Синдром Кушинга виникає тоді, коли організм довго перебуває під дією надлишкового кортизолу, і через це змінюється робота багатьох систем тіла.

Кортизол бере участь у багатьох процесах — від підтримання енергії до реакції організму на навантаження. Коли його рівень виходить за межі звичного ритму, змінюється робота обміну речовин, судин і нервової системи. Такий стан не виникає раптово: він формується поступово, і перші зміни можуть залишатися непомітними.

Що таке синдром Кушинга

Синдром Кушинга — це стан, за якого в організмі тривалий час циркулює надлишок кортизолу. Підвищений рівень цього гормону не залишається локальним явищем, адже кортизол впливає на обмін речовин, тиск, рівень глюкози, реакції імунної системи та роботу серцево-судинної системи. Коли його забагато, організм переходить до іншого режиму функціонування, і зміни торкаються різних органів одночасно.

Іноді синдром пов’язаний із прийомом лікарських засобів, але може виникати й через пухлини, що впливають на вироблення гормонів. Через це інколи плутають синдром Кушинга та хворобу Кушинга: перший охоплює ширше коло причин, тоді як другий стосується конкретно аденоми гіпофіза, яка змушує організм продукувати надлишкову кількість адренокортикотропного гормону.

Кортизол допомагає перетворювати білки, жири та вуглеводи на енергію, підтримує артеріальний тиск, контролює рівень глюкози та впливає на реакції організму під час стресу. Також кортизол знижує активність імунної системи, і за його тривалого надлишку ця дія стає помітною у повсякденному житті. Коли високий рівень гормону зберігається довго, формується стійкий комплекс проявів, який і називають синдромом Кушинга. Стан зазвичай не передається у спадок, хоча окремі випадки можуть бути пов’язані з генетичними змінами.

Причини

Синдром Кушинга формується тоді, коли в організмі тривалий час зберігається надлишок кортизолу. Джерела цього надлишку можуть бути різними: від гіперпродукції адренокортикотропного гормону (АКТГ) до впливу лікарських засобів або пухлин, що порушують роботу ендокринних залоз. 

Хвороба Кушинга

Хвороба Кушинга є однією з причин синдрому і пов’язана з аденомою гіпофіза. Це доброякісна пухлина, яка продукує надлишкову кількість АКТГ. Високий рівень АКТГ стимулює наднирники до посиленого виділення кортизолу, і саме цей механізм лежить в основі симптомів. У частини випадків аденома формується на тлі генетичних змін, однак найчастіше причина її виникнення залишається невідомою.

Хвороба частіше з’являється у дорослих віком 20–50 років, але може виникати і в дітей [джерело]. За статистичними оцінками, вона трапляється приблизно у 10–15 людей на мільйон населення [джерело]. Серед дорослих пацієнтів переважають жінки, які становлять майже сім з десяти випадків [джерело].

Синдром Кушинга, не пов’язаний із хворобою

Найпоширеніша причина синдрому Кушинга — тривале застосування великих доз глюкокортикоїдних препаратів [джерело]. Такі дози потрібні при ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, астмі або після трансплантацій. Ін’єкційні кортикостероїди, які використовують при болю в суглобах, хребті чи бурситі, також можуть спричинити підвищення кортизолу. Коли джерелом синдрому є не медикаменти, приблизно сім з десяти випадків пояснюються саме хворобою Кушинга [джерело].

Синдром може розвиватися й через пухлини наднирників або новоутворення, що продукують АКТГ поза гіпофізом. Такі пухлини можуть локалізуватися в легенях або інших органах і спричинювати той самий гормональний каскад, що й аденома гіпофіза.

Псевдосиндром Кушинга

Є стани, за яких ознаки нагадують синдром Кушинга, але лабораторні показники не підтверджують надлишок кортизолу [джерело]. До таких станів належать:

Псевдосиндром не є гормональним захворюванням, але його прояви можуть вводити в оману під час первинного обстеження.

Як виникає синдром Кушинга

Стан формується через порушення роботи ендокринної системи, у якій гормони взаємно впливають один на одного. Кожна залоза має свою функцію, але працюють вони узгоджено, тому надлишок одного гормону відразу змінює роботу інших ланок. У цій системі ключову роль відіграють наднирники, гіпофіз, щитоподібна та паращитоподібні залози, підшлункова залоза, а також яєчники або яєчка, залежно від статі.

Кортизол виробляють наднирники. Коли кортизол довго залишається підвищеним, щоденна регуляція багатьох процесів в організмі порушується, і це поступово приводить до появи ознак синдрому Кушинга. Дисбаланс виникає не через короткі коливання рівня гормону, а через тривалу його надмірну продукцію або надходження в організм.

Типи синдрому Кушинга

Синдром Кушинга має два основні варіанти розвитку — екзогенний і ендогенний. Вони відрізняються джерелом надлишкового кортизолу: у першому випадку гормон надходить унаслідок лікування, у другому — виробляється самим організмом. Обидва варіанти супроводжуються однаковим механізмом підвищення кортизолу, але причини їх формування різні.

Екзогенний синдром Кушинга

Екзогенний тип пов’язаний із зовнішнім надходженням глюкокортикоїдів у високих дозах. У цьому випадку організм отримує гормональні речовини ззовні, тому кортизол у крові підвищується не через власну продукцію, а через лікувальні препарати.

До глюкокортикоїдів, що здатні викликати екзогенний синдром Кушинга, належать:

  • Преднізон
  • Дексаметазон
  • Метилпреднізолон.

Стероїдні креми, що застосовуються при екземі, та інгаляційні стероїди, які використовують при астмі, не асоціюються з підвищенням ризику синдрому Кушинга через значно менший системний вплив.

Ендогенний синдром Кушинга

Ендогенний варіант пов’язаний із тим, що кортизол виробляється наднирниками у надлишковій кількості. Це може бути наслідком хвороби Кушинга або пухлин наднирників, а також пухлин підшлункової залози, щитоподібної залози, тимуса чи легень, які продукують АКТГ. Коли гормон надходить із цих джерел, наднирники посилюють вироблення кортизолу, і формується той самий гормональний дисбаланс, що й при інших типах синдрому.

Симптоми

Симптоми синдрому Кушинга залежать від причини та тривалості підвищення кортизолу. Вони зачіпають різні системи організму й можуть проявлятися поступово. У кожної людини поєднання проявів різниться, але існують характерні групи змін.

Загальні симптоми

Найчастіше відбувається збільшення маси тіла з перерозподілом жиру на ділянку живота та грудей. Обличчя стає округлим і червоніє, а на задній поверхні шиї та між лопатками може з’являтися так званий «бичачий горб». Кінцівки при цьому залишаються відносно тонкими, що створює виразний контраст із тулубом. М’язова слабкість може проявлятися у повсякденних рухах, коли складно піднімати руки або вставати з сидячого положення.

Зміни шкіри

Кортизол впливає на структуру шкіри, тому її стан змінюється у багатьох напрямках. До таких проявів належать [джерело]:

  • Тонка шкіра: легше пошкоджується і довше загоюється
  • Схильність до синців: навіть при незначному впливі
  • Рожево-фіолетові стрії: з’являються на животі, сідницях, кінцівках та грудях
  • Висипання у вигляді акне: локалізуються на плечах, грудях і обличчі
  • Потемніння ділянок шкіри: найчастіше навколо шиї
  • Затримка рідини у шкірі: проявляється у вигляді набряклості
  • Повільне загоєння дрібних травм: подряпин, порізів, укусів комах.

Ці зміни пов’язані з впливом кортизолу на тканини та швидкість відновлення шкіри.

М’язові, психічні та репродуктивні зміни

У жінок може з’являтися надмірний ріст волосся на обличчі та тілі, випадіння волосся на голові та огрубіння голосу. Менструальний цикл стає нерегулярним або припиняється. У чоловіків можливе зниження лібідо та еректильна дисфункція. Порушення настрою охоплюють дратівливість, різкі емоційні коливання, тривогу, депресивні прояви, панічні атаки та втрату емоційного контролю. Серед інших змін — зниження м’язової маси та розвиток остеопорозу, який підвищує ризик переломів.

Ускладнення

Тривалий надлишок кортизолу змінює роботу різних систем організму, тому до синдрому Кушинга можуть приєднуватися додаткові порушення. Вони різняться за механізмом, але всі пов’язані з впливом кортизолу на судини, обмін речовин, імунну відповідь та тканини.

До ускладнень, які можуть виникати при цьому стані, належать [джерело] [джерело]:

Ускладнення можуть проявлятися одночасно або поступово, і їх тяжкість залежить від тривалості підвищеного рівня кортизолу та реакції організму на гормональні зміни.

Діагностика

Ознаки синдрому Кушинга можуть повторювати прояви інших станів, тому на етапі діагностики важливо виключити інші причини. Коли є підозра на гормональне порушення, обстеженням займається ендокринолог. Діагностика складається з лабораторних аналізів і методів візуалізації, які допомагають визначити рівень кортизолу, джерело адренокортикотропного гормону та наявність можливих новоутворень.

Для первинної оцінки використовують такі аналізи:

  • Аналіз сечі: дозволяє виміряти добове виділення кортизолу
  • Аналіз крові: дає можливість визначити рівень гормонів у конкретний момент
  • Аналіз слини: використовується для оцінки нічного рівня кортизолу.

Якщо результати свідчать про підвищений кортизол, проводяться додаткові дослідження. МРТ застосовують для пошуку пухлини, яка може виробляти адренокортикотропний гормон або безпосередньо впливати на роботу наднирників. У складних випадках виконують інвазивне дослідження — відбір крові з нижніх петрозних синусів. Цей метод допомагає встановити, чи є джерелом адренокортикотропного гормону гіпофіз або інша ділянка організму. Під час очікування результатів може тимчасово застосовуватися метирапон, який знижує синтез кортизолу та допомагає контролювати рівень гормону.

Лікування

Лікування спрямоване на усунення джерела підвищеного кортизолу. Підхід залежить від того, чи пов’язаний синдром із хворобою Кушинга, дією глюкокортикоїдів або пухлинами, що впливають на вироблення гормонів. 

Хірургічні методи

Якщо синдром викликаний хворобою Кушинга, видаляють аденому гіпофіза. Операцію виконують через носові ходи. Коли надлишок кортизолу пов’язаний з пухлинами наднирників, підшлункової залози, легень або інших органів, видаляють відповідне новоутворення. Після операції може знадобитися тимчасовий прийом препаратів кортизолу, доки природна продукція гормону не відновиться. Хірургія є основним методом у випадках, коли джерело надлишку гормону можна усунути оперативно.

Медикаментозна терапія

Є препарати, схвалені для контролю симптомів синдрому Кушинга. До таких належать [джерело]:

  • Міфепристон
  • Пасиреотид

У деяких випадках використовують лікарські засоби, що не мають прямого призначення для лікування цього стану, але можуть зменшувати вироблення кортизолу. До них належать:

  • Кетоконазол
  • Мітотан
  • Метирапон

Якщо синдром спричинений тривалим застосуванням глюкокортикоїдів, дозування можуть знижувати поступово або замінювати на інші препарати. Самостійно припиняти лікування не можна, оскільки різке зниження рівня кортизолу може призвести до тяжких наслідків. У випадках, коли всі інші методи не дають результату, може розглядатися видалення наднирника.

Підсумок

Синдром Кушинга виникає з різних причин, але в основі завжди лежить тривало підвищений кортизол. Важливо своєчасно встановити механізм, який спричинив цей стан, адже від нього залежить і спосіб лікування, і його ефективність. Коли джерело надлишку кортизолу усувають або контролюють, організм поступово повертається до стабільнішої роботи.