Атопічний дерматит: причини, симптоми, лікування

Атопічний дерматит — це не просто висип чи сухість. Це хронічне запалення шкіри, яке впливає на тіло, настрій, сон і повсякденність. Його не завжди видно, але він постійно відчувається.

І хоча атопічний дерматит не загрожує життю, він може стати справжнім викликом — особливо коли симптоми повертаються знову і знову. У когось це починається в дитинстві, в інших — раптово з’являється у дорослому віці. Але в обох випадках доводиться шукати спосіб співіснування зі своєю шкірою, розуміючи, чого вона хоче, що її дратує, і як давати собі раду щодня.

Що таке атопічний дерматит

Атопічний дерматит — це хронічне запальне захворювання шкіри, при якому порушується бар’єрна функція шкіри і змінюється робота імунної системи. Зовні він проявляється як сверблячі, сухі, подразнені ділянки, які можуть тріскатися, лущитися, із сочінням. Але насправді це більше, ніж просто висип — це особливий стан шкіри, який реагує надто сильно навіть на мінімальні подразники.

У медичній термінології слово "екзема" часто вживається як синонім до дерматиту, але не завжди це точно. Екзема — це радше загальний термін, який описує групу шкірних захворювань із подібними проявами: запалення, почервоніння, свербіж. Атопічний дерматит — найпоширеніша форма екземи, але не єдина. І саме він має чіткий зв’язок із алергічним фоном та генетичною схильністю.

Хвороба перебігає хвилеподібно: періоди загострення змінюються ремісіями. У декого симптоми тримаються постійно, в інших — зникають на роки, щоб потім повернутися. Локалізація теж варіюється — найчастіше уражуються згини ліктів, колін, шия, обличчя, кисті. Але висип може з’явитися будь-де, навіть на шкірі голови або навколо очей.

Чому виникає атопічний дерматит

Атопічний дерматит розвивається через поєднання кількох чинників: спадкової схильності, особливостей імунної відповіді та порушення роботи захисного шару шкіри. Це не проста алергія і не лише "реакція на щось зовнішнє" — це складний системний процес.

У більшості людей із цим діагнозом є зміни в генах, відповідальних за вироблення білка філагрину — він формує «цемент» для шкіряного бар’єру. Коли його не вистачає, шкіра втрачає вологу, стає вразливою до подразників, мікробів, алергенів. У нормі ці речовини не мали б проходити крізь епідерміс, але при дерматиті вони проникають у глибші шари і запускають запалення.

До цього додається гіперреактивність імунної системи. Вона реагує надмірно на нешкідливі речовини, наприклад, пилок, пилових кліщів, харчові білки. У відповідь організм виділяє цитокіни — речовини, що спричиняють почервоніння, набряк і свербіж.

Ще один важливий чинник — порушення мікробіому шкіри. У людей із атопічним дерматитом часто виявляють надмірну кількість Staphylococcus aureus — бактерії, яка за нормальних умов живе на шкірі без проблем. Але при порушенні балансу вона сприяє підтриманню запалення, навіть якщо немає явної інфекції.

Підсумовуючи: у людей з атопічним дерматитом шкіра спочатку втрачає здатність утримувати вологу й захищатися. Потім організм надмірно реагує на подразники. І вже на фоні цього розвивається запальний процес. Це хронічне порушення, яке потребує не разового лікування, а постійного контролю.

Що може провокувати загострення (тригери)

Навіть якщо атопічний дерматит певний час не турбує, загострення можуть виникнути раптово — іноді через очевидні причини, а іноді без явного приводу. Але є типові тригери, які часто запускають або погіршують перебіг хвороби. Знання своїх індивідуальних "пускових механізмів" — це частина самоконтролю.

• Клімат і сезон: найчастіше симптоми погіршуються взимку, коли повітря сухе, а перепади температури великі. У деяких людей, навпаки, спостерігаються загострення влітку через спеку й піт.
• Піт і фізичне навантаження: волога й тепло створюють ідеальні умови для подразнення. Потрапляння поту на запалену шкіру часто викликає печіння та свербіж.
• Алергени: пилок рослин, шерсть тварин, харчові білки (молоко, яйце, горіхи, пшениця), пилові кліщі. Особливо чутливі діти до кліщів домашнього пилу — часто симптоми посилюються після прибирання або в старих подушках.
• Догляд і побутова хімія: парфумовані засоби, мило з агресивними ПАР, шампуні з ментолом, порошки з ароматами, кондиціонери для білизни — усе це може провокувати загострення атопічного дерматиту, особливо якщо шкіра вже подразнена або ослаблена.
• Синтетичний або грубий одяг: тканини, що не пропускають повітря, або речі з внутрішніми швами та етикетками здатні провокувати свербіж і почервоніння.
• Інфекції: застуда, ГРВІ, навіть банальний герпес — усе це може дестабілізувати перебіг дерматиту.
• Стрес і перевтома: емоційне навантаження — один із найчастіших прихованих тригерів. Особливо це помітно в підлітків, студентів, молодих мам.
• Гормональні зміни: у деяких жінок симптоми посилюються перед менструацією або під час вагітності. Це пов’язано зі зміною чутливості шкіри до зовнішніх факторів.

Часто важко відстежити, що саме викликало загострення. Але щоденник спостережень (наприклад, нотатки в телефоні про нові засоби, погоду, харчування) допомагає виявити повторювані схеми й уникнути деяких ситуацій у майбутньому.

Хто частіше хворіє

Атопічний дерматит не має вікових або статевих обмежень. Він може з’явитися у грудної дитини, підлітка, молодої дорослої людини чи навіть у літньому віці. Але є певні групи, в яких ризик захворювання вищий.

Перший чинник — спадковість. Якщо хтось із батьків має атопічний дерматит, бронхіальну астму або алергічний риніт, дитина з більшою ймовірністю успадкує схильність до одного або кількох із цих станів. Це явище відоме як атопічний марш — коли в ранньому віці виникає дерматит, а згодом додаються харчова алергія, бронхіальна астма або інші форми гіперчутливості.

Найчастіше перші прояви з’являються у віці до двох років. У немовлят це зазвичай червоні плями на щоках, животі, передпліччях. Шкіра виглядає шорсткою, дитина неспокійна, часто чухається, погано спить. У цьому віці особливо важливо уникати агресивних засобів догляду й не поспішати з введенням потенційно алергенних продуктів.

У дітей дошкільного та шкільного віку захворювання нерідко переходить у хронічну форму з періодичними загостреннями. Висип зміщується на згини рук, колін, шию. У підлітків на перший план виходять не лише фізичні, а й соціальні аспекти — комплекси через зовнішність, ізоляція, тривожність.

Дорослі хворіють рідше, але іноді дерматит вперше з’являється вже після 20 років. Це може бути пов’язано з гормональними змінами, інтенсивним стресом, екологічними умовами. У дорослих частіше уражаються кисті, повіки, обличчя, шия — ділянки, які контактують із зовнішнім середовищем.

Цікаво, що міське середовище також асоціюється з підвищеним ризиком розвитку атопії. Висока забрудненість повітря, жорстка вода, надмірна стерильність у побуті — усе це впливає на формування імунної системи в дитинстві. Тому в сільських регіонах, де більше контакту з природним середовищем, захворюваність може бути нижчою.

Типи та форми атопічного дерматиту

Атопічний дерматит може виглядати дуже по-різному — залежно від віку, типу шкіри, тривалості захворювання й навіть того, де саме з’являється висип. Це не однакова червона пляма в усіх. Лікарі виділяють кілька клінічних форм, які допомагають краще зрозуміти перебіг і підібрати правильне лікування.

Типові варіанти ураження:

• Нумулярна форма (дискоїдна): круглі або овальні вогнища висипу, схожі на монети. Частіше трапляються у дорослих, особливо на кінцівках.
• Фолікулярна форма: дрібні сверблячі вузлики навколо волосяних фолікулів. Візуально нагадує «гусячу шкіру», частіше зустрічається у підлітків.
• Пруриго (пруригінозна форма): щільні, дуже сверблячі вузлики, які розчісуються до крові. Може бути у дорослих при тяжкому хронічному перебігу.
• Ексфоліативна форма: розповсюджене почервоніння та лущення на більшій частині тіла. Рідкісна, але потенційно небезпечна — потребує медичного спостереження.
• Ліхеноїдна форма: потовщення шкіри з виразним шкірним малюнком через постійне розчісування. Часто спостерігається в місцях, які регулярно сверблять роками.

За локалізацією:

• Обличчя: у немовлят — щоки й підборіддя, у дорослих — повіки, шкіра навколо очей, губи. Висип на повіках (блефароекзема) може бути дуже чутливим і потребує делікатного лікування.
• Згинальні поверхні: лікті, коліна, зап’ястки — найтиповіші місця у дітей і підлітків. Тут часто з’являється потовщення, лущення, тріщини.
• Кисті рук: у дорослих — найчастіше ураження, особливо в тих, хто працює руками або часто миє їх. Може супроводжуватися болем, тріщинами, інфекцією.
• Шкіра голови: не плутати із себорейним дерматитом — при атопічному дерматиті переважає сухість, свербіж, без жирних лусочок.
• Соски (екзема сосків): характерна для підлітків, жінок у період лактації, або як реакція на натирання одягом. Може бути єдиною локалізацією.

Зовнішній вигляд висипу також залежить від кольору шкіри. На світлій шкірі він часто рожевий або червоний, тоді як на смаглявій чи темній — темно-коричневий, сіруватий або фіолетовий. Це важливо враховувати, щоб не пропустити початок загострення.

Як проявляється атопічний дерматит

Атопічний дерматит не завжди починається з яскравої клінічної картини. У когось це — невелика суха пляма на згині ліктя, у когось — раптове свербіння, яке за кілька днів переходить у розчісування й висип. Часто перші ознаки плутають із простою сухістю або алергією на їжу. Але є кілька характерних симптомів, які з часом набувають циклічності.

• Сухість: навіть поза загостренням шкіра залишається тьмяною, шорсткою, «паперовою» на дотик. Це результат порушення бар’єрної функції.
• Свербіж: найнеприємніший симптом, який може бути постійним або періодичним. Часто посилюється вночі, після душу або при потінні.
• Почервоніння та лущення: з’являються на ділянках подразнення. Шкіра може тріскатися, мокнути або покриватися кірками.
• Тріщини й болісність: особливо на пальцях, зап’ястках, біля рота. Часто супроводжуються печінням при контакті з водою або милом.
• Потовщення шкіри (ліхеніфікація): з часом шкіра в місцях хронічного свербіння стає грубішою, темнішою, з посиленим малюнком.
• Вузлики або пухирці: на деяких ділянках (наприклад, пальці рук або стопи) можуть з’являтися дрібні пухирці, що сверблять. Це нагадує дисгідротичну екзему.

У кожної людини симптоми проявляються по-своєму. Наприклад, у дитини це може бути тільки червоні щоки, а в дорослого — лише суха шкіра на пальцях і сверблячі повіки. У деяких людей шкіра стає гіперчутливою до дотику, спеки, сонця, навіть м’яких тканин.

Важливо знати: не обов’язково має бути весь набір симптомів. Іноді є тільки свербіж, без висипу — так починається дерматит, і саме на цій стадії найкраще його зупинити. Саме тому звернення до лікаря на етапі "щось не так зі шкірою" — значно ефективніше, ніж лікування вже після ускладнень.

Як лікарі ставлять діагноз

Діагноз «атопічний дерматит» зазвичай ставиться клінічно — тобто на основі того, як виглядає шкіра, де саме з’являються симптоми, як давно тривають і чи є зв’язок з іншими алергічними станами. Спеціальних лабораторних тестів, які б однозначно підтвердили діагноз, не існує, але є критерії, які допомагають лікарю бути точним.

Одні з найвідоміших — критерії Hanifin & Rajka. Для підтвердження діагнозу має бути свербіж плюс принаймні три додаткові ознаки, наприклад: типова локалізація (згинальні поверхні, обличчя, кисті), особиста або сімейна історія алергії, хронічний перебіг, сухість шкіри. У спрощеному вигляді цим же керується UK Working Party — міжнародно визнаний набір ознак, адаптований для практичного застосування.

Іноді лікар може рекомендувати шкірну біопсію — особливо якщо є сумніви, чи це не псоріаз, себорейний дерматит або контактна екзема. Це проста процедура: береться маленький шматочок шкіри й досліджується під мікроскопом. Вона не завжди потрібна, але може бути корисною при нетиповому перебігу.

Що ще може входити в обстеження:

• Загальний IgE: у більшості пацієнтів із атопічним дерматитом рівень імуноглобуліну Е підвищений, хоча це не є специфічним тестом.
• Алергопроби: шкірні або лабораторні (на харчові й інгаляційні алергени). Вони особливо інформативні у дітей, але не завжди змінюють лікування.
• Мікробіологічне дослідження: у разі підозри на вторинну інфекцію — мазок із шкіри для визначення бактерій або грибків.

Усе це — не обов’язкові етапи, а інструменти, які лікар застосовує за потреби. Але в основі завжди залишається головне: анамнез, зовнішній вигляд і динаміка симптомів.

Як лікують атопічний дерматит

Лікування атопічного дерматиту — це не курс таблеток чи мазей на тиждень. Це довготривалий процес, який складається з кількох рівнів: базовий догляд, медикаментозне втручання під час загострення й профілактичні дії у фазі ремісії. Що важливо: лікування завжди індивідуальне. У когось достатньо лише крему й корекції побуту, в інших — складніший маршрут.

Базовий догляд — основа всього

Це перший і незамінний крок. Без нього будь-яке інше лікування буде тимчасовим. Що входить:

• Зволоження: щоденне, двічі на день — навіть у періоди без висипу. Найкраще — одразу після душу. Обирайте емоленти без запаху, спирту й барвників. В Україні доступні, зокрема, засоби з серій Emolium, Lipikar, Mustela Stelatopia, Topicrem, CeraVe.
• М’яке очищення: замість звичайного мила — делікатні гелі або олії без ПАР. Не терти шкіру мочалкою. Вода — не гаряча.
• Уникнення тригерів: синтетичного одягу, агресивної хімії, частих змін температури. Кімната має бути прохолодною й не сухою.

Місцеве лікування при загостренні

Коли з’являється активний висип, до догляду додаються ліки:

• Глюкокортикоїди (стероїдні мазі): швидко зменшують запалення. Наприклад, гідрокортизон, мометазон, метилпреднізолон. В Україні доступні препарати: Локоїд, Елоком, Адвантан, Комфодерм. Важливо правильно підбирати силу дії й тривалість курсу — за рекомендацією лікаря.
• Інгібітори кальциневрину: негормональні засоби для делікатних ділянок (повіки, обличчя, шия). Наприклад, такролімус (Протопік) або пімекролімус (Елідел).
• Антисептики або антибіотики: при вторинній інфекції можуть додаватися засоби з фузидієвою кислотою або хлоргексидином. Інколи потрібні й системні антибіотики.

Підтримувальна (проактивна) терапія

Коли симптоми зникають, це ще не кінець. Сучасна стратегія — не чекати нового загострення, а випереджати його. Так званий проактивний підхід передбачає:

• нанесення інгібіторів кальциневрину (Протопік або Елідел) 2 рази на тиждень на типові «проблемні зони»
• іноді — використання слабких стероїдів курсами 1–2 рази на тиждень (за схемою лікаря)
• продовження базового зволоження щодня.

Цей підхід дозволяє значно зменшити кількість рецидивів і покращити якість життя.

Інші методи

• Фототерапія: вузькосмугове UVB-опромінення — метод для людей із частими рецидивами, що не реагують на місцеве лікування. Проводиться в умовах медзакладу.
• Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ): призначається лише після доведеного зв’язку з певними алергенами (наприклад, кліщами домашнього пилу). Використовується обережно й під контролем алерголога.

Особливості лікування у немовлят

У дітей до 1 року підхід дуже делікатний. Основу складає:

• щоденне зволоження (наприклад, Emolium, A-Derma Exomega, Bioderma Atoderm)
• мінімізація купань із миючими засобами
• відмова від ароматизованих кремів, вологих серветок з парабенами й спиртом
• обмеження контактів зі "старими" подушками, покривалами, м’якими іграшками — джерелами пилових кліщів
• виключення харчових алергенів лише за медичними показами (а не «на всяк випадок»).

Стероїдні мазі можуть призначатися, але завжди з урахуванням віку, локалізації та мінімальної ефективної дози. Для шкіри немовлят не підходять препарати для дорослих.

Як доглядати за шкірою щодня

Щоденний догляд — це не косметика, а частина терапії. Якщо він регулярний і адаптований до конкретного випадку, він справді зменшує кількість загострень. Навіть коли шкіра виглядає чистою, вона все одно залишається вразливою. Тому не варто чекати появи висипу, щоб згадати про крем.

• Зволоження — щоденне й без пауз: наносіть емолент двічі на день, незалежно від сезону. Важливо не розтирати, а втискати його в шкіру легкими рухами. Краще наносити на трохи вологу шкіру одразу після душу або вмивання.
• "Правильна" вода: уникайте гарячого душу, оптимальна температура — 32–35 °C. Тривалість — до 10 хвилин. Якщо у вас жорстка вода — встановіть побутовий фільтр або використовуйте м’яку очищувальну олію для тіла.
• Миючі засоби без піни: обирайте продукти без ароматизаторів, з низьким pH. Засобів із «ефектом скрипу» краще уникати — вони руйнують захисний шар.
• Одяг із м’яких натуральних тканин: бавовна або бамбук забезпечують кращу повітропроникність і не пошкоджують чутливу шкіру. Варто уникати речей із грубими швами, тісних еластичних манжетів і синтетичних матеріалів, які можуть спричиняти механічне тертя або перегрів.
• Домашнє середовище: зволожувач повітря — особливо в опалювальний сезон. Оптимальна вологість — 40–60%. Уникайте перегріву приміщення. Варто мінімізувати кількість тканинних елементів — килимів, важких штор, старих подушок.
• Гігієна рук: часте миття рук — поширений тригер. Якщо без цього не обійтись, обирайте м’які засоби, а після миття наносіть зволожувальний крем. Взимку не виходьте надвір без рукавичок.

В ідеалі щоденний догляд має бути простим, повторюваним і передбачуваним. Без експериментів, без 10 баночок на поличці й без заміни засобів щотижня. Саме така рутинність — найкраща профілактика загострення.

Ускладнення атопічного дерматиту

Якщо атопічний дерматит не контролювати, з часом можуть виникати ускладнення. Часто вони пов’язані не з самою хворобою, а з розчухуванням, тривалим запаленням або несвоєчасним лікуванням. Деякі ускладнення помітні одразу, інші накопичуються поступово.

• Вторинна інфекція: постійне розчісування відкриває шкіру для бактерій, найчастіше — стафілокока. Місце починає червоніти, набрякати, може з’явитися жовта кірка або гній. У дітей це може супроводжуватися підвищеною температурою.
• Екзема Капоші: рідкісне, але небезпечне ускладнення, коли до пошкодженої шкіри приєднується вірус герпесу. Стан потребує негайної медичної допомоги — супроводжується болем, виразками, високою температурою.
• Ліхеніфікація (потовщення шкіри): через хронічне запалення й розчісування шкіра стає грубою, з чітким малюнком, змінює колір. Часто виникає на згинах, шиї, передпліччях.
• Ураження повік: при довготривалому перебігу дерматиту навколо очей можливі не лише подразнення, а й порушення пігментації, набряки, рідше — хронічний кон’юнктивіт.
• Зміни нігтів: у деяких пацієнтів виникає ламкість, поздовжні борозни, потоншання або навіть дистрофія нігтьових пластинок — особливо якщо уражені кінчики пальців.

Більшість цих ускладнень можна попередити, якщо вчасно розпізнати загострення, не відкладати лікування й підтримувати шкіру у стабільному стані щодня.

Чому в холод свербить шкіра і що з цим робити?

Як доглядати за сухою шкірою під очима?

Який у тебе тип шкіри?