СПКЯ (синдром полікістозних яєчників): симптоми і лікування

У травні 2026 року синдром полікістозних яєчників отримав нову назву. У глобальному процесі перейменування взяли участь 56 організацій і понад 22 тисячі респондентів, і 97 % погодилися на варіант «поліендокринний метаболічний яєчниковий синдром» (PMOS)^[1]. Причина в тому, що справжніх кіст у яєчниках при цьому стані більше, ніж у здорових жінок, немає, а головні проблеми стосуються гормонів і обміну речовин. Стара назва протрималася майже 90 років^[2], тож абревіатура СПКЯ ще довго траплятиметься в медичних документах.

СПКЯ належить до найчастіших гормональних розладів у жінок репродуктивного віку: за оцінкою міжнародної настанови 2023 року, ним живуть 10–13 % жінок^[3], а до 70 % з них не знають про свій діагноз^[4]. Назва «полікістоз» походить від численних дрібних фолікулів, які видно на УЗД, проте суть синдрому в гормональному дисбалансі: надлишку андрогенів, зниженій чутливості до інсуліну та збоях у роботі осі гіпоталамус–гіпофіз–яєчники. СПКЯ часто супроводжується нерегулярними менструаціями, акне та надмірним оволосінням, що знижує якість життя.

Перебіг синдрому в різних жінок дуже відрізняється: симптоми бувають легкими, тяжкими або взагалі відсутніми^[5]. Одні дізнаються про діагноз, коли не вдається завагітніти, інші роками лікують акне чи зайву вагу, не пов'язуючи їх між собою. Вчасна діагностика дає змогу контролювати репродуктивні, метаболічні та психологічні наслідки синдрому.

Що таке синдром полікістозних яєчників

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є полікомпонентним розладом, який поєднує відсутність регулярної овуляції, підвищену кількість чоловічих статевих гормонів (андрогенів) і типовий вигляд яєчників на УЗД. Слово «кісти» в назві вводить в оману: на яєчниках накопичуються недозрілі фолікули, які зупинилися в розвитку через нерегулярну або відсутню овуляцію^[6]. Порушення в роботі гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової осі ще більше поглиблює гормональний збій.

Міф: якщо на УЗД знайшли «полікістозні» яєчники, це вже СПКЯ. Насправді: полікістозна морфологія яєчників є лише однією з трьох діагностичних ознак, і в перші роки після першої менструації вона часто трапляється без хвороби, тому підліткам УЗД для діагностики не роблять^[6]. Для діагнозу потрібне поєднання ознак і виключення інших причин.

СПКЯ зазвичай виявляють у репродуктивному віці, хоча перші ознаки часто з'являються ще в підлітковому. Нерідко синдром стає очевидним, коли жінка намагається завагітніти й стикається з труднощами. Для підтвердження діагнозу гінекологи й ендокринологи керуються Роттердамськими критеріями, результатами аналізів та УЗД.

Основні симптоми та клінічні прояви

Набір симптомів у кожної жінки свій, проте найчастіше трапляються такі:

• Нерегулярні менструації. Цикли можуть тривати понад 35 днів, бути непередбачуваними, з мізерними або, навпаки, надмірними кровотечами. Іноді місячні зникають на тривалий час (аменорея).
• Гіперандрогенія. Проявляється надмірним оволосінням (гірсутизмом) на обличчі, грудях і спині, а також рясним акне та випадінням волосся за чоловічим типом^[4].
• Зміни у вазі. Багатьом пацієнткам легко набрати вагу й важко схуднути. У метааналізі 35 досліджень ожиріння в жінок із СПКЯ траплялося в 2,77 раза частіше, ніж у жінок без синдрому^[7].
• Проблеми зі шкірою. Надлишок андрогенів посилює роботу сальних залоз, тому акне стійке й з'являється на обличчі, спині та грудях.
• Порушення сну. СПКЯ пов'язаний з обструктивним апное сну: у метааналізі ризик у дорослих пацієнток був у 9,74 раза вищим, а апное мала майже кожна третя доросла жінка із синдромом (32 %)^[8].
• Психологічні аспекти. Акне, зайве волосся, вага і тривале лікування провокують стрес і зниження самооцінки. Симптоми депресії при СПКЯ трапляються в 3,78 раза частіше, а тривоги в 5,62 раза частіше, ніж у жінок без синдрому^[9].

В одних жінок прояви помірні, в інших синдром помітно впливає на загальне здоров'я. Справжню природу проблеми зазвичай з'ясовують після комплексного обстеження: аналізів на гормони та УЗД.

Основні причини СПКЯ

Точна причина синдрому полікістозних яєчників невідома^[4], проте дослідження виділяють кілька механізмів, які підсилюють один одного.

• Підвищений рівень андрогенів. Надлишок чоловічих гормонів, які в невеликій кількості є в кожному жіночому організмі, блокує нормальне дозрівання фолікулів, тож яйцеклітина не вивільняється під час овуляції. Звідси нерегулярні цикли або їхня відсутність, а зовні акне, гірсутизм і випадіння волосся. Недозрілі фолікули накопичуються і на УЗД виглядають як множинні дрібні «кісти».
• Інсулінорезистентність. Клітини погано реагують на інсулін, і підшлункова залоза виробляє його більше. Надлишок інсуліну стимулює яєчники виробляти андрогени, а надмірна вага посилює обидва порушення^[10], замикаючи порочне коло.
• Низькорівневе хронічне запалення. У метааналізі 31 дослідження рівень С-реактивного білка (СРБ) у жінок із СПКЯ був на 96 % вищим, ніж у жінок без синдрому^[11]. Вважають, що запалення може посилювати вироблення андрогенів та інсулінорезистентність.

Фактори ризику

Це багатофакторне захворювання, і в кожної жінки поєднання причин своє:

• Генетична схильність. Ризик вищий, якщо СПКЯ або діабет 2 типу є в родині^[4]. У дослідженні близнюків у Нідерландах схожість щодо СПКЯ між однояйцевими сестрами (кореляція 0,71) була приблизно вдвічі більшою, ніж між різнояйцевими (0,38)^[12].
• Резистентність до інсуліну. Ожиріння при СПКЯ погіршує практично всі метаболічні та репродуктивні показники, зокрема рівень інсуліну натще та індекс інсулінорезистентності HOMA-IR^[13].
• Порушення осі гіпоталамус–гіпофіз–яєчники. Дисбаланс у цій системі збиває утворення статевих гормонів і спричиняє проблеми з овуляцією.
• Надмірна вага та малорухливий спосіб життя. Ожиріння поглиблює резистентність до інсуліну, а брак руху ускладнює контроль ваги.

Міф: СПКЯ буває лише в жінок із зайвою вагою. Насправді: зайва вага посилює прояви синдрому, але не є його умовою. У тому ж метааналізі ожиріння при СПКЯ в жінок європеоїдного походження траплялося значно частіше, ніж в азійських пацієнток (відносний ризик 10,79 проти 2,31)^[7]. Міжнародна настанова для жінок без надмірної ваги радить зосередитися на здоровому способі життя та запобіганні набору ваги, а розлади харчової поведінки враховувати незалежно від ваги^[3].

Навіть за наявності одного-двох факторів ризику яскравої форми СПКЯ може не бути: усе визначає поєднання генетичних, гормональних і середовищних чинників.

Діагностика та важливі аналізи

Діагноз ставлять за Роттердамськими критеріями, які зберегла міжнародна настанова 2023 року: потрібні принаймні дві з трьох ознак^[3]:

• Олігоменорея або аменорея. Рідкі або нерегулярні місячні, які свідчать про порушення овуляції.
• Клінічні чи біохімічні прояви гіперандрогенії. Гірсутизм, акне чи підтверджене аналізами підвищення рівня чоловічих гормонів.
• Полікістозна морфологія яєчників на УЗД або підвищений АМГ. На УЗД видно множинні дрібні фолікули чи збільшені яєчники. З 2023 року дорослим замість УЗД можна визначити антимюлерів гормон (АМГ), проте як єдиний тест для діагнозу він не використовується^[3].

Якщо є і порушення циклу, і гіперандрогенія, УЗД чи АМГ для діагнозу вже не потрібні. У підлітків, тобто впродовж 8 років після першої менструації, обов'язкові обидві ці ознаки, а яєчникові критерії не застосовують^[6]. Перед остаточним висновком лікар виключає інші причини: гіперпролактинемію, захворювання щитоподібної залози, синдром Кушинга чи вроджену гіперплазію кори надниркових залоз.

Основні етапи діагностики

• Збір анамнезу. Лікар уточнює, наскільки регулярні менструації і чи є труднощі із зачаттям, а також зовнішні зміни: надмірне оволосіння, акне, набір ваги.
• Фізичний огляд. Оцінюють вираженість гірсутизму, стан шкіри (акне, пігментація), а також індекс маси тіла (ІМТ).
• УЗД малого таза. Дослідження показує структуру яєчників, кількість фолікулів і товщину ендометрія^[14].

Лабораторні аналізи

Аналізи підтверджують діагноз і виключають інші ендокринні порушення. Найбільш значущі такі:

• Рівень ЛГ і ФСГ. Співвідношення лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів при СПКЯ часто зміщене на користь ЛГ, однак до діагностичних критеріїв воно не входить.
• Вільний тестостерон і андростендіон. Ці показники визначають ступінь гіперандрогенії. Гормональні контрацептиви спотворюють результат аналізу на андрогени^[3].
• Пролактин і ТТГ. Потрібні для виключення гіперпролактинемії та гіпотиреозу.
• Глюкоза та інсулін. Стан вуглеводного обміну оцінюють усім жінкам при встановленні діагнозу, і найточнішим методом настанова називає пероральний глюкозотолерантний тест з 75 г глюкози^[3]. Той самий тест входить до обстежень для виявлення предіабету.

Додатково можуть призначити аналіз на 17-гідроксипрогестерон для виключення вродженої гіперплазії надниркових залоз і аналіз на кортизол для діагностики синдрому Кушинга.

Лікування та корекція способу життя

СПКЯ не виліковується остаточно, але лікування помітно покращує якість життя^[4]. Терапія має зменшити симптоми, відновити регулярний цикл і запобігти безпліддю, діабету 2 типу, серцево-судинним хворобам та емоційним розладам. Для цього поєднують ліки з корекцією харчування, фізичною активністю і психологічною підтримкою.

Медикаментозна терапія

Вибір ліків залежить від того, чи планує жінка вагітність, чи головне для неї контроль симптомів і профілактика ускладнень.

• Гормональні контрацептиви. Комбіновані оральні контрацептиви настанова 2023 року рекомендує дорослим жінкам із СПКЯ при гірсутизмі та нерегулярних циклах^[3]. Вони регулюють цикл і зменшують акне та гірсутизм.
• Антиандрогенні препарати. Якщо після щонайменше 6 місяців прийому контрацептивів чи косметичних процедур гірсутизм залишається вираженим, додають ліки, що блокують дію тестостерону, обов'язково разом із надійною контрацепцією. Спіронолактон у дозі 25–100 мг на добу має менший ризик побічних ефектів^[3], але може спричинити вади розвитку плода^[14].
• Метформін. Препарат для лікування діабету 2 типу покращує чутливість клітин до інсуліну. Настанова радить розглядати його для метаболічних цілей у дорослих з ІМТ від 25 кг/м²; за меншого ІМТ він можливий, хоча доказів менше, а максимальна доза для дорослих становить 2,5 г на добу^[3].
• Інозитол. Міо- та D-хіро-інозитол популярні як добавки при СПКЯ. У метааналізі 30 досліджень (2230 жінок) вони покращували окремі метаболічні показники, проте загалом докази обмежені й непереконливі; міо-інозитол рідше за метформін спричиняє розлади травлення^[15].
• Препарати для стимуляції овуляції. Жінкам, які прагнуть завагітніти, першим призначають летрозол^[3]. У Кокранівському огляді 41 рандомізованого дослідження частота живонароджень з летрозолом була вищою, ніж з кломіфеном та подібними препаратами (відношення шансів 1,72)^[16]. Летрозол допомагає ініціювати овуляцію; у складніших випадках застосовують гонадотропіни або допоміжні репродуктивні технології.

Зміни в харчуванні та фізичній активності

Корекція способу життя впливає на основні механізми хвороби: інсулінорезистентність і гормональний дисбаланс. Схуднення навіть на 5 % маси тіла може зменшити прояви синдрому^[14]. Препарати для зниження ваги, зокрема ліраглутид, семаглутид і орлістат, настанова дозволяє розглядати лише разом зі зміною способу життя^[3].

• Збалансоване харчування. Основу раціону становлять овочі, фрукти, нежирне м'ясо та риба, перевагу віддають продуктам з низьким глікемічним індексом. Менше цукру, випічки, солодких напоїв і трансжирів означає кращі метаболічні показники.
• Регулярна фізична активність. Ходьба, біг підтюпцем, плавання чи велосипед разом із силовими тренуваннями покращують чутливість до інсуліну. ВООЗ радить дорослим щонайменше 150 хвилин помірної активності на тиждень^[17].

Коротко: здорове харчування і рух потрібні всім жінкам із СПКЯ, навіть якщо вага не знижується^[4].

Психологічна підтримка та догляд за шкірою

Настанова 2023 року радить перевіряти на депресію всіх дорослих і підлітків із СПКЯ, а на тривожність усіх дорослих^[3]. Робота з психологом або психотерапевтом допомагає впоратися з тривогою, депресією та зниженням самооцінки.

Акне лікує дерматолог, який підбирає засоби догляду та ліки. Небажане волосся видаляють лазерною епіляцією або електроепіляцією; лазерне видалення волосся настанова зараховує до методів, що можуть поліпшити й психологічний стан^[3]. Крем з ефлорнітином сповільнює ріст волосся на обличчі^[14].

СПКЯ та вагітність

Найчастіше до лікаря з підозрою на СПКЯ звертаються через труднощі із зачаттям. Без регулярної овуляції завагітніти складніше, проте шанси залишаються.

Міф: із СПКЯ завагітніти неможливо. Насправді: у рандомізованому дослідженні за участю 750 жінок із СПКЯ за п'ять циклів лікування дитину народили 27,5 % пацієнток на летрозолі та 19,1 % на кломіфені^[18]. Це результат лише короткого курсу таблеток, після якого доступні інші методи.

Якщо метою є вагітність, підхід зазвичай поетапний:

• Корекція маси тіла та способу життя. Зниження ваги навіть на кілька кілограмів може зробити цикл регулярнішим.
• Стимуляція овуляції. Призначають летрозол, кломіфен, іноді гонадотропіни для дозрівання фолікулів.
• Контроль фолікулометрії. УЗД відстежує розвиток фолікулів і допомагає визначити оптимальний час для зачаття.
• Додаткові репродуктивні технології. Якщо попередні кроки не допомогли, можливі лапароскопічна операція на яєчниках^[5], штучне запліднення чи ЕКЗ.

Під час вагітності жінкам із СПКЯ потрібен ретельніший нагляд. Метааналіз 104 досліджень (106 690 вагітностей) показав вищі шанси викидня, гестаційного діабету, гестаційної гіпертензії, прееклампсії та кесаревого розтину, і різниця зберігалася після врахування віку та ІМТ^[19]. Тому наявність СПКЯ радять фіксувати в усіх жінок, які планують вагітність або вже вагітні. За належного медичного супроводу більшість таких вагітностей закінчуються благополучними пологами.

Можливі ускладнення

Без лікування СПКЯ сприяє розвитку низки захворювань, які виходять далеко за межі репродуктивної сфери:

• Безпліддя. Ановуляція, тобто стан, коли яйцеклітина не дозріває або не виходить з яєчника, унеможливлює запліднення в цьому циклі. СПКЯ є однією з найчастіших причин звернення до репродуктологів.
• Метаболічний синдром. Порушена толерантність до глюкози при СПКЯ трапляється в 3,26 раза частіше, а діабет 2 типу в 2,87 раза частіше, ніж у жінок без синдрому^[20]. Разом з ожирінням і дисліпідемією це підвищує ризик серцево-судинних захворювань, зокрема ішемічної хвороби серця та інсульту, тому настанова радить оцінювати фактори серцево-судинного ризику в усіх жінок із СПКЯ^[3].
• Артеріальна гіпертензія. Гормональний дисбаланс і надмірна вага підвищують ризик високого артеріального тиску. Це ускладнення часто супроводжує метаболічний синдром і потребує регулярного контролю.
• Ендометріальна гіперплазія та рак ендометрія. Без прогестерону, який врівноважує дію естрогену, слизова оболонка матки надмірно розростається. У метааналізі ризик раку ендометрія при СПКЯ був у 2,79 раза вищим^[21]; абсолютний ризик при цьому невеликий, тож рутинний скринінг не рекомендований^[3].
• Психологічні розлади. Тривалий стрес через акне, гірсутизм, вагу і безпліддя виснажує емоційно. Крім депресії й тривоги, у жінок із СПКЯ частіше трапляються розлади харчової поведінки та негативний образ тіла^[4].

Регулярний моніторинг, своєчасне лікування та контроль ваги помітно знижують ризик цих ускладнень.

Профілактика та рекомендації для підтримки здоров'я

Повністю запобігти СПКЯ неможливо, адже багато залежить від спадковості. Здоровий спосіб життя зменшує прояви синдрому або відтерміновує їхню появу:

• Контроль маси тіла. Збереження нормального ІМТ за допомогою збалансованого харчування та руху.
• Раціон. Менше солодких газованих напоїв, білого борошна, напівфабрикатів і насичених жирів, більше овочів, фруктів, риби й нежирного м'яса.
• Фізичне навантаження. Тренування 3–4 рази на тиждень по 30–45 хвилин покращують метаболізм.
• Стрес-менеджмент. Йога, медитація, дихальні вправи й повноцінний сон допомагають уникнути емоційного виснаження.
• Регулярні обстеження. Візит до гінеколога й базові аналізи хоча б раз на рік дають змогу вчасно помітити порушення.

Життя зі СПКЯ: довгостроковий контроль

Синдром належить до хронічних станів, прояви яких змінюються з віком, тому короткий курс ліків проблему не вирішує. Жінці слід стежити за менструальним циклом, станом шкіри й волосся, рівнем глюкози та самопочуттям.

План спостереження зазвичай включає:

• Регулярні візити до гінеколога, ендокринолога чи сімейного лікаря.
• Періодичні аналізи на глюкозу для контролю ризику діабету.
• УЗД малого таза за показаннями, наприклад для оцінки ендометрія при тривалій відсутності менструацій.
• Коригування харчування та фізичних навантажень залежно від змін у вазі.
• За потреби зміну або доповнення медикаментозного лікування (гормони, метформін тощо).

У частини жінок прояви СПКЯ слабшають ближче до менопаузи, проте нагляд для профілактики серцево-судинних захворювань і порушень кісткової тканини потрібен і в старшому віці.

Психологічна складова

Групи підтримки, методи релаксації та усвідомленості допомагають знизити емоційне навантаження, яке створюють проблеми зі шкірою, вагою та зачаттям.

Велике значення має підтримка сім'ї: відверта розмова з близькими зменшує відчуття ізоляції, а розуміння оточення полегшує тривале лікування.

Читайте:

Акне при синдромі полікістозних яєчників: причини, лікування та догляд

Акне при синдромі полікістозних яєчників є складним і поширеним явищем, яке пов’язане з гормональними поруш...

Гормональне акне: що потрібно знати

Гормональне акне турбує людей різного віку, особливо в підлітковий період, під час вагітності та в менопаузі,...