Алергія на котів: симптоми і що робити

У великому обстеженні американських осель головний котячий алерген Fel d 1 знайшли в 99,9% будинків, хоча кіт чи собака жили лише в 49,1% із них^[1]. Алерген приносять на одязі з роботи, шкіл і гостей, тож людина з чутливістю до котів стикається з ним навіть там, де тварин ніколи не було. Тому алергікові буває важко зрозуміти, чи винен саме кіт: удома можуть бути й інші подразники, як-от пил чи пліснява. Ще важче визнати, що джерелом проблем є власна тварина. Та багато хто живе з котом і алергією одночасно, якщо симптоми лікують, а кількість алергену в домі зменшують послідовно.

Причини алергії на котів

Причиною алергії на котів стає не сам кіт, а білки, які виділяє його організм. Імунна система чутливої людини помилково сприймає їх як загрозу і виробляє проти них антитіла класу IgE. Наслідки знайомі: свербіж, нежить, висипи, кашель, утруднене дихання. Сенсибілізацію до котів мають близько 26% дорослих європейців, які звертаються до алерголога з підозрою на алергію до повітряних алергенів^[2].

Генетична схильність

Імовірність розвитку алергії зростає, якщо близькі родичі також мають алергічні захворювання. Це не обов'язково саме алергія на котів: успадковується загальна схильність імунної системи реагувати на нешкідливі речовини. Тобто в дитини може з'явитися алергія на кота, навіть якщо в батьків вона проявляється на пилок чи кліщів.

Імунна відповідь на алергени

У здорової людини імунна система виробляє антитіла проти потенційно небезпечних речовин: вірусів, бактерій, токсинів. При алергії вона атакує нешкідливі молекули, зокрема білки кота. Антитіла IgE закріплюються на тучних клітинах, і при наступному контакті ці клітини вивільняють гістамін та інші медіатори. Звідси набряк слизової, свербіж, почервоніння, спазм бронхів.

Джерела котячих алергенів

Відомо щонайменше десять котячих алергенів, але більшість симптомів спричиняє один із них, білок Fel d 1^[3]. Він утворюється в слинних і сальних залозах шкіри, а в котів-самців також потрапляє в сечу^[4]. Під час вилизування кіт розносить слину по шерсті, звідки алерген разом із лусочками шкіри потрапляє в повітря і побутовий пил. Частинки Fel d 1 легкі й «липкі»: вони довго тримаються в повітрі, чіпляються до одягу, трапляються в школах та інших громадських місцях і можуть зберігатися в оселі 6–9 місяців після того, як кота там не стало^[4]. У жінок, які тримають котів, значна кількість алергену накопичується навіть у волоссі^[5].

Самці виділяють більше алергену: у змивах зі шкіри котів рівень Fel d 1 був більш ніж удвічі вищим, ніж у кішок^[6]. Вироблення цього білка залежить від тестостерону: після кастрації воно помітно знижується, а після введення тестостерону зростає^[6]. Тому некастрований кіт зазвичай найбільш «алергенний». У помешканні частинки осідають на меблях, шторах, постільній білизні, килимах і після прибирання ще довго залишаються в пилу.

Міфи про котячу алергію

• Міф: алергія буває на котячу шерсть. Насправді: сама шерсть лише переносить алерген; реакцію викликають білки слини, шкірних залоз і сечі^[4].
• Міф: гіпоалергенні породи (сфінкс, сибірська) безпечні для алергіків. Насправді: переконання, що окремі породи «гіпоалергенні» через тип шерсті, фахівці називають поширеною помилкою^[7]. Сфінкс без шерсті все одно виробляє Fel d 1 у шкірі та слині, а уявлення про низьку алергенність сибірських котів ґрунтується переважно на заявах заводчиків^[8].
• Міф: коротка шерсть означає менше алергії. Насправді: довжина шерсті не визначає кількість Fel d 1, тому що алерген утворюється в залозах шкіри та слині^[7]. Значно більше важать стать і кастрація тварини.

Коротко: перш ніж заводити кота, алергікові варто провести кілька годин поруч саме з цією твариною: кількість алергену різниться від кота до кота, і порода тут нічого не гарантує.

Симптоми алергії на котів

Прояви алергії на котів у різних людей суттєво відрізняються: у когось це легке подразнення очей, у когось напад кашлю або свистяче дихання. Інколи симптоми з'являються за кілька хвилин після контакту з твариною, інколи із затримкою в кілька годин. Найчутливішим вистачає алергену на одязі відвідувачів.

Найчастіше страждають очі, ніс і дихальні шляхи. Ці прояви схожі на алергічний риніт і алергічний кон'юнктивіт від інших причин, але чітко пов'язані з котом або його слідами в приміщенні.

З боку очей:

• почервоніння слизової оболонки очей
• набряк повік або відчуття важкості в ділянці очей
• інтенсивний свербіж, який змушує терти очі
• надмірна сльозотеча без болю чи гнійних виділень.

З боку носа:

• чхання, часто серіями
• прозорі водянисті виділення з носа
• свербіж або подразнення в носових ходах
• закладеність носа, яка може посилюватися вночі
• зниження або втрата нюху при тривалому впливі алергену.

З боку дихання:

• сухий кашель без інших ознак застуди
• свистяче дихання (особливо на видиху)
• задишка при фізичному навантаженні або в стані спокою
• відчуття тиску або стиснення в грудях.

Іноді з'являються шкірні симптоми: висип або свербіж на обличчі, шиї чи грудях, особливо там, де шкіри торкалися шерсть або слина тварини.

Постійне подразнення слизових може викликати хронічну втому, головний біль і поганий сон через закладений ніс. Ці прояви часто не пов'язують з алергією, бо вони здаються незначними.

Окрему групу ризику становлять люди з бронхіальною астмою: котячий алерген здатен спровокувати в них повноцінний напад, іноді навіть під час короткого перебування в приміщенні, де раніше жив кіт. Чутливість до котячих алергенів тісно пов'язана з астмою: у великому аналізі європейських дитячих когорт астма в шкільному віці траплялася в 6,7 раза частіше в тих, хто мав антитіла до кота^[9].

Читайте:

Приступ астми: що робити

Напад астми, або приступ астми, може початися раптово, часто вночі. Як він розвивається, за якими ознаками йог...

Алергію варто відрізняти від інфекцій. Для неї не характерні гарячка, озноб, біль у м'язах чи нудота; якщо вони є, причина стану, найімовірніше, інша.

Діагностика алергії на котів

Власних спостережень для діагнозу недостатньо. Навіть якщо симптоми виникають після контакту з твариною, в оселі можуть бути й інші алергени: пилові кліщі, пліснява, побутова хімія. Тому алергію підтверджують алергічними тестами разом з історією симптомів^[2].

Застосовують два основні підходи: шкірне тестування і визначення специфічних антитіл у крові. Вибір залежить від віку, стану шкіри та ліків, які приймає людина.

Шкірне тестування з уколом (prick-тест)

Прик-тест є найпоширенішим способом виявити алергічну чутливість. Його проводять у медичному закладі під наглядом лікаря. На очищену шкіру передпліччя або спини наносять краплі розчинів з алергенами і через кожну краплю роблять неглибокий укол стерильним ланцетом. Поруч обов'язково ставлять позитивний і негативний контроль^[10].

Результат оцінюють через 15–20 хвилин: позитивним вважають сверблячий пухирець діаметром від 3 мм із почервонінням навколо^[10]. Реакція зникає сама за 30–60 хвилин.

Тест швидкий, інформативний і недорогий, але має обмеження. Його не проводять, якщо:

• є активні ураження шкіри на ділянці тестування
• пацієнт приймає антигістамінні препарати (їх потрібно скасувати за кілька днів до тесту)
• є високий ризик сильної алергічної реакції.

Внутрішньошкірне тестування

Внутрішньошкірне тестування призначають, коли прик-тест не дав чіткого результату, а підозра на алергію залишається. Алерген вводять у верхній шар шкіри тонкою голкою, що дозволяє виявити навіть слабку чутливість.

Цей тест менш специфічний: він може бути позитивним і в людей без справжньої алергії. Тому його роблять вибірково, після оцінки ризиків і клінічної картини.

Лабораторне дослідження крові

Аналіз крові визначає рівень специфічних імуноглобулінів класу E (IgE) до котячих алергенів. Стан шкіри на нього не впливає, а ліки скасовувати не потрібно.

Його доцільно застосовувати в таких випадках:

• при виражених захворюваннях шкіри, наприклад поширеному атопічному дерматиті, які унеможливлюють шкірні проби
• у дітей, які не переносять тестування на шкірі
• якщо пацієнт приймає ліки, що впливають на результат шкірного тесту.

Кров беруть амбулаторно, процедура не провокує алергічну реакцію.

Сучасні лабораторії вміють визначати антитіла до окремих котячих білків (молекулярна діагностика). Fel d 1 властивий тільки котам і підтверджує справжню котячу алергію; Fel d 4 і Fel d 7 належать до ліпокалінів, а Fel d 4 перехресно реагує з подібними білками інших тварин^[11]. У підлітків, чутливих до котів, 91,2% мали антитіла до Fel d 1, а що більше котячих білків розпізнавала імунна система, то частіше при контакті з котом виникала астма^[12].

Окремий випадок пов'язаний з альбуміном Fel d 2. Антитіла до котячого сироваткового альбуміну можуть перехресно реагувати з альбуміном свинини, і тоді з'являється так званий синдром «свинина-кіт»: кропив'янка або навіть анафілаксія після свинини; термічна обробка м'яса може послаблювати реакцію^[11][13][14]. Тому людині з алергією на кота, яка реагує на м'ясо, варто розповісти про це алергологу: така харчова алергія має іншу природу, ніж звичайна.

Обидва методи часто доповнюють один одного. Шкірний тест дає швидку відповідь, аналіз крові допомагає в складних і суперечливих випадках, а остаточний вибір робить лікар.

Методи лікування алергії

Уникнення алергену є найнадійнішим способом позбутися симптомів, але з домашнім улюбленцем це часто нереально і дається важко емоційно^[2]. Тоді лікування поєднує ліки, зміни в побуті та, за потреби, специфічну імунотерапію.

Медикаментозне лікування

Ліки контролюють симптоми алергії, але на її причину не впливають. Групи препаратів діють по-різному, і в кожної є свої обмеження.

Для полегшення симптомів зазвичай призначають:

• Антигістамінні засоби: блокують H1-рецептори, через які гістамін викликає свербіж, сльозотечу й чхання. Серед них цетиризин, лоратадин, левоцетиризин, дезлоратадин; частина з них продається без рецепта.
• Назальні кортикостероїди: зменшують запалення слизової носа. Використовують спреї з мометазоном або флутиказоном; вони діють місцево, і в крові їх майже немає.
• Протинабрякові засоби: тимчасово полегшують дихання при закладеності носа. Краплі та спреї з ксилометазоліном чи оксиметазоліном не слід застосовувати довше 5 днів поспіль, бо закладеність може посилитися^[15].
• Кромоглікат натрію: стабілізує мембрани тучних клітин і запобігає вивільненню медіаторів алергії. Ефект накопичується поступово, тому препарат потрібно застосовувати регулярно.
• Інгібітори лейкотрієнів: монтелукаст у таблетках застосовують переважно при поєднанні алергії з бронхоспазмом. У 2020 році Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) додало до його інструкції попередження в чорній рамці про депресію, порушення сну, агресію та суїцидальні думки і рекомендувала при алергічному риніті призначати його лише тоді, коли інші ліки не допомогли або не переносяться^[16].

Якщо симптоми слабкі або виникають рідко, вистачає епізодичного прийому ліків. При частих загостреннях потрібне регулярне лікування, яке підбирає лікар.

Алерген-специфічна імунотерапія

Імунотерапія є єдиним методом, що впливає на сам механізм алергії^[17]. Пацієнт отримує поступово зростаючі дози очищеного алергену, спочатку частіше, потім у підтримувальному режимі.

Для тривалого ефекту курс має тривати щонайменше 3 роки^[17], і його призначають лише після точного підтвердження алергії. Саме для котячої алергії доказів менше, ніж для пилкової: невелика кількість якісних досліджень підшкірної імунотерапії показала неоднозначне покращення симптомів з боку очей, носа і бронхів, а побічні реакції на уколи трапляються частіше, ніж при під'язиковому введенні^[18].

Існує й під'язикова форма (таблетки або краплі під язик), але в двох дослідженнях при алергії на котів вона дала неоднозначні результати^[18].

Домашні засоби

На додаток до ліків допомагає промивання носа сольовим розчином: воно змиває алерген зі слизової і зменшує закладеність.

Для домашнього розчину достатньо розчинити ⅛ чайної ложки кухонної солі в 200 мл дистильованої або кип'яченої та охолодженої води. Промивати ніс можна спринцівкою, спеціальним флаконом або неті-потом.

Серед додаткових методів іноді згадують фітопрепарати (наприклад, екстракт кремени, або білокопитника), пробіотики та акупунктуру. Досліджень саме при алергії на котів обмаль, тож основою лікування вони бути не можуть. Кремена до того ж містить піролізидинові алкалоїди, що шкодять печінці, тому розглядати можна лише продукти з позначкою «без ПА», і навіть із ними описані рідкісні випадки ураження печінки^[19].

Життя з котом при алергії

Міф: якщо алергія на кота підтвердилася, тварину треба віддати, іншого виходу немає. Насправді: експерти Європейської академії алергології визнають, що відмовитися від тварини часто неможливо і це має велику емоційну ціну, а частину алергену людина все одно отримує поза домом; тому поряд з усуненням контакту розглядають ліки та імунотерапію^[2]. А концентрацію алергену в житлі можна суттєво знизити.

Найважливіше закрити котові доступ до спальні. Там людина проводить третину доби поруч із постільною білизною, подушками й матрацом, які легко накопичують алергени.

Також допомагають побутові звички:

• Мийте руки після кожного контакту з твариною: так алерген не потрапить на обличчя, очі або слизову носа
• Не торкайтеся обличчя після погладжування кота: особливо не тріть очі й не чіпайте ніс
• Регулярно змінюйте одяг: особливо після тісного контакту з твариною

Важить і організація простору. Уникайте поверхонь, що затримують алергени:

• Відмовтеся від килимів і м'яких меблів: краще обирати тверді покриття (паркет, ламінат, плитку)
• Використовуйте чохли, які можна прати: для подушок, покривал, меблів
• Періть текстиль у гарячій воді: не рідше одного разу на тиждень

Для очищення повітря використовують системи фільтрації:

• Використовуйте очищувачі повітря з HEPA-фільтром: вони затримують частинки шерсті, пилу й алергену
• Накривайте вентиляційні отвори щільною тканиною: наприклад, марлею або спеціальною фільтрувальною тканиною
• Регулярно міняйте фільтри в кондиціонерах і обігрівачах: бажано раз на 1–2 місяці

Чекати від очищувачів повітря чуда не варто. У дослідженні з дітьми, хворими на астму й чутливими до котів і собак, HEPA-очищувачі вловлювали алергени з повітря, але за рік не змінили ні активність хвороби, ні кількість алергену в пилу^[20]. Огляд Cochrane дійшов висновку, що досліджень надто мало, щоб довести користь чи марність фільтрації повітря при астмі через алергію на тварин^[21].

Прибирання при вираженій алергії краще доручити комусь із родини без алергії, а якщо це неможливо, прибирати в респіраторі або масці:

• Пилососьте щотижня пилососом із HEPA-фільтром: звичайні пилососи можуть розпорошувати алерген у повітря
• Проводьте вологе прибирання щонайменше двічі на тиждень: це зменшує кількість алергену в оселі
• Регулюйте вологість повітря: оптимальний рівень близько 40%, за потреби використовуйте зволожувач

Лоток теж є джерелом алергену, особливо в некастрованих котів, у сечі яких є Fel d 1. Прибирати його краще людині без алергії або в рукавичках і масці.

Ще один підхід полягає в тому, щоб зменшити алерген у самого кота. Компанія Nestlé Purina розробила корм Pro Plan LiveClear з яєчним інгредієнтом, що містить антитіла IgY до Fel d 1: вони зв'язують алерген у слині кота. У дослідженні, повністю профінансованому цією компанією і проведеному її співробітниками, за 10 тижнів кількість активного Fel d 1 на шерсті знизилася в середньому на 47% (від 33 до 71%), найбільше в котів із високим початковим рівнем^[22]. Чи зменшує це симптоми в господарів, поки перевірили лише в невеликому пілотному дослідженні^[23].

Коротко: жоден окремий захід не прибирає котячий алерген повністю; помітний результат дає поєднання: кіт поза спальнею, тверді покриття, часте прання і ліки або імунотерапія.

Алергія на котів у дітей

Чи захищає ранній контакт із котом від алергії, досі не з'ясовано: є дослідження і «за», і «проти».

За даними фінського дослідження 2015 року, діти, які з перших місяців життя жили з котом, у 5 разів частіше мали підтверджену алергію на котів у перші чотири роки життя^[24].

Водночас в американському дослідженні 2011 року підлітки, які жили з котом у перший рік життя, у 18 років удвічі рідше мали чутливість до котів^[25].

Робота 2017 року показала, що контакт матері з хутровими тваринами під час вагітності та після пологів змінює склад кишкової мікрофлори немовляти у 3–4 місяці^[26]. Чи знижує це ризик алергії, поки невідомо.

Найбільші об'єднані аналізи не знайшли зв'язку: у понад 77 тисяч європейських дітей наявність кота в ранньому віці не підвищувала і не знижувала ні ризик астми, ні чутливість до котів^[9]. Тому заводити кота «для профілактики» чи позбуватися його «про всяк випадок» немає підстав. Якщо ж алергію в дитини вже підтверджено, головне завдання практичне: зменшити контакт з алергеном. Це не завжди означає віддати тварину, особливо коли симптоми помірні.

Ось кілька способів зменшити вплив алергену на дитину:

• Виключити контакт тварини з дитячою кімнатою: кіт не повинен спати в ліжку дитини або перебувати поруч з іграшками та текстилем
• Замінити м'які іграшки на ті, що легко миються: пластик або тканини, які переносять прання при високій температурі
• Провітрювати кімнату кілька разів на день: це зменшує концентрацію алергену в повітрі
• Прати постіль та одяг у гарячій воді: не рідше одного разу на тиждень

Якщо кіт уже живе вдома, батькам варто помічати нежить без температури, часте чхання чи почервоніння очей у дитини. Що раніше чутливість виявлять, то легше її контролювати.

Читайте:

Чи можна перерости алергію

Чи може алергія минути з віком? Які її види зникають найчастіше, чому симптоми слабшають і як перевірити, що а...