Серцево-судинні захворювання: види, причини та ризики

Хвороби серця і судин щороку забирають більше життів, ніж будь-яка інша група недуг. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, у 2022 році від них померли 19,8 мільйона людей, тобто приблизно кожен третій із тих, хто помер у світі. 85% цих смертей припадає на інфаркти та інсульти^[1]. Парадокс у тому, що значну частину цього тягаря можна передбачити й відвернути. У дослідженні з понад 1,5 мільйона учасників п'ять чинників, на які можна вплинути (тиск, холестерин, куріння, діабет і надлишкова маса тіла), пояснювали 57% нових випадків серцево-судинних хвороб у жінок і 53% у чоловіків^[2]. Ураження артерій, порушення ритму, вади клапанів чи вроджені дефекти довго можуть не давати про себе знати, тому знати їх «в обличчя» корисно кожному.

Що таке серцево-судинні захворювання

Під загальною назвою «серцево-судинні захворювання» об'єднують стани, що порушують роботу серця або кровоносних судин. Це можуть бути зміни в будові серця, порушення його скоротливої чи електричної функції, хвороби клапанів, а також ураження судин, які несуть кров до серця, мозку, кінцівок^[1].

Хвороба може бути вродженою, тобто людина з нею народжується, або набутою протягом життя. Іноді вона роками перебігає непомітно, поки не з'являться перші симптоми. В інших випадках прояви виникають раптово й одразу загрожують життю. Спільне в цих станів одне: серце або судини гірше справляються з головною роботою, доставляти кров до органів.

Види серцево-судинних захворювань

Ось основні типи серцево-судинних хвороб, які найчастіше трапляються в лікарській практиці:

• Ішемічна хвороба серця: виникає внаслідок звуження або закупорки коронарних артерій, що обмежує надходження кисню до серцевого м'яза. У побуті її часто називають «стенокардією», хоча стенокардія є лише одним її проявом, нападами болю в грудях.
• Порушення ритму (аритмії): пов'язані з неправильним утворенням або проведенням електричних імпульсів у серці, через що змінюється частота чи регулярність серцевих скорочень. Люди описують їх як «перебої» в серці.
• Кардіоміопатії: група захворювань, за яких змінюється будова серцевого м'яза, що знижує його здатність скорочуватися або розслаблятися.
• Хвороби клапанів: порушують нормальний потік крові через серце, бо клапани або не повністю відкриваються (стеноз), або нещільно закриваються (недостатність).
• Вроджені вади серця: аномалії будови серця, з якими дитина народжується, наприклад дефекти перегородок або недорозвинені клапани. У побуті кажуть «порок серця», але українською правильно «вада».
• Серцева недостатність: стан, за якого серце не може перекачувати стільки крові, скільки потрібно організму. Її часто називають «слабким серцем».
• Цереброваскулярні хвороби: ураження судин, що живлять головний мозок. Найнебезпечніший їхній наслідок є інсульт, який у народі називають «ударом»^[1].
• Хвороба периферичних артерій: звуження артерій, що живлять ноги й руки. Типовий прояв: біль у литках під час ходьби, який минає після короткого відпочинку.
• Ревматична хвороба серця: рубцеве ураження клапанів і серцевого м'яза після гострої ревматичної гарячки, яку спричиняє стрептококова інфекція, часто ангіна в дитинстві. На неї припадає близько 2% смертей від серцево-судинних хвороб у світі^[1].
• Тромбоз глибоких вен і тромбоемболія легеневої артерії: тромб утворюється у венах ноги («тромб у нозі»), може відірватися й потрапити з током крові до серця та легенів^[1].

Коронарна (ішемічна) хвороба серця

Ішемічна хвороба серця, яку також називають коронарною, є найпоширенішою формою серцево-судинних захворювань. Вона виникає тоді, коли коронарні артерії, тобто судини, що живлять серцевий м'яз, звужуються через накопичення бляшок. Ці бляшки складаються з холестерину, жирових речовин, клітин запалення і з часом кальцію. Такий процес має назву атеросклероз, а в побуті про нього кажуть «холестеринові бляшки» чи «закупорка судин».

Чим більша бляшка, тим гірше кров проходить до серця, і м'яз недоотримує кисню, особливо під час навантаження. Якщо поверхня бляшки тріскається, на ній швидко утворюється тромб, який може повністю перекрити судину. Тоді настає інфаркт міокарда, тобто загибель частини серцевого м'яза.

Можливі наслідки коронарної хвороби

Без лікування ішемічна хвороба серця поступово виснажує серце й може спричинити серйозні ускладнення. Основні з них:

• Інфаркт міокарда: гостра ситуація, коли частина серцевого м'яза гине через брак кисню. У побуті його називають «серцевим нападом».
• Серцева недостатність: хронічне порушення, за якого серце не здатне перекачувати кров достатньо ефективно.
• Аритмії: порушення ритму, які виникають через ураження м'яза і провідної системи серця.

Ішемічна хвороба залишається в центрі уваги профілактичної медицини, бо головні її чинники, як-от тиск, холестерин, куріння й діабет, піддаються контролю^[3].

Вроджені вади серця

Вроджені вади серця означають порушення будови серця, з якими людина народжується. Вони формуються ще в утробі матері, коли закладається серцево-судинна система плода. Вади бувають поодинокими або поєднаними, від незначних змін до складних аномалій, які серйозно порушують кровообіг. Це найчастіші вроджені аномалії: за метааналізом 260 досліджень, у 2010–2017 роках їх виявляли приблизно в 9 немовлят на кожну тисячу народжених. Зростання частоти пояснюється переважно кращим виявленням легких вад, таких як дефекти перегородок^[4].

У деяких випадках вада не дає явних симптомів у дитинстві і виявляється лише в дорослому віці, випадково, під час обстеження. Інші проявляються вже в немовляти, іноді в перші години після народження. Ультразвукове обстеження на 20-му тижні вагітності допомагає запідозрити ваду, але виявляє не всі випадки^[5]. Перебіг залежить від типу вади, її розташування та впливу на роботу серця.

Основні типи вроджених вад

До найпоширеніших форм вроджених вад серця належать:

• Атрезія: клапан або судина не мають отвору, «зарощені», через що кров не може текти в потрібному напрямку.
• Дефекти перегородок серця: отвори в перегородці між передсердями або між шлуночками, через які кров перетікає з лівої половини серця в праву. У побуті такий стан називають «діркою в серці». Невеликі дефекти часто не потребують лікування^[5].
• Аномалії клапанів: клапани, які неправильно сформовані, відкриваються або закриваються не повністю, що порушує рух крові. Приклад: двостулковий аортальний клапан замість тристулкового.

Окрім цього, трапляються складніші порушення, наприклад неправильне відходження великих артерій від серця або недорозвиненість однієї з камер серця. Такі аномалії зазвичай потребують операції в ранньому віці.

Симптоми в дитячому віці

Ознаки вроджених вад серця в немовлят можуть бути неочевидними, але є симптоми, які мають насторожити^[6]:

• Ціаноз: синюшне або сірувате забарвлення шкіри чи губ («дитина синіє»), особливо під час плачу або годування.
• Погана витривалість: дитина швидко втомлюється, не може повноцінно смоктати, погано набирає вагу.
• Шум у серці: незвичний звук, який лікар чує стетоскопом під час звичайного огляду.

Навіть незначна вада може потребувати регулярного спостереження в кардіолога. Складні форми зазвичай вимагають втручання вже в перші місяці життя.

Порушення серцевого ритму (аритмії)

Аритмії порушують нормальний ритм скорочень серця. Вони виникають тоді, коли електричні імпульси, що координують роботу серця, з'являються нерегулярно, занадто часто або занадто рідко. У результаті серце перекачує кров менш ефективно.

Не всі аритмії однаково небезпечні. Деякі майже непомітні й не впливають на самопочуття. Інші спричиняють серйозні симптоми, аж до втрати свідомості чи зупинки серця. Тяжкість аритмії залежить від її типу, місця, де виникають імпульси, і супутніх хвороб.

Найпоширеніші типи аритмій

Порушення ритму класифікують залежно від того, як саме змінюється частота або послідовність скорочень^[7]:

• Тахікардія: серце скорочується занадто часто, понад 100 ударів на хвилину в стані спокою.
• Брадикардія: серце б'ється рідше за норму, менше ніж 60 ударів на хвилину в спокої. У молодих і тренованих людей такий пульс може бути варіантом норми.
• Екстрасистолія (позачергові скорочення): імпульс виникає раніше, ніж треба, і спричиняє додаткове скорочення, після якого буває пауза і сильніший удар. Люди описують це як «серце завмирає» або «перекидається».
• Фібриляція передсердь: дуже часте й хаотичне збудження передсердь, через яке вони скорочуються нерегулярно й неефективно. Це найпоширеніша аритмія. Давня назва, яку досі часто чують у поліклініках, «миготлива аритмія».

Можливі симптоми й ризики

У деяких людей аритмія проявляється ледь помітними відчуттями, наприклад легким «тремтінням» у грудях або короткочасним прискоренням пульсу. Але іноді вона супроводжується такими симптомами:

• Відчуття перебоїв у серці: раптове сильне серцебиття або паузи між ударами.
• Задишка й запаморочення: через зниження ефективності кровообігу.
• Втома або слабкість: особливо під час фізичного навантаження.

У тяжких випадках аритмії можуть спричинити втрату свідомості або зупинку серця. Такі ситуації потребують негайної допомоги.

Дилатаційна кардіоміопатія

За дилатаційної кардіоміопатії камери серця розширюються, а їхні стінки стоншуються й втрачають здатність до сильного скорочення. Найчастіше уражається лівий шлуночок, хоча процес може охоплювати обидва. Серце не здатне перекачувати кров із достатньою силою, що призводить до застою крові, порушень ритму і підвищеного ризику утворення тромбів.

Причини бувають різними. У частини людей розширення серця розвивається після перенесеного інфаркту або тривалого неконтрольованого артеріального тиску. В інших хвороба пов'язана зі спадковою схильністю, вірусним запаленням серцевого м'яза (міокардитом), токсичною дією алкоголю або деяких протипухлинних препаратів^[8]. Майже в половині випадків точну причину встановити не вдається^[8].

Найпоширеніші наслідки дилатації серця

Розширення камер серця та слабші скорочення впливають на весь організм. Типові ускладнення:

• Аритмії: особливо шлуночкові, які можуть бути небезпечними для життя.
• Тромбоемболії: застій крові сприяє утворенню тромбів, які можуть потрапити до легенів або мозку.
• Порушення роботи клапанів: розширення серцевих камер розтягує кільце, до якого кріпляться стулки клапанів, і вони перестають щільно закриватися.

Дилатаційна кардіоміопатія зазвичай має хронічний перебіг. На ранніх стадіях симптоми мінімальні або відсутні, але поступово розвивається серцева недостатність із типовими проявами: задишкою, втомлюваністю, набряками ніг.

Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда є гострим станом, за якого частина серцевого м'яза гине через раптове припинення кровопостачання. Найчастіше причиною стає тромб у коронарній артерії, що утворюється на пошкодженій атеросклеротичній бляшці. Рідше інфаркт спричиняє різкий спазм судини або розшарування її стінки.

Без кисню клітини серцевого м'яза гинуть не одразу, а хвилею, від внутрішніх шарів до зовнішніх. У класичних експериментах через 40 хвилин закупорки гинула приблизно третина ураженої зони, через 3 години 57%, через 6 годин 71%^[9]. Тому кожна хвилина затримки збільшує розмір інфаркту, ризик смерті та серцевої недостатності^[10].

Типові ознаки інфаркту

Симптоми інфаркту бувають різними, але класичну картину варто знати кожному^[1]:

• Біль у грудях: тривалий, стискальний чи пекучий, може віддавати в ліву руку, плече, щелепу або спину.
• Задишка: з'являється навіть у спокої або за незначного навантаження.
• Пітливість і нудота: часто разом із холодним потом і блідістю.
• Серцебиття або перебої в ритмі: можуть вказувати на супутні аритмії.

Інфаркт часто супроводжується страхом, слабкістю, відчуттям нестачі повітря або непритомністю. У жінок частіше, ніж у чоловіків, на перший план виходять задишка, нудота, блювання, біль у спині чи щелепі^[1]. Бувають і безбольові («німі») інфаркти, особливо в людей із діабетом, хронічною хворобою нирок і в літньому віці^[11].

Наслідки інфаркту

Після інфаркту загиблий м'яз заміщується рубцем. Це знижує здатність серця до скорочення і може призвести до:

• Хронічної серцевої недостатності: з поступовим погіршенням кровообігу.
• Аритмій: зокрема шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків.
• Аневризми лівого шлуночка: випинання стоншеної стінки серця в зоні рубця.

Чим раніше відновлять кровотік у заблокованій артерії, тим більше серцевого м'яза вдасться зберегти. Тому при підозрі на інфаркт швидку викликають одразу, не чекаючи, чи «відпустить».

Коротко: під час інфаркту серцевий м'яз гине поступово, годинами. Людина, яка викликала швидку в перші хвилини болю, буквально рятує частину свого серця.

Серцева недостатність

Серцева недостатність не означає, що серце зупинилося чи от-от зупиниться^[12]. Це здебільшого хронічний стан, за якого серце не може перекачувати достатньо крові для потреб організму. Лікарі розглядають її як синдром, тобто наслідок інших хвороб: ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, аритмій, кардіоміопатій, хвороб клапанів, а також хронічної хвороби нирок чи порушень роботи щитоподібної залози^[12].

Залежно від того, яка частина серця уражена і як саме порушено його роботу, серцева недостатність може бути систолічною (серце слабко скорочується) або діастолічною (серце погано розслабляється і наповнюється кров'ю). Іноді вона вражає одну половину серця, в інших випадках обидві. Поступово з'являються ознаки застою крові та гіршого кровопостачання органів.

Клінічні прояви серцевої недостатності

Симптоми бувають різними: від легкої задишки після навантаження до виражених набряків і втрати працездатності. Найхарактерніші ознаки^[12]:

• Задишка: спочатку лише під час навантаження, згодом у спокої або лежачи.
• Набряки: особливо на гомілках і стопах, іноді з накопиченням рідини в животі (асцит).
• Слабкість і швидка втома: пов'язані зі зменшенням доставки кисню до тканин.
• Прискорене серцебиття: спроба серця компенсувати слабший викид крові.

Механізми прогресування

Організм намагається компенсувати слабшу роботу серця: нирки затримують сіль і воду, звужуються судини, частішає пульс, стінки серця потовщуються. Короткочасно це підтримує кровообіг, але з часом лише погіршує ситуацію. Зростає навантаження на серцевий м'яз, посилюється застій крові, збільшується ризик аритмій, знижується переносимість фізичних навантажень.

Серцева недостатність частіше розвивається поступово, роками, хоча може виникнути й раптово, наприклад після інфаркту чи тяжкої інфекції^[12]. Вилікувати її зазвичай не можна, але сучасне лікування здатне тримати стан стабільним багато років.

Гіпертрофічна кардіоміопатія

За гіпертрофічної кардіоміопатії серцевий м'яз (переважно стінка лівого шлуночка і перегородка між шлуночками) потовщується без очевидної причини, тобто без підвищеного тиску чи вади клапана. Це одна з найчастіших спадкових хвороб серця: її мають приблизно від 1 до 500 до 1 до 200 людей, а передається вона від одного з батьків з імовірністю 50% (аутосомно-домінантно)^[13]. Потовщений м'яз гірше розслабляється й наповнюється кров'ю, а іноді ще й заважає виходу крові в аорту.

Деякі люди живуть із гіпертрофічною кардіоміопатією, не підозрюючи про неї, поки хвороба не дасть про себе знати запамороченням, непритомністю чи навіть зупинкою серця. Саме вона є однією з головних причин раптової смерті підлітків і молодих спортсменів під час навантаження^[14]. В інших людей симптоми наростають поступово. Виявити хворобу можна за допомогою ехокардіографії (УЗД серця), магнітно-резонансної томографії серця або генетичного тестування.

Як змінюється серце при гіпертрофії

Потовщення стінки змінює форму порожнин серця і порушує його роботу. При цьому можливі такі наслідки:

• Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка: потовщена перегородка звужує шлях, яким кров виходить в аорту, і серцю доводиться працювати з більшим зусиллям.
• Аритмії: змінена будова м'яза сприяє порушенням проведення імпульсів, зокрема фібриляції передсердь і шлуночковим аритміям^[13].
• Недостатність мітрального клапана: через зміщення його стулок під час скорочення серця.

Коли звертати увагу на симптоми

Хвороба може довго перебігати без симптомів, але деякі ознаки мають насторожити, особливо якщо подібне траплялося в родині:

• Непритомність: особливо під час або одразу після фізичного навантаження.
• Біль у грудях: під час стресу чи фізичної активності, навіть коли коронарні артерії не звужені.
• Задишка: спочатку під час навантажень, пізніше і в спокої.

Якщо в родині були випадки раптової смерті в молодому віці або діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії, кровним родичам варто обстежитися навіть без симптомів. Своєчасна діагностика і спостереження знижують ризик тяжких ускладнень.

Хвороби мітрального клапана

Мітральний клапан розташований між лівим передсердям і лівим шлуночком. Він пропускає кров у шлуночок під час його наповнення і щільно закривається під час скорочення, щоб кров не поверталася назад. Коли цей механізм порушується, частина крові повертається в передсердя. Такий стан називають недостатністю мітрального клапана, або мітральною регургітацією. Інша патологія, пролапс мітрального клапана, виникає тоді, коли його стулки під час скорочення прогинаються в бік передсердя.

Порушення роботи мітрального клапана поступово змінює кровообіг: ліве передсердя розширюється, тиск у судинах легенів зростає, і серце працює з перевантаженням. У результаті можуть виникнути аритмії, задишка і серцева недостатність.

Мітральна регургітація

Цей стан означає, що стулки клапана не закриваються щільно, і частина крові під час скорочення шлуночка повертається в передсердя. Основні причини: розширення серця, вікові та дегенеративні зміни клапана, ураження після ревматичної гарячки чи інфекції.

• Кровообіг стає менш ефективним: бо частина об'єму крові «ходить по колу» між камерами.
• Передсердя перевантажується: воно розширюється, що створює умови для фібриляції передсердь.
• Уражається м'яз лівого шлуночка: бо він змушений працювати з підвищеним навантаженням.

Пролапс мітрального клапана

Пролапс є прогинанням стулок мітрального клапана назад у ліве передсердя. Він часто має спадковий характер або пов'язаний із хворобами сполучної тканини. Для більшості людей пролапс не є небезпечним і не спричиняє виражених симптомів. Іноді він супроводжується регургітацією, серцебиттям або болем у грудях, і тоді потрібне спостереження.

• Легкий перебіг: не впливає на якість життя, виявляється випадково під час огляду.
• Звук серця: типовий систолічний шум або клацання, які лікар чує стетоскопом.
• Можливі ускладнення: аритмії, прогресування регургітації, рідко інфекційний ендокардит.

Міф: пролапс мітрального клапана є небезпечною вадою, з якою треба обмежувати себе в усьому. Насправді: у великому популяційному дослідженні пролапс знайшли у 2,4% учасників, і серцева недостатність, фібриляція передсердь, інсульт чи непритомність траплялися в них не частіше, ніж у людей без пролапсу^[15]. Спостереження потрібне насамперед тоді, коли є виражена регургітація або симптоми.

Хвороби мітрального клапана здебільшого розвиваються поступово. Тому не варто ігнорувати навіть незначні зміни у відчуттях серця: ехокардіографія показує стан клапанів і дає змогу вчасно помітити погіршення.

Аортальний стеноз

Аортальний стеноз є звуженням або неповним відкриванням аортального клапана, через який кров із лівого шлуночка потрапляє в аорту. Серцю доводиться докладати більше зусиль, щоб проштовхнути кров через вузький отвір, тому його стінки поступово потовщуються. У міру прогресування стану серце викидає менше крові й з'являються типові симптоми. Це найпоширеніша хвороба клапанів у людей старшого віку: її мають 2–3% людей після 65 років^[16].

Причини аортального стенозу бувають вродженими або набутими. Найчастіше це вікове відкладення кальцію на тристулковому клапані (кальциноз), яке розвивається повільно, десятиліттями, і має спільні механізми з атеросклерозом. Сприяють йому чоловіча стать, куріння, порушення обміну ліпідів і метаболічний синдром. Двостулковий аортальний клапан призводить до стенозу на 10–20 років раніше. Ще одна причина, ревматичне ураження, нині трапляється рідше^[16].

Як проявляється аортальний стеноз

На початковій стадії стеноз може не спричиняти жодних скарг. Тяжким його вважають, зокрема, коли площа отвору клапана менша за 1 см²^[17]. Найтиповіші симптоми^[17]:

• Задишка: особливо під час фізичного навантаження, бо серце не може збільшити викид крові.
• Біль у грудях: стискальний, схожий на стенокардію, через недостатнє кровопостачання потовщеного м'яза.
• Непритомність: раптове короткочасне знепритомнення під час навантаження або емоційного стресу.

За вираженого стенозу серце постійно працює проти опору, що веде до потовщення стінки лівого шлуночка, аритмій і серцевої недостатності. Без втручання половина людей із симптомним тяжким аортальним стенозом помирає протягом двох років. Єдиним ефективним лікуванням є протезування клапана: відкрита операція або транскатетерна імплантація аортального клапана (TAVI) через судину, без розкриття грудної клітки^[17].

Загальні симптоми серцевих захворювань

Серцево-судинні хвороби проявляються дуже по-різному, залежно від типу ураження, його стадії та особливостей людини. Частина з них довго не дає жодних відчуттів, інші починаються раптово й бурхливо. Але є симптоми, які повторюються при різних хворобах серця і потребують уваги.

Ознаки, що можуть вказувати на серцеву патологію

Ці симптоми найчастіше супроводжують порушення роботи серця. Жоден із них не вказує на конкретний діагноз, але разом вони можуть свідчити про серйозну проблему:

• Біль або дискомфорт у грудях: часто описують як стискання, печіння або тяжкість, може віддавати в шию, плече, щелепу або руку.
• Задишка: з'являється під час фізичної активності або навіть у спокої, посилюється в положенні лежачи.
• Набряки: переважно на гомілках і щиколотках, з'являються під вечір або після тривалого сидіння.
• Запаморочення або втрата свідомості: особливо під час різкої зміни положення тіла або навантаження.
• Серцебиття: відчуття «перебоїв» у роботі серця, раптового прискорення або нерівномірного ритму.
• Хронічна втома: зниження переносимості навантажень, загальна слабкість без очевидної причини.

Особливості симптомів у дітей

У дітей вади та інші хвороби серця часто проявляються інакше, ніж у дорослих. Варто звертати увагу на такі сигнали^[5]:

• Ціаноз: синюшність губ, кінчиків пальців, особливо під час плачу чи годування.
• Погане збільшення маси тіла: повільний ріст або втрата апетиту на тлі втомлюваності.
• Знижена активність: небажання рухатися, швидке виснаження під час гри або фізичних вправ.

Ігнорувати симптоми, які повторюються або посилюються, ризиковано. Особливо якщо в родині вже були хвороби серця чи раптова смерть у молодому віці. У таких випадках навіть один тривожний сигнал є приводом звернутися до лікаря.

Читайте:

7 ранніх сигналів серця, які можуть врятувати життя

Ранні ознаки інфаркту: які сигнали серце може подавати за дні й тижні до нападу, як вони виглядають у жінок, ко...

Причини і фактори ризику

Серцеві захворювання рідко виникають нізвідки. Здебільшого їм передують роки змін в організмі або зовнішні чинники, які поступово виводять серцево-судинну систему з рівноваги. Частина чинників не залежить від людини, наприклад спадковість чи вік. Більшість пов'язані зі способом життя, харчуванням і супутніми хворобами. За даними міжнародного дослідження INTERHEART у 52 країнах, дев'ять чинників, які можна змінити, пояснювали 90% ризику інфаркту в чоловіків і 94% у жінок^[3].

Механізми, що запускають хворобу

Серце може страждати через порушення ритму, нестачу кисню, ураження артерій або клапанів. Ураження буває обмеженим або охоплює кілька рівнів, від провідної системи до скоротливого м'яза. Часто поєднуються кілька механізмів, і хвороба розвивається швидше.

Найпоширеніші фактори ризику

Ось чинники, які найбільше пов'язані з виникненням і прогресуванням серцево-судинних захворювань^[1][18]:

• Артеріальна гіпертензія (у побуті «гіпертонія»): підвищений тиск перевантажує серце, спричиняє потовщення його стінок і прискорює ураження судин. У світі це чинник ризику номер один за кількістю втрачених років здорового життя^[18].
• Підвищений рівень холестерину: насамперед холестерину ліпопротеїнів низької щільності («поганого» холестерину), який сприяє утворенню атеросклеротичних бляшок. За оцінкою дослідження глобального тягаря хвороб, у 2023 році він спричинив 3,6 мільйона смертей, тобто 6% усіх смертей у світі^[19].
• Куріння: пошкоджує стінку судин, підвищує згортання крові й знижує вміст кисню в ній. У курців молодших за 50 років ризик серцево-судинних хвороб уп'ятеро вищий, ніж у тих, хто не курить, а пасивне куріння теж підвищує ризик^[18].
• Цукровий діабет: ушкоджує судини і в середньому подвоює ризик серцево-судинних хвороб, скорочуючи тривалість життя на 4–6 років^[18].
• Надлишкова маса тіла й ожиріння: пов'язані з підвищенням тиску, порушенням обміну ліпідів і додатковим навантаженням на серце. Особливо несприятливий жир на животі^[3].
• Недостатня фізична активність: знижує витривалість серцево-судинної системи та сприяє розвитку метаболічного синдрому. Європейські настанови радять дорослим щонайменше 150–300 хвилин помірної активності на тиждень або 75–150 хвилин інтенсивної^[18].
• Нездорове харчування: надлишок солі, мало овочів і фруктів. Солі рекомендують менше 5 г на день^[18].
• Шкідливе вживання алкоголю: токсично діє на серцевий м'яз, порушує ритм і підвищує тиск. Верхньою межею європейські кардіологи вважають приблизно 100 г чистого спирту на тиждень^[18].
• Вік: з роками судини втрачають еластичність, накопичуються зміни в клапанах і серцевому м'язі. Тому лікарі радять оцінювати серцево-судинний ризик чоловікам після 40 років, а жінкам після 50 або після менопаузи^[18].
• Хронічна хвороба нирок: порушує водно-сольовий баланс, підвищує тиск і створює додаткове навантаження на серце. У людей із цією хворобою серцево-судинні ускладнення є головною причиною захворюваності та смерті^[18].
• Хронічний стрес: впливає на тонус судин, частоту серцевих скорочень і гормональний фон. Психосоціальний стрес пов'язаний із ризиком атеросклеротичних хвороб, і що сильніший стрес, то вищий ризик^[18].
• Соціальні чинники та довкілля: низький дохід, обмежений доступ до якісного харчування і медичної допомоги підвищують ризики^[18]. Окремим чинником є забруднене повітря^[1].

Кілька чинників ризику діють разом і посилюють один одного. Наприклад, куріння на тлі діабету або стрес у поєднанні з підвищеним тиском підвищують шанси розвитку ішемічної хвороби серця значно більше, ніж кожен із цих чинників окремо.

Міф: хвороби серця є переважно чоловічою проблемою. Насправді: серцево-судинні захворювання є головною причиною смерті жінок, проте в них їх рідше вчасно розпізнають і рідше повноцінно лікують^[20].

Коротко: тиск, холестерин, цукор крові та вагу можна виміряти в сімейного лікаря за один візит. Саме ці показники разом із курінням визначають більшу частину ризику, на який людина здатна вплинути.

Як оцінюють сумарний ризик

Окремий показник мало що каже без решти, тому лікарі оцінюють ризик сумарно. Європейські настанови з профілактики 2021 року рекомендують шкалу SCORE2 для людей 40–69 років без відомих серцево-судинних хвороб і SCORE2-OP для людей від 70 років. Вони прогнозують імовірність інфаркту чи інсульту в найближчі 10 років за віком, статтю, курінням, систолічним тиском і холестерином^[18]. Україна належить до регіону дуже високого ризику, тому за однакових показників ризик тут вищий, ніж у країнах Західної Європи^[18]. Наприклад, для 50-річного курця з тиском 140 мм рт. ст. і загальним холестерином 5,5 ммоль/л десятирічний ризик становить 5,9% у країнах низького ризику і 14% у країнах дуже високого ризику^[21]. Оцінку радять повторювати, наприклад, кожні 5 років^[18].