Алергія на сою трапляється не лише серед дітей — вона може переслідувати людину все життя. Уникнути контакту з алергеном складно, адже соя є майже всюди: від йогуртів до косметики.

Соя — звичний інгредієнт на полицях супермаркетів, але для декого вона є небезпечною. Імунна система таких людей сприймає білки сої як загрозу, запускаючи реакцію, яка може завершитись навіть анафілаксією. Водночас у дитячому віці алергія на сою — одна з найпоширеніших з харчових алергій, і шанси «перерости» її цілком реальні. 

Що таке алергія на сою

Алергія на сою — це реакція імунної системи на білки, що містяться у бобах сої. Організм помилково сприймає ці білки як загрозу і запускає захисну відповідь. Цей тип алергії належить до харчових, зокрема до тих, які пов’язані з виробленням імуноглобуліну Е (IgE), але не завжди. У деяких випадках реакція може бути не-IgE-опосередкованою і проявлятися переважно з боку травного тракту.

Соя — представниця родини бобових, як і арахіс, горох чи сочевиця. Її білки є особливо активними з точки зору алергічної реактивності. Вони містяться не тільки в самих соєвих бобах, а й у перероблених продуктах, таких як соєве молоко, соєвий білок, соєвий лецитин, тофу, темпе, місо та багато інших. Через широке використання сої в харчовій промисловості та косметиці її складно уникнути.

Симптоми алергії зазвичай виникають протягом кількох хвилин або годин після вживання продукту, що містить сою. У дітей алергія на сою розвивається частіше, ніж у дорослих, і часто проходить із віком. Однак частина людей стикається з цією проблемою і в дорослому житті — особливо ті, у кого є інші алергії, зокрема на арахіс чи пилок берези.

Які симптоми можуть виникати

Алергія на сою може проявлятися по-різному. В одних людей симптоми легкі й обмежуються шкірними реакціями, у інших — виникають серйозні системні порушення. Реакція може бути негайною або відтермінованою, залежно від типу імунної відповіді.

Найпоширеніші симптоми легкої або помірної алергічної реакції:

  • Кропив’янка або свербіж: червоні, припухлі висипи на шкірі, що сверблять.
  • Нудота, блювання: реакція з боку шлунково-кишкового тракту після споживання продуктів із соєю.
  • Біль у животі або спазми: часто супроводжується метеоризмом або дискомфортом.
  • Діарея: неінфекційного характеру, може виникати через кілька годин після вживання сої.
  • Набряк губ, язика чи обличчя: локальна реакція, іноді з відчуттям поколювання.
  • Закладеність носа або чхання: особливо у людей із супутньою респіраторною алергією.

Серйозні симптоми, що свідчать про системну реакцію організму:

  • Задишка або утруднене дихання: реакція з боку дихальних шляхів, можлива бронхоспазма.
  • Свистяче дихання або стискання в горлі: відчуття «комка» або спазму, яке ускладнює ковтання та дихання.
  • Слабкий пульс, різке зниження тиску: ознака загрозливої алергічної реакції.
  • Поблідніння, синюшність шкіри або губ: вказує на недостатнє постачання кисню.
  • Запаморочення, втрата свідомості: наслідок системної гіпотензії.

У найважчих випадках розвивається анафілаксія — стан, що потребує негайного введення адреналіну (епінефрину) та екстреної медичної допомоги. Автоінжектори епінефрину, наприклад EpiPen, мають бути при собі у людей з анафілактичними реакціями в анамнезі.

Чому розвивається алергія на сою

Алергічна реакція на сою — це збій в роботі імунної системи. В нормі імунітет захищає нас від вірусів і бактерій. Але у випадку алергії він починає атакувати нешкідливі харчові білки, сприймаючи їх як загрозу. Це запускає каскад біологічних процесів із викидом гістаміну та інших речовин, які і викликають симптоми алергії.

Алергія на сою може мати два основні механізми:

  • IgE-опосередкована реакція: найшвидший і найбільш типовий тип харчової алергії. В організмі виробляються специфічні IgE-антитіла до білків сої. Повторне вживання сої призводить до швидкої алергічної відповіді — вже через кілька хвилин після контакту з алергеном.
  • Не-IgE-опосередкована реакція: пов’язана з іншими імунними шляхами, частіше виникає через кілька годин після споживання. Здебільшого проявляється у вигляді шлунково-кишкових симптомів — нудоти, діареї, здуття.

У немовлят рідко, але може виникати важке порушення — синдром ентероколіту, індукованого харчовим білком (FPIES). Це не-IgE-опосередкований стан, який призводить до інтенсивного блювання, діареї та зневоднення, часто за кілька годин після вживання адаптованих сумішей на основі сої. Такий стан потребує госпіталізації і регідратаційної терапії.

Фактори, які підвищують ризик виникнення алергії на сою:

  • Наявність інших алергій: особливо на арахіс, пилок дерев, пилових кліщів.
  • Сімейний анамнез: якщо один із батьків має алергічні захворювання, імовірність алергії у дитини зростає.
  • Раннє або надмірне введення соєвих продуктів: хоча доказова база тут обмежена, деякі дослідження натякають на зв’язок.

Імунна система дітей є більш чутливою, тому алергія на сою частіше розвивається у ранньому віці. Більшість малюків «переростають» алергію на сою протягом перших 5–10 років життя, але в окремих випадках вона може залишатися на все життя.

Де ховається соя: список продуктів і неочевидні джерела

Соя входить до переліку восьми основних алергенів, тому її присутність має бути чітко вказана на упаковці згідно із законодавством. Але навіть із цим правилом уникнути сої не завжди просто — вона часто маскується під іншими назвами або входить до складу оброблених продуктів.

Очевидні джерела сої:

  • Соєві боби: варені, запечені або пророщені.
  • Тофу, темпе, місо, едамаме: цілісні або ферментовані соєві продукти.
  • Соєвий білок і текстурований соєвий білок (TVP): часто у вегетаріанських ковбасах і котлетах.
  • Соєве борошно, молоко, вершки, йогурт, сир: використовуються як альтернатива молочним продуктам.
  • Соєвий соус і тамарі: містять ферментовану сою та глютен (у соєвому соусі).
  • Соєва олія: хоча в рафінованій формі вона рідко викликає реакцію, у деяких людей може бути небезпечною.

Неочевидні джерела сої, які часто викликають помилки:

  • Консервовані продукти: тушонка, супи, бульйони можуть містити соєвий лецитин або білок як загусник.
  • Випічка та снеки: крекери, печиво, енергетичні батончики можуть містити соєве борошно.
  • Знежирене арахісове масло: іноді містить додатковий соєвий білок для стабільності текстури.
  • Дитячі суміші: соєві формули використовуються як альтернатива молочним.
  • Оброблене м’ясо: ковбаси, сосиски, холодці можуть містити соєвий білок для покращення структури.
  • Харчова добавка Лецитин (E322): часто виготовляється із сої — є у шоколаді, хлібі, маргарині, але алергенність лецитину залежить від ступеня очищення.
  • Косметика й засоби догляду: креми, шампуні, мило можуть містити соєві компоненти — важливо читати склад.

Інколи назва «соєвий» взагалі не фігурує у складі, натомість зустрічаються терміни на кшталт рослинні протеїни, текстурировані рослинні протеїни, гидролізовані рослинні протеїни — вони також можуть містити сою. Людям з алергією важливо не лише читати етикетки, а й періодично перевіряти оновлену інформацію про інгредієнти, особливо в нових продуктах.

Як діагностують алергію

Діагностика алергії на сою не завжди проста, адже симптоми можуть бути схожими на інші стани — від непереносимості продуктів до інфекцій. Крім того, один і той самий пацієнт може мати різні реакції у різний час. Саме тому важливо звертатися до алерголога, який проведе комплексне обстеження з урахуванням анамнезу та результатів спеціалізованих тестів.

Алгоритм діагностики зазвичай включає:

  • Оцінку симптомів і харчового щоденника: пацієнта просять вести записи про те, що саме він їсть, які реакції з’являються і скільки часу проходить між прийомом їжі та появою симптомів.
  • Шкірний прик-тест (prick test): на шкіру (зазвичай передпліччя або спину) наносять краплю екстракту сої, після чого виконують легкий прокол. Якщо з’являється припухлість або почервоніння — тест вважається позитивним.
  • Аналіз крові на специфічні IgE-антитіла: дає змогу виявити сенсибілізацію до соєвих білків, навіть якщо шкірна реакція слабка або відсутня.
  • Оральна провокаційна проба: проводиться під медичним наглядом у стаціонарі. Пацієнту поступово дають продукт із соєю у контрольованих кількостях. Це дозволяє з високою точністю підтвердити або виключити алергію.

Оральну пробу не проводять при тяжких анафілактичних реакціях у минулому — у таких випадках достатньо IgE-аналізу та анамнезу. Іноді, особливо у випадках не-IgE-опосередкованої алергії, застосовують елімінаційні дієти — виключають сою на кілька тижнів, а потім спостерігають за реакцією після повторного введення продукту.

У дітей, які давно не мали симптомів, лікар може рекомендувати повторне тестування, щоб з’ясувати, чи алергія зникла. У таких випадках теж застосовують харчову провокацію — але лише під контролем фахівця.

Як контролювати алергію та уникати ускладнень

Найефективніший спосіб запобігти алергічній реакції — повністю уникати вживання продуктів, які містять сою. Але оскільки соя часто входить до складу оброблених харчів або приховується під іншими назвами, для людей з підтвердженою алергією важливо мати чіткий план дій і дотримуватися кількох ключових правил.

Що варто враховувати в повсякденному житті:

  • Читати склад кожного продукту: навіть якщо ви купуєте звичний товар, його рецептура могла змінитися. Слід шукати маркування «містить сою» або перевіряти наявність соєвих інгредієнтів у переліку складників.
  • Запитувати про склад страв у закладах харчування: соєві інгредієнти можуть бути у соусах, маринадах, вегетаріанських альтернативах.
  • Повідомляти про алергію в дитячому садочку, школі, таборі: вихователі й медичний персонал повинні бути поінформовані про ризики і мати чіткий алгоритм дій.
  • Уникати косметики і засобів догляду з соєю: особливо кремів, емульсій, мил, якщо є реакції при шкірному контакті.
  • Знати всі можливі назви сої: зокрема гідролізований рослинний білок, рослинний білок, соєвий лецитин.

Якщо є ризик важкої реакції або анафілаксії, потрібно мати при собі автоінжектор епінефрину, так як EpiPen — їх можна призначити алерголог або сімейний лікар. Людина повинна вміти користуватися пристроєм самостійно, а також навчити близьких, як діяти в разі екстреної ситуації.

У дітей, які мають шанс перерости алергію, лікар може запропонувати повторне обстеження через кілька років. У разі тривалої ремісії — без жодних симптомів — іноді дозволяється контрольоване поступове введення продукту під наглядом спеціаліста.

На сьогодні специфічного лікування алергії на сою не існує. Деякі методи імунотерапії досліджуються, але вони ще не стали стандартом у клінічній практиці. Тому основна стратегія — профілактика контакту з алергеном і готовність діяти швидко у випадку реакції.

Підсумок

Алергія на сою — це більше, ніж просто реакція на певний продукт. Це щоденний виклик, що вимагає уважності, знання інгредієнтів і готовності до несподіванок. Хоча більшість дітей із віком втрачають чутливість до сої, для інших ця алергія залишається надовго.