Шкірні алергопроби: як проходить тест, коли потрібен і що показує

Шкірні алергопроби допомагають виявити, на які речовини організм реагує як на загрозу. Це безпечна й ефективна діагностика алергії, яка дозволяє точніше підібрати лікування.

Алергія — це не лише про весняне чхання чи висип після крему. Вона може ховатися за нічним кашлем, постійною втомою, навіть проблемами з диханням. У багатьох випадках люди роками не знають, на що саме реагує їхній організм. Саме тому шкірні тести залишаються одним із найважливіших способів з'ясувати, чи є в людини алергія і на що саме. Це швидка, досить точна і відносно проста процедура, яка дозволяє уникнути здогадів і перейти до дій — змін у середовищі, харчуванні або терапії.

Що таке шкірна алергопроба

Шкірна алергопроба — це метод діагностики, який допомагає перевірити, чи реагує організм на певні речовини, так звані алергени. Під час тесту на шкіру наносять або вводять крихітну кількість цих речовин і спостерігають, чи з’явиться реакція: почервоніння, свербіж або пухирець.

Найчастіше алергени потрапляють в організм з повітрям, їжею або через дотик до шкіри. Але не завжди симптоми чітко вказують на конкретну причину. Саме тестування дозволяє з’ясувати, що саме провокує алергію — пилок, кліщі, шерсть тварин, продукти, медикаменти чи хімічні речовини.

Це не аналіз крові і не складне обстеження — шкірна проба проводиться просто, швидко і часто вже за кілька хвилин дає перші результати. Але важливо, щоб її проводив медик, який розуміється на алергії, адже інтерпретувати реакцію потрібно правильно.

Коли призначають алергопроби

Шкірні проби найчастіше призначають тим, у кого з’являються підозрілі симптоми без очевидної причини. Це може бути закладеність носа, яка не минає, часте чхання, висип, свербіж, сльозотеча, кашель або навіть напади утрудненого дихання. Якщо симптоми повторюються або з’являються в певних ситуаціях — наприклад, після контакту з тваринами чи після вживання конкретних продуктів — лікар може запропонувати зробити тест.

Також алергопроби призначають людям із діагностованою бронхіальною астмою, щоб зрозуміти, які фактори можуть викликати або посилювати напади. А у випадку з анафілаксією — тяжкою реакцією, що виникла в минулому — тест допомагає виявити конкретну небезпечну речовину, щоб уникати її надалі.

Підготовка до тесту

Щоб результати шкірної алергопроби були достовірними, важливо правильно підготуватися. Деякі звички або препарати можуть тимчасово змінити реакцію шкіри, зробивши тест менш точним. Тому за кілька днів до обстеження лікар дає конкретні рекомендації.

Найчастіше підготовка включає такі поради:

• Не використовувати косметику на ділянці тестування: креми, лосьйони чи дезодоранти можуть створити бар’єр або викликати фонову реакцію.
• Тимчасово припинити прийом антигістамінних препаратів: такі ліки пригнічують алергічну відповідь, і шкіра може не зреагувати навіть на сильний алерген.
• Одягнути зручний одяг: тест зазвичай проводять на передпліччі або верхній частині спини, тому краще мати сорочку з коротким рукавом або на ґудзиках.
• Уникати фізичного навантаження в день тесту: піт і перегрів можуть змінити реактивність шкіри або зрушити нанесені речовини.
• Поголити місце тестування (за потреби): якщо на спині або руці є щільне волосся, лікар може попросити акуратно його збрити напередодні.

Також варто заздалегідь повідомити лікаря про всі препарати, які ви приймаєте — не лише ті, що стосуються алергії. Деякі з них можуть впливати на імунну відповідь або викликати перехресні реакції.

Типи шкірних алергопроб

Існує три основні типи тестів, які відрізняються способом нанесення алергенів на шкіру та глибиною впливу. Вибір методу залежить від підозрюваної алергії, віку пацієнта та попередніх результатів. Тестування завжди проводиться у контрольованих умовах, щоб лікар міг відразу втрутитись у разі сильної реакції.

Прик-тест

Це найпоширеніший і найшвидший спосіб діагностики. На очищену шкіру (зазвичай передпліччя або спину) наносять краплі рідин, які містять потенційні алергени. Поруч із кожною краплею ланцетом роблять невеликий прокол або подряпину, щоби речовина могла потрапити в поверхневий шар шкіри.

Через 15 хвилин лікар оцінює реакцію — чи з’явився пухирець, почервоніння або свербіж. Якщо реакція є, її вимірюють лінійкою і порівнюють із контрольною ділянкою.

Цей тест дозволяє виявити реакцію на поширені алергени:

• Пилок дерев і трав
• Пилові кліщі
• Пліснява
• Шерсть і лупа тварин
• Харчові продукти (наприклад, арахіс, молоко, яйце)
• Лікарські засоби (передусім пеніцилін)
• Яд комах (ос, бджіл, шершнів)

Обов’язково використовують позитивний контроль (гістамін) і негативний контроль (фізіологічний розчин), щоб виключити похибки.

Внутрішньошкірний тест

Цей метод застосовують, коли прик-тест не дав чіткого результату або коли потрібно перевірити реакцію на медикаменти, вакцини чи отруту комах. Тест полягає у введенні невеликої кількості алергену під самий верхній шар шкіри тонкою голкою — без проникнення у глибокі тканини.

Тест проходить у два етапи. Спочатку вводять слабкий розчин, і через 15 хвилин оцінюють реакцію. Якщо її немає — тест повторюють із сильнішою концентрацією.

Його застосовують у таких випадках:

• Підозра на алергію до пеніциліну, місцевих анестетиків, вакцин
• Реакції на отруту комах (виконується у кількох концентраціях)
• Невизначені або сумнівні результати прик-тесту

Хоча процедура дещо неприємна, більшість пацієнтів описують її як терпиму і менш болісну, ніж очікували.

Пач-тест

Цей тип тесту використовують при підозрі на контактний дерматит — коли шкіра реагує на речовини, з якими стикається регулярно: косметику, прикраси, мийні засоби. На спину пацієнта наклеюють пластирі з алергенами. Вони залишаються на шкірі від 48 до 96 годин, щоб виявити повільну (відтерміновану) реакцію.

Після зняття пластирів лікар оцінює, чи з’явилося почервоніння, висип, набряк або лущення. Такий тест не підходить для виявлення харчових чи інгаляційних алергенів, але ефективний у таких випадках:

• Алергія на метали (нікель, кобальт, хром)
• Реакції на ароматизатори або консерванти в косметиці
• Побутові або промислові хімікати
• Компоненти мийних засобів, фарб, клеїв

Це найдовший тест, але він дає точну відповідь на запитання: чи ваша шкіра не «заперечує» проти речей, які вас оточують щодня.

Можливі ризики

Хоча шкірні алергопроби вважаються безпечними, вони все ж передбачають контакт з алергенами, тому не виключено, що може виникнути сильна реакція. Найсерйозніше ускладнення — анафілаксія, тобто гостра, системна алергічна відповідь. Це трапляється рідко, але саме тому тести проводять тільки під наглядом медиків.

У клініці завжди є препарати для екстреної допомоги — зокрема адреналін (епінефрин), який вводять у разі різкого падіння тиску, набряку горла або утрудненого дихання. Якщо реакція починається, лікар миттєво зупиняє тестування і надає допомогу. Самостійно вдома такі тести робити категорично не можна.

Окрім цього, іноді можуть з’явитися затяжні місцеві реакції — свербіж, набряк, почервоніння, які тримаються кілька днів. Вони не є небезпечними, але можуть бути неприємними. У таких випадках лікар підбирає засоби для полегшення симптомів.

Інтерпретація результатів

Результати шкірного тесту зазвичай видно вже через 15–20 хвилин (для прик- і внутрішньошкірного тесту) або через 2–4 дні (для пач-тесту). Лікар оцінює, чи з’явилися на місці нанесення алергену характерні зміни: почервоніння, набряк, пухирець. Важливе не лише наявність реакції, а й її розмір.

Щоб оцінка була об’єктивною, реакції порівнюють із контрольною краплею гістаміну (яка повинна викликати стандартну реакцію) та фізіологічним розчином (який не має викликати нічого). Це допомагає виключити помилки.

Основні варіанти результатів:

• Позитивна реакція: на місці тесту з’являється чіткий пухирець або почервоніння. Це означає, що імунна система розпізнає речовину як подразник і готова реагувати.
• Негативна реакція: шкіра залишається спокійною, без змін. Це свідчить, що алергії на цю речовину немає — принаймні на момент тесту.
• Великий вітир (пухирець понад 5 мм): може свідчити про високу чутливість, імовірність сильніших проявів у реальному житті.
• Слабка або сумнівна реакція: потребує додаткового аналізу або повторного тестування, особливо якщо симптоми в повсякденному житті присутні.

Інтерпретація завжди враховує і клінічну картину — тобто ваші симптоми. Іноді буває, що шкіра реагує на алерген, але в реальному житті ви ніколи не відчували жодних проявів. У таких випадках рішення про лікування приймається індивідуально.

Хибні результати

Шкірні алергопроби вважаються досить точними, але навіть у найкращих умовах вони не дають 100% гарантії. Іноді реакція на тесті не відповідає тому, що відбувається в реальному житті. У медицині це називають хибнопозитивними або хибнонегативними результатами.

Основні варіанти неточностей такі:

• Хибнопозитивний результат: шкіра реагує на речовину під час тесту, але в повсякденному житті алергії немає. Це може бути пов’язано з особливостями шкіри або надто високою концентрацією алергену.
• Хибнонегативний результат: під час тесту немає реакції, але в реальному житті симптоми з’являються. Причиною може бути пригнічення імунної відповіді, наприклад, через прийом ліків або особливості імунітету.
• Технічні фактори: неправильне нанесення алергену, неточна концентрація, порушення підготовки до тесту (наприклад, прийом антигістамінних) — усе це впливає на точність.

Якщо результати тесту не узгоджуються з симптомами, лікар може порекомендувати повторне тестування, аналіз крові на специфічні IgE або тимчасове виключення алергену з життя з подальшим спостереженням.

Коли звертатися до лікаря

Якщо у вас є симптоми, які виникають без чіткої причини або повторюються в однакових умовах — варто звернутися до фахівця. Шкірна алергопроба допоможе виявити, що саме провокує реакцію. Також потрібна консультація, якщо після тестування зберігаються неприємні відчуття — свербіж, набряк, утруднене дихання чи інші зміни стану.

У будь-якому разі діагностика не закінчується результатом тесту. Лікар враховує повну картину: анамнез, тип симптомів і реакцію на лікування — саме так формується ефективний план дій.

Анафілаксія: небезпечна алергічна реакція

Алергічна кропив'янка

Алергія на пшеницю: симптоми, причини та шляхи лікування