Що таке алергія: докладний огляд

Алергія — це гіперреакція імунної системи на речовини, які зазвичай є безпечними. Від пилку і їжі до ліків і комах — навіть найзвичніші речовини можуть викликати симптоми, що варіюють від легкого свербежу до анафілаксії.

Коли тіло починає боротися з речовинами, яких більшість людей навіть не помічає, починається алергія. Вона може проявлятися по-різному: як нежить у певну пору року, як шкірна реакція на крем, або як небезпечний набряк після горіхів чи укусів комах. Усе це — різні обличчя одного явища, яке пов’язане з особливостями роботи імунної системи. 

Що таке алергія

Алергія виникає тоді, коли імунна система сприймає нешкідливу речовину як загрозу. У відповідь вона запускає складну ланцюгову реакцію, яка має на меті “захистити” організм. Такий механізм може спрацювати щодо пилку, їжі, ліків, шерсті тварин або навіть металів. У результаті — набряк, висип, свербіж, кашель або інші симптоми, які не мають нічого спільного з реальним зараженням чи інфекцією.

У здорової людини імунна система реагує тільки на те, що дійсно загрожує організму: бактерії, віруси, отрути. Але при алергії вона діє надмірно — як пожежна сигналізація, що спрацьовує від пари з чайника. Речовина, яка запускає таку реакцію, називається алергеном. І хоча сама по собі вона нешкідлива, у сенсибілізованої людини вона активує вироблення особливих антитіл — імуноглобулінів E (IgE).

Ці антитіла приєднуються до тучних клітин — особливих імунних клітин, що містять хімічні речовини, зокрема гістамін. При повторному контакті з алергеном вони “вибухають”, вивільняючи гістамін, який і викликає запалення: розширює судини, провокує набряк, посилює секрецію слизу, подразнює нервові закінчення.

Цей процес не миттєвий. Часто людина стикається з речовиною кілька разів, перш ніж з’являються перші симптоми. Цей етап називається сенсибілізацією. Тобто алергія не народжується з нічого — вона “вивчає” алерген, готує відповідь і лише потім атакує.

Реакції можуть бути локальними — лише висип або нежить — або системними, коли залучаються кілька органів і виникає небезпека для життя. Найважчий сценарій — анафілаксія: раптове падіння тиску, набряк дихальних шляхів і ризик зупинки серця. Саме тому навіть “дрібна” алергія вимагає уваги.

Як класифікується алергія

Алергія — це не одна хвороба, а цілий набір різних реакцій. Вона може проявлятися по-різному, залежно від того, на що реагує організм, яким шляхом алерген потрапляє і як саме тіло відповідає. Щоб не плутатися, лікарі поділяють алергію на кілька типів за ключовими ознаками.

За механізмом виникнення

Існує кілька типів імунних реакцій, але для повсякденного розуміння важливо знати одне: найпоширеніша — це IgE-опосередкована алергія. Вона розвивається дуже швидко після контакту з алергеном і саме вона викликає риніт, астму, кропив’янку, анафілаксію. Є й інші, повільніші реакції — наприклад, алергічний контактний дерматит, який виникає через добу-дві після контакту зі шкірою.

За шляхом проникнення алергену

Це один із найзрозуміліших поділів. Алерген може потрапити в тіло різними способами, і від цього залежить, як проявиться алергія:

• Через дихальні шляхи: викликає чхання, нежить, кашель, задишку. 
• Через шкіру: контакт з металами, латексом, косметикою викликає висип і свербіж — це контактний дерматит або кропив’янка.
• З їжею: реакція виникає на молоко, яйця, горіхи, рибу тощо. Симптоми можуть бути від висипу до блювання або набряку.
• Через укуси або ін'єкції: наприклад, при укусах ос або при алергії на ліки — ці реакції часто найсильніші й можуть переходити в анафілаксію.

За ураженим органом

Алергія може проявлятися в різних частинах тіла — залежно від того, де саме імунна система реагує на подразник. Найчастіше уражуються дихальні шляхи, очі, шкіра або шлунково-кишковий тракт. У багатьох випадках симптоми з’являються коротко й проходять самі. Але якщо реакція повторюється, триває довго або впливає на життя — лікар може поставити окремий діагноз, наприклад, алергічний риніт або атопічний дерматит.

• Ніс: з’являється чхання, свербіж, водянистий нежить, іноді — закладеність. Якщо ці симптоми повторюються сезонно або постійно — це може бути алергічний риніт.
• Очі: виникає свербіж, почервоніння, сльозотеча. При регулярних проявах — лікар може діагностувати алергічний кон’юнктивіт.
• Бронхи: сухий кашель, утруднене або свистяче дихання. У разі частих приступів — це може бути бронхіальна астма алергічного типу.
• Шкіра: висип, свербіж, почервоніння, пухирі. Якщо прояви тримаються довго або повертаються — мова йде про контактний або атопічний дерматит, або ж кропив’янку.
• Шлунково-кишковий тракт: біль у животі, нудота, блювання, пронос — зазвичай після їжі. 
• Уся система: раптове утруднене дихання, падіння тиску, набряк горла — ознаки анафілаксії, загрозливої для життя реакції, яка потребує негайної допомоги.

За тривалістю й частотою

Алергія буває сезонна або цілорічна. Наприклад:

• Сезонна: виникає в один і той самий період щороку — зазвичай через пилок рослин.
• Цілорічна: симптоми присутні постійно або з короткими перервами — частіше за все це реакція на домашній пил, кліщів або тварин.

Також лікарі описують ступінь тяжкості: від легкої форми з епізодичним чханням до важкого перебігу з постійною закладеністю, поганим сном і впливом на працездатність.

Що з цього всього важливо знати

Не обов’язково мати «алергію загалом». У людини може бути лише одна форма — наприклад, алергічний риніт на пилок. А в іншої — кілька реакцій на різні алергени: шкірна, дихальна, харчова. Кожен випадок — індивідуальний. Саме тому важливо не просто знати, що є алергія, а розуміти, яка саме.

Основні типи алергії за шляхом проникнення алергену 

Зазвичай алергічні реакції умовно поділяють за джерелом або способом потрапляння алергену в організм. Такий поділ допомагає краще зрозуміти, як поводитися зі своєю реакцією, чого уникати та як обирати лікування. Найпоширеніші типи включають:

• Харчова алергія: реакція на білки у продуктах харчування, зокрема горіхах, молоці, яйцях, рибі, сої або пшениці.
• Алергія на пилок: сезонна реакція на пилок дерев, трав чи бур’янів, що потрапляє в дихальні шляхи.
• Алергія на тварин: відповідь імунної системи на лупу, слину або сечу котів, собак чи інших домашніх тварин.
• Алергія на пилових кліщів: мікроскопічні організми, що живуть у пилу та викликають респіраторні симптоми.
• Алергія на ліки: реакція на антибіотики, знеболювальні, анестетики та інші препарати.
• Алергія на укуси комах: імунна відповідь на отруту бджіл, ос або мурах, яка може бути дуже важкою.
• Контактна алергія: шкірна реакція на речовини, що стикаються зі шкірою — наприклад, метал, латекс, косметику або миючі засоби.

Харчова алергія

Харчова алергія — одна з найпоширеніших форм алергії. Іноді достатньо кількох крихт, щоб організм почав протестувати. Причиною є не сам продукт, а білки в його складі, які імунна система сприймає як загрозу. Особливо гостро реагують діти, хоча алергія може з’явитися і в дорослому віці, навіть якщо раніше її не було.

Іноді алергія на їжу проявляється тільки на сирі продукти, а після термічної обробки симптоми зникають. Це характерно для орального алергічного синдрому, коли людина реагує на свіжі яблука, моркву, персики, але не має жодних симптомів після компоту чи варення.

Харчова алергія може вражати кілька систем організму. Найчастіше реагує шлунково-кишковий тракт — з’являється біль у животі, нудота, блювання або пронос. Але іноді першим сигналом бувають шкірні прояви: висип, свербіж або кропив’янка. У деяких випадках залучаються дихальні шляхи — виникає закладеність носа, кашель, бронхоспазм. А при важких реакціях — можлива навіть анафілаксія з набряком гортані й утрудненим диханням.

Найчастіші алергени серед продуктів — не завжди екзотика. Ось що найчастіше викликає реакції:

• Горіхи: зокрема арахіс і всі види деревних горіхів (мигдаль, кеш’ю, фундук).
• Молоко: білок коров’ячого молока — поширений алерген у дітей, який іноді зникає з віком.
• Яйця: найчастіше — білок курячого яйця.
• Риба й морепродукти: особливо молюски, креветки, кальмари.
• Пшениця: іноді плутають з целіакією, але це інший механізм.
• Соя: часто входить до складу дитячого харчування, соусів, замінників м’яса.

У більшості випадків повне уникнення продукту — єдиний спосіб уникнути симптомів. Етикетки треба читати уважно: алергени можуть ховатися навіть у ковбасі або цукерках. 

Алергія на пилок

Пилкова алергія або сезонна алергія — це сезонне явище, яке виникає, коли у повітрі з’являється пилок рослин. Його розносять вітер, комахи або дощ. Коли така дрібна частинка потрапляє на слизову носа, очей або в дихальні шляхи, імунна система в деяких людей сприймає її як загрозу і починає атакувати. Цей стан ще називають полінозом або сезонним алергічним ринітом.

Пилкова алергія зазвичай проявляється як алергічний риніт — уражується слизова оболонка носа, з’являються чхання, свербіж, водянистий нежить або закладеність. Іноді до цього приєднується свербіж і сльозотеча в очах — це ознаки алергічного кон’юнктивіту. У частини людей симптоми поширюються нижче — з’являється кашель, бронхоспазм або приступи астми. Основні органи-мішені при пилковій алергії — ніс, очі, бронхи.

У різні пори року різні рослини виробляють пилок. Навесні — це дерева (береза, вільха, тополя), влітку — злакові трави (тимофіївка, жито), восени — бур’яни (амброзія, полин). Важливий не сам пилок, а його концентрація в повітрі. Саме тому в сухі вітряні дні симптоми загострюються, а після дощу або в похмуру погоду — слабшають.

У деяких випадках алергія на пилок поєднується з реакцією на певні фрукти та овочі. Це називається синдромом перехресної алергії. Наприклад, у людей із чутливістю до берези можуть з’являтися симптоми після яблук, моркви або селери.

Пилкова алергія має сезонний характер, але її симптоми можуть бути такими ж виснажливими, як і при цілорічних формах. Ведення щоденника симптомів і знання пікових періодів пилкування допомагають краще підготуватися до сезону.

Алергія на тварин

Попри поширену думку, алергію на тварин викликає не шерсть тварини, а білки, що містяться в її слині, лупі (відмерлих часточках шкіри), сечі й секретах сальних залоз. Ці білки легко розлітаються в повітрі, осідають на меблях, одязі, килимах — і довго залишаються активними. Найчастіше реакція виникає на котів, рідше — на собак, гризунів, птахів.

Алерген потрапляє в організм через дихальні шляхи або при безпосередньому контакті. Навіть якщо тварина не живе в домі, алерген може переноситися на одязі інших людей. Реакція може бути негайною або накопичуватись поступово — наприклад, після кількох днів перебування в помешканні з котом.

Основні алергени серед тварин:

• Коти: найбільш поширена причина алергії. Білок Fel d 1, що міститься в слині і лупі котів, є найсильнішим алергеном.
• Собаки: алергенні білки містяться в шерсті, слині, сечі, а також у лупі.
• Гризуни: хом’яки, морські свинки, миші — виділяють алергени через шкіру, сечу та слину.
• Птахи: папуги, канарки, голуби — їхній послід і пір’я можуть викликати алергію.

Наявність алергії не завжди означає, що доведеться назавжди відмовитись від улюбленця. Деякі люди з легкими формами алергії можуть співіснувати з твариною, якщо дотримуються заходів безпеки: не пускають її в спальню, часто прибирають, використовують повітряні фільтри та регулярно миють руки після контакту.

Алергія на пилових кліщів

Пилові кліщі — це мікроскопічні організми, яких не видно неозброєним оком. Вони не кусають і не переносять інфекцій, але їхні екскременти та лупа містять потужні алергени. Кліщі живуть в домашньому пилу, найбільше їх можна знайти в місцях скупчення пилу, таких як матраци, подушки, м’які меблі, килими, штори та плюшеві іграшки.

Найбільше пилових кліщів розмножується в теплому, вологому середовищі, тому їх особливо багато в спальнях, дитячих кімнатах і на підлогах, де часто накопичується пил. Кліщі є надзвичайно витривалими організмами: вони можуть виживати навіть у сухому середовищі, але найлегше розмножуються в умовах високої вологості (понад 50%) і температури від 18 до 22 градусів Цельсія.

Пилові кліщі живляться відмерлими клітинами людської шкіри, які є частиною звичайного домашнього пилу. Оскільки люди втрачають близько 30-40 грамів шкіри на день, це забезпечує кліщів великою кількістю їжі, що дозволяє їм швидко розмножуватись.

Алергія на пилових кліщів є цілорічною, тобто не обмежується певним сезоном. Вона часто погіршується взимку, коли в будинках підвищується вологість через опалювальні прилади, а вікна зачиняються, що знижує вентиляцію приміщень. Це сприяє накопиченню пилу та збільшенню концентрації алергенів у повітрі.

Оскільки пилові кліщі не є видимими неозброєним оком, їх присутність виявляється за допомогою специфічних тестів або спостереження за симптомами. 

Алергія на плісняву

Пліснява — це загальна назва для різних видів грибків, які ростуть у вологому середовищі. Вони утворюють спори, що легко поширюються повітрям і проникають у дихальні шляхи. У деяких людей імунна система розпізнає їх як небезпеку, запускаючи алергічну реакцію. Вона може бути сезонною або хронічною, залежно від умов життя й клімату.

Алергія на плісняву зазвичай проявляється з боку дихальних шляхів. Найчастіше це алергічний риніт — закладеність носа, чхання, свербіж, водянистий нежить. Очі можуть сльозитися, свербіти, червоніти. У людей із підвищеною чутливістю або в дітей спори плісняви можуть провокувати бронхоспазм або загострення бронхіальної астми — особливо якщо спати в приміщенні з вологими стінами чи пліснявою в системі вентиляції. У рідкісних випадках виникають шкірні прояви, але основні органи-мішені — ніс, бронхи, очі.

Поширені місця скупчення плісняви — ванні кімнати, кухні, підвали, вентиляція, пральні машини. У сільській місцевості або в дощову пору року — сіно, компост, опале листя. Вологість, погана вентиляція, відсутність сонячного світла створюють ідеальні умови для її росту.

Алергія на ліки

Алергія на лікарські засоби виникає, коли імунна система помилково сприймає компонент препарату як загрозу. Це може бути основна діюча речовина або допоміжні складники: барвники, стабілізатори, консерванти. Реакція не залежить від дози — іноді достатньо однієї таблетки чи ін'єкції. Найбільш небезпечна особливість — те, що ліки вводяться безпосередньо в організм, часто у великих концентраціях, і реакція може бути стрімкою.

Найпоширенішими алергенами є антибіотики (особливо пеніцилін і його похідні), нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, ібупрофен або кетопрофен), місцеві анестетики, деякі контрастні речовини для обстежень. Але реакція може бути навіть на звичайний жарознижувальний сироп або вітамінний комплекс.

Існує також уповільнений тип алергії — симптоми можуть проявитися через кілька днів: висип, лущення шкіри, підвищення температури, болі в суглобах. Такі реакції можуть бути непомічені або сплутані з побічними ефектами.

У разі підозри на алергію важливо одразу припинити прийом препарату (за можливості) та звернутися по допомогу. Надалі цей препарат слід виключити з лікування — навіть невелика доза може спричинити тяжчу реакцію при повторному контакті.

Алергія на укуси комах

Для більшості людей укус комахи — це лише тимчасовий дискомфорт: свербіж, почервоніння, набряк. Але у чутливих осіб імунна система реагує на отруту або слину комахи агресивно, провокуючи алергічну реакцію. У деяких випадках вона обмежується місцевим почервонінням, але іноді переходить у загальну відповідь організму, аж до анафілаксії.

Найчастіше алергія виникає на укуси бджіл, ос, шершнів, джмелів і мурах. Менш поширена — на комарів або мошок, хоча при багаторазових укусах або чутливій шкірі й вони можуть викликати надмірну реакцію.

Важливо розуміти, що алергія на укуси комах може бути серйозною і навіть викликати анафілаксію — гостру алергічну реакцію, яка швидко розвивається і може призвести до смертельного результату без негайної допомоги.

У випадках тяжкої реакції показано використання автоін’єктора з адреналіном (епінефрином). Людям, які вже мали анафілаксію після укусу, рекомендують постійно мати його при собі. 

Контактна алергія

Контактна алергія виникає, коли шкіра реагує на речовину, з якою вона безпосередньо стикнулася. Це може бути метал, косметика, латекс, рослини або хімікати побутового використання. Організм не одразу реагує на подразник — часто симптоми з’являються через 12–48 годин після контакту. Такий тип реакції називають алергічним контактним дерматитом.

Контактна алергія вражає переважно шкіру — місце безпосереднього контакту з алергеном. Симптоми зазвичай включають почервоніння, свербіж, сухість, лущення, набряк або дрібний пухирцевий висип. Вони виникають не миттєво, а протягом доби після контакту. При повторенні реакції в одній і тій самій зоні й підтвердженій чутливості до певної речовини лікар діагностує алергічний контактний дерматит. На відміну від кропив’янки, ці прояви тримаються довше, можуть лущитися або мокнути, особливо якщо подразник продовжує діяти.

На відміну від подразнення, яке виникає у всіх при дії агресивних речовин (наприклад, кислоти чи лугу), контактна алергія спрацьовує лише в сенсибілізованої людини. Тобто реакція з’являється не з першого дотику, а після періоду «навчання» імунної системи.

Найпоширеніші речовини, що викликають контактну алергію:

• Нікель: в прикрасах, ґудзиках, окулярах, монетах. 
• Латекс: у медичних рукавичках, презервативах, деяких еластичних тканинах. У чутливих людей може провокувати як локальні прояви, так і системні симптоми — у тому числі утруднене дихання або набряк.
• Косметика і парфуми: креми, шампуні, барвники, ароматизатори.
• Побутова хімія: мийні засоби, засоби для виведення плям, очищувачі.
• Рослини: плющ, жовтці, хризантеми та інші рослини з алергенним соком.

Причини алергії

Алергія виникає внаслідок надмірної реакції імунної системи на певні речовини, які у більшості людей не викликають жодних симптомів. Ці речовини називаються алергенами. Причини розвитку алергії залежать від кількох основних факторів, які можуть взаємодіяти між собою.

• Генетична схильність: Це основний фактор розвитку алергії. Якщо в родині є люди з алергією, ризик розвитку цього стану у дитини значно зростає. Генетичні фактори визначають, як імунна система реагує на різні алергени, які потрапляють в організм. Це підтверджується дослідженнями, що показують високу ймовірність розвитку алергій у дітей, якщо хоча б один з батьків має схильність до алергічних реакцій.
• Навколишнє середовище та екологія: Проживання в умовах забрудненого міського середовища значно збільшує ймовірність розвитку алергій. Міське повітря містить багато хімічних речовин, які можуть сприяти розвитку алергій, особливо на пилок, цвіль і смоги. Наукові дослідження, такі як аналізи з *Cleveland Clinic*, вказують, що довготривале перебування в забруднених зонах підвищує чутливість імунної системи до різних алергенів.
• Гігієнічна гіпотеза: Існує теорія, згідно з якою надмірна гігієна та обмежений контакт з мікробами в ранньому дитинстві може призвести до «перетренованої» імунної системи, яка починає атакувати нешкідливі речовини. Це підтверджується дослідженнями, які показують, що діти, що виросли в чистому середовищі з обмеженою кількістю контактів із природними мікроорганізмами, частіше страждають на алергії.
• Спосіб життя: Присутність алергенів у повсякденному житті також може впливати на розвиток алергії. Вживання продуктів, що містять добавки або хімічні речовини, часте перебування в стресових ситуаціях, а також низька фізична активність — усе це може збільшити ризик розвитку алергії. Способи життя, такі як дієта з великою кількістю оброблених продуктів і нестача вітамінів, теж можуть сприяти збільшенню ймовірності розвитку алергій.
• Вік: Алергії часто починаються в дитинстві, коли імунна система не повністю сформована. Діти з більш чутливою імунною системою можуть розвинути алергію на звичайні речовини, такі як пилок або певні продукти харчування. За даними *Cleveland Clinic*, схильність до алергії також зростає у віці 2–3 років, коли дитина починає вступати в контакт із новими алергенами.
• Стан імунної системи: Захворювання, які ослаблюють імунну систему, можуть підвищити ризик розвитку алергії. Це включає аутоімунні захворювання, хронічні інфекції, а також порушення в роботі кишечника, що можуть впливати на імунний статус організму.
• Спосіб народження: Діти, народжені через кесарів розтин, мають вищий ризик розвитку алергій, оскільки в них обмежений контакт з мікробіомом матері. Цей мікробіом допомагає формувати імунну систему і знижувати схильність до алергій.

Всі ці фактори взаємодіють, підвищуючи або знижуючи ризик розвитку алергії. Для кращого розуміння й профілактики алергій важливо враховувати як спадковість, так і навколишнє середовище та спосіб життя.

Симптоми і прояви алергії

Алергія може проявлятися в різний спосіб, залежно від виду алергену та чутливості організму. Симптоми можуть бути локальними, зокрема на шкірі або в дихальних шляхах, або системними, коли реакція охоплює кілька органів. У випадку тяжких форм, таких як анафілаксія, симптоми можуть бути загрозливими для життя.

Основні прояви алергії включають:

• Шкірні симптоми: свербіж, висип, почервоніння, набряк, кропив’янка, екзема. Зазвичай виникають через контакт з алергеном (наприклад, косметика, метали або латекс). Це характерно для контактної алергії та деяких харчових алергій.
• Респіраторні симптоми: чхання, закладеність носа, кашель, задишка, свистяче дихання. Ці симптоми можуть виникнути при алергії на пилок, тварин, пилових кліщів. Найчастіше вони спостерігаються при алергічному риніті або астмі.
• Очні симптоми: свербіж в очах, почервоніння, сльозотеча, відчуття піску в очах. Вони характерні для алергії на пилок або тварин.
• Травні симптоми: нудота, біль у животі, пронос, блювання. Зазвичай вони спостерігаються при харчовій алергії, особливо на молоко, яйця, горіхи або морепродукти.
• Загальні симптоми: головний біль, втома, нездужання, підвищена температура (особливо при запальних процесах, пов'язаних з алергією).
• Анафілаксія: раптова і серйозна алергічна реакція, що потребує негайної допомоги. Вона проявляється різким падінням тиску, утрудненим диханням, набряком горла, втратою свідомості та іншими симптомами. Цей стан може бути викликаний харчовою алергією (особливо арахіс, горіхи, молюски), укусами комах або деякими ліками.

Зазначимо, що анафілаксія може розвиватися не тільки при специфічних алергіях, а й у разі сенсибілізації до декількох алергенів одночасно.

Діагностика алергії

Діагностика алергії є важливим кроком для визначення точних причин алергічної реакції та розробки ефективного лікування. Для цього лікар використовує різні методи, що дозволяють з’ясувати, на що саме реагує імунна система пацієнта.

Основні методи діагностики алергій включають:

• Анамнез: Лікар починає з вивчення медичної історії пацієнта, з'ясування симптомів, часу їх появи, а також факторів, які можуть сприяти розвитку алергії. Це включає питання про контакти з потенційними алергенами, сімейну історію захворювань, раціон харчування та спосіб життя.
• Шкірні тести (прик-тести): Це найпоширеніший метод діагностики алергій. Лікар наносить на шкіру пацієнта мікроскопічну кількість підозрюваного алергену і здійснює невеликий прокол або подряпину. Якщо пацієнт має алергію на цей алерген, шкіра в місці проколу почервоніє або з'явиться пухир.
• Патч-тести: Це метод, що застосовується для виявлення контактної алергії, наприклад, на косметику чи метал. Лікар накладає на шкіру спеціальні пластирі з алергенами, залишаючи їх на 48 годин. Через кілька днів проводиться оцінка реакції шкіри.
• Аналіз крові на алергію: Це аналіз на рівень імуноглобуліну E (IgE), який виробляється організмом у відповідь на алерген. Якщо рівень IgE вищий за норму, це може свідчити про наявність алергії. Такі тести дозволяють виявити алергію на конкретні продукти харчування, пилок, шерсть тварин та інші алергени.
• Елімінаційні тести: Це метод, коли пацієнту пропонують виключити підозрілі алергени з раціону чи оточення на певний період часу. Якщо симптоми зникають, це вказує на наявність алергії на цей чинник. Після повернення алергену в оточення симптоми можуть знову з'явитися.
• Аналіз на провокаційні тести: Для деяких видів алергії, таких як алергія на їжу або ліки, можуть проводитися провокаційні тести. Вони передбачають введення підозрюваного алергену під наглядом лікаря і моніторинг можливих реакцій організму. Цей тест проводиться лише в умовах медичного закладу для запобігання анафілаксії.

Завдяки комплексному підходу, використанню різних методів діагностики, лікар може точно визначити, що саме викликає алергічну реакцію у пацієнта, і вжити необхідних заходів для лікування та профілактики.

Лікування алергії

Лікування алергії залежить від типу алергену, що викликає реакцію, та тяжкості симптомів. Різні форми алергії вимагають різного підходу до лікування, оскільки кожен тип алергену може викликати різні механізми реакцій в організмі. Ось основні методи лікування для різних типів алергії:

Основні методи лікування алергії:

• Уникання алергену: найефективніший спосіб лікування — це уникнення контакту з алергеном. Це може бути виключення певних продуктів з раціону, обмеження контакту з тваринами, або використання спеціальних фільтрів повітря для зниження рівня пилу й пилових кліщів у будинку.
• Антигістамінні препарати: ці препарати блокують дію гістаміну — основної речовини, яка викликає запалення та біль під час алергічної реакції. Антигістамінні препарати допомагають усунути симптоми, такі як свербіж, чхання, закладеність носа, висипання на шкірі. Вони можуть бути у вигляді таблеток, сиропів або спреїв для носа.
• Кортікостероїди: препарати, що зменшують запалення і можуть бути використані для лікування алергічних реакцій, що супроводжуються сильним набряком, таких як алергічний риніт, бронхіальна астма або контактний дерматит. Вони можуть бути в формі мазей, кремів, інгаляторів або таблеток.
• Лейкотрієнові антагоністи: ці препарати блокують лейкотрієни — хімічні речовини, що сприяють запаленню під час алергії. Вони використовуються для лікування алергічного риніту і астми, коли інші препарати не дають бажаного ефекту.
• Імунотерапія (алерген-специфічна імунотерапія): цей метод лікування передбачає поступове введення в організм пацієнта малих доз алергену для того, щоб імунна система поступово адаптувалася до нього. Імунотерапія може бути ефективною для лікування алергії на пилок, пилових кліщів, шерсть тварин та укуси комах. Процес лікування триває кілька місяців або навіть років, але може призвести до значного полегшення симптомів.
• Адреналінові автоін’єктори: для людей, які схильні до анафілаксії, важливо носити автоін’єктор з адреналіном, щоб мати можливість швидко ввести препарат у разі надзвичайної реакції. Адреналін миттєво звужує кровоносні судини, розслаблює бронхи та підвищує тиск, що допомагає врятувати життя.
• Підтримувальна терапія: деякі пацієнти потребують тривалого застосування симптоматичних засобів для контролю над алергічними проявами. Це можуть бути місцеві спреї, антигістамінні засоби або інгалятори, які полегшують симптоми без серйозних побічних ефектів.

Вибір методу лікування має бути індивідуальним і залежить від конкретного алергену та тяжкості реакцій. Лікар повинен визначити найбільш підходящий метод лікування для кожного пацієнта.

Що таке анафілаксія

Анафілаксія — це раптова й потенційно смертельна алергічна реакція, яка зачіпає одразу кілька систем організму. Вона може розвинутись за лічені хвилини після контакту з алергеном і супроводжується тяжкими порушеннями дихання, кровообігу та роботи серця. Найчастіше причиною стають продукти харчування (особливо горіхи, морепродукти), укуси комах, ліки або латекс.

У разі анафілаксії організм вивільняє велику кількість хімічних речовин, насамперед гістаміну, які спричиняють різке розширення судин і спазм дихальних шляхів. Це призводить до падіння артеріального тиску, утрудненого дихання, іноді — втрати свідомості. Без негайної допомоги стан може завершитись летально.

Ознаки анафілаксії можуть включати:

• Різке утруднення дихання: через набряк гортані або бронхоспазм.
• Набряк обличчя, язика, губ або шиї: який наростає протягом хвилин.
• Крапчастий висип або кропив’янка: що поширюється по всьому тілу.
• Сильне серцебиття, відчуття слабкості: іноді з втратою орієнтації.
• Зниження тиску: блідість, холодна шкіра, запаморочення, непритомність.

Єдиний ефективний засіб першої допомоги — введення адреналіну за допомогою автоін’єктора. Після цього людина потребує негайної медичної допомоги. Тому всім, хто має ризик анафілаксії, важливо носити при собі адреналін і повідомляти про свою алергію оточуючих.

Алергії, які можуть призвести до анафілаксії

Анафілаксія є надзвичайно серйозним станом, який може виникнути внаслідок декількох типів алергії:

• Харчова алергія: особливо на арахіс, молюсків, морепродукти, яйця, горіхи, молоко.
• Алергія на укуси комах: укуси бджіл, ос, шершнів, джмелів.
• Алергія на ліки: реакція на антибіотики (пеніцилін, амоксицилін), нестероїдні протизапальні препарати, знеболювальні.
• Латексна алергія: контакт з латексними виробами (медичні рукавички, презервативи, медичні інструменти).

Профілактика виникнення алергії

Запобігання розвитку алергії є важливою стратегією для догляду за здоров'ям і благополуччям. Існують деякі заходи, які можуть допомогти знизити ризик виникнення алергічних реакцій у дітей та дорослих:

1. Грудне вигодовування: Годування грудним молоком протягом перших 6 місяців життя дитини може значно знизити ризик виникнення харчової алергії у нього. Грудне молоко містить антитіла та інші захисні речовини, які допомагають зміцнити імунну систему немовляти.
2. Уникання куріння: Вплив тютюнового диму може негативно впливати на імунну систему і сприяти розвитку алергічних реакцій у дітей та дорослих. Тому важливо уникати куріння і контакту з тютюновим димом, особливо в присутності дітей.
3. Довкілля: Створення чистого та здорового довкілля також може допомогти запобігти розвитку алергії. Регулярне прибирання приміщень, особливо від пилу та пилку, знизить кількість алергенів у домі.
4. Раннє введення їжі: Деякі дослідження свідчать про те, що введення певних харчових продуктів у раціон дитини в ранньому віці може допомогти знизити ризик виникнення харчової алергії. Однак перед введенням нових продуктів слід проконсультуватися з педіатром або лікарем-алергологом.
5. Здоровий спосіб життя: Правильне харчування, активний спосіб життя і відсутність стресів також сприяють зміцненню імунної системи та можуть допомогти знизити ризик алергічних реакцій.

Варто зазначити, що кожний організм індивідуальний, і не завжди можна повністю запобігти розвитку алергії. Проте дотримання вказаних заходів може значно знизити ризик її виникнення та сприяти загальному зміцненню імунної системи.

Життя з алергією

З алергією можна і потрібно жити повноцінним життям. Більшість людей, хто страждає від алергії, можуть успішно контролювати свої симптоми і уникати основних проблем, пов'язаних з алергічними реакціями. Важливо розуміти, на що саме ви алергічні і, за можливості, уникати контакту з алергенами, які викликають небажані реакції у вас.

Існує кілька дій, які допомагають полегшити життя з алергією:

1. Знання алергенів: Визнання своїх алергенів є основою успішного управління алергічними симптомами. Зробіть зусилля, щоб дізнатися, на що саме ви алергічні, і запам'ятайте ці речовини, щоб уникати їх контакту у повсякденному житті.
2. Уникання контакту: Старайтесь мінімізувати контакт з відомими алергенами. Наприклад, якщо ви алергічні на певні харчові продукти, слідуйте рекомендаціям дієтолога та уникайте їх споживання. Якщо пилок або пил викликають у вас реакцію, старайтесь проводити більше часу всередині приміщень у періоди підвищеного виділення пилку.
3. Правильне лікування: Дотримуйтесь вказівок лікаря щодо лікарських препаратів та методів контролю алергічних симптомів. Деякі алергії можуть бути успішно управляються без лікарських засобів, але в інших випадках можуть знадобитися антигістамінні препарати, назальні спреї або інгалятори.

Догляд за здоровим способом життя: Ведення здорового способу життя, включаючи правильне харчування, активність та мінімізацію стресів, може зміцнити вашу імунну систему та знизити ризик алергічних реакцій.

Харчова алергія: все, потрібно знати

Еозинофільний гастрит: симптоми та лікування

Як жити з алергією на кота: симптоми, причини, рішення