Чому виникає задишка і як її подолати

Коли важко вдихнути на повні груди, з’являється тривожне відчуття, ніби повітря не вистачає. Такий стан називають задишкою — і він може бути сигналом як несерйозної проблеми, так і ознакою хвороб серця або легень.

Задишка може з’явитися несподівано: після підйому сходами, під час сну чи навіть у стані спокою. Комусь вона знайома як "повітряне голодування", комусь — як постійна потреба глибше вдихнути. Це не хвороба, а симптом, який може супроводжувати десятки різних станів — і саме тому так важливо розуміти її природу.

Що таке задишка

Задишка — це відчуття нестачі повітря або труднощі з диханням. У медицині це називають диспное. У різних людей вона може проявлятись по-різному: як тиск у грудях, як неможливість зробити повний вдих або як відчуття, ніби повітря просто не доходить до легень.

Найчастіше люди описують це як "повітряне голодування" — коли хочеш вдихнути на повні груди, але не виходить, і здається, що всередині "не вистачає місця для повітря". Це стан, який може тривати кілька хвилин або ж бути постійним — усе залежить від причини.

Задишка — не окрема хвороба, а симптом. Вона може бути цілком безпечною, наприклад, після інтенсивного бігу. Але також — сигналом про серйозні проблеми з серцем, легенями чи навіть нервовою системою. Саме тому її не варто ігнорувати, навіть якщо здається, що "просто не вистачає повітря".

Зазвичай люди одразу помічають, коли їхнє дихання змінюється. І навіть якщо задишка з’являється лише зрідка — краще зрозуміти, чому саме так відбувається.

Хто найчастіше відчуває задишку

Задишка може з’явитися у будь-кого, але деякі люди стикаються з нею частіше. Причини можуть бути різними — від звичайної втоми до хронічних проблем із серцем або легенями. Також важливу роль відіграє спосіб життя.

Є кілька факторів, які підвищують ймовірність появи задишки:

• Мала кількість червоних клітин у крові (анемія): організму не вистачає кисню, через що може виникати задишка навіть у спокої.
• Хвороби серця або легенів: ускладнюють нормальне дихання, особливо під час фізичної активності.
• Постійне нервове напруження: тривожність може викликати поверхневе та часте дихання, що створює відчуття, ніби повітря бракує.
• Недостатня рухливість: коли тіло звикає до сидячого способу життя, навіть легке навантаження дається важко.
• Зайва вага: створює додаткове навантаження на легені та серце, через що дихання стає ускладненим.
• Перенесені простудні захворювання: після грипу чи бронхіту дихати важче ще деякий час, поки легені повністю не відновляться.
• Куріння, навіть якщо кинули давно: дихання може залишатися важчим, бо легені не завжди повністю відновлюються.

Знати про ці фактори корисно, бо іноді достатньо змінити щось у способі життя, щоб дихати стало легше.

Ознаки задишки

Задишка не завжди проявляється однаково. У когось це різкий спазм, у когось — постійне "відчуття браку повітря". Часто цей стан супроводжується іншими симптомами, які можуть підказати, у чому саме проблема.

Ось що найчастіше відчувають люди під час задишки:

• Стиск у грудях: неприємне відчуття тиску або скутості, особливо на вдиху.
• Потреба вдихнути глибше: хочеться зробити повноцінний вдих, але не вдається.
• Важко дихати при мінімальному навантаженні: навіть підйом по сходах або розмова можуть викликати задишку.
• Швидке поверхневе дихання: здається, що доводиться "надолужувати" повітря, але полегшення не настає.
• Шумне або свистяче дихання: з’являється хрип або свист під час вдиху чи видиху.
• Прискорене серцебиття: часто супроводжує дихальну недостатність.

Ці симптоми можуть бути як ледь помітними, так і досить яскравими. Але якщо вони виникають регулярно або посилюються — це вагомий привід звернути увагу на своє здоров’я.

Причини задишки

Причин задишки багато, і вони можуть відрізнятися за термінами появи, тяжкістю та механізмом розвитку. Інколи це — раптовий стан, що вимагає негайної допомоги. В інших випадках задишка розвивається повільно й пов’язана з хронічними захворюваннями. 

Фактори, не пов’язані з хворобами

Задишка не завжди свідчить про серйозну патологію. Іноді вона виникає через умови або обставини, які не потребують лікування, але викликають тимчасове утруднення дихання:

• Фізичне навантаження: особливо якщо організм не звик до інтенсивного руху або є зайва вага.
• Сильні емоції: тривога, стрес або паніка можуть викликати гіпервентиляцію.
• Гаряче чи холодне повітря: екстремальні температури ускладнюють процес дихання.
• Висота над рівнем моря: на великій висоті повітря менш насичене киснем, що викликає задишку.

У таких випадках дихання нормалізується самостійно після зміни умов або короткого відпочинку.

Гострі стани, що потребують екстреної реакції

Ці причини викликають раптову задишку й можуть становити загрозу життю:

• Анафілаксія: алергічна реакція після укусів, ліків чи вакцинації, супроводжується свистячим диханням і набряками.
• Чужорідне тіло в дихальних шляхах: особливо небезпечно для дітей і літніх людей. Характерне шумне вдихання повітря.
• Пневмоторакс: повітря потрапляє в плевральну порожнину, легеня “спадається”, з’являється однобічна слабкість дихання.
• Легенева емболія: тромб у легеневій артерії викликає раптовий біль у грудях і різку задишку.
• Гострий набряк легень: при серцевій недостатності в легенях накопичується рідина, що супроводжується вологим кашлем і хрипами.
• Напад бронхіальної астми: утруднення видиху, свист, задуха. Може супроводжуватися панікою.
• Отруєння чадним газом: сатурація може бути нормальна, але тканини не отримують кисню — задишка і головний біль.
• Токсичне ураження легень: вдихання диму або хімікатів викликає запалення й утруднення дихання.
• Аритмії: при тахікардії або фібриляції передсердь серце не справляється, виникає задишка навіть у спокої.
• Синдром гіпервентиляції: відчуття задухи, часте поверхневе дихання, запаморочення, поколювання в пальцях.

Хронічні захворювання, що викликають постійну або повторювану задишку

Ці стани розвиваються поступово або мають періодичні загострення:

• Астма: хронічне запалення дихальних шляхів із періодами спазму й утруднення дихання.
• Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ): звуження бронхів і руйнування легеневої тканини, частіше у курців.
• Хронічна серцева недостатність: серце не перекачує кров достатньо ефективно, з'являється задишка при навантаженні та лежачи.
• Пневмофіброз, ідіопатичний легеневий фіброз: поступове зменшення еластичності легенів, дихання стає поверхневим і важким.
• Саркоїдоз: системне захворювання, яке часто уражає легені.
• Легенева гіпертензія: підвищення тиску в легеневих судинах порушує кровотік і газообмін.
• Ураження легень через ліки: наприклад, нітрофурантоїн, аміодарон, цитостатики можуть викликати запалення або фіброз.
• Туберкульоз: викликає кашель, руйнування тканин легень і поступову дихальну недостатність.
• Пухлини легень або плеври: зменшують об’єм дихальної поверхні або тиснуть на дихальні шляхи.
• Анемія: при нестачі гемоглобіну тканини не отримують достатньо кисню — дихання стає частим навіть у спокої.

Психоемоційні причини

Задишка нерідко виникає не через проблеми з легенями чи серцем, а як реакція на внутрішнє напруження. У таких випадках органи дихання працюють нормально, але мозок отримує сигнал тривоги, що запускає поверхневе або швидке дихання.

• Тривожні розлади: викликають відчуття, ніби не вистачає повітря. Дихання стає поверхневим, з прискореним ритмом.
• Панічна атака: людина може відчувати раптову задуху, прискорене серцебиття, тремтіння. Часто це супроводжується страхом “помираю” або “зараз знепритомнію”.
• Хронічний стрес: постійне напруження може призвести до регулярної задишки без фізичних причин.
• Депресія: у деяких людей проявляється не лише емоційно, а й соматично — у вигляді скарг на “важке дихання”.

У таких випадках медичне обстеження часто не виявляє порушень, і це викликає ще більше тривоги. Допомогти може психотерапія, навчання дихальним технікам або медикаментозна підтримка при потребі.

Інші стани, що впливають на дихання

• Апное сну: зупинки дихання вночі, які викликають денну втому, задишку, поганий сон.
• Неврологічні та м’язові захворювання: наприклад, м’язові дистрофії, розсіяний склероз, параліч діафрагми — обмежують дихальні рухи.
• Ожиріння: ускладнює рух грудної клітки та зменшує об’єм вдиху.
• Порушення структури грудної клітки: кіфоз, анкілозуючий спондиліт обмежують здатність глибоко дихати.
• Рецидивні аспірації: часто у літніх людей або при порушеннях ковтання — частинки їжі потрапляють у дихальні шляхи.

Багато людей мають одразу кілька факторів, які викликають задишку — наприклад, поєднання серцевої недостатності, ожиріння й малорухливості. У таких випадках важливо оцінювати стан комплексно і не зводити все до одного діагнозу.

Особливі прояви задишки, що вказують на причину

Деякі типи задишки допомагають лікарю одразу звузити коло можливих причин. До них належать:

• Пароксизмальна нічна задишка (ПНЗ): відчуття задухи через 1–2 години після засинання. Часто виникає при серцевій недостатності або тяжкому апное сну. Людина змушена сісти чи навіть вийти на свіже повітря, щоб полегшити дихання.
• Зітхаюча задишка: потреба часто й глибоко зітхати, ніби повітря “не доходить”. Зазвичай не пов’язана з проблемами легень чи серця, а виникає при емоційному напруженні, тривожних розладах або стресі.

Діагностика задишки

Щоби зрозуміти, що саме викликає задишку, одного огляду зазвичай недостатньо. Потрібна послідовна оцінка: від бесіди з пацієнтом — до аналізів і інструментальних обстежень. Основне завдання — відрізнити критичні стани від менш небезпечних та виявити реальну причину утрудненого дихання.

Опитування: які запитання ставить лікар

У першу чергу лікар з’ясовує симптоми та обставини появи задишки:

• Чи є супутні хвороби: астма, ХОЗЛ, серцева недостатність, анемія.
• Чи виникає задишка у спокої або вночі: це може свідчити про серцеву чи легеневу причину.
• Чи є біль у грудях, набряки, кашель, пінисте або криваве мокротиння: ці ознаки звужують коло можливих діагнозів.
• Які ліки приймає пацієнт: деякі препарати, як-от нітрофурантоїн чи аміодарон, можуть викликати ураження легень.
• Чи змінюється стан під час навантаження, чи є запаморочення: це дає уявлення про резерви серця і легень.

Огляд: на що звертають увагу

• Частота дихання: понад 25 — вже ознака вираженої задишки; понад 35 — тяжкий стан.
• Колір шкіри і губ: синюшність свідчить про гіпоксію.
• Аускультація легень: свистячі або вологі хрипи, асиметрія дихання, ослаблені шуми з одного боку (наприклад, при пневмотораксі чи плевриті).
• Аускультація серця: шуми, нерівний ритм, частота пульсу.
• Набряки на ногах, наповненість вен шиї: можливі ознаки серцевої недостатності.
• Дихальні рухи грудної клітки: асиметрія, обмеження або сплощення.
• Форма пальців ("барабанні палички"): може свідчити про хронічну гіпоксію.

Обстеження, які можуть бути призначені

• Пульсоксиметрія: показник нижче 92% — це ознака гіпоксемії. У людей з ХОЗЛ критичним вважається < 88–90%.
• Рентген грудної клітки: дозволяє виявити пневмонію, набряк легень, плеврит, пухлину або пневмоторакс. Але навіть при тяжких станах зображення може бути нормальним.
• ЕКГ: допомагає виявити аритмії, ознаки перевантаження правих відділів серця, ішемію або інфаркт.
• Спірометрія, пікова швидкість видиху (ПШВ): потрібна при підозрі на астму або ХОЗЛ.
• Гази артеріальної крові: визначають наявність дихальної недостатності. pO₂ < 8,0 кПа або pCO₂ > 6,0 кПа вказує на порушення газообміну.
• Тест на D-димер: при підозрі на тромбоемболію легеневої артерії. Негативний результат часто дозволяє виключити діагноз.
• Ехокардіографія: оцінює роботу серця, тиск у легеневій артерії, наявність рідини.
• Проба з навантаженням: допомагає оцінити функціональні резерви серцево-дихальної системи.
• Базові аналізи крові: оцінка рівня гемоглобіну (при анемії), запального процесу (СРБ), тромбоцитів.
• N-пептид: використовують при підозрі на серцеву недостатність — показує перевантаження серцевого м’яза.

У більшості випадків навіть базовий набір досліджень дозволяє з високою точністю визначити причину задишки. Але у важких або неочевидних випадках потрібна комплексна оцінка в умовах стаціонару.

Як лікується задишка

Оскільки задишка — це не окрема хвороба, а симптом, лікування залежить від причини. У когось вона проходить після лікування застуди, а в інших — потребує постійної підтримки, якщо в основі лежить хронічне захворювання серця чи легень.

Нижче перелічено підходи, які можуть покращити дихання:

• Лікування основного захворювання: при астмі — інгалятори; при серцевій недостатності — діуретики, препарати для серця; при анемії — залізо або інші препарати за показаннями.
• Киснева терапія: застосовується, якщо в крові знижений рівень кисню. Важливо знати, що надмір кисню не завжди безпечний: у пацієнтів із ХОЗЛ або гіповентиляцією (наприклад, через ожиріння) високі дози кисню можуть викликати затримку вуглекислого газу. У таких випадках кисень подають у малих дозах (1–2 л/хв або 24–48% через маску), контролюючи сатурацію в межах 90–92%.
• Фізичні вправи: помірна регулярна активність покращує функцію дихальних м’язів і загальний стан організму. При хронічних станах це знижує вираженість задишки при навантаженні.
• Дихальні техніки: наприклад, подовжений видих або діафрагмальне дихання можуть зменшити відчуття браку повітря, особливо при ХОЗЛ і тривожних станах.
• Медикаментозна підтримка: у деяких випадках призначають препарати для зменшення тривожності або болю, якщо вони посилюють дихальну напругу.

В окремих ситуаціях, наприклад, при панічних атаках, задишка минає без медикаментів — достатньо заспокоїтись, відновити контроль над диханням і змінити положення тіла. А от при серйозних станах, як-от тромб у легенях або набряк легень, без спеціального лікування не обійтись — і тут важлива швидкість.

Як запобігти задишці

Не всі випадки задишки можна попередити, але чимало з них — так. Особливо, якщо йдеться про задишку, пов’язану зі способом життя, фізичною формою або впливом зовнішнього середовища. Прості щоденні звички можуть суттєво знизити ризик або зробити дихання легшим.

Ось що варто врахувати, якщо хочеш зменшити ймовірність появи задишки:

• Слідкуй за своїм станом: якщо маєш хронічні захворювання — дотримуйся плану лікування та прийому ліків.
• Уникай шкідливих подразників: фарби, дим, вихлопні гази, пил — усе це може викликати проблеми з диханням.
• Не кури: це одне з найефективніших рішень для збереження здоров’я легенів.
• Рухайся регулярно: фізична активність покращує роботу серця, легенів і м’язів, роблячи дихання менш напруженим.
• Слідкуй за вагою: зайві кілограми збільшують навантаження на дихальну систему.
• Обережно з погодою: надто спекотне, холодне або вологе повітря може ускладнити дихання — особливо для людей з хворобами легень.

Також корисно знати рівень забруднення повітря — у несприятливі дні краще обмежити активність на вулиці. Дихати вільно — це не привілей, а результат уважного ставлення до себе.

Біль у стопах: причини, симптоми, лікування

5 можливих причин затуманення зору

Відрижка: що це та чому люди це роблять