Педикульоз: воші у людини

Метааналіз 201 дослідження, у якому оглянули понад 1,2 мільйона школярів, показав: воші в середньому знаходили в кожного п'ятого учня (19%), у дівчаток утричі частіше, ніж у хлопчиків (19% проти 7%), а в Європі приблизно в 5% дітей^[1]. З чистотою це не пов'язано: головних вошей підхоплюють під час контакту головами, і чисте волосся від них не захищає^[2].

Що таке людські воші

Людські воші — дрібні безкрилі паразити, які живляться кров'ю і живуть лише на людині та в її одязі. Без господаря вони довго не протягнуть: доросла воша, що впала з людини, гине приблизно за 1–2 дні^[3]. Зараження вошами називають педикульозом, у народі кажуть «вошивість», а коли паразити живуть у волоссі на голові, це педикульоз голови.

Доросла воша завдовжки 2–3 мм, приблизно як насінина кунжуту^[4]. Колір у неї від сірувато-білого до світло-коричневого, тому у волоссі її легко не помітити^[3]. Вона лише повзає: стрибати чи літати воші не вміють. Їсти паразитові потрібно кілька разів на добу: він прокушує шкіру і смокче кров^[3].

Самка головної воші відкладає близько шести яєць на день і приклеює їх до волосини біля самого кореня. Ці яйця в побуті називають гнидами. Гниди, що сидять ближче ніж 6 мм від шкіри, можуть бути живими, а ті, що далі, майже завжди вже порожні або мертві. Із яйця приблизно за тиждень (6–9 днів) вилуплюється німфа, молода воша завбільшки з шпилькову голівку. Вона кілька разів линяє і ще приблизно за тиждень стає дорослою, тож від яйця до дорослої воші минає близько двох тижнів. На голові доросла воша живе до 30 днів^[4].

Найчастіше трапляються головні воші, але паразити живуть також в одязі та в лобковій зоні. Міф: дитина могла «принести» вошей від кота чи собаки. Насправді: тварини людських вошей не мають і не передають, тому джерело завжди інша людина або речі, які нещодавно торкалися її волосся чи шкіри^[4].

Види вошей

Людину можуть заражати три види вошей: головні, платтяні (тілесні) та лобкові, яких у народі називають площицями. Вони різняться місцем, де живуть, поведінкою та здатністю переносити інфекції.

Головні воші

Ці паразити повністю залежать від людини й без неї не виживають. Безкрилі, пересуваються повільно, чіпляючись за волосся кігтиками на шести ногах. Живуть переважно на голові, іноді в бровах і віях, а гниди найчастіше знаходять за вухами та біля потилиці^[4].

Платтяні воші

На відміну від головних, цей вид відкладає яйця не на тілі, а на одязі: самка дає до восьми гнид на день, переважно у швах. Воші живуть у складках тканини й переходять на шкіру лише поїсти. Вони можуть переносити інфекційні хвороби, серед яких^[3]:

• епідемічний висипний тиф
• епідемічний (вошивий) поворотний тиф
• окопна гарячка, яку спричиняє бактерія Bartonella quintana.

Серед людських вошей лише платтяні передають хвороби: головні й лобкові інфекцій не переносять^[5].

Лобкові воші

Лобкові воші найменші: 1,1–1,8 мм, приблизно як кінчик олівця. Тіло в них коротке й широке, схоже на крабика, а великі передні лапки міцно тримаються за волосся в зоні геніталій. Крім лобка, вони можуть жити на віях, бровах, у бороді, вусах, під пахвами, на грудях і спині^[5]. Таке зараження лікарі називають фтиріозом. Передаються лобкові воші найчастіше під час статевого контакту, а головний симптом — свербіж.

Читайте:

Постільні клопи: як їх позбутися

Сверблячі цятки після сну ще не доводять, що в ліжку оселилися клопи. Надійніші докази ховаються у швах матра...

Як поширюються воші

Воші переходять від людини до людини під час тісного контакту або через речі, які торкалися шкіри чи волосся: одяг, постіль, гребінці, рушники. Хто саме і як заражається, залежить від виду вошей і ділянки тіла, де вони живуть.

Головні воші найчастіше переходять під час контакту голова до голови, наприклад, коли діти граються вдома чи в школі. Рідше їх підхоплюють через шапки, шарфи, резинки, гребінці, рушники або подушку, на якій щойно лежала людина з вошами. Від перуки це майже неймовірно, а в басейні воші навряд чи передаються, хоча під водою виживають кілька годин і хлорка їх не вбиває^[4].

Платтяні воші поширюються при контакті з людиною, яка має вошей, або через її одяг і постіль^[3]. Тому найбільше важать скупченість людей і спільні речі.

Лобкові воші належать до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Вони переходять від людини до людини під час інтимного контакту. Зрідка їх передають одяг або постіль, а через сидіння унітазу це трапляється дуже рідко^[5]. Презерватив від лобкових вошей не захищає^[6].

Хто перебуває в групі ризику

Головні воші найчастіше бувають у дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, а також у членів їхніх родин і тих, хто за ними доглядає. Дівчатка заражаються частіше, імовірно через частіший контакт головами^[4]. Міф: воші заводяться від бруду і бувають лише в неохайних людей. Насправді: до головних вошей це не має стосунку, тож як часто мити голову, на ризик не впливає^[2].

Платтяні воші, навпаки, з'являються там, де людина не може регулярно митися й перевдягатися в чисте. Вони швидко поширюються серед людей без житла, біженців, а також тих, хто пережив війну чи стихійне лихо і живе в тісноті^[3].

Оскільки лобкові воші передаються переважно статевим шляхом, вони найчастіше трапляються в дорослих. Лобкові воші на голові чи віях дитини можуть бути ознакою сексуального контакту або насильства^[5].

Симптоми вошей

Основний симптом зараження будь-якими вошами — свербіж. Його спричиняє алергічна реакція на укуси. Під час першого зараження він може з'явитися лише через 4–6 тижнів, а при невеликій кількості вошей симптомів часом немає зовсім. Сильне чухання залишає ранки, які можуть інфікуватися бактеріями, що живуть на шкірі^[4].

При головних вошах людина може відчувати лоскотання або ніби щось ворушиться у волоссі, ставати дратівливою і погано спати^[4]. Якщо платтяні воші живуть довго, шкіра в місцях частих укусів, особливо на поясі, в паху і на стегнах, ущільнюється і темніє^[3].

При лобкових вошах свербіж зазвичай посилюється вночі. Бувають дрібні червоні або синюваті плямки від укусів, білі чи жовтуваті цятки гнид на волоссі, темні плямки на білизні^[6]. Інколи у волоссі видно самих паразитів^[5].

Головних вошей часто «знаходять» помилково. Найнадійніша ознака — жива воша чи німфа, а гниди легко сплутати з лупою, краплинками лаку чи пилом. Найпростіше перевірити волосся густим гребінцем, а якщо знайшлися лише гниди далі ніж 6 мм від шкіри, зараження, імовірно, старе й лікування не потребує^[4].

Коротко: лікують лише активне зараження, тобто коли знайшли живу вошу або гниди біля самих коренів. Поодинокі гниди далі ніж 6 мм від шкіри без живих вошей означають, що зараження вже минуло.

Лікування

Підхід залежить від виду вошей, але основа одна: знищити паразитів і перервати їхній цикл розвитку. Усіх, у кого знайшли вошей у родині, а також тих, хто спить в одному ліжку, лікують одночасно^[7].

Етапи лікування

Для всіх видів вошей принцип лікування однаковий і складається з трьох кроків:

• Знищення вошей: педикуліцид, тобто засіб, що вбиває вошей.
• Видалення яєць: вичісування гнид спеціальним густим гребінцем.
• Дезінфекція речей: прання постільної білизни, рушників і одягу в гарячій воді та прибирання там, де могли залишитися волосини або паразити.

Головні та лобкові воші

Ці два види живуть на тілі, тому їх обробляють безпосередньо: шампунями, лосьйонами, кремами чи спреями проти вошей. Засоби, що вбивають і вошей, і яйця, зазвичай повторювати не треба. Якщо засіб діє лише на вошей, обробку повторюють приблизно через тиждень (через 7–9 днів, залежно від засобу). Перед обробкою не можна користуватися кондиціонером чи шампунем 2-в-1, а після змивання засобу волосся не миють 1–2 дні^[7].

Для ефективного лікування головних і лобкових вошей застосовують кілька послідовних дій:

• Педикуліцид: засоби з перметрином або піретринами з піперонілбутоксидом діють на нервову систему вошей^[8], а диметикон обволікає паразитів і діє фізично^[9]. У дослідженні з 253 учасниками 4% диметикон вилікував 70% людей, а засоб із фенотрином 75%, і подразнення шкіри від диметикону було рідше (2% проти 9%)^[10]. Деякі засоби мають овіцидну дію, тобто вбивають і яйця (гниди).
• Вичісування: після обробки волосся ретельно прочісують густим гребінцем, а потім ще 2–3 тижні перевіряють його кожні 2–3 дні^[7]. Вичісувати можна і без ліків: на мокре волосся з кондиціонером у 1-й, 5-й, 9-й і 13-й дні, а на 17-й день ще раз перевірити, чи вошей немає^[2].
• Повторна обробка: якщо через 8–12 годин після засобу воші такі ж активні, як до нього, він, імовірно, не діє, і краще порадитися з лікарем чи фармацевтом щодо іншого засобу^[7]. При лобкових вошах обробку повторюють через 9–10 днів, якщо знову знайшли живих паразитів. Гоління чи епіляція лобкових вошей не позбавляють, тож видалення лобкового волосся ліків не замінює. Вії та брови засобами від вошей не обробляють: кількох паразитів знімають нігтями або гребінцем, а за потреби лікар призначає спеціальну очну мазь на вазеліновій основі, яку наносять на краї повік 2–4 рази на день протягом 10 днів^[11].

Одяг, рушники й постіль, якими людина користувалася за 2 дні до лікування (при лобкових вошах за 2–3 дні), перуть у гарячій воді й сушать на гарячому режимі. Підлогу й меблі, де вона сиділа чи лежала, можна пропилососити, але ризик підхопити вошу з килима дуже малий^[7]. Британська Національна служба здоров'я (NHS) при головних вошах взагалі не вважає гаряче прання обов'язковим^[2].

Платтяні воші

Платтяним вошам зазвичай достатньо гігієни: митися й перевдягатися в чисто випраний одяг щонайменше раз на тиждень, а одяг, постіль і рушники прати в гарячій воді (не менш ніж 54 °C) і сушити на гарячому режимі. Педикуліцид іноді призначають, але коли речі регулярно перуть, він зазвичай не потрібен^[3].

Природні засоби

Деякі натуральні продукти обіцяють такий самий ефект, як і педикуліциди, але їх не перевіряють як ліки, тож склад і якість різняться. Британська служба здоров'я не радить олії рослин і трав'яні засоби, бо вони навряд чи подіють^[2].

Окремі ефірні олії вивчали як засоби проти вошей, але переважно в складі готових сумішей. Олію чайного дерева перевіряли лише разом з іншими компонентами, тож незрозуміло, що саме діє^[12]. В одному дослідженні 41 із 42 дітей позбулися вошей після засобу з оліями чайного дерева й лаванди^[13]. Шампунь з екстрактом німу в дослідженні від виробника вилікував усіх 60 дітей після однієї обробки^[9]. Ці результати стосуються конкретних фабричних засобів, а не олії, крапнутої з флакона. До рослинних олій, які найчастіше пропонують, належать:

• олія чайного дерева
• евкаліптова олія
• німова олія
• лавандова олія.

Олія чайного дерева може спричинити почервоніння й подразнення шкіри, схоже на контактний дерматит, і її не можна ковтати^[12].

• Міф: майонез, оливкова олія чи вершкове масло «задушать» вошей. Насправді: доказів, що це працює, немає^[7].
• Міф: гас, бензин чи засоби від шкідників у саду надійно виводять вошей. Насправді: в опитуванні батьків молодших школярів назвали понад 40 таких засобів, серед них гас, бензин, гальмівну рідину й сільськогосподарські отрути. Ризик від них переважає користь, а вичісування вошей безпечніше й ефективніше^[14].

Читайте:

Ароматерапія: користь і ризики ефірних олій

Ароматерапія використовує ефірні олії рослин, щоб впливати на настрій і самопочуття. Яку користь вона дає за ...

Стійкі популяції вошей

Іноді звичайні засоби перестають діяти, бо воші стають до них стійкими. Найвідоміший приклад — так звані «супервоші». У 48 штатах США в 98% зібраних вошей знайшли мутації, що дають стійкість до перметрину й піретринів^[15]. Через це британська служба здоров'я не радить засоби з перметрином^[2]. Проти стійких вошей лікар може призначити івермектин. Одна 10-хвилинна обробка лосьйоном з івермектином звільнила від вошей на 15-й день 73,8% людей проти 17,6% у групі без активної речовини^[16]. Івермектин у таблетках при важких для лікування вошах дав 95,2% вилікуваних на 15-й день проти 85% після лосьйону з малатіоном^[17].

Профілактика

Повністю запобігти зараженню головними вошами неможливо, а засоби проти вошей «для профілактики» лише подразнюють шкіру голови. Допомагає регулярно перевіряти волосся гребінцем, щоб помітити вошей рано^[2].

Головні воші

Зменшити ризик передачі вошей допомагають дії^[4]:

• Уникати контакту головами: під час ігор, у таборі, на ночівлі в друзів.
• Не ділитися предметами догляду та одягом: гребінцями, щітками, рушниками, шапками, шарфами, шпильками чи резинками для волосся.
• Обробляти аксесуари: гребінці й щітки людини з вошами замочити в гарячій воді (щонайменше 54 °C) на 5–10 хвилин.
• Не лежати на спільних поверхнях: подушках, диванах, ліжках, килимах чи м'яких іграшках, яких нещодавно торкалася людина з вошами.
• Прати речі: одяг і постіль прати в гарячій воді, сушити при високій температурі або здавати в хімчистку.
• Ізолювати непрані речі: зберігати у щільно закритому пластиковому пакеті два тижні.
• Пропилососити меблі й підлогу: там, де сиділа чи лежала людина з вошами, але генеральне прибирання всього дому не потрібне.
• Не змішувати шапки й шарфи з чужими: у роздягальнях, шафках і на гачках для одягу, хоча через речі воші передаються значно рідше, ніж при контакті головами.

Батькам варто пояснити дітям, як передаються воші, і навчити не ділитися шапками, резинками й гребінцями. Дитину з вошами не обов'язково забирати зі школи посеред дня: її лікують удома і вона повертається до класу, щойно лікування почалося^[4].

Не слід застосовувати аерозолі чи фумігатори для обробки приміщень: вони не потрібні й можуть бути токсичними при вдиханні чи потраплянні на шкіру^[4].

Платтяні воші

Для платтяних вошей найважливіше чистота тіла, одягу й постелі. Ефективними залишаються такі дії^[3]:

• Регулярна гігієна: митися й перевдягатися в чистий одяг щонайменше раз на тиждень.
• Прання та сушіння: прати в гарячій воді (не менш ніж 54 °C) і висушувати на гарячому режимі.
• Ізоляція речей: те, що не можна випрати, віддати в хімчистку або на два тижні закрити в пластиковому пакеті.
• Не ділитися особистими речами: одягом, ліжком, постіллю чи рушниками людини з вошами.

Коли є ризик спалаху інфекцій, які переносять платтяні воші, наприклад епідемічного висипного тифу, речі обробляють інсектицидами.

Лобкові воші

Профілактика лобкових вошей ґрунтується на лікуванні всіх, у кого їх знайшли, і на обережності в статевих контактах. Основні дії^[11]:

• Лікування: обробити педикуліцидом лобок і всі ділянки, де знайшли вошей.
• Сповіщення партнерів: повідомити всіх статевих партнерів за останній місяць, щоб вони теж оглянулися й лікувалися.
• Утримання від статевого контакту: доки не вилікуються обидва партнери.
• Прання: одяг, рушники й постіль прати й сушити при температурі не нижче 54 °C або здавати в хімчистку.
• Не користуватися спільними речами: рушниками, постіллю чи одягом.

Людям із лобковими вошами радять обстежитися на інші статеві інфекції^[5], зокрема на хламідіоз і ВІЛ.

Можливі наслідки

Алергічна реакція на укуси вошей спричиняє висип і подразнення шкіри, а постійне розчухування відкриває шлях бактеріальній інфекції^[3]. Лобкові воші можуть оселятися на віях. В огляді 110 таких випадків найчастіше був свербіж повік (81,7%), у 27,5% розвинувся кон'юнктивіт, у 3,7% кератит, а приблизно третині людей спершу ставили не той діагноз^[18]. Свербіж і почервоніння вій краще показати офтальмологу: лобкові воші належать до очних паразитів, яких легко пропустити. Головні воші майже не шкодять здоров'ю, але дуже тривожать батьків школярів^[19].