Болить вухо: причини і що робити

У дитини біль у вусі здебільшого виникає в самому вусі, найчастіше через отит. У дорослих частіше навпаки: вухо болить, а лікар бачить в отоскоп цілком здорову барабанну перетинку. Провідною причиною такого «чужого» болю в дорослих називають розлад скронево-нижньощелепного суглоба, що з'єднує нижню щелепу з черепом^[1]. Тобто «лікувати вухо» іноді означає лікувати щелепу, зуби чи горло.

Оталгія, або біль у вусі, здатна серйозно ускладнити повсякденне життя: важко спати, жувати, зосередитися. Здебільшого вона минає без наслідків, проте іноді сигналізує про небезпечні стани, тож чекати, що «саме пройде», можна не завжди.

Що таке оталгія?

Оталгія означає біль у вусі будь-якого характеру: від легкого ниючого відчуття до гострого різкого болю. Вухо ділить нерви з щелепою, зубами, горлом, гортанню та шиєю, тому біль, що народився в цих ділянках, мозок нерідко «приписує» вуху^[1].

Оталгія може супроводжувати застуду чи гайморит, а може свідчити про ураження самого вуха, наприклад при запаленні середнього або зовнішнього вуха. Нерідко біль посилюється під час ковтання, жування чи позіхання. Якщо вухо болить при жуванні, а в отоскоп воно здорове, лікар насамперед огляне скронево-нижньощелепний суглоб і зуби.

Серед пацієнтів поширена думка, що біль у вусі завжди означає отит. Станів, що дають такі відчуття, значно більше. Лікарі ділять оталгію на первинну (джерело у вусі) і вторинну, або відбиту (джерело поза вухом)^[2]. Цей поділ визначає, де шукати причину.

Первинний біль у вусі

Первинним називають біль, що виникає в слуховому проході чи інших структурах вуха. Його зазвичай спричиняють місцеві хвороби або механічні чинники:

• При баротравмі тиск у середньому вусі не встигає вирівнятися з зовнішнім під час зльоту, посадки літака чи пірнання, і барабанна перетинка напружується^[3].
• Скупчення вушної сірки утворює сірчаний корок, який закладає вухо, може спричиняти біль, шум і погіршення слуху^[4].
• Гострий середній отит (запалення порожнини за барабанною перетинкою) зазвичай починається після застуди, дає біль, закладеність, часто підвищення температури; малі діти при цьому тягнуть себе за вухо^[1]. Запалення внутрішнього вуха (лабіринтит) проявляється насамперед запамороченням і погіршенням слуху.
• Зовнішній отит («вухо плавця») часто розвивається в тих, хто багато плаває: волога розм'якшує шкіру слухового проходу і порушує її захисний бар'єр. Характерна ознака: біль посилюється, коли потягнути за вушну раковину чи натиснути на козелок, хрящовий виступ перед входом у вухо^[1].
• Перфорація (розрив) барабанної перетинки буває наслідком інфекції, удару по вуху, дуже гучного звуку (наприклад, вибуху) або різкого перепаду тиску^[5].
• Сторонній предмет у слуховому проході частіше трапляється в дітей: дрібні іграшки, арахіс, комахи. Іноді для видалення потрібен загальний наркоз^[1].

У кожній із цих ситуацій потрібно зняти біль і встановити точну причину. Лікування спрямоване на вухо: вушні краплі, знеболення, за потреби антибіотики, видалення сірчаного корка або стороннього предмета.

Вторинний (відбитий) біль у вусі

Вторинний, або відбитий, біль у вусі виникає через проблеми в інших органах. Вухо отримує чутливі гілки від кількох черепних нервів і верхніх шийних нервів, які також обслуговують щелепу, зуби, глотку, гортань і шию. Подразнення будь-якої з цих ділянок людина може відчувати саме у вусі^[1].

Серед поширених причин відбитого болю: дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба, хвороби зубів, запалення горла і хвороби шийного відділу хребта^[2]. Застуда й сезонна алергія дають набряк слизової носоглотки, який порушує роботу євстахієвої труби, тоненького каналу між вухом і носоглоткою, звідси біль і закладеність.

Біль у вусі може дати й рефлюксна хвороба (ГЕРХ), коли кислий вміст шлунка подразнює глотку і нерви, спільні з вухом^[1]. Нерідко оталгія супроводжує розлад суглоба щелепи, хворі зуби чи тонзиліт. Тоді лікування самого вуха тривалого полегшення не дасть, потрібно усунути першопричину: вилікувати карієс, синусит чи запалення мигдаликів.

Поширені причини первинного болю у вусі

Під час огляду лікар перебирає місцеві причини, які найчастіше пояснюють біль:

• Баротравма. Біль після польоту чи пірнання, особливо якщо літати із застудою, нежитем або загостренням алергії^[3].
• Скупчення вушної сірки. Корок дає закладеність і ниючий біль. Звичайно сірка виходить сама, без жодного чищення^[4].
• Дисфункція євстахієвої труби. Коли труба погано вирівнює тиск, у вусі виникає відчуття тиску, закладеності, біль. Це одна з частих причин первинної оталгії^[2].
• Сторонні предмети. Часто трапляються в дітей, але й дорослі травмують собі слуховий прохід, намагаючись почистити його шпилькою, сірником чи ватною паличкою.
• Отити різних типів. Гострий зовнішній отит майже завжди бактеріальний^[6]; рідше в слуховому проході розмножуються грибки. Середній отит виникає, коли мікроби з носоглотки потрапляють у середнє вухо через євстахієву трубу.
• Перфорація барабанної перетинки. Дає раптовий біль, погіршення слуху, шум, іноді виділення з кров'ю чи гноєм. Здебільшого перетинка загоюється сама протягом 2 місяців^[5].

Читайте:

Грибкова інфекція вуха (отомікоз): симптоми, причини, лікування

Грибкова інфекція вуха, або отомікоз: що це за хвороба, які гриби її спричиняють, чому до неї ведуть ватні пали...

Лікар з'ясовує, коли почалися симптоми, чи були застуда, політ, плавання або травма, оглядає вухо отоскопом, за потреби перевіряє слух. Якщо вухо здорове, а біль триває, огляд розширюють на щелепу, ротову порожнину, ніс, горло і шию^[1].

Причини вторинного болю у вусі

При вторинному болю вухо не є джерелом ураження, проте відчуття можуть бути такими ж сильними, як при отиті. Основні причини:

• Застуди та ГРВІ. Віруси спричиняють набряк слизової носоглотки, який закупорює гирло євстахієвої труби; тому середній отит так часто починається після нежитю^[1].
• Алергії. Набряк слизової і рясний слиз при алергічному риніті порушують вентиляцію середнього вуха^[3].
• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ). Кислота подразнює глотку, а через спільні нерви біль віддає у вухо.
• Зубний біль і хвороби ясен. Карієс і зубний абсцес, особливо корінних зубів, є частою причиною відбитого болю^[1]. Сюди ж належать захворювання ясен і біль у щелепі при розладі скронево-нижньощелепного суглоба, який часто посилюють стиснення щелеп і бруксизм.
• Тонзиліт, ангіна та інші хвороби горла. Ангіна і фарингіт віддають біль у вухо через язикоглотковий нерв; біль у вусі під час ковтання при ангіні дуже типовий.
• Синусит. Запалені пазухи носа дають тиск і ниючий біль в обличчі, що може поширюватися до вуха; інші прояви описано в матеріалі про синусові головні болі.
• Хвороби шийного відділу хребта. Артроз верхніх шийних хребців віддає біль у ділянку вуха через корінці C2 і C3^[1]; часто такий біль поєднується з болем у шиї.
• Пухлини голови та шиї. Рак глотки, гортані, кореня язика може тривалий час проявлятися лише болем у вусі. Підозру посилюють вік від 50 років, куріння, зловживання алкоголем, схуднення без причини; таким людям при стійкому болі і нормальному вусі рекомендують огляд носоглотки й гортані ендоскопом і МРТ^[1].

Коротко: якщо в дорослого вухо болить тижнями, а при огляді воно здорове, причину шукають у щелепі, зубах, горлі та шиї. Курцям і тим, хто багато п'є, обов'язково оглядають глотку й гортань, щоб не пропустити пухлину.

Лікувати потрібно основне захворювання. Якщо лише знеболювати вухо, біль повертатиметься.

Ускладнення тривалого болю у вусі

Сам біль ускладнень не дає, їх дає занедбана причина. Нелікована чи тяжка інфекція вуха може поширитися на сусідні тканини:

• Мастоїдит. Запалення соскоподібного відростка скроневої кістки за вухом. Ознаки: біль, почервоніння й набряк за вухом, через які вушна раковина ніби відстовбурчується, температура, виділення з вуха. Лікують у лікарні, зазвичай внутрішньовенними антибіотиками^[7].
• Менінгіт. Інфекція може дійти до мозкових оболонок; менінгіт загрожує життю і є одним з ускладнень мастоїдиту^[7].
• Втрата слуху. Тяжкий мастоїдит і повторні запалення можуть залишити стійке погіршення слуху^[7].
• Ураження кісток і нервів. У літніх людей із діабетом зовнішній отит може перейти в злоякісний (некротичний) отит, що руйнує кістки основи черепа. У дослідженні 46 таких пацієнтів середній вік становив 78 років, 71,7% мали діабет, а збудником у 82,2% була синьогнійна паличка^[8]. Запалення вуха буває й причиною паралічу лицевого нерва: у дослідженні 131 дитини, госпіталізованої з паралічем лицевого нерва, у 80 він був пов'язаний з отитом^[9].
• Проблеми зі щелепою або скронево-нижньощелепним суглобом. Тут зв'язок зворотний: частіше хворий суглоб спричиняє «вушний» біль, і без лікування суглоба біль та клацання при жуванні можуть ставати хронічними.

Якщо біль у вусі не минає понад три доби або супроводжується високою температурою, виділеннями з вуха, погіршенням слуху чи набряком довкола вуха, потрібен огляд лікаря^[10].

Основні методи лікування

Спосіб лікування залежить від джерела болю і загального стану. Лікування може включати:

• Безрецептурні знеболювальні. Ібупрофен або парацетамол знімають біль і знижують температуру. Знеболення рекомендоване при отиті кожній дитині, навіть коли антибіотик не потрібен^[11].
• Антибіотики. Гострий середній отит часто минає сам: багатьом дітям від 6 місяців із легким перебігом дозволено спостереження 48–72 години без антибіотика, але з обов'язковим контролем^[12]. Антибіотик призначають одразу при тяжкому перебігу (сильний біль, біль понад 48 годин, температура 39 °C і вище) і дітям до 2 років із двобічним отитом; препарат першого вибору амоксицилін^[11]. При неускладненому зовнішньому отиті основою лікування є вушні краплі з антибіотиком або антисептиком, таблетки потрібні лише тоді, коли інфекція виходить за межі слухового проходу, або при діабеті й ослабленому імунітеті^[6]. Краплі з антисептиком чи стероїдом за ефективністю не поступаються антибіотичним^[13].
• Антигістамінні та судинозвужувальні. При гострому отиті в дітей їхня користь не доведена: у Кокранівському огляді докази щодо впливу на біль і одужання дуже непевні^[14]. Антигістамінні мають сенс тоді, коли біль і закладеність пов'язані з алергічним ринітом.
• Протигрибкові засоби. Грибкове ураження слухового проходу (отомікоз) лікують протигрибковими краплями чи мазями після очищення вуха лікарем.
• Кортикостероїди. Найчастіше входять до складу вушних крапель від зовнішнього отиту, де зменшують набряк і свербіж^[13]. Таблетки чи уколи стероїдів при звичайному отиті не призначають; їх використовують, наприклад, при паралічі лицевого нерва^[9].
• Фізіотерапевтичні процедури. Прогрівання чи електрофорез при отиті в сучасних настановах з лікування середнього і зовнішнього отиту не фігурують^[12][6], тож розраховувати на них як на лікування не варто.
• Видалення сторонніх предметів і сірчаних корків. Сірку можна розм'якшити краплями оливкової олії 3–5 днів, а щільний корок видаляє лікар; краплі не можна капати при перфорації барабанної перетинки^[4]. Ватна паличка чи пальці лише проштовхують сірку глибше.
• Народні методи. Тепла суха пов'язка на вухо може трохи полегшити біль, проте нічого не можна закапувати чи вкладати у вухо, з якого течуть виділення, бо це може бути ознакою перфорації^[5]. Міф: вушні свічки «витягують» сірку і токсини. Насправді: у дослідженні свічки не створювали жодного розрідження і не видаляли сірку, натомість у вусі залишався свічковий віск, а опитані ЛОР-лікарі описали 21 травму вуха від свічок^[15].

Коротко: легкий отит у дитини старше пів року часто можна 2–3 дні спостерігати зі знеболенням замість негайного антибіотика, якщо лікар оглянув вухо і домовився з батьками про контроль.

Призначений антибіотик потрібно пропити повним курсом, а якщо через 48–72 години лікування не допомагає, лікар має переглянути діагноз^[6].

Профілактика та догляд

Простий догляд і кілька звичок помітно зменшують ризик болю у вухах:

• Обережна гігієна вух. Міф: вуха треба регулярно чистити ватними паличками. Насправді: сірка захищає слуховий прохід і зазвичай виходить сама, а палички й пальці проштовхують її глибше^[4]. Досить мити вушну раковину і вхід у слуховий прохід. Після купання воду з вуха можна безпечно вивести простими способами.
• Захист під час польотів і дайвінгу. На зльоті й посадці допомагають ковтання, позіхання, жувальна гумка чи льодяник і м'яке «продування» вух із затиснутим носом; краще не спати під час посадки. Беруші з фільтром трохи допомагають, але ковтати все одно треба. Із застудою чи отитом політ доцільно відкласти^[3].
• Пильна увага до стану горла й носа. Вчасне лікування нежитю, алергічного риніту, синуситу зменшує ризик проблем із євстахієвою трубою; сякатися при застуді варто м'яко, по черзі кожною ніздрею.
• Регулярне миття рук і щеплення. Щеплення дітей від пневмокока та грипу і відсутність тютюнового диму вдома входять до рекомендацій із запобігання отиту^[11].
• Тепло в холод. Шапка на вітрі захищає вуха від холодового болю, але отит спричиняють мікроби з носоглотки, а не протяг^[1].
• Своєчасна діагностика зубних проблем. Карієс і запалення ясен можуть давати вторинний біль у вусі, тож при болю у вусі разом із болем у зубі чи щелепі краще почати зі стоматолога.

Коли слід звернутися до лікаря

Більшість вушних інфекцій минає приблизно за 3 дні, іноді симптоми тривають до тижня^[10]. Проте існують ситуації, коли медична допомога необхідна:

• Біль зберігається понад три дні або посилюється^[10].
• Ознаки серйозної інфекції. Виділення з вуха, раптове погіршення слуху, температура 39 °C і вище, загальне погане самопочуття. Набряк і почервоніння за вухом, через які воно відстовбурчується, вказують на мастоїдит і потребують огляду того ж дня^[7].
• Сторонні предмети у вусі. Особливо в дітей, які не можуть описати відчуття. Якщо предмет не вдалося легко видалити з першої спроби, не варто повторювати спроби вдома.
• Часті рецидиви. Повторні отити потребують огляду ЛОР-лікаря, щоб виключити хронічну інфекцію чи проблеми з євстахієвою трубою; постійний антибіотик для запобігання отитам не рекомендують^[16].
• Інші тривожні симптоми. Асиметрія обличчя чи слабкість його м'язів, сильний біль у вусі в людини з цукровим діабетом, запаморочення, однобічна втрата слуху або шум у вухах без очевидної причини, а в дорослих ще й тривалий біль у вусі при нормальному огляді, особливо в курців^[1].

Звертатися варто до сімейного лікаря, педіатра або отоларинголога. Немовляті до року з болем в обох вухах, а також при блюванні та дуже високій температурі допомога потрібна терміново^[10].