Анафілаксія: небезпечна алергічна реакція

Анафілаксія — це не просто алергія. Це стан, що розвивається стрімко й може завершитися фатально без швидкої допомоги. Єдиний ефективний засіб — адреналін. Без нього шанси мінімальні.

Організм може відреагувати на алерген дуже агресивно — надмірним вивільненням хімічних речовин, які запускають ланцюгову реакцію: набряк, спазми, падіння тиску. Анафілаксія — це саме така реакція, яка може вразити одночасно дихальну, серцево-судинну й травну систему. У деяких випадках вона переходить у анафілактичний шок — стан, коли різко падає тиск і порушується кровотік до життєво важливих органів. Вона не завжди починається різко: іноді перші симптоми — лише свербіж чи висип. Але вже за кілька хвилин може знадобитися реанімація. У таких ситуаціях важливо не чекати. Якщо є підозра на анафілаксію — адреналін вводять одразу, без спостереження і без пауз. Навіть після поліпшення стану потрібна госпіталізація, адже іноді реакція повертається вдруге — через кілька годин або навіть пізніше.

Що таке анафілаксія

Анафілаксія — це найнебезпечніший варіант алергічної реакції. Вона виникає, коли імунна система сприймає нешкідливу речовину — наприклад, білок у їжі чи складник ліків — як загрозу. У відповідь організм вивільняє хімічні речовини, зокрема гістамін, які запускають каскад реакцій: набряк, спазми, падіння тиску, порушення дихання. Все це відбувається дуже швидко.

Найчастіше анафілаксію спричиняють:

• Продукти: коров’яче молоко, яйця, арахіс, морепродукти, соя, пшениця, горіхи (зокрема волоські, кеш’ю, фундук) і насіння (особливо кунжут).
• Ліки: зокрема пеніцилін, деякі нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та контрастні речовини для КТ.
• Укуси комах: бджоли, оси, шершні, джмелі.
• Латекс: матеріал у рукавичках, катетерах, пластирях тощо.

Єдиний спосіб зупинити напад анафілаксії — ввести адреналін (епінефрин). Наприклад, доступні автоінжектори, що містять саме цей препарат: EpiPen, Anapen або їхні дженерики. Інших ефективних засобів не існує. Антигістамінні препарати, як-от диметинден чи цетиризин, не замінюють адреналін і не діють достатньо швидко, щоб запобігти критичним ускладненням.

Після введення адреналіну обов’язково потрібна медична допомога. Навіть якщо симптоми зникли — це не означає, що загроза минула. Інколи реакція повертається вдруге — це явище має окрему назву й потребує окремого спостереження.

Як проявляється анафілаксія

Симптоми анафілаксії можуть початися раптово й швидко посилюватись. У більшості випадків усе починається зі шкіри — з'являється кропив’янка, свербіж або почервоніння. Але вже за кілька хвилин можуть приєднатися інші, небезпечніші прояви.

Ознаки часто охоплюють кілька систем організму одночасно:

• Шкіра та слизові: кропив’янка, почервоніння, свербіж, набряк губ, повік, язика, обличчя.
• Дихальна система: утруднене дихання, свистячі хрипи (свист при вдиху), набряк гортані, відчуття стискання в грудях.
• Травна система: нудота, блювання, біль у животі, діарея.
• Серцево-судинна система: прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, запаморочення, відчуття слабкості, знепритомнення.
• Нервова система: тривога, дезорієнтація, паніка, відчуття неминучої загрози («передчуття смерті»).

Не завжди симптоми з’являються в такому порядку. Іноді реакція починається з розладу травлення, іноді — з дихальних порушень або раптової слабкості. Особливу небезпеку становить ситуація, коли людина не має шкірних проявів, але у неї вже виникає спазм бронхів або падіння тиску — це теж анафілаксія, хоча на перший погляд її «не видно».

У більшості випадків симптоми починаються протягом 5–30 хвилин після контакту з алергеном. Але іноді реакція може затриматися — наприклад, виникнути через годину або навіть довше. Така форма вимагає ще більшої пильності, бо створює хибне враження безпеки.

Стадії анафілаксії

Анафілаксія зазвичай виникає раптово, але симптоми можуть наростати поступово. Деякі фахівці умовно поділяють її перебіг на чотири стадії, що допомагає краще розпізнавати ступінь загрози. Ці етапи можуть змінюватися дуже швидко — іноді рахунок іде на хвилини.

• Стадія 1 — легка: виникають локальні шкірні симптоми — свербіж, висип, кропив’янка, почервоніння. Людина почувається тривожно, але дихання та тиск залишаються стабільними.
• Стадія 2 — помірна: симптоми поширюються — з’являється набряк губ, язика або повік, висип стає розлитим, може виникнути легке утруднення ковтання або дискомфорт у животі.
• Стадія 3 — тяжка: з’являються проблеми з диханням, хрипи, спазм гортані, слабкий пульс, запаморочення. Саме на цьому етапі розвивається анафілактичний шок — стан, коли кров’яний тиск різко знижується, а постачання кисню до органів стає критично недостатнім.
• Стадія 4 — загрозлива для життя: людина втрачає свідомість, не може дихати самостійно, пульс відсутній або майже не відчутний. Без негайного втручання серце може зупинитися.

У деяких випадках ці стадії проходять майже миттєво — без чіткої межі між ними. Тому не варто чекати, коли ситуація перейде до наступного рівня. Якщо є перші ознаки — діємо одразу.

Причини анафілаксії

Не кожна алергічна реакція переходить у стан анафілаксії. Але деякі алергени відомі тим, що викликають саме такі тяжкі прояви. Їх можна умовно поділити на харчові продукти та всі інші тригери.

Харчові продукти, що найчастіше спричиняють анафілаксію:

• Коров’яче молоко: часта причина алергії в дітей.
• Курячі яйця: білок і жовток можуть викликати реакцію.
• Арахіс: один із найнебезпечніших харчових алергенів.
• Морепродукти: зокрема креветки й омари.
• Соя: поширений інгредієнт у багатьох продуктах.
• Пшениця: алергія на білки пшениці або глютен.
• Горіхи: кеш’ю, фундук, волоський, бразильський тощо.
• Насіння: особливо кунжут і соняшникове насіння.

Інші чинники, що можуть викликати анафілактичну реакцію:

• Медикаменти та речовини: пеніцилін, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), контрастні речовини для КТ.
• Латекс: матеріал у рукавичках, катетерах і пластирях.
• Укуси комах: бджіл, ос, шершнів і жовтих жилетів.

Що стосується пилку або інших речовин, які ми вдихаємо, то вони рідко викликають анафілаксію. Такі алергени можуть спричинити сезонні прояви, але не тяжку системну реакцію.

Фактори ризику

Не всі люди однаково схильні до розвитку анафілаксії. У деяких ризик значно вищий через стан здоров’я або історію попередніх реакцій. Розуміння цих чинників дозволяє краще оцінити загрозу й підготуватися заздалегідь.

• Наявність бронхіальної астми: особливо ускладненої або недостатньо контрольованої. У таких людей ризик утрудненого дихання при анафілаксії вищий.
• Попередня анафілактична реакція: навіть якщо вона минула легко. Наступний контакт з алергеном може спричинити більш тяжкий напад.

Алергічні реакції непередбачувані. Якщо одного разу симптоми були помірними, це не гарантує, що наступна реакція не стане небезпечною. Саме тому кожна людина з ризиком анафілаксії повинна мати при собі адреналіновий автоінжектор і вміти ним користуватись. Це правило діє незалежно від того, скільки часу минуло від попереднього епізоду або наскільки «легкою» була минула реакція.

Ускладнення та біпазна анафілаксія

Анафілаксія небезпечна не лише тим, що розвивається швидко. Вона може дати ускладнення, навіть якщо симптоми тимчасово зникають після введення адреналіну. Один із найбільш неочікуваних сценаріїв — це біпазна реакція.

Біпазна анафілаксія — це повторна хвиля симптомів, яка виникає після того, як перші ознаки ніби вже минули. Таке може трапитися як через кілька годин, так і на наступний день. За оцінками, приблизно 20% людей, які перенесли анафілаксію, стикаються з цим повторним загостренням.

Причини біпазної реакції досі не до кінця зрозумілі. Ймовірно, вони пов’язані з тим, як організм реагує на алерген у глибших шарах тканин або як швидко виводяться медичні препарати. Але однозначно відомо одне: друга хвиля може бути не менш небезпечною, ніж перша. Саме тому навіть після начебто успішного використання адреналіну потрібне обов’язкове медичне спостереження у відділенні невідкладної допомоги.

Окрім біпазної реакції, ускладнення можуть виникати в людей із хронічними хворобами серця або дихальної системи. Наприклад, у хворих на астму анафілаксія частіше перебігає важче — дихальні шляхи вже мають схильність до спазму, і додатковий набряк може швидко перекрити доступ повітря.

Діагностика

У більшості випадків анафілаксію розпізнають за клінічною картиною — тобто за зовнішніми проявами. Якщо людина раптово починає задихатися, вкривається кропив’янкою, має набряк язика або губ, скаржиться на запаморочення, і все це виникло після контакту з потенційним алергеном — це вже підстава запідозрити анафілаксію. В такій ситуації рахунок іде на хвилини, і діагноз встановлюється не в лабораторії, а біля ліжка пацієнта.

Після стабілізації стану важливо звернутися до алерголога. Саме він зможе визначити, що саме спричинило реакцію, і як цього уникати в майбутньому. Це ключовий етап для запобігання повторним епізодам.

Алерголог може запропонувати:

• Шкірний тест: невелику кількість можливого алергену наносять на шкіру, після чого оцінюють реакцію. Процедура проводиться під медичним наглядом.
• Аналіз крові: перевірка рівня специфічних імуноглобулінів (IgE) до певних речовин. Метод підходить тим, кому не можна проводити шкірні проби.

Навіть якщо перша реакція була помірною або швидко минула, вона заслуговує на увагу. Наступного разу симптоми можуть бути значно важчими. Візит до алерголога — це не пересторога, а безпека на майбутнє.

Невідкладна допомога

При анафілаксії час грає ключову роль. Якщо у людини з’являються ознаки такої реакції — зволікати не можна. Адреналін має бути введений негайно. Але часто люди навколо не впевнені, що саме відбувається. Тому важливо вміти розпізнати основні симптоми.

Ознаки, що можуть свідчити про анафілаксію:

• Раптовий набряк губ, язика або обличчя: особливо якщо супроводжується утрудненим мовленням чи диханням.
• Свистячі хрипи, нестача повітря, задишка: з’являються раптово.
• Кропив’янка або висип по тілу: часто супроводжується свербежем.
• Блювання, біль у животі, діарея: ознаки з боку травної системи.
• Слабкий пульс, запаморочення, втрата свідомості: можуть вказувати на падіння тиску.

Якщо є автоінжектор з адреналіном — його слід негайно використати, не знімаючи одягу. Ін’єкцію вводять у зовнішню частину стегна. Після цього — викликати швидку або негайно вирушити до лікарні.

Якщо інжектора немає, а симптоми прогресують — телефонуйте 103. Медична допомога обов’язкова. У важких випадках може знадобитися серцево-легенева реанімація, особливо якщо людина перестає дихати або втрачає свідомість. До приїзду медиків слід підтримувати дихальні шляхи відкритими й перевіряти пульс.

Як допомогти до прибуття швидкої:

• Якщо людина при свідомості та дихає: покладіть горизонтально, ноги трохи підняти — це покращить кровообіг.
• Якщо людині важко дихати: допоможіть їй сісти, спираючись на щось — це полегшить дихання.
• Якщо людина знепритомніла: обережно покладіть її на бік, відкрийте дихальні шляхи, закиньте голову назад.

Навіть якщо після введення адреналіну стан покращився, не можна залишати людину без нагляду. Існує ризик повторної реакції через кілька годин. Тому завжди потрібне спостереження в лікарні.

Як лікується анафілаксія

Єдиний спосіб зупинити розвиток анафілаксії — це введення адреналіну. Він діє швидко: зменшує набряк, розширює дихальні шляхи, підвищує тиск і підтримує циркуляцію крові. Адреналін вводиться внутрішньом’язово у зовнішню поверхню стегна, переважно через автоінжектор.

Наприклад, доступні препарати у формі автоінжектора: EpiPen, Anapen або їх дженерики. Вони приблизно розміром із маркер і створені для самостійного застосування. Якщо вам або дитині призначили інжектор, його потрібно завжди мати при собі.

У деяких випадках однієї ін'єкції може бути недостатньо. Якщо через 5–15 хвилин після першого уколу симптоми не зникають або посилюються — слід ввести другу дозу, якщо вона доступна.

Після будь-якого введення адреналіну необхідно:

• негайно викликати швидку або дістатися до найближчої лікарні
• залишатися під наглядом медиків, навіть якщо симптоми зникли повністю
• передати медичній бригаді точну інформацію: коли виникли симптоми, коли і скільки разів було введено адреналін, який був алерген
• мати з собою упаковку інжектора або інструкцію до нього — це допоможе при подальшому наданні допомоги.

Іноді після стабілізації стану у лікарні можуть застосовувати антигістамінні препарати або кортикостероїди — як додатковий засіб, щоб зменшити залишкові симптоми. Але важливо: ці засоби не можуть замінити адреналін і не повинні використовуватись замість нього на початковому етапі.

Профілактика

Повністю виключити ризик анафілаксії неможливо, але можна суттєво зменшити шанси на контакт з алергеном. Найкраща стратегія — це уважність, обережність і заздалегідь підготовлений план дій на випадок загострення. Особливо це важливо для дітей і людей із вже підтвердженою алергією.

Як уникати відомих тригерів:

• Продукти: уважно читайте етикетки, уникайте продуктів зі складом, де можливі сліди алергенів. У кафе й ресторанах не соромтеся ставити запитання: які саме інгредієнти використані, як саме готують страви, чи не перетинаються вони з алергенами під час приготування. Якщо у дитини є алергія, обов’язково повідомте про це школу, гурток чи інший заклад, де вона перебуває.
• Медикаменти: завжди інформуйте лікаря про наявні алергії. У разі відсутності альтернатив лікар може запропонувати процедуру десенсибілізації — поступове введення ліків у контрольованих умовах, щоб тимчасово знизити реактивність організму.
• Укуси комах: не ходіть босоніж на природі, особливо в траві. Уникайте напоїв з відкритих банок — у них можуть бути комахи. Не використовуйте парфуми, лак для волосся чи лосьйони з яскравими ароматами. Одяг обирайте спокійних кольорів — квіткові принти або яскраві речі приваблюють жалких комах.

Якщо ви або ваша дитина маєте тяжку алергію — завжди носіть із собою автоінжектор з адреналіном. Повідомте родичів, друзів або колег, де він знаходиться і як ним користуватися. Реакція може початися будь-де — у транспорті, школі, на природі. Навіть коротке зволікання іноді вирішує життя.

Імунотерапія та десенсибілізація

У деяких випадках повністю уникнути контакту з алергеном складно або неможливо. Тоді лікарі можуть застосовувати спеціальні підходи, які знижують чутливість організму до певного тригера. Таке лікування не усуває алергію, але може зробити реакцію менш агресивною.

Веномна імунотерапія — це метод лікування алергії на укуси жалких комах. Підшкірно вводяться малі дози отрути (наприклад, бджоли або оси). Згодом це зменшує чутливість до алергену і допомагає уникнути анафілаксії в разі нового укусу.

Пероральна імунотерапія для харчових алергій застосовується в обраних випадках. Її проводить алерголог із досвідом у харчовій десенсибілізації. Пацієнт приймає алерген під медичним наглядом. Така терапія не «виліковує» алергію, але може зменшити тяжкість або частоту реакцій при випадковому контакті з продуктом. Люди, які проходять таке лікування, все одно повинні носити з собою інжектор адреналіну.

Медикаментозна десенсибілізація застосовується, коли немає безпечної альтернативи лікам, на які є алергія. Спеціаліст вводить невеликі дози препарату, поступово доводячи до повної. Це тимчасово дозволяє переносити медикамент. Але після припинення прийому алергія повертається.

Життя з анафілаксією

Анафілаксія змінює спосіб життя. Це не означає постійний страх чи обмеження, але потребує чіткої організації та відповідальності. Знати, що саме викликає реакцію, вміти розпізнавати перші симптоми та мати все необхідне під рукою — це основа безпеки.

Що варто зробити кожному, хто має ризик анафілаксії:

• Носити автоінжектор: він завжди має бути при собі — не вдома, не в рюкзаку на дальній полиці, а в легкодоступному місці. Якщо дитина має алергію — переконайтесь, що інжектор у неї з собою в школі, на гуртку, на прогулянці.
• Мати ідентифікатор: браслет, кулон або картку в гаманці з чіткою інформацією про алергію. Це допоможе у випадку, якщо ви втратите свідомість.
• Не зволікати: при появі симптомів — одразу вводити адреналін. Не чекайте, чи «само пройде», і не замінюйте адреналін антигістамінними.
• Повідомляти лікарів: якщо ви маєте алергію на ліки, повідомляйте про це перед будь-яким обстеженням, процедурою або операцією. Також важливо робити це на прийомі в стоматолога чи під час вакцинації.
• Навчити близьких: розкажіть рідним, друзям, учителям чи колегам про свою алергію, симптоми анафілаксії й те, як користуватись автоінжектором. Людина поруч може стати тим, хто врятує вам життя.

Життя з анафілаксією вимагає дисципліни, але воно цілком повноцінне. З часом усі дії стають звичними — як застібнути пасок безпеки або перевірити, чи вимкнено праску. А головне — ви матимете контроль і впевненість навіть у складній ситуації.

Алергія на горіхи: симптоми, ризики та захист

Алергія чи застуда? Як розрізнити симптоми та що робити

Що таке алергія: докладний огляд