Головний біль: причини, види, методи лікування

Щодня головний біль має приблизно кожна шоста людина на планеті: за оглядом 357 досліджень, це 15,8% населення світу^[1]. Протягом року активний головний біль турбує близько 52% людей^[1], а за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, у 2021 році розлади з головним болем мали близько 40% населення, тобто 3,1 млрд людей^[2]. Хоча б раз у житті головний біль відчувають близько 96% людей^[3]. Проявлятися він може по-різному: від легкого тиску чи пульсації до гострого, пронизливого болю в одній точці. Багато хто не надає таким епізодам значення й вважає їх «звичним явищем». Половина людей із розладами головного болю лікується самостійно^[2], а в деяких випадках біль свідчить про приховані проблеми, які потребують уваги.

Що таке головний біль

Головний біль є відчуттям болю або дискомфорту в ділянці голови чи обличчя. Іноді він супроводжується тиском, пульсацією або гострим болем, що може віддавати в шию і навіть плечовий пояс. Він різниться за інтенсивністю, тривалістю та локалізацією. Більшість видів головного болю не загрожують життю, проте в окремих випадках вони вказують на серйозніші стани: крововилив у мозок, підвищений внутрішньочерепний тиск, пухлини чи інфекції^[3].

Головний біль часто стає причиною пропусків роботи й навчання, погіршує якість життя, може призводити до хронічної втоми та зниження продуктивності^[4]. Мігрень, наприклад, посідає третє місце серед неврологічних хвороб за кількістю років здорового життя, втрачених через хворобу та інвалідність, поступаючись лише інсульту й неонатальній енцефалопатії^[2]. Тому корисно навчитися розпізнавати тип свого болю, виявляти тригери й вчасно діяти, щоб запобігти ускладненням. Поліпшення способу життя, режим харчування й помірна фізична активність допомагають зменшити частоту нападів: у метааналізі 15 досліджень аеробні тренування знижували і силу болю, і частоту нападів мігрені^[5].

Види головного болю

Існує понад 150 різновидів головного болю, які поділяють на дві великі категорії: первинний і вторинний^[3].

Первинний головний біль

Це самостійне захворювання, не пов'язане з іншими патологіями. До основних типів первинного головного болю належать^[3]:

• Головний біль напруги. Найпоширеніший тип первинного головного болю: протягом життя його мають від 30% до 78% людей^[6]. Зазвичай це тупий, стискаючий біль з обох боків голови, який не посилюється від звичайної ходьби чи підйому сходами^[6]. Може посилюватися до вечора: у дослідженні з електронним щоденником біль був найслабшим уранці й найсильнішим пізно вдень^[7].
• Мігрень. Пульсуючий, здебільшого односторонній біль, що може супроводжуватися нудотою, блюванням, чутливістю до світла або звуку^[8].
• Кластерний головний біль. Дуже інтенсивний, суворо однобічний біль навколо ока, над ним або в скроні. Напади тривають 15–180 хвилин і повторюються від одного разу через день до 8 разів на добу, серіями (кластерами), між якими бувають періоди ремісії^[9].
• Новий щоденний постійний головний біль (NDPH). Починається раптово, причому людина чітко пам'ятає день початку, протягом доби стає безперервним і триває понад три місяці^[10], а іноді роками.

Окрему групу становлять рідкісні типи первинного головного болю^[11]:

• Гіпнічний головний біль. Виникає лише під час сну й будить людину, напад триває від 15 хвилин до 4 годин; зазвичай починається після 50 років^[12].
• Кашльовий головний біль. Провокується кашлем, чханням, натужуванням. Біль досягає піку майже миттєво й минає за кілька секунд чи хвилин^[13]. Приблизно в 40% випадків за ним стоїть інша причина, найчастіше мальформація Кіарі I типу, тому такий біль варто обстежити^[13].
• Головний біль фізичного навантаження. З'являється під час або одразу після інтенсивних вправ, триває менше 48 годин і частіше виникає в спеку чи високо в горах^[14].
• Оргазмічний головний біль. Трапляється під час сексуальної активності: зазвичай тупий двобічний біль наростає зі збудженням і раптово стає вибухоподібним в момент оргазму^[15]. Перший такий епізод потребує обстеження, щоб виключити крововилив^[15].
• Холодовий головний біль. Відомий як «brain freeze», виникає після холодної їжі чи напоїв або вдихання холодного повітря, болить у лобі чи скронях і минає протягом 10 хвилин після припинення дії холоду^[16].
• Головний біль, спричинений натиском або стисканням. Пов'язаний із тривалим зовнішнім тиском на голову: тісна пов'язка, головний убір, шолом чи окуляри для плавання. Болить саме там, де тисне, і минає протягом години після того, як предмет зняли^[17].
• Громовий (громоподібний) головний біль. Раптовий, дуже сильний біль, що досягає піку менш ніж за хвилину й триває щонайменше 5 хвилин. Спершу обов'язково виключають вторинні причини, зокрема субарахноїдальний крововилив, і лише за нормальних результатів обстеження його визнають первинним^[18].

Первинний головний біль зазвичай не є небезпечним, але може суттєво впливати на повсякденну активність. Його провокують різні чинники способу життя та обставини. Основні тригери включають^[3]:

• Вживання алкоголю, особливо червоного вина. За метааналізом, алкоголь вважають тригером 22% людей із первинним головним болем, і червоне вино називають утричі частіше, ніж пиво^[19]. Точний механізм невідомий: підозрюють фенольні сполуки вина та їхній вплив на обмін серотоніну^[20].
• Певні продукти харчування, наприклад оброблене м'ясо з нітратами^[3].
• Вживання нікотину через куріння або в інших формах. У метааналізі 37 досліджень куріння було пов'язане з підвищеним на 29% ризиком мігрені, а серед людей із кластерним головним болем курили 65%^[21].
• Зміни режиму сну або його нестача: порушений сон є одним із найчастіших тригерів головного болю напруги^[22].
• Неправильна постава, особливо під час тривалого сидіння або користування ґаджетами. У людей із хронічним первинним головним болем голова в середньому сильніше висунута вперед, ніж у людей без нього^[23].
• Фізична активність, зокрема інтенсивні вправи, особливо в спеку^[14].
• Пропуск прийомів їжі, який викликає головний біль через голод; більшість досліджень пов'язують голодування й пропущені прийоми їжі, особливо сніданку, з нападами мігрені^[24].
• Кашель, чхання, сякання, натужування, а також інтенсивний сміх чи плач, які можуть провокувати кашльовий головний біль^[3].

Вторинний головний біль

Вторинний головний біль є наслідком іншого медичного стану або захворювання. Його розглядають як симптом основної проблеми^[3].

Типи вторинного головного болю, які не становлять серйозної загрози для життя й минають після усунення причини^[3]:

• Головний біль через зневоднення. Виникає через недостатнє споживання рідини й проходить після відновлення водного балансу. В одному опитуванні з ним стикався приблизно кожен десятий, і в більшості біль повністю минав протягом 30 хвилин після того, як людина випивала в середньому пів літра води^[25].
• Синусовий головний біль. З'являється внаслідок запалення навколоносових пазух і минає після лікування. Втім, «синусовий» біль часто виявляється іншим: серед майже 3000 людей, які вважали свій головний біль синусовим, у 88% насправді була мігрень^[26]. Справжні синусові головні болі зазвичай супроводжуються температурою чи гнійними виділеннями, а без них тиск в обличчі може бути частиною нападу мігрені^[26].
• Головний біль через надмірне вживання ліків. Спостерігається при надто частому прийомі знеболювальних і зазвичай зменшується після їх відміни^[27].

Типи вторинного головного болю, які можуть свідчити про серйозний або небезпечний стан:

• Спінальний головний біль. Інтенсивний біль через витікання спинномозкової рідини після спинномозкової пункції, що трапляється після 10–40% пункцій, а при тонких голках рідше^[28]. Біль посилюється у вертикальному положенні й зменшується, коли людина лягає. Без лікування тяжкий перебіг може призвести до субдуральної гематоми чи судом^[28].
• Громоподібний головний біль. Виникає раптово, мов грім, досягає максимуму за одну хвилину й триває не менше п'яти хвилин^[3]. Він може бути сигналом черепно-мозкової травми, крововиливу в мозок, синдрому оборотної церебральної вазоконстрикції, тромбозу мозкових вен або різкого підвищення артеріального тиску^[3][18].

Читайте:

Болить голова: причини за місцем болю

Головний біль за місцем болю: що означає біль у лобі, скронях, потилиці, з одного боку чи по всій голові, які пр...

Головний біль напруги

Головний біль напруги ще називають «тензійним». Він триває від 30 хвилин до 7 днів, у середньому 4–6 годин, і зазвичай відчувається з обох боків, ніби голову стискає обруч^[22]. Ключові чинники:

• Стрес. Емоційні переживання, надмірна тривога чи постійний поспіх. Стрес є найчастіше згадуваним тригером такого болю^[4].
• Недосипання. Нерегулярний сон або його нестача підвищують сприйнятливість до болю^[22].
• Перенапруга м'язів шиї та плечей. Тривале сидіння за комп'ютером або за кермом зі статичним положенням голови перевантажує шию^[22]; підвищена чутливість м'язів навколо черепа є найхарактернішою знахідкою в людей із цим болем^[6]. Якщо болить і сама шия, біль у шиї може мати й інші причини.
• Зорове напруження. Робота з пильним поглядом у монітор чи на дрібні деталі може провокувати біль, а проблеми із зором належать до частих причин головного болю^[29]. Тим, хто довго працює за екраном, варто перевірити зір і зручність окулярів для роботи за комп'ютером.
• Нерегулярне харчування. Пропуск прийомів їжі або недостатнє вживання рідини також належать до поширених причин головного болю^[29].

Головний біль напруги часто сприймають як несуттєвий, але в хронічній формі він може значно погіршити якість життя. Якщо знеболювальні доводиться приймати частіше двох разів на тиждень, варто звернутися до лікаря^[4]. Для нападу зазвичай достатньо простих безрецептурних засобів: у метааналізі найкраще співвідношення ефективності й безпеки показали ібупрофен і диклофенак^[30], а парацетамол у дозі 1000 мг допомагає помірно^[31]. Корисні також фізіотерапія, масаж, вправи для зміцнення м'язів шиї й плечей, контроль постави, а при хронічному болю лікар може призначити амітриптилін^[22].

Мігрень: складний стан, що потребує уваги

Мігрень є більш ніж просто головним болем. Вона часто супроводжується нудотою, блюванням, вираженою світлобоязню (фотофобія) або надмірною чутливістю до звуків (фонофобія), а біль посилюється від звичайної фізичної активності^[8]. Напад триває від 4 до 72 годин^[8], а іноді й довше. Мігрень мають близько 17% жінок і 6% чоловіків^[32], і чим вона відрізняється від звичайного головного болю, добре видно саме за цими супутніми симптомами. Приблизно в чверті випадків буває так звана аура^[32]: оборотні попереджувальні симптоми (спалахи світла, мерехтливі зигзаги, оніміння пальців), кожен з яких триває 5–60 хвилин і передує болю^[33]. У понад 90% людей з аурою вона зорова^[33].

Основні тригери мігрені можуть бути такими^[32]:

• Гормональні коливання, зокрема в жінок перед менструацією: їх називають 65% людей із мігренню^[32]. Окремо виділяють менструальну мігрень.
• Вживання певних продуктів (шоколад, червоне вино, тверді сири). Щодо шоколаду дані суперечливі: у подвійному сліпому дослідженні він провокував біль не частіше, ніж плацебо з кероба^[34], а тяга до солодкого може бути ранньою ознакою нападу, а не його причиною^[35][36].
• Порушення режиму сну: надмірний сон або його нестача (про це повідомляють 50% пацієнтів)^[32].
• Різкі зміни погоди та атмосферного тиску (53% пацієнтів)^[32], хоча дослідження зв'язку з падінням тиску дають неоднозначні результати^[37].
• Сильний стрес або емоційне перенапруження, найчастіший тригер (80% пацієнтів)^[32].

Для лікування мігрені застосовують кілька підходів:

• Медикаментозне купірування нападу: триптани, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), а при нудоті протиблювотні засоби (метоклопрамід)^[32]. Національний інститут охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) радить за потреби поєднувати триптан із НПЗЗ або парацетамолом^[38]. Спазмолітиків у переліку рекомендованих засобів немає.
• Профілактика: бета-адреноблокатори, протисудомні засоби, антидепресанти, а також новіші моноклональні антитіла до CGRP, за призначенням лікаря-невролога^[32].
• Немедикаментозні методи: масаж, дихальні техніки, управління стресом, когнітивно-поведінкова терапія, біологічний зворотний зв'язок^[39]. NICE також допускає курс до 10 сеансів акупунктури^[38].

Якщо напади мігрені повторюються часто й заважають працювати, варто вести «щоденник мігрені» і записувати дні, тривалість та інтенсивність болю, ймовірні тригери, прийняті ліки й, для жінок, дні менструації. NICE радить робити це щонайменше 8 тижнів^[38]. Ці записи допоможуть лікарю точніше підібрати лікування.

Вторинний головний біль: сигнал про інші проблеми

Вторинний головний біль часто пов'язаний із прихованими патологіями, і усунення основної причини призводить до зникнення болю. Найпоширеніші варіанти:

• Зневоднення. Недостатнє вживання води впродовж дня, особливо при сильному потовиділенні або в спеку, викликає біль, який посилюється при русі головою чи нахилах^[25]. Поширене пояснення через зменшення об'єму крові та її згущення не доведене: автори першого опису такого болю припускають, що джерелом є мозкові оболонки^[25].
• Гайморит та інші запальні захворювання ЛОР-органів. Запалення в навколоносових пазухах викликає тиск у ділянці чола, щік, очей, що може віддавати в скроні^[3]. Полегшити такий біль допомагають прості способи при синуситі.
• Побічні ефекти або надмірне вживання ліків. Парадоксально, але зловживання знеболювальними може призводити до «відскокового» болю. За класифікацією головного болю, ризик виникає, якщо прості знеболювальні (парацетамол, ібупрофен) приймати 15 і більше днів на місяць, а триптани чи комбіновані препарати 10 і більше днів, понад 3 місяці^[27]. Цей стан може торкатися до 5% населення, жінок частіше^[2].
• Спінальний головний біль. Якщо після спинномозкової пункції чи травми знижується тиск спинномозкової рідини, виникає характерний біль, що посилюється сидячи або стоячи й часто поєднується зі скутістю шиї та порушенням слуху^[28].
• Гіпертензія. Біль у потилиці вранці часто приписують підвищеному тиску, проте помірна хронічна гіпертензія (до 179/109 мм рт. ст.), схоже, головного болю не викликає. Його пов'язують із тиском від 180/120 мм рт. ст., і тоді він зазвичай двобічний та пульсуючий^[40]. Таке різке підвищення тиску є гіпертензивним кризом.

Якщо головний біль супроводжується високою температурою, скутістю шиї, сильним запамороченням, втратою свідомості, онімінням кінцівок чи порушенням мови, потрібне термінове обстеження^[29]. Подібні симптоми можуть вказувати на небезпечні стани, такі як менінгіт, крововилив або ішемічний інсульт. У таких випадках треба негайно викликати швидку або їхати в приймальне відділення.

Діагностика: як зрозуміти, що викликає біль

Якщо головний біль стає частим або заважає нормально жити, варто відвідати сімейного лікаря чи невролога. Діагноз ставлять на основі розпитування, загального та неврологічного огляду^[3]. На первинному прийомі фахівець з'ясовує^[38]:

• Частоту нападів: скільки разів на тиждень або місяць.
• Інтенсивність: за шкалою від 1 до 10, де 10 означає найсильніший біль, який можна уявити.
• Локалізацію: уся голова, одна сторона, лоб, потилиця, ділянка навколо ока тощо.
• Тривалість: від кількох хвилин до кількох днів.
• Супутні симптоми: нудота, запаморочення, підвищення температури, нечіткий зір.
• Спускові механізми (тригери): певні продукти, брак сну, алкоголь, яскраве світло, гучні звуки.
• Вплив на якість життя: чи пропускаєте ви роботу або навчання, чи знижена працездатність.

Лікар часто радить вести «щоденник головного болю» щонайменше 8 тижнів, щоб точніше встановити тип болю й тригери^[38]. Якщо є підозра на органічне ураження (пухлину, кісту, крововилив), призначають МРТ чи КТ головного мозку. Водночас NICE не радить направляти на томографію людей із головним болем напруги, мігренню чи кластерним болем лише для заспокоєння^[38]. Для виключення інфекцій чи крововиливу іноді потрібна люмбальна пункція, але її роблять лише в складних діагностичних випадках^[18].

Іноді до обстеження залучають інших фахівців: офтальмолога (для перевірки зору й виключення гострої глаукоми), ЛОР-лікаря (якщо підозрюють синусит), ендокринолога (при гормональних порушеннях)^[38]. Такий підхід допомагає встановити точний діагноз і вибрати найефективнішу тактику лікування. Лікарі звертають увагу на так звані червоні прапорці головного болю: температуру, раптовий початок, неврологічні симптоми, старший вік, біль після травми чи пов'язаний із положенням тіла, вагітність, онкологічні хвороби в минулому^[41].

Лікування головного болю

Медикаменти

• Засоби від легкого болю (парацетамол, ібупрофен). Їх застосовують при помірному болю^[29], але не можна перевищувати рекомендовану дозу й частоту, щоб не спровокувати відскоковий біль^[38]. Опіоїди для лікування головного болю не рекомендують^[38].
• Триптани. Використовуються переважно при мігрені. Вони діють на серотонінові рецептори 5-HT1B/1D: звужують розширені судини мозкових оболонок і гальмують передачу больового сигналу трійчастим нервом^[42]. Їх не призначають людям з ішемічною хворобою серця, перенесеним інфарктом чи інсультом і неконтрольованою гіпертензією^[42]. При кластерному болю, крім триптанів, допомагає вдихання чистого кисню^[38].
• Профілактичні препарати. Лікар може призначити бета-адреноблокатори, протисудомні засоби або антидепресанти, якщо головний біль повторюється дуже часто чи має тяжкий перебіг^[32]. Для профілактики мігрені NICE радить топірамат або пропранолол^[38].

Немедикаментозне лікування

• Стрес-менеджмент. Техніки розслаблення (медитація, дихальні вправи), психологічна підтримка, когнітивно-поведінкова терапія^[39].
• Біологічний зворотний зв'язок (біофідбек). Людина вчиться контролювати фізіологічні реакції (ритм серця, температуру тіла, напругу м'язів), бачачи їх на екрані. В огляді 94 досліджень біофідбек дав середній або великий ефект при мігрені й головному болю напруги, і результат зберігався в середньому 14 місяців^[43].
• Фізіотерапія. Масаж м'язів шиї та плечей, мануальна терапія (за призначенням фахівця), водні процедури, вправи для шиї^[22].
• Корекція способу життя. Регулярний сон, достатнє споживання води, помірне фізичне навантаження, контроль постави, паузи під час роботи за комп'ютером^[29].

Коли потрібна операція

Хірургічне втручання для лікування головного болю потрібне рідко. Переважно воно пов'язане з видаленням новоутворень (пухлин), лікуванням розширених або пошкоджених судин (аневризм) і усуненням наслідків травми. Аневризму закривають металевою кліпсою під час операції або зсередини судини спіраллю чи сіткою, а невеликі аневризми без симптомів часто лише спостерігають за допомогою повторних знімків^[44]. Якщо в людини підозрюють аневризму, крововилив чи пухлину, подальшу тактику визначає нейрохірург разом із неврологом.

Поради з профілактики

Багато людей можуть запобігти значній частині нападів, якщо дотримуватимуться простих правил.

• Регулярний сон. Намагайтеся лягати й прокидатися в один і той самий час, уникайте як недосипання, так і надмірного сну^[29].
• Збалансоване харчування. Прийом їжі через рівні проміжки часу підтримує стабільний рівень цукру в крові й допомагає запобігти «голодному» головному болю^[24].
• Питний режим. Прагніть випивати 6–8 склянок рідини щодня, а в спеку, під час тривалої активності чи хвороби більше^[45]. У рандомізованому дослідженні людей із частим головним болем додаткова вода покращувала якість життя, хоча кількість днів із болем помітно не змінювала^[46].
• Керування стресом. Практикуйте розслаблюючі техніки (глибоке дихання, йога, прогресуюча м'язова релаксація)^[39].
• Регулярна рухова активність. Прогулянки, біг, плавання чи фітнес покращують кровообіг і знижують рівень стресу. Для зменшення частоти мігрені в метааналізі знадобилося щонайменше 300 хвилин аеробних тренувань за програму, а автори орієнтовно радять три заняття по 30 хвилин на тиждень протягом 10–11 тижнів^[5].
• Обмеження або виключення алкоголю та куріння. Алкоголь, особливо червоне вино, може бути потужним тригером головного болю^[19], а куріння пов'язане з вищим ризиком мігрені^[21].
• Правильне робоче місце. Слідкуйте, щоб монітор був на рівні очей, робіть перерви, виконуйте короткі вправи для шиї та спини: при хронічному головному болю частіше трапляється звичка висувати голову вперед^[23].

Якщо дотримуватися цих рекомендацій, імовірність частих та інтенсивних нападів знижується. За складних або хронічних форм варто звернутися до лікаря, щоб скласти індивідуальну програму профілактики.

Коротко: більшість головних болів є первинними й добре піддаються контролю, а небезпечний біль зазвичай видає себе раптовим початком, температурою чи неврологічними симптомами.

Ведіть щоденник головного болю. Записуйте дати, час появи болю, інтенсивність за шкалою від 1 до 10, супутні обставини (що їли, як спали, рівень стресу) і прийняті ліки. NICE радить вести такі записи щонайменше 8 тижнів^[38]: це допоможе точніше визначити тригери й полегшить розмову з лікарем.