Що таке переддіабет і як не дати йому перейти в діабет

Переддіабет — це попередження організму про порушення обміну глюкози, яке ще не досягло меж діабету. Його можна зупинити, якщо вчасно змінити звички харчування та рухової активності.

Переддіабет часто протікає без симптомів, але зміни в організмі вже починаються. Це стан, коли рівень цукру в крові підвищений, але ще не настільки, щоб ставити діагноз цукрового діабету 2 типу. Важливо не ігнорувати цей сигнал і вчасно звернути увагу на спосіб життя, бо саме він найчастіше визначає, у який бік піде процес — до одужання чи хвороби.

Що таке переддіабет

Переддіабет — це порушення вуглеводного обміну, при якому рівень глюкози в крові вищий за норму, але ще не досягає меж, визначених для цукрового діабету 2 типу. Це стан, що свідчить про зниження чутливості тканин до інсуліну або порушення секреції інсуліну, або обидва процеси одночасно. Він не супроводжується типовими симптомами діабету, але вже пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, інсульту та прогресування до діабету.

Згідно з клінічними критеріями, переддіабет можна визначити за результатами одного з лабораторних аналізів [джерело]:

• Глікований гемоглобін (HbA1c): від 5,7% до 6,4%.
• Глюкоза в крові натще: від 5,6 до 6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл).
• Рівень глюкози через 2 години після навантаження (оральний глюкозотолерантний тест): від 7,8 до 11,0 ммоль/л (140–199 мг/дл).

Переддіабет — це не один чіткий діагноз, а спектр станів, які свідчать про порушення регуляції глюкози. У медичних висновках можуть вживатися різні формулювання, які відображають особливості змін рівня цукру в крові:

• Порушена толерантність до глюкози (ПТГ)
• Порушена глікемія натще (ПГН).

Хоча переддіабет не є клінічним діабетом, його наслідки можуть бути схожими. За даними одного огляду 2014 року, модифікація способу життя дозволяє суттєво знизити ризик розвитку діабету на період до 10 років [джерело]. Інше дослідження 2019 року показало, що щороку в 5–15% людей з переддіабетом стан переходить у цукровий діабет 2 типу [джерело]. Це підкреслює важливість раннього втручання, навіть за відсутності симптомів.

Симптоми переддіабету

У більшості випадків переддіабет не викликає помітних відчуттів. Людина може почуватися цілком нормально і не здогадуватись, що рівень глюкози вже виходить за межі норми. Саме тому діагноз часто встановлюють випадково — під час профілактичного обстеження або при здачі аналізів з іншої причини.

Проте в окремих випадках організм подає сигнали, які варто розпізнати. Однією з таких ознак може бути акантоз — темні, ущільнені ділянки шкіри, що мають оксамитову поверхню. Вони з'являються внаслідок інсулінорезистентності й не є специфічними, але повинні насторожити, особливо у поєднанні з факторами ризику.

Найчастіше така зміна кольору шкіри виникає в таких зонах:

• шия
• пахви
• лікті
• коліна
• суглоби пальців.

Якщо вам уже встановили діагноз переддіабету, звертайте увагу на появу симптомів, які можуть свідчити про прогресування до цукрового діабету 2 типу. Це вже не умовні сигнали, а ознаки клінічної хвороби:

• постійна спрага
• часте сечовипускання, особливо вночі
• відчуття втоми без видимих причин
• погіршення зору
• повільне загоєння подряпин і ран.

Наявність одного або кількох таких симптомів потребує повторної лабораторної діагностики, оскільки це може означати, що переддіабет уже перейшов у наступну фазу.

Причини розвитку переддіабету

Переддіабет не виникає раптово — це результат поступових змін у роботі інсулінової системи організму. У центрі цих змін зазвичай знаходиться інсулінорезистентність: стан, коли клітини перестають адекватно реагувати на інсулін. Через це глюкоза залишається в крові, замість того щоб надходити в клітини як джерело енергії.

Порушення інсулінової чутливості змушує підшлункову залозу виділяти більше інсуліну. Але з часом її ресурси виснажуються, і рівень глюкози в крові поступово зростає. Цей процес посилюється, якщо паралельно розвиваються й інші обмінні зрушення, зокрема гіперінсулінемія, хронічне запалення, порушення ліпідного обміну.

Основні механізми, що лежать в основі переддіабету:

• Інсулінорезистентність: клітини м’язів, печінки та жирової тканини втрачають здатність ефективно засвоювати глюкозу, незважаючи на присутність інсуліну.
• Метаболічні порушення: накопичення глюкози в крові супроводжується іншими збоями — порушенням ліпідного профілю, підвищенням артеріального тиску, накопиченням вісцерального жиру.

Нормальним вважається рівень глюкози натще до 5,5 ммоль/л (99 мг/дл). При переддіабеті він зростає до 5,6–6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл). Якщо рівень перевищує 7,0 ммоль/л (126 мг/дл), це вже підстава для встановлення діагнозу цукрового діабету.

Фактори ризику переддіабету

Переддіабет може розвинутись у будь-кого, але деякі чинники суттєво підвищують цю ймовірність. Частина з них пов’язана зі способом життя, інші — з генетичною схильністю чи супутніми захворюваннями. Ризик зростає, якщо кілька таких чинників поєднуються.

Нижче наведено основні фактори ризику, підтверджені дослідженнями:

• Вік понад 45 років: ризик зростає із віком, однак останніми роками переддіабет частіше виявляють і в підлітків.
• Надмірна маса тіла: індекс маси тіла (ІМТ) понад 25 збільшує ймовірність інсулінорезистентності.
• Окружність талії: якщо талія перевищує 102 см у чоловіків або 88 см у жінок — це вказує на вісцеральне ожиріння, що безпосередньо пов’язане з переддіабетом.
• Низька фізична активність: відсутність регулярного руху знижує чутливість клітин до інсуліну.
• Раціон із надлишком цукру та насичених жирів: часте вживання червоного м’яса, оброблених продуктів, солодких напоїв і алкоголю створює метаболічне навантаження.
• Хронічний стрес: тривале підвищення рівня кортизолу погіршує регуляцію глюкози та інсулінову чутливість.
• Куріння: асоціюється з підвищеним ризиком інсулінорезистентності та накопичення жиру в ділянці живота.
• Спадковість: наявність цукрового діабету 2 типу у батьків або рідних братів/сестер значно підвищує ризик.
• Медичні стани: неалкогольна жирова хвороба печінки, апное сну, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), гестаційний діабет, артеріальна гіпертензія, підвищений холестерин або тригліцериди можуть супроводжуватись інсулінорезистентністю.
• Етнічне походження: за даними досліджень, деякі етнічні групи мають вищу поширеність переддіабету, що частково пов’язано з нерівним доступом до медичної допомоги.

Наявність одного фактору ще не означає, що обов’язково розвинеться переддіабет, але чим більше таких ознак — тим важливіше регулярно перевіряти рівень глюкози й оцінювати метаболічне здоров’я.

Як діагностують переддіабет

Щоб підтвердити наявність переддіабету, необхідне лабораторне обстеження. Тести, які вимірюють рівень глюкози вдома або у вигляді експрес-аналізів, не використовуються для постановки діагнозу. Лише аналізи зразків крові в лабораторії мають достатню точність. Згідно з рекомендаціями, діагноз переддіабету підтверджують лише після повторного проведення того самого тесту.

Існує кілька методів, за якими лікар може оцінити рівень порушення глюкозного обміну:

Глікований гемоглобін (HbA1c)

Цей аналіз показує середній рівень цукру в крові за останні три місяці. Його зручно виконувати, бо не потрібно голодувати перед здачею. HbA1c у межах 5,7–6,4% вказує на переддіабет. Чим ближче значення до 6,4%, тим більший ризик прогресування до діабету. Для підтвердження діагнозу рекомендовано здати аналіз двічі.

Глюкоза натще (FPG)

Для цього тесту потрібно утриматися від їжі протягом щонайменше 8 годин. Кров береться вранці. Якщо рівень глюкози становить від 5,6 до 6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл), це свідчить про порушення глікемії натще. Значення від 7,0 ммоль/л і вище — ознака цукрового діабету.

Оральний глюкозотолерантний тест (OGTT)

Цей аналіз теж виконується після голодування. Спочатку вимірюється рівень глюкози в крові натще, а потім — через 2 години після вживання стандартного розчину з 75 г глюкози. Якщо показник через 2 години становить від 7,8 до 11,0 ммоль/л (140–199 мг/дл), це вказує на порушену толерантність до глюкози — одну з форм переддіабету.

Для остаточного підтвердження переддіабету лікар орієнтується на стабільність результатів, тому один тест зазвичай не є достатнім. Важливо також враховувати інші клінічні дані: симптоми, фактори ризику, загальний обмін речовин.

Лікування переддіабету

Лікування переддіабету передбачає не лише контроль рівня глюкози, а й попередження переходу в цукровий діабет 2 типу. Це не окрема терапія, а стратегія втручання, що базується на зміні стилю життя. Дослідження «Diabetes Prevention Program» продемонструвало, що довготривале дотримання таких змін дозволяє знизити ризик розвитку діабету на 58% [джерело].

Базові рекомендації при переддіабеті

Якщо в людини діагностували переддіабет, насамперед варто переглянути щоденні звички. Найбільший ефект дає комбінований підхід:

• Збалансований раціон: харчування з високим вмістом клітковини, овочів, бобових, цільних злаків та нежирного білка сприяє стабілізації рівня глюкози.
• Контроль вуглеводів і порцій: зменшення кількості простих вуглеводів і помірні розміри порцій допомагають уникати різких стрибків цукру.
• Регулярна фізична активність: принаймні 150 хвилин активного руху на тиждень (наприклад, 30 хвилин п’ять днів на тиждень) покращують чутливість до інсуліну.
• Стабільна маса тіла: зниження ваги навіть на 5–7% може суттєво знизити ризик діабету.
• Медикаментозне втручання: якщо змін способу життя недостатньо, лікар може призначити лікарські засоби. Наприклад, препарати метформіну, які застосовують при високому ризику прогресування.

Альтернативні підходи

Деякі люди звертаються до методів доповнювальної медицини — таких як медитація, фітотерапія, БАДи чи голковколювання. Хоча дослідження в цій сфері тривають, важливо пам’ятати: будь-яке таке втручання не замінює базового лікування і має узгоджуватись із лікарем, особливо якщо ви приймаєте препарати, що впливають на рівень глюкози.

Раціон з низьким вмістом вуглеводів

Один з напрямів у харчуванні, який отримав значну увагу у дослідженнях щодо регуляції рівня глюкози, — це дієта з обмеженням вуглеводів. Хоча більшість даних стосується людей із цукровим діабетом 2 типу, позитивні зміни в глікемічному профілі дозволяють припустити користь і для тих, у кого діагностовано переддіабет.

Низьковуглеводні дієти передбачають обмеження споживання вуглеводів до менш ніж 26% від добової калорійності. У числовому виразі це приблизно до 130 грамів вуглеводів на день при середній потребі. Таке харчування знижує потребу в інсуліні, зменшує глікемічне навантаження на організм і сприяє зниженню маси тіла, що особливо актуально при інсулінорезистентності.

До того ж, зменшення кількості швидких вуглеводів (солодощі, хлібобулочні вироби з білого борошна, солодкі напої) дозволяє уникати гіперглікемічних піків після їжі. Це допомагає зменшити коливання цукру в крові, покращує загальне самопочуття та зменшує відчуття голоду між прийомами їжі.

Перед тим як почати дотримуватись такої дієти, варто обговорити це з лікарем або дієтологом, особливо якщо має місце будь-яке інше хронічне захворювання чи призначено лікування, що впливає на обмін речовин. Самостійне різке зниження вуглеводів без професійного контролю може бути неефективним або навіть небезпечним.

Читайте:

Найкращі дієти при діабеті

Дієта є важливим інструментом у контролі діабету. Збалансоване харчування стабілізує рівень цукру в крові, з...

Ускладнення переддіабету

Попри відсутність очевидних симптомів, переддіабет не є «легким» станом. Без втручання він може спричинити не лише розвиток цукрового діабету 2 типу, а й низку інших ускладнень, які часто розвиваються повільно, але мають серйозні наслідки для здоров’я.

Важливо розуміти, що метаболічні порушення вже починають впливати на судини, нервову систему, обмін ліпідів і інші процеси ще до моменту формального діагнозу діабету. Якщо ігнорувати переддіабет, зростає ризик таких проблем:

• Цукровий діабет 2 типу: основне ускладнення, що розвивається у 5–15% людей із переддіабетом щороку.
• Серцево-судинні захворювання: включаючи ішемічну хворобу серця, інфаркт, атеросклероз.
• Інсульт: підвищений рівень глюкози і ліпідів сприяє пошкодженню судин головного мозку.
• Діабетична нейропатія: порушення чутливості, поколювання чи біль у ногах і руках.
• Ураження нирок: початкові зміни можуть розвиватись безсимптомно, призводячи до зниження функції нирок.
• Погіршення зору: через ураження сітківки (діабетична ретинопатія).
• Ураження стоп: зниження чутливості й поганий кровообіг підвищують ризик виразок і навіть ампутацій.
• Шкірні інфекції: вологе середовище та порушення імунної відповіді сприяють частішим грибковим і бактеріальним ураженням.
• Порушення слуху: гіперглікемія асоціюється з поступовим зниженням слуху.
• Нейродегенеративні процеси: деякі дослідження вказують на зв’язок між переддіабетом і хворобою Альцгеймера.

Ці ускладнення не розвиваються за день, але ігнорування переддіабету створює умови для їх поступового формування. Водночас правильне лікування і зміни в способі життя можуть запобігти цим наслідкам або суттєво знизити ризик їх виникнення.

Як запобігти розвитку діабету

Переддіабет — це етап, на якому ще можна втрутитися й змінити перебіг подій. За умови своєчасних і послідовних змін у способі життя цілком реально зупинити прогресування до діабету 2 типу. Профілактика базується на впливі на ключові механізми — масу тіла, рівень фізичної активності, харчування та стрес.

Зміни в харчуванні

Першим кроком має бути раціональне харчування. Воно не обов’язково повинно бути суворим чи одноманітним. Головне — збалансованість і постійність. Щоб підтримати рівень глюкози в межах цільових значень, варто робити акцент на:

• Клітковині: овочі, бобові, насіння, горіхи, цільнозернові продукти уповільнюють всмоктування глюкози та підтримують відчуття ситості.
• Простих замінах: замість солодких напоїв — вода або несолодкий чай, замість білих макаронів — крупи або цільнозернові вироби.
• Контролі порцій: надмір навіть «здорової» їжі може провокувати гіперглікемію, якщо не враховувати обсяг порції.

Фізична активність

Регулярний рух покращує чутливість до інсуліну, сприяє зниженню ваги та нормалізації обміну речовин. Не обов’язково займатись спортом професійно — важливі саме сталість і ритм. Оптимальна мета — 150 хвилин помірного навантаження на тиждень.

Ось кілька способів додати рух у повсякденне життя:

• ходьба пішки замість транспорту
• їзда на велосипеді до роботи
• рухливі ігри або плавання з дітьми
• заняття в групах: танці, фітнес, скандинавська ходьба.

Інші складові профілактики

Довготривалий стрес негативно впливає на рівень глюкози через вивільнення кортизолу. Навички саморегуляції — медитація, дихальні техніки, регулярний відпочинок — здатні суттєво покращити метаболічну стабільність.

Куріння також підвищує ризик інсулінорезистентності та абдомінального ожиріння. Якщо відмова від куріння поєднується з рухом і харчуванням, ефект підсилюється. Усі ці зміни мають накопичувальний характер і працюють лише за умови послідовності.

Які потрібні обстеження для виявлення преддіабету?

Аткінс-дієта

Діабет 2 типу та сон: як сон впливає на рівень глюкози