Гіперсалівація (сіалорея) виникають тоді, коли організм утворює надто багато слини або не встигає її ковтати, через що слина накопичується й може витікати назовні.

Надмірне слиновиділення помітне не відразу: спершу здається, що слини просто більше, ніж звично, але з часом її стає важко стримувати. Такий стан має кілька назв — гіперсалівація, сіалорея або птіалізм. 

У дорослих і старших дітей він іноді свідчить про порушення, пов’язані з роботою нервової системи, травленням чи станом ротової порожнини. Слина потрібна для зволоження, захисту слизової й початку травлення, але коли її надлишок виходить за межі контролю, це створює відчуття незручності, змінює вимову, ковтання й сприйняття смаку. Такі зміни не завжди небезпечні, однак вони часто сигналізують, що в організмі є процес, на який варто звернути увагу.

Причини гіперсалівації

Гіперсалівація (сіалорея) виникає з різних причин. Частина з них має тимчасовий характер і минає після усунення основного стану, інші пов’язані з порушеннями, що впливають на роботу нервової системи. Це визначає, як довго триватиме надлишкове утворення слини та чи буде воно повторюватися.

Тимчасові чинники можуть провокувати короткочасне збільшення слиновиділення. До них належать такі стани:

У таких випадках надлишок слини зменшується після лікування основної причини.

Є й хронічні стани, пов’язані з ураженнями мозку, які здатні спричинити стійку гіперсалівацію. До таких станів належать:

Такі стани можуть змінювати здатність керувати ковтанням і рухом м’язів, тому надмірне слиновиділення стає тривалішим.

Діагностика гіперсалівації

Оцінювання гіперсалівації починається з уточнення скарг і перебігу симптомів. За потреби застосовують додаткові дослідження, що допомагають визначити причину. Під час огляду лікар приділяє увагу стану ротової порожнини та наявності змін, пов’язаних із різними захворюваннями. Якщо гіперсалівація супроводжує тривалий стан, можуть використовувати спеціальні шкали для визначення вираженості сіалореї.

Під час огляду можуть відмічати такі ознаки:

  • Набряк
  • Кровоточивість
  • Запалення

Медичні підходи до лікування

Спосіб лікування залежить від причини гіперсалівації. Коли вдається усунути основний стан, надлишок утвореної слини зазвичай зменшується. Якщо ж симптом зберігається, можуть застосовувати методи, що безпосередньо впливають на роботу слинних залоз і активність нервових імпульсів.

До медикаментозних засобів належать препарати, які зменшують виділення слини:

  • Глікопіролат належить до антихолінергічних засобів і блокує нервові імпульси, що стимулюють слинні залози.
  • Скополамін застосовують у формі пластиру, який розміщують за вухом; він також знижує активність нервових сигналів, що впливають на вироблення слини.

За стійкого перебігу гіперсалівації можуть призначати ін’єкції ботулотоксину. Препарат вводять у великі слинні залози, де він тимчасово блокує роботу нервів і м’язових волокон, що зменшує утворення слини. Дія триває від трьох до шести місяців, після чого процедуру повторюють.

У складних випадках можливе хірургічне втручання. Метою операції є видалення або переміщення слинних залоз так, щоб слина потрапляла в ділянку, де її легше ковтати. Коли операція недоступна, застосовують променеву терапію, яка спричиняє сухість у роті та зменшує гіперсалівацію.

Домашні способи зменшення проявів

Деякі побутові методи можуть полегшувати надмірне накопичення слини, залежно від причини та вираженості симптомів. У повсякденних ситуаціях допомагають дії:

  • Пити воду маленькими ковтками протягом дня
  • Підтримувати гігієну ротової порожнини, зокрема чистити зуби та язик
  • Промокати рот, не розтираючи шкіру
  • Стежити за поставою, оскільки деякі положення можуть посилювати витікання слини.

Такі дії не усувають причину, але допомагають зменшити неприємні відчуття та підтримувати щоденний комфорт.

Підсумок

Гіперсалівація та сіалорея можуть мати різну природу — від тимчасових порушень до хронічних станів. Коли зрозуміла причина, легше знайти спосіб зменшити прояви та повернути відчуття звичного комфорту.