Педикульоз виникає тоді, коли на тілі людини оселяються воші. Ці паразити живляться кров’ю та переходять від однієї людини до іншої переважно під час тісного контакту.

Педикульоз — це зараження людськими вошами, які живляться кров’ю та можуть передаватися при тісному контакті. Існує кілька його форм, що відрізняються місцем паразитування та шляхами поширення, тому прояви та способи лікування не однакові.

Що таке людські воші

Людські воші — це дрібні паразитичні комахи, які живляться кров’ю та здатні жити лише на тілі людини. Вони проходять увесь життєвий цикл поруч із носієм, бо поза тілом швидко гинуть. Зараження такими паразитами називають педикульозом, а коли воно стосується волосистої частини голови — педикульозом голови.

Доросла воша має розмір приблизно із насінину кунжуту та може бути білого, жовтуватого або світло-коричневого кольору, що ускладнює її помітність. Вона пересувається повільним повзанням і не здатна ані стрибати, ані літати. Живлення відбувається чотири-п’ять разів на добу: паразит прокушує шкіру та вводить речовину, яка запобігає згортанню крові, завдяки чому може харчуватися безперервно. [джерело]

Самки відкладають до шести яєць на день, закріплюючи їх біля основи волосся спеціальним клейким секретом. Яйця, розташовані ближче ніж шість міліметрів від шкіри голови, зазвичай життєздатні й вилуплюються приблизно через тиждень. З них виходять німфи — молоді особини, які тричі линяють, поступово досягаючи дорослого стану. Увесь цикл розвитку від яйця до зрілої воші триває близько трьох тижнів.

Найпоширенішим видом є головна воша, однак паразити можуть оселятися й на тілі або в лобковій зоні. Вони не передаються від тварин і не виживають на шерсті котів чи собак. Через це зараження відбувається лише між людьми — під час близького контакту або через предмети, що торкалися шкіри чи волосся.

Види вошей

Людину можуть заражати три види вошей: головні, платяні та лобкові. Вони різняться за місцем існування, поведінкою та здатністю переносити інфекції.

Головні воші

Ці паразити повністю залежать від людини й не виживають без неї. Вони не передаються від домашніх тварин, бо живуть лише на людській шкірі. Безкрилі, пересуваються повільно, чіпляючись за волосся кігтиками на шести ногах. Найчастіше розташовуються біля потилиці та за вухами, де зберігається тепло. [джерело]

Платяні воші

На відміну від головних, цей вид відкладає яйця не на тілі, а на одязі. Воші мешкають у його складках і з’являються на шкірі лише під час живлення. Вони можуть переносити інфекційні захворювання, серед яких:

  • вошивий тиф
  • поворотний тиф
  • окопна гарячка.

Саме платяні воші є єдиними серед людських вошей, що можуть поширювати хвороби.

Лобкові воші

Цей вид найменший за розміром. Лобкові воші мають великі передні ноги, якими міцно тримаються за волосся в зоні геніталій. Зараження найчастіше відбувається під час статевого контакту, а головним симптомом є свербіж.

Як поширюються воші

Поширення людських вошей пов’язане з близьким контактом між людьми або з використанням речей, які торкались шкіри чи волосся. Значення мають одяг, постіль, гребінці та інші засоби догляду, бо воші можуть певний час залишатися на таких поверхнях і потрапляти на нову людину при контакті. Подальші особливості поширення залежать від виду вошей і ділянки тіла, де вони живуть.

Головні воші переходять під час контакту голова-до-голови чи волосся-до-волосся, а також при користуванні одягом або предметами, що мали контакт із паразитами. [джерело]

Платяні воші поширюються при контакті з людиною, що має зараження, або через її одяг чи постіль, де паразити можуть залишатися певний час. Тому саме близькість людей і спільні речі створюють умови для переходу цих видів вошей.

Лобкові воші належать до Що варто знати про статеві інфекції (ІПСШ). Вони переходять безпосередньо від однієї людини до іншої під час статевого контакту. У рідкісних випадках можливе поширення через одяг, постіль або туалетне сидіння. [джерело]

Хто перебуває в групі ризику

Спостереження показують, що головні воші найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку, які відвідують дитячі заклади, у молодших школярів і в домогосподарствах, де є діти. Таке поширення пояснюється тісними контактами між дітьми та спільним використанням предметів догляду.

Зараження платяними вошами найчастіше відбувається серед людей, які не мають постійного доступу до купання та можливості регулярно змінювати чистий одяг. До цієї групи належать особи без житла або ті, хто проживає у тимчасових притулках.

Оскільки лобкові воші передаються переважно під час статевого контакту, вони найчастіше трапляються у сексуально активних дорослих. Виявлення лобкових вошей у дітей може бути ознакою небажаного сексуального контакту.

Симптоми вошей

Основним симптомом зараження головними, платяними та лобковими вошами є свербіж, який виникає через присутність паразитів. Свербіж зазвичай з’являється як алергічна реакція на укуси вошей. Інтенсивне чухання може призводити до появи ран, які піддаються ризику інфікування бактеріями або грибками.

При зараженні головними вошами людина може відчувати поколювання на шкірі голови, дратівливість і труднощі зі сном. У ділянках, які часто кусають платяні воші, шкіра може ущільнюватися та змінювати колір.

У разі лобкових вошей можливо побачити прикріплені до волосся яйця або рухомих паразитів у лобковій зоні. [джерело]

Лікування

Підхід до лікування залежить від виду вошей, але основою є використання засобів, що знищують паразитів, і дії, які переривають їхній цикл розвитку. [джерело]

Етапи лікування

Для всіх видів вошей принцип лікування однаковий і складається з трьох кроків:

  • Знищення вошей: застосування педикуліциду, що вбиває дорослих паразитів.
  • Видалення яєць: вичісування гнид спеціальним гребінцем.
  • Дезінфекція речей: прання постільної білизни, рушників і одягу у гарячій воді, а також очищення місць, де могли залишитись волосини або паразити.

Головні та лобкові воші

Для цих двох видів підхід подібний, оскільки вони перебувають на тілі й потребують прямої обробки засобами з педикуліцидною дією. Найчастіше застосовують шампуні, лосьйони або креми, що містять речовини, які знищують вошей та гниди. Після нанесення засобу волосся не миють протягом двох днів, щоб препарат подіяв повністю. [джерело]

Для ефективного лікування головних і лобкових вошей застосовують кілька послідовних дій:

  • Педикуліцид: препарат, що знищує вошей; окремі засоби мають овіцидний ефект і діють також на яйця (гниди).
  • Вичісування: після обробки волосся ретельно прочісують спеціальним гребінцем для гнид, щоб видалити яйця, прикріплені до волосся.
  • Повторна обробка: проводиться через 7–10 днів, якщо залишаються живі паразити.

Приміщення, де перебувала заражена людина, варто пропилососити, особливо місця, де могли падати волосини. Постіль, рушники й одяг перуть при високій температурі та висушують у гарячому режимі. Це допомагає повністю усунути паразитів і запобігти повторному зараженню.

Платяні воші

Для платяних вошей медикаментозне лікування зазвичай не потрібне. Вони зникають після дотримання особистої гігієни, регулярного миття тіла, зміни чистого одягу та прання білизни у гарячій воді. Такі дії позбавляють вошей можливості виживати між годуваннями.

Природні засоби

Деякі натуральні продукти обіцяють такий самий ефект, як і педикуліциди, але вони не регулюються офіційно та можуть становити ризик, особливо для дітей. Їхня ефективність залишається непідтвердженою.

Окремі дослідження вказують, що певні ефірні олії можуть зменшувати прояви педикульозу, проте не гарантують повного знищення вошей [джерело]. До таких олій належать:

  • олія чайного дерева
  • евкаліптова олія
  • німова олія
  • лавандова олія.

Стійкі популяції вошей

Іноді звичайні засоби перестають діяти, оскільки воші формують стійкість до активних речовин. У таких випадках застосовують препарати з івермектином або іншими компонентами, що відпускаються за рецептом лікаря. Вони ефективні проти стійких популяцій, відомих як «супервоші».

Профілактика

Повністю запобігти поширенню вошей неможливо, адже не існує засобу, який би гарантовано виключав зараження. Проте можна суттєво знизити ризик, дотримуючись простих правил і підтримуючи чистоту особистих речей. 

Головні воші

Зменшити ризик передачі вошей допомагають дії:

  • Уникати контакту головами: навіть короткий дотик волосся може передати паразитів.
  • Не ділитися предметами догляду: гребінцями, рушниками, головними уборами, шпильками чи резинками для волосся.
  • Обробляти аксесуари: замочувати гребінці й шпильки у гарячій воді.
  • Не лежати на спільних поверхнях: подушках, диванах чи постелі, якими користувався заражений.
  • Прати речі: прати одяг і постіль у гарячій воді, сушити при високій температурі або здавати в хімчистку.
  • Ізолювати непрані речі: зберігати у щільно закритому пластиковому пакеті протягом двох тижнів.
  • Пропилососити меблі й підлогу: щоб прибрати волосини, на яких могли залишитися гниди або воші.
  • Уникати “ризикованих зон”: місць спільного користування — роздягалень, шкільних шафок, гачків для одягу, де речі контактують між собою.

Батькам варто пояснювати дітям, як передаються воші, і навчити їх не ділитися речами з іншими.

Не слід застосовувати фумігаційні або аерозольні засоби — вони можуть бути токсичними при вдиханні чи потраплянні на шкіру.

Платяні воші

Для платяних вошей найважливішим є дотримання чистоти одягу й постелі. Ефективними залишаються такі дії:

  • Регулярна гігієна: купання та зміна чистого одягу не рідше одного разу на тиждень.
  • Прання та сушіння: прати у гарячій воді та висушувати при високій температурі.
  • Ізоляція речей: непраний одяг зберігати у пластиковому пакеті не менше двох тижнів або здавати в хімчистку.
  • Не ділитися особистими речами: постіллю, рушниками, одягом або ковдрами з людиною, що має зараження.

У випадках підвищеного ризику зараження інфекціями, які можуть переносити платяні воші, допускається використання хімічних інсектицидів для знезараження речей.

Лобкові воші

Профілактика лобкових вошей ґрунтується на безпечній поведінці під час статевих контактів і підтриманні особистої гігієни. Основні дії:

  • Лікування: використання педикуліциду для обробки ураженої ділянки.
  • Сповіщення партнерів: повідомлення всіх статевих партнерів для обстеження та лікування.
  • Утримання від статевого контакту: до повного зникнення паразитів.
  • Прання: прати й сушити речі при температурі не нижче 54 °C або здавати в хімчистку.
  • Не користуватися спільними речами: рушниками, постіллю чи одягом.

Рекомендується пройти обстеження на інші інфекції, що передаються статевим шляхом, адже вони можуть супроводжувати зараження лобковими вошами. 

Можливі наслідки

Іноді алергічна реакція на продукти життєдіяльності вошей спричиняє висип або подразнення шкіри. Часте розчісування сверблячої ділянки може пошкодити шкіру й призвести до бактеріального запалення. У поодиноких випадках воші можуть оселятися на віях, викликаючи запалення повік або кон’юнктивіт. Сам факт зараження часто стає причиною стресу та безсоння, особливо у дітей і їхніх батьків.

Підсумок

Педикульоз виникає через зараження різними видами вошей, які живляться кров’ю людини. Знання шляхів поширення й правил обробки допомагає повністю усунути паразитів і запобігти повторному зараженню.