У 1990 році вчені порівняли 93 пари однояйцевих близнюків, яких у дитинстві розлучили і виховували різні родини. Їхній індекс маси тіла в дорослому віці виявився майже таким самим схожим, як у близнюків, що росли разом, а спільне дитяче середовище на вагу майже не вплинуло[1]. Гени людей за останні десятиліття не змінилися, а частка дорослих із надмірною вагою зросла з 25% у 1990 році до 45% у 2024-му[2]. Ожиріння виникає там, де спадкова схильність зустрічається із середовищем, яке підштовхує їсти більше й рухатися менше.

Що таке ожиріння

Ожиріння означає, що в організмі накопичилося стільки жирової тканини, що вона шкодить здоров'ю та обмежує повсякденне життя. ВООЗ визнає його хронічною хворобою, яка потребує тривалої допомоги[2]. Люди з ожирінням частіше хворіють на серцево-судинні хвороби, діабет 2 типу, хвороби печінки й суглобів, а також мають психоемоційні розлади.

За оцінкою ВООЗ, у 2024 році 2,6 млрд дорослих мали надмірну масу тіла, і 940 млн із них, тобто близько 16% усіх дорослих, жили з ожирінням. Серед дітей і підлітків 5–19 років зайву вагу мали 400 млн, з них 170 млн мали ожиріння[2].

Ожиріння буває різного ступеня: від помірного надлишку жиру до тяжких форм, за яких людині важко ходити, спати й обслуговувати себе. Колись його вважали проблемою багатих країн, тепер воно швидко поширюється і в країнах із середнім та низьким рівнем доходу[2].

Міф: ожиріння виникає через брак сили волі, і людині досить «менше їсти й більше рухатися». Насправді: спадковість пояснює значну частину відмінностей у вазі між людьми, а на апетит впливають сон, стрес, ліки, хвороби та харчове середовище[2]. Комісія Lancet 2025 року, яку підтримали 76 організацій, наголошує, що політика охорони здоров'я має спиратися на наукові дані, а не на припущення про особисту провину людини[3].

Симптоми та критерії діагностики

Ожиріння не болить і не дає висипу, тому його виявляють вимірюваннями. Основний інструмент: індекс маси тіла (ІМТ), тобто маса тіла в кілограмах, поділена на зріст у метрах, піднесений до квадрата. За критеріями ВООЗ, ІМТ 25–29,9 відповідає надмірній вазі, а ІМТ від 30 і вище означає ожиріння[2].

Медичні фахівці виділяють три ступені ожиріння:

  • ІМТ 30–34,9: ожиріння I ступеня.
  • ІМТ 35–39,9: ожиріння II ступеня.
  • ІМТ 40 і вище: ожиріння III ступеня.

Ступінь має практичне значення: в аналізі 239 досліджень з чотирьох континентів ризик передчасної смерті порівняно з ІМТ 22,5–25 зростав на 45% при ожирінні I ступеня, майже вдвічі при II ступені та в 2,76 раза при III ступені[4].

Окрім ІМТ, важливою є окружність талії. Якщо вона перевищує 88 см у жінок або 102 см у чоловіків, зростає ризик серцево-судинних хвороб і діабету 2 типу[5].

Читайте:

ІМТ лише сортує людей, але не показує, як надлишок жиру вже позначився на здоров'ї. Тому Комісія Lancet 2025 року запропонувала підтверджувати надлишок жиру обхватом талії чи аналізом складу тіла (при ІМТ понад 40 це не обов'язково) і розрізняти два стани[3]:

  • Клінічне ожиріння: надлишок жиру вже порушує роботу органів (наприклад, викликає задишку, біль у суглобах, порушення обміну) або помітно обмежує щоденні справи: ходьбу, вдягання, миття. Таке ожиріння лікують як хронічну хворобу.
  • Доклінічне ожиріння: жиру забагато, але органи ще працюють нормально. Людині радять консультацію, регулярний контроль здоров'я і втручання залежно від індивідуального ризику.

Для точнішої оцінки складу тіла лікарі можуть застосовувати:

  • Біоімпедансний аналіз: вимірює співвідношення жирової, м'язової та кісткової тканини.
  • Рентгенівську денситометрію: оцінює кількість жирових відкладень і щільність кісток.
  • Аналізи крові: допомагають виявити порушення обміну речовин, рівень глюкози та ліпідів.

Коротко: однаковий ІМТ 35 у двох людей може означати різне. Якщо органи вже страждають, це клінічне ожиріння, і порад схуднути вже замало: потрібне лікування.

Реклама

Причини ожиріння

Ожиріння майже завжди має кілька причин водночас. Спадковість задає схильність, а харчування, рух, сон, стрес, ліки й деякі хвороби визначають, чи вона проявиться[2].

Харчові звички

ВООЗ називає одним із головних чинників «обезогенне» середовище: доступну й дешеву висококалорійну їжу, багату на цукор і насичені жири, та обмежений доступ до здорових продуктів[2]. До цього додаються напівфабрикати, фастфуд і солодкі газовані напої.

Важать і розміри порцій. Коли організм отримує більше калорій, ніж витрачає, надлишок енергії відкладається у вигляді жиру. Переїдання часто буває відповіддю на стрес чи недосипання.

Генетична схильність

Гени впливають на обмін речовин, апетит і те, де відкладається жир. В огляді 88 близнюкових досліджень (понад 140 тис. близнюків) частка спадковості в ІМТ коливалася від 47% до 90%, а в сімейних дослідженнях від 24% до 81%[6]. Зазвичай це сумарний внесок сотень генів, кожен з яких додає трохи. Рідше трапляються моногенні форми: зміни в одному гені, наприклад лептину, його рецептора чи рецептора MC4R, дають тяжке ожиріння з раннього дитинства, а синдром Прадера-Віллі поєднує ожиріння з затримкою розвитку[7].

Однак спадковість не вирок. Вона пояснює, чому одні набирають вагу легше за інших, але реалізується лише в певному середовищі, тож регулярний рух і продуманий раціон допомагають контролювати масу тіла й за генетичної схильності.

Малорухливий спосіб життя

Сидяча робота, довгі години за комп'ютером і телевізором, поїздки замість прогулянок зменшують витрати енергії, і калорії з їжі легше накопичуються у вигляді жиру. ВООЗ серед причин ожиріння називає і брак безпечних можливостей для фізичної активності[2].

Навіть невелике збільшення щоденної активності, наприклад ходьба замість поїздки транспортом чи заняття спортом кілька разів на тиждень, допомагає сповільнити або зупинити набір ваги.

Недостатній сон

Сон безпосередньо впливає на гормони апетиту. У дослідженні з понад тисячею учасників у людей, які спали 5 годин замість 8, рівень гормону голоду греліну був на 14,9% вищим, а рівень гормону ситості лептину на 15,5% нижчим. Коротший сон супроводжувався вищим ІМТ[8]. Через це хочеться їсти більше, особливо солодкого й жирного.

Хронічне недосипання також посилює стрес, що додатково сприяє набору ваги. Дорослим 18–64 років рекомендують спати 7–9 годин на добу[9].

Стрес та емоційні чинники

Психологічний стан тісно пов'язаний із харчовими звичками. Стрес, тривога і депресія можуть провокувати переїдання, коли людина їсть, щоб заспокоїтися, хоча фізично не голодна.

Під час стресу зростає рівень кортизолу. У дослідженні жінки з жиром переважно на животі виділяли у відповідь на стрес більше кортизолу, ніж жінки з іншим розподілом жиру, і автори припускають, що стресовий кортизол сприяє саме черевному ожирінню[10]. Емоційне переїдання зазвичай стосується висококалорійної їжі, тому вага росте швидко.

Медикаментозні впливи

Деякі препарати сприяють набору ваги. До таких ліків належать:

  • антидепресанти та стабілізатори настрою: у метааналізі 257 досліджень амітриптилін у середньому додавав 1,8 кг, міртазапін 1,5 кг, а антипсихотик оланзапін 2,4 кг[11]
  • стероїдні препарати (кортикостероїди)[9]
  • деякі ліки для лікування діабету: інсулін, препарати сульфонілсечовини (наприклад, глімепірид додавав 2,1 кг) і піоглітазон (2,6 кг)[11]
  • бета-адреноблокатори (для контролю артеріального тиску)[9].

Якщо ліки спричиняють набір ваги, не припиняйте їх самостійно. Лікар може підібрати альтернативу: наприклад, метформін, бупропіон чи флуоксетин у тому самому метааналізі, навпаки, трохи знижували вагу[11].

Гормональні та медичні причини

Деякі хвороби порушують обмін речовин і сприяють накопиченню жиру. Серед них синдром полікістозних яєчників, гіпотиреоз (знижена функція щитоподібної залози) і синдром Кушинга, за якого організм виробляє забагато кортизолу[12]. Такі причини шукають насамперед тоді, коли вага росте швидко і без зрозумілої причини. Інсулінорезистентність, тобто знижена чутливість клітин до інсуліну, частіше буває наслідком надлишку жиру, ніж його першопричиною, але далі підтримує замкнене коло.

Набір ваги з віком теж часто пояснюють «сповільненням обміну». У дослідженні, де обмін речовин точно виміряли в людей віком від 8 днів до 95 років, енерговитрати з поправкою на масу без жиру залишалися стабільними з 20 до 60 років і знижувалися лише після 60[13]. Тож у середньому віці вагу частіше додають менша активність, втрата м'язів і незмінні порції, ніж метаболізм.

Ожиріння має багато причин, і часто вони поєднуються. Щоб контролювати вагу, варто з'ясувати, що саме стало тригером набору кілограмів, і працювати з кількома чинниками одночасно.

Ускладнення та наслідки

Ожиріння впливає на роботу всього організму. Жир накопичується під шкірою і навколо внутрішніх органів. Такий вісцеральний жир гормонально активний і підтримує хронічне запалення та порушення обміну речовин.

Міф: «здорове ожиріння» безпечне назавжди: якщо тиск, цукор і холестерин у нормі, вага не має значення. Насправді: у дослідженні MESA з 6809 учасниками майже половина людей з «метаболічно здоровим» ожирінням за 12 років набула метаболічного синдрому, і в них ризик серцево-судинних хвороб зріс на 60%[14]. Такий стан частіше є тимчасовим етапом, ніж гарантією.

Серцево-судинні проблеми

Люди з ожирінням мають вищий ризик серцевих і судинних хвороб[12]. Вони можуть стикатися з:

Цукровий діабет 2 типу

При ожирінні клітини стають менш чутливими до інсуліну, і рівень цукру в крові поступово зростає. Так розвивається діабет 2 типу, який потребує постійного контролю і може пошкоджувати нирки, очі та судини[2].

Захворювання печінки

Жир може накопичуватися в печінці. Цей стан донедавна називали неалкогольною жировою хворобою печінки, а з 2023 року за міжнародним консенсусом він має назву метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП, англ. MASLD)[15]. У побуті її часто називають жировим гепатозом. Хвороба може перейти в запалення (стеатогепатит), а в тяжких випадках у цироз, коли печінка поступово перестає нормально працювати.

Порушення роботи нирок

Ожиріння часто супроводжується підвищеним тиском і діабетом, які шкодять ниркам. ВООЗ відносить хвороби нирок до прямих наслідків ожиріння[2]. З часом може розвинутися хронічна хвороба нирок, за якої нирки гірше очищають кров.

Проблеми зі сном

Люди з ожирінням часто мають апное уві сні: під час сну дихальні шляхи частково або повністю перекриваються, і дихання ненадовго зупиняється. У дослідженні збільшення ваги на 10% підвищувало шанси розвитку помірного чи тяжкого апное приблизно вшестеро[16]. Наслідки: недосипання, денна сонливість, втома і вищий ризик серцевих хвороб.

Захворювання суглобів

Зайва вага збільшує навантаження на опорно-руховий апарат. Найчастіше страждають коліна, кульшові суглоби і спина. Це може призводити до:

  • Остеоартриту: хронічного захворювання суглобів, яке викликає біль і знижує рухливість. У метааналізі 12 досліджень при ІМТ 30 ризик остеоартриту колін був у 3,55 раза, а при ІМТ 35 у 7,45 раза вищим, ніж при ІМТ 22,5[17].
  • Болю у спині: надмірна маса тіла створює додатковий тиск на хребет[12].

Підвищений ризик деяких видів раку

Міжнародне агентство з дослідження раку (IARC) пов'язує надлишок жиру з 13 видами раку[18]. До них належать[19]:

  • рак товстої та прямої кишки
  • рак молочної залози (після менопаузи)
  • рак ендометрія (слизової оболонки матки)
  • рак нирок
  • рак підшлункової залози
  • рак печінки, жовчного міхура, верхньої частини шлунка, яєчників і щитоподібної залози, аденокарцинома стравоходу, менінгіома та мієломна хвороба.

Ймовірні механізми: хронічне запалення, яке підтримує жирова тканина, і гормональні зміни.

Проблеми з фертильністю

Ожиріння порушує гормональний баланс і впливає на репродуктивну систему. У жінок воно може спричинити нерегулярні менструації і труднощі із зачаттям, а під час вагітності підвищує ризик викидня, гестаційного діабету, прееклампсії, передчасних пологів і мертвонародження[20]. У чоловіків ожиріння може знижувати рівень тестостерону: у метааналізі 21 дослідження (понад 13 тис. чоловіків) при ожирінні шанси мати дуже мало сперматозоїдів або їх відсутність були на 28% вищими, а при тяжкому ожирінні вдвічі вищими[21].

Вплив на психічне здоров'я

Ожиріння впливає і на емоційне самопочуття. Воно може викликати:

  • Зниження самооцінки: через незадоволеність зовнішністю або труднощі з фізичною активністю.
  • Депресію: у метааналізі 15 досліджень (майже 59 тис. людей) ожиріння підвищувало ризик появи депресії на 55%, а депресія підвищувала ризик ожиріння на 58%[22].
  • Соціальну ізоляцію: проблеми зі здоров'ям або невпевненість у собі зменшують бажання брати участь у суспільному житті.
  • Стигму ваги: людей з ожирінням часто дискримінують на роботі, у навчанні та навіть у медичних закладах[23].

Стигма шкодить сама собою. Міжнародний консенсус експертів і наукових організацій зазначає, що вона завдає фізичної і психологічної шкоди, а люди, яких соромлять через вагу, рідше отримують належну медичну допомогу[23]. Комісія Lancet називає упередження щодо ваги однією з головних перешкод для профілактики й лікування ожиріння[3].

Діагностика та обстеження

Щоб підтвердити ожиріння і з'ясувати, як воно вже вплинуло на організм, лікар поєднує вимірювання, аналізи і, за потреби, інструментальні методи. Мета: зрозуміти, чи є ознаки клінічного ожиріння.

Вимірювання основних показників

Перший крок полягає в оцінці співвідношення ваги та зросту і розподілу жиру:

  • Індекс маси тіла (ІМТ): визначає наявність і ступінь ожиріння.
  • Окружність талії: показує, скільки жиру зосереджено на животі.
  • Співвідношення талії до стегон: допомагає оцінити тип ожиріння (центральне чи периферійне) та потенційні ризики для здоров'я.

Лабораторні аналізи

Щоб оцінити, як надмірна маса тіла впливає на обмін речовин, лікар може призначити:

  • Рівень глюкози в крові: допомагає виявити предіабет або діабет. Які саме обстеження потрібні для виявлення предіабету, залежить від ситуації.
  • Глікований гемоглобін (HbA1c): показує середній рівень цукру в крові за останні три місяці.
  • Ліпідний профіль: визначає рівень холестерину та тригліцеридів, що допомагає оцінити ризик серцевих хвороб.
  • Гормональні аналізи: дослідження гормонів щитоподібної залози, інсуліну, кортизолу можуть виявити ендокринні причини ожиріння.
  • Печінкові проби: показують, чи є ознаки ураження печінки.

Аналіз складу тіла

Детальніша оцінка структури тіла допомагає визначити, чи справді вага зростає через жир, а не за рахунок м'язів чи набряків. Для цього застосовують:

  • Біоімпедансний аналіз: пропускає через тіло слабкий електричний струм. Метод доступний, але залежить від кількості води в організмі.
  • Рентгенівська денситометрія (DXA): точний метод, що визначає склад тіла і щільність кісток.

Інструментальні дослідження

Якщо є підозра на супутні захворювання, можуть призначити:

  • УЗД черевної порожнини: дозволяє оцінити стан печінки, нирок, підшлункової залози.
  • ЕКГ та УЗД серця: допомагають з'ясувати, чи змінилася робота серця через підвищене навантаження.
  • Полісомнографію: нічне дослідження сну, яке проводять при підозрі на апное.

Оцінка способу життя

Лікар обов'язково запитує про звички, які можуть впливати на вагу, зокрема:

  • Щоденний раціон і харчові звички.
  • Рівень фізичної активності.
  • Режим сну та відпочинку.
  • Рівень стресу та емоційний стан.
  • Наявність супутніх захворювань і прийом ліків.

Якщо зайва вага пов'язана з емоційним переїданням або депресією, лікар може порекомендувати консультацію психолога чи психотерапевта.

Лікування та управління ожирінням

Ожиріння лікують як інші хронічні хвороби, наприклад гіпертензію: довго, поетапно і з підтримкою після досягнення результату. ВООЗ розглядає зміни харчування, рух, психологічну допомогу, ліки і хірургію як частини однієї комплексної допомоги[2].

Зміна харчування

Харчування залишається основою лікування. Воно має зменшувати калорійність, але залишатися збалансованим за складом.

Основні принципи:

  • більше овочів і фруктів у раціоні
  • нежирне м'ясо, риба, бобові як джерела білка
  • цільнозернові продукти замість рафінованих круп і хліба
  • менше цукру, солодких напоїв і ультраоброблених продуктів
  • вода замість солодких напоїв для втамування спраги.

Дієтологи часто рекомендують середземноморську дієту або DASH-дієту. Найкраще працює режим, якого людина може дотримуватися роками, а не кілька тижнів суворих обмежень.

Фізична активність

Регулярний рух спалює калорії, покращує роботу серця й легенів, зміцнює м'язи та кістки. ВООЗ рекомендує дорослим щонайменше 150–300 хвилин аеробних навантажень середньої інтенсивності або 75–150 хвилин високої інтенсивності на тиждень[24].

Рекомендовані види активності:

  • ходьба (30 хвилин п'ять днів на тиждень уже дають мінімальну норму)
  • легкий біг або плавання
  • йога чи пілатес для гнучкості й м'язового тонусу
  • силові тренування для збереження м'язової маси, яку під час схуднення легко втратити.

Людям із тяжкими формами ожиріння варто починати з мінімальних навантажень, таких як щоденні піші прогулянки, і поступово їх збільшувати.

Психологічна підтримка

Ожиріння часто пов'язане зі стресом, емоційними переживаннями та порушеннями харчової поведінки. Тоді робота з емоціями так само потрібна, як і зміна раціону.

Методи психологічної допомоги включають:

Ефект поведінкових програм добре видно на прикладі профілактики діабету: у дослідженні DPP інтенсивні зміни способу життя з помірним схудненням знизили ризик діабету 2 типу на 58% за 2,8 року[25].

Медикаментозна терапія

Ліки для лікування ожиріння доповнюють харчування і рух: вони допомагають контролювати апетит або зменшують засвоєння жиру. Їх розглядають при ІМТ від 30 або від 27 за наявності пов'язаних із вагою хвороб[26].

Серед найпоширеніших препаратів[27]:

  • Орлістат: блокує ферменти, які розщеплюють жири, тому частина жиру виводиться з організму без засвоєння.
  • Ліраглутид: діє як гормон ГПП-1 (GLP-1) і зменшує апетит через центри насичення в мозку.
  • Семаглутид: також імітує ГПП-1, знижує апетит і уповільнює спорожнення шлунка. У дослідженні STEP 1 за 68 тижнів люди на семаглутиді схудли в середньому на 14,9% проти 2,4% на плацебо[28].
  • Тирзепатид: діє одразу на два гормони кишківника, ГПП-1 і ГІП. За 72 тижні найбільша доза знизила вагу в середньому на 20,9%[29].

Найчастіші побічні ефекти цих засобів для зниження апетиту стосуються травлення: нудота і діарея, зазвичай легкі й тимчасові[28]. Окремо люди часто запитують про зв'язок між семаглутидом і випадінням волосся.

Головне, що треба знати про ліки: вони діють, поки їх приймають. У продовженні дослідження STEP 1 люди, які через 68 тижнів припинили семаглутид, за наступний рік повернули дві третини втраченої ваги, а покращення тиску, цукру й ліпідів значною мірою зникли[30]. Автори вважають це підтвердженням того, що ожиріння є хронічною хворобою і потребує тривалого лікування.

Баріатрична хірургія

Операцію розглядають, коли інші методи не дали достатнього результату. Міжнародні хірургічні товариства у 2022 році рекомендували її при ІМТ від 35 незалежно від супутніх хвороб і радять розглядати при ІМТ 30–34,9, якщо є метаболічні хвороби, наприклад діабет 2 типу[31]. Через сильний вплив на обмін речовин її дедалі частіше називають метаболічною хірургією. Операція змінює будову шлунка або кишківника, тож людина з'їдає менше, а гормони голоду й ситості змінюються.

Основні методи:

  • Рукавна гастректомія: видаляється більша частина шлунка, що зменшує його об'єм і вироблення гормону голоду греліну.
  • Бандажування шлунка: встановлюється спеціальне кільце, що обмежує об'єм шлунка.
  • Шлункове шунтування: частина шлунка та тонкого кишківника вимикається з травлення, тому людина швидше насичується і засвоює менше калорій.

У шведському дослідженні SOS з понад 4 тисячами пацієнтів і спостереженням понад 20 років люди після баріатричної операції жили в середньому на 3 роки довше, ніж ті, хто отримував звичайне лікування. Смертність у перші 90 днів після операції становила 0,2%[32]. Операція потребує серйозної підготовки і тривалого спостереження після неї.

Коротко: ожиріння повертається, якщо лікування припинити. Схуднення на ліках чи після операції слід розглядати як початок тривалого контролю, подібного до лікування тиску.

Реклама

Ожиріння у дітей і підлітків

У дітей ожиріння визначають не за дорослими межами ІМТ, а за таблицями відповідно до віку і статі[2]. Воно рідко «минає саме з віком»: за метааналізом 15 когортних досліджень, приблизно 55% дітей з ожирінням зберігають його в підлітковому віці, а близько 80% підлітків з ожирінням залишаються з ним і в дорослому віці[33]. Діти з ожирінням частіше стикаються з цькуванням, мають гіршу якість життя і результати в навчанні[2]. Тому зміни в харчуванні, русі та сні дитини найкраще працюють, коли їх підтримує вся родина.

Профілактика

Набагато простіше не допустити ожиріння, ніж потім лікувати його. Хороша профілактика включає:

  • Регулярне збалансоване харчування з основою з овочів, фруктів, повноцінних білків і корисних жирів.
  • Достатню активність. Не обов'язково ходити в спортзал: підійдуть ранкова гімнастика, прогулянки або велосипед.
  • Контроль стресу. Вчіться розслаблятися без допомоги їжі: допомагають дихальні техніки, медитація, спілкування з друзями.
  • Якісний сон. Намагайтеся спати не менше семи годин, щоб гормони апетиту працювали збалансовано.
  • Регулярні обстеження. Якщо ви маєте спадкову схильність або помітили, що стрімко набираєте вагу, порадьтеся з лікарем вчасно.

Прогноз

Ожиріння підвищує ризик серйозних хвороб, але не означає, що в кожної людини обов'язково виникнуть ускладнення. Своєчасне лікування і підтримка здорових звичок помітно зменшують ризики.

Навіть схуднення на 5–10% від початкової ваги протягом приблизно пів року вже дає відчутний ефект, а втрата 3–5% знижує рівень тригліцеридів, глюкози і ризик діабету 2 типу[5]:

  • знижується артеріальний тиск, що зменшує навантаження на серце і судини
  • покращується чутливість до інсуліну, що допомагає контролювати рівень цукру в крові
  • знижується рівень холестерину та тригліцеридів, а з ним і ризик серцево-судинних захворювань
  • зменшується біль у суглобах, оскільки знижується навантаження на опорно-рухову систему
  • поліпшується якість сну: зниження ваги на 10% зменшувало кількість зупинок дихання уві сні в середньому на 26%[16]
  • підвищується рівень енергії та загальний життєвий тонус.

Досягти зниження ваги складно, утримати ще складніше, тому справжній результат видно за кілька років.

Поширені питання

  • Як швидко можна безпечно схуднути? Зазвичай радять втрачати 0,5–1 кг на тиждень[27]. Дуже низькокалорійні дієти підходять не всім і їх застосовують лише під наглядом лікаря.
  • Чому після схуднення маса тіла швидко повертається? Організм захищає попередню вагу: через рік після схуднення рівень греліну, лептину та інших гормонів апетиту ще не повертався до вихідного, а відчуття голоду залишалося сильнішим[34]. Якщо повернутися до старих звичок, вага повертається.
  • Чи допоможе тільки фітнес без дієти? Фізична активність дуже корисна, але якщо людина одночасно споживає забагато калорій, прогрес буде мінімальним. Найкраще поєднувати збалансоване харчування з рухом.
  • Чи можна вилікуватися від ожиріння лише таблетками? Сучасні препарати дають помітне схуднення, але в дослідженнях їх завжди поєднували зі змінами способу життя, а після відміни вага здебільшого повертається. Тож ліки варто сприймати як тривалу терапію, а не короткий курс.

Як уникнути повторного набору ваги

Багато людей думають, що робота закінчується, коли вони досягають бажаних цифр на вагах. Та ожиріння є хронічним станом. Щоби зберегти результати, слід продовжувати:

  • Стежити за тим, що і скільки ви їсте.
  • Зберігати активність. Навіть короткі щоденні прогулянки корисні, якщо робити їх регулярно.
  • Уникати сильних стресів або вчитися з ними справлятися без переїдання.
  • Спати достатню кількість годин. Недосип швидко провокує голод.
  • Зважуватися або заміряти талію принаймні раз на тиждень, щоб помітити зміни на початковому етапі.

Якщо ви відчуваєте, що починаєте втрачати контроль, краще одразу звернутися до фахівця або повернутися до плану харчування і тренувань.

Підсумок

Для діагнозу ожиріння, крім ІМТ, важливо, чи надлишок жиру вже шкодить органам і заважає жити. Схильність до нього значною мірою спадкова, тому сором і звинувачення не допомагають. Працює лікування: зміни харчування й руху, психологічна підтримка, сучасні ліки та метаболічна хірургія. Найважливіше пам'ятати, що це тривала терапія: після її припинення вага й ризики найчастіше повертаються, тому план підтримки потрібен так само, як план схуднення.

Джерела34
  1. Дослідження. Stunkard AJ. та ін. The body-mass index of twins who have been reared apart. N Engl J Med, 1990.
  2. Obesity and overweight. World Health Organization.
  3. Довідник. Rubino F. та ін. Definition and diagnostic criteria of clinical obesity. Lancet Diabetes Endocrinol, 2025.
  4. Мета-аналіз. Global BMI Mortality Collaboration. та ін. Body-mass index and all-cause mortality: individual-participant-data meta-analysis of 239 prospective studies in four continents. Lancet, 2016.
  5. Aim for a Healthy Weight. NIH.
  6. Мета-аналіз. Elks CE. та ін. Variability in the heritability of body mass index: a systematic review and meta-regression. Front Endocrinol (Lausanne), 2012.
  7. Огляд. Mahmoud R. та ін. Genetics of Obesity in Humans: A Clinical Review. Int J Mol Sci, 2022.
  8. Дослідження. Taheri S. та ін. Short sleep duration is associated with reduced leptin, elevated ghrelin, and increased body mass index. PLoS Med, 2004.
  9. Factors Affecting Weight & Health. NIDDK.
  10. Дослідження. Epel ES. та ін. Stress and body shape: stress-induced cortisol secretion is consistently greater among women with central fat. Psychosom Med, 2000.
  11. Мета-аналіз. Domecq JP. та ін. Clinical review: Drugs commonly associated with weight change: a systematic review and meta-analysis. J Clin Endocrinol Metab, 2015.
  12. Overweight and obesity in adults. NHS.
  13. Дослідження. Pontzer H. та ін. Daily energy expenditure through the human life course. Science, 2021.
  14. Дослідження. Mongraw-Chaffin M. та ін. Metabolically Healthy Obesity, Transition to Metabolic Syndrome, and Cardiovascular Risk. J Am Coll Cardiol, 2018.
  15. Довідник. Rinella ME. та ін. A multisociety Delphi consensus statement on new fatty liver disease nomenclature. Hepatology, 2023.
  16. Дослідження. Peppard PE. та ін. Longitudinal study of moderate weight change and sleep-disordered breathing. JAMA, 2000.
  17. Мета-аналіз. Zhou ZY. та ін. Body mass index and knee osteoarthritis risk: a dose-response meta-analysis. Obesity (Silver Spring), 2014.
  18. Огляд. Lauby-Secretan B. та ін. Body Fatness and Cancer--Viewpoint of the IARC Working Group. N Engl J Med, 2016.
  19. Obesity and Cancer. CDC.
  20. Огляд. Poston L. та ін. Preconceptional and maternal obesity: epidemiology and health consequences. Lancet Diabetes Endocrinol, 2016.
  21. Мета-аналіз. Sermondade N. та ін. BMI in relation to sperm count: an updated systematic review and collaborative meta-analysis. Hum Reprod Update, 2013.
  22. Мета-аналіз. Luppino FS. та ін. Overweight, obesity, and depression: a systematic review and meta-analysis of longitudinal studies. Arch Gen Psychiatry, 2010.
  23. Довідник. Rubino F. та ін. Joint international consensus statement for ending stigma of obesity. Nat Med, 2020.
  24. Довідник. Bull FC. та ін. World Health Organization 2020 guidelines on physical activity and sedentary behaviour. Br J Sports Med, 2020.
  25. Дослідження. Knowler WC. та ін. Reduction in the incidence of type 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N Engl J Med, 2002.
  26. Prescription Medications to Treat Overweight & Obesity. NIDDK.
  27. Overweight and obesity in adults. NHS.
  28. Дослідження. Wilding JPH. та ін. Once-Weekly Semaglutide in Adults with Overweight or Obesity. N Engl J Med, 2021.
  29. Дослідження. Jastreboff AM. та ін. Tirzepatide Once Weekly for the Treatment of Obesity. N Engl J Med, 2022.
  30. Дослідження. Wilding JPH. та ін. Weight regain and cardiometabolic effects after withdrawal of semaglutide: The STEP 1 trial extension. Diabetes Obes Metab, 2022.
  31. Довідник. Eisenberg D. та ін. 2022 American Society of Metabolic and Bariatric Surgery (ASMBS) and International Federation for the Surgery of Obesity and Metabolic Disorders (IFSO) Indications for Metabolic and Bariatric Surgery. Obes Surg, 2023.
  32. Дослідження. Carlsson LMS. та ін. Life Expectancy after Bariatric Surgery in the Swedish Obese Subjects Study. N Engl J Med, 2020.
  33. Мета-аналіз. Simmonds M. та ін. Predicting adult obesity from childhood obesity: a systematic review and meta-analysis. Obes Rev, 2016.
  34. Дослідження. Sumithran P. та ін. Long-term persistence of hormonal adaptations to weight loss. N Engl J Med, 2011.