Що таке предіабет і як не дати йому перейти в діабет

Предіабет не вирок, і це видно з цифр. У метааналізі 12 досліджень, де взяли участь понад 535 тисяч людей, тих, у кого рівень цукру з предіабетного повернувся до норми, надалі мали на 68% нижчий ризик діабету, ніж ті, в кого предіабет зберігався^[1]. Більшість людей про свій предіабет не здогадується, бо він зазвичай нічим не болить. Але саме цей тихий період дає найбільше можливостей щось змінити.

Що таке предіабет

Предіабет — це порушення вуглеводного обміну, за якого рівень глюкози в крові вищий за норму, але ще не досягає меж, визначених для цукрового діабету 2 типу. За ним стоїть знижена чутливість тканин до інсуліну (інсулінорезистентність), недостатнє вироблення інсуліну підшлунковою залозою або обидва процеси одночасно. Типових симптомів діабету предіабет не дає, проте вже пов'язаний з вищим ризиком серцево-судинних захворювань, інсульту та переходу в діабет.

За клінічними критеріями предіабет визначають за результатом одного з лабораторних аналізів^[2]:

• Глікований гемоглобін (HbA1c): від 5,7% до 6,4%.
• Глюкоза в крові натще: від 5,6 до 6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл).
• Рівень глюкози через 2 години після навантаження (пероральний глюкозотолерантний тест): від 7,8 до 11,0 ммоль/л (140–199 мг/дл).

Предіабет охоплює кілька станів порушеної регуляції глюкози. У медичних висновках можна побачити такі формулювання:

• порушена толерантність до глюкози (ПТГ): цукор надто повільно знижується після вуглеводного навантаження;
• порушена глікемія натще (ПГН): цукор підвищений уранці, до їжі. У частині досліджень і національних рекомендацій її межу рахують не з 5,6, а з 6,1 ммоль/л^[3].

Предіабет ще не діабет, але без змін він часто до нього приводить. У великому когортному дослідженні в Канаді, що охопило понад 130 тисяч дорослих із предіабетом, діабет щороку розвивався приблизно в 6–7 осіб зі 100^[4]. Огляд 2014 року підсумовує: зміна способу життя здатна знижувати ризик переходу предіабету в діабет протягом 10 років^[5]. Тому діяти варто ще до появи будь-яких симптомів.

Симптоми предіабету

Здебільшого предіабет не спричиняє помітних відчуттів. Людина почувається цілком нормально й не здогадується, що рівень глюкози вже вийшов за межі норми. Тому його часто виявляють випадково: під час профілактичного огляду або аналізу крові з іншої причини.

Іноді організм таки подає сигнал. Одна з можливих ознак — чорний акантоз: потемнілі, потовщені ділянки шкіри з оксамитовою поверхнею. На смаглявій шкірі вони темно-коричневі або майже чорні, на світлій — світло-коричневі^[6]. Акантоз пов'язаний з інсулінорезистентністю і не є специфічним, але має насторожити, особливо разом із факторами ризику.

Найчастіше така зміна кольору шкіри виникає в таких зонах:

• шия
• пахви
• пахвинні складки
• лікті
• коліна
• суглоби пальців.

Якщо предіабет уже діагностовано, стежте за симптомами, які можуть свідчити про перехід у цукровий діабет 2 типу. Це вже ознаки підвищеного цукру, а не умовні сигнали:

• постійна спрага
• часте сечовипускання, особливо вночі
• втома без видимих причин
• затуманений зір
• повільне загоєння подряпин і ран.

Поява одного чи кількох таких симптомів — привід повторити аналізи, бо предіабет міг перейти в діабет.

Причини розвитку предіабету

Предіабет не виникає раптово. Це результат поступових змін у тому, як організм виробляє інсулін і реагує на нього. У центрі зазвичай стоїть інсулінорезистентність: клітини гірше відповідають на інсулін, тож глюкоза залишається в крові, а не надходить у клітини як джерело енергії.

Щоб утримати цукор у нормі, підшлункова залоза змушена виділяти більше інсуліну. З часом вона перестає встигати, і рівень глюкози поступово зростає. Процес прискорюється, якщо паралельно розвиваються інші обмінні зрушення: надлишок інсуліну в крові (гіперінсулінемія), хронічне запалення, порушення ліпідного обміну.

Основні механізми, що лежать в основі предіабету:

• Інсулінорезистентність: клітини м'язів, печінки та жирової тканини гірше засвоюють глюкозу, хоча інсуліну достатньо.
• Метаболічні порушення: підвищений цукор часто йде в парі з іншими збоями: несприятливим ліпідним профілем, підвищеним артеріальним тиском, накопиченням вісцерального жиру.

Нормальним вважають рівень глюкози натще до 5,5 ммоль/л (99 мг/дл). За предіабету він становить 5,6–6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл), а від 7,0 ммоль/л (126 мг/дл) у двох аналізах уже говорять про цукровий діабет^[2].

Фактори ризику предіабету

Предіабет може розвинутися в будь-кого, але деякі чинники помітно підвищують імовірність. Частина з них пов'язана зі способом життя, інші зі спадковістю чи супутніми хворобами. Що більше чинників поєднується, то вищий ризик.

Основні фактори ризику, підтверджені дослідженнями:

• Вік понад 35 років: після 35 ризик помітно зростає^[6], а останніми роками предіабет дедалі частіше виявляють і в підлітків.
• Надмірна маса тіла: індекс маси тіла (ІМТ) понад 25 підвищує ймовірність інсулінорезистентності. Тому обстежуватися на предіабет радять дорослим 35–70 років із надмірною вагою чи ожирінням^[7].
• Окружність талії: талія понад 102 см у чоловіків або 88 см у жінок вказує на вісцеральне ожиріння, яке тісно пов'язане з предіабетом^[6].
• Низька фізична активність: без регулярного руху клітини гірше реагують на інсулін.
• Раціон із надлишком цукру та насичених жирів: часте вживання червоного м'яса, ультраоброблених продуктів, солодких напоїв і алкоголю створює метаболічне навантаження.
• Хронічний стрес: тривало підвищений рівень кортизолу може погіршувати регуляцію глюкози та чутливість до інсуліну.
• Куріння: у курців ризик діабету 2 типу в середньому на 37% вищий, ніж у тих, хто не курить^[8].
• Спадковість: діабет 2 типу в батьків або рідних братів і сестер помітно підвищує ризик.
• Медичні стани: метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки (МАСХП), апное сну, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), гестаційний цукровий діабет у минулому, артеріальна гіпертензія, підвищений холестерин або тригліцериди часто супроводжуються інсулінорезистентністю^[6].
• Етнічне походження: у дослідженні в Канаді вихідці з Південної та Південно-Східної Азії переходили від предіабету до діабету швидше, у молодшому віці й за нижчого рівня цукру, ніж люди європейського походження^[4].

Один фактор ще не означає, що предіабет обов'язково розвинеться. Але що більше таких ознак, то важливіше регулярно перевіряти рівень глюкози.

Як діагностують предіабет

Предіабет підтверджують лабораторним аналізом крові^[2]. Домашній глюкометр і експрес-тести придатні для самоконтролю, проте діагноз за ними не ставлять. Для предіабету досить одного аналізу в межах предіабетних значень, а от діабет за глікованим гемоглобіном чи глюкозою натще встановлюють, лише коли високий результат повторився двічі. Людям із предіабетом аналіз зазвичай повторюють щороку^[2]. Які саме обстеження потрібні для виявлення предіабету, лікар вирішує з огляду на вік і фактори ризику.

Є кілька методів, за якими лікар оцінює порушення обміну глюкози:

Глікований гемоглобін

Цей аналіз показує середній рівень цукру в крові приблизно за останні три місяці. Він зручний, бо не потребує голодування. Значення 5,7–6,4% вказує на предіабет, і що ближче воно до 6,4%, то вищий ризик переходу в діабет. Вагітність і рідкісні варіанти гемоглобіну можуть спотворювати результат, тоді лікар обирає інший тест^[2].

Глюкоза натще

Перед цим аналізом не їдять щонайменше 8 годин, кров беруть уранці. Рівень глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л (100–125 мг/дл) свідчить про порушену глікемію натще. Значення від 7,0 ммоль/л і вище, підтверджене повторно, означає цукровий діабет.

Пероральний глюкозотолерантний тест

Цей аналіз теж здають натще. Спочатку вимірюють глюкозу, потім людина випиває розчин із 75 г глюкози, і через 2 години кров беруть знову^[9]. Показник 7,8–11,0 ммоль/л (140–199 мг/дл) через 2 години вказує на порушену толерантність до глюкози, одну з форм предіабету.

Різні тести не завжди «ловлять» тих самих людей: в одного підвищений глікований гемоглобін, в іншого лише цукор після навантаження^[9]. Тому лікар оцінює результат разом з іншими даними: факторами ризику, вагою, тиском, ліпідами.

Лікування предіабету

Лікування предіабету спрямоване на те, щоб знизити цукор і не допустити переходу в діабет 2 типу. Його основа — зміна способу життя. У класичному дослідженні Diabetes Prevention Program за участю людей із високим ризиком інтенсивна програма харчування й руху за майже три роки знизила частоту діабету на 58%, а метформін на 31% порівняно з плацебо^[10]. Через 15 років спостереження ризик у групі способу життя все ще був на 27% нижчим, ніж у групі плацебо^[11].

Коротко: зміна харчування та руху запобігає діабету краще, ніж таблетки, і ефект зберігається роками, навіть коли частина ваги повертається.

Базові рекомендації при предіабеті

Якщо діагностовано предіабет, почати варто з перегляду щоденних звичок. Найбільший ефект дає поєднання кількох змін:

• Збалансований раціон: багато клітковини, овочів, бобових, цільних злаків і нежирного білка допомагає утримувати рівень глюкози стабільним.
• Контроль вуглеводів і порцій: менше простих вуглеводів і помірні порції допомагають уникати різких стрибків цукру.
• Регулярна фізична активність: щонайменше 150 хвилин помірного або 75 хвилин інтенсивного аеробного навантаження на тиждень (наприклад, 30 хвилин п'ять днів на тиждень) покращують чутливість до інсуліну^[2].
• Зниження маси тіла: схуднення лише на 5–7% помітно знижує ризик діабету^[2]. У Diabetes Prevention Program кожен скинутий кілограм зменшував ризик приблизно на 16%^[12].
• Ліки: якщо ризик високий, лікар може призначити метформін. Він сповільнює перехід предіабету в діабет, а в жінок, які мали гестаційний діабет, знижує частоту діабету приблизно наполовину. За тривалого приймання метформіну варто перевіряти рівень вітаміну B12^[13].

Альтернативні підходи

Дехто звертається до методів доповнювальної медицини: медитації, фітотерапії, дієтичних добавок чи голковколювання. Доказів, що вони лікують предіабет, немає, а деякі добавки можуть взаємодіяти з ліками^[2]. Тому будь-який такий метод не замінює основних змін і має бути узгоджений з лікарем, особливо якщо ви вже приймаєте препарати, що впливають на рівень глюкози.

Раціон з низьким вмістом вуглеводів

Один із напрямів харчування, який часто вивчають у зв'язку з регуляцією глюкози, — дієта з обмеженням вуглеводів. Більшість даних стосується людей із цукровим діабетом 2 типу, але покращення рівня цукру дає підстави припускати користь і для харчування при предіабеті.

Низьковуглеводною зазвичай вважають дієту, у якій вуглеводи дають менше 26% добової калорійності, тобто менше 130 г на день^[14]. Таке харчування зменшує потребу в інсуліні та глікемічне навантаження і сприяє схудненню, що особливо важливо за інсулінорезистентності. У метааналізі досліджень за участю людей із діабетом 2 типу помітні зрушення у вазі, тригліцеридах і чутливості до інсуліну через пів року слабшали до 12 місяців^[14], тож важить, наскільки довго людина здатна так харчуватися.

Крім того, менше швидких вуглеводів (солодощі, випічка з білого борошна, солодкі напої) означає менше різких підйомів цукру після їжі. Рівень глюкози коливається менше, а відчуття голоду між їдою слабшає.

Перш ніж переходити на таку дієту, порадьтеся з лікарем або дієтологом, особливо якщо є інша хронічна хвороба чи ви приймаєте ліки, що впливають на обмін речовин. Різке самостійне обмеження вуглеводів на тлі цукрознижувальних препаратів може спричинити надто низький цукор.

Читайте:

Найкращі дієти при діабеті

Найкращі дієти при діабеті: які моделі харчування радять український протокол і європейські настанови, на як...

Ускладнення предіабету

Відсутність симптомів не робить предіабет «легким» станом. Частина проблем з'являється вже на цьому етапі, а решта розвивається, якщо предіабет переходить у цукровий діабет 2 типу^[6].

Метаболічні порушення починають впливати на судини, нерви й нирки ще до формального діагнозу діабету. Якщо ігнорувати предіабет, зростає ризик таких проблем:

• Цукровий діабет 2 типу: головне ускладнення, до якого предіабет без змін способу життя часто приводить.
• Серцево-судинні захворювання: ішемічна хвороба серця, інфаркт, атеросклероз. За підвищеного глікованого гемоглобіну (5,7–6,4%) ризик ішемічної хвороби серця в середньому на 28% вищий, ніж за нормального^[15].
• Інсульт: за предіабету ризик інсульту на 22–24% вищий^[15].
• Діабетична нейропатія: порушення чутливості, поколювання чи біль у ногах і руках. Ознаки ураження нервів знаходять уже в людей із предіабетом^[16].
• Ураження нирок: ризик хронічної хвороби нирок за предіабету вищий^[3], а перші зміни зазвичай минають безсимптомно.
• Погіршення зору: через ураження сітківки (діабетична ретинопатія). Її ранні ознаки трапляються вже за предіабету^[17].
• Ураження стоп: знижена чутливість і поганий кровообіг підвищують ризик виразок і навіть ампутацій, коли розвивається діабет.
• Шкірні проблеми: за діабету частіше трапляються грибкові та бактеріальні інфекції шкіри.
• Порушення слуху: приблизно кожен четвертий дорослий із діабетом має клінічно значущу втрату слуху, а ризик її приблизно вдвічі вищий, ніж у людей без діабету. Для предіабету таких даних поки мало^[18].
• Нейродегенеративні процеси: зв'язок предіабету з хворобою Альцгеймера часто згадують, але метааналіз 9 проспективних досліджень не виявив, що предіабет сам по собі підвищує ризик деменції^[19].

Ці ускладнення не розвиваються за день. Чим довше підвищений цукор лишається без уваги, тим більше часу вони мають, а зміни способу життя й лікування здатні суттєво знизити їхній ризик.

Як запобігти розвитку діабету

Предіабет — це етап, коли ще можна змінити перебіг подій. Послідовні зміни способу життя здатні зупинити перехід у діабет 2 типу. Профілактика спирається на кілька важелів: масу тіла, фізичну активність, харчування й стрес.

Зміни в харчуванні

Перший крок — раціональне харчування. Воно не мусить бути суворим чи одноманітним, головне збалансованість і постійність. Щоб тримати глюкозу в межах цільових значень, робіть акцент на:

• Клітковині: овочі, бобові, насіння, горіхи, цільнозернові продукти сповільнюють всмоктування глюкози та довше дають відчуття ситості.
• Простих замінах: замість солодких напоїв вода або несолодкий чай, замість білих макаронів крупи або цільнозернові вироби.
• Контролі порцій: надмір навіть «здорової» їжі підвищує цукор, якщо не зважати на обсяг порції.

Фізична активність

Регулярний рух покращує чутливість до інсуліну, допомагає схуднути й нормалізувати обмін речовин. Займатися спортом професійно не обов'язково, важать регулярність і ритм. У Diabetes Prevention Program навіть ті учасники, кому не вдалося досягти цілі зі схуднення, але хто виконував норму активності, мали на 44% нижчу частоту діабету^[12].

Ось кілька способів додати рух у повсякденне життя:

• ходьба пішки замість транспорту
• їзда на велосипеді до роботи
• рухливі ігри або плавання з дітьми
• заняття в групах: танці, фітнес, скандинавська ходьба.

Інші складові профілактики

Тривалий стрес може підвищувати рівень глюкози через вивільнення кортизолу. Навички саморегуляції, як-от медитація, дихальні техніки, повноцінний відпочинок, допомагають краще дотримуватися нових звичок.

Куріння також підвищує ризик інсулінорезистентності та накопичення жиру на животі. Відмова від нього окупається поступово: у колишніх курців ризик діабету ще на 14% вищий, ніж у тих, хто ніколи не курив, але помітно нижчий, ніж у тих, хто курить далі^[8]. Найкраще відмова від куріння працює разом із рухом і зміною харчування.