Екзема: види, причини і лікування

Майже кожен сьомий дорослий хоча б раз у житті мав екзему кистей рук: такий результат дав метааналіз 66 досліджень, у яких узяли участь понад 568 тисяч людей^[1]. У перукарів цей показник ще вищий, 38%^[2]. Під словом «екзема» ховається ціле сімейство хвороб шкіри з різними причинами, і від того, який саме її різновид у людини, залежить, що допоможе.

Для тих, хто живе з екземою, це щоденна реальність: прокидатися вночі від нестерпного свербежу, ховати руки в кишені через помітні висипання, довго вибирати одяг і косметику, боятися нового загострення. Тому екзема зачіпає і шкіру, і настрій, і сон.

Що таке екзема?

Екзема є хронічним запальним захворюванням шкіри, яке проявляється сухістю, почервонінням, свербежем, а іноді тріщинами або висипаннями^[3]. Буває, що свербіж настільки сильний, що людина розчухує шкіру до набряку, тріщин і крові. Хвороба може тривати роками, то загострюючись, то затихаючи.

Міф: екзема заразна, тож краще не торкатися людини з висипаннями. Насправді: екзема є запаленням самої шкіри, і ні дотик, ні спільний рушник її не передають^[3]. Заразною може бути лише інфекція, яка інколи приєднується до розчесаної шкіри.

Екзема чи дерматит: як ці слова вживають в Україні

Дерматитом лікарі називають будь-яке запалення шкіри. У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), за якою в Україні ставлять діагнози, у розділі «Дерматит і екзема» прямо записано, що ці два терміни вживаються як синоніми^[4]. Тому «атопічна екзема» і «атопічний дерматит», «контактна екзема» і «контактний дерматит» означають одне й те саме.

Плутанина походить зі старої радянської школи дерматології, де «екземою» називали окрему хворобу з мокнучими висипаннями, а атопічний дерматит іменували «дифузним нейродермітом». У МКХ-10 «дифузний нейродерміт» справді віднесено до атопічного дерматиту, а «обмежений нейродерміт» винесено в окрему рубрику^[4]. Тож якщо в одній довідці написано «екзема», а в іншій «дерматит», це не обов'язково дві різні хвороби. Корисніше запитати лікаря, який саме різновид у вас діагностовано: від цього залежать тригери, прогноз і лікування.

Хто хворіє на екзему

Екзема найчастіше з'являється в немовлят і дітей, але може вперше початися і в дорослому віці. У метааналізі 25 досліджень кожен четвертий дорослий з атопічним дерматитом (26%) повідомив, що хвороба почалася вже після 16 років^[5]. Деякі люди вперше помічають екзему після 60.

Науковці описують поширеність екземи U-подібною кривою. У медичних записах 8,6 мільйона пацієнтів первинної ланки активний атопічний дерматит щороку мали 12,3% дітей, 5,1% людей віком 18–74 роки і знову 8,7% людей віком від 75 років; хоча б раз у житті його мав майже кожен десятий^[6].

Екзему неможливо вилікувати раз і назавжди. Проте в більшості людей періоди загострення (спалахи) чергуються з ремісією, коли симптоми зникають або стають ледь помітними.

Різновиди екземи

Хоча словом «екзема» найчастіше називають атопічний дерматит, різновидів у неї кілька, і кожен має свої причини, улюблені ділянки тіла та особливості:

• Атопічний дерматит. Найпоширеніший тип екземи із запаленням, сухістю і свербежем. Частіше починається в маленьких дітей, але може з'явитися в будь-якому віці. Нерідко поєднується з бронхіальною астмою та алергічним нежитем, а з віком у багатьох слабшає.
• Контактний дерматит. Реакція шкіри на речовину, з якою вона контактувала. Він буває двох видів^[7]. Подразнювальний (простий) контактний дерматит виникає через пряме пошкодження шкіри: вода, мило, миючі засоби, розчинники «роз'їдають» її в будь-кого, якщо контакт частий і тривалий. Алергічний контактний дерматит розвивається лише в людини з виробленою чутливістю до певної речовини, і висипання з'являються із запізненням, через день-два після контакту. Найчастіший алерген тут нікель: в одному дослідженні загальної популяції в кількох країнах Європи алергію на нікель мали 14,5% дорослих, причому жінки й люди з пірсингом значно частіше^[8].
• Екзема кистей. Окремим діагнозом її не вважають: на руках часто поєднуються подразнення, алергія та атопія. У жінок вона трапляється в 1,5–2 рази частіше, ніж у чоловіків, а починається здебільшого у 20–25 років^[1]. Групи ризику: перукарі, медики, прибиральники, кухарі, батьки маленьких дітей, тобто всі, хто часто миє руки й працює з водою.
• Дисгідротична екзема (помфолікс). Дрібні сверблячі пухирці на пальцях і долонях, рідше на стопах; спалах триває 2–3 тижні, потім шкіра лущиться й тріскається. Серед можливих тригерів називають миючі засоби, чутливість до нікелю чи кобальту, часте намочування рук, стрес, спеку і піт^[9].
• Нейродерматит. Так часто називають простий хронічний лишай: обмежену ділянку товстої, лускатої шкіри, яка утворюється через звичку постійно терти й чухати одне й те саме місце^[10]. Тому свербіж шиї чи іншої ділянки, який не минає тижнями і змушує постійно чухатися, варто показати дерматологу.
• Нумулярна (дискоїдна) екзема. Круглі або овальні бляшки розміром від кількох міліметрів до кількох сантиметрів, які спершу можуть мокнути, а потім стають сухими й лускатими. Свербіж сильніший уночі; обличчя і шкіра голови уражаються рідко^[11]. Прогноз сприятливий: у більшості людей вона минає після лікування^[12].
• Себорейний дерматит. Його іноді називають екземою шкіри голови. Він уражає ділянки з великою кількістю сальних залоз: шкіру голови, обличчя, складки тіла^[13]. У немовлят це «молочні кірочки», які зазвичай минають самі до року. Лущення брів і країв повік у дорослого може бути проявом себорейного дерматиту, а запалення країв повік лікарі називають блефаритом^[14].
• Застійний (варикозний) дерматит. Виникає на гомілках у людей зі слабкими клапанами вен: кров застоюється, рідина просочується в тканини, а імунна система реагує на неї запаленням. Шкіра свербить, лущиться, темніє, ноги набрякають до вечора. Частіше трапляється в жінок, у людей із варикозним розширенням вен, надмірною вагою, після тромбозу глибоких вен і в літньому віці. Без лікування на цьому місці можуть утворитися виразки^[15].
• Астеатозна екзема. «Зимова» екзема літніх людей: дуже суха шкіра гомілок вкривається сіткою тонких тріщин, схожою на висохле русло річки. Її провокують вікове зменшення шкірних ліпідів, холод і часте миття, тому вона загострюється взимку^[16]. Схожий механізм пояснює, чому в холод свербить шкіра і в здорових людей.

Знати свій тип екземи і свої тригери означає розуміти, чого уникати і що саме лікувати.

Чому виникає екзема?

Причини екземи досі вивчають, але загальна картина відома: це поєднання генетики й навколишнього середовища. Шкіра працює як бар'єр, що захищає від зовнішнього світу. Коли шкірний бар'єр слабшає, шкіра втрачає вологу і пропускає подразники та алергени: пилок, кліщів домашнього пилу, шерсть тварин, часточки забрудненого повітря. Імунна система сприймає їх як загрозу і запускає запалення, яке проявляється свербежем і почервонінням.

Якщо в родині були екзема, астма чи алергія, ризик вищий, хоча й не стовідсотковий. Огляд 2024 року в журналі Annals of Allergy, Asthma, and Immunology описує, як генетично зумовлені порушення імунітету разом із зовнішніми чинниками (температурою, вологістю, ультрафіолетом) послаблюють бар'єрну функцію шкіри і сприяють розвитку екземи^[17].

Тому для людини з екземою звичайні мило, парфуми чи навіть стрес можуть стати пусковим механізмом загострення.

Основні чинники, що провокують загострення:

• Алергени в повітрі. Пилок, кліщі домашнього пилу, шерсть тварин і навіть дим можуть посилювати висипання. Якщо загострення збігаються з сезоном цвітіння чи прибиранням, варто перевірити пилкову алергію або алергію на пилових кліщів.
• Харчові алергени. У дітей з атопічним дерматитом харчова алергія справді трапляється частіше, особливо при ранньому початку й тяжкому перебігу^[18]. Проте сама їжа рідко є причиною екземи, тому прибирати продукти з раціону без підтвердженої алергії не варто.
• Надмірне потовиділення. Волога й піт подразнюють і без того чутливу шкіру. Це проблема для тих, хто активно тренується або працює в спеці.
• Контакт із хімічними речовинами. Засоби для прибирання, мило, парфуми й косметика з ароматизаторами часто стають тригерами. Безпечніший вибір: засоби без запаху і з коротким складом.
• Стрес. Емоційне напруження посилює свербіж і запалення. Виходить замкнене коло: стрес погіршує екзему, а загострення додає стресу.
• Кліматичні умови. Сухе й холодне повітря позбавляє шкіру вологи, і вона тріскається. Спека з високою вологістю теж може провокувати спалахи.

Читайте:

Як харчування впливає на екзему: поради для здорової шкіри

При екземі елімінаційні дієти без підтвердженої харчової алергії можуть нашкодити, тому виключати продукти ...

Симптоми екземи

Екзема виглядає по-різному залежно від віку, стану шкіри і тригерів. Спільне в усіх одне: сильний свербіж, який заважає жити.

Свербіж є головним і найвиснажливішим симптомом. Людина чухається, щоб полегшити стан, але це посилює запалення, подразнення і наступний напад свербежу. Це називають циклом «свербіж–розчухування». Розчухи й тріщини відкривають вхід бактеріям і вірусам. Є прийоми, які допомагають не чухатися при атопічному дерматиті й інших видах екземи: короткі нігті, прохолодні компреси, вчасне лікування запалення.

Симптоми у немовлят

Немовля безупинно тре щічки чи живіт, намагаючись заспокоїти свербіж. У найменших екзема з'являється насамперед на щоках, шкірі голови та животику. Шкіра там червона, суха й подразнена, а від розчухування можуть з'являтися ранки.

Симптоми у дітей

Коли дитина починає активно рухатися, висипання «переїжджають» на згини ліктів і колін, кисті й зап'ястки. Шкіра грубішає, сохне й тріскається. Свербіж і біль заважають гратися, спати й зосереджуватися. Дрібні шорсткі «гусячі» горбики на плечах і стегнах зазвичай свідчать про кератоз піляріс: цей нешкідливий стан часто супроводжує атопічний дерматит^[19].

Симптоми у дорослих

У дорослих екзема частіше вражає складки шкіри: під колінами, на згинах ліктів, навколо шиї, а також обличчя і кисті. Характерна ознака: потемніння й набряк шкіри навколо очей, іноді з додатковою складкою під нижньою повікою через хронічне подразнення.

Якщо екзема триває роками, шкіра товщає, грубішає і змінює колір. Це явище називають ліхеніфікацією; воно виникає через постійне розчухування і тривале запалення.

Коли екзема інфікується

Шкіра з екземою вразлива до інфекцій. Метааналіз показав, що золотистий стафілокок живе на 70% уражених ділянок шкіри людей з атопічним дерматитом, і що тяжча екзема, то частіше^[20]. Ознаки бактеріального інфікування (імпетигінізації): висипання сильно мокнуть, вкриваються жовтими кірками, шкіра навколо гаряча, набрякла і болюча, може піднятися температура чи з'явитися загальне нездужання^[11]. Тоді лікар може призначити антибіотик.

Найнебезпечніше ускладнення вірусне: герпетична екзема, коли вірус простого герпесу поширюється на уражену шкіру. Вона рідкісна, але може загрожувати життю; найчастіше розвивається в людей з атопічним дерматитом^[21]. Насторожити мають такі ознаки: екзема швидко погіршується і болить, з'являються групи пухирців, схожих на «простуду на губах», або однакові круглі виразочки розміром 1–3 мм, що зливаються в кірки, а також температура і млявість. Лікування противірусним препаратом ацикловір починають негайно, а дитину з такими симптомами направляють до дерматолога того ж дня; якщо уражена шкіра навколо очей, потрібен ще й офтальмолог^[22].

Коротко: болючі пухирці чи «пробиті» дрібні виразки на екземі, особливо з температурою, потребують огляду лікаря в той самий день. Мазати їх гормональним кремом і чекати не можна.

Як діагностують екзему

Діагноз екземи ставлять за виглядом шкіри та історією хвороби. Універсального аналізу, який би її підтвердив, не існує, тому лікар збирає картину з кількох складників.

Основні ознаки для діагностики:

• Характерні висипання. Почервоніння, сухість, тріщини, потовщення чи лущення. Має значення і розташування: складки шкіри (лікті, коліна, шия), кисті, обличчя чи гомілки, залежно від віку і типу екземи.
• Хронічний свербіж. Один із найхарактерніших симптомів. Лікар з'ясовує, наскільки він заважає жити і чи не пошкоджує людина шкіру розчухуванням.
• Медична історія. Особлива увага до родини: екзема, астма чи алергія в близьких родичів вказують на спадкову схильність.
• Тригери. Чи пов'язані загострення з сезоном, контактом з алергенами, хімічними речовинами, роботою, стресом.
• Зміна кольору шкіри. Тривалі висипання можуть залишати рубці, світлі або темні плями, і це теж враховують.

У складних випадках лікар може призначити додаткові обстеження:

• Алергопроби. Для пошуку причини контактного дерматиту роблять патч-тест (аплікаційну пробу): на спину наклеюють пластирі з поширеними алергенами (нікель, кобальт, консерванти, ароматизатори), а результат оцінюють через кілька днів. Інші шкірні алергопроби (прик-тести) і аналізи крові шукають алергію на пилок, кліщів чи їжу, яка може загострювати атопічний дерматит^[7].
• Біопсія шкіри. Іноді невеликий шматочок шкіри досліджують під мікроскопом, щоб виключити інші хвороби, як-от псоріаз чи рідкісні дерматози.

Лікування екземи

Люди з екземою часто почуваються безпорадними: свербіж, почервоніння, біль і безсонні ночі здаються нескінченними. Проте сучасна медицина має багато способів повернути контроль над хворобою. Лікування підбирають індивідуально, з урахуванням тяжкості, типу екземи і того, як шкіра відповідає на терапію.

Креми для місцевого лікування

Місцеві засоби є першим вибором при більшості видів екземи. Вони зменшують запалення і свербіж.

• Кортикостероїди. Гормональні креми й мазі різної сили (від слабких, як гідрокортизон, до дуже сильних, як клобетазол) швидко гасять запалення при будь-якій тяжкості екземи. Силу препарату лікар підбирає за ділянкою: на обличчя, повіки, складки й шкіру немовлят ідуть слабші засоби, на долоні й стопи сильніші. Зручна міра дози: «одиниця кінчика пальця», тобто смужка крему, видавлена на кінчик вказівного пальця дорослого, близько 0,4–0,5 г. Однієї одиниці вистачає на кисть, на обличчя з шиєю треба 2,5, на одну руку 3, на одну ногу 6^[23]. Наносити крем треба тонким, але не «економним» шаром, на весь осередок.

Міф: гормональні мазі завжди шкідливі, вони потоншують шкіру і «підсаджують». Насправді: у п'ятирічному дослідженні понад 1200 дітей, які короткими курсами використовували слабкі й помірні кортикостероїди, зафіксували лише один випадок потоншення шкіри, а порівняно з негормональним кремом різниці щодо росту, реакції на вакцини і ризику пухлин не знайшли^[24]. Синдром відміни, коли після припинення мазі шкіра червоніє й пече, описано переважно після тривалого неправильного використання сильних кортикостероїдів на обличчі та статевих органах^[25]. Страх перед гормонами, за різними дослідженнями, мають від 31% до майже 96% пацієнтів чи батьків, і через нього люди недолікують екзему, яка потім тягнеться довше^[26].

• Інгібітори кальциневрину. Пімекролімус і такролімус знімають запалення без гормонів. Вони особливо підходять для обличчя й інших чутливих зон і придатні для тривалого використання: у п'ятирічному дослідженні пімекролімус у немовлят був таким самим ефективним і безпечним, як кортикостероїди, без впливу на імунітет^[27].
• Інгібітори фосфодіестерази 4 (ФДЕ-4). Мазь кризаборол і крем рофлуміласт блокують фермент, що підтримує запалення. Рофлуміласт у двох дослідженнях уже за 4 тижні вдвічі частіше за крем-основу зменшував вираженість екземи на 75%^[28]; кризаборол теж працював краще за плацебо, хоча й скромніше^[29].

Коротко: гормональний крем, нанесений у правильній дозі й правильної сили короткими курсами, зазвичай безпечніший за неліковану екзему. Шкодять переважно сильні засоби, місяцями нанесені на обличчя без контролю лікаря.

Біологічна терапія: для тяжких випадків

Якщо екзема охоплює великі ділянки тіла або не відповідає на місцеве лікування, лікар може призначити біологічні препарати. Це ін'єкції, які прицільно блокують сигнальні молекули запалення.

• Дупілумаб. Затверджений у 2017 році, він став першим біологічним препаратом проти атопічного дерматиту. У двох дослідженнях за 16 тижнів шкіра стала чистою або майже чистою в 36–38% пацієнтів проти 8–10% у групі плацебо; зменшувалися також свербіж, тривога й депресія^[30].
• Тралокінумаб. Для пацієнтів від 12 років із помірною і тяжкою екземою, яку не вдається контролювати місцевими засобами. У підлітків за 16 тижнів вираженість екземи зменшилася на 75% у 28–29% тих, хто отримував препарат, проти 6% у групі плацебо^[31].
• Лебрикізумаб. Один із найновіших препаратів. У двох дослідженнях за 16 тижнів у 52–59% підлітків і дорослих вираженість екземи зменшилася щонайменше на 75%, у групі плацебо таких було 16–18%^[32].

Імуносупресанти: крайній крок

У найтяжчих випадках, коли екзема охоплює більшу частину тіла, лікар може призначити імуносупресанти: азатіоприн, циклоспорин чи метотрексат. Це сильні ліки, що пригнічують імунну систему, тому їх приймають під регулярним контролем аналізів через ризик серйозних побічних ефектів.

Рекомендації з догляду за шкірою вдома при екземі

Екзема потребує регулярного догляду за шкірою. Навіть у ремісії він допомагає уникати загострень або робити їх слабшими.

Зволоження: ключ до здорової шкіри

Суха шкіра є однією з основних причин загострень, тому зволоження стоїть на першому місці. Пом'якшувальні засоби (емоленти) утримують воду і латають бар'єр. За даними Кокранівського огляду, люди, які регулярно ними користувалися, мали менше загострень (ризик спалаху знизився на 60%), перше загострення наставало в середньому через 180 днів замість 30, і їм знадобилося менше гормонального крему^[33]. Підійдуть креми й мазі з церамідами, гліцерином, сечовиною в низькій концентрації; жирніші засоби захищають краще, але не всім зручні вдень.

• Наносьте зволожувальний засіб одразу після душу чи ванни. Злегка промокніть шкіру рушником і нанесіть засіб, поки вона ще трохи волога.
• Зволожуйте шкіру кілька разів на день. Щонайменше двічі, а взимку і в сухих приміщеннях частіше. Якщо ви одночасно використовуєте лікувальний крем, наносьте його і емолент у різний час, щоб не розбавляти ліки.

Догляд під час миття

Правильне очищення допомагає зменшити подразнення:

• Температура води. Гаряча вода сушить шкіру, тож краще тепла.
• Замінник мила. Звичайне мило знежирює шкіру. Замість нього можна митися емолентом або спеціальним засобом-замінником мила^[9]. Якщо потрібен гель, обирайте варіант без ароматизаторів, з позначкою «для чутливої або атопічної шкіри».
• Час купання. Короткий душ шкодить шкірі менше, ніж довге лежання у ванні.
• Додаткові ванни. Ванни з колоїдною вівсянкою багато кому заспокоюють шкіру і свербіж, хоча переконливих досліджень щодо них небагато.

Уникайте подразників

Шкіра при екземі особливо чутлива, тому контакт із подразниками варто мінімізувати:

• Одяг. Краще м'які гладкі тканини, як-от бавовна. Колюча вовна і щільна синтетика можуть посилювати свербіж.
• Пральні засоби. Гіпоалергенні засоби без сильних ароматизаторів і додаткове полоскання.
• Хімічні речовини. Уникайте агресивних засобів для прибирання. Під час роботи з ними надягайте рукавички, а при тривалій мокрій роботі під гумові рукавички вдягайте тонкі бавовняні.

Контроль тригерів

Розуміння й уникнення тригерів зменшує частоту загострень:

• Кліматичні умови. Підтримуйте помірну вологість у приміщенні і уникайте різких перепадів температури. Взимку допоможуть поради щодо догляду за чутливою шкірою в холод.
• Стрес. Психоемоційне напруження може погіршувати симптоми. Допомагають техніки релаксації, наприклад, йога чи медитація.
• Потовиділення. Уникайте перегріву, а після тренування швидко змивайте піт теплою водою.

Підтримка під час загострень

Під час загострення шкірі потрібна особлива увага:

• Частіше зволожуйте шкіру.
• Прикладайте прохолодні компреси. Вони зменшують свербіж і запалення.
• Не чухайте шкіру. Розчухування погіршує стан і відкриває шлях інфекції. Коротко підстрижені нігті й бавовняні рукавички на ніч для дитини справді допомагають. Таблетки від алергії (антигістамінні) як доповнення до кремів мають слабку доказову базу: Кокранівський огляд не знайшов переконливих даних, що вони зменшують свербіж при екземі^[34]. Якщо свербіж нестерпний, обговоріть з лікарем, що допоможе саме вам.

Регулярність і турбота

Регулярний догляд допомагає уникнути багатьох проблем. Навіть у ремісії шкіра залишається чутливою і схильною до сухості, тому зволоження варто продовжувати і тоді, коли вона виглядає здоровою.