Алергенні уколи: як працює імунотерапія при алергії

У 1911 році лікар Леонард Нун описав у журналі The Lancet експеримент: людям із сінною гарячкою вводили під шкіру дедалі більші дози екстракту пилку трав, і їхня реакція на пилок слабшала^[1]. Наступні 75 років імунотерапію проводили тільки уколами, доки не з'явився під'язиковий спосіб^[1]. Сам принцип відтоді майже не змінився.

Алергія здатна роками псувати життя: постійна закладеність носа, свербіж, сльозотеча, напади чхання. У деяких людей симптоми виникають щосезону, в інших через контакт із домашніми тваринами, пилом чи укус комахи. Якщо уникати алергенів не виходить, а антигістамінні засоби лише тимчасово знімають симптоми, лікар може запропонувати алергенну імунотерапію. Її в побуті називають алергенні уколи. Ліки від алергії приглушують реакцію, поки їх приймають, а імунотерапія знижує чутливість до самого алергену.

Що таке алергенні уколи

Алергенні уколи — це ін'єкції з дуже малими дозами тієї речовини, на яку в людини виникає алергія. Їх вводять під шкіру за спеціальною схемою. Мета полягає в тому, щоб поступово «привчити» імунну систему не реагувати на цю речовину так гостро. Знеболювальної чи антигістамінної дії такі уколи не мають: вони змінюють сам механізм імунної відповіді.

Лікування починають лише після того, як алерголог встановить, на що саме у вас алергія. Для цього використовують шкірні проби або аналіз крові на специфічні IgE (антитіла класу E, які запускають алергічну реакцію). Далі за чітким графіком вводять уколи з алергеном: спершу зовсім малі дози, потім дедалі більші.

Спочатку організм отримує настільки малу дозу алергену, що реакції не виникає. З часом доза зростає, і в імунній системі з'являються регуляторні клітини, які гасять алергічне запалення, а також «блокувальні» антитіла, що перехоплюють алерген^[2]. Поступово організм перестає сприймати цю речовину як загрозу.

Міф: «укол від алергії» перед сезоном цвітіння і є алергенними уколами. Насправді: так часто називають одну ін'єкцію гормону-кортикостероїду тривалої дії, яка лише тимчасово пригнічує запалення. У великому реєстровому дослідженні людей із алергічним ринітом регулярні такі ін'єкції порівняно з імунотерапією були пов'язані з вищим ризиком цукрового діабету (у 1,5 раза) та остеопорозу^[3].

Інші назви алергенних уколів:

• Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ): офіційний медичний термін, що охоплює і уколи, і під'язикову форму.
• Підшкірна імунотерапія (SCIT): скорочення від англійського subcutaneous immunotherapy.

Кому підходять алергенні уколи

Цей метод лікування підходить не всім. Основна умова: доведена алергія, у якій беруть участь антитіла IgE, підтверджена тестами. Уколи зазвичай призначають із 5 років^[4]. У молодшому віці їх починають рідко: дитина ще не вміє пояснити ранні ознаки реакції, тому рішення ухвалюють індивідуально^[5]. Дорослим уколи роблять за умови, що немає серйозних протипоказань із боку серця або дихальної системи.

Імунотерапія особливо корисна при алергії, якої неможливо уникнути в повсякденному житті. Якщо ви реагуєте на пилок або пилових кліщів, уникнути контакту з ними майже нереально. У таких випадках уколи допомагають зробити реакцію організму слабшою або взагалі прибрати симптоми.

Показання для призначення алергенних уколів:

• Сезонна алергія: наприклад, реакція на пилок дерев, злакових трав чи бур'янів.
• Алергія на пилових кліщів: постійна закладеність носа або чхання вдома.
• Чутливість до тварин: реакції на шерсть, епітелій або слину котів і собак.
• Алергія на ужалення комах: якщо після ужалення виникла сильна або системна (загальна, на все тіло) реакція.
• Деякі форми алергічної астми: за рішенням лікаря як доповнення до базової терапії.

Найчастіше уколи призначають при алергічному риніті, який погано контролюється ліками. У дітей із пилковою алергією курс імунотерапії може ще й знизити ризик розвитку астми: через 10 років після лікування астму мали 16 із 64 дітей, які отримали курс, і 24 із 53 дітей із контрольної групи^[6].

Які алергії лікують уколами

Цей метод працює лише проти обмеженого переліку алергенів. Уколи не підходять для лікування харчової алергії чи алергії на ліки, оскільки ризик тяжких реакцій на ін'єкцію в таких випадках надто високий. Метод використовують для інгаляційних алергенів (тих, що потрапляють в організм із повітрям) і для алергії на отруту жалких комах.

Алергії, для яких доступна підшкірна імунотерапія:

• Пилок дерев і трав: береза, вільха, тимофіївка, амброзія, полин та інші.
• Пилові кліщі: основна причина цілорічного алергічного риніту в приміщеннях.
• Пліснява: спори грибів, особливо у вологих приміщеннях. Доказів ефективності при алергії на плісняву поки небагато: у систематичному огляді дев'яти невеликих досліджень користь підтвердили лише чотири^[7].
• Тваринні алергени: шерсть, епітелій, слина котів і собак, тобто ті самі білки, що спричиняють алергію на тварин.
• Жалкі комахи: бджоли, оси, шершні. Особливо важливо при анафілактичних реакціях на ужалення: після курсу системна реакція на наступне ужалення виникла у 2,7% лікованих проти 39,8% нелікованих^[8].

Латекс теж не входить до цього переліку: при алергії на латекс, як і при харчовій чи лікарській алергії, основний метод профілактики полягає в повному уникненні контакту з алергеном.

Читайте:

Алергічні тести: як проходять і коли потрібні

Алергічні тести: які бувають (шкірні проби, аналіз крові на IgE, патч-тест, провокаційна проба), коли їх признача...

Як проходить курс лікування

Без підтвердженої тестами алергії проводити уколи небезпечно і недоцільно, тому курс починається з обстеження в алерголога.

Курс складається з двох основних фаз: нарощення дози та підтримки. Вони відрізняються тривалістю, частотою візитів і кількістю алергену в кожному уколі. Уколи роблять лише в медичному закладі, де є навчений персонал і все для надання невідкладної допомоги; вдома їх не вводять^[4].

Період нарощення дози

За класичною схемою алерген вводять 1–2 рази на тиждень протягом 4–6 місяців. Доза поступово збільшується, поки не досягне терапевтичного рівня. Існують і прискорені схеми: кластерна (кілька уколів за один візит) скорочує цей етап щонайменше на 1–2 місяці, а при алергії на отруту комах інколи нарощують дозу за кілька днів чи навіть годин, хоча ризик реакцій тоді вищий^[4]. Цей період потребує регулярності: якщо перерва затягнулася понад чотири тижні, наступну дозу з міркувань безпеки зменшують^[9].

Період підтримки

Коли організм звик до алергену, починається етап підтримки. Ін'єкції в тій самій дозі вводять зазвичай кожні 2–4 тижні. Тривалість підтримки становить 3–5 років^[4], іноді довше, залежно від симптомів і реакції організму.

Що відбувається під час кожного візиту:

• Обробка місця ін'єкції: зазвичай спиртовим тампоном.
• Введення препарату: укол роблять під шкіру, зазвичай у плече.
• Медичне спостереження: після ін'єкції ви залишаєтеся в клініці щонайменше 30 хвилин, бо більшість серйозних реакцій розвивається саме в цей час^[10].

За 2 години до уколу і 2 години після нього краще уникати інтенсивних фізичних навантажень і перегрівання, зокрема гарячої ванни чи сауни^[9]. Посилений кровотік може прискорити всмоктування алергену з місця уколу.

Ризики та безпечність

Для більшості пацієнтів уколи безпечні. Проте кожен укол містить малу дозу саме того алергену, на який у людини є реакція. Тому ризик побічних ефектів хоч і невеликий, але існує, і ін'єкції завжди роблять під медичним наглядом.

Найчастіше виникають місцеві реакції: свербіж, почервоніння чи набряк у місці уколу. Вони зазвичай минають самостійно протягом кількох годин, до наступного дня^[9]. Іноді можуть з'являтися легкі симптоми алергії, як-от чхання або закладеність носа.

У рідкісних випадках можлива системна реакція, включно з анафілаксією. У Кокранівському огляді досліджень пилкової алергії адреналін знадобився після 19 із 14 085 уколів (0,13%), смертельних випадків не було^[11]. За 2008–2023 роки у великому спостереженні за 84,1 млн візитів для уколів підтвердили лише 4 нові смертельні реакції за останні шість років^[12]. Близько 15% системних реакцій починаються пізніше ніж через 30 хвилин^[13], тож про будь-які нові симптоми вдома варто одразу повідомити лікаря.

Ознаки, які можуть свідчити про серйозну реакцію:

• Свербіж або кропив'янка: що поширюється на обличчя чи тіло.
• Стискання в грудях: утруднене, свистяче дихання.
• Різке зниження артеріального тиску: відчуття слабкості, запаморочення, потемніння в очах.
• Втрата свідомості: ознака тяжкої анафілаксії.

Якщо така реакція виникає, лікарі негайно вводять адреналін (епінефрин) у м'яз: це лікування першої лінії при анафілаксії^[14]. Тому в кабінеті, де роблять уколи, завжди є адреналін і все для невідкладної допомоги.

Коротко: пів години в клініці після кожного уколу є обов'язковою частиною лікування. Саме в цей час виникає більшість серйозних реакцій, і тут їх можна зупинити за кілька хвилин.

Коли не варто робити уколи

Є ситуації, коли алергенну імунотерапію тимчасово або постійно не призначають. Метод сам по собі не є небезпечним, проте в певних умовах ризики переважають користь. Остаточне рішення лікар ухвалює індивідуально, зважуючи користь і ризик для конкретної людини^[5].

Основні протипоказання для алергенних уколів:

• Гостра інфекція або гарячка: про застуду чи підвищену температуру треба сказати перед уколом, і процедуру зазвичай переносять^[9].
• Загострення бронхіальної астми: особливо якщо воно виникло раптово й супроводжується утрудненим диханням. В опитуванні понад тисячі алергологів тяжку астму назвали протипоказанням до уколів 32% опитаних^[15].
• Приймання бета-адреноблокаторів: ці ліки можуть заважати дії адреналіну, який застосовують при тяжких алергічних реакціях. Якщо ви приймаєте бета-адреноблокатори, про це треба окремо поговорити з лікарем^[9].
• Вагітність: під час вагітності курс не починають, але якщо жінка завагітніла під час лікування, його можна продовжувати^[10].

Також з обережністю призначають уколи людям із серйозними захворюваннями серця, адже можлива алергічна реакція може погіршити їхній загальний стан^[5].

Ефективність і тривалість ефекту

Алергенна імунотерапія не працює миттєво. Ефект накопичується поступово, і в одних людей помітні зміни з'являються вже протягом першого року, в інших пізніше. Якщо після року підтримувальної фази покращення немає, алерголог переглядає план лікування^[4]. Тож очікування «швидкого полегшення» тут не виправдається.

Після досягнення фази підтримки симптоми часто стають значно слабшими або зникають. Стійкий результат найімовірніший після щонайменше 3 років лікування^[4].

Що дає лікування:

• Менше симптомів: чхання, нежить, свербіж або напади астми турбують значно рідше. У Кокранівському огляді 51 дослідження уколи суттєво зменшували симптоми сезонного алергічного риніту^[11].
• Менше ліків: потреба в антигістамінних засобах або спреях зменшується, а інколи зникає зовсім^[11].
• Довготривалий результат: у дослідженні з алергією на пилок трав після 3–4 років уколів симптоми й потреба в ліках залишалися низькими ще три роки після припинення курсу^[16].

Коротко: алергенні уколи потребують 3–5 років регулярних візитів. Натомість вони діють на саму причину симптомів, і ефект може зберігатися роками після останньої ін'єкції.

У чому різниця між уколами і краплями

Крім уколів, існує ще один варіант імунотерапії: краплі або таблетки під язик. Це теж спосіб впливу на імунну систему, тільки без ін'єкцій. Така терапія має свою назву: під'язикова (сублінгвальна) імунотерапія. Її людина приймає вдома, а небезпечні реакції на неї трапляються дуже рідко^[17].

Статус таблеток і крапель відрізняється. Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило лише під'язикові таблетки з алергенами амброзії, злакових трав і кліщів домашнього пилу; краплі там застосовують поза затвердженими показаннями, і страховка їх не покриває^[17]. Тому перед курсом варто з'ясувати, чи зареєстрований конкретний препарат і для якого алергену.

У чому перевага уколів:

• Ширший спектр: можна вводити майже будь-який підтверджений алерген, зокрема отруту комах.
• Контрольований процес: уколи роблять під наглядом медиків, які можуть одразу допомогти в разі реакції. За оцінкою фахівців, при алергічному риніті й астмі уколи діють дещо краще за краплі^[17].
• Довготривалий досвід: саме з уколів почалася імунотерапія, тож для них накопичено найбільше довготривалих даних.