Алергія на пилових кліщів: як проявляється і що з нею робити

Пилові кліщі живуть майже в кожному домі, де достатньо вологи, і саме вони дають головний алерген домашнього пилу^[1]. Чутливість до них мають, за різними оцінками, від 65 до 130 мільйонів людей у світі і до половини людей з астмою^[2]. Позбутися кліщів простим пранням не так легко, як здається: у дослідженні з пранням постелі за 30 і 40 °C гинуло лише 6,5% і 9,6% кліщів, а за 60 °C загинули всі^[3]. Якщо у вас місяцями закладений ніс і сльозяться очі, як при застуді, але без температури, причиною можуть бути саме ці невидимі сусіди. Цей тип алергії не інфекційний, але здатен помітно псувати сон, роботу і самопочуття.

Що таке алергія на пилових кліщів

Алергія на пилових кліщів, або, як її називають лікарі, алергія на кліщів домашнього пилу, це реакція імунної системи на білки мікроскопічних кліщів роду Dermatophagoides. У побуті кажуть «алергія на пил» або «алергія на домашній пил», і це майже влучно: кліщі є найчастішою причиною алергії на домашній пил, хоча в пилу бувають також лупа тварин, спори плісняви, пилок і частинки тарганів^[4]. Кліщі не кусають і не переносять інфекцій. Реакцію спричиняють білки з їхніх екскрементів і решток тіл, які ми вдихаємо разом із пилом. Організм відповідає на них чханням, сльозотечею чи утрудненим диханням.

Коли людина зі схильністю до алергії вперше контактує з кліщовими алергенами, організм виробляє імуноглобуліни E (IgE), тобто специфічні антитіла, які «запам'ятовують» цей білок як ворога. Цей етап називають сенсибілізацією. Після повторного контакту імунна система реагує вже швидше й сильніше: клітини виділяють гістамін та інші медіатори запалення, і з'являються симптоми алергії.

Звідки беруться кліщі

Пилові кліщі мешкають там, де тепло, волого і є чим харчуватися: здебільшого в ліжках, матрацах, подушках, ковдрах, килимах, м'яких іграшках і меблях з тканинною оббивкою. Через це їх інколи називають постільними кліщами. Живляться вони лусочками шкіри, які люди та тварини втрачають щодня^[4]. Головна умова для їхнього виживання це вологість повітря: у вологих регіонах кліщі є майже в усіх оселях, а в сухому кліматі трапляються рідко, якщо вологість не підвищують штучно^[5]. Найкраще вони почуваються за відносної вологості 70–80%^[4]. Звичайне прибирання їх не знищує: навіть пилосос не прибирає більшості кліщів^[6], бо вони та їхні алергени накопичуються глибоко в тканинах і наповнювачах.

Хто схильний до алергії на кліщів

Чутливість до кліщів може з'явитися в будь-кого. Але є чинники, які підвищують імовірність того, що організм почне сприймати ці мікроскопічні білки як загрозу. У таких людей сенсибілізація трапляється частіше, а симптоми бувають сильнішими й тривалішими.

Особливо високий ризик алергії на пилових кліщів мають люди з такими особливостями:

• Бронхіальна астма або екзема: хронічні захворювання шкіри та дихальних шляхів часто поєднуються з алергіями, і кліщі можуть провокувати їх загострення.
• Алергічний риніт: люди із сезонною або цілорічною формою риніту частіше мають сенсибілізацію до кліщів, навіть якщо не підозрюють цього.
• Спадкова схильність до алергії: якщо в родині є алергічні хвороби, ризик вищий^[7].
• Тривале перебування в закритих приміщеннях: особливо з великою кількістю текстилю, де кліщам найзручніше; ризик пов'язують і з контактом із кліщами в ранньому віці^[7].

Найчастіше алергія починається в дитинстві або в молодому віці^[7], але може розвинутися й у дорослої людини.

Симптоми алергії на пилових кліщів

Найчастіше кліщова алергія проявляється як алергічний риніт, тобто запалення слизової оболонки носа у відповідь на алерген. У побуті його нерідко називають «постійним нежитем». Кліщі живуть у домі цілий рік, тому симптоми можуть бути майже щоденними і без явної причини. Це часто вводить в оману: людина думає, що «знову застудилася», хоча насправді має справу з імунною реакцією.

До риніту часто приєднується алергічний кон'юнктивіт, тобто запалення слизової оболонки очей від тих самих алергенів. Разом вони дають набір симптомів, який особливо відчутний уранці, після ночі в ліжку поруч із кліщами:

• Закладеність носа або напади чхання: особливо характерні в перші години після пробудження.
• Свербіж у носі, на піднебінні чи в горлі: хочеться терти ніс або часто ковтати.
• Рясна сльозотеча, почервоніння й свербіж очей: типові прояви алергічного кон'юнктивіту.
• Постназальне затікання: слиз стікає задньою стінкою глотки, через що з'являється покашлювання або відчуття грудки в горлі.
• Кашель, свистяче дихання, утруднене дихання: можуть виникати, якщо алергія поєднується з астмою або підвищеною чутливістю бронхів^[7].
• Погіршення контролю астми: у людей з бронхіальною астмою та алергією на кліщів симптоми астми часто важче тримати під контролем^[7].

Прояви можуть змінюватися з часом. В одних переважає закладеність носа, в інших сльозотеча або нічний кашель. Тривалий набряк слизової носа може блокувати пазухи і сприяти синуситу^[7]. Якщо свистяче дихання чи задишка швидко наростають, потрібна невідкладна допомога^[7].

Як відрізнити алергію від застуди

Багато хто сприймає симптоми алергії на пилових кліщів як звичайну застуду. Чхання, нежить і сльозотеча справді бувають і там, і там, тож питання алергія чи застуда постає дуже часто. Але є відмінності, які допомагають зорієнтуватися.

Алергія не супроводжується гарячкою: температура тіла залишається нормальною. Симптоми тримаються тижнями або місяцями, поки джерело алергену поруч, наприклад у спальні. Якщо «застуда» триває довше тижня, це вже привід подумати про алергію^[7]. Ще одна характерна ознака це свербіж очей, носа чи горла, який для алергії типовий, а для застуди ні.

Застуда минає сама за кілька днів, а алергія триває стільки, скільки триває контакт з алергеном. На відміну від пилкової алергії, яка загострюється в сезон цвітіння, кліщова зазвичай турбує цілий рік і посилюється вдома, особливо в ліжку. Якщо після прибирання чи заміни постільної білизни стає легше, це ще один сигнал, що справа не в інфекції.

Діагностика алергії

Навіть якщо симптоми дуже схожі на алергію, підтвердити діагноз допомагає обстеження. Тому, якщо чхання, закладеність носа або свербіж не минають тижнями, варто звернутися до лікаря. Алерголог спершу розпитує, коли з'являються симптоми, чи є алергія в родині, чи немає вдома вогкості або слідів плісняви та які засоби вже пробували^[6].

Після розмови лікар переходить до алергологічних тестів. Для цього використовують два основні методи.

Методи тестування

• Шкірний прик-тест: у побуті кажуть «алергопроби». На передпліччя або спину наносять краплі алергену пилових кліщів і злегка проколюють шкіру тонким ланцетом. Якщо в цьому місці з'являється пухирець і почервоніння, це ознака сенсибілізації. Результат оцінюють через 15 хвилин, а свербіж і почервоніння зазвичай минають за пів години^[6].
• Аналіз крові на специфічні IgE: у крові з вени визначають антитіла саме до білків пилових кліщів. Його обирають, коли шкірні проби провести не можна, наприклад через захворювання шкіри або ліки, що спотворюють результат^[6]. Результат зазвичай готовий за кілька днів.

Обидва методи показують сенсибілізацію, але самі по собі ще не доводять, що симптоми спричиняють саме кліщі: чутливість буває «мовчазною» і не завжди переходить у хворобу^[2]. Тому лікар оцінює результат тестів разом із симптомами. Іноді призначають обидва методи, щоб уточнити чутливість або виключити інші алергени. Вибір залежить від стану шкіри, віку пацієнта та ліків, які людина приймає.

Лікування алергії на пилових кліщів

Ліки не прибирають алергію на пилових кліщів назавжди, але її прояви можна тримати під контролем. Лікування має два напрями: зменшення контакту з алергеном і препарати, що послаблюють реакцію організму. Єдиний метод, який змінює сам перебіг алергії, це алерген-специфічна імунотерапія^[8].

Підібрати засоби допоможе лікар. Частина препаратів продається без рецепта, але не всі. Нерідко найкраще працює поєднання кількох засобів, наприклад спрею для носа і таблеток. Якщо ліки не допомагають, розглядають імунотерапію, тобто поступове «привчання» організму до алергену^[6].

Основні засоби:

• Пероральні антигістамінні засоби: блокують гістамін, який спричиняє свербіж, чхання і нежить^[6]. Серед доступних препаратів лоратадин, цетиризин, дезлоратадин.
• Антигістамінні назальні спреї: вводяться безпосередньо в ніс і зменшують нежить та свербіж. Їх відпускають за рецептом^[6], а системних побічних ефектів у них менше, ніж у таблеток.
• Інтраназальні кортикостероїди: у побуті їх називають «гормональними спреями». Вони найефективніші для тривалого контролю риніту: в огляді досліджень такі спреї краще за антигістамінні таблетки зменшували закладеність носа, виділення, чхання і свербіж^[9]. Приклади: мометазону фуроат, флутиказон.
• Антагоністи лейкотрієнових рецепторів: допомагають зменшити набряк слизових, особливо коли алергія поєднується з астмою. Наприклад, монтелукаст. Його призначає лікар, бо він може спричиняти зміни настрою й поведінки, зокрема тривожність чи пригніченість^[6].
• Деконгестанти (судинозвужувальні засоби): тимчасово знімають закладеність носа. Спреї не варто застосовувати довше трьох днів поспіль, бо закладеність може посилитися, а таблетки можуть підвищувати артеріальний тиск^[6].
• Підшкірна імунотерапія (алергенні уколи): алерген уводять у зростаючих дозах, щоб знизити чутливість. Дозу зазвичай нарощують 3–6 місяців, потім уколи роблять раз на 4 тижні впродовж 3–5 років^[6].
• Сублінгвальна імунотерапія: таблетки або краплі з алергенами пилових кліщів, які щодня тримають під язиком. У дослідженні таблеток з алергенами кліщів у дорослих з алергічним ринітом ефект був помітний із 14-го тижня лікування^[10], а в дорослих з алергічною астмою вони знижували ризик помірних і тяжких загострень^[11].

Вибір методу залежить від віку, вираженості симптомів і супутніх захворювань. У дітей підхід може відрізнятися, тому лікування варто узгодити з лікарем.

Як позбутися пилових кліщів у домі

Ліки працюють краще, коли алергенів довкола менше. Повністю вивести кліщів неможливо, але зменшити їхню кількість у спальні цілком реально. Важливо знати межі цих заходів: у систематичному огляді 54 досліджень з участю 3002 людей з астмою та алергією на кліщів заходи проти кліщів, зокрема захисні чохли на матраци, не покращили ні дихання, ні симптоми, ні потребу в ліках^[1]. Огляд Кокранівської співпраці щодо цілорічного алергічного риніту дійшов висновку, що самі лише непроникні чохли навряд чи допоможуть, а користь можлива від заходів, які суттєво знижують кількість кліщів^[12].

• Захисні чохли на матраци, подушки й ковдри: щільні чохли, непроникні для алергенів, перешкоджають контакту з кліщами в постелі. У дослідженні з 232 людьми з алергічним ринітом такі чохли знизили кількість алергенів у матрацах, але симптоми не покращили^[13], тому як окремий захід вони мало що дають.
• Прання постелі за високої температури: постільну білизну радять прати щотижня в гарячій воді, не нижче 54,4 °C^[6]; за 60 °C гинуть усі кліщі^[3]. Речі, які не можна прати гарячою водою, можна заморозити на 24 години: це вбиває кліщів, але не прибирає алергени, тож після заморожування річ варто випрати^[6].
• Осушення повітря: у сухому повітрі кліщам важко вижити. Відносну вологість удома радять тримати нижче 50% за допомогою осушувача або кондиціонера, а перевіряти її гігрометром^[6]. Вогкість шкодить і з іншої причини: вологість і астма пов'язані напряму.
• Пилосос із HEPA-фільтром: звичайний пилосос піднімає частину пилу в повітря. Моделі з подвійним мікрофільтрувальним мішком або високоефективним фільтром (HEPA) затримують алергени. Людям із тяжкою алергією радять повертатися в пропилососену кімнату приблизно через дві години^[6].
• Регулярне прибирання: килими й м'які меблі пилососять регулярно, а тверді поверхні протирають вологою ганчіркою або мікрофіброю. Суха ганчірка чи віник знову здіймають пил у повітря^[6].
• Менше текстилю: за можливості в спальні краще замінити килимове покриття на плитку, дерево, лінолеум чи вініл^[6] і прибрати зайві важкі штори, декоративні подушки та м'які іграшки, які збирають пил.

Коротко: один захід, наприклад лише чохли на матрац, проти алергії на кліщів майже не працює; має сенс поєднувати кілька кроків у спальні і не відмовлятися заради них від ліків, які призначив лікар.

Такі заходи потребують системності. Якщо вдається помітно зменшити кількість алергенів, симптоми в частини людей слабшають, але розраховувати, що лише прибирання замінить лікування, не варто.

Читайте:

Осіння алергія: причини, симптоми і як полегшити стан

Восени чхання й закладений ніс часто спричиняє пилок бур'янів, а не застуда. Що викликає осінню алергію, як її ...

Цвіль у кондиціонері: як позбутися безпечно

Увімкнули кондиціонер, а замість свіжості відчули затхлий запах? Чорні цятки й волога можуть насторожити, ал...

Часті питання

Скільки тривають симптоми після контакту з кліщами?

Тривалість симптомів залежить від ступеня чутливості та кількості алергену. У легких випадках полегшення настає досить швидко після того, як алергенів стало менше. Якщо ж алергенів багато, а реакція сильна, закладеність носа, сльозотеча або кашель можуть триматися ще кілька днів навіть після усунення джерела.

Так буває тому, що запалення слизової не згасає миттєво. Організм ще певний час «бореться» з алергеном, навіть коли його вже немає поруч.

Чи передається алергія на пилових кліщів?

Ні, це неінфекційне захворювання. Алергія виникає як індивідуальна реакція імунної системи на певні білки і від людини до людини не передається. Передається хіба що спадкова схильність до алергії.

Чи можна повністю вилікувати алергію?

Ліки лише контролюють симптоми, але алерген-специфічна імунотерапія може змінити перебіг хвороби: після 3–5 років лікування користь у багатьох людей зберігається й після його завершення^[14]. Чи можна перерости алергію без лікування, залежить від людини і виду алергії, тож прогноз краще обговорити з алергологом.

Чи можна обійтися без ліків?

У легких випадках іноді так. Якщо кліщових алергенів у побуті стало помітно менше, симптоми можуть слабшати. Але при частих або сильних симптомах, а тим паче при астмі, ліки залишаються необхідними.

Чи допомагають соляні лампи або інші альтернативні методи?

Досліджень, які б показали, що соляні лампи та подібні пристрої зменшують кількість кліщових алергенів або симптоми алергії, немає. Вони не замінюють прання, контролю вологості, фільтрів і ліків.

Чи можна самостійно діагностувати алергію вдома?

Ні. Надійна діагностика передбачає шкірні проби або аналіз крові в медичному закладі і їх оцінку разом із симптомами. Тільки так можна з'ясувати, чи саме пилові кліщі є причиною нездужання.