Що таке цироз печінки: причини, симптоми, лікування

Цироз — це не рідкісний медичний термін, а серйозна реальність для тих, у кого печінка роками потерпає від ушкоджень. Усе починається із запалення, а закінчується рубцевими змінами, які вже не можна повернути назад.

Печінка — це хімічна лабораторія організму. Вона очищує кров, синтезує життєво важливі білки, бере участь у травленні, зберігає вітаміни. Але в певний момент її ресурси виснажуються. Коли ураження тривають роками, на місці живих клітин утворюються щільні рубці. Такий стан називають цирозом. Це не тимчасове порушення, а глибоке структурне перетворення, яке серйозно впливає на функціонування всього тіла. Причини можуть бути різні: накопичення жиру, вірусні інфекції, алкоголь, аутоімунні процеси або порушення відтоку жовчі. Кожен із цих чинників запускає своєрідний ланцюг ушкоджень, який врешті замикається рубцюванням. І хоча назад процес не повернути, вчасне розпізнавання й лікування здатні загальмувати розвиток ускладнень і полегшити життя.

Що таке цироз печінки

Цироз — це хронічний стан, за якого нормальна тканина печінки поступово замінюється щільною рубцевою тканиною. Такий процес не зупиняється сам по собі. З кожним новим ушкодженням клітини печінки гинуть, а на їхньому місці з’являється фіброзна структура, яка вже не виконує жодної функції. Саме тому цироз вважають завершальним етапом багатьох тривалих захворювань печінки — він не виникає за один день чи навіть місяць.

Цей стан не обов’язково супроводжується вираженими симптомами на початкових етапах. Людина може почуватися цілком нормально, навіть маючи значне ураження органа. Але чим більше фіброзу накопичується, тим складніше печінці працювати. Коли межа досягнута, орган не здатен виконувати життєво важливі функції — саме тоді й виникають ускладнення.

Основна суть процесу рубцювання

Уражена печінка намагається відновити себе, але при постійному впливі шкідливого чинника (наприклад, токсинів або запалення) цей процес перетворюється на безкінечну боротьбу. Регенерація відбувається не точково, а у вигляді вузлів — це так звані регенераторні вузли, оточені фіброзною тканиною. Така структура порушує мікроциркуляцію й функціональність печінки.

Чим цироз відрізняється від інших форм ураження печінки

Цироз — це вже не просто запалення або жирове перевантаження печінки. Це незворотна анатомічна трансформація. Наприклад, на відміну від стеатозу (накопичення жиру в печінці), цироз означає втрату клітин із заміщенням їх фіброзом. А від гепатиту його відрізняє те, що гепатит — це запалення, яке може минути або перейти в хронічну форму, але цироз — це наслідок, у якому втрачено значну частину функціональної тканини.

На цьому етапі орган не просто “хворіє”, а фізично змінює свою структуру. І саме це ускладнює або навіть унеможливлює повноцінне відновлення.

Симптоми цирозу

Ознаки цирозу не завжди помітні на перших етапах. Часто людина не підозрює про хворобу, доки вона не переходить у складну стадію. Це пов’язано з тим, що печінка має великий функціональний резерв — вона тривалий час може працювати навіть при суттєвому ушкодженні. Але з часом ситуація змінюється, і орган перестає справлятися. Тоді симптоми стають очевидними.

Безсимптомний (компенсований) цироз

На цьому етапі цироз ще не проявляє себе яскраво. Рубцювання вже триває, але печінка знаходить ресурси, щоб компенсувати втрати. Людина може не мати жодних скарг або відчувати лише загальну слабкість і втому, які легко списати на перевтому. Виявлення цирозу на цьому етапі зазвичай випадкове — під час обстеження з іншого приводу або за результатами аналізів.

Симптоматичний (декомпенсований) цироз

Коли печінка вже не справляється, з’являються типові й помітні симптоми. Це сигнал про те, що орган зазнав серйозних змін, і функції порушено.

Найхарактерніші прояви включають такі симптоми:

• постійна втома, навіть без фізичного навантаження
• зниження апетиту, швидке насичення
• нудота, іноді — блювання
• втрата ваги, яка не пояснюється змінами в раціоні
• неприємні відчуття або біль у правому підребер’ї
• збільшення живота через накопичення рідини (асцит)
• набряки на ногах, особливо в другій половині дня
• свербіж шкіри, який не минає після зволоження
• жовтяниця — пожовтіння шкіри й білків очей
• зміна кольору сечі — вона стає темнішою
• порушення концентрації, сплутаність думок
• легке утворення синців
• тривала зупинка кровотеч
• розширені вени на животі або в стравоході (варикоз).

Такі прояви свідчать про декомпенсацію, коли внутрішні резерви печінки вичерпано. На цій стадії вже потрібна активна медична тактика.

Причини цирозу

Цироз — це не самостійне захворювання, а фінальна стадія багатьох інших патологічних процесів у печінці. Найчастіше йдеться про тривалий запальний або токсичний вплив, який поступово руйнує клітини. Після кожного ушкодження орган намагається відновитися, але щораз більше місця займає фіброзна тканина. У результаті печінка змінює структуру й втрачає функції.

Алкогольне ураження печінки

Регулярне вживання алкоголю — одна з найпоширеніших причин цирозу. Для печінки немає безпечного рівня спиртного, але ризик істотно зростає при тривалому надмірному споживанні. У деяких випадках ушкодження починаються вже при помірному вживанні, особливо в жінок. Цироз розвивається не миттєво: зазвичай потрібні роки регулярного токсичного впливу. Алкоголь спричиняє запалення, накопичення жиру, а потім — фіброз, який і переходить у цироз.

Вірусні гепатити

Хронічні гепатити B і C — ще одна часта причина. Гепатит C викликає тривале запалення, яке поступово знищує гепатоцити. До груп ризику входять особи, які колись ділилися голками або мали незахищені статеві контакти. Гепатит B поширеніший у деяких регіонах, але теж може спричинити цироз при відсутності лікування. Гепатит D виникає лише у людей, які вже мають гепатит B, і посилює пошкодження печінки.

Метаболічні порушення: жирове ураження печінки і стеатогепатит

Раніше цей стан був відомий як неалкогольна жирова хвороба печінки, однак нині використовується точніший термін — метаболічно-асоційоване стеатотичне ураження печінки. Він описує накопичення жиру в клітинах печінки, не пов’язане з уживанням алкоголю. Такий тип ураження часто виникає при надмірній вазі, інсулінорезистентності або порушеннях обміну ліпідів. Якщо до накопичення жиру додається запалення та руйнування клітин печінки, це вже вважається метаболічно-асоційованим стеатогепатитом. У такому випадку ризик переходу до цирозу зростає суттєво, особливо без відповідного втручання.

Інші хвороби печінки

Існує низка менш поширених, але потенційно небезпечних станів, що також призводять до цирозу. Вони мають різну природу, але спільний механізм — хронічне пошкодження печінкової тканини.

До них належать:

• Автоімунний гепатит: стан, коли імунна система атакує клітини печінки
• Порушення відтоку жовчі: прикладом є первинний біліарний холангіт, який ушкоджує жовчні протоки
• Накопичення заліза або міді: йдеться про гемохроматоз і хворобу Вільсона відповідно
• Ушкодження від лікарських засобів: зокрема парацетамол, деякі антибіотики й антидепресанти.

Як діагностують цироз

Діагностика цирозу починається не з аналізів, а з розмови. Лікар уважно з’ясовує історію хвороб, способу життя, перенесених інфекцій, прийому ліків і сімейних факторів ризику. Іноді саме ці подробиці вказують на цироз ще до появи лабораторних ознак. Але для остаточного підтвердження завжди потрібне комплексне обстеження — від аналізів до візуалізації органа.

Первинна оцінка: анамнез і огляд

Уже на етапі огляду досвідчений лікар може запідозрити цироз. Він звертає увагу на шкіру, очі, долоні, стан свідомості, наявність тремору, розміри живота, печінки й селезінки. Особливо показовим є жовтяничний відтінок, набряки, червоні долоні, або ознаки накопичення рідини в животі.

Лабораторна діагностика

Аналізи дозволяють оцінити, наскільки глибоко порушені функції печінки, і чи є ускладнення. Вони також виявляють супутні порушення — наприклад, анемію або проблеми зі згортанням.

До основних лабораторних досліджень належать:

• Загальний аналіз крові: виявляє анемію, зниження кількості тромбоцитів
• Коагулограма: визначає здатність крові до згортання
• Рівень альбуміну: показує ступінь зниження білково-синтетичної функції печінки
• Печінкові ферменти (АЛТ, АСТ): допомагають оцінити активність запального процесу
• Білірубін: використовується для оцінки порушення відтоку жовчі та ступеня жовтяниці
• Альфа-фетопротеїн: застосовується для раннього виявлення гепатоцелюлярної карциноми.

Інструментальні дослідження

Щоб побачити структуру печінки, оцінити наявність ускладнень і виключити пухлини, застосовують методи візуалізації. У складних випадках призначають біопсію — вона дозволяє точно підтвердити цироз і визначити його ступінь.

Найчастіше використовуються такі методи:

• Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини: дозволяє побачити розміри печінки, її структуру та наявність асциту
• Магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія печінки: забезпечує детальну візуалізацію, особливо для виявлення вузлів чи пухлин
• Ендоскопія верхніх відділів травного тракту: дає змогу виявити варикозне розширення вен у стравоході
• Біопсія печінки: найточніший метод визначення ступеня фіброзу та підтвердження діагнозу цирозу.

Ускладнення цирозу

Цироз сам по собі вже є серйозною патологією, але його найнебезпечніші наслідки виникають тоді, коли порушується нормальний кровотік через печінку або відмовляє одна з її функцій. Це створює умови для розвитку ускладнень, які можуть зачіпати не лише травну, а й нервову, і сечовидільну системи. Деякі з них виникають раптово й потребують негайної допомоги.

Портальна гіпертензія та її наслідки

При цирозі кров не може вільно проходити через печінку — її русло стискається рубцевою тканиною. В результаті тиск у портальній вені зростає. Це називається портальна гіпертензія. Щоб компенсувати перепони, кров шукає обхідні шляхи, часто через вени стравоходу. Але ці вени не пристосовані до високого тиску й починають розширюватися. Якщо вони розриваються, виникає небезпечна кровотеча.

Інші загрози для здоров’я

Крім порушення кровообігу, цироз впливає на багато інших функцій, у тому числі детоксикацію, обмін речовин, імунний захист. Це відкриває шлях до низки важких ускладнень, зокрема:

• Ниркова недостатність: розвивається через зниження кровопостачання нирок або токсичний вплив
• Рак печінки: гепатоцелюлярна карцинома частіше виникає на тлі тривалого цирозу
• Спленомегалія: збільшення селезінки через застій крові в портальній системі
• Жовчні камені: утворюються через порушення відтоку жовчі
• Підвищена чутливість до ліків: печінка не справляється з їх метаболізмом
• Інфекції: підвищений ризик сечових інфекцій, спонтанного бактеріального перитоніту
• Дефіцит поживних речовин: недостатність білків, вітамінів, мікроелементів в раціоні харчування
• Печінкова енцефалопатія: накопичення токсинів у крові викликає сплутаність свідомості, зміну поведінки, навіть кому

Лікування цирозу

Терапія цирозу залежить від його причини, стадії ураження та наявних ускладнень. Цей процес не обмежується однією схемою — підхід завжди індивідуальний. У деяких випадках можна стабілізувати стан і зупинити прогресування. В інших — основне завдання полягає в контролі ускладнень і підготовці до трансплантації. Рішення приймаються залежно від того, яка функція печінки порушена найбільше.

Медикаментозне лікування

Призначення препаратів залежить від джерела пошкодження печінки. Якщо причиною є вірусний гепатит, основою лікування стають противірусні засоби. У випадках портальної гіпертензії можуть застосовуватися бета-блокатори (наприклад, пропранолол) або нітрати для зниження тиску в судинах. Якщо виявлено бактеріальні ускладнення — призначають антибіотики. При наявності енцефалопатії використовують препарати на основі лактулози. Усі ліки підбираються індивідуально залежно від тяжкості стану.

Зміни способу життя

Лікування цирозу — це не тільки медикаменти. Без корекції повсякденних звичок результат буде нестабільним. У деяких ситуаціях саме зміни у способі життя дають найбільший ефект.

Лікар може порадити такі кроки:

• Повна відмова від алкоголю: навіть незначні дози здатні погіршити перебіг цирозу
• Зниження ваги: при жировому ураженні печінки з метаболічними порушеннями
• Обмеження солі: важливо при набряках або асциті для зменшення затримки рідини
• Збалансоване харчування: забезпечує організм білками, вітамінами й запобігає дефіцитам.

Трансплантація печінки

Якщо функції печінки майже втрачені, а медикаменти вже не допомагають, розглядається пересадка органа. Це складний етап, який потребує ретельної підготовки. Пацієнт проходить повне обстеження, оцінюються всі ризики, складається індивідуальний план. Трансплантація — не гарантія повного відновлення, але в багатьох випадках дає шанс повернутися до повноцінного життя.

Прогноз

Перебіг цирозу багато в чому залежить від того, на якому етапі встановлено діагноз і чи вдається вплинути на першопричину. Якщо рубцювання печінки ще не призвело до значної втрати функції, є шанси на стабілізацію. У деяких випадках можливо навіть повернення з декомпенсованої фази до компенсованої — це не означає, що фіброз зникає, але симптоми й ускладнення відступають.

У компенсованій фазі прогноз зазвичай кращий. Людина може жити роками без серйозних проявів, якщо дотримується призначень і уникає тригерів. Але якщо цироз уже перейшов у декомпенсацію — з асцитом, жовтяницею, енцефалопатією чи кровотечами — ситуація значно складніша. На цій стадії ризик розвитку небезпечних для життя ускладнень високий, і лікування часто спрямоване на продовження життя й підвищення якості.

Окремий ризик — розвиток гепатоцелюлярної карциноми, раку печінки, який частіше виникає саме на тлі цирозу. Тому регулярне спостереження й скринінг мають велике значення, навіть якщо загальний стан стабільний.

Прогноз після трансплантації залежить від багатьох факторів: віку, супутніх захворювань, імунної відповіді організму. Але в багатьох випадках пересадка дозволяє повернутися до майже повноцінного життя.

Як запобігти цирозу

Цироз не завжди можна уникнути, але в багатьох випадках розвиток захворювання реально зупинити ще до фази незворотного рубцювання. Для цього важливо вчасно виявити фактори ризику й зменшити їхній вплив. Профілактика не зводиться лише до відмови від алкоголю — вона включає цілий комплекс щоденних рішень, які впливають на стан печінки.

Щоб зменшити ризик розвитку цирозу, варто звернути увагу на такі дії:

• Вакцинація проти гепатиту B: особливо важлива для медичних працівників та осіб з підвищеним ризиком зараження
• Скринінг на гепатити: рекомендований тим, хто мав контакт із кров’ю або іншими біологічними рідинами
• Використання бар’єрних методів захисту: знижує ризик інфікування вірусами гепатиту B і C під час статевих контактів
• Відмова від рекреаційних наркотиків: запобігає зараженню через нестерильні інструменти
• Контрольоване вживання ліків: перед кожним препаратом варто консультуватися з лікарем або фармацевтом
• Обмеження алкоголю або повна відмова: найпростіший, але найефективніший крок для збереження печінки
• Фізична активність і здорове харчування: допомагають зменшити жирове навантаження на печінку.

Як зберегти здоров’я печінки: ефективні способи

10 користей кави, які багато хто не очікує

Асцит: скупчення рідини в животі