Бронхоспазм: симптоми і перша допомога

Напад задухи іноді починається з краплі в око. Бета-адреноблокатори випускають у таблетках від тиску і в краплях від глаукоми. У людей з астмою одна доза неселективних бета-адреноблокаторів у краплях зменшувала об'єм видиху в середньому на 10,9%, а в кожного третього падіння сягало 20% і більше^[1]. Звичайні з вигляду ліки здатні звузити бронхи так само, як пилок чи холодне повітря.

Бронхоспазм буває самостійним епізодом, а буває частиною хвороби: астми, хронічного обструктивного захворювання легень, гострої інфекції чи важкої алергічної реакції. Від причини залежить, що робити під час нападу і як запобігти наступному.

Що таке бронхоспазм?

Бронхи: це розгалужені дихальні трубки, що ведуть від трахеї до легенів. У їхніх стінках є гладенькі м'язові волокна, які рефлекторно скорочуються або розслабляються й так регулюють потік повітря. Коли через подразник чи запалення ці м'язи надмірно скорочуються, просвіт бронхів різко звужується. Повітря проходить гірше, і людина відчуває нестачу кисню.

Таке патологічне скорочення м'язів і називають бронхоспазмом. Його провокують алергени, інфекції, холодне повітря, фізичне навантаження, дим, деякі ліки^[2]. Напади бувають короткими й легкими, які швидко знімає «рятівний» інгалятор, або тривалими, з гучним свистом у грудях, болем, втомою й сильною задухою.

Поширеність і групи ризику

Найчастіше бронхоспазм трапляється в людей з діагностованою астмою, хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) і схильністю до алергії. Проте за достатньо сильного подразника бронхи може «стиснути» майже в будь-кого.

Особливу увагу на ризик бронхоспазму слід звертати таким групам:

• Маленькі діти: їхні дихальні шляхи вужчі, а дихальна система ще розвивається.
• Люди старше 65 років: з віком частіше трапляються хронічні хвороби легень і серця, а також прийом ліків, що можуть впливати на бронхи.
• Пацієнти з хронічними хворобами дихальної системи, такими як астма чи ХОЗЛ.
• Люди з підвищеною чутливістю до алергенів: пилку, шерсті тварин, пилу.

Навіть без хронічних недуг забруднене повітря чи регулярне вдихання агресивних хімічних речовин на роботі або вдома може підштовхнути до бронхоспазму^[2].

Бронхоспазм, ларингоспазм та астма: в чому різниця?

Бронхоспазм часто плутають з іншими станами, які теж заважають дихати. Ларингоспазм, астма й панічна атака мають схожі риси, проте це різні явища, і допомога при них різна.

Ларингоспазм

Ларингоспазм: раптове скорочення м'язів гортані, через яке голосові зв'язки частково або повністю перекривають шлях повітрю. Людина не може вдихнути, вдих переривається або супроводжується гучним звуком. Виглядає це дуже страшно, але зазвичай триває лише кілька секунд і минає сам. Ларингоспазм, який не минає, є загрозою для життя і потребує негайної допомоги^[3].

Астма

Астма: хронічне запальне захворювання, за якого дихальні шляхи надто чутливі й легко звужуються. Під час нападу астми якраз і виникає бронхоспазм. Однак бронхоспазм буває й у людей без астми: під час гострої алергічної реакції, вірусної інфекції чи після прийому певних ліків. Якщо епізоди повторюються, їх провокують ті самі чинники, а між ними зберігається кашель чи свист, це привід перевіритися на астму.

Панічна атака

Панічна атака теж дає задишку, біль у грудях і відчуття, що душить. Але для неї характерні ще серцебиття, тремтіння, пітливість, оніміння чи поколювання в пальцях, запаморочення, страх смерті, а більшість атак минає за 5–20 хвилин^[4]. Свистяче дихання на видиху більше вказує на звуження бронхів. Розрізнити ці стани напевно може лише лікар, тож якщо людина з астмою «панікує» і задихається, спершу слід скористатися інгалятором.

Причини і тригери бронхоспазму

Найтиповіша причина бронхоспазму: астма. Утім, звузити бронхи можуть і інші чинники. Чутливість дихальних шляхів у кожного своя: те, що в однієї людини викличе сильний спазм, для іншої буде дрібницею.

До найпоширеніших тригерів належать:

• Інфекції дихальних шляхів. Віруси, бактерії, рідше грибки викликають запалення в бронхах і надмірну реакцію м'язів. У маленьких дітей риновірус пов'язаний з більш ніж удвічі вищим ризиком важкого загострення астми^[5].
• Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Тривале подразнення легень, найчастіше курінням, стійко пошкоджує дихальні шляхи, і вони легше звужуються.
• Алергени. Пилок, пил, шерсть тварин, цвіль та інші чинники можуть провокувати алергічну реакцію зі спазмом бронхів^[2].
• Анафілаксія. Найважча форма алергії: свистяче, шумне чи дуже часте дихання тут поєднується з набряком, висипом, падінням тиску й потребує адреналіну^[6].
• Фізичне навантаження. У деяких людей бронхи звужуються під час або після інтенсивних вправ, особливо на холодному повітрі. Лікарі називають це бронхоспазмом, індукованим фізичним навантаженням.
• Ліки. Аспірин, ібупрофен та бета-адреноблокатори в деяких людей провокують симптоми астми^[2]. Серед дорослих з астмою близько 7% мають так звану аспіринову астму (респіраторне захворювання, загострене аспірином), а серед людей з тяжкою астмою таких близько 15%^[7]. Селективні бета-адреноблокатори переносяться краще за неселективні, але повністю безпечними для астматиків не є^[8].
• Хімічні подразники. Парфуми, ароматизатори, побутова хімія з різким запахом, промислові викиди можуть викликати раптову реакцію бронхів.
• Куріння та вейпінг. Тютюновий дим і аерозоль електронних сигарет подразнюють слизову оболонку дихальних шляхів і підвищують ризик спазму.
• Загальний наркоз. У рідкісних випадках під час анестезії розвивається бронхоспазм як небажана реакція організму.
• Парадоксальний бронхоспазм. Рідкісна реакція, коли бронхолітик (засіб, що мав би розширити бронхи) навпаки звужує їх одразу після вдиху^[9].

Читайте:

Вологість і астма: чому зростає ризик загострень

Вологість і астма: чому в задушливі вологі дні та під час грози дихати важче, як на бронхи діють пліснява, пило...

Симптоми бронхоспазму

Головна ознака бронхоспазму: гостре відчуття, що «не вистачає повітря». Симптоми можуть наростати поступово, але частіше з'являються раптово, і саме це лякає.

Зазвичай бронхоспазм супроводжують:

• Стиснення в грудній клітці. Здається, що груди щось «затиснуло» чи «здавило».
• Свистяче дихання. Повітря проходить через звужені бронхи з характерним свистом, який посилюється на видиху.
• Кашель. Сухий або з невеликою кількістю мокротиння.
• Втома та запаморочення. Коли кисню в крові бракує, з'являються слабкість і легке запаморочення.
• Задишка. Важко повністю вдихнути або до кінця видихнути, особливо під час фізичного зусилля.

Якщо симптоми різко посилюються, з'являється біль у грудях або мокротиння з кров'ю, потрібна негайна медична допомога: це може свідчити про важкі ускладнення.

Діагностика бронхоспазму

Лікар починає з анамнезу (історії хвороби): коли й після чого виникають напади, які ліки людина приймає, чи є алергія. Далі можуть знадобитися тести, які показують, як працюють легені.

До поширених методів діагностики належать:

• Пульсоксиметрія. Датчик на пальці чи вусі вимірює насичення крові киснем (сатурацію). Під час вираженого бронхоспазму цей показник знижується.
• Спірометрія. Людина видихає у прилад (спірометр), що вимірює швидкість видиху та об'єм легень. Саме це дослідження показує звуження бронхів і те, чи воно минає після бронхолітика.
• Визначення легеневих об'ємів. Додатковий тест показує, скільки повітря вміщують легені.
• Дифузійна здатність легень. Оцінює, наскільки добре кисень переходить з альвеол у кров. При астмі вона зазвичай не знижена і навіть буває підвищеною^[10]; знижена дифузія більше вказує на емфізему чи інші ураження тканини легень.
• Аналіз газів крові. Показує рівень кисню, вуглекислого газу та кислотність (pH) крові. Під час тяжкого нападу кисню в крові меншає.
• Еукапнічна довільна гіпервентиляція. Тест для тих, у кого бронхи звужуються під час спорту. Людина кілька хвилин часто й глибоко дихає спеціальною газовою сумішшю, що імітує дихання під час тренування, а потім проходить спірометрію.
• Рентген та КТ грудної клітки. Допомагають виявити запалення, пухлини чи інші хвороби, що дають схожі симптоми.

Результати дають змогу встановити причину й тяжкість бронхоспазму і підібрати лікування.

Лікування бронхоспазму

Лікування має два завдання: зняти напад зараз і зменшити ризик наступних. Для цього застосовують ліки, що розширюють бронхи (бронхолітики), і ліки, що зменшують запалення.

Короткодіючі бронходилататори

Ці препарати називають рятівними: після вдиху вони майже одразу розслаблюють м'язи бронхів, і дія триває 4–6 годин^[11]. Найвідоміший представник: сальбутамол, який випускають в інгаляторах і розчинах для небулайзера. Дозований інгалятор зі спейсером (пластиковою камерою-насадкою) при загостренні астми не поступається небулайзеру за частотою госпіталізацій, а в дітей дає менше тремору й коротше перебування у відділенні невідкладної допомоги^[12].

Для дорослих і підлітків з астмою Глобальна ініціатива з астми (GINA) з 2019 року не рекомендує лікування лише короткодіючим бронхолітиком. Бажаним засобом для швидкого полегшення вона називає інгалятор з низькою дозою інгаляційного кортикостероїду та формотеролу, який використовують за потреби^[13]. Який саме інгалятор підходить, вирішує лікар.

Міф: інгалятор викликає звикання, тож краще терпіти. Насправді: інгаляційні кортикостероїди не викликають залежності й безпечні за правильного застосування^[14]. Тривожна ознака інша: якщо рятівний інгалятор потрібен дедалі частіше, хворобу погано контролюють. Серед понад 365 тисяч людей з астмою ті, хто використовував 3 і більше балончики короткодіючого бронхолітика на рік, мали вищий ризик загострень і смерті^[15].

Коротко: рятівний інгалятор не шкодить і не «підсаджує», але якщо ви берете його в руки щотижня, це сигнал іти до лікаря переглядати базове лікування.

Довготривалі бронходилататори

Препарати тривалої дії потрібні для того, щоб напади не поверталися. Вони діють повільніше за короткодіючі, зате довше. До них належать:

• Сальметерол.
• Формотерол, який завдяки швидкому початку дії входить і до комбінованих інгаляторів для зняття симптомів за потреби.
• Вілантерол (лише у складі комбінованих препаратів).

Антихолінергічні препарати

Ця група блокує дію ацетилхоліну на рецептори дихальних шляхів і так запобігає спазму бронхів. Препарати поділяють на:

• Короткодіючі: іпратропій, який часто поєднують із сальбутамолом або фенотеролом в одному інгаляторі.
• Довготривалі: тіотропій, умеклідиній, аклідиній (для профілактики, найчастіше при ХОЗЛ).

Стероїди

Глюкокортикостероїди зменшують запалення в дихальних шляхах, тому бронхоспазм виникає рідше й перебігає легше. Їх застосовують у таких формах:

• Інгаляційній (найчастіше при астмі): беклометазон, будесонід, флутиказон.
• Таблетованій: преднізолон, дексаметазон (при тяжких загостреннях).
• Внутрішньовенній: метилпреднізолон, гідрокортизон (у разі тяжких станів).

Таблетки й ін'єкції стероїдів мають серйозні побічні ефекти при тривалому прийомі, тому дозу й тривалість курсу визначає лікар.

Домашні методи і профілактика

Домашніх засобів, які зупинили б уже розпочатий бронхоспазм, не існує. Під час нападу людину з астмою садять рівно й допомагають заспокоїтися. Із синього рятівного інгалятора роблять 1 вдих кожні 30–60 секунд, максимум 10 вдихів, струшуючи балончик перед кожним вдихом і використовуючи спейсер, якщо він є^[16]. Для інгалятора з кортикостероїдом і формотеролом схема інша: 1 вдих кожні 1–3 хвилини, максимум 6 вдихів, або так, як прописано в особистому плані дій^[16]. Ці кроки корисно знати й близьким: перша допомога при нападі астми під силу будь-кому.

Повністю запобігти бронхоспазму складно, особливо при хронічній хворобі легень. Проте є кроки, що зменшують частоту й силу нападів.

Насамперед слід приймати призначені ліки щодня, як радить лікар, навіть коли самопочуття добре. Крім того, допомагають такі заходи:

• Достатньо рідини. Експерти радять людям з бронхітом та астмою пити достатньо, щоб мокротиння було рідшим і легше відкашлювалося, хоча досліджень, які б це перевіряли, мало^[17].
• Відмова від куріння. І від сигарет, і від вейпів: обидва подразнюють дихальні шляхи, а шкода куріння виходить далеко за межі легенів.
• Контроль алергенів. Якщо є алергія на пил, шерсть тварин чи сезонна алергія на пилок, контакт з ними варто максимально обмежити.
• Розминка перед фізичною активністю. Різкий старт без розігріву, особливо на холоді, частіше провокує спазм.
• Актуальні щеплення. Людям з астмою особливо радять щеплення від грипу, а також від пневмококової інфекції, яка може спричинити тяжку пневмонію^[18].

Можна спробувати й дихальні вправи, наприклад метод дихання Бутейка. У Кокранівському огляді 22 досліджень (2880 дорослих з астмою) такі вправи дещо покращували якість життя, симптоми гіпервентиляції та показники функції легень, хоча якість доказів була від помірної до дуже низької^[19]. Напад, що вже почався, вони не зупинять.

Бронхоспазм під час спорту

Американське торакальне товариство наполегливо рекомендує людям з бронхоспазмом, індукованим навантаженням, вдихати короткодіючий бронхолітик перед тренуванням. Якщо цього мало, лікар додає щоденний інгаляційний кортикостероїд чи інші препарати^[20]. Розминка теж працює: у метааналізі 7 рандомізованих досліджень інтервальний або змінний за інтенсивністю розігрів зменшував падіння об'єму видиху після навантаження, а рівномірний розігрів такого надійного ефекту не давав^[21].

Міф: астматикам не можна займатися спортом. Насправді: фізичні вправи корисні при астмі^[14]. У Кокранівському огляді 21 дослідження тренування добре переносилися, жодне дослідження не повідомило про погіршення астми, а максимальне споживання кисню зростало на 4,92 мл/кг/хв^[22].

Можливі ускладнення і коли звертатися до лікаря

Окремий епізод бронхоспазму зазвичай триває від кількох хвилин до кількох годин і минає після бронхолітика. Якщо ж основну хворобу не лікують, симптоми можуть повертатися днями чи тижнями. У тяжких випадках сильне звуження бронхів призводить до гострої гіпоксії (нестачі кисню), яка порушує роботу серця, мозку та інших органів.

Терміново викликати швидку (103) необхідно, якщо:

• Стан погіршується будь-коли під час нападу або не покращується після максимальної дози рятівного інгалятора^[16].
• Інгалятора під рукою немає, особливо якщо бронхоспазм виник уперше^[16].
• З'являються болі в грудях або мокротиння з кров'ю.
• Виникає запаморочення і відчуття, що от-от знепритомнієте.
• Задуха поєднується з набряком обличчя чи горла, висипом, слабкістю після укусу комахи, їжі чи ліків. Це може бути анафілаксія: потрібен адреналін з автоінжектора, якщо він є, людину кладуть, а якщо важко дихати, допомагають повільно сісти; вставати й ходити не можна навіть після покращення^[6].

Якщо швидка не приїхала за 10 хвилин, а покращення немає, курс інгалятора повторюють до того ж максимуму; самому їхати за кермом до лікарні не можна^[16]. Вчасно введені бронхолітики, стероїди та кисень можуть урятувати життя.