Шкірні алергопроби: як проходить тест, коли потрібен і що показує

Позитивна шкірна проба на продукт ще не доводить харчову алергію. В оглядовій статті для сімейних лікарів специфічність прик-тестів із харчовими алергенами становила лише 29–57%: шкіра часто реагує на їжу, яку людина спокійно їсть^[1]. Водночас для пилку, кліщів чи шерсті ці проби залишаються одним із найточніших способів знайти винуватця. Алергія не обмежується весняним чханням чи висипом після крему: вона може ховатися за нічним кашлем або нападами утрудненого дихання, і люди роками не знають, на що саме реагує організм. Шкірні проби дають швидку відповідь, якщо правильно їх провести й тлумачити разом із симптомами.

Що таке шкірна алергопроба

Шкірна алергопроба (у побуті кажуть просто «алергопроби» або «проби на алергію») допомагає перевірити, чи реагує організм на певні речовини, так звані алергени. Під час тесту на шкіру наносять або вводять крихітну кількість цих речовин і спостерігають, чи з'явиться реакція: почервоніння, свербіж або пухир, схожий на слід від укусу комара^[2].

Найчастіше алергени потрапляють в організм із повітрям, їжею або через дотик до шкіри. Симптоми не завжди чітко вказують на конкретну причину. Тестування дає змогу з'ясувати, що саме провокує алергію: пилок, кліщі, шерсть тварин, продукти, ліки чи хімічні речовини.

Це не аналіз крові і не складне обстеження: прик-тест проводять за кілька хвилин, а перший результат видно вже за 15–20 хвилин^[3]. Проводити й оцінювати пробу має лікар-алерголог або підготовлений медичний працівник, бо реакцію треба правильно тлумачити.

Коли призначають алергопроби

Шкірні проби найчастіше призначають тим, у кого є підозрілі симптоми без очевидної причини. Це може бути закладеність носа, яка не минає, часте чхання, висип, свербіж, сльозотеча, кашель або навіть напади утрудненого дихання. Такий набір нерідко означає алергічний риніт (у побуті «сінна гарячка» або «поліноз»). Якщо симптоми повторюються в певних ситуаціях, наприклад після контакту з тваринами чи після конкретних продуктів, лікар може запропонувати тест.

Також алергопроби призначають людям із діагностованою бронхіальною астмою, щоб зрозуміти, які чинники можуть спричиняти або посилювати напади. А після анафілаксії (у побуті її часто називають «анафілактичним шоком», хоча шок буває лише за найтяжчого перебігу) тест допомагає знайти конкретну небезпечну речовину, щоб уникати її надалі. Людей, у яких колись була анафілаксія, маленьких дітей, вагітних і пацієнтів із неконтрольованою астмою лікарі вважають групою вищого ризику системної реакції під час проби, тому для них зважують користь і ризик особливо ретельно^[4].

Підготовка до тесту

Щоб результати шкірної алергопроби були достовірними, треба правильно підготуватися. Деякі звички або препарати можуть тимчасово змінити реакцію шкіри і зробити тест менш точним. Тому за кілька днів до обстеження лікар дає конкретні рекомендації.

Найчастіше підготовка включає такі поради:

• Не використовувати косметику на ділянці тестування: креми, лосьйони чи дезодоранти можуть створити бар'єр або спричинити фонову реакцію. Перед патч-тестом за три дні не наносять на спину сильні кортикостероїдні мазі^[5].
• Тимчасово припинити приймання антигістамінних препаратів (у побуті «таблеток від алергії»): вони пригнічують алергічну відповідь, і шкіра може не зреагувати навіть на сильний алерген. Сучасні засоби впливають на результат від 3 до 10 днів і довше^[1], тому клініки зазвичай просять відмінити їх приблизно за тиждень до прик-тесту. На патч-тест антигістамінні засоби не впливають^[5].
• Одягнути зручний одяг: тест зазвичай проводять на передпліччі або верхній частині спини, тому краще мати сорочку з коротким рукавом або на ґудзиках.
• Уникати фізичного навантаження в день тесту: піт і перегрів можуть змінити реактивність шкіри або зрушити нанесені речовини, а під час патч-тесту рясний піт може відклеїти пластирі^[5].
• Поголити місце тестування (за потреби): якщо на спині або руці є густе волосся, лікар може попросити акуратно збрити його напередодні.

Також заздалегідь повідомте лікаря про всі препарати, які ви приймаєте, навіть ті, що з алергією не пов'язані. Трициклічні антидепресанти теж пригнічують шкірну реакцію, і їх відміняють лише за погодженням із лікарем, який їх призначив^[1]. Інгалятори від астми, монтелукаст і гормональні спреї для носа відміняти не потрібно^[2]. Якщо шкіра уражена поширеним атопічним дерматитом або ліки не можна відмінити, замість проб роблять аналіз крові на специфічні IgE, тобто на антитіла класу E до конкретного алергену^[1].

Типи шкірних алергопроб

Існує три основні типи тестів, які відрізняються способом нанесення алергенів і глибиною їхнього проникнення в шкіру. Вибір методу залежить від підозрюваної алергії, віку пацієнта та попередніх результатів. Тестування завжди проводять у контрольованих умовах, щоб лікар міг одразу втрутитися в разі сильної реакції.

Прик-тест

Це найпоширеніший і найшвидший спосіб діагностики. У побуті його часто називають «скарифікаційними пробами» або «подряпинами», хоча сучасний прик-тест робить легкий неглибокий укол. На очищену шкіру (зазвичай передпліччя або спину) наносять краплі рідин, які містять можливі алергени. Крізь кожну краплю ланцетом роблять невеликий поверхневий прокол, щоб речовина потрапила у верхній шар шкіри.

Через 15–20 хвилин лікар оцінює реакцію: чи з'явилися пухир, почервоніння або свербіж^[3]. Якщо реакція є, пухир вимірюють лінійкою і порівнюють із контрольними ділянками.

Цей тест дає змогу виявити реакцію на поширені алергени:

• Пилок дерев і трав
• Пилові кліщі
• Пліснява
• Шерсть і лупа тварин
• Харчові продукти (наприклад, арахіс, молоко, яйце)
• Лікарські засоби (передусім пеніцилін)
• Отрута комах (ос, бджіл, шершнів)

Обов'язково використовують позитивний контроль (гістамін) і негативний контроль (фізіологічний розчин), щоб виключити похибки^[3].

Внутрішньошкірна проба

Цей метод застосовують, коли прик-тест не дав чіткого результату або коли потрібно перевірити реакцію на ліки чи отруту комах. Невелику кількість алергену тонкою голкою вводять безпосередньо в товщу шкіри, зазвичай на плечі^[2]. Така проба чутливіша за прик-тест, але значно менш специфічна, тобто частіше дає хибну тривогу^[1]. Для діагностики харчової алергії її не використовують^[2].

Для ліків і отрути комах пробу роблять поетапно. Спочатку вводять слабкий розчин і за 15–20 хвилин оцінюють реакцію. Якщо її немає, тест повторюють із вищою концентрацією.

Її застосовують у таких випадках:

• Підозра на алергію до пеніциліну, місцевих анестетиків, вакцин. Серед людей, які вважають себе алергічними до пеніциліну, підтверджену алергію мають менш ніж 5%^[6].
• Реакції на отруту комах (виконується в кількох концентраціях)
• Невизначені або сумнівні результати прик-тесту

Міф: «пробу на антибіотик» треба робити перед кожним уколом, навіть якщо алергії ніколи не було. Насправді: така рутинна перевірка часто навішує хибні ярлики. У багатоцентровому дослідженні в Китаї серед людей, яким «алергію на пеніцилін» приписали за такою пробою, 98,2% мали негативну повторну шкірну пробу, а 99,4% спокійно перенесли контрольоване введення препарату^[7]. Шкірне тестування на ліки має сенс тоді, коли реакція в минулому справді була, і проводить його алерголог.

Хоча процедура дещо неприємна, більшість пацієнтів описують її як терпиму і менш болісну, ніж очікували.

Патч-тест (аплікаційна проба)

Цей тип тесту, який також називають аплікаційною або епікутанною пробою (у побуті «тест пластирями»), використовують при підозрі на контактний дерматит. Простіше кажучи, це «алергія на косметику чи прикраси», коли шкіра реагує на речовини, з якими регулярно стикається: косметику, метали, мийні засоби. На спину пацієнта наклеюють пластирі з алергенами. Їх носять 48 годин, а остаточно результат оцінюють через 72–96 годин після накладання, бо ця реакція відстрочена і розвивається повільно^[2]. Поки пластирі на спині, цю ділянку не можна мочити^[5].

Після зняття пластирів лікар оцінює, чи з'явилися почервоніння, висип, набряк або лущення. Такий тест не підходить для виявлення харчових чи інгаляційних алергенів, але ефективний у таких випадках:

• Алергія на метали (нікель, кобальт, хром)
• Реакції на ароматизатори або консерванти в косметиці
• Побутові або промислові хімікати
• Компоненти мийних засобів, фарб, клеїв

Це найдовший тест, зате він відповідає на запитання, чи не «заперечує» ваша шкіра проти речей, які оточують вас щодня.

Коротко: прик-тест і внутрішньошкірна проба шукають швидку алергію (чхання, кропив'янка, набряк), а патч-тест шукає повільну, контактну. Тому патч-тест не замінить прик-тест при сінній гарячці, і навпаки.

Можливі ризики

Шкірні алергопроби вважаються безпечними, але вони передбачають контакт з алергенами, тому сильна реакція не виключена. Найсерйозніше ускладнення: анафілаксія, тобто гостра системна алергічна реакція всього організму. Тяжкі реакції на прик-тест трапляються рідко, а ризик летального наслідку вкрай малий. Внутрішньошкірна проба ризикованіша за прик-тест, а найбільше обережності потребують тести зі свіжими продуктами, отрутою комах і антибіотиками^[4]. В одному ретроспективному дослідженні на 18 311 пацієнтів за п'ять років зафіксували лише шість легких системних реакцій^[1].

У клініці завжди є препарати для екстреної допомоги, зокрема адреналін (епінефрин), який вводять у разі різкого падіння тиску, набряку горла або утрудненого дихання. Якщо реакція починається, лікар негайно зупиняє тестування і надає допомогу. Самостійно вдома такі тести робити категорично не можна.

Іноді з'являються затяжні місцеві реакції: свербіж, набряк, почервоніння, які тримаються довше за саму пробу. Вони не небезпечні, але можуть бути неприємними, і тоді лікар підбирає засоби для полегшення симптомів. Пластирі патч-тесту можуть подразнювати шкіру й свербіти, але це минає після їх зняття^[2]. Зрідка сам патч-тест сенсибілізує шкіру до алергену, і реакція на місці пластиря з'являється приблизно через 10–14 днів^[5].

Інтерпретація результатів

Результати шкірного тесту видно вже через 15–20 хвилин (для прик-тесту і внутрішньошкірної проби) або через 2–4 дні (для патч-тесту). Лікар оцінює, чи з'явилися на місці нанесення алергену характерні зміни: почервоніння, набряк, пухир. Має значення і наявність реакції, і її розмір.

Щоб оцінка була об'єктивною, реакції порівнюють із контрольною краплею гістаміну (вона повинна дати стандартну реакцію) та фізіологічним розчином (на нього шкіра не має реагувати). Це допомагає виключити помилки. Прик-тест вважають позитивним, якщо пухир має діаметр щонайменше 3 мм більше, ніж на негативному контролі^[1].

Основні варіанти результатів:

• Позитивна реакція: на місці тесту з'являється чіткий пухир або почервоніння. Це означає сенсибілізацію: імунна система «знає» цю речовину і виробила до неї антитіла.
• Негативна реакція: шкіра залишається спокійною, без змін. Зазвичай це означає, що алергії на цю речовину немає, хоча зрідка вона все ж буває^[2].
• Великий пухир: сильніша реакція свідчить про вищу чутливість і більшу ймовірність справжньої алергії^[2]. Проте тяжкість реакції в житті розмір пухиря передбачає погано: у дослідженні алергії на арахіс історія хвороби прогнозувала тяжкі реакції краще за результати тестів^[8].
• Слабка або сумнівна реакція: потребує додаткового аналізу або повторного тестування, особливо якщо симптоми в повсякденному житті є.

Інтерпретація завжди враховує клінічну картину, тобто ваші симптоми. Буває, що шкіра реагує на алерген, але в реальному житті ви ніколи не відчували жодних проявів. Тоді рішення про лікування ухвалюють індивідуально.

Хибні результати

Шкірні алергопроби досить точні, але навіть у найкращих умовах не дають 100% гарантії. Іноді реакція на тесті не відповідає тому, що відбувається в реальному житті. У медицині це називають хибнопозитивними або хибнонегативними результатами.

Основні варіанти неточностей такі:

• Хибнопозитивний результат: шкіра реагує на речовину під час тесту, але в повсякденному житті алергії немає. Причиною можуть бути особливості шкіри або надто висока концентрація алергену, а з харчовими алергенами таке трапляється особливо часто^[2].
• Хибнонегативний результат: під час тесту реакції немає, але в реальному житті симптоми з'являються. Причиною може бути пригнічення імунної відповіді, наприклад через приймання ліків, або особливості імунітету.
• Технічні чинники: неправильне нанесення алергену, неточна концентрація, порушення підготовки до тесту (наприклад, приймання антигістамінних засобів): усе це впливає на точність.

Якщо результати тесту не узгоджуються із симптомами, лікар може порекомендувати повторне тестування, аналіз крові на специфічні IgE або тимчасово прибрати алерген із життя й поспостерігати. Коли сумніви стосуються їжі чи ліків, остаточну відповідь дає пероральна провокаційна проба: людина під наглядом лікаря з'їдає продукт чи приймає препарат малими дозами, що поступово зростають^[9].

Читайте:

Алергічні тести: як проходять і коли потрібні

Алергічні тести: які бувають (шкірні проби, аналіз крові на IgE, патч-тест, провокаційна проба), коли їх признача...

Коли звертатися до лікаря

Якщо у вас є симптоми, які виникають без чіткої причини або повторюються в однакових умовах, зверніться до лікаря: шкірна алергопроба допоможе виявити, що саме провокує реакцію. Консультація потрібна і тоді, коли після тестування зберігаються неприємні відчуття: свербіж, набряк, утруднене дихання чи інші зміни стану.

Діагностика не закінчується результатом тесту. Лікар враховує повну картину: анамнез (вашу розповідь про те, коли і після чого з'являються симптоми), тип симптомів і реакцію на лікування. Так формується план дій: що прибрати з побуту чи меню, які ліки тримати під рукою і чи потрібна алерген-специфічна імунотерапія.