Алергія на тварин виникає не через шерсть, як часто думають, а через білки в слині, сечі, лупі або шкірі тварин. Ці речовини можуть викликати реакцію імунної системи навіть без прямого контакту.

Домашні улюбленці — важлива частина життя багатьох людей. Але разом із радістю вони іноді приносять і складнощі. У когось починає сльозитися око після гри з собакою. У когось — кашель і чхання після відвідування друзів із котом. Усе це може бути проявом алергії на тварин. Причому алергенами можуть бути не тільки коти чи собаки, а й птахи, гризуни, коні й навіть пилові частинки, які осідають на шерсті. 

Що викликає алергію на тварин

Алергія виникає через білки, які містяться в слині, сечі, шкірі й лущенні тварин. У повітрі ці білки переносяться разом із мікроскопічними частинками — і можуть потрапити в дихальні шляхи, осідати на меблях, одязі, стінах. Реакція виникає не на саму тварину, а на ці білки, які організм помилково сприймає як загрозу.

Найчастіше симптоми з’являються при контакті з:

  • Котами: Алергія на котів трапляється приблизно вдвічі частіше, ніж на собак. Важливо знати, що алерген виділяється навіть без линяння — він є у слині, сечі, на шкірі, а також у лупі, яку коти розносять по помешканню після вилизування.
  • Собаками: Алергени містяться у слині, поті, шкірному лущенні. Шерсть здатна утримувати не лише власні білки, а й сторонні алергени — пилок, плісняву, пил.
  • Птахами: У фекаліях птахів і в пір’ї можуть бути алергени. Також реакцію можуть викликати мікроскопічні кліщі, що живуть у перині чи пуху.
  • Гризунами й кролями: Лущення шкіри, слина й особливо сеча (яка висихає й піднімається в повітря) — типові джерела алергенів у мишей, пацюків, хом’яків, морських свинок.
  • Кіньми: У деяких людей контакт із лущенням шкіри коня може спричинити важку реакцію. Це рідкісний, але задокументований випадок.

Часом можна почути, що певні породи котів чи собак є гіпоалергенними — тобто нібито не викликають реакцій. Насправді жодна тварина з шерстю чи пір’ям не є повністю гіпоалергенною. Кількість алергенів може бути нижчою, але передбачити реакцію заздалегідь — неможливо. Те, що одна людина добре переносить конкретну породу, не означає, що так буде для всіх.

Найменше алергенними вважаються тварини без шерсті та пір’я. Серед них:

  • амфібії — жаби, тритони, саламандри
  • риби
  • рептилії — ящірки, черепахи, змії

Проте навіть ці тварини не є абсолютно безпечними: у людей з чутливою імунною системою алергію може спричинити навіть контакт із кормом або субстратом у тераріумі.

Що саме є алергеном у тваринах

Помилково вважають, що алергія викликана шерстю. Насправді джерело проблеми — білки, які містяться в біологічних рідинах і тканинах тварин. Ці білки можуть осідати на шерсті або в повітрі — й саме вони запускають реакцію імунної системи.

Основні джерела тваринних алергенів:

  • Лущення шкіри (лупа): дрібні частинки мертвих клітин шкіри, які тварина постійно втрачає. Вони легко переносяться повітрям і довго зберігаються на поверхнях.
  • Слина: тварини вилизують себе, тому слина переноситься на шерсть, а потім — у повітря чи на руки людини.
  • Сеча: особливо у гризунів і котів. Коли сеча висихає, білки стають аерозольними частинками, які людина вдихає.
  • Фекалії: переважно у птахів — сухі частинки з фекалій потрапляють у повітря під час прибирання клітки чи контакту з послідом.

Ці білки самі собою не шкідливі. Але імунна система людини з алергією сприймає їх як загрозу. У відповідь вона виробляє специфічні антитіла — імуноглобуліни класу E (IgE), які зв’язуються з алергенами. Цей зв’язок активує так звані тучні клітини, які викидають гістамін — речовину, що й викликає симптоми алергії: чхання, свербіж, нежить, кашель або навіть приступи задухи.

Симптоми алергії на тварин

Симптоми алергії можуть з’явитися за 15–30 хвилин після контакту з твариною або через кілька годин чи навіть днів — усе залежить від чутливості організму. Найчастіше реакція вражає дихальні шляхи, очі або шкіру. У частини людей симптоми залишаються легкими, у когось — переходять у напади кашлю, задуху або тривалий нежить.

Класичним проявом є алергічний риніт — запалення слизової оболонки носа під впливом алергенів. Він супроводжується:

  • нежитем або закладеністю носа
  • чханням
  • свербінням у носі, горлі або піднебінні

Іноді алергія проявляється як алергічний кон’юнктивіт — подразнення слизової оболонки очей. Типові симптоми:

  • сльозотеча
  • свербіж і печіння в очах
  • почервоніння або відчуття «піску» в оці

Якщо алерген потрапляє на шкіру або слизову, реакція може виявитися у вигляді подразнення, висипу чи свербежу. У деяких людей виникає алергічний дерматит — запалення шкіри в місці контакту:

  • почервоніння, сухість, лущення
  • свербіж або печіння
  • висип, екзема або дрібні пухирці

Для людей з бронхіальною астмою алергени тварин можуть бути тригером. Симптоми тоді посилюються: з’являється сухий кашель, стискання в грудях, свистяче дихання, задишка. У деяких випадках потрібна термінова інгаляція.

Ще один наслідок — порушення сну. Через закладеність носа, кашель або свербіж важко заснути, сон стає поверхневим. Якщо це відбувається регулярно, з’являється втома, зниження концентрації, роздратованість.

Діагностика алергії на тварин

Перший крок — звернути увагу на зв’язок між симптомами й контактами з тваринами. Якщо нежить, свербіж у носі, кашель або інші ознаки з’являються після спілкування з котом, собакою чи гризуном, варто припустити, що причина може бути саме в алергії. Але самоспостереження — це лише початок. Щоб підтвердити діагноз, потрібне спеціальне обстеження.

Алерголог або лікар загальної практики спершу збирає анамнез — розпитує про симптоми, їх тривалість і ситуації, коли вони з’являються. Можуть прозвучати такі запитання:

  • Чи були в когось із родини алергії на тварин?
  • Чи є в минулому діагностовані алергії?
  • Коли і в яких умовах з’являються симптоми?
  • З якими тваринами ви мали контакт перед появою симптомів?
  • Чи приймаєте ви якісь препарати для полегшення стану?

Для підтвердження алергії лікар може запропонувати один або кілька тестів.

Шкірний тест

Шкірний тест: На чисту ділянку шкіри (зазвичай на передпліччі або спині) наносять краплі алергенів. Потім кожну краплю обережно вводять у верхній шар шкіри маленьким проколом. Якщо є алергія — протягом 15 хвилин з’являється припухлість, почервоніння або свербіж у місці нанесення. Результати оцінюють за розміром реакції.

Аналіз крові на IgE

Аналіз крові на IgE: Цей тест вимірює рівень специфічних антитіл — імуноглобулінів E, які організм виробляє у відповідь на алерген. Для аналізу беруть кров із вени, після чого її перевіряють у лабораторії. Результати зазвичай готуються кілька днів. Високий рівень IgE до певного алергену — ознака наявності чутливості до нього.

Обидва тести дають змогу виявити, чи є алергія саме на тварин, і якщо так — то на яких саме. Це важливо не тільки для підтвердження діагнозу, а й для вибору подальшої тактики лікування.

Лікування алергії на тварин

Алергію на тварин не можна вилікувати повністю, але її можна контролювати. Основна мета лікування — зменшити чутливість до алергену й полегшити симптоми. Підбір засобів залежить від тяжкості проявів і того, наскільки часто людина стикається з алергеном.

Основні варіанти лікування:

  • Антигістамінні препарати: блокують дію гістаміну — речовини, що викликає свербіж, чхання, сльозотечу. В Україні доступні засоби на основі цетиризину, левоцетиризину, дезлоратадину. Побічні ефекти можуть включати сонливість, сухість у роті, головний біль, нудоту або запаморочення. У деяких людей ці препарати впливають на настрій — це рідко, але зафіксовано в дослідженнях.
  • Назальні кортикостероїди: зменшують запалення в слизовій носа, полегшують дихання, знижують закладеність. Приклади: мометазон, флутиказон. Ефект не миттєвий — дія накопичується за 1–2 тижні регулярного використання. Можливі побічні ефекти: печіння в носі, чхання, носова кровотеча, подразнення горла.
  • Назальні антигістамінні спреї: діють локально та швидко. Часто призначаються як додатковий засіб при сильному риніті. Перший ефект можливий уже через 15–30 хв після застосування.
  • Імунотерапія (алерген-специфічна імунотерапія): підходить не всім, але може змінити перебіг захворювання. Пацієнту вводять мікродози алергену у вигляді ін’єкцій із поступовим збільшенням дози. Завдання — "перенавчити" імунну систему, щоб вона не реагувала так агресивно. З часом чутливість знижується, а симптоми слабшають або зникають. Побічні реакції: почервоніння або набряк у місці уколу. У рідкісних випадках — сильна реакція, тому після ін'єкції потрібно залишатись у медзакладі щонайменше 30 хвилин.

Деяким людям призначають постійне щоденне застосування антигістамінів у сезон підвищеного ризику або при регулярному контакті з твариною. Іншим — лише епізодичне, перед поїздкою чи візитом. Тактика лікування завжди підбирається індивідуально.

Як зменшити контакт з алергенами вдома

Повністю уникнути алергенів тварин у побуті складно, особливо якщо у вас є улюбленець. Але є способи зменшити кількість алергенів у повітрі та на поверхнях. Це може зробити симптоми значно слабшими, а іноді — взагалі непомітними.

Ось що допомагає:

  • Не пускайте тварину в спальню: саме там ми проводимо найбільше часу, а слизова носа найбільш чутлива під час сну.
  • Не дозволяйте тварині лежати на меблях: особливо м’яких, де алергени накопичуються й важко виводяться навіть після прибирання.
  • Використовуйте очищувачі повітря з HEPA-фільтрами: вони ефективно відфільтровують алергени, що переносяться повітрям. Це особливо важливо в опалювальний сезон, коли провітрювати складніше.
  • Пилососьте двічі на тиждень: використовуйте пилосос із мікрофільтром або HEPA-фільтром. Краще — без мішків, які складніше очищати.
  • Приберіть килими й текстиль: тканини накопичують шерсть, лупу й пил. Мінімалізм у побуті значно полегшує боротьбу з алергенами.
  • Купайте й вичісуйте тварину регулярно: краще, якщо це робитиме людина без алергії. Вичісування проводьте на відкритому повітрі або хоча б не в житлових кімнатах.
  • Після контакту з твариною переодягайтеся: шерсть і лупа можуть залишатися на одязі й переноситися в інші приміщення.
  • Мийте руки після дотику до тварини: алергени можуть залишатися на шкірі навіть після короткого контакту.

Навіть якщо тварини більше немає вдома, алергени можуть зберігатися на поверхнях, у м’яких меблях і вентиляційній системі ще кілька місяців. Генеральне прибирання з очищенням усіх поверхонь, пранням текстилю і заміною фільтрів — необхідний крок, якщо симптоми не зникають.

Підсумок

Алергія на тварин — це не вирок, а виклик, до якого можна адаптуватися. Усе залежить від поєднання уважності до свого тіла, рішень у побуті й обраного способу контролю симптомів.