Серцево-судинні захворювання: види, причини та ризики

Серцево-судинні захворювання — це група хвороб, що впливають на структуру або функцію серця та судин. Вони можуть розвиватися роками без симптомів і завершуватись раптовими критичними подіями.

Серце — це не просто м’яз, що качає кров. Воно працює без перерви, рік за роком, щоб підтримувати життя. І коли в цій складній системі з’являється збій, наслідки можуть бути дуже серйозними. Ураження артерій, порушення ритму, вади клапанів або вроджені дефекти — усе це різні обличчя однієї проблеми. Серцево-судинні хвороби не завжди дають про себе знати одразу. Часто вони довго мовчать, поки не настає момент, коли «пропустити» вже не виходить. 

Що таке серцево-судинні захворювання

Під загальною назвою «серцево-судинні захворювання» об’єднуються стани, що порушують нормальну роботу серця або судин. Це можуть бути зміни в самій структурі серця, порушення його функцій, патології клапанів, а також ураження кровоносних судин, які постачають серцю кисень і поживні речовини.

Хвороба може бути вродженою — тобто з нею людина народжується — або набутою з віком. У деяких випадках її перебіг довго залишається непомітним, поки не з’являться перші симптоми. В інших — прояви виникають раптово й одразу загрожують життю. Однак усі ці стани мають спільне: серце вже не справляється зі своєю головною функцією — ефективно перекачувати кров.

Види серцевих патологій

Нижче перелічені основні типи серцево-судинних хвороб, які найчастіше трапляються в клінічній практиці:

• Ішемічна хвороба серця: виникає внаслідок звуження або закупорки коронарних артерій, що обмежує надходження кисню до серцевого м’яза.
• Порушення ритму: пов’язані з неправильним проведенням електричних імпульсів у серці, через що змінюється частота або регулярність серцевих скорочень.
• Кардіоміопатії: це група захворювань, при яких змінюється структура серцевого м’яза, що знижує його скоротливу здатність.
• Вади клапанів: порушують нормальний потік крові через серце, оскільки клапани або не повністю відкриваються, або не герметично закриваються.
• Вроджені вади: структурні аномалії серця, з якими дитина народжується, наприклад, дефекти перегородок або відсутність клапанів.
• Серцева недостатність: стан, за якого серце вже не може перекачувати достатню кількість крові для забезпечення потреб організму.

Коронарна хвороба серця

Коронарна хвороба серця, або ішемічна хвороба серця, є найпоширенішою формою серцево-судинних захворювань. Вона виникає тоді, коли коронарні артерії — судини, що постачають серцевий м’яз кров’ю, — звужуються або блокуються внаслідок накопичення атеросклеротичних бляшок. Ці бляшки складаються переважно з холестерину, жирів і кальцію. Такий процес має назву атеросклероз.

Чим більше бляшок накопичується, тим гірше кров проходить до серця. Це означає, що м’яз недоотримує кисню й поживних речовин. Якщо одна з бляшок розривається, на її місці може утворитися тромб, який повністю перекриє судину. У такому випадку настає інфаркт міокарда — відмирання частини серцевого м’яза.

Можливі наслідки коронарної хвороби

Без лікування ішемічна хвороба серця поступово ослаблює серце й може спричинити серйозні ускладнення. Основні з них:

• Інфаркт міокарда: гостра ситуація, коли частина серцевого м’яза відмирає через брак кисню.
• Серцева недостатність: хронічне порушення, при якому серце не здатне перекачувати кров достатньо ефективно.
• Аритмії: порушення ритму, які можуть виникати внаслідок ураження провідної системи серця.

За деякими оцінками, до половини всіх випадків серцевих захворювань пов’язані саме з коронарною хворобою. Саме тому вона залишається у фокусі профілактичної медицини.

Вроджені вади серця

Вроджені вади серця — це структурні порушення, з якими людина народжується. Вони виникають під час формування серцево-судинної системи плода. Такі вади можуть бути як поодинокими, так і комбінованими, варіюючись від незначних змін до складних аномалій, які серйозно впливають на кровообіг.

У деяких випадках порушення не спричиняють явних симптомів у дитинстві, й виявляються лише під час дорослого життя — випадково, під час обстеження. Інші проявляються ще в немовляти, іноді навіть у перші години після народження. Це залежить від типу вади, її локалізації та ступеня впливу на функцію серця.

Основні типи вроджених вад

До найпоширеніших форм вроджених вад серця належать:

• Атрезія: відсутність одного з клапанів серця, через що кров не може текти в потрібному напрямку.
• Дефекти міжкамерних перегородок: отвори між шлуночками або передсердями, через які змішується артеріальна й венозна кров.
• Атипові клапани: клапани, які відкриваються або закриваються не повністю, що порушує рух крові.

Окрім цього, можуть зустрічатися складніші порушення — наприклад, неправильне відходження магістральних артерій або повна відсутність однієї з камер серця. Такі аномалії зазвичай потребують хірургічного втручання в ранньому віці.

Симптоми в дитячому віці

Ознаки вроджених вад серця у немовлят можуть бути неочевидними, але існують симптоми, які мають насторожити:

• Ціаноз: синюшне забарвлення шкіри або губ, особливо під час плачу або годування.
• Погана витривалість: дитина швидко втомлюється, не може повноцінно смоктати або погано набирає вагу.
• Шум у серці: аускультативний феномен, який лікар може виявити під час звичайного огляду.

Навіть незначна вада може потребувати динамічного нагляду. А складні форми зазвичай вимагають втручання вже в перші місяці життя.

Порушення серцевого ритму (аритмії)

Аритмії — це стани, при яких порушується нормальний ритм скорочень серця. Вони виникають тоді, коли електричні імпульси, що координують роботу серця, починають діяти нерегулярно, занадто швидко або занадто повільно. У результаті серце не встигає ефективно перекачувати кров або робить це надмірно хаотично.

Не всі аритмії однозначно небезпечні. Деякі можуть бути майже непомітними й не впливати на загальний стан. Інші ж — спричиняють серйозні симптоми, включно з втратою свідомості або зупинкою серця. Характер і тяжкість аритмії багато в чому залежать від її типу, джерела імпульсів і супутніх захворювань.

Найпоширеніші типи аритмій

Порушення ритму класифікують залежно від того, як саме змінюється частота або послідовність скорочень:

• Тахікардія: серце скорочується занадто швидко — понад 100 ударів на хвилину у стані спокою.
• Брадикардія: серце б’ється повільніше за норму — менше ніж 60 ударів на хвилину.
• Передчасні скорочення: імпульс виникає раніше, ніж треба, викликаючи додаткове скорочення серця.
• Фібриляція передсердь: дуже часте й нерегулярне биття передсердь – одна з найпоширеніших аритмій, при якій передсердя скорочуються нерегулярно й неефективно.

Можливі симптоми й ризики

У деяких людей аритмія може проявлятися незначними відчуттями — наприклад, легким «тремтінням» у грудях або короткочасним прискореним пульсом. Але іноді вона супроводжується такими симптомами:

• Відчуття перебоїв у серці: раптове серцебиття або паузи між ударами.
• Задишка й запаморочення: через зниження ефективності кровообігу.
• Втома або слабкість: особливо при фізичному навантаженні.

У тяжких випадках аритмії можуть викликати втрату свідомості або призвести до зупинки серця. Такі ситуації вимагають негайного втручання.

Дилатаційна кардіоміопатія

Дилатаційна кардіоміопатія — це стан, за якого стінки серцевих камер розтягуються та стоншуються, втрачаючи свою еластичність і скоротливу здатність. Найчастіше уражається лівий шлуночок, хоча процес може бути й двобічним. В результаті серце не здатне перекачувати кров із достатньою силою, що призводить до застою крові, порушення ритму і підвищення ризику тромбоутворення.

Причини розвитку цього захворювання можуть бути різними. У частини людей дилатація виникає після перенесеного інфаркту або тривалого неконтрольованого артеріального тиску. В інших випадках вона пов’язана з вірусними інфекціями, токсичним ураженням (зокрема алкоголем або хіміопрепаратами) або має спадкову природу. Інколи причина так і залишається не з’ясованою.

Найпоширеніші наслідки дилатації серця

Розширення камер серця та зниження сили скорочень впливають на весь організм. Типові ускладнення включають:

• Аритмії: особливо шлуночкові, які можуть бути потенційно небезпечними для життя.
• Тромбоемболії: застій крові сприяє утворенню тромбів, які можуть потрапити до легенів або мозку.
• Порушення роботи клапанів: зростання серцевих камер розтягує фіброзне кільце клапанів, що призводить до їх неповного закриття.

Дилатаційна кардіоміопатія зазвичай має хронічний перебіг. На ранніх стадіях симптоми можуть бути мінімальними або взагалі відсутні, але поступово розвивається серцева недостатність із типовими проявами: задишкою, втомлюваністю, набряками нижніх кінцівок.

Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда — це гострий стан, при якому частина серцевого м’яза відмирає через раптове припинення кровопостачання. Основною причиною є тромбоз однієї з коронарних артерій, зазвичай на фоні вже існуючого атеросклерозу. У деяких випадках причиною може бути різкий спазм судини або її розшарування, але такі ситуації трапляються рідше.

Порушення кровотоку позбавляє частину міокарда кисню, що призводить до його незворотного ушкодження — вже за 20–30 хвилин ішемії починаються некротичні зміни. Чим довше артерія залишається перекритою, тим більша частина серця постраждає, і тим вищий ризик ускладнень або смерті.

Типові ознаки інфаркту

Симптоми інфаркту можуть бути дуже різними, однак класичний прояв добре знайомий лікарям і пацієнтам:

• Біль у грудях: тривалий, стискаючого характеру, може віддавати в ліву руку, плече, щелепу або спину.
• Задишка: з’являється навіть у спокої або при незначному навантаженні.
• Пітливість і нудота: супроводжують біль і є реакцією організму на стрес.
• Серцебиття або перебої в ритмі: можуть вказувати на супутні аритмії.

Інфаркт часто супроводжується панікою, слабкістю, відчуттям «брак повітря» або непритомністю. Не всі інфаркти однакові — є безбольові форми, які трапляються особливо у людей з діабетом або в осіб похилого віку.

Наслідки інфаркту

Після інфаркту м’язова тканина серця частково заміщується рубцевою. Це знижує здатність серця до скорочення, що може призвести до:

• Хронічної серцевої недостатності: з поступовим погіршенням кровообігу.
• Аритмій: зокрема шлуночкових тахікардій або фібриляції шлуночків.
• Аневризми лівого шлуночка: розширення стінки серця в зоні перенесеного інфаркту.

Чим раніше буде відновлено кровотік у заблокованій артерії, тим більше серцевого м’яза вдасться зберегти. Саме тому інфаркт належить до станів, де час відіграє вирішальну роль.

Серцева недостатність

Серцева недостатність — це не зупинка серця, а хронічний стан, за якого воно не може перекачувати достатню кількість крові для забезпечення потреб організму. Це не окреме захворювання, а наслідок інших патологій — ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, аритмій, кардіоміопатій або клапанних порушень.

Залежно від того, яка частина серця уражена та як саме порушено його роботу, серцева недостатність може бути систолічною (ослаблення скорочення) або діастолічною (порушення наповнення). Іноді вона вражає лише одну сторону серця, а в інших випадках — обидві. Поступово розвиваються симптоми застійного кровообігу та зниження перфузії органів.

Клінічні прояви серцевої недостатності

Симптоматика може варіювати — від легкої задишки після фізичних навантажень до виражених набряків і повної втрати працездатності. Найхарактерніші ознаки:

• Задишка: спочатку лише при навантаженні, згодом — навіть у стані спокою або лежачи.
• Набряки: особливо в ділянці гомілок і стоп, іноді з переходом на живіт (асцит).
• Слабкість і швидка втома: пов’язані зі зменшенням доставки кисню до тканин.
• Прискорене серцебиття: спроба серця компенсувати знижений викид.

Механізми прогресування

Організм намагається компенсувати слабшу роботу серця, активуючи різні системи: нирки затримують рідину, підвищується артеріальний тиск, серце гіпертрофується. Але з часом ці механізми лише погіршують ситуацію. Зростає навантаження на міокард, посилюється застій крові, збільшується ризик аритмій і знижується переносимість фізичних навантажень.

Серцева недостатність рідко виникає раптово. Це процес, який триває роками. Його темп залежить від того, наскільки вчасно виявлено причину і розпочато терапію. Без лікування прогноз поступово погіршується.

Гіпертрофічна кардіоміопатія

Гіпертрофічна кардіоміопатія — це стан, при якому серцевий м’яз (переважно стінка лівого шлуночка) потовщується без очевидної причини, наприклад, без підвищеного тиску або пороків клапанів. У більшості випадків це захворювання має генетичну природу й передається спадково. Особливість у тому, що потовщення м’яза порушує його здатність розслаблятися та наповнюватися кров’ю, а іноді ще й ускладнює вихід крові в аорту.

Деякі люди живуть із гіпертрофічною кардіоміопатією, не підозрюючи про це, поки стан не дасть про себе знати — раптовим запамороченням, непритомністю чи навіть зупинкою серця. Інші мають хронічні симптоми, які поступово погіршуються. Виявити це захворювання можна під час ехокардіографії або за допомогою генетичного тестування.

Як змінюється серце при гіпертрофії

Потовщення стінки міокарда змінює геометрію серця й порушує його функцію. При цьому можливі такі наслідки:

• Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка: кров проходить у аорту з труднощами, що підвищує навантаження на серце.
• Аритмії: структурні зміни сприяють порушенням електропровідності.
• Недостатність мітрального клапана: через зміщення його структур під час скорочення серця.

Коли звертати увагу на симптоми

Захворювання може довго протікати без симптомів, але деякі ознаки повинні насторожити — особливо в поєднанні з родинним анамнезом:

• Непритомність: особливо під час або після фізичного навантаження.
• Біль у грудях: при стресі або фізичній активності, навіть без ішемії.
• Задишка: спочатку під час навантажень, пізніше — і в спокої.

Якщо в родині були випадки раптової смерті у молодому віці або діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії, варто пройти обстеження навіть без наявних симптомів. Своєчасна діагностика й контроль здатні знизити ризики тяжких ускладнень.

Патології мітрального клапана

Мітральний клапан розташований між лівим передсердям і лівим шлуночком. Його основне завдання — пропускати кров униз під час наповнення шлуночка й герметично закриватися при скороченні, щоб не допустити зворотного току. Коли цей механізм порушується, кров частково повертається назад у передсердя. Це явище має назву мітральна регургітація. Інша патологія — пролапс мітрального клапана — виникає тоді, коли його стулки випинаються в бік передсердя, не закриваючись належним чином.

Порушення роботи мітрального клапана поступово змінює гемодинаміку: ліве передсердя розширюється, тиск у легеневих венах зростає, і серце починає працювати із перевантаженням. У результаті можуть виникнути аритмії, задишка й серцева недостатність.

Мітральна регургітація

Цей стан означає, що стулки клапана не закриваються герметично, і частина крові повертається назад у передсердя під час скорочення шлуночка. Основні причини — дилатація серця, дегенеративні зміни клапанних структур або ураження після інфекцій.

• Кровообіг стає менш ефективним: бо частина об’єму крові просто «ходить по колу» між камерами.
• Передсердя перевантажується: воно розширюється, що створює умови для фібриляції передсердь.
• Уражається м’яз лівого шлуночка: бо він змушений працювати з підвищеним навантаженням.

Пролапс мітрального клапана

Пролапс — це випинання стулок мітрального клапана назад у ліве передсердя. Часто він має спадкову природу або пов’язаний із захворюваннями сполучної тканини. Для більшості людей пролапс не є небезпечним і не викликає виражених симптомів. Однак іноді він супроводжується регургітацією, серцебиттям або болем у грудях, що потребує спостереження.

• Легкий перебіг: не впливає на якість життя, виявляється випадково під час огляду.
• Звук серця: типовий систолічний шум або клацання при аускультації.
• Можливі ускладнення: аритмії, прогресування регургітації, рідко — інфекційний ендокардит.

У більшості випадків патології мітрального клапана розвиваються поступово. Саме тому важливо не ігнорувати навіть незначні зміни у відчуттях серця — своєчасне УЗД може дати повну картину стану клапанів.

Аортальний стеноз

Аортальний стеноз — це звуження або неповне відкривання аортального клапана, через який кров із лівого шлуночка потрапляє в аорту. При цьому серцю доводиться докладати більше зусиль, щоб проштовхнути кров через вузький отвір, що поступово призводить до його перевантаження та гіпертрофії. У міру прогресування стану знижується серцевий викид і з’являються типові симптоми.

Причини аортального стенозу можуть бути вродженими або набутими. Найпоширеніші з них — кальциноз клапана в похилому віці, ревматичні ураження та вроджена двостулкова будова клапана. З віком кальцій відкладається в тканинах клапана, роблячи його жорстким і малорухомим. У деяких випадках до цього додається ще й фіброз або зрощення стулок.

Як проявляється аортальний стеноз

У початковій стадії стеноз може не викликати жодних скарг. Але зменшення отвора клапана нижче критичного рівня (приблизно 1 см²) майже завжди призводить до порушення гемодинаміки. Найтиповіші симптоми включають:

• Задишка: особливо при фізичному навантаженні, що пов’язано зі зниженим серцевим викидом.
• Біль у грудях: стискаючий, схожий на стенокардію, виникає через недостатнє кровопостачання міокарда.
• Непритомність: раптове короткочасне знепритомнення під час навантаження або емоційного стресу.

У пацієнтів із вираженим стенозом серце змушене працювати в умовах постійного опору, що може призвести до гіпертрофії лівого шлуночка, розвитку аритмій і прогресуючої серцевої недостатності. При виявленні стенозу з вираженою симптоматикою рекомендоване оперативне втручання — заміна клапана.

Загальні симптоми серцевих захворювань

Серцево-судинні хвороби можуть проявлятися дуже по-різному — залежно від типу ураження, його стадії та індивідуальних особливостей людини. Частина з них довго не викликає жодних відчуттів, інші ж починаються раптово й агресивно. Але є симптоми, які часто повторюються при різних формах захворювань серця й потребують особливої уваги.

Ознаки, що можуть вказувати на серцеву патологію

Нижче перелічено симптоми, які найчастіше супроводжують порушення роботи серця. Вони не є специфічними для якогось одного діагнозу, але в сукупності можуть свідчити про серйозну проблему:

• Біль або дискомфорт у грудях: часто описується як стискання, печіння або тяжкість, може віддавати в шию, плече, щелепу або руку.
• Задишка: з’являється під час фізичної активності або навіть у стані спокою, посилюється в положенні лежачи.
• Набряки: переважно на гомілках і щиколотках, з’являються до кінця дня або після тривалого сидіння.
• Запаморочення або втрата свідомості: особливо при різкій зміні положення тіла або навантаженні.
• Серцебиття: відчуття «перебоїв» у роботі серця, раптового прискорення або нерівномірного ритму.
• Хронічна втома: зниження переносимості навантажень, загальна слабкість без очевидної причини.

Особливості симптомів у дітей

У дітей серцеві вади або інші хвороби серця часто мають інші прояви, ніж у дорослих. Важливо звертати увагу на такі сигнали:

• Ціаноз: синюшність губ, кінчиків пальців, особливо під час плачу чи годування.
• Погане збільшення маси тіла: повільне зростання або втрата апетиту на фоні втомлюваності.
• Знижена активність: небажання рухатися, швидке виснаження під час гри або фізичних вправ.

Ігнорувати симптоми, які повторюються або посилюються з часом, — ризиковано. Особливо якщо в родині вже були випадки серцевих захворювань або раптової смерті. У таких випадках навіть один тривожний сигнал може мати вирішальне значення.

Причини і фактори ризику

Серцеві захворювання рідко виникають із нічого. У більшості випадків їм передують тривалі зміни в організмі або зовнішні чинники, які поступово виводять серцево-судинну систему з рівноваги. Частина факторів не залежить від людини — наприклад, генетика чи вік. Але більшість все ж пов’язані зі способом життя, харчуванням і супутніми хворобами.

Механізми, що запускають хворобу

Серце може страждати через порушення ритму, зниження подачі кисню, пошкодження артерій або клапанів. Ураження можуть бути обмеженими або охоплювати кілька рівнів — від електропровідної системи до скоротливого м’яза. У деяких випадках поєднуються кілька факторів, що пришвидшує розвиток патології.

Найпоширеніші фактори ризику

Ось чинники, які найбільше асоціюються з виникненням і прогресуванням серцевих захворювань:

• Артеріальна гіпертензія: підвищений тиск навантажує серце, викликає гіпертрофію та прискорює зношування судин.
• Підвищений рівень холестерину: сприяє утворенню атеросклеротичних бляшок у коронарних артеріях.
• Куріння: пошкоджує судинну стінку, підвищує згортання крові й знижує вміст кисню в крові.
• Цукровий діабет: негативно впливає на судини та підвищує ризик інфаркту навіть за нормального холестерину.
• Надмірна вага й ожиріння: пов’язані зі змінами тиску, рівня ліпідів і навантаженням на серце.
• Малорухливий спосіб життя: знижує загальну витривалість серцево-судинної системи та сприяє розвитку метаболічного синдрому.
• Зловживання алкоголем: токсично впливає на міокард, порушує ритм і погіршує судинний тонус.
• Вік понад 50 років: із роками знижується еластичність судин, накопичуються зміни у клапанах і міокарді.
• Хронічні захворювання нирок: порушують водно-сольовий баланс, підвищують тиск і створюють додаткове навантаження на серце.
• Психоемоційне перенапруження: хронічний стрес впливає на тонус судин, частоту серцевих скорочень і гормональний фон.
• Соціальні чинники: нестача доступу до якісного харчування, медичної допомоги й стабільного побуту підвищує ризики.

У сукупності кілька факторів ризику діють не поодинці, а посилюють вплив один одного. Наприклад, куріння на фоні діабету або стрес у поєднанні з підвищеним тиском дають значно вищі шанси на розвиток ішемічної хвороби серця, ніж кожен з цих чинників окремо.

Шоколад і діабет: користь чи шкода для здоров'я?

Артеріальний тиск: що означають числа

Інфаркт міокарда: що важливо знати кожному