Назва рослини звучить грізно, і на те є причина. Вівці, коні й корови, які з'їли багато звіробою, отруюються, причому найчастіше страждають тварини з білою шерстю: на сонці на їхній шкірі з'являються запалення й свербіж[1]. Ветеринари називають це первинною фотосенсибілізацією, і винна в ній червона речовина гіперицин[2]. У людей при звичайних дозах таке трапляється рідко, але звіробій має й інший прихований талант: він пришвидшує роботу ферментів печінки і цим послаблює дію багатьох ліків. Через це про звіробій варто знати більше, ніж про будь-яку іншу трав'яну полицю в аптеці.
Звіробій звичайний (Hypericum perforatum) є квітучою рослиною з яскраво-жовтими квітками. Його здавна застосовували в грецькій, ісламській і китайській традиційній медицині: при пригніченому настрої, виразках шлунка, застуді та для загоєння ран[3]. Траву додавали до настоїв, олійних витяжок і мазей. В Україні в народі його називають також стокровицею, заячою крівцею і святоянським зіллям[1].
Сьогодні звіробій найчастіше рекламують як засіб від депресії, а також при симптомах менопаузи, а зовнішньо для ран і подразненої шкіри[3].
Коротко: Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) визнає стандартизовані сухі екстракти звіробою лікарським засобом при легких і помірних депресивних епізодах, а чай, олію й настоянки вважає традиційними засобами, дія яких спирається на багаторічний досвід застосування[4].
Опис
Цей вид, який ще називають звіробоєм продірявленим, є багаторічною трав'янистою рослиною заввишки 30–60 см з дрібними жовтими квітками. Цвіте він з червня, а англійська назва St John's wort пов'язана зі святом Івана Хрестителя наприкінці червня, коли рослина саме розпускається[3]. Подивіться листок на світло: він ніби проколотий голкою, хоча жоден кравець тут не винен. Ці прозорі «дірочки» є залозками з олією, звідси й латинське perforatum. На пелюстках є чорно-бурі крапки[1]. Звіробій росте в Європі та Азії, в Україні поширений по всій території.
Як лікарську сировину використовують квітучі верхівки рослини: квітки, листя й стебла. Їх збирають на початку цвітіння й сушать за температури до 40 °C[1].
До складу звіробою входять[4]:
- Гіперицин і псевдогіперицин. Червоні пігменти, за якими стандартизують екстракти. Саме вони відповідають за підвищену чутливість до сонця.
- Гіперфорин. Найважливіша речовина для дії на настрій і водночас головний «винуватець» взаємодій з ліками.
- Флавоноїди. Їх у траві близько 4%[1], у лабораторних дослідженнях вони діють як антиоксиданти й теж роблять внесок у дію екстракту.
- Ефірна олія. Її небагато, близько 0,1%, вона містить пінен, мірцен і цинеол[1]. Протимікробну дію олійних витяжок звіробою показано в лабораторії[5].
Завдяки такому складу звіробій використовують у фітотерапії, для виготовлення настоянок, олій і лікарських засобів, частина з яких відпускається без рецепта.
Ефект звіробою для здоров'я
Звіробій є однією з найвивченіших лікарських рослин. У лабораторних дослідах його екстракт гальмує зворотне захоплення нервовими клітинами трьох речовин-посередників, серотоніну, дофаміну й норадреналіну, тобто діє подібно до синтетичних антидепресантів[4]. Свій внесок роблять гіперицини, гіперфорин і флавоноїди.
Лікування депресії
Тут доказів найбільше. Кокранівський огляд 29 досліджень з 5489 учасниками показав, що екстракти звіробою при великій депресії діють краще за плацебо і приблизно так само, як стандартні антидепресанти, а побічних ефектів спричиняють менше[6]. Метааналіз 27 досліджень з 3808 пацієнтами порівнював звіробій із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), найпоширенішою групою сучасних антидепресантів. При легкій і помірній депресії частка людей, яким стало краще, була однаковою, а лікування звіробоєм кидали рідше[7]. Усі ці дослідження тривали від 4 до 12 тижнів, тож про довше застосування даних мало.
Міф: звіробій допомагає від будь-якої депресії. Насправді: у великому дослідженні людей з помірно тяжкою депресією звіробій не перевершив плацебо[8]. Чи допомагає він при тяжкій депресії та високому ризику суїциду, невідомо[7]. NHS зазначає, що лікарі в Британії звіробій не рекомендують: кількість активних речовин різниться між марками й навіть партіями, тож передбачити ефект неможливо[9].
Читайте:
Полегшення симптомів менопаузи
Метааналіз рандомізованих досліджень показав, що препарати звіробою, самостійно чи разом з іншими травами, зменшують симптоми менопаузи краще за плацебо, а побічні ефекти траплялися так само часто, як у групі плацебо[10]. У рандомізованому дослідженні 80 жінок у постменопаузі (завершили 70) звіробій зменшив частоту й силу припливів та прояви депресії порівняно з контрольною групою[11]. Проте досліджень мало, а вибірки невеликі, тому Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH) називає ці дані попередніми[3]. Схожу репутацію серед трав для менопаузи має клопогін.
Передменструальний синдром (ПМС)
У рандомізованому дослідженні звіробій полегшував найпоширеніші фізичні й поведінкові симптоми передменструального синдрому (ПМС), але на настрій і біль не впливав[12].
Однак систематичний огляд рослинних засобів при ПМС не виявив різниці між звіробоєм і плацебо. Найкращі результати серед трав там мав вітекс священний[13]. Тож користь звіробою при ПМС залишається недоведеною.
Загоєння шкіри
Олія звіробою є одним із найдавніших народних засобів для ран і опіків. Невеликі дослідження обнадійливі: у жінок після кесаревого розтину мазь зі звіробоєм пришвидшувала загоєння рани, зменшувала рубець, біль і свербіж порівняно з плацебо[14]. У пілотному дослідженні при бляшковому псоріазі мазь зменшувала почервоніння, лущення й товщину бляшок[15]. Олійний екстракт описано і при пролежнях, але лише в окремих клінічних випадках[16]. У добровольців креми з олією звіробою за тиждень знімали штучно спричинене подразнення шкіри[5].
Проте ці дослідження невеликі, тож NCCIH не вважає користь для ран доведеною[3]. EMA визнає олію звіробою лише традиційним засобом при легких запаленнях шкіри, як-от сонячний опік, і для загоєння дрібних ран[4].
Підтримка нервової системи
Чи зменшує звіробій тривожність, вивчено мало. Невелика кількість досліджень свідчить про можливу користь при соматичному симптоматичному розладі, коли людину сильно тривожать тілесні відчуття[3]. При обсесивно-компульсивному розладі (ОКР) звіробій перевірили в подвійному сліпому дослідженні 60 пацієнтів: за 12 тижнів він подіяв не краще за плацебо[17]. Згадки про користь при сезонній депресії поодинокі, і переконливих досліджень на цю тему немає.
Звіробій має добрі докази лише при легкій і помірній депресії. Для інших станів дані слабкі або суперечливі, а взаємодії з ліками можуть бути небезпечними, тому перед застосуванням варто порадитися з лікарем чи фармацевтом.
Безпека та побічні ефекти
Більшість побічних реакцій звіробою легкі, але трапляються й серйозні, переважно через взаємодію з ліками.
Поширені побічні ефекти
Побічні ефекти виникають нечасто. У чотирьох великих спостереженнях за 14 245 пацієнтами їх фіксували в 0,1–2,4% людей, тобто щонайменше вдесятеро рідше, ніж при синтетичних антидепресантах[18]. До них належать[4][3]:
- Розлади травлення: нудота, біль у животі, діарея
- Втома
- Неспокій, збудження, проблеми зі сном
- Алергічні реакції на шкірі
- Запаморочення
- Сплутаність свідомості (описана здебільшого при передозуванні)
- Сухість у роті
- Порушення сексуальної функції
- Поколювання, печіння чи підвищена чутливість шкіри на сонці, особливо у світлошкірих людей
Серйозні реакції трапляються рідко, але звіробій може спричинити:
- Гіпертензивний криз, різке підвищення тиску; такий випадок описано, зокрема, після їжі, багатої на тирамін (витримані сири, вино)[19]
- Манію, стан патологічно піднесеного настрою й збудження; в огляді випадків манії, пов'язаних з травами, звіробій трапився найчастіше, у 14 з 35 описів[20]
- Судоми й сплутаність свідомості при великому передозуванні, понад 4,5 г сухого екстракту на день[4]
- Підвищену фоточутливість, тобто реакцію шкіри на сонце, схожу на сильний опік. У добровольців 1800 мг екстракту на день протягом 15 днів помірно підвищували чутливість до ультрафіолету А, а одноразова доза 3600 мг давала лише незначний ефект[21]
- Серцево-судинний колапс, тобто різке падіння тиску під час наркозу; описано поодинокий випадок у людини, яка довго приймала звіробій[22]
Взаємодія з ліками
Звіробій може послаблювати дію багатьох ліків, зокрема життєво важливих[3][4]:
- Антидепресанти. Разом із СІЗЗС (сертраліном, пароксетином) та іншими препаратами, що діють на серотонін, звіробій може спричинити серотоніновий синдром. Дію деяких антидепресантів, як-от амітриптиліну й бупропіону, він послаблює.
- Гормональні контрацептиви. Комбіновані оральні контрацептиви, у побуті «протизаплідні таблетки», втрачають надійність: огляд досліджень показав частіші міжменструальні кровотечі й ознаки овуляції на тлі звіробою[23]. EMA радить жінкам, які приймають гормональні контрацептиви, додатково користуватися іншим методом захисту.
- Циклоспорин, такролімус та інші імуносупресанти. Ці ліки запобігають відторгненню пересаджених органів. Ще 2000 року через взаємодію з циклоспорином у двох пацієнтів після пересадки серця виникло гостре відторгнення[24].
- Серцеві препарати: дигоксин та івабрадин.
- Антиретровірусні препарати (ліки від ВІЛ): індинавір, невірапін та інші.
- Протипухлинні препарати: іринотекан, іматиніб, доцетаксел.
- Варфарин та інші кумаринові антикоагулянти. Звіробій знижує їхню дію, і ризик тромбів зростає. EMA прямо забороняє таке поєднання.
- Статини. Знижується ефективність деяких із них, зокрема симвастатину.
- Протиепілептичні (протисудомні) препарати: фенітоїн і карбамазепін.
Ці взаємодії пояснюються тим, що гіперфорин «вмикає» ферменти печінки (насамперед CYP3A4) і білок-насос P-глікопротеїн, які пришвидшують виведення ліків, тож їхня концентрація в крові падає[24]. Чим більше гіперфорину в препараті, тим сильніший ефект. Після припинення приймання звіробою ферменти повертаються до норми приблизно за тиждень, тому перед плановою операцією про звіробій треба сказати анестезіологу[4].
Міф: трава натуральна, тому її можна пити з будь-якими ліками. Насправді: NCCIH вважає взаємодії звіробою з ліками чітко доведеними й іноді небезпечними для життя[3], а NHS попереджає про серйозні проблеми при поєднанні з протисудомними препаратами, антикоагулянтами, антидепресантами й контрацептивами[9].
Серотоніновий синдром може бути небезпечним для життя. Його ознаки: тахікардія (прискорене серцебиття), пітливість, гарячка, діарея, збудження, дезорієнтація, тремтіння й посмикування м'язів[4], а також підвищений артеріальний тиск (артеріальна гіпертензія) і галюцинації. Якщо такі симптоми з'явилися, негайно викликайте швидку допомогу (103 або 112).
Запобіжні заходи
- Алергія. Звіробій протипоказаний, якщо у вас уже була алергія на нього[4].
- Вагітність. EMA не рекомендує звіробій вагітним: безпечність не встановлена, і в дослідах на тваринах виявлено ознаки шкоди для плода[4]. У данській когорті вад розвитку серед 38 вагітностей зі звіробоєм було 8,1% проти 3,3% у загальній групі, але це лише три випадки, і різниця статистично незначуща[25].
- Годування груддю. У немовлят, чиї матері приймали звіробій, описано кольки, сонливість і млявість[3]. EMA не рекомендує його під час годування.
- Літні люди. У людей похилого віку ризик взаємодій вищий, бо вони частіше приймають кілька ліків одночасно. EMA радить усім, хто приймає рецептурні препарати, порадитися з лікарем чи фармацевтом перед застосуванням звіробою[4].
- Діти. Всередину звіробій не рекомендують до 18 років, а на шкіру до 12 років, бо даних про безпечність немає[4].
- Біполярний розлад. Через ризик манії людям із біполярним розладом звіробій самостійно приймати не можна[20].
- Сонце. Під час курсу варто уникати інтенсивного ультрафіолету, зокрема солярію[4].
Звіробій діє як справжні ліки, тому й обережності потребує такої ж. Якщо ви приймаєте будь-які препарати, вагітні, годуєте груддю або маєте тяжку депресію, спершу порадьтеся з лікарем.
Способи вживання
У кулінарії звіробій майже не використовують, зате у фітотерапії він має багато форм.
Лікувальні властивості
Як традиційні засоби EMA описує такі форми звіробою[4]:
- Чай (настій). Традиційно при тимчасовій розумовій втомі, легкому дискомфорті в животі, а також при нервовому неспокої з труднощами засинання.
- Настоянки й олійні витяжки. Настоянки приймають всередину, а олію наносять на шкіру при дрібних ранах і легких запаленнях.
Такі показання засновані на тривалому досвіді застосування, а не на клінічних дослідженнях. Якщо при прийманні чаю симптоми тримаються понад 2 тижні, а при нанесенні на шкіру понад тиждень, потрібна консультація лікаря.
Чай
Залийте 1,5–2 г подрібненої сухої трави (приблизно чайну ложку) 150 мл окропу, накрийте й настоюйте 10–15 хвилин, потім процідіть. EMA наводить для дорослих 2–3 такі чашки на день, тобто 3–6 г трави на добу[4]. Смак у чаю гіркуватий і терпкий, тож ложку меду можна вважати дипломатичним компромісом. Вечірню чашку при труднощах засинання EMA допускає як традиційне застосування, хоча в дослідженнях безсоння трапляється і серед побічних ефектів звіробою[3].
Настої
Настій і чай зі звіробою готують однаково, різниця лише в назві. Для зовнішнього застосування EMA наводить 2 г трави на 150 мл води: таким настоєм кілька разів на день промивають шкіру або змочують пов'язку[4].
Чай і настій теж містять гіперфорин. EMA вважає, що при добовій дозі гіперфорину до 1 мг і курсі до 2 тижнів клінічно значущих взаємодій не описано[4]. Скільки гіперфорину в домашньому чаї, невідомо, тому з ліками краще не експериментувати.
У формі добавок
Капсули й таблетки містять сухий екстракт, стандартизований за гіперицином. Для лікування легкої й помірної депресії EMA наводить 300–600 мг екстракту 1–3 рази на день, тобто 600–1800 мг на добу. Ефекту слід чекати протягом 4 тижнів, і якщо симптоми не минають, потрібно звернутися до лікаря[4]. Спиртові настоянки дозують у мілілітрах: для настоянки 1:5 це 1–1,5 мл, а для 1:10 це 2–4 мл тричі на день.
Для більшості дорослих, які не приймають ліків, звіробій вважають безпечним протягом 12 тижнів, а деякі дослідження свідчать про безпечне застосування до року й довше[3]. Міф: звіробій треба пити курсами з перервами, бо інакше виникне залежність. Насправді: даних про залежність від звіробою немає, а EMA пов'язує тривалість застосування з ефектом і станом людини, а не з «відпочинком» від трави[4]. Припиняти лікування депресії, зокрема звіробоєм, краще поступово й разом з лікарем.
Для догляду за шкірою
Олію звіробою, червону від гіперицину, традиційно готують, заливаючи свіжі квітки рослинною олією й настоюючи 2–3 тижні[1]. EMA допускає нанесення нерозведеної олійної витяжки на шкіру при подряпинах, дрібних ранах і легких запаленнях, як-от сонячний опік. Під час лікування оброблені ділянки слід берегти від яскравого сонця, а якщо з'явилися ознаки інфекції рани, потрібен лікар[4].
Олійний екстракт підходить і для догляду за подразненою чи сухою шкірою: у дослідженні креми з ним відновлювали зволоженість шкіри після подразнення[5]. Глибокі, брудні чи інфіковані рани й великі опіки потребують медичної допомоги, а не домашньої олії.
Для здоров'я кишківника
Звіробій не має доведеної користі для мікробіому кишківника. EMA визнає чай і стабілізований сік свіжої трави лише традиційними засобами при легкому дискомфорті в животі: для чаю це 2 г трави на 150 мл окропу двічі на день[4].
При синдромі подразненого кишківника звіробій перевірили в рандомізованому дослідженні, і він виявився навіть менш ефективним за плацебо[26]. Тож основним засобом для здоров'я кишківника звіробій бути не може. До того ж розлади травлення належать до його ж побічних ефектів.
Підсумок
Звіробій є однією з небагатьох трав, чия дія при легкій і помірній депресії підтверджена метааналізами: стандартизовані екстракти діють приблизно як антидепресанти групи СІЗЗС. При тяжкій депресії, ПМС, ОКР і синдромі подразненого кишківника користі не доведено. Дані щодо менопаузи й загоєння шкіри попередні. Головна небезпека звіробою полягає у взаємодіях: він послаблює дію гормональних контрацептивів, варфарину, імуносупресантів, ліків від ВІЛ і протипухлинних препаратів, а з антидепресантами може спричинити серотоніновий синдром. Вагітним, жінкам, які годують груддю, дітям і людям з біполярним розладом звіробій не рекомендований. Тож навіть чашку звіробійного чаю варто погодити з лікарем, якщо ви приймаєте будь-які ліки.
Джерела26
- Огляд. Звіробій звичайний — Вікіпедія.
- Огляд. Péli ER. та ін. Primary and Hepatogenous Photosensitization in Livestock: A Review of Plant-Derived Phototoxins and Veterinary Implications. Vet Sci, 2026.
- St. John’s Wort: Usefulness and Safety. NIH.
- Настанова. EMA
- Дослідження. Arsić I. та ін. Estimation of dermatological application of creams with St. John's Wort oil extracts. Molecules, 2011.
- Мета-аналіз. Linde K. та ін. St John's wort for major depression. Cochrane Database Syst Rev, 2008.
- Мета-аналіз. Ng QX. та ін. Clinical use of Hypericum perforatum (St John's wort) in depression: A meta-analysis. J Affect Disord, 2017.
- Дослідження. Davidson JR. та ін. Effect of Hypericum perforatum (St John's wort) in major depressive disorder: a randomized controlled trial. JAMA, 2002.
- Treatment - Depression in adults. NHS.
- Мета-аналіз. Liu YR. та ін. Hypericum perforatum L. preparations for menopause: a meta-analysis of efficacy and safety. Climacteric, 2014.
- Дослідження. Eatemadnia A. та ін. The effect of Hypericum perforatum on postmenopausal symptoms and depression: A randomized controlled trial. Complement Ther Med, 2019.
- Дослідження. Canning S. та ін. The efficacy of Hypericum perforatum (St John's wort) for the treatment of premenstrual syndrome: a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. CNS Drugs, 2010.
- Огляд. Dante G. та ін. Herbal treatments for alleviating premenstrual symptoms: a systematic review. J Psychosom Obstet Gynaecol, 2011.
- Дослідження. Samadi S. та ін. The effect of Hypericum perforatum on the wound healing and scar of cesarean. J Altern Complement Med, 2010.
- Дослідження. Mansouri P. та ін. The impact of topical Saint John's Wort (Hypericum perforatum) treatment on tissue tumor necrosis factor-alpha levels in plaque-type psoriasis: A pilot study. J Postgrad Med, 2017.
- Огляд. Yücel A. та ін. Effect of St.John's wort (Hypericum perforatum) oily extract for the care and treatment of pressure sores; a case report. J Ethnopharmacol, 2017.
- Дослідження. Kobak KA. та ін. St John's wort versus placebo in obsessive-compulsive disorder: results from a double-blind study. Int Clin Psychopharmacol, 2005.
- Огляд. Schulz V. Safety of St. John's Wort extract compared to synthetic antidepressants. Phytomedicine, 2006.
- Огляд. Patel S. та ін. Hypertensive crisis associated with St. John's Wort. Am J Med, 2002.
- Огляд. Bostock E. та ін. Mania Associated With Herbal Medicines, Other Than Cannabis: A Systematic Review and Quality Assessment of Case Reports. Front Psychiatry, 2018.
- Дослідження. Brockmöller J. та ін. Hypericin and pseudohypericin: pharmacokinetics and effects on photosensitivity in humans. Pharmacopsychiatry, 1997.
- Огляд. Irefin S. та ін. A possible cause of cardiovascular collapse during anesthesia: long-term use of St. John's Wort. J Clin Anesth, 2000.
- Мета-аналіз. Berry-Bibee EN. та ін. Co-administration of St. John's wort and hormonal contraceptives: a systematic review. Contraception, 2016.
- Огляд. Nicolussi S. та ін. Clinical relevance of St. John's wort drug interactions revisited. Br J Pharmacol, 2020.
- Дослідження. Kolding L. та ін. Hypericum perforatum use during pregnancy and pregnancy outcome. Reprod Toxicol, 2015.
- Дослідження. Saito YA. та ін. A randomized, double-blind, placebo-controlled trial of St John's wort for treating irritable bowel syndrome. Am J Gastroenterol, 2010.
