Назва рослини звучить грізно, і на те є причина. Вівці, коні й корови, які з'їли багато звіробою, отруюються, причому найчастіше страждають тварини з білою шерстю: на сонці на їхній шкірі з'являються запалення й свербіж[1]. Ветеринари називають це первинною фотосенсибілізацією, і винна в ній червона речовина гіперицин[2]. У людей при звичайних дозах таке трапляється рідко, але звіробій має й інший прихований талант: він пришвидшує роботу ферментів печінки і цим послаблює дію багатьох ліків. Через це про звіробій варто знати більше, ніж про будь-яку іншу трав'яну полицю в аптеці.

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum) є квітучою рослиною з яскраво-жовтими квітками. Його здавна застосовували в грецькій, ісламській і китайській традиційній медицині: при пригніченому настрої, виразках шлунка, застуді та для загоєння ран[3]. Траву додавали до настоїв, олійних витяжок і мазей. В Україні в народі його називають також стокровицею, заячою крівцею і святоянським зіллям[1].

Сьогодні звіробій найчастіше рекламують як засіб від депресії, а також при симптомах менопаузи, а зовнішньо для ран і подразненої шкіри[3].

Коротко: Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) визнає стандартизовані сухі екстракти звіробою лікарським засобом при легких і помірних депресивних епізодах, а чай, олію й настоянки вважає традиційними засобами, дія яких спирається на багаторічний досвід застосування[4].

Опис

Цей вид, який ще називають звіробоєм продірявленим, є багаторічною трав'янистою рослиною заввишки 30–60 см з дрібними жовтими квітками. Цвіте він з червня, а англійська назва St John's wort пов'язана зі святом Івана Хрестителя наприкінці червня, коли рослина саме розпускається[3]. Подивіться листок на світло: він ніби проколотий голкою, хоча жоден кравець тут не винен. Ці прозорі «дірочки» є залозками з олією, звідси й латинське perforatum. На пелюстках є чорно-бурі крапки[1]. Звіробій росте в Європі та Азії, в Україні поширений по всій території.

Як лікарську сировину використовують квітучі верхівки рослини: квітки, листя й стебла. Їх збирають на початку цвітіння й сушать за температури до 40 °C[1].

До складу звіробою входять[4]:

  • Гіперицин і псевдогіперицин. Червоні пігменти, за якими стандартизують екстракти. Саме вони відповідають за підвищену чутливість до сонця.
  • Гіперфорин. Найважливіша речовина для дії на настрій і водночас головний «винуватець» взаємодій з ліками.
  • Флавоноїди. Їх у траві близько 4%[1], у лабораторних дослідженнях вони діють як антиоксиданти й теж роблять внесок у дію екстракту.
  • Ефірна олія. Її небагато, близько 0,1%, вона містить пінен, мірцен і цинеол[1]. Протимікробну дію олійних витяжок звіробою показано в лабораторії[5].

Завдяки такому складу звіробій використовують у фітотерапії, для виготовлення настоянок, олій і лікарських засобів, частина з яких відпускається без рецепта.

Ефект звіробою для здоров'я

Звіробій є однією з найвивченіших лікарських рослин. У лабораторних дослідах його екстракт гальмує зворотне захоплення нервовими клітинами трьох речовин-посередників, серотоніну, дофаміну й норадреналіну, тобто діє подібно до синтетичних антидепресантів[4]. Свій внесок роблять гіперицини, гіперфорин і флавоноїди.

Лікування депресії

Тут доказів найбільше. Кокранівський огляд 29 досліджень з 5489 учасниками показав, що екстракти звіробою при великій депресії діють краще за плацебо і приблизно так само, як стандартні антидепресанти, а побічних ефектів спричиняють менше[6]. Метааналіз 27 досліджень з 3808 пацієнтами порівнював звіробій із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), найпоширенішою групою сучасних антидепресантів. При легкій і помірній депресії частка людей, яким стало краще, була однаковою, а лікування звіробоєм кидали рідше[7]. Усі ці дослідження тривали від 4 до 12 тижнів, тож про довше застосування даних мало.

Міф: звіробій допомагає від будь-якої депресії. Насправді: у великому дослідженні людей з помірно тяжкою депресією звіробій не перевершив плацебо[8]. Чи допомагає він при тяжкій депресії та високому ризику суїциду, невідомо[7]. NHS зазначає, що лікарі в Британії звіробій не рекомендують: кількість активних речовин різниться між марками й навіть партіями, тож передбачити ефект неможливо[9].

Читайте:

Полегшення симптомів менопаузи

Метааналіз рандомізованих досліджень показав, що препарати звіробою, самостійно чи разом з іншими травами, зменшують симптоми менопаузи краще за плацебо, а побічні ефекти траплялися так само часто, як у групі плацебо[10]. У рандомізованому дослідженні 80 жінок у постменопаузі (завершили 70) звіробій зменшив частоту й силу припливів та прояви депресії порівняно з контрольною групою[11]. Проте досліджень мало, а вибірки невеликі, тому Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH) називає ці дані попередніми[3]. Схожу репутацію серед трав для менопаузи має клопогін.

Передменструальний синдром (ПМС)

У рандомізованому дослідженні звіробій полегшував найпоширеніші фізичні й поведінкові симптоми передменструального синдрому (ПМС), але на настрій і біль не впливав[12].

Однак систематичний огляд рослинних засобів при ПМС не виявив різниці між звіробоєм і плацебо. Найкращі результати серед трав там мав вітекс священний[13]. Тож користь звіробою при ПМС залишається недоведеною.

Загоєння шкіри

Олія звіробою є одним із найдавніших народних засобів для ран і опіків. Невеликі дослідження обнадійливі: у жінок після кесаревого розтину мазь зі звіробоєм пришвидшувала загоєння рани, зменшувала рубець, біль і свербіж порівняно з плацебо[14]. У пілотному дослідженні при бляшковому псоріазі мазь зменшувала почервоніння, лущення й товщину бляшок[15]. Олійний екстракт описано і при пролежнях, але лише в окремих клінічних випадках[16]. У добровольців креми з олією звіробою за тиждень знімали штучно спричинене подразнення шкіри[5].

Проте ці дослідження невеликі, тож NCCIH не вважає користь для ран доведеною[3]. EMA визнає олію звіробою лише традиційним засобом при легких запаленнях шкіри, як-от сонячний опік, і для загоєння дрібних ран[4].

Підтримка нервової системи

Чи зменшує звіробій тривожність, вивчено мало. Невелика кількість досліджень свідчить про можливу користь при соматичному симптоматичному розладі, коли людину сильно тривожать тілесні відчуття[3]. При обсесивно-компульсивному розладі (ОКР) звіробій перевірили в подвійному сліпому дослідженні 60 пацієнтів: за 12 тижнів він подіяв не краще за плацебо[17]. Згадки про користь при сезонній депресії поодинокі, і переконливих досліджень на цю тему немає.

Звіробій має добрі докази лише при легкій і помірній депресії. Для інших станів дані слабкі або суперечливі, а взаємодії з ліками можуть бути небезпечними, тому перед застосуванням варто порадитися з лікарем чи фармацевтом.

Реклама

Безпека та побічні ефекти

Більшість побічних реакцій звіробою легкі, але трапляються й серйозні, переважно через взаємодію з ліками.

Поширені побічні ефекти

Побічні ефекти виникають нечасто. У чотирьох великих спостереженнях за 14 245 пацієнтами їх фіксували в 0,1–2,4% людей, тобто щонайменше вдесятеро рідше, ніж при синтетичних антидепресантах[18]. До них належать[4][3]:

  • Розлади травлення: нудота, біль у животі, діарея
  • Втома
  • Неспокій, збудження, проблеми зі сном
  • Алергічні реакції на шкірі
  • Запаморочення
  • Сплутаність свідомості (описана здебільшого при передозуванні)
  • Сухість у роті
  • Порушення сексуальної функції
  • Поколювання, печіння чи підвищена чутливість шкіри на сонці, особливо у світлошкірих людей

Серйозні реакції трапляються рідко, але звіробій може спричинити:

  • Гіпертензивний криз, різке підвищення тиску; такий випадок описано, зокрема, після їжі, багатої на тирамін (витримані сири, вино)[19]
  • Манію, стан патологічно піднесеного настрою й збудження; в огляді випадків манії, пов'язаних з травами, звіробій трапився найчастіше, у 14 з 35 описів[20]
  • Судоми й сплутаність свідомості при великому передозуванні, понад 4,5 г сухого екстракту на день[4]
  • Підвищену фоточутливість, тобто реакцію шкіри на сонце, схожу на сильний опік. У добровольців 1800 мг екстракту на день протягом 15 днів помірно підвищували чутливість до ультрафіолету А, а одноразова доза 3600 мг давала лише незначний ефект[21]
  • Серцево-судинний колапс, тобто різке падіння тиску під час наркозу; описано поодинокий випадок у людини, яка довго приймала звіробій[22]

Взаємодія з ліками

Звіробій може послаблювати дію багатьох ліків, зокрема життєво важливих[3][4]:

  • Антидепресанти. Разом із СІЗЗС (сертраліном, пароксетином) та іншими препаратами, що діють на серотонін, звіробій може спричинити серотоніновий синдром. Дію деяких антидепресантів, як-от амітриптиліну й бупропіону, він послаблює.
  • Гормональні контрацептиви. Комбіновані оральні контрацептиви, у побуті «протизаплідні таблетки», втрачають надійність: огляд досліджень показав частіші міжменструальні кровотечі й ознаки овуляції на тлі звіробою[23]. EMA радить жінкам, які приймають гормональні контрацептиви, додатково користуватися іншим методом захисту.
  • Циклоспорин, такролімус та інші імуносупресанти. Ці ліки запобігають відторгненню пересаджених органів. Ще 2000 року через взаємодію з циклоспорином у двох пацієнтів після пересадки серця виникло гостре відторгнення[24].
  • Серцеві препарати: дигоксин та івабрадин.
  • Антиретровірусні препарати (ліки від ВІЛ): індинавір, невірапін та інші.
  • Протипухлинні препарати: іринотекан, іматиніб, доцетаксел.
  • Варфарин та інші кумаринові антикоагулянти. Звіробій знижує їхню дію, і ризик тромбів зростає. EMA прямо забороняє таке поєднання.
  • Статини. Знижується ефективність деяких із них, зокрема симвастатину.
  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати: фенітоїн і карбамазепін.

Ці взаємодії пояснюються тим, що гіперфорин «вмикає» ферменти печінки (насамперед CYP3A4) і білок-насос P-глікопротеїн, які пришвидшують виведення ліків, тож їхня концентрація в крові падає[24]. Чим більше гіперфорину в препараті, тим сильніший ефект. Після припинення приймання звіробою ферменти повертаються до норми приблизно за тиждень, тому перед плановою операцією про звіробій треба сказати анестезіологу[4].

Міф: трава натуральна, тому її можна пити з будь-якими ліками. Насправді: NCCIH вважає взаємодії звіробою з ліками чітко доведеними й іноді небезпечними для життя[3], а NHS попереджає про серйозні проблеми при поєднанні з протисудомними препаратами, антикоагулянтами, антидепресантами й контрацептивами[9].

Серотоніновий синдром може бути небезпечним для життя. Його ознаки: тахікардія (прискорене серцебиття), пітливість, гарячка, діарея, збудження, дезорієнтація, тремтіння й посмикування м'язів[4], а також підвищений артеріальний тиск (артеріальна гіпертензія) і галюцинації. Якщо такі симптоми з'явилися, негайно викликайте швидку допомогу (103 або 112).

Запобіжні заходи

  • Алергія. Звіробій протипоказаний, якщо у вас уже була алергія на нього[4].
  • Вагітність. EMA не рекомендує звіробій вагітним: безпечність не встановлена, і в дослідах на тваринах виявлено ознаки шкоди для плода[4]. У данській когорті вад розвитку серед 38 вагітностей зі звіробоєм було 8,1% проти 3,3% у загальній групі, але це лише три випадки, і різниця статистично незначуща[25].
  • Годування груддю. У немовлят, чиї матері приймали звіробій, описано кольки, сонливість і млявість[3]. EMA не рекомендує його під час годування.
  • Літні люди. У людей похилого віку ризик взаємодій вищий, бо вони частіше приймають кілька ліків одночасно. EMA радить усім, хто приймає рецептурні препарати, порадитися з лікарем чи фармацевтом перед застосуванням звіробою[4].
  • Діти. Всередину звіробій не рекомендують до 18 років, а на шкіру до 12 років, бо даних про безпечність немає[4].
  • Біполярний розлад. Через ризик манії людям із біполярним розладом звіробій самостійно приймати не можна[20].
  • Сонце. Під час курсу варто уникати інтенсивного ультрафіолету, зокрема солярію[4].

Звіробій діє як справжні ліки, тому й обережності потребує такої ж. Якщо ви приймаєте будь-які препарати, вагітні, годуєте груддю або маєте тяжку депресію, спершу порадьтеся з лікарем.

Способи вживання

У кулінарії звіробій майже не використовують, зате у фітотерапії він має багато форм.

Лікувальні властивості

Як традиційні засоби EMA описує такі форми звіробою[4]:

  • Чай (настій). Традиційно при тимчасовій розумовій втомі, легкому дискомфорті в животі, а також при нервовому неспокої з труднощами засинання.
  • Настоянки й олійні витяжки. Настоянки приймають всередину, а олію наносять на шкіру при дрібних ранах і легких запаленнях.

Такі показання засновані на тривалому досвіді застосування, а не на клінічних дослідженнях. Якщо при прийманні чаю симптоми тримаються понад 2 тижні, а при нанесенні на шкіру понад тиждень, потрібна консультація лікаря.

Чай

Залийте 1,5–2 г подрібненої сухої трави (приблизно чайну ложку) 150 мл окропу, накрийте й настоюйте 10–15 хвилин, потім процідіть. EMA наводить для дорослих 2–3 такі чашки на день, тобто 3–6 г трави на добу[4]. Смак у чаю гіркуватий і терпкий, тож ложку меду можна вважати дипломатичним компромісом. Вечірню чашку при труднощах засинання EMA допускає як традиційне застосування, хоча в дослідженнях безсоння трапляється і серед побічних ефектів звіробою[3].

Настої

Настій і чай зі звіробою готують однаково, різниця лише в назві. Для зовнішнього застосування EMA наводить 2 г трави на 150 мл води: таким настоєм кілька разів на день промивають шкіру або змочують пов'язку[4].

Чай і настій теж містять гіперфорин. EMA вважає, що при добовій дозі гіперфорину до 1 мг і курсі до 2 тижнів клінічно значущих взаємодій не описано[4]. Скільки гіперфорину в домашньому чаї, невідомо, тому з ліками краще не експериментувати.

У формі добавок

Капсули й таблетки містять сухий екстракт, стандартизований за гіперицином. Для лікування легкої й помірної депресії EMA наводить 300–600 мг екстракту 1–3 рази на день, тобто 600–1800 мг на добу. Ефекту слід чекати протягом 4 тижнів, і якщо симптоми не минають, потрібно звернутися до лікаря[4]. Спиртові настоянки дозують у мілілітрах: для настоянки 1:5 це 1–1,5 мл, а для 1:10 це 2–4 мл тричі на день.

Для більшості дорослих, які не приймають ліків, звіробій вважають безпечним протягом 12 тижнів, а деякі дослідження свідчать про безпечне застосування до року й довше[3]. Міф: звіробій треба пити курсами з перервами, бо інакше виникне залежність. Насправді: даних про залежність від звіробою немає, а EMA пов'язує тривалість застосування з ефектом і станом людини, а не з «відпочинком» від трави[4]. Припиняти лікування депресії, зокрема звіробоєм, краще поступово й разом з лікарем.

Для догляду за шкірою

Олію звіробою, червону від гіперицину, традиційно готують, заливаючи свіжі квітки рослинною олією й настоюючи 2–3 тижні[1]. EMA допускає нанесення нерозведеної олійної витяжки на шкіру при подряпинах, дрібних ранах і легких запаленнях, як-от сонячний опік. Під час лікування оброблені ділянки слід берегти від яскравого сонця, а якщо з'явилися ознаки інфекції рани, потрібен лікар[4].

Олійний екстракт підходить і для догляду за подразненою чи сухою шкірою: у дослідженні креми з ним відновлювали зволоженість шкіри після подразнення[5]. Глибокі, брудні чи інфіковані рани й великі опіки потребують медичної допомоги, а не домашньої олії.

Для здоров'я кишківника

Звіробій не має доведеної користі для мікробіому кишківника. EMA визнає чай і стабілізований сік свіжої трави лише традиційними засобами при легкому дискомфорті в животі: для чаю це 2 г трави на 150 мл окропу двічі на день[4].

При синдромі подразненого кишківника звіробій перевірили в рандомізованому дослідженні, і він виявився навіть менш ефективним за плацебо[26]. Тож основним засобом для здоров'я кишківника звіробій бути не може. До того ж розлади травлення належать до його ж побічних ефектів.

Підсумок

Звіробій є однією з небагатьох трав, чия дія при легкій і помірній депресії підтверджена метааналізами: стандартизовані екстракти діють приблизно як антидепресанти групи СІЗЗС. При тяжкій депресії, ПМС, ОКР і синдромі подразненого кишківника користі не доведено. Дані щодо менопаузи й загоєння шкіри попередні. Головна небезпека звіробою полягає у взаємодіях: він послаблює дію гормональних контрацептивів, варфарину, імуносупресантів, ліків від ВІЛ і протипухлинних препаратів, а з антидепресантами може спричинити серотоніновий синдром. Вагітним, жінкам, які годують груддю, дітям і людям з біполярним розладом звіробій не рекомендований. Тож навіть чашку звіробійного чаю варто погодити з лікарем, якщо ви приймаєте будь-які ліки.

Джерела26
  1. Огляд. Звіробій звичайний — Вікіпедія.
  2. Огляд. Péli ER. та ін. Primary and Hepatogenous Photosensitization in Livestock: A Review of Plant-Derived Phototoxins and Veterinary Implications. Vet Sci, 2026.
  3. St. John’s Wort: Usefulness and Safety. NIH.
  4. Настанова. EMA
  5. Дослідження. Arsić I. та ін. Estimation of dermatological application of creams with St. John's Wort oil extracts. Molecules, 2011.
  6. Мета-аналіз. Linde K. та ін. St John's wort for major depression. Cochrane Database Syst Rev, 2008.
  7. Мета-аналіз. Ng QX. та ін. Clinical use of Hypericum perforatum (St John's wort) in depression: A meta-analysis. J Affect Disord, 2017.
  8. Дослідження. Davidson JR. та ін. Effect of Hypericum perforatum (St John's wort) in major depressive disorder: a randomized controlled trial. JAMA, 2002.
  9. Treatment - Depression in adults. NHS.
  10. Мета-аналіз. Liu YR. та ін. Hypericum perforatum L. preparations for menopause: a meta-analysis of efficacy and safety. Climacteric, 2014.
  11. Дослідження. Eatemadnia A. та ін. The effect of Hypericum perforatum on postmenopausal symptoms and depression: A randomized controlled trial. Complement Ther Med, 2019.
  12. Дослідження. Canning S. та ін. The efficacy of Hypericum perforatum (St John's wort) for the treatment of premenstrual syndrome: a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. CNS Drugs, 2010.
  13. Огляд. Dante G. та ін. Herbal treatments for alleviating premenstrual symptoms: a systematic review. J Psychosom Obstet Gynaecol, 2011.
  14. Дослідження. Samadi S. та ін. The effect of Hypericum perforatum on the wound healing and scar of cesarean. J Altern Complement Med, 2010.
  15. Дослідження. Mansouri P. та ін. The impact of topical Saint John's Wort (Hypericum perforatum) treatment on tissue tumor necrosis factor-alpha levels in plaque-type psoriasis: A pilot study. J Postgrad Med, 2017.
  16. Огляд. Yücel A. та ін. Effect of St.John's wort (Hypericum perforatum) oily extract for the care and treatment of pressure sores; a case report. J Ethnopharmacol, 2017.
  17. Дослідження. Kobak KA. та ін. St John's wort versus placebo in obsessive-compulsive disorder: results from a double-blind study. Int Clin Psychopharmacol, 2005.
  18. Огляд. Schulz V. Safety of St. John's Wort extract compared to synthetic antidepressants. Phytomedicine, 2006.
  19. Огляд. Patel S. та ін. Hypertensive crisis associated with St. John's Wort. Am J Med, 2002.
  20. Огляд. Bostock E. та ін. Mania Associated With Herbal Medicines, Other Than Cannabis: A Systematic Review and Quality Assessment of Case Reports. Front Psychiatry, 2018.
  21. Дослідження. Brockmöller J. та ін. Hypericin and pseudohypericin: pharmacokinetics and effects on photosensitivity in humans. Pharmacopsychiatry, 1997.
  22. Огляд. Irefin S. та ін. A possible cause of cardiovascular collapse during anesthesia: long-term use of St. John's Wort. J Clin Anesth, 2000.
  23. Мета-аналіз. Berry-Bibee EN. та ін. Co-administration of St. John's wort and hormonal contraceptives: a systematic review. Contraception, 2016.
  24. Огляд. Nicolussi S. та ін. Clinical relevance of St. John's wort drug interactions revisited. Br J Pharmacol, 2020.
  25. Дослідження. Kolding L. та ін. Hypericum perforatum use during pregnancy and pregnancy outcome. Reprod Toxicol, 2015.
  26. Дослідження. Saito YA. та ін. A randomized, double-blind, placebo-controlled trial of St John's wort for treating irritable bowel syndrome. Am J Gastroenterol, 2010.