Як проявляється алергічний риніт і що з ним робити

Алергічний риніт (сінна лихоманка) виникає тоді, коли організм реагує на нешкідливі частинки в повітрі — пилок, пил, шерсть тварин. Симптоми схожі на застуду, але причини зовсім інші.

У повітрі, яким ми дихаємо, завжди є щось зайве — пилові кліщі, пліснява, мікроскопічні частки шкіри домашніх тварин, пилок дерев і трав. У більшості людей це не викликає жодної реакції. Але у частини — запускається імунна відповідь, яка зовсім не потрібна. Слизова носа, очей і горла запалюється, починається чхання, сльозотеча, відчуття свербежу або закладеності. Це не інфекція і не вірус — це спроба організму вигнати те, що він вважає небезпечним, хоча насправді загрози немає. Саме так проявляється алергічний риніт — поширений, хронічний, часто недооцінений.

Читайте:

Що таке алергія: докладний огляд

Алергія — це гіперреакція імунної системи на речовини, які зазвичай є безпечними. Від пилку і їжі до ліків і к...

Причини алергічного риніту

Алергічний риніт виникає тоді, коли організм помилково сприймає нешкідливі речовини як загрозу. У відповідь на контакт з алергеном активується імунна система — вивільняється гістамін та інші медіатори запалення, які й викликають типові симптоми. Важливо: алергени не викликають запалення самі по собі — це результат надмірної реакції організму.

Реакція виникає на дрібні частки, які легко потрапляють у дихальні шляхи. Це можуть бути як природні, так і побутові подразники:

• Пилок дерев, трав і бур’янів: особливо у весняно-літній період. Часто це береза, вільха, ліщина, злакові культури.
• Домашній пил: з високим вмістом мікроскопічних пилових кліщів, які живуть у матрацах, ковдрах, м’яких меблях.
• Шерсть і лупа тварин: навіть короткошерсті або гіпоалергенні породи можуть бути джерелом алергену через мікрочастинки шкіри.
• Спори плісняви: часто виявляються у вологих приміщеннях — ванних кімнатах, кухнях, підвалах, старих будинках.
• Таргани: продукти життєдіяльності та фрагменти тіл цих комах можуть викликати сильні алергічні реакції, особливо в міському середовищі.

Окрім зовнішніх чинників, важливу роль відіграє спадковість. Якщо один із батьків має алергічне захворювання (риніт, астму, атопічний дерматит), ризик алергії у дитини значно зростає.

Варто сказати, що риніт може бути не лише алергічним. Наприклад, набряк слизової носа без участі алергенів можливий при вазомоторному риніті, спричиненому змінами температури, запахами, стресом або гормональними коливаннями. Але в таких випадках механізм інший і гістамін участі не бере.

Сезонність і частота симптомів

Алергічний риніт може бути як сезонним, так і цілорічним. Тип алергену визначає, коли саме з’являються симптоми — і наскільки тривалими вони будуть. Це не завжди очевидно, особливо якщо симптоми слабкі або повторюються щороку в один і той самий період.

Сезонний алергічний риніт — найчастіший варіант. Він виникає навесні, влітку або на початку осені, коли в повітрі з’являється пилок:

• Березень–травень: цвітіння дерев, зокрема берези, ліщини, вільхи.
• Червень–липень: пилок злакових трав — райграсу, костриці, тимофіївки.
• Серпень–жовтень: бур’яни — амброзія, полин, лобода.

Пилок легко поширюється на великі відстані, осідає на одязі, волоссі, потрапляє у квартиру через відчинені вікна. Саме тому навіть у місті симптоми можуть бути не менш вираженими, ніж у сільській місцевості.

Цілорічний алергічний риніт викликається алергенами, які присутні у довкіллі постійно. Його ознаки зазвичай не зникають повністю, але можуть посилюватися в певні періоди:

• Домашній пил: особливо помітний узимку, коли вікна зачинені, а опалення сушить повітря.
• Тварини: постійний контакт із шерстю або слиною домашніх улюбленців.
• Пліснява: вологі приміщення, що не провітрюються.

Також буває змішаний варіант — коли людина має цілорічну алергію, але навесні чи восени симптоми стають значно вираженішими через додаткове навантаження пилком. У таких випадках перебіг риніту може бути хронічним, із періодичними загостреннями.

Основні симптоми

Прояви алергічного риніту можуть відрізнятися за інтенсивністю, але зазвичай мають стабільний набір ознак. Вони починаються раптово, без попереднього нездужання, і можуть тривати доти, доки людина контактує з алергеном. Часто ці симптоми помилково приймають за застуду — саме тому важливо вміти відрізнити їх.

• Чхання: неодноразове, серіями, особливо зранку або після виходу на вулицю.
• Закладеність носа: порушення носового дихання, що змінюється протягом дня або залежить від положення тіла.
• Виділення з носа: водянисті, прозорі, без домішок слизу або гною.
• Свербіж у носі, очах, іноді в горлі: неприємне відчуття, яке змушує терти очі або постійно шморгати носом.
• Сльозотеча: очі стають червоними, водянистими, виникає світлобоязнь.
• Постназальний затік: слиз стікає задньою стінкою глотки, викликаючи покашлювання або першіння.
• Підвищена втомлюваність: результат поганого сну, хронічного запалення, порушення дихання.

У дітей алергічний риніт може проявлятися менш типовими ознаками: постійне покашлювання, хропіння, «алергічний салют» — жест, коли дитина тре носа долонею вгору. Також варто звернути увагу на кола під очима — темні, синюшні тіні, що з’являються при хронічному набряку слизової.

Іноді риніт супроводжується приступами бронхоспазму або задишки — це може вказувати на комбінацію з бронхіальною астмою. У такому випадку необхідне додаткове обстеження.

Як відрізнити алергію від застуди

Алергічний риніт і звичайна застуда мають подібні симптоми: нежить, закладеність носа, покашлювання. Але причина їхня різна. Застуду викликає вірус, а алергію — надмірна реакція імунної системи на алергени. Визначити, що саме відбувається, важливо для правильного лікування.

Найпростіший орієнтир — тривалість симптомів і наявність чіткої причини. Застуда триває 5–7 днів, іноді трохи довше, після чого минає. Алергія ж тягнеться тижнями або навіть місяцями, якщо контакт з алергеном не припиняється.

Також є низка ознак, які допомагають розрізнити ці два стани:

• Чхання: при алергії — серіями, без попереднього нездужання; при застуді — рідше й зазвичай на початку захворювання.
• Температура: при алергії майже ніколи не підвищується. Якщо є жар або озноб — це радше застуда чи інфекція.
• Виділення з носа: алергія — водянисті, прозорі; застуда — спочатку прозорі, потім стають густими, жовто-зеленими.
• Свербіж: при алергії часто в носі, очах, іноді в горлі; при застуді майже не трапляється.
• Біль у тілі, слабкість: типові для застуди; при алергії — відсутні або мінімальні.
• Час появи: алергія часто виникає раптово, після контакту з тригером; застуда — поступово, з загальним нездужанням.

Ще один нюанс — сезонність. Якщо симптоми з’являються щороку в один і той самий період або після контакту з котом чи собакою — це, найімовірніше, алергія. Якщо ж нездужання виникло після контакту з хворою людиною, із болем у горлі та підвищеною температурою — імовірна вірусна інфекція.

Діагностика алергічного риніту

Перший крок — консультація у сімейного лікаря або алерголога-імунолога. Лікар докладно з’ясовує, коли з’являються симптоми, що їх посилює чи послаблює, чи є родинна схильність до алергії. Уже на цьому етапі можна відрізнити алергічний риніт від хронічного синуситу чи вазомоторного риніту.

Щоб підтвердити діагноз і визначити конкретний тригер, застосовують лабораторні та шкірні методи:

• Специфічний IgE у крові: венозний аналіз, який показує рівень антитіл до пилку, пилових кліщів, епітелію тварин чи плісняви. Зручний, якщо на шкірі є екзема або пацієнт не може тимчасово відмінити антигістамінні препарати.
• Prick-тест: краплі стандартних алергенів наносять на передпліччя і роблять легкі проколи. Через 15–20 хвилин вимірюють діаметр почервоніння. Метод швидкий, безпечний, інформативний для більшості пацієнтів.
• Інтрадермальна проба: алерген вводять підшкірно в мінімальній дозі. Використовують, якщо prick-тест дав сумнівний результат або потрібна вища чутливість, наприклад при підозрі на алергію до тарганів.

За потреби лікар призначає риноскопію чи комп’ютерну томографію пазух, щоб виключити поліпи, викривлення перегородки й хронічний гнійний процес, які можуть посилювати закладеність носа.

Тести проводять поза сезоном цвітіння та щонайменше через три доби після припинення прийому антигістамінних, інакше реакція може бути пригніченою. Після обстеження пацієнт отримує «паспорт алергії» — перелік підтверджених алергенів і короткі рекомендації щодо їх уникнення.

Лікування та контроль симптомів

Мета лікування — зменшити запалення, полегшити симптоми й не допустити ускладнень. Алергічний риніт не виліковується повністю, але за правильного підходу можна досягти тривалого контролю. Основні напрямки — уникнення тригерів, медикаменти та, за потреби, імунотерапія.

Уникнення алергенів

Це перше, що рекомендують. Звісно, уникнути пилку або пилових кліщів повністю неможливо, але можна суттєво знизити їхній вплив:

• Закривати вікна в період цвітіння: особливо вранці, коли концентрація пилку найвища.
• Змінювати одяг після вулиці: пилок осідає на тканинах і волоссі.
• Використовувати пилозахисні наматрацники й наволочки: вони зменшують контакт з кліщами в ліжку.
• Регулярно пилососити з HEPA-фільтром: особливо в спальнях і дитячих.
• Тримати тварин поза спальнею: навіть якщо немає прямого контакту, алергени залишаються в повітрі.

Медикаментозне лікування

Препарати підбирають залежно від типу симптомів, віку пацієнта та частоти загострень. Деякі засоби призначаються курсами, інші — при потребі. Доступні наступні групи:

• Антигістамінні препарати: знижують свербіж, чхання, сльозотечу. Поширені варіанти — лоратадин, цетиризин, левоцетиризин, дезлоратадин. Краще використовувати неседативні форми.
• Кортикостероїдні назальні спреї: основа лікування при тривалих симптомах. Зменшують набряк, запалення, поліпшують носове дихання. Найчастіше призначають мометазон, флутиказон, беклометазон.
• Протинабрякові засоби: спреї з оксиметазоліном або ксилометазоліном швидко усувають закладеність, але лише на кілька днів. Тривале використання викликає «рикошетний» ефект.
• Антагоністи лейкотрієнів: таблетки, що блокують ще один тип медіаторів алергії. В Україні доступний монтелукаст.

Комбіновані засоби (наприклад, антигістамін + протинабряковий) можуть бути корисними при сильних симптомах. Але важливо: самолікування не завжди ефективне, особливо якщо симптоми тривають довше двох тижнів або впливають на сон і роботу.

Алерген-специфічна імунотерапія

АСІТ — єдиний метод, який не маскує симптоми, а змінює реакцію імунної системи. Суть у тому, що пацієнт регулярно отримує мікродози алергену (спочатку під наглядом лікаря), щоб організм поступово звикав і переставав реагувати. В Україні використовують ін’єкційні та сублінгвальні (краплі під язик) форми. Метод потребує часу — лікування триває 3–5 років, але у разі успіху дозволяє знизити потребу в ліках або повністю відмовитися від них.

Профілактика і спосіб життя

Запобігти виникненню алергічного риніту повністю неможливо, особливо якщо є спадкова схильність. Але навіть за наявності підтвердженої алергії можна зробити багато, щоб жити комфортно й без постійних симптомів. Умовно це поділяється на зміну побуту, контроль середовища і звички догляду за собою.

Побутові кроки

Щоденне середовище має найбільший вплив на частоту симптомів. Деякі прості зміни можуть значно покращити ситуацію навіть без ліків:

• Зволоження та очищення повітря: сухе повітря подразнює слизову. Ідеальна вологість — 40–60%. Якщо є можливість — використовуйте очищувач повітря з HEPA-фільтром.
• Прибирання без хімії: агресивні засоби можуть викликати неалергічний риніт. Краще користуватись мікрофіброю та теплою водою.
• Менше тканин: килими, штори, м’які іграшки накопичують пил. Якщо повністю прибрати не виходить — регулярно прати й пилососити.
• Температурний контроль: різкі перепади температури й перегрівання погіршують стан. Стабільна температура в кімнаті — додатковий захист.

Щоденні звички

Навіть після кількох годин на вулиці в період цвітіння пилок залишається на волоссі, одязі, шкірі. А при контакті з тваринами алергени легко переносяться по дому. Тому важливо сформувати звички, які мінімізують перенесення тригерів у житловий простір:

• Після вулиці — одразу в душ: це зменшує контакт із пилком, який осідає на шкірі та волоссі.
• Одяг — не в спальню: усе, що було зовні, краще зберігати окремо.
• Сушити білизну в приміщенні: на відкритому повітрі тканина «вбирає» пилок.
• Захист для очей і носа: окуляри й маска на вулиці — особливо в суху, вітряну погоду.

Для дітей окремо варто звертати увагу на іграшки, з якими вони сплять, і на одяг, у якому граються надворі — він має бути окремим від домашнього. Якщо є домашні тварини, бажано обмежити їх доступ у спальню або дитячу.

Також варто слідкувати за прогнозом пилку — в інтернеті доступні сервіси, які вказують концентрацію пилку в повітрі за днями. У дні з піковими показниками краще обмежити прогулянки, провітрювати квартиру вночі або рано-вранці, коли рівень пилку нижчий.

Алергічний гастрит

Анафілактичний шок

Алергічний риніт