Горло заболіло зранку, до вечора ковтати вже боляче, піднялася температура, а на мигдаликах з’явився білий наліт. При цьому немає ні нежиті, ні кашлю. Саме так часто починається стрептококова ангіна: бактеріальна інфекція, яка серед усіх болів у горлі трапляється не найчастіше, зате потребує найбільшої уваги.

Більшість болів у горлі спричиняють віруси, і такі хвороби минають самі. Стрептокок групи А стоїть за 20–30% випадків запалення горла в дітей і за 5–15% у дорослих[1]. Цю інфекцію добре лікують антибіотики, але без лікування вона зрідка вражає серце, нирки й тканини навколо мигдаликів. Тому так важливо вчасно відрізнити її від звичайної застуди.

Що таке стрептококова ангіна

Це бактеріальна інфекція горла і мигдаликів, яку спричиняє стрептокок групи А, або Streptococcus pyogenes[2]. В англомовних джерелах її називають strep throat, а лікарі ще кажуть «стрептококовий фарингіт» або «стрептококовий тонзилофарингіт», бо бактерія зазвичай уражає водночас мигдалики й задню стінку глотки.

Українською цю інфекцію здебільшого називають ангіною. У побуті й у медицині слово «ангіна» означає гострий тонзиліт, тобто запалення мигдаликів. Однак воно нічого не каже про причину: гострий біль у горлі найчастіше вірусний[1], і лише частина ангін стрептококові. Міжнародна класифікація хвороб теж розрізняє дві близькі рубрики: стрептококовий фарингіт[3] і стрептококовий тонзиліт[4]. Якщо ж ви читаєте іншомовні тексти, не плутайте: латинське angina pectoris означає стенокардію, біль у грудях серцевого походження, і до горла стосунку не має.

Бактерія легко переходить від людини до людини. Вона поширюється з краплями, які розлітаються під час кашлю чи чхання, через спільні склянки, соломинки й прибори, а також через руки: досить торкнутися поверхні з бактеріями, а потім очей, рота чи носа[5]. Найчастіше заражаються під час тісного контакту з хворим, тому інфекція легко «ходить» усередині родини. Ризик вищий там, де багато людей у тісному просторі: у дитячих садках, школах, військових навчальних центрах, притулках[6].

Найчастіше хворіють діти 5–15 років, а в малюків до трьох років стрептококова ангіна трапляється рідко[1]. Серед дорослих частіше заражаються батьки школярів і ті, хто працює з дітьми[6]. Захворіти можна будь-якої пори року, проте пік припадає на зиму й ранню весну[2]. Здебільшого хвороба минає без наслідків: після початку антибіотика симптоми зазвичай зникають за 1–3 дні[2].

Читайте:

Як вона проявляється

Від зараження до перших симптомів зазвичай минає 2–5 днів[1]. Потім хвороба починається раптово. Найтиповіші ознаки:

  • Сильний біль у горлі, що з’являється швидко. Горло не «розгойдується» кілька днів, як при застуді, а болить майже одразу.
  • Біль під час ковтання. Через нього буває важко їсти й навіть пити.
  • Червоні набряклі мигдалики. На них часто видно білі плями чи смужки гною.
  • Дрібні червоні цятки на піднебінні. Лікарі називають їх петехіями.
  • Збільшені й болючі лімфовузли спереду на шиї. Вони є частиною лімфатичної системи і реагують на інфекцію поруч.
  • Гарячка. Температура піднімається раптово, нерідко до 38 °C і вище, і часто найвища на другий день[7][5].

Цей перелік ознак наводять як типовий для стрептококової інфекції[6]. У дітей до нього можуть додаватися головний біль, біль у животі, нудота і блювання[6]. Деякі штами стрептокока дають дрібний шорсткий висип, на дотик схожий на наждачний папір: так проявляється скарлатина[7]. У малюків до трьох років класичної ангіни зазвичай не буває. Натомість стрептокок може спричинити тривалий нежить із густими виділеннями, поганий апетит, невисоку температуру й дратівливість[1].

Деякі симптоми, навпаки, вказують радше на вірус. Це кашель, нежить, осиплість голосу, виразки в роті та кон’юнктивіт[1].

Буває й так, що стрептокок живе в горлі, а людина почувається здоровою. Таких людей називають носіями. Вони можуть передати бактерію, але роблять це значно рідше, ніж хворі. Ускладнення в носіїв дуже малоймовірні, і антибіотики їм зазвичай не потрібні[5].

Коли до лікаря

Найчастіше біль у горлі супроводжує застуду чи іншу ГРВІ і минає сам протягом тижня[8]. Зверніться до лікаря, якщо:

  • Є типові ознаки стрептококової ангіни. Раптовий сильний біль, гарячка, наліт на мигдаликах без кашлю й нежиті: у такому разі лікар може взяти мазок на стрептокок[5].
  • Покращення немає. Симптоми швидко посилюються або не починають слабшати протягом тижня[9].
  • Горло болить часто. Біль повертається знову й знову[8].
  • Тримається висока температура. Особливо якщо вас кидає то в жар, то в холод[8].
  • Імунітет ослаблений. Наприклад, через ВІЛ, цукровий діабет, хіміотерапію чи променеву терапію, прийом кортикостероїдів або інших ліків, що пригнічують імунну систему[8].

Викликайте швидку, якщо людині важко дихати, вона не може ковтати і з рота тече слина, бо її неможливо проковтнути, або на вдиху чути високий свистячий звук. Так само потрібна невідкладна допомога, коли стан різко погіршується[8]. Утруднене ковтання лікарі називають дисфагією.

Реклама

Як лікар ставить діагноз

Навіть досвідчений лікар не може напевно відрізнити стрептококову ангіну від вірусної лише на око: жоден окремий симптом не дає достатньої точності[10]. Тому спершу він розпитує про симптоми й оглядає горло, а якщо підозрює стрептокок, бере мазок із задньої стінки горла й мигдаликів[5]. Коли ж є явні ознаки вірусу, як-от кашель і нежить, тест на стрептокок зазвичай не потрібен[1].

Шкали Centor і FeverPAIN

Щоб оцінити, наскільки ймовірний стрептокок, лікарі користуються простими шкалами. За шкалою Centor дають по одному балу за наліт на мигдаликах, збільшені болючі лімфовузли спереду на шиї, температуру понад 38 °C і відсутність кашлю. Шкала FeverPAIN рахує гарячку за останню добу, гній на мигдаликах, звернення до лікаря в перші три дні хвороби, сильно запалені мигдалики й відсутність кашлю чи нежиті[11].

Що більше балів, то вищий шанс знайти стрептокок. За 0–2 балами Центора його виявляють у 3–17% випадків, за 3–4 балами вже у 32–56%. За 4–5 балами FeverPAIN ця частка сягає 62–65%[11]. Шкала не ставить діагнозу, вона лише допомагає вирішити, кому потрібні тест чи антибіотик. Тут фахові настанови розходяться: американські радять підтверджувати стрептокок тестом, а європейські менше покладаються на тести[10]. Настанова NICE, наприклад, ухвалює рішення про антибіотик за шкалою і не рекомендує експрес-тести для рутинного використання[9].

У настанові щодо фарингітів і тонзилітів у дітей, яку оприлюднило МОЗ України, наголошено: встановлювати діагноз лише за клінічними ознаками недостовірно. Для підтвердження беруть мазок із зіву й досліджують його посівом або експрес-тестом[12].

Експрес-тест

Експрес-тест шукає в мазку антигени стрептокока групи А, тобто речовини бактерії, на які реагує імунна система. Результат готовий за 10–20 хвилин[5]. За даними систематичних оглядів, такі тести виявляють приблизно 85% хворих зі стрептококом і дуже рідко помиляються в бік хибнопозитивного результату: їхня специфічність близько 96%[10]. Тож позитивний тест майже напевно означає стрептокок, а негативний не завжди його виключає.

Посів мазка

Якщо експрес-тест негативний, але лікар усе одно підозрює стрептокок, мазок відправляють на посів: у лабораторії перевіряють, чи виростуть із нього бактерії. Посів вважають «золотим стандартом» діагностики, хоча результату доводиться чекати 24–48 годин[5][1]. Дітям, старшим за три роки, і підліткам після негативного експрес-тесту радять зробити посів, бо в них нелікований стрептокок може спричинити ревматичну гарячку. Дорослим і дітям до трьох років такий посів рутинно не потрібен[1][12].

Молекулярні тести

Є й тести, що шукають ДНК стрептокока методом ампліфікації нуклеїнових кислот, до них належить ПЛР. Вони чутливіші за експрес-тести, але значно дорожчі, тому їх застосовують рідше[10].

Читайте:

Лікування антибіотиками

Якщо тест підтвердив стрептокок, лікар призначає антибіотик людині будь-якого віку[1]. Вибір препарату залежить від віку й ваги (дози для дітей розраховують на кілограм), від того, чи є алергія на пеніцилін, і від вагітності[1][9]. Вірусну ангіну антибіотиками не лікують: на віруси вони не діють[1].

Що дає антибіотик

Антибіотик убиває бактерії або зупиняє їхнє розмноження. Він скорочує тривалість симптомів, зменшує ризик заразити близьких і знижує ймовірність ускладнень[1]. Наскільки сильний цей ефект? Огляд Cochrane об’єднав 29 досліджень із понад 15 тисячами випадків болю в горлі різного походження, серед них і вірусних. Через тиждень 82% людей без антибіотика вже не мали симптомів. Антибіотики зменшували біль у горлі й головний біль на третій день, а також рідше траплялися ревматична гарячка, середній отит і паратонзилярний абсцес[13]. Більшість цих досліджень провели в 1950-х роках, коли ревматична гарячка траплялася значно частіше, ніж тепер[13]. За оцінкою NICE, при гострому болю в горлі загалом антибіотики скорочують симптоми в середньому приблизно на 16 годин[9].

Коротко: при підтвердженій стрептококовій ангіні антибіотик потрібен незалежно від того, наскільки тяжко ви почуваєтеся. Він скорочує хворобу, зменшує заразність і ризик рідкісних, але серйозних ускладнень.

Препарати першого вибору

Основні ліки належать до пеніцилінів: це феноксиметилпеніцилін (пеніцилін V) або амоксицилін. Стійкості стрептокока групи А до пеніциліну досі не зафіксовано[1]. Курс таблеток зазвичай триває 10 днів, а замість нього інколи роблять одну ін’єкцію бензатину бензилпеніциліну[1]. Настанова NICE допускає курс від 5 до 10 днів: п’яти днів може вистачити, щоб минули симптоми, а десять підвищують шанс повністю позбутися бактерії[9].

У настанові для дітей, оприлюдненій МОЗ України, препаратом першого вибору теж названо пеніцилін V курсом 10 днів. Водночас експерти МОЗ зазначали, що станом на початок 2019 року феноксиметилпеніцилін не був зареєстрований в Україні[12]. Конкретний препарат і форму лікар підбирає з тих, що доступні в аптеках.

Якщо є алергія на пеніцилін

Людям з алергією на ліки пеніцилінового ряду призначають інші антибіотики: цефалоспорини (цефалексин, цефадроксил), кліндаміцин або макроліди (кларитроміцин, азитроміцин). Цефалоспорини не застосовують, якщо на пеніцилін була реакція негайного типу, наприклад анафілаксія[1]. Стійкість стрептокока до азитроміцину, кларитроміцину й кліндаміцину добре задокументована, і її частота різниться залежно від регіону та часу[1].

За настановою МОЗ для дітей, при алергії на пеніцилін обирають цефалексин, а макроліди лише тоді, коли є алергія і на пеніциліни, і на цефалоспорини[12]. Вагітним з алергією на пеніцилін настанова NICE радить еритроміцин[9].

Чому курс треба пройти до кінця

Уже через день-два від початку лікування людина зазвичай почувається краще[5], і виникає спокуса кинути таблетки. Але якщо зупинитися раніше, частина бактерій може вижити й знову викликати інфекцію, а ризик ускладнень, зокрема ревматичної гарячки й абсцесу, зростає[5]. Приймайте ліки стільки днів, скільки призначив лікар. Найчастіші побічні ефекти антибіотиків при болю в горлі — діарея і нудота[9].

Що допомагає вдома

Поки діє антибіотик, пережити ці дні легше з простими домашніми заходами. Більше відпочивайте[14] і спробуйте ось що:

  • Прохолодна м’яка їжа. Вона менше травмує горло[8], а дуже гарячі й гострі страви можуть подразнювати його ще більше.
  • Достатньо пиття. Прохолодні напої заспокоюють горло[14], а теплі, наприклад чай з лимоном чи медом, теж можуть полегшити біль[7]. Мед не дають дітям до року[15].
  • Кубики льоду. Смоктати лід, фруктовий лід або льодяники допомагає при подразненні горла. Маленьким дітям нічого дрібного й твердого не дають через ризик удавитися[8].
  • Полоскання теплою солоною водою. Розчиніть пів чайної ложки солі (близько 3 г) у склянці теплої води (близько 240 мл), прополощіть горло й виплюньте розчин[7][8]. Для ополіскувачів для рота доказів користі не знайшли[9].
  • Чисте повітря без диму. Куріння й задимлені приміщення подразнюють горло[8], а холодний зволожувач повітря допомагає, коли горло сухе й болить[7].
  • Знеболювальні без рецепта. Парацетамол або, якщо він вам підходить, ібупрофен зменшують біль і гарячку[9]. Деякі ліки не підходять, наприклад, під час вагітності, тому спершу прочитайте інструкцію чи порадьтеся з фармацевтом[8]. Дорослим можуть трохи допомогти льодяники з місцевим анестетиком, протизапальним засобом чи антисептиком[9].

Мед, імбир чи трав’яні чаї з переліку народних засобів роблять хворобу комфортнішою, але бактерію не знищують. Якщо стрептокок підтвердили, антибіотик потрібен незалежно від домашніх засобів[1].

Реклама

Як лікують ангіну в дітей

Принцип той самий, що й у дорослих: дитині з підтвердженою стрептококовою ангіною лікар призначає курс антибіотика, а дозу розраховує за вагою[1]. Батьки можуть полегшити дитині ці дні:

  • Прохолодною їжею. Морозиво чи фруктовий лід заспокоюють горло[8][7].
  • Полосканням і льодом для старших. Дітям, які вже вміють полоскати горло й не ковтати розчин, можна давати солону воду для полоскання чи кубики льоду. Маленьким дітям полоскати горло не радять[14][8].
  • Знеболювальними за віком. Малюкам парацетамол чи ібупрофен дають у рідкій формі, старшим дітям можна в таблетках, суворо за дозуванням з інструкції[9].
  • Без аспірину. Ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) дітям і підліткам до 16 років не дають, якщо її не призначив лікар, через ризик синдрому Рея, рідкісного, але небезпечного стану з ураженням мозку. Це стосується й засобів із саліцилатами, зокрема деяких гелів від виразок у роті[16].

Можливі ускладнення

Стрептококову ангіну легко вилікувати, а ускладнення трапляються рідко, і частіше тоді, коли інфекцію не лікували[1]. Гнійні ускладнення бувають приблизно в 1% хворих[2]. Лікарі ділять ускладнення на дві групи.

Гнійні: інфекція поширюється на сусідні тканини

  • Паратонзилярний абсцес. Це скупчення гною біля мигдалика. Найчастіше його спричиняє саме стрептокок групи А, а хворіють переважно старші діти, підлітки й молоді дорослі[17].
  • Заглотковий абсцес. Гнійник утворюється в тканинах задньої стінки глотки, частіше в дітей до п’яти років. Він може перекрити дихальні шляхи, тому це невідкладний стан[18].
  • Мастоїдит. Так називають інфекцію соскоподібного відростка, кістки за вухом[19][1]. Найчастіше він розвивається як ускладнення середнього отиту[19].
  • Отит, синусит і гнійне запалення шийних лімфовузлів. Стрептокок може перейти на вухо, пазухи носа й лімфовузли на шиї[6][1].

Абсцес може утворитися ще під час ангіни або невдовзі після неї[18]. Насторожити мають такі зміни: стан не покращується, погіршується або симптоми повертаються; з’являється набряк шиї чи обличчя; сильно болить горло з одного боку, і біль віддає у вухо; важко відкрити рот; неможливо проковтнути навіть слину; голос стає приглушеним[17]. Якщо абсцес уже сформувався, його розкривають або відсмоктують голкою[17].

Імунні: серце, нирки й мозок

Друга група ускладнень виникає не через саму бактерію, а через реакцію імунної системи, коли інфекція в горлі вже минула. Вони вражають органи далеко від горла[1].

  • Гостра ревматична гарячка. Це запалення, що зачіпає серце, суглоби, мозок і шкіру. Вона розвивається приблизно через 1–5 тижнів після стрептококової інфекції, найчастіше в дітей 5–15 років. Серед типових ознак гарячка, болючі суглоби, мимовільні посмикування й втома, а з боку серця біль у грудях, прискорене серцебиття і задишка[20]. Ревматична гарячка може пошкодити клапани серця, і так виникає ревматична хвороба серця. У світі на неї хворіють близько 55 мільйонів людей. Своєчасний антибіотик при стрептококовій ангіні запобігає ревматичній гарячці[21].
  • Постстрептококовий гломерулонефрит. Це запалення нирок, яке з’являється приблизно через 10 днів після початку ангіни чи скарлатини. Його ознаки: білок у сечі, підвищений тиск, темна червоно-бура сеча (гематурія), менше сечовипускань, набряки, втома. Частіше хворіють діти. Більшість людей одужує за кілька тижнів без наслідків, хоча зрідка можливе тривале ураження нирок аж до ниркової недостатності[22].
  • PANDAS. Це рідкісний стан у дітей від трьох років до статевого дозрівання: після стрептококової інфекції раптово з’являються обсесивно-компульсивний розлад або тики, перепади настрою, тривожність через розлуку з батьками. Науковці вважають, що його запускає помилкова атака імунної системи на мозок, але точний механізм ще з’ясовують[23].

Стрептококовий токсичний шок

Це найтяжче й водночас дуже рідкісне ускладнення, за якого бактерії проникають у глибокі тканини й кров. Перші ознаки: гарячка з ознобом, біль у м’язах, нудота й блювання, а приблизно за день-два різко падає тиск. Від цього ускладнення помирають до трьох із десяти хворих. Частіше токсичний шок трапляється в людей від 65 років, із відкритими ранами (зокрема після вітрянки), діабетом чи розладом уживання алкоголю[24].

Ці ускладнення з’являються в різний час. Абсцес утворюється під час ангіни або одразу після неї, гломерулонефрит приблизно через 10 днів[22], ревматична гарячка ще пізніше[20]. Тому після початку лікування уважно стежте за самопочуттям. Якщо через 48 годин прийому антибіотика краще не стало або з’явилися нові тривожні симптоми, зверніться до лікаря[25].

Коротко: біль у суглобах, темна сеча чи набряки через кілька тижнів після ангіни можуть бути її пізнім наслідком. Обов’язково скажіть лікарю, що нещодавно хворіли.

Як не заразитися і не заразити інших

Біль у горлі рано чи пізно буває в кожного, і причини в нього різні. Від стрептокока захищають ті самі прості звички, що й від інших інфекцій, які передаються повітрям і через руки[6][5]:

  • Мийте руки. Регулярне миття з милом під проточною водою щонайменше 20 секунд допомагає не поширювати респіраторні інфекції[26]. Якщо води немає, підійде антисептик, що містить не менше 60% спирту[5].
  • Прикривайте рот, коли кашляєте чи чхаєте. Використовуйте серветку й одразу її викидайте, а якщо її немає, кашляйте в згин ліктя, а не в долоні[5].
  • Не діліться посудом. У хворого має бути окрема чашка й прибори, а після нього посуд миють[6][5].
  • Протирайте поверхні, яких часто торкаються. Це дверні ручки, стільниці, ручки побутової техніки[5].
  • Обмежте тісний контакт із хворим. Саме близьке спілкування з людиною, у якої стрептококова ангіна, найчастіше призводить до зараження[6].

Перенесена стрептококова ангіна не дає імунітету: захворіти можна знову[5]. Повноцінний сон, збалансоване харчування, рух, менше стресу, відмова від куріння та помірність в алкоголі підтримують загальне здоров’я, хоча спеціального захисту саме від стрептокока не дають.

Поширені запитання

Чи може стрептококова ангіна минути сама?

Може: здебільшого симптоми слабшають приблизно за тиждень. Але без лікування стрептокок може спричинити серйозні ускладнення[7], тому при підозрі на стрептококову ангіну краще звернутися до лікаря й зробити тест[1].

Скільки днів людина заразна?

Залишайтеся вдома, доки не мине температура і не пройде щонайменше 12–24 години від початку антибіотика[1]. Після доби лікування більшість людей уже не заразні[5]. Настанова МОЗ для дітей радить домашній догляд щонайменше протягом першого дня антибіотикотерапії, а коли повертатися до садочка чи школи, залежить від загального стану дитини[12].

Читайте:

З чим її плутають?

На початку стрептококову ангіну легко сплутати з застудою, грипом, вірусним тонзилітом чи інфекційним мононуклеозом[9]. Мононуклеоз спричиняє вірус Епштейна-Барр, і антибіотики на нього не діють. Більше того, курс амоксициліну під час мононуклеозу може спричинити червоний плямистий висип[12]. Тест на стрептокок допомагає і правильно призначити лікування, і уникнути зайвих ліків.

Підсумок

Стрептококова ангіна є бактеріальним різновидом гострого тонзиліту, і відрізнити її від вірусного болю в горлі на око неможливо. Раптовий сильний біль, гарячка й наліт на мигдаликах без кашлю та нежиті є приводом показатися лікарю й зробити мазок. Якщо стрептокок підтвердили, курс антибіотика треба пройти повністю: він захищає близьких від зараження, а вас від рідкісних, але серйозних ускладнень на серце, нирки й тканини горла. Вдома полегшують біль парацетамол чи ібупрофен, прохолодне пиття й полоскання, а дітям до 16 років аспірин не дають. Якщо за два дні лікування краще не стало, зверніться до лікаря, а набряк шиї, неможливість ковтати чи утруднене дихання потребують невідкладної допомоги.

Джерела26
  1. Clinical Guidance for Group A Streptococcal Pharyngitis. CDC.
  2. NCBI Bookshelf
  3. ICD-10 Version:2019. World Health Organization.
  4. ICD-10 Version:2019. World Health Organization.
  5. Strep A Test: MedlinePlus Medical Test. MedlinePlus.
  6. About Strep Throat. CDC.
  7. Strep throat: MedlinePlus Medical Encyclopedia. MedlinePlus.
  8. Sore throat. NHS.
  9. Recommendations | Sore throat (acute): antimicrobial prescribing | Guidance | NICE.
  10. Mustafa Z. та ін. Diagnostic Methods, Clinical Guidelines, and Antibiotic Treatment for Group A Streptococcal Pharyngitis: A Narrative Review. Front Cell Infect Microbiol, 2020.
  11. Terms used in the guideline | Sore throat (acute): antimicrobial prescribing | Guidance | NICE.
  12. МОЗ України
  13. Spinks A. та ін. Antibiotics for treatment of sore throat in children and adults. Cochrane Database Syst Rev, 2021.
  14. Tonsillitis. NHS.
  15. Foods to avoid giving babies and young children. NHS.
  16. Reye's syndrome. NHS.
  17. Peritonsillar abscess: MedlinePlus Medical Encyclopedia. MedlinePlus.
  18. Retropharyngeal abscess: MedlinePlus Medical Encyclopedia. MedlinePlus.
  19. Mastoiditis: MedlinePlus Medical Encyclopedia. MedlinePlus.
  20. About Rheumatic Fever. CDC.
  21. Rheumatic heart disease. World Health Organization.
  22. About Post-Streptococcal Glomerulonephritis. CDC.
  23. PANS and PANDAS: Questions and Answers. NIH.
  24. About Streptococcal Toxic Shock Syndrome. CDC.
  25. Testing for Strep Throat or Scarlet Fever. CDC.
  26. About Handwashing. CDC.