Жировий гепатоз: симптоми і лікування

Печінка є другим за розмірами органом людського тіла й виконує найважливіші функції, серед яких фільтрація шкідливих речовин, обробка поживних елементів та зберігання вітамінів. У нормі цей орган містить невелику кількість жиру, проте іноді його частка збільшується настільки, що стає загрозою для здоров’я. Через порушення метаболізму, надмірне вживання алкоголю або інші фактори може розвинутися жирова хвороба печінки, яка в разі прогресування стає причиною запалення, рубцювання (фіброзу) та навіть печінкової недостатності. За даними метааналізу, неалкогольну форму хвороби мають близько 30% дорослих у світі, причому з 1990–2006 до 2016–2019 років її поширеність зросла з 25% до 38%^[1].

Що таке жирова хвороба печінки?

Жирова хвороба печінки, відома також під назвою гепатичний стеатоз (іноді називають жировий гепатоз), виникає внаслідок накопичення надмірної кількості жиру (ліпідів) у клітинах печінки. Певна частка жиру в цьому органі є природною, однак коли його відсоток різко перевищує норму, поступово формується патологічний стан. Він небезпечний тим, що в більшості людей може проходити без виразних симптомів, залишаючись непоміченим досить довго^[2]. При відсутності контролю або лікування надлишок жиру здатний спровокувати запальний процес, ушкодити тканину печінки та викликати рубцювання, що у тяжкій стадії завершується цирозом або навіть печінковою недостатністю.

Надмірний жир порушує нормальну роботу клітин печінки і в тяжких випадках призводить до виникнення запалення. Відповідь організму на це запалення може бути різною: у когось воно протікає відносно повільно, в інших людей розвивається швидко й спричиняє появу рубцевої тканини. Якщо ураження стає незворотним, виникає цироз печінки, при якому цей орган втрачає здатність нормально функціонувати. У деяких випадках на такому етапі врятувати людину може лише трансплантація^[3]. Проте більшість стадій жирової хвороби печінки можна зупинити або навіть повернути назад завдяки вчасній діагностиці та зміні способу життя.

Типи хвороби

Жирова хвороба печінки може мати кілька форм залежно від обсягу вживання алкоголю та інших факторів. Основна проблема в них спільна (надлишкове накопичення жиру), проте механізми розвитку й перебіг захворювання дещо різняться.

У 2023 році міжнародні товариства гепатологів змінили назви. Загальним терміном стала стеатотична хвороба печінки, неалкогольну жирову хворобу перейменували на метаболічно асоційовану стеатотичну хворобу печінки (МАСХП, англ. MASLD), а неалкогольний стеатогепатит на метаболічно асоційований стеатогепатит (МАСГ, англ. MASH). Для діагнозу тепер потрібен щонайменше один із п’яти кардіометаболічних чинників ризику. Окрему категорію MetALD виділили для людей із метаболічними порушеннями, які водночас вживають 140–350 г алкоголю на тиждень (жінки) або 210–420 г (чоловіки)^[4].

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХ, МАСХП)

Цей тип фіксується у людей, які не мають звички вживати алкоголь у значній кількості. Коли в печінці виявляється зайвий жир і при цьому немає значного запалення або ураження тканини, такий стан називають просто неалкогольною жировою хворобою печінки (або «простим» стеатозом). Якщо ж накопичення жиру супроводжується запаленням, цей стан класифікують як неалкогольний стеатогепатит (НАСГ, за новою термінологією МАСГ). До чверті людей із НАЖХ мають стеатогепатит^[5]. НАЖХ та НАСГ можуть прогресувати до фіброзу та цирозу без належного лікування. У Європі та США неалкогольна жирова хвороба печінки вражає 25–30% дорослого населення^[6].

Алкогольна жирова хвороба печінки (АЖХ)

При систематичному зловживанні алкоголем у клітинах печінки відбуваються метаболічні зміни, внаслідок яких утворюються жирові відкладення. Найпростішою стадією цього порушення є алкогольна жирова хвороба печінки (АЖХ). Якщо додатково розвивається запалення, що часто називають алкогольним гепатитом, тоді йдеться про алкогольний стеатогепатит (АСГ). Якщо не відмовитися від алкоголю й не звернутися по допомогу, процес прогресує до утворення рубцевої тканини. Найважчою стадією алкогольного ураження є цироз, коли нормальну структуру тканини печінки значною мірою заміщує сполучна тканина.

Гостра жирова дистрофія печінки вагітних (ГЖДП)

Це рідкісна й потенційно дуже небезпечна форма жирової хвороби печінки, що виникає на пізніх термінах вагітності: за різними оцінками, від 1 випадку на 7 000 до 1 на 20 000 вагітностей^[7]. Чіткого пояснення, чому з’являється ГЖДП, немає, але відомо, що генетичні фактори можуть відігравати певну роль. Найважливішим із них вважають дефіцит ферменту LCHAD у плода, з яким пов’язують близько 20% випадків. Зазвичай симптоми з’являються у третьому триместрі й при відсутності вчасного медичного втручання можуть призвести до тяжких наслідків для матері та дитини. Основне лікування полягає в підтримувальній терапії та якнайшвидшому розродженні, після чого більшість жінок повністю одужують, а материнська смертність нині становить менше 5%^[8].

Причини та фактори ризику

Існує низка причин, здатних спричинити накопичення жиру в печінці. З огляду на тип захворювання вони можуть різнитися, проте кінцевий результат однаковий: печінка не встигає метаболізувати або виводити надлишок жирів, і ті накопичуються в її клітинах.

Алкогольна жирова хвороба печінки

Причиною алкогольної жирової хвороби печінки є насамперед регулярне й надмірне вживання спиртних напоїв, яке нерідко переходить у розлад вживання алкоголю. Чоловіки, які впродовж 10–12 років споживають 40–80 грамів алкоголю щодня, і жінки, які за той самий період споживають 20–40 грамів алкоголю щодня, мають підвищений ризик розвитку тяжких стадій алкогольного ураження печінки: стеатогепатиту, фіброзу та цирозу. Для орієнтиру: приблизно 14 грамів чистого алкоголю містить один стандартний напій^[9].

Неалкогольна жирова хвороба печінки

Для неалкогольної жирової хвороби печінки характерні інші чинники. Однією з найпоширеніших причин є ожиріння, особливо абдомінальне. Надмірна вага часто поєднується з:

• інсулінорезистентністю
• метаболічним синдромом
• підвищеним рівнем тригліцеридів у крові.

Саме комбінація подібних відхилень і створює умови для накопичення жиру в клітинах печінки. Крім цього, фактори ризику включають:

• діабет 2-го типу
• високий рівень холестерину
• швидку втрату ваги^[2]
• тривале приймання деяких ліків (метотрексат, тамоксифен, аміодарон)^[10]
• інші рідкісні генетичні порушення.

До групи ризику також входять люди, що мають родинну схильність до уражень печінки або перенесли хронічний вірусний гепатит. При хронічному гепатиті C стеатоз мають 40–86% пацієнтів^[11].

Гостра жирова дистрофія печінки вагітних

У випадку вагітних з гострою жировою дистрофією (ГЖДП) точні причини поки що не з’ясовані повністю, однак певні гени, специфічні порушення обміну речовин і надмірне вироблення певних метаболітів можуть підвищувати ймовірність розвитку цієї патології. Наприкінці вагітності рівень вільних жирних кислот у крові зростає, щоб забезпечити ріст плода й плаценти. Якщо через порушення їхнього окиснення (найчастіше дефіцит LCHAD) ці кислоти не розщеплюються нормально, вони накопичуються в клітинах печінки й ушкоджують їх^[8].

Стадії розвитку

Процес накопичення жиру та подальше пошкодження печінки відбуваються поступово. Існує чотири ключові стадії, крізь які може пройти захворювання^[12].

• Просте ожиріння печінки (стеатоз). На цій стадії орган лише накопичує жир, але суттєвих порушень функції немає. Багато людей навіть не підозрюють про наявність проблеми, оскільки будь-які клінічні прояви часто відсутні або малопомітні.
• Стеатогепатит. Жир накопичується й водночас викликає запальний процес. Саме тоді в крові можуть з’являтися ознаки ураження печінки: підвищується рівень певних ферментів (наприклад, АЛТ і АСТ). Без лікування та контрольних заходів запалення може прогресувати.
• Фіброз. Якщо запалення тривалий час залишалося без належної уваги, починається процес рубцювання. У тканинах печінки формуються волокнисті ділянки, що частково порушує її роботу, але функціональність ще може зберігатися.
• Цироз. Найнебезпечніша, незворотна стадія. Рубцева тканина охоплює значну частину печінки, що призводить до суттєвого обмеження її функцій. Відновлення на цьому етапі неможливе, і в разі прогресування може знадобитися трансплантація печінки. На тлі цирозу, а іноді й раніше, може розвинутися гепатоцелюлярна карцинома, тобто рак печінки^[12].

Симптоми та ускладнення

Найпідступніше в жировій хворобі печінки те, що вона довго може протікати безсимптомно. Багато людей живуть із підвищеним рівнем жиру в печінці роками й не відчувають жодного дискомфорту. Якщо ж симптоми виникають, вони зазвичай виявляються на стадіях, коли вже присутнє запалення, або навіть фіброз чи цироз^[2].

До можливих симптомів належать^[13]:

• відчуття втоми, загальна слабкість
• дискомфорт чи тупий біль у правому верхньому квадранті живота
• втрата апетиту, іноді нудота
• прогресуюча втрата ваги без очевидних причин
• пожовтіння шкіри та білків очей (жовтяниця)
• свербіж шкіри
• легкі синці чи кровотечі.

У складніших випадках з’являються набряки в ділянці ніг, рідина може накопичуватися в черевній порожнині, що зветься асцитом. При наростанні цирозу можливі сплутаність свідомості й інші ознаки печінкової недостатності. Зокрема, до тяжких ускладнень належать^[3]:

• портальна гіпертензія (підвищення тиску у ворітній вені)
• ризик інфекцій
• розвиток печінкової енцефалопатії.

Запущений цироз суттєво підвищує ймовірність раку печінки. Водночас у метааналізі людей із неалкогольною жировою хворобою печінки смертність від хвороб серця (4,2 на 1000 людино-років) була в кілька разів вищою за смертність від хвороб печінки (0,92)^[1].

Коротко: у людей із неалкогольною жировою хворобою печінки смертність від хвороб серця в кілька разів вища, ніж від хвороб самої печінки^[1].

Діагностика

Виявлення жирової хвороби печінки на ранніх етапах зазвичай відбувається випадково, коли людина здає загальні аналізи чи проходить УЗД органів черевної порожнини з іншої причини. Проте якщо лікар підозрює стеатоз через симптоми або фактори ризику, зазвичай застосовуються декілька методів діагностики. Європейські настанови 2024 року радять шукати фіброз у людей з діабетом 2-го типу, ожирінням чи зміненими печінковими пробами^[12].

Методи діагностики

• Збір анамнезу: лікар з’ясовує, чи вживає людина алкоголь, які має хронічні захворювання, чи є генетична схильність.
• Лабораторні тести: аналізи крові на рівень печінкових ферментів (АЛТ, АСТ), білірубіну та інші показники. З віку та звичайних аналізів крові розраховують індекс FIB-4, який першим кроком допомагає відсіяти людей без вираженого фіброзу^[12].
• УЗД або МРТ: використовується для виявлення надлишкового жиру в печінці.
• Транзієнтна еластографія (FibroScan): допомагає оцінити жорсткість печінки та виявити початкові прояви фіброзу. Її призначають другим кроком, якщо FIB-4 не виключає фіброз^[12].
• Біопсія печінки: у складних випадках береться зразок тканини для аналізу під мікроскопом.

Лікування

Довгий час не існувало жодного препарату, схваленого саме для лікування жирової хвороби печінки. Перші такі ліки з’явилися у 2024 році, проте основою лікування і далі є комплексні заходи, спрямовані на покращення загального стану організму й зменшення навантаження на печінку. Конкретний план лікування залежить від типу захворювання, стадії ураження й індивідуальних особливостей пацієнта.

Лікування алкогольної жирової хвороби печінки

• Повна відмова від алкоголю, яку фахівці радять як основу лікування^[14].
• Детоксикаційні програми.
• Психотерапія та групові заняття.

Лікування неалкогольної жирової хвороби печінки

• Зниження ваги: втрата 7–10% маси тіла. Після року змін способу життя в тих, хто схуд щонайменше на 5%, стеатогепатит зник у 58% випадків, а при втраті 10% і більше у 90%, причому в 45% зменшився фіброз^[15].
• Корекція метаболічних порушень.
• Спеціальна дієта при жировій хворобі печінки зі зниженим вмістом насичених і трансжирів.
• Можливе призначення антиоксидантів, наприклад, вітаміну E. У дослідженні PIVENS у людей без діабету вітамін E покращив перебіг стеатогепатиту в 43% випадків проти 19% на плацебо, хоча на фіброз не вплинув. Піоглітазон там зменшував жир і запалення, але додавав вагу^[16], тож обидва засоби призначає лише лікар.
• Ресметиром став першим препаратом, який Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) схвалило 14 березня 2024 року для дорослих зі стеатогепатитом (МАСГ) без цирозу та з помірним або вираженим фіброзом, разом із дієтою та фізичними вправами^[17]. У ЄС Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) умовно зареєструвало ресметиром 18 серпня 2025 року для дорослих з МАСГ без цирозу та з фіброзом стадій F2–F3, теж разом із дієтою та вправами^[18]. У дослідженні MAESTRO-NASH стеатогепатит зник у 25,9–29,9% пацієнтів на ресметиромі проти 9,7% на плацебо^[19].
• Семаглутид у дозі 2,4 мг на тиждень 15 серпня 2025 року отримав прискорене схвалення FDA для дорослих з МАСГ без цирозу та з фіброзом стадій F2–F3^[20]. У дослідженні ESSENCE стеатогепатит зник у 62,9% учасників на семаглутиді проти 34,3% на плацебо^[21].

Лікування у разі ускладнень

При підозрі на ускладнення або загрозу переходу хвороби в цироз необхідний регулярний контроль лікаря. Якщо з’являються такі ускладнення, як портальна гіпертензія, асцит, печінкова енцефалопатія або сильне рубцювання, терапія вже спрямована на запобігання подальшим пошкодженням і зменшення наслідків ускладнень. Препаратів проти стеатогепатиту на стадії цирозу поки немає, тож важливими стають корекція харчування й регулярна перевірка на портальну гіпертензію та рак печінки^[12].

На стадії цирозу печінки, коли орган істотно втратив функціональність, може розглядатися трансплантація. Однак якщо хворобу виявити рано, більшість людей мають усі шанси суттєво поліпшити стан печінки завдяки корекції харчування, фізичної активності та відмові від шкідливих звичок.

Рекомендації щодо способу життя

Зміни в способі життя найкраще сприяють уповільненню прогресування жирової хвороби печінки та навіть можуть повернути патологічні процеси назад, якщо вони не зайшли надто далеко^[12].

• Збалансоване харчування. Раціон має включати багато свіжих овочів, фруктів, цільнозернових продуктів і бобових. Насичені жири з м’яса й молочних продуктів варто обмежувати, віддаючи перевагу ненасиченим жирам (риб’ячий жир, оливкова олія).
• Помірне споживання калорій. Надлишкові калорії відкладаються у вигляді жиру, зокрема й у печінці. Якщо є необхідність схуднути, потрібно зменшити загальну калорійність їжі.
• Фізична активність. ВООЗ радить дорослим щонайменше 150 хвилин аеробних навантажень середньої інтенсивності на тиждень^[22], тобто по 30 хвилин п’ять днів (ходьба, біг, плавання, їзда на велосипеді). Це допомагає контролювати вагу, покращувати чутливість до інсуліну й підтримувати серцево-судинне здоров’я.
• Відмова від алкоголю. Для людей із алкогольним стеатозом це безумовна вимога. Тим, хто має неалкогольну форму, бажано обмежити або повністю виключити спиртне, щоб зменшити навантаження на печінку^[12].
• Контроль супутніх захворювань. Регулювання рівня глюкози в крові при діабеті, контролювання гіпертонії та високого рівня холестерину знижують ризик прогресування хвороби.
• Питний режим. Достатня кількість води покращує загальний стан організму.
• Уникнення гепатотоксичних чинників. Важливо обмежувати вплив токсичних речовин, уникати безконтрольного приймання ліків і трав’яних добавок, що можуть ускладнювати стан печінки.

Окреме місце серед досліджень про користь кави посідає печінка. У метааналізі серед людей, які вже мають неалкогольну жирову хворобу печінки, споживання кави пов’язували з меншим ризиком фіброзу (відношення шансів 0,67), але від появи самої хвороби вона не захищала^[23].

При дотриманні цих рекомендацій стійкі поліпшення можуть настати навіть без застосування спеціальних ліків, особливо якщо захворювання виявлено на ранньому етапі.

Профілактика

Профілактика жирової хвороби печінки зводиться до загальних принципів збереження здоров’я печінки та здорового способу життя, зокрема:

• збереження нормальної ваги (орієнтиром слугує індекс маси тіла)
• збалансованого раціону
• регулярних занять спортом.

Оскільки захворювання часто пов’язане з метаболічними розладами, слід контролювати рівень цукру та ліпідів у крові. Якщо у пацієнта діагностовано цукровий діабет або метаболічний синдром, дотримання приписаного лікування та рекомендацій ендокринолога допомагає уникнути подальших ускладнень.

Людям, у яких є ризик розвитку печінкових патологій, може бути корисно вакцинуватися від гепатиту A^[24] та гепатиту B^[14], щоб виключити додатковий негативний вплив на орган. Іноді лікарі призначають профілактичні обстеження на гепатит C, особливо якщо в анамнезі є переливання крові, робота в медичній сфері чи інші фактори ризику.

Якщо людина все ж таки вживає алкоголь, слід дотримуватися помірності. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить не перевищувати 14 одиниць алкоголю на тиждень і розподіляти їх щонайменше на 3 дні^[25], але навіть помірне вживання не позбавлене ризиків^[26]. Будь-які «дозволені» норми умовні, адже кожен організм може реагувати індивідуально.

Коротко: худнути варто поступово, приблизно на 0,5–1 кілограм на тиждень і без жорстких дієт, бо надто швидке схуднення створює додаткове навантаження на печінку^[27].

Читайте:

Хвороби печінки: симптоми і лікування

Захворювання печінки: які бувають типи (від жирової хвороби й гепатитів до цирозу та раку), за якими ознаками ...