Як проявляється алергічний риніт і що з ним робити

Назва «сінна гарячка» вводить в оману: температури ця хвороба не підвищує, а сіно серед її причин далеко не головне. До того ж лише близько 20% випадків алергічного риніту суто сезонні, 40% турбують цілий рік, а ще 40% поєднують обидва варіанти^[1]. Хворіє приблизно кожна шоста людина^[1]. У повітрі завжди є пилові кліщі, спори плісняви, мікроскопічні частки шкіри тварин і пилок, але в більшості людей вони не спричиняють жодної реакції. У частини ж імунна система сприймає їх як загрозу: запалюється слизова оболонка носа, очей і горла, починаються чхання, сльозотеча, свербіж і закладеність. Це не інфекція і не вірус. Так проявляється алергічний риніт: поширений, хронічний і часто недооцінений стан.

Читайте:

Що таке алергія: докладний огляд

Алергія є надмірною реакцією імунної системи на речовини, які більшості людей не шкодять: пилок, їжу, шерсть т...

Причини алергічного риніту

Алергічний риніт виникає тоді, коли організм помилково сприймає нешкідливі речовини як загрозу. Імунна система виробляє проти них антитіла класу E (IgE), а при наступному контакті з алергеном клітини слизової виділяють гістамін та інші медіатори запалення, які й дають типові симптоми^[1]. Самі алергени запалення не спричиняють: його запускає надмірна реакція організму.

Реакція виникає на дрібні частки, які легко потрапляють у дихальні шляхи. Це можуть бути як природні, так і побутові подразники:

• Пилок дерев, трав і бур'янів: особливо навесні й улітку. Часто це береза, вільха, ліщина, злакові трави. Саме пилок дає пилкову алергію з чіткою сезонністю.
• Домашній пил: головний алерген у ньому дають мікроскопічні пилові кліщі, які живуть у матрацах, ковдрах, м'яких меблях.
• Шерсть і лупа тварин: алергени містяться в частинках шкіри, слині та сечі, тому алергія на тварин можлива навіть на короткошерсту породу. Міф: існують гіпоалергенні породи собак. Насправді: у шерсті так званих гіпоалергенних собак головного собачого алергену було навіть більше, ніж у звичайних, а в повітрі осель різниці між породами не знайшли^[2].
• Спори плісняви: часто виявляються у вологих приміщеннях: ванних кімнатах, кухнях, підвалах, старих будинках. Головний захід проти алергії на плісняву полягає в контролі вологості.
• Таргани: продукти життєдіяльності та фрагменти тіл цих комах. У дослідженні людей, яким робили прик-тести, суміш алергенів тарганів була серед найчастіших побутових алергенів, особливо в міських районах^[3].

Окрім зовнішніх чинників, має значення спадковість. Якщо в батьків є алергічні захворювання (риніт, астма, атопічний дерматит), схильність до алергії часто передається дитині, тому лікар завжди питає про родинний анамнез^[4].

Риніт буває й неалергічним. Закладеність і нежить без участі алергенів та IgE можливі при вазомоторному (неалергічному) риніті: його провокують різкі запахи й подразники, зміни температури, гормональні коливання, деякі ліки та емоційні чинники^[5]. Ознаки схожі, але механізм інший, тому й лікування підбирають інакше.

Сезонність і частота симптомів

За перебігом розрізняють сезонний і цілорічний алергічний риніт. Тип алергену визначає, коли саме з'являються симптоми і наскільки довго вони тримаються. Зв'язок не завжди очевидний, особливо якщо симптоми слабкі або повторюються щороку в один і той самий період.

Сезонний алергічний риніт виникає навесні, влітку або на початку осені, коли в повітрі з'являється пилок:

• Березень–травень: цвітіння дерев: вільха пилить у березні, береза найактивніше в другій половині квітня, також ліщина^[6].
• Травень – середина липня: пилок злакових трав: райграсу, костриці, тимофіївки^[6].
• Кінець липня – вересень: бур'яни: спершу полин, потім амброзія з піком наприкінці серпня, а також лобода^[6].

Пилок легко переноситься вітром на великі відстані, осідає на одязі й волоссі, потрапляє в квартиру через відчинені вікна. Тому і в місті симптоми можуть бути не слабшими, ніж у селі.

Цілорічний алергічний риніт спричиняють алергени, які присутні в довкіллі постійно. Його ознаки зазвичай не зникають повністю, але можуть посилюватися в певні періоди:

• Домашній пил: особливо помітний узимку, коли вікна зачинені й люди більше часу проводять у приміщенні.
• Тварини: постійний контакт із шерстю, лупою або слиною домашніх улюбленців.
• Пліснява: вологі приміщення, які погано провітрюються.

Буває й змішаний варіант: людина має постійну алергію, наприклад на кліщів, а навесні чи восени до неї додається пилок і симптоми різко посилюються^[1].

Основні симптоми

Прояви алергічного риніту бувають різної сили, але набір ознак досить сталий. Вони починаються без попереднього нездужання і тримаються, доки людина контактує з алергеном. Їх часто плутають із застудою, тому корисно знати типову картину.

• Чхання: повторне, серіями, особливо зранку або після виходу на вулицю.
• Закладеність носа: утруднене носове дихання, яке змінюється протягом дня або залежить від положення тіла.
• Виділення з носа: водянисті, прозорі, без гною.
• Свербіж у носі, очах, іноді в горлі: неприємне відчуття, яке змушує терти очі або постійно шморгати носом.
• Сльозотеча: очі червоніють і сльозяться, бо разом із носом часто реагує кон'юнктива; так розвивається алергічний кон'юнктивіт^[1].
• Постназальний затік: слиз стікає задньою стінкою глотки і спричиняє сухий кашель або першіння^[1].
• Підвищена втомлюваність: наслідок поганого сну й порушеного дихання. У метааналізі погану якість сну мали 48% людей з алергічним ринітом^[7].

У дітей алергічний риніт може проявлятися менш типовими ознаками: постійне покашлювання, дихання ротом, хропіння, «алергічний салют» (дитина тре ніс долонею знизу вгору) і поперечна складка на спинці носа від цього руху. Варто звернути увагу й на темні кола під очима, так звані «алергічні тіні»^[4]. У метааналізі 17 досліджень діти, які хроплять, мали алергічний риніт у 2,24 раза частіше^[8].

Іноді риніт супроводжується нападами бронхоспазму або задишкою: це може вказувати на поєднання з бронхіальною астмою, і тоді потрібне додаткове обстеження. Міф: алергічний нежить неприємний, але безпечний. Насправді: у великому європейському спостереженні за дорослими протягом майже 9 років люди з алергічним ринітом захворіли на астму в 3,5 раза частіше, ніж люди без риніту й алергії^[9].

Коротко: якщо разом із нежитем з'являються свистяче дихання, задишка чи нічний кашель, просіть лікаря перевірити бронхи. Астму, виявлену рано, легше тримати під контролем.

Як відрізнити алергію від застуди

Алергічний риніт і звичайна застуда мають подібні симптоми: нежить, закладеність носа, покашлювання. Але причина різна. Застуду спричиняє вірус, а алергію надмірна реакція імунної системи на алергени. Від цього залежить, що саме допоможе.

Найпростіший орієнтир: тривалість симптомів і наявність чіткої причини. Більшість людей одужують від застуди за 7–10 днів^[10]. Алергія тягнеться тижнями або навіть місяцями, поки триває контакт з алергеном.

Розрізнити ці два стани допомагає ще кілька ознак:

• Чхання: при алергії серіями, без попереднього нездужання; при застуді рідше й зазвичай на початку хвороби.
• Температура: алергія її не підвищує, гарячки серед її симптомів немає^[11]. Якщо є жар або озноб, це радше застуда чи інша інфекція.
• Виділення з носа: при алергії водянисті й прозорі; при застуді спочатку прозорі, потім густішають і можуть ставати жовто-зеленими.
• Свербіж: для алергії типовий, часто в носі, очах, іноді в горлі; при застуді майже не трапляється.
• Біль у тілі, слабкість: типові для застуди; алергія їх майже не дає.
• Час появи: алергія часто починається раптово, після контакту з тригером (чинником, що запускає реакцію); застуда розвивається поступово, із загальним нездужанням.

Допомагає і сезонність. Якщо симптоми з'являються щороку в один і той самий період або після контакту з котом чи собакою, це, найімовірніше, алергія. Якщо ж нездужання почалося після контакту з хворою людиною, із болем у горлі та підвищеною температурою, імовірна вірусна інфекція.

Діагностика алергічного риніту

Перший крок: консультація сімейного лікаря або алерголога. Лікар докладно з'ясовує, коли з'являються симптоми, що їх посилює чи послаблює, чи є родинна схильність до алергії. Уже на цьому етапі часто вдається відрізнити алергічний риніт від хронічного синуситу чи вазомоторного риніту.

Щоб підтвердити діагноз і визначити конкретний тригер, застосовують лабораторні та шкірні методи:

• Аналіз крові на специфічні IgE: показує рівень антитіл до пилку, пилових кліщів, епітелію тварин чи плісняви. Зручний, коли на шкірі поширена екзема або людина не може відмінити ліки, що пригнічують шкірні проби^[12].
• Прик-тест: краплі стандартних алергенів наносять на передпліччя або спину і роблять легкі неглибокі проколи шкіри. Результат оцінюють приблизно через 15 хвилин за розміром пухирця й почервоніння^[12]. Метод швидкий і інформативний для більшості пацієнтів.
• Внутрішньошкірна проба: алерген у мінімальній дозі вводять у товщу шкіри. Вона значно чутливіша за прик-тест, але частіше дає хибнопозитивний результат, тому її приберігають для випадків, коли прик-тест негативний, а підозра на алергію висока^[12].

За потреби лікар оглядає ніс ендоскопом (риноскопія) або призначає комп'ютерну томографію навколоносових пазух, щоб виключити носові поліпи, викривлення носової перегородки й хронічний гнійний процес, які можуть посилювати закладеність носа^[5].

Перед шкірними пробами антигістамінні засоби відміняють заздалегідь: сучасні препарати можуть впливати на результат від 3 до 10 днів і довше^[12], тому клініки зазвичай просять припинити їх за тиждень. Гормональні спреї для носа й монтелукаст на шкірні проби не впливають, їх можна не відміняти^[13]. Після обстеження лікар записує перелік підтверджених алергенів і пояснює, як зменшити контакт із ними.

Лікування та контроль симптомів

Лікування має зменшити запалення, полегшити симптоми й не допустити ускладнень. Алергічний риніт зазвичай не минає повністю, але за правильного підходу можна досягти тривалого контролю. Основні напрямки: уникнення тригерів, ліки та, за потреби, імунотерапія.

Читайте:

Чи можна перерости алергію

Чи може алергія минути з віком? Які її види зникають найчастіше, чому симптоми слабшають і як перевірити, що а...

Уникнення алергенів

З цього починають. Повністю уникнути пилку або пилових кліщів неможливо, але можна помітно зменшити їхній вплив:

• Закривати вікна в період цвітіння: особливо в дні, коли прогноз пилку показує високу концентрацію. Пік протягом доби залежить від рослини, погоди й місцевості: у невеликому вимірюванні навесні рівень пилку був найнижчим до полудня, а найвищим між 14 і 21 годиною^[14].
• Змінювати одяг після вулиці: пилок осідає на тканинах і волоссі.
• Пилонепроникні наматрацники й наволочки: зменшують кількість кліщів у ліжку, але як єдиний захід полегшення майже не дають; користь можлива лише від комплексу заходів, які суттєво знижують кількість кліщів у спальні^[15].
• Регулярно пилососити з HEPA-фільтром: особливо в спальнях і дитячих.
• Тримати тварин поза спальнею: навіть без прямого контакту їхні алергени залишаються в повітрі й на тканинах.

Медикаментозне лікування

Препарати підбирають залежно від типу симптомів, віку пацієнта та частоти загострень. Деякі засоби застосовують курсами, інші за потреби. Доступні такі групи:

• Антигістамінні засоби: зменшують свербіж, чхання, сльозотечу. Поширені варіанти: лоратадин, цетиризин, левоцетиризин, дезлоратадин, фексофенадин. Краще обирати засоби другого покоління, які майже не спричиняють сонливості^[11]. Є також антигістамінні спреї для носа, наприклад азеластин.
• Інтраназальні кортикостероїди (гормональні спреї для носа): перша лінія лікування^[1]. Зменшують набряк і запалення, полегшують носове дихання. У систематичному огляді вони краще за антигістамінні таблетки знімали закладеність, нежить, чхання і свербіж у носі^[16]. Найчастіше призначають мометазон, флутиказон, беклометазон. Повний ефект настає через кілька днів, іноді через 2 тижні, тому при сезонній алергії спрей починають за пару тижнів до цвітіння^[17].
• Судинозвужувальні засоби (деконгестанти): спреї з оксиметазоліном або ксилометазоліном швидко знімають закладеність, але їх не застосовують довше 5 днів поспіль^[18]. Інакше розвивається медикаментозний риніт: «рикошетна» закладеність, через яку людина вже не може дихати без спрею^[19].
• Антагоністи лейкотрієнових рецепторів: таблетки, що блокують ще один тип медіаторів алергії; в Україні доступний монтелукаст. Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) у 2020 році посилило попередження про можливі психоневрологічні побічні ефекти й радить при алергічному риніті залишати монтелукаст для тих, кому не допомогли або не підійшли інші ліки^[20].
• Промивання носа сольовим розчином: ізотонічний розчин механічно вимиває алергени й слиз; для дорослих ефективніші пристрої великого об'єму (від 60 мл), для дітей достатньо малого^[21].

Комбіновані засоби можуть допомогти при сильних симптомах. Наприклад, спрей з азеластином і флутиказоном у метааналізі 6 досліджень (понад 6000 пацієнтів) зменшував носові симптоми сильніше, ніж сам азеластин^[22]. Самолікування не завжди ефективне, особливо якщо симптоми тривають довше двох тижнів або заважають спати й працювати.

Алерген-специфічна імунотерапія

Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) єдина з методів лікування змінює саму реакцію імунної системи на алерген, тоді як ліки діють, лише поки їх приймають. Пацієнт регулярно отримує малі дози свого алергену, щоб організм поступово до нього звикав. Є два способи: алергенні уколи під шкіру в кабінеті лікаря та під'язикова імунотерапія таблетками чи краплями вдома. Лікування потребує часу: підтримувальний етап триває 3–5 років, а стійкий результат найімовірніший після щонайменше трьох років^[23]. У разі успіху потреба в ліках зменшується, інколи до повної відмови від них.

Профілактика і спосіб життя

Запобігти алергічному риніту повністю неможливо, особливо за спадкової схильності. Але навіть з підтвердженою алергією можна багато зробити, щоб жити комфортно. Умовно це зміни побуту, контроль середовища і щоденні звички.

Побутові кроки

Домашнє середовище сильно впливає на частоту симптомів. Деякі прості зміни помітно покращують стан навіть без ліків:

• Вологість і очищення повітря: надто сухе повітря подразнює слизову, а надто вологе живить кліщів і плісняву; вологість у домі краще тримати не вище 50%^[24]. Очищувач повітря з HEPA-фільтром зменшує кількість частинок алергенів у кімнаті.
• Прибирання без різкої хімії: їдкі засоби подразнюють слизову і можуть самі спричиняти неалергічний риніт^[5]. Краще вологе прибирання мікрофіброю та теплою водою.
• Менше тканин: килими, штори, м'які іграшки накопичують пил. Якщо прибрати їх не виходить, регулярно періть і пилососьте.
• Температурний контроль: різкі перепади температури подразнюють слизову носа, особливо при неалергічному риніті^[5]. Стабільна температура в кімнаті додає комфорту.

Щоденні звички

Після кількох годин на вулиці в період цвітіння пилок залишається на волоссі, одязі, шкірі. А при контакті з тваринами алергени легко розносяться по дому. Тому допомагають звички, які зменшують перенесення тригерів у житло:

• Після вулиці одразу в душ: так змивається пилок зі шкіри та волосся^[11].
• Вуличний одяг не в спальню: усе, що було зовні, краще зберігати окремо.
• Сушити білизну в приміщенні: на відкритому повітрі тканина збирає пилок.
• Захист для очей і носа: окуляри й маска на вулиці, особливо в суху вітряну погоду; Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить також наносити вазелін довкола ніздрів, щоб він затримував пилок^[11].
• Без тютюнового диму: куріння і перебування поряд із курцями посилюють симптоми^[11].

У дітей варто звертати увагу на іграшки, з якими вони сплять, і на одяг для прогулянок: він має бути окремим від домашнього. Якщо є домашні тварини, краще не пускати їх у спальню чи дитячу.

Корисно стежити за прогнозом пилку: онлайн-сервіси показують концентрацію пилку в повітрі за днями. У дні з піковими показниками краще скоротити прогулянки й провітрювати квартиру в ті години, коли пилку за прогнозом менше.