Алергія на нікель: симптоми, прикраси і лікування

Нікель має сумнівне звання найчастішого контактного алергену у світі. У метааналізі 28 досліджень, де шкірні проби зробили понад 20 тисячам людей із загальної популяції, нікель «впізнала» імунна система 11,4% учасників, тобто приблизно кожного дев'ятого^[1]. І найчастіше все починається з дрібниці: проколотих вух. У людей із пірсингом шанс мати цю алергію майже вшестеро вищий, ніж у тих, хто його не робив^[2]. Висип при цьому з'являється із запізненням, зазвичай за кілька днів після контакту, тому людина часто не пов'язує почервонілі мочки чи пляму на животі з новими сережками або пряжкою ременя^[3].

Що таке алергія на нікель

Алергія на нікель є реакцією імунної системи на метал, цілком безпечний для більшості людей. У чутливої людини навіть короткий контакт із ним може спричинити свербіж, почервоніння, висип або лущення шкіри. Це не інфекція і не отруєння: організм помилково сприймає нікель як загрозу і відповідає запаленням^[3].

Лікарі відносять цю реакцію до алергічного контактного дерматиту, тобто запалення шкіри саме там, де вона торкалася алергену. Це так звана гіперчутливість сповільненого типу: її запускають імунні клітини (Т-лімфоцити), а не антитіла, тому висип з'являється із запізненням^[4]. Без лікування реакція може триматися 2–4 тижні^[5].

Нікель є в прикрасах, годинниках, телефонах, фурнітурі одягу, інструментах. Зрідка реакцію дає і нікель з їжею: тоді, крім шкіри, можуть страждати травлення та загальне самопочуття^[4].

Ця алергія не вроджена. Її «набувають» після повторних контактів з металом, а коли вона вже сформувалася, чутливість зазвичай зберігається роками, часто до кінця життя^[6]. Ліків чи щеплень, які б її прибрали, немає^[7]. Але це не вирок: якщо знати, що саме провокує висип, його цілком можна уникати.

Читайте:

Атопічний дерматит (екзема): причини і лікування

Атопічний дерматит: що це за хвороба, чому шкіра втрачає захист, як вона проявляється в різному віці, як лікар...

Де ховається нікель: прикраси, ґудзики, їжа і не тільки

Нікель охоче додають у сплави: він робить вироби міцнішими, захищає від іржі й здешевлює виробництво. Тому цей метал трапляється в найнесподіваніших речах^[3].

Прикраси

Найчастіший «винуватець» алергії: біжутерія і прикраси для пірсингу. Навіть вироби, схожі на золото чи срібло, можуть мати основу з нікелевого сплаву. У метааналізі майже кожна четверта європейська сережка для пірсингу вивільняла більше нікелю, ніж дозволяють правила ЄС, а серед сережок з Азії та Північної Америки частка підозрілих виробів була ще вищою^[2].

• Сережки, кільця, браслети, ланцюжки
• Застібки, карабіни, декоративні елементи
• Годинники та ремінці до них

Одяг і фурнітура

Металеві деталі одягу постійно торкаються шкіри, тому саме вони часто дають висип на животі, шиї чи зап'ястях^[8].

• Блискавки, кнопки, пряжки ременів
• Гачки бюстгальтерів, металеві елементи на джинсах

Електроніка й аксесуари

Нікель можуть містити й мобільні телефони, ноутбуки та планшети, особливо їхні металеві деталі, яких часто торкаються руки чи обличчя^[8].

• Смартфони, ноутбуки, навушники
• Батарейки та зарядні пристрої
• Окуляри, особливо з металевими оправами

Речі для дому

Щодня ми торкаємося речей, про склад яких навіть не замислюємося. Нікель знаходили в ключах, монетах, інструментах і кухонному приладді^[3], а в дослідженні 58 перукарень нікель вивільняв приблизно кожен сьомий робочий інструмент: ножиці чи машинка для стрижки^[9].

• Ключі, монети
• Інструменти
• Скріпки, ручки
• Столові прилади
• Крани, дверні ручки
• Побутова техніка

Продукти харчування

Нікель природно міститься в рослинах, тож трохи його є в будь-якому раціоні^[10]. Для більшості людей з алергією на нікель їжа проблем не створює: реакцію на нікель із продуктів мають небагато людей^[3]. Найбільше нікелю в таких групах продуктів^[4][8]:

• Какао-порошок і шоколад
• Бобові: соя, квасоля, сочевиця
• Вівсянка, гречка, горіхи (зокрема кеш'ю), насіння
• Деякі овочі та фрукти, наприклад інжир
• Морепродукти, зокрема молюски

Як проявляється алергія на нікель

Найчастіше реакція «відгукується» на шкірі висипом, почервонінням і свербежем. Рідше симптоми бувають загальними і зачіпають самопочуття загалом.

Місцева реакція

Найпоширеніший варіант: алергічний контактний дерматит у місці дотику до предмета з нікелем. Реакція зазвичай починається протягом кількох днів після контакту і може поширюватися за межі цього місця^[3].

• Почервоніння або зміна кольору шкіри, що не минає
• Сильний свербіж шкіри або печіння в зоні дотику
• Сухість, лущення або тріщини на шкірі
• Дрібні пухирці або ділянки, з яких виділяється рідина (мокнуть)
• Потовщення шкіри у разі тривалого подразнення

Найчастіше ці симптоми виникають на мочках вух, шиї, зап'ястях, животі (де пряжка ременя або кнопка джинсів), пальцях (від кілець) чи навколо очей (від металевої оправи окулярів). У частини людей нікелева алергія проявляється хронічною екземою кистей, особливо коли руки постійно контактують з металом на роботі^[11].

Системна алергічна реакція

Рідше, коли людина вже чутлива до нікелю і з'їдає багато продуктів з ним, розвивається системний алергічний синдром до нікелю (англ. SNAS). Реакція тоді не обмежується місцем контакту, а зачіпає кілька систем організму^[12]. Описані такі прояви^[13]:

• Постійна втома, слабкість
• Головний біль
• Розлади травлення: здуття, діарея
• Свербіж і загальне нездужання
• Поширений висип, екзема кистей або кропив'янка

Цей стан трапляється нечасто, а його симптоми схожі на інші хвороби. Описано випадки, коли людям роками ставили синдром подразненого кишківника, а скарги минули лише на дієті з низьким вмістом нікелю^[14]. Тому діагноз ставить лікар після обстеження, а не сама людина за списком симптомів.

Чому виникає алергія на нікель

Чому саме у вас виникла алергія на нікель, точно сказати неможливо. Але механізм самої реакції медики розуміють добре. Зазвичай імунна система спокійно ігнорує нешкідливі речовини, з якими ми контактуємо щодня, а при алергії починає бачити загрозу там, де її немає.

Іони нікелю проникають у шкіру, зв'язуються з її білками, і такі «змінені» білки імунна система може сприйняти як чужорідні. Після цього імунні клітини запам'ятовують нікель, і кожен новий контакт запускає запалення зі свербежем, почервонінням і висипом^[11].

Коли може з'явитися алергія

Чутливість до нікелю може виникнути в будь-якому віці. Одні люди реагують після короткого контакту, інші лише після багатьох років носіння металу на шкірі^[6]. Із цього моменту реакція виникатиме щоразу при новому контакті. Цікаву закономірність знайшли в дослідженні понад 2 тисяч пацієнтів: ті, хто в дитинстві носив брекети з нікелевмісного сплаву ще до проколювання вух, мали алергію на нікель рідше^[15].

Чи буває спадкова форма?

Напряму ця алергія у спадок не передається, але схильність до неї може бути сімейною: якщо родичі чутливі до нікелю, ризик вищий^[5]. Зв'язок знайшли, зокрема, з мутаціями гена філагрину, білка, що підтримує захисний бар'єр шкіри. Проте контакт із нікелем у побуті важить значно більше, ніж гени^[16].

Що ще може підвищити ризик

• Робота з металами і часте миття або намокання рук: ризик вищий у металістів, перукарів, працівників кухні, прибиральників і медиків^[3]
• Пірсинг, особливо у вухах, носі, пупку: у загальній популяції 82% випадків алергії на нікель пов'язують саме з проколами^[2]
• Тривале носіння недорогих прикрас
• Чутлива або пошкоджена шкіра, яка легше пропускає алергени
• Жіноча стать: у жінок алергія трапляється частіше, ймовірно, тому що вони частіше роблять пірсинг^[3]

Усе це не гарантує, що алергія виникне, але підвищує ймовірність. Добра новина: обмеження нікелю у виробах працює. Після запровадження нікелевих правил у Данії частка молодих жінок з алергією на нікель і екземою кистей одночасно знизилася з 9,0% у 1990 році до 2,1% у 2006-му^[17].

Як діагностують алергію на нікель

Якщо висип, свербіж чи подразнення шкіри регулярно з'являються після контакту з металевими речами, варто перевірити, чи не винен у цьому нікель. Складних аналізів для цього зазвичай не треба: основний метод діагностики називається аплікаційною (патч-) пробою, або патч-тестом.

Що таке аплікаційна проба (патч-тест)

Це простий і безболісний спосіб з'ясувати, чи є у вас алергія на нікель або інші речовини, що дають алергічну реакцію на шкірі. Дерматолог або алерголог наклеює на спину спеціальні пластирі з невеликими дозами можливих алергенів, серед яких обов'язково є нікель. Концентрації низькі, тож проба безпечна навіть для людей із сильною алергією^[7].

• Пластирі залишаються на шкірі 48 годин; у цей час спину не можна мочити^[18].
• Потім їх знімають, а головну оцінку роблять ще через 2 доби, тобто на 3–4-й день, бо реакції зазвичай розвиваються за 48–96 годин^[18].
• Бажано показатися лікарю ще раз приблизно на 7-й день: частина реакцій, і на нікель теж, проявляється пізно^[19].

Якщо в місці, де був нікель, з'явилося почервоніння, висип або набряк, проба вважається позитивною. Це означає, що імунна система «пам'ятає» цей метал і реагує на нього запаленням. Перед пробою кілька днів не варто наносити на спину сильні гормональні креми, а от антигістамінні засоби результат не спотворюють^[18].

Що ще може допомогти з діагнозом

Перед тестуванням лікар може поставити вам кілька запитань:

• Чи є у вас алергії на щось інше?
• Чи користуєтеся ви прикрасами або технікою, після яких з'являється висип?
• Чи змінили ви останнім часом косметику, одяг, харчування або побутові засоби?

Також важливо повідомити лікаря про всі хронічні захворювання, особливо пов'язані з імунною системою або шкірою.

У деяких випадках, щоб виключити інші діагнози, призначають додаткові обстеження, наприклад аналізи крові або біопсію шкіри. Але це радше виняток, ніж правило.

Як лікувати алергію на нікель

Повністю вилікувати алергію на нікель неможливо, але її можна контролювати. Головне: уникати контакту з речами, що містять цей метал, і знати, як полегшити симптоми, якщо реакція вже почалася^[7].

Перше і найважливіше: уникати нікелю

Звучить просто, але нікель трапляється буквально всюди. Ось що полегшує життя^[8]:

• Обирайте прикраси з позначкою «nickel-free» або з металів, які рідко дають реакцію: титан, медична (хірургічна) нержавна сталь, жовте золото 750 проби (18 карат) і вище, чисте срібло 925 проби, платина
• Обирайте ремінці, застібки й ґудзики з пластику, шкіри або тканини; металеву фурнітуру можна вкрити прозорим лаком для нігтів, але його доведеться часто оновлювати
• Використовуйте чохли на телефонах, ноутбуках, навушниках
• Питайте у стоматолога чи ортопеда, з чого зроблені ваші брекети, коронки або імпланти

Міф: золото і мідь не можуть спричинити алергію на нікель. Насправді: біле золото і золото низької проби часто містять нікель^[6], тому дерматологи радять жовте золото від 18 карат^[8]. Мідні сплави теж бувають нікелевими: класичний приклад «срібної» на вигляд біжутерії з мельхіору, тобто сплаву міді з нікелем.

Перевірити річ можна й удома: для цього є набори з диметилгліоксимом. Ватну паличку змочують розчином і труть виріб; якщо вата стала рожевою, предмет вивільняє нікель^[6]. Тест майже не дає хибних тривог (специфічність 98%), але пропускає частину виробів (чутливість 59%)^[16], тож «чистий» результат не є гарантією.

Коротко: рожева вата в тесті з диметилгліоксимом означає «нікель є», а біла ще не гарантує, що його немає.

Що робити, якщо реакція вже є

Якщо з'явилися подразнення, свербіж чи висип, є кілька способів полегшити стан^[7]:

• Місцеві (топічні) кортикостероїди у формі крему чи мазі: зменшують запалення, почервоніння і свербіж. Їх зазвичай застосовують 2–4 тижні, бо при довшому використанні шкіра може стоншуватися.
• Антигістамінні засоби в таблетках: запалення шкіри вони не лікують, але можуть послабити свербіж, зокрема вночі, коли він заважає спати.
• Нестероїдні креми й мазі (топічні інгібітори кальциневрину): такролімус^[4] і пімекролімус. Їх призначають замість гормональних засобів, наприклад на тонку шкіру; найчастіший побічний ефект такролімусу: короткочасне печіння або поколювання.

Для тяжких або поширених реакцій лікар може призначити системні кортикостероїди в таблетках. Це серйозне лікування, його застосовують коротким курсом через ризик побічних ефектів^[7].

Коли кремів недостатньо: фототерапія

Фототерапія, тобто контрольоване опромінення шкіри ультрафіолетом у кабінеті дерматолога, не має нічого спільного із засмагою в солярії. Її залишають для тих, кому не допомогли гормональні креми і таблетки^[7]. Рішення про таке лікування ухвалює лікар.

Домашній догляд

Крім ліків, дещо можна робити вдома^[7]:

• Регулярно зволожуйте шкіру кремами чи лосьйонами: вони заспокоюють її і допомагають відновити захисний бар'єр шкіри
• Робіть вологі компреси або ванни з колоїдною вівсянкою, вони зменшують свербіж
• Уникайте мила з ароматизаторами або агресивними складниками
• Не розчісуйте уражені ділянки: розчухана, пошкоджена шкіра легше інфікується^[4]

Якщо безрецептурні засоби не допомагають або висип посилюється, зверніться до лікаря. Негайно це варто зробити, якщо з'явилися ознаки інфекції^[3]:

• Набряк і почервоніння, що збільшуються
• Шкіра в цьому місці гаряча на дотик
• Гній
• Біль, який посилюється

Якщо разом із висипом стало важко дихати, потрібна екстрена допомога^[3].

Профілактика: як жити з алергією на нікель

Уникнути нікелю на всі 100% майже неможливо. Але алергія не повинна керувати вашим життям. Головне: знати свої тригери і навчитися їх обходити. Певну підстраховку дає закон: у ЄС речі, що довго контактують зі шкірою, мають вивільняти менше 0,5 мкг нікелю на см² на тиждень, а сережки для свіжих проколів ще менше, до 0,2 мкг^[20]. Втім, на ринку досі багато виробів, що цих норм не дотримуються^[2].

Що варто враховувати у щоденному житті

• Купуючи прикраси, завжди уточнюйте склад; уникайте дешевої біжутерії невідомого походження, навіть якщо вона виглядає гарно
• Перед покупкою одягу перевіряйте фурнітуру: чи можна замінити ґудзики або пряжки на пластикові
• Використовуйте текстильні або силіконові чохли для електроніки, яку часто тримаєте в руках
• Звертайте увагу на кухонне приладдя: якісна нержавна сталь зазвичай не шкодить, а от нікельовані предмети можуть дати реакцію^[6]; для дрібниць, яких постійно торкаєтеся, можна обрати скло, емаль або дерево
• Якщо на роботі руки постійно контактують з металом, користуйтеся рукавичками^[5]
• Дієта з низьким вмістом нікелю потрібна лише за підтвердженого системного алергічного синдрому до нікелю або дуже сильної чутливості, і лише за порадою лікаря^[8]

Міф: кожному з алергією на нікель треба сісти на дієту без шоколаду, бобових і горіхів. Насправді: при звичайному контактному дерматиті ефективність такої дієти не доведена, і допомагає вона лише зрідка^[6]. Обмеження мають сенс при системному алергічному синдромі до нікелю: у невеликому дослідженні 20 пацієнтів із цим діагнозом після місяця на збалансованій дієті з низьким вмістом нікелю покращилася якість життя^[21]. Таку дієту важко витримувати тривалий час^[22], тож складати її краще з лікарем або дієтологом.

Коротко: для більшості людей з алергією на нікель головне не меню, а речі, що щодня торкаються шкіри: сережки, пряжки, ґудзики, годинник.

Життя з алергією: це не постійна паніка

Перші місяці після встановлення діагнозу можуть здатися складними: постійне читання етикеток, пошук альтернатив, відмова від улюблених речей. Але з часом це стає звичкою. Ви знатимете свої «небезпечні» предмети і швидше помічатимете перші ознаки реакції.

З алергією на нікель можна жити повноцінно, просто з невеликими корективами у виборі прикрас, одягу та аксесуарів.