Контактний дерматит: причини, симптоми і лікування

Кожна п'ята людина має контактну алергію і часто про це не знає. У метааналізі 28 досліджень, де патч-тест зробили понад 20 тисячам людей із загальної популяції, реакцію хоча б на одну речовину виявили у 20,1% учасників. На першому місці опинився нікель: 11,4%, тобто кожен дев'ятий^[1]. Застібка джинсів, сережки чи ремінець годинника можуть роками лежати на шкірі, поки одного дня під ними не з'явиться сверблячий висип.

Що таке контактний дерматит

Контактний дерматит це запалення шкіри у відповідь на речовину, яка її торкнулася. Механізмів два: алергія або пряме подразнення. Результат схожий: свербіж, почервоніння, висип, іноді дрібні пухирці. Скільки їх буде і як сильно, залежить від самої речовини, тривалості контакту і стану шкіри.

За класифікацією це одна з форм екземи, тобто гострого або хронічного запалення шкіри.

Слово «дерматит» означає запалення шкіри, а «контактний» вказує на причину: щось торкнулося шкіри, і вона відреагувала. Винуватцем буває зовсім невинна на перший погляд річ, наприклад новий шампунь чи крем, якщо в його складі є речовина, яку ваша шкіра не переносить.

Хвороба не заразна і не передається від людини до людини. Це суто індивідуальна реакція: той самий засіб для миття посуду в однієї людини не спричинить нічого, а в іншої залишить сверблячий висип на руках.

Основні типи контактного дерматиту

Розрізняють два основні види: алергічний і подразнювальний. Симптоми в них схожі, але причини та спосіб пошуку «винуватця» різні.

Алергічний контактний дерматит

Цей тип з'являється, коли імунна система помилково вважає певну речовину небезпечною, хоча більшості людей вона не шкодить. Організм запускає алергічну реакцію, і на шкірі з'являються свербіж, почервоніння, висип або пухирці.

Алергічна реакція уповільнена: висип зазвичай виникає через 24–72 години після контакту, а найсильнішим стає через 3–4 доби^[2]. Через цю затримку людина часто й не пов'язує висип із причиною. Найчастіше винні прикраси з нікелем та ароматизатори в косметиці^[1], а також консерванти в засобах для прання й побутовій хімії.

Подразнювальний контактний дерматит

Цей тип розвивається швидко: реакція досягає піку за кілька хвилин чи годин після контакту^[2]. Імунітет тут ні до чого, речовина просто пошкоджує верхній шар шкіри. Подразнюють сильна хімія, мило, рідини для чищення, кислоти, луги і навіть часте миття рук та робота у вологих умовах.

Подразнювальний дерматит трапляється частіше за алергічний: серед випадків професійного дерматиту на нього припадає до 80%^[2]. Найбільше страждають ті, хто весь день має справу з водою та мийними засобами: медики, прибиральники, кухарі.

Фотоконтактний дерматит

Фотоконтактний дерматит виникає, коли шкіра реагує на поєднання речовини з ультрафіолетом або видимим світлом^[3]. Сама речовина без сонця може бути безпечною. Реакція буває фототоксичною (пряме пошкодження шкіри, може статися в будь-кого) і фотоалергічною (алергія, лише у людей, які вже стали чутливими)^[3].

Фотоалергію найчастіше дають хімічні фільтри сонцезахисних кремів, парфуми та гелі з кетопрофеном. Фототоксичну реакцію спричиняють сік лайма й селери, борщівник, деякі антибіотики та протизапальні ліки, прийняті всередину^[3]. Борщівник, поширений в Україні бур'ян, особливо підступний: його сік містить фурокумарини, і після сонця на шкірі з'являються пухирі, а потім темні плями^[4].

Фототоксична реакція схожа на сильний сонячний опік, а фотоалергічна на звичайний алергічний висип, що свербить на відкритих сонцю ділянках^[3]. Якщо після прогулянки на сонці з'явилося подразнення, згадайте, що ви наносили на шкіру, яку траву зривали і які ліки приймали напередодні. Інші форми реакцій на сонце описує стаття про фоточутливість.

Хто у групі ризику

Захворіти може будь-хто, незалежно від віку, статі чи способу життя. Частіше хворіють ті, хто щодня контактує з речовинами, здатними подразнювати шкіру або спричиняти алергію.

Найвищий ризик у людей, чия робота пов'язана з хімією, водою або пилом. Професійний контактний дерматит, за оцінками, мають від 6,7% до 10,6% працівників, і він може коштувати людині роботи^[5].

Серед професій, де контактний дерматит трапляється найчастіше^[5]:

• Перукарі: через фарби для волосся, засоби для укладання, шампуні з ароматизаторами.
• Медики: через антисептики, гумові рукавички та часте миття рук.
• Прибиральники: через мийні засоби, хлор та іншу побутову хімію.
• Будівельники: через цемент, фарби, смоли та інші агресивні матеріали.
• Кухарі та працівники харчової промисловості: через спеції, соки овочів, постійний контакт з водою.
• Флористи: через сік рослин (зокрема примули та айстрових), вологу та добрива.

Частіше реагують на подразники і люди з чутливою шкірою, алергією або хронічними шкірними хворобами, як-от атопічний дерматит: їхній шкірний бар'єр і так ослаблений.

Наскільки поширене захворювання

Це дуже поширений стан. Подразнення від нового прального порошку, прикраси чи крему для обличчя знайоме багатьом, і зазвичай воно минає швидко.

Проте в частини людей симптоми повертаються знову і знову, якщо уникнути причини не вдається або контакт регулярний. Повторні загострення при контактному дерматиті трапляються дуже часто, а постійний контакт із речовиною робить хворобу хронічною^[2].

Контактна алергія частіше трапляється в жінок: 27,9% проти 13,2% у чоловіків. Не оминає вона й дітей, серед них сенсибілізованих (тобто таких, що вже стали чутливими до алергену) близько 16,5%^[1].

Симптоми та вигляд висипу

Зазвичай усе починається зі свербежу, печіння або болю, іноді ще до появи висипу^[6]. Далі з'являються висип, пухирці, тріщини або мокнучі ділянки. Усе залежить від того, як довго тривав контакт і наскільки сильною була реакція.

Найчастіші ознаки^[6]:

• Почервоніння або зміна кольору шкіри: ділянка набрякла, гаряча на дотик, болюча.
• Свербіж: часто сильний, а розчісування лише посилює подразнення.
• Пухирці або висип: дрібні бульбашки з рідиною або горбики, що можуть лопатися або зливатися в одну пляму.
• Мокнуття: пухирці лопаються, з них сочиться рідина, а потім утворюються кірочки й лусочки.
• Печіння або біль: шкіра може пекти чи колоти, ніби після опіку.
• Лущення або сухість: шкіра сохне й тріскається; при тривалому контакті вона товщає, лущиться і вкривається глибокими тріщинами.

Чим сильніше людина розчісує висип, тим вищий ризик ускладнень. Через тріщини та подряпини проникають бактерії. Ознаки інфекції: біль, наростаюче почервоніння, гній або виділення, підвищена температура^[7].

Читайте:

Як не чухатись при атопічному дерматиті та екземі?

Як не чухатися при атопічному дерматиті та екземі: чому свербіж і розчухування підживлюють одне одного, які д...

Де з'являються симптоми

Висип виникає саме там, де шкіра торкнулася подразника або алергену. Нанесли крем на руки, і висип з'явився на руках. Алерген був на одязі, і реакція виникла під ним. Місце висипу часто прямо вказує на причину.

Найчастіші ділянки, де проявляється контактний дерматит^[6]:

• Обличчя: особливо повіки, щоки, губи. Шкіра повік тонка, тому швидко реагує на косметику, парфуми чи креми.
• Руки та пальці: найчастіше страждають у тих, хто працює з водою, мийними засобами або хімією.
• Шия та зона декольте: реакція на прикраси, парфуми або тканини одягу.
• Ноги та стопи: через взуття, шкарпетки або креми для догляду.
• Пахви та пахова зона: висип часто виникає через гігієнічні засоби, дезодоранти або пральний порошок.

При алергічному дерматиті висип іноді з'являється далеко від місця контакту. Класичний приклад: висип на повіках у людини, яка нафарбувала нігті, бо вона торкалася очей ще не висохлим лаком^[6].

Коротко: межі висипу часто повторюють контур предмета: застібки, ремінця годинника, рукавички чи браслета. Це найкоротший шлях до причини.

Причини виникнення

Причина завжди одна: шкіра торкнулася чогось, що їй не підходить. При алергії імунна система «б'є на сполох», при подразненні шкіра просто не витримує агресивної речовини.

Алергени

Алергічний дерматит з'являється, коли організм розпізнає звичну речовину як «ворога». Для цього потрібен попередній контакт: спочатку шкіра звикає до алергену і стає чутливою, а висип з'являється при наступних зустрічах із ним^[8]. Тому реагувати можна й на засіб, яким користувалися роками.

Найпоширеніші алергени:

• Нікель та інші метали: у прикрасах, ґудзиках джинсів, пряжках ременів. Кобальт і хром теж входять до найчастіших алергенів^[1].
• Латекс: у медичних рукавичках, господарських рукавицях, презервативах, повітряних кульках, еластичних бинтах та інших гумових виробах. Про різні форми цієї реакції йдеться у статті про алергію на латекс.
• Косметика: креми, тональні основи, тіні з ароматизаторами чи консервантами.
• Парфуми: як у парфумованій воді, так і в засобах для прання. Суміш ароматизаторів друга за частотою після нікелю^[1].
• Рослини: отруйного плюща в Україні не росте, тож «рослинний» дерматит тут частіше дають кімнатна примула (її алерген примін)^[9] та айстрові: арніка, ромашка аптечна, деревій, пижмо^[10]. Останні часто потрапляють на шкіру у складі «натуральних» кремів і настоїв.
• Медикаменти: зокрема мазі з антибіотиками, наприклад неоміцином^[11], гелі з протизапальними засобами та креми з антигістамінними речовинами, які можуть посилювати висип і свербіж^[7].

Подразники

Подразнювальний дерматит виникає через пряме пошкодження шкіри речовиною. Чим частіше контакт, тим сильніша реакція.

Найпоширеніші подразники:

• Мийні засоби та порошки для чищення: особливо з хлором або кислотами.
• Мило та шампуні: особливо ті, що сильно піняться або сушать шкіру.
• Розчинники та ацетон: наприклад, у рідині для зняття лаку чи фарбі.
• Будівельні матеріали: цемент, клей, епоксидні смоли.
• Рослинні соки: наприклад, з гострого перцю або деяких декоративних рослин.
• Біологічні рідини: слина, піт, сеча можуть подразнювати при постійному контакті (як під підгузком).

Навіть звичайна вода стає подразником, якщо руки весь час мокрі, а шкіра суха або пошкоджена.

Діагностика контактного дерматиту

Щоб зрозуміти, чи це справді контактний дерматит, лікар спочатку розпитає вас. Коли з'явився висип? Чим ви користувалися останнім часом? Чи були нові засоби, косметика, побутова хімія, рослини, робота з хімією? Часто саме ці деталі допомагають знайти причину. Якщо підозрюваний засіб відомий, перший крок діагностики простий: перестати ним користуватися і подивитися, чи мине висип^[8].

Якщо висип повертається, а причина неясна, лікар призначає патч-тест (аплікаційну пробу). На спину клеять пластини з дрібними порціями стандартних алергенів, через 48 годин їх знімають, а остаточний результат оцінюють ще через 48–72 години^[2]. Почервоніння, ущільнення чи пухирці під певною речовиною вказують на алергію. Реакції на метали та місцеві антибіотики іноді проявляються пізніше, тому для них корисне додаткове оцінювання приблизно на 7-й день^[11]. Як готуватися до тесту і чим він відрізняється від інших проб, описано у статті про шкірні алергопроби.

Патч-тест виявляє алергени, тобто нікель, ароматизатори, консерванти, рослинні речовини. При подразнювальному дерматиті він буде негативним, бо імунітет у цьому не бере участі.

У рідкісних випадках, коли висип виглядає незвично або є підозра на іншу хворобу, лікар бере біопсію, тобто маленький шматочок шкіри для дослідження під мікроскопом. При ознаках інфекції (гній, наростаюче почервоніння) роблять бактеріологічний посів.

Найчастіше ж достатньо уважної розмови з лікарем і огляду шкіри: історія контактів є ключем до відповіді.

Методи лікування

Здебільшого хвороба лікується без складних процедур. Окремий епізод зазвичай минає, якщо припинити контакт із речовиною^[2]. Далі завдання полягає в тому, щоб заспокоїти запалення і дати шкірі загоїтися.

Усунення причин

Це перший і найважливіший крок. Відома причина означає, що цієї речовини треба уникати: не носити прикраси з нікелем, змінити мийний засіб, працювати в рукавичках. Часто цього достатньо, щоб симптоми почали зникати.

Якщо причина не очевидна, тимчасово відкладіть усі нові засоби догляду, пральний порошок, креми і за змоги обмежте контакт із хімією. Потім повертайте їх по одному: так легше зрозуміти, на що реагує шкіра.

Медикаментозна терапія

Щоб полегшити свербіж і запалення, лікар може порадити:

• Креми з кортикостероїдами: їхню силу підбирають до ділянки. Для обличчя, повік і складок шкіри беруть слабкі засоби, як-от гідрокортизон, а для товстої шкіри долонь і підошв потрібні сильніші^[12]. На кистях гідрокортизону зазвичай замало: обмежений алергічний висип лікують кортикостероїдами середньої або високої сили, наприклад тріамцинолоном чи клобетазолом^[8]. Сильні засоби на обличчя, пахви й пах не наносять, хіба що коротко і за призначенням лікаря^[12].
• Антигістамінні таблетки: наприклад, цетиризин, лоратадин. Вони лише зменшують свербіж^[2], сам дерматит не лікують. Креми й гелі з антигістамінними речовинами наносити не варто: вони можуть посилити і висип, і свербіж^[7].
• Зволожувальні креми: прості, без ароматизаторів, допомагають відновити захисний бар'єр шкіри.
• У тяжких випадках: якщо висип займає велику площу (понад 20% шкіри), лікар призначає кортикостероїди в таблетках, полегшення настає за 12–24 години^[8]. Курс преднізолону знижують поступово впродовж 2–3 тижнів: коротший курс або різке припинення загрожує «рикошетом», коли висип повертається, іноді сильнішим, ніж був^[8][13]. Інші засоби, що пригнічують імунну відповідь, використовують рідко і лише під наглядом лікаря.

Намагайтеся не чухати шкіру, навіть якщо сильно свербить: розчісування погіршує стан і відкриває шлях інфекції. Якщо є ранки або підозра на зараження, потрібне додаткове лікування, яке призначає лікар.

Свербіж тимчасово зменшують прохолодні компреси: чиста тканина, змочена холодною водою і віджата, щоб не капала. Допомагає і короткий прохолодний душ^[7].

Можливі ускладнення

У більшості людей контактний дерматит минає без серйозних наслідків. Але якщо контакт із причиною триває, можливі ускладнення.

Найпоширеніше з них інфікування шкіри. Через розчухані ділянки й тріщини проникають бактерії: шкіра дедалі більше червоніє, набрякає, болить, з'являється гній, іноді піднімається температура.

Інше ускладнення перехід у хронічну форму. При постійному подразненні шкіра товщає, грубішає, тріскається і свербить майже безперервно^[8]. Особливо часто це трапляється на руках у тих, хто постійно миє руки або працює з водою та мийними засобами.

Буває й інша реакція на дотик, яку плутають з ускладненням дерматиту. Це контактна кропив'янка: вона виникає одразу після контакту, а не через дні, і найвідоміша її причина латекс^[14]. Імунологічна форма може не обмежитися місцем контакту^[14]:

• Кропив'янка: сверблячі червоні пухирі, схожі на опіки кропивою, спершу на місці контакту, а потім і по всьому тілу.
• Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке): раптовий набряк губ, повік або горла, що може порушити дихання і бути частиною анафілаксії. Це невідкладний стан^[15].

Профілактика

Найкращий спосіб уникнути контактного дерматиту полягає в тому, щоб не торкатися того, що спричиняє реакцію. Якщо ви вже знаєте свій алерген, половину роботи зроблено. Але й без цього є прості способи знизити ризик.

Що можна зробити:

• Уникати відомих алергенів: якщо ви не переносите нікель або певну косметику, читайте склад і обирайте безпечні альтернативи.
• Користуватися засобами без ароматизаторів: креми, мило, шампуні з позначкою «без запаху» (fragrance-free). Міф: напис «гіпоалергенний» гарантує, що реакції не буде. Насправді: у США, наприклад, цей термін не має регуляторного визначення, і виробник не зобов'язаний підтверджувати його клінічними даними^[16]. Орієнтуйтеся на склад, а не на етикетку.
• Носити рукавички: під час прибирання, миття посуду чи роботи з хімією. Якщо у вас алергія на латекс, обирайте рукавички з нітрилу чи вінілу.
• Зволожувати шкіру: особливо після миття. Суха шкіра вразливіша до подразників.
• Одразу мити шкіру після контакту: якщо ви торкнулися чогось підозрілого (наприклад, борщівника), змийте це водою з м'яким милом.
• Обирати зручний одяг з натуральних тканин: синтетика й барвники тканин іноді подразнюють шкіру, особливо в спеку.

Якщо у вас уже була сильна реакція, ведіть невеликий щоденник: що наносили, що прали, до чого торкалися того дня. Так «винуватця» наступного разу знайти легше.

Життя з контактним дерматитом

Контактний дерматит не вирок. З ним можна жити цілком нормально, якщо знати свій тригер і контролювати контакт із ним. Часто достатньо змінити пральний порошок або відмовитися від певних прикрас, щоб забути про висип надовго.

Найголовніше не ігнорувати сигнали шкіри. Висип, що повертається в одних і тих самих місцях, майже завжди має конкретну причину, яку можна знайти.

Якщо повністю уникнути контакту неможливо, наприклад через роботу, допоможуть рукавички, захисні креми й зміна умов праці. Іноді вдається домовитися з роботодавцем про інший спосіб виконувати обов'язки.

Не займайтеся самолікуванням, якщо ситуація виходить з-під контролю. Якщо висип повертається знову і знову або стає сильнішим, зверніться до дерматолога чи алерголога: він допоможе визначити точну причину та підібрати лікування.

Поширені запитання

Чим контактний дерматит відрізняється від герпесу?

І контактний дерматит, і герпес можуть з'являтися на схожих ділянках, наприклад на обличчі або навколо рота. Але це зовсім різні речі. Герпес є вірусною інфекцією, яка передається від людини до людини, зазвичай під час поцілунків або статевого контакту. Контактний дерматит означає запалення шкіри від дотику до подразника або алергену. Він не інфекційний і не передається.

Чим відрізняється контактний дерматит від атопічного дерматиту або екземи?

І контактний, і атопічний дерматит є формами екземи, тобто запалення шкіри зі свербежем, почервонінням, сухістю чи висипом. Але причини й механізми в них різні.

Контактний дерматит спричиняє прямий вплив зовнішнього чинника, подразника або алергену: косметики, мийного засобу, латексу, рослини. Реакція з'являється саме в місці контакту зі шкірою.

Атопічний дерматит є хронічною формою екземи зі спадковою схильністю, яка частіше починається в дитинстві й нерідко поєднується з іншими алергічними хворобами. Загострення можуть провокувати сухе повітря, стрес, піт, інфекції або зміна температури.

Головна різниця: контактний дерматит має чітку зовнішню причину, а атопічний виникає через внутрішню схильність шкіри до запалення і часто не має однозначного тригера. Ці стани можуть поєднуватися: людям з атопічним дерматитом легше «заробити» подразнення від води й мийних засобів.

Чи може дерматит передаватися чи поширюватися?

Ні, він не інфекційний і не передається від людини до людини. Це індивідуальна реакція шкіри на зовнішній подразник чи алерген.

Втім, алерген можна перенести руками: з руки на обличчя або на іншу людину, якщо не помити шкіру. Реакція тоді з'явиться тільки в того, хто чутливий до цієї речовини.

Поширення висипу найчастіше буває при алергічному дерматиті, коли алерген потрапляє на кілька ділянок шкіри або переноситься дотиком.