівної історії варто пройти обстеження в алерголога.

Алергія на укуси комах

Укус бджоли, оси чи шершня зазвичай спричиняє лише місцевий біль, почервоніння й набряк. Проте в людей з алергією на отруту реакція може бути загальною, аж до анафілаксії. Небезпечним сигналом після укусу бджоли чи оси є будь-які симптоми далеко від місця укусу: кропив'янка по тілу, набряк обличчя, утруднене дихання, запаморочення. Натомість велика реакція на укуси комарів зазвичай залишається місцевою.

Контактна алергія

Алергічний контактний дерматит виникає через 12–48 годин після контакту шкіри з речовиною: нікелем у прикрасах і пряжках, компонентами косметики, ароматизаторами, барвниками для волосся, гумовими добавками, а також соком і пилком рослин родини айстрових, зокрема хризантем[17]. Проявляється почервонінням, свербежем, пухирцями й лущенням у місці контакту. Окремо стоїть алергія на латекс, яка може спричиняти як шкірні, так і загальні реакції. У частини людей з нею виникає перехресна реакція на деякі продукти, найчастіше банани, авокадо, ківі й каштани, бо їхні білки схожі на білки латексу[18].

Читайте:

Сезонна алергія: симптоми і лікування
Сезонна алергія: симптоми і лікування
Сезонна алергія повертається щовесни, щоліта чи щоосені: що її викликає, як відрізнити її від застуди, як змен...

Чому виникає алергія

Схильність до алергії часто передається в родинах, але гени пояснюють не все. Велику роль відіграє довкілля, особливо в ранньому дитинстві.

У 1989 році британський епідеміолог Девід Страчан помітив, що діти з багатодітних родин рідше хворіють на сінну гарячку, і припустив, що ранній контакт з інфекціями від старших братів і сестер захищає від алергії. Так з'явилася «гігієнічна гіпотеза»[19]. Сьогодні вчені вважають, що важливіші не інфекції як такі, а різноманіття мікробів довкола дитини.

Яскравий приклад цього дали дві релігійні громади в США, аміші й гуттерити. Вони мають схоже генетичне походження й спосіб життя, але аміші займаються традиційним сільським господарством і живуть поруч із тваринами, а гуттерити ведуть промислове фермерство. Астма в дітей амішів траплялася вчетверо, а алергічна сенсибілізація вшестеро рідше, ніж у гуттеритів, тоді як у пилу їхніх будинків було майже в 7 разів більше бактеріальних речовин, які «тренують» імунітет[20].

Має значення й спосіб народження. Метааналіз 26 досліджень показав, що в дітей, народжених через кесарів розтин, шанси харчової алергії були вищими на 32%, алергічного риніту на 23%, астми на 18%, а з екземою зв'язку не знайшли[21]. Одне з пояснень полягає в тому, що під час кесаревого розтину немовля менше контактує з мікробами матері.

Реклама

Діагностика

Діагноз ставить алерголог на основі розпитування й обстеження. Головне питання полягає в тому, чи збігаються симптоми з контактом з конкретним алергеном. Для підтвердження використовують[2]:

  • шкірні прик-тести: на шкіру передпліччя наносять краплі алергенів і роблять неглибокий прокол, реакцію оцінюють за 15–20 хвилин;
  • аналіз крові на специфічні IgE до конкретних алергенів;
  • патч-тести для контактної алергії: пластирі з алергенами наклеюють на спину на 48 годин;
  • харчові провокаційні проби під наглядом лікаря, коли пацієнт отримує поступово зростаючі дози продукту;
  • елімінаційну дієту, коли підозрілий продукт тимчасово виключають, а потім повертають.

Важливо знати, що позитивний тест сам по собі не означає алергію: він показує лише сенсибілізацію, а значення має тільки разом зі симптомами. Тому алергологічні тести не роблять «на всяк випадок» на десятки продуктів. Популярні аналізи на IgG4 до сотень продуктів Європейська академія алергології та клінічної імунології не рекомендує для діагностики харчової алергії: такі антитіла свідчать лише про те, що людина цей продукт їла[22].

Лікування

Уникнення алергену. Коли це можливо, це найефективніший підхід, особливо при харчовій алергії.

Антигістамінні засоби блокують дію гістаміну й полегшують чхання, свербіж, сльозотечу й кропив'янку. Препарати першого покоління, як-от дифенгідрамін чи гідроксизин, викликають сонливість, тож після них не можна керувати автомобілем. Сучасні засоби, наприклад цетиризин, лоратадин, фексофенадин, рідше спричиняють сонливість. Під час прийому антигістамінних краще не вживати алкоголь[23].

Гормональні спреї для носа, креми й таблетки зменшують алергічне запалення при риніті, дерматиті й астмі[2].

Антагоністи лейкотрієнових рецепторів, як-от монтелукаст, блокують лейкотрієни, ще одну групу речовин алергічного запалення, і їх застосовують при астмі та алергічному риніті. Проте в 2020 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) вимагало додати до інструкції монтелукасту найсуворіше попередження про серйозні психічні побічні ефекти, зокрема суїцидальні думки, і порадило при алергічному риніті призначати його лише тим, кому інші протиалергічні ліки не допомагають або не підходять[24].

Алерген-специфічна імунотерапія є єдиним методом, що змінює сам перебіг алергії: пацієнт місяцями й роками отримує поступово зростаючі дози алергену у вигляді підшкірних ін'єкцій або таблеток чи крапель під язик, і імунна система вчиться реагувати спокійніше[2]. Її застосовують при алергії на пилок, кліщів, отруту комах, а в дітей також при алергії на арахіс[5].

Промивання носа сольовим розчином є простим і безпечним доповненням. Мета-аналіз 7 досліджень у дітей і підлітків з алергічним ринітом показав, що воно помітно зменшувало назальні симптоми й потребу в антигістамінних засобах, хоча якість доказів низька[25].

Біологічні препарати. Для тяжкої харчової алергії з'явилися ліки, що блокують самі IgE-антитіла. У рандомізованому дослідженні 177 дітей і підлітків з алергією на кілька продуктів після 16 тижнів ін'єкцій омалізумабу 67% учасників змогли без реакції з'їсти щонайменше 600 мг арахісового білка, тоді як у групі плацебо лише 7%[26]. Такі препарати не скасовують обережності, але знижують ризик тяжкої реакції від випадкових слідів алергену.

Адреналін в автоінжекторі необхідний людям із ризиком анафілаксії[2].

Анафілаксія: коли рахунок іде на хвилини

Анафілаксія є тяжкою алергічною реакцією, що охоплює кілька систем організму одночасно. Її ознаки: утруднене дихання чи свистяче дихання, набряк язика, губ чи горла, охриплість, кропив'янка по всьому тілу, різка слабкість, блідість, запаморочення, непритомність, блювання й біль у животі.

Аналіз смертельних випадків анафілаксії показав, наскільки мало часу буває: від контакту з алергеном до зупинки дихання чи серця минало в середньому 30 хвилин при харчовій алергії, 15 хвилин після укусу комахи й лише 5 хвилин при реакції на ліки, введені в лікарні. Адреналін отримали 62% загиблих, але до зупинки серця лише 14%[27].

Тому головне правило є простим: при ознаках анафілаксії негайно ввести адреналін у зовнішню поверхню стегна й викликати швидку. Адреналін є препаратом першої лінії, а антигістамінні засоби й гормони його не замінюють[28]. Людину слід покласти на спину з піднятими ногами, а якщо їй важко дихати, допомогти сісти. Різко вставати чи садити людину з падінням тиску небезпечно: описано смертельні випадки, коли постраждалий підводився чи його садили в шоковому стані[29].

Коротко: при утрудненому диханні, набряку горла чи падінні тиску після контакту з алергеном спершу вводять адреналін і викликають швидку, а вже потім усе інше. Якщо симптоми не минають, за 5–15 хвилин можна ввести другу дозу[28].

Що може спричинити анафілаксію

Найчастіше анафілаксію спричиняють[30]:

  • продукти харчування: горіхи й арахіс, коров'яче молоко, яйця, риба, кунжут;
  • ліки, насамперед антибіотики й нестероїдні протизапальні засоби, а також засоби для наркозу;
  • укуси ос і бджіл;
  • латекс, з якого виготовляють деякі гумові рукавички й презервативи.

Іноді причину анафілаксії встановити так і не вдається.

Профілактика алергії в дітей

Найбільший прорив у профілактиці стосувався арахісу. Раніше батькам радили якнайдовше не давати дітям алергенні продукти. Рандомізоване дослідження LEAP перевірило протилежну ідею: немовлята з високим ризиком алергії у віці 4–11 місяців або регулярно отримували продукти з арахісом, або уникали їх до 5 років. Серед дітей з негативною шкірною пробою на старті алергія на арахіс у 5 років розвинулася в 13,7% у групі уникання і лише в 1,9% у групі, яка їла арахіс[31]. Об'єднаний аналіз кількох досліджень підтвердив, що раннє введення арахісу знижує ризик алергії на нього приблизно на 75%[32].

Інші рекомендації[33]:

  • годувати дитину лише грудьми перші 4–6 місяців, якщо це можливо, і продовжувати грудне вигодовування під час введення прикорму;
  • не відкладати введення алергенних продуктів у прикорм без причини, але дітям з тяжкою екземою чи вже відомою алергією вводити їх після консультації з лікарем;
  • захищати дитину від тютюнового диму, як під час вагітності, так і після народження.

Частина дітей з віком переростає харчову алергію, тож питання, чи можна перерости алергію, лікар вирішує індивідуально з повторними обстеженнями.

Життя з алергією

  • Дізнайтеся, на що саме у вас алергія, і отримайте від алерголога письмовий план дій.
  • При харчовій алергії читайте склад продуктів і попереджайте про алергію в кафе, школі, на роботі.
  • У сезон пилку змащуйте вазеліном шкіру біля ніздрів, щоб затримувати пилок, носіть сонцезахисні окуляри щільного прилягання, після прогулянки приймайте душ і міняйте одяг, тримайте вікна й двері зачиненими, не косіть траву й не сушіть білизну надворі[9].
  • Якщо вам призначили автоінжектор з адреналіном, завжди носіть із собою два й перевіряйте термін придатності.
  • Не відмовляйтеся від лікування астми: неконтрольована астма підвищує ризик тяжкої алергічної реакції.

Негайно викликайте швидку, якщо після їжі, укусу комахи чи прийому ліків з'явилися утруднене дихання, набряк губ, язика чи горла, охриплість, сильне запаморочення, непритомність або висип по всьому тілу разом із погіршенням самопочуття. Плановий візит до алерголога потрібен, якщо симптоми повторюються, заважають спати, працювати чи навчатися, не минають після безрецептурних засобів або якщо ви підозрюєте алергію на ліки чи продукти.

Підсумок

Алергія є помилковою реакцією імунної системи на нешкідливі речовини: пилок, кліщів, тварин, їжу, ліки, отруту комах, метали. Вона може проявлятися нежитем, свербежем очей, кашлем, висипом, розладами травлення, а в найтяжчих випадках анафілаксією, при якій адреналін потрібно ввести якнайшвидше. Діагноз ставлять за поєднанням симптомів і тестів, а аналізи на IgG4 до продуктів не мають діагностичної цінності. Лікування включає уникнення алергену, антигістамінні засоби, гормональні спреї та алерген-специфічну імунотерапію. Багато поширених уявлень не підтверджуються: «гіпоалергенних» порід собак немає, чохли від кліщів не покращують астму, місцевий мед не допомагає при сінній гарячці, а позначка «алергія на пеніцилін» часто хибна. Для профілактики в дітей найкращі докази має раннє, а не пізнє введення арахісу в раціон.

Джерела33
  1. Nobel Prize in Physiology or Medicine 1913. NobelPrize.org.
  2. Allergies. NHS.
  3. Огляд. Pawankar R. Allergic diseases and asthma: a global public health concern and a call to action. World Allergy Organ J, 2014.
  4. Огляд. Tajanlangit PS. та ін. Shared epigenetic mechanisms in atopic dermatitis and food allergy: a review of immune dysregulation at the skin-gut axis. Skin Health Dis, 2026.
  5. Food allergy. NHS.
  6. Colds, Allergies and Sinusitis — How to Tell the Difference.
  7. Food allergy and intolerance advice for consumers. GOV.UK.
  8. Огляд. Owens Pickle E. та ін. Tick to table: a scoping review on the global impact of alpha-gal syndrome. J Med Entomol, 2026.
  9. Hay fever. NHS.
  10. Огляд. Anderegg WRL. та ін. Anthropogenic climate change is worsening North American pollen seasons. Proc Natl Acad Sci U S A, 2021.
  11. Дослідження. Rajan TV. та ін. Effect of ingestion of honey on symptoms of rhinoconjunctivitis. Ann Allergy Asthma Immunol, 2002.
  12. Огляд. Vredegoor DW. та ін. Can f 1 levels in hair and homes of different dog breeds: lack of evidence to describe any dog breed as hypoallergenic. J Allergy Clin Immunol, 2012.
  13. Pets, Dog and Cat Allergies | Symptoms & Treatment | ACAAI Public Website. ACAAI Patient.
  14. Огляд. Arlian LG. та ін. Dust mite allergens: ecology and distribution. Curr Allergy Asthma Rep, 2002.
  15. Мета-аналіз. Gøtzsche PC. та ін. House dust mite control measures for asthma: systematic review. Allergy, 2008.
  16. Огляд. Shenoy ES. та ін. Evaluation and Management of Penicillin Allergy: A Review. JAMA, 2019.
  17. Огляд. Jovanović M. та ін. [Compositae dermatitis]. Med Pregl, 2003.
  18. Огляд. Blanco C. Latex-fruit syndrome. Curr Allergy Asthma Rep, 2003.
  19. Огляд. Perkin MR. та ін. The hygiene hypothesis for allergy - conception and evolution. Front Allergy, 2022.
  20. Огляд. Stein MM. та ін. Innate Immunity and Asthma Risk in Amish and Hutterite Farm Children. N Engl J Med, 2016.
  21. Мета-аналіз. Bager P. та ін. Caesarean delivery and risk of atopy and allergic disease: meta-analyses. Clin Exp Allergy, 2008.
  22. Огляд. Stapel SO. та ін. Testing for IgG4 against foods is not recommended as a diagnostic tool: EAACI Task Force Report. Allergy, 2008.
  23. Antihistamines. NHS.
  24. Boxed Warning about mental health side effects for Singulair. FDA.
  25. Мета-аналіз. Esmaeel SE. та ін. Efficacy and safety of nasal saline irrigation for allergic rhinitis in children and adolescents: A systematic review and meta-analysis with GRADE assessment. Int J Pediatr Otorhinolaryngol, 2026.
  26. Дослідження. Wood RA. та ін. Omalizumab for the Treatment of Multiple Food Allergies. N Engl J Med, 2024.
  27. Огляд. Pumphrey RS. Lessons for management of anaphylaxis from a study of fatal reactions. Clin Exp Allergy, 2000.
  28. Огляд. Cardona V. та ін. World allergy organization anaphylaxis guidance 2020. World Allergy Organ J, 2020.
  29. Огляд. Pumphrey RS. Fatal posture in anaphylactic shock. J Allergy Clin Immunol, 2003.
  30. Anaphylaxis. NHS.
  31. Дослідження. Du Toit G. та ін. Randomized trial of peanut consumption in infants at risk for peanut allergy. N Engl J Med, 2015.
  32. Мета-аналіз. Logan K. та ін. Early introduction of peanut reduces peanut allergy across risk groups in pooled and causal inference analyses. Allergy, 2023.
  33. Огляд. Kopp MV. та ін. S3 guideline Allergy Prevention. Allergol Select, 2022.