У 1991 році лікарі клініки Мейо дослідили 11 молодих людей з астмою, у яких напад закінчився зупинкою дихання. Усі випадки сталися влітку або на початку осені, і в 10 із 11 пацієнтів шкірна проба виявила чутливість до одного й того самого плісеневого гриба, альтернарії. Серед людей з астмою без таких нападів чутливих було лише 31%[1]. Пліснява зазвичай асоціюється з чорними плямами у ванній, але її спори є всюди: у повітрі після дощу, в опалому листі, у кондиціонері. Більшість людей вдихає їх без наслідків. В інших імунна система сприймає ці спори як ворога, і так виникає алергія. Причина тут у надмірній пильності організму, його слабкість ні до чого.
Що таке алергія на плісняву
За алергії на плісняву імунна система реагує на спори плісеневих грибів, які природно присутні в повітрі, на поверхнях і навіть у їжі. Ці спори настільки малі, що їх легко вдихнути, навіть не помітивши. Для більшості людей це не проблема, але в декого організм починає сприймати їх як загрозу. У відповідь запускається ланцюгова реакція: нежить, сльозотеча, свербіж, а в людей з астмою ще й задишка.
Пліснява не є одним конкретним видом грибка. Її різновидів сотні, але алергію найчастіше спричиняють чотири роди: альтернарія, аспергіл, кладоспорій і пеніцил[2]. Одні ростуть просто на віконних укосах або в кутках ванної, інші в опалому листі чи компості. Людина може бути чутливою лише до одного або кількох видів. Надворі концентрація спор альтернарії та кладоспорію найвища наприкінці літа й на початку осені, особливо в теплу погоду[3]. Тому вуличні симптоми часто мають сезон, але він інший, ніж у пилкової алергії з її весняним цвітінням дерев. Якщо ж грибок постійно живе вдома чи на роботі, алергія триває цілий рік, як і алергія на пилових кліщів.
Основні типи алергії на плісняву
Пліснява може потрапити в організм двома шляхами: з повітрям і з їжею. Переважну більшість реакцій дає вдихання спор. Реакції на їжу трапляються значно рідше й мають інший механізм, хоча симптоми можуть бути схожими.
Побутова (повітряна) алергія
Цей тип найпоширеніший. Спори грибів потрапляють у повітря і легко проникають у дихальні шляхи. Найбільше їх у сирих приміщеннях: ванних кімнатах без вентиляції, підвалах, на кухнях, де конденсується волога. У теплу пору року або після дощу пліснява активно росте і надворі: на листі, деревині, ґрунті. Люди, чутливі до спор, можуть відчувати симптоми майже одразу після контакту, особливо в замкненому просторі.
Додатковим джерелом спор у приміщенні можуть бути кондиціонери або зволожувачі повітря, якщо їх не чистять регулярно або вони працюють у приміщенні з надмірною вологістю.
Харчова алергія на плісняву
Деякі продукти містять гриби або виготовлені за їхньої участі. Людина, чутлива до спор плісняви, зрідка реагує і на таку їжу через перехресну реактивність: білки їстівних грибів чи мікопротеїну (грибного білка, з якого роблять деякі замінники м'яса) схожі на білки плісеневих спор. Описано і легкі реакції на зразок свербежу в роті, і висип, і поодинокі випадки анафілаксії[4]. Така реакція є різновидом харчової алергії, і підтвердити її може лише алерголог.
Продукти, які найчастіше згадують як харчові джерела плісняви:
- Гриби: особливо сирі. Описано випадок, коли людина з алергією на плісняву реагувала на сирі гриби, але спокійно їла консервовані. Імовірно, білок, що спричиняв реакцію, руйнується під час нагрівання[5].
- Сири з пліснявою: типу брі, рокфор, камамбер. Доказів, що вони шкодять людям з алергією на плісняву, немає: алергію зазвичай спричиняють вдихувані спори, а в сирі переважно міцелій (тіло гриба), і головний вуличний алерген, альтернарія, на сирах майже не росте[6].
- Ферментовані напої: червоне вино, пиво, сидр.
- Продукти з оцтом: мариновані овочі, кетчуп, соуси.
Читайте:
Коротко: плісенева алергія майже завжди пов'язана з тим, що ми вдихаємо. Викреслювати з раціону сир, вино й маринади «про всяк випадок» немає сенсу, якщо алерголог не підтвердив реакцію саме на ці продукти.
Найпоширеніші види плісняви, що спричиняють алергію
Хоча плісеневих грибів сотні видів, лише частина з них найчастіше провокує алергічні реакції. Деякі поширені всюди, інші переважно в приміщеннях. Знати свого «винуватця» корисно: від цього залежить, де шукати джерело спор і коли чекати загострень.
- Alternaria (альтернарія): часто трапляється на відкритому повітрі, особливо влітку та восени. Росте на гниючому листі, деревині, ґрунті. Чутливість до неї пов'язана з тяжкими нападами астми[1].
- Cladosporium (кладоспорій): одна з найпоширеніших плісняв як у природі, так і в приміщеннях. Трапляється на шпалерах, у вентиляції, кондиціонерах, на дерев'яних вікнах.
- Aspergillus (аспергіл): розмножується в запилених приміщеннях, на будівельних матеріалах, на вологому папері. Крім алергії, може спричиняти легеневі інфекції (аспергільоз), здебільшого в людей з ослабленим імунітетом[7].
- Penicillium (пеніцил): легко росте на харчах, у холодильниках, на зіпсованих продуктах. Має характерний зелено-блакитний колір.
- Stachybotrys (чорна пліснява): трапляється в дуже вологих місцях, на гіпсокартоні, деревоволокнистих плитах, папері, і здатна виділяти мікотоксини. Міф: «чорна пліснява» особливо токсична і небезпечніша за інші. Насправді: зв'язок стахіботрису з конкретними хворобами не доведено, тест, що підтверджував би такий зв'язок, не існує, а всі види плісняви радять оцінювати й прибирати однаково[8].
Хто найбільш уразливий
Пліснява може подразнювати дихальні шляхи навіть у людей без алергії, але для певних груп ризик значно вищий. Мешканці вологих, запліснявілих будинків частіше мають респіраторні симптоми, респіраторні інфекції та загострення астми[9].
- Люди з астмою або хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ): спори плісняви можуть провокувати напади бронхіальної астми або загострення хронічної хвороби легень. За даними метааналізу, вищі концентрації кладоспорію, альтернарії, аспергілу й пеніцилу вдома збільшували загострення астми на 36–48%[10]. Приблизно у 2–3% людей з астмою розвивається алергічний бронхолегеневий аспергільоз, коли аспергіл осідає в бронхах і підтримує запалення[7].
- Люди з ослабленим імунітетом: наприклад, після трансплантації органів чи кісткового мозку, під час хіміотерапії або тривалого приймання гормонів. У них пліснява може спричинити інфекцію легень[11].
- Ті, хто має спадкову схильність: якщо у вас або в родині є алергія, ризик алергії на плісняву вищий[12]. У дітей це може проявитися вже в дошкільному віці.
- Люди, які постійно контактують із вологою або пліснявою: працівники бібліотек, архівів, ремонту, фермери, мешканці сирих квартир без вентиляції. У фермерів, які щодня вдихають спори з вологого сіна, описано окреме захворювання, «легені фермера»[13].
Симптоми алергії на плісняву
Ознаки алергії на плісняву нагадують інші респіраторні алергії, тому їх легко сплутати із сезонним нежитем чи застудою. Якщо ж симптоми з'являються у вологих приміщеннях, у підвалі або після прогулянки в дощову погоду, це може бути сигналом про чутливість саме до грибкових спор.
У більшості випадків проявляється алергічний риніт, тобто запалення слизової носа у відповідь на алерген. Він може тривати тижнями, супроводжуючись закладеністю, рясними прозорими виділеннями, чханням і свербежем, особливо вранці.
Найчастіші симптоми виглядають так:
- Закладеність або виділення з носа: прозорі, рясні, що не зникають кілька днів або тижнів.
- Чхання, свербіж у носі: особливо вранці або після перебування в сирому приміщенні. Може свербіти також у роті й на губах[2].
- Сльозотеча, свербіж і почервоніння очей: ознаки алергічного кон'юнктивіту, інколи з підвищеною чутливістю до світла.
- Кашель і свистяче дихання: сухий або з незначним мокротинням, посилюється вночі або при вологій погоді[12].
- Висип на шкірі: у частини людей пліснява спричиняє і шкірний висип[11].
- Головний біль, загальна слабкість: їх часто пов'язують із пліснявою. Проте алергія на плісняву зазвичай не є причиною хронічного головного болю і втоми[2], тож за такими скаргами варто шукати й інші причини.
У людей з астмою чутливість до плісняви часто провокує напади: з'являється задишка, стиснення в грудях, свистяче дихання. Окремий стан, гіперсенситивний пневмоніт (екзогенний алергічний альвеоліт), виникає при повторному вдиханні великої кількості спор. Через кілька годин після такого контакту з'являються гарячка, слабкість, кашель і задишка, схожі на грип, і зазвичай минають за 1–2 дні, якщо джерело прибрати[13]. Такі симптоми виходять за межі звичайної алергії і потребують огляду лікаря.
Діагностика алергії на плісняву
Щоб точно визначити, чи симптоми спричинені саме пліснявою, потрібна діагностика. Простого опису скарг недостатньо, бо алергії мають багато спільних проявів. Лікар починає з розмови: з'ясовує, коли з'явилися симптоми, у яких умовах вони посилюються, чи є сезонність або зв'язок із вологістю в оселі. Також враховують хронічні хвороби, родинну історію та умови проживання. Якщо є ознаки алергії, далі роблять шкірну пробу та/або аналіз крові на специфічні антитіла[14]. А от аналізи крові чи сечі на мікотоксини і заміри плісняви в повітрі квартири для встановлення діагнозу не рекомендують[14].
Шкірні проби
Шкірні алергопроби є одним із найпоширеніших методів. На шкіру наносять краплі екстрактів грибів і легенько проколюють верхній шар (прик-тест). Якщо є чутливість, на місці контакту з'являються почервоніння, свербіж або невеликий пухир. Результат видно вже за кілька хвилин[2], і за один раз можна перевірити одразу кілька алергенів.
Аналізи крові
У деяких випадках (наприклад, при поширених захворюваннях шкіри, коли не можна відмінити антигістамінні засоби, або при ризику сильної реакції) призначають лабораторні дослідження. Найчастіше це аналіз крові на специфічний імуноглобулін E (IgE), тобто антитіла до конкретних видів плісняви[12]. Позитивний результат означає лише чутливість. Діагноз ставлять тоді, коли він збігається із симптомами та обставинами, за яких вони з'являються.
Лікування алергії на плісняву
Ліків, які назавжди позбавляють алергії на плісняву, немає[12], але симптоми і ризик ускладнень можна значно зменшити. Основний принцип полягає в тому, щоб уникати контакту з грибковими спорами[2]. Що менше їх в оточенні, то легше контролювати стан. Якщо уникнути плісняви не вдається, додають ліки або алерген-специфічне лікування.
- Антигістамінні засоби: зменшують свербіж, чхання, виділення з носа. Наприклад, лоратадин, цетиризин, дезлоратадин. Є також антигістамінні спреї для носа та краплі для очей[12].
- Інтраназальні кортикостероїди (гормональні спреї для носа): допомагають при тривалому риніті. Часто застосовують спреї з мометазоном або флутиказоном.
- Інгалятори при астмі: якщо пліснява провокує задуху, використовують інгаляційні кортикостероїди або бронхолітики (засоби, що розширюють бронхи).
- Алерген-специфічна імунотерапія: курс уколів із поступово зростаючими дозами алергену, що знижує чутливість до нього. Процедура тривала, а полегшення може з'явитися лише через кілька місяців[12]. Для плісняви доказова база невелика: контрольовані дослідження є переважно для альтернарії та кладоспорію[15]. В одному рандомізованому дослідженні імунотерапія головним алергеном альтернарії вже за рік зменшила симптоми та потребу в ліках[16].
Самостійно підбирати ліки не варто: потрібно враховувати тип симптомів, їхню тривалість та супутні хвороби. В одних випадках досить базових засобів, а при вираженій алергії лікування має бути системним і довготривалим.
Профілактика алергії та очищення середовища
Запобігти появі плісняви повністю неможливо, бо спори присутні в повітрі завжди. Але від вас залежить, чи стануть вони джерелом проблем. Головне завдання полягає в тому, щоб контролювати вологість і не створювати умов для росту грибка. Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує саме запобігати сирості та усувати її, а не міряти кількість спор у повітрі[9]. Якщо пліснява вже з'явилася, діяти треба швидко, інакше її спори поширяться по всьому приміщенню.
- Знижуйте вологість: тримайте її в оселі якомога нижчою, не вище 50% упродовж усього дня[11]. Для цього можна використовувати осушувачі повітря або регулярно провітрювати кімнати.
- Перевіряйте джерела вологи: усувайте протікання в трубах, дахах, навколо вікон. Навіть незначна течія може стати «гніздом» для плісняви.
- Очищуйте забруднені ділянки: тверді поверхні можна відмити мийним засобом і водою[17]. Якщо використовуєте хлорний відбілювач, беріть не більше 1 склянки на 4 л води і ніколи не змішуйте його з нашатирним спиртом чи іншими засобами: так утворюється отруйний газ[11]. Перед обробкою надягніть рукавички, маску та одяг з довгими рукавами. Ділянку, більшу приблизно за 1 м², краще доручити фахівцям[17].
- Позбувайтеся речей, які неможливо очистити: мокрі килими, матраци, стельові панелі та інші пористі матеріали, якщо вони встигли запліснявіти, краще замінити[17].
- Не накопичуйте органічні відходи: листя, гілки, залишки деревини є чудовим середовищем для плісняви. Тримайте двір і балкон у чистоті, а в сезон спор уникайте згрібання листя й після прогулянки приймайте душ[2].
Читайте:
Кондиціонери та зволожувачі повітря
Побутові прилади, які регулюють мікроклімат, можуть бути як помічниками, так і джерелом проблем для людей з алергією на плісняву.
Кондиціонери накопичують вологу всередині, особливо на фільтрах, у дренажних лотках і на теплообмінниках. Без регулярного чищення там утворюється цвіль у кондиціонері, яку пристрій під час роботи розносить приміщенням. Фільтри треба регулярно мити або змінювати, а сам прилад обслуговувати згідно з інструкцією.
Зволожувачі повітря корисні лише за правильного використання. Вологість у квартирі має залишатися нижчою за 60%[2], інакше грибки ростуть на стінах, меблях, підвіконнях. Крім того, сам зволожувач, якщо його не мити, стає резервуаром для бактерій і спор. Описано випадки так званої «легені зволожувача», гіперсенситивного пневмоніту, який минув після того, як людина перестала користуватися ультразвуковим зволожувачем[18]. Тому вологість варто контролювати гігрометром, а пристрій регулярно чистити.
Оптимальний варіант: користуватися приладами помірно, чистити їх згідно з інструкцією і завжди стежити за вологістю в приміщенні. Тоді вони допоможуть уникнути загострення алергії, а не посилять її.
Коротко: при алергії на плісняву боротьба із сирістю дає більше, ніж будь-яка таблетка: ліки знімають симптоми, а сухе повітря й полагоджені труби прибирають їхню причину.
Коли звертатися по допомогу
Якщо ви помічаєте, що симптоми з'являються щоразу після перебування у вологих приміщеннях, під час дощової погоди, на горищі чи в підвалі, це привід звернутися до лікаря. Алергія на плісняву може розвиватися поступово, і що раніше ви отримаєте діагноз, то простіше буде уникнути ускладнень.
Також обов'язково зверніться по медичну допомогу, якщо:
- Симптоми зберігаються понад два тижні: навіть після прибирання або зміни середовища.
- Розвивається задишка або кашель з утрудненим диханням: особливо якщо вже є діагноз астми.
- Виникали тяжкі алергічні реакції: з набряком, зниженням тиску, відчуттям нестачі повітря.
У деяких випадках лікар може порадити мати при собі автоінжектор з адреналіном (епінефрином), наприклад, якщо є ризик анафілаксії. Від вдихання спор вона майже не трапляється, а поодинокі випадки описані переважно після їжі з грибами чи грибним білком у людей з перехресною чутливістю[4]. Головне: не ігнорувати сигнали організму і мати план дій на випадок загострення.
Підсумок
Чутливість до плісняви означає, що імунітет надто пильно реагує на гриби, які живуть поруч із кожним із нас. Її підтверджують шкірною пробою або аналізом крові, симптоми знімають тими самими ліками, що й при інших респіраторних алергіях, а надовго полегшує стан лише сухе житло без протікань і запліснявілих речей. Людям з астмою важливо поставитися до плісняви в оселі серйозно, бо саме в них вона найчастіше спричиняє тяжкі загострення.
Джерела18
- Дослідження. O'Hollaren MT. та ін. Exposure to an aeroallergen as a possible precipitating factor in respiratory arrest in young patients with asthma. N Engl J Med, 1991.
- Mold Allergy Symptoms, Diagnosis, Treatment & Management.
- Дослідження. Rodríguez-Rajo FJ. та ін. Variation assessment of airborne Alternaria and Cladosporium spores at different bioclimatical conditions. Mycol Res, 2005.
- Огляд. Xing H. та ін. Recent Advances in the Allergic Cross-Reactivity between Fungi and Foods. J Immunol Res, 2022.
- Огляд. Gauld R. та ін. Pollen food allergy syndrome secondary to molds and raw mushroom cross-reactivity: a case report. Allergy Asthma Clin Immunol, 2024.
- Mold-Ripened Cheese and Mold Allergic Individuals | Food Allergy Research & Resource Program | Nebraska.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Facts About Stachybotrys chartarum. CDC.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Мета-аналіз. Sharpe RA. та ін. Indoor fungal diversity and asthma: a meta-analysis and systematic review of risk factors. J Allergy Clin Immunol, 2015.
- Mold. CDC.
- How Do I Know if I’m Allergic to Mold?. Cleveland Clinic.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Огляд. Hurraß J. та ін. Indoor Mold—Important Considerations for Medical Advice to Patients. Dtsch Arztebl Int, 2024.
- Mold allergy immunotherapy update since 2017.
- Дослідження. Tabar AI. та ін. Double-blind, randomized, placebo-controlled trial of allergen-specific immunotherapy with the major allergen Alt a 1. J Allergy Clin Immunol, 2019.
- Mold Cleanup in Your Home. US EPA.
- Огляд. Nakane C. та ін. Diffusely distributed centrilobular micronodules and branching opacities as the main chest computed tomography manifestations in a patient with humidifier lung. Respir Med Case Rep, 2024.

