Мононуклеоз: що це за хвороба

Мононуклеоз — вірусна інфекція, яка викликає сильну втому, біль у горлі й інші неприємні симптоми. Часто вражає молодь, але може з’явитися у будь-якому віці.

Деякі віруси залишаються з нами назавжди — навіть коли симптоми давно зникли. Один із таких — вірус Епштейна-Барр, що викликає мононуклеоз. Він поширений настільки, що більшість людей переносять його ще в дитинстві. Але не кожен знає, як виглядає ця хвороба й що вона може дати людині, крім болю в горлі.

Що таке мононуклеоз

Мононуклеоз — це інфекційне захворювання, яке викликається вірусами, найчастіше — вірусом Епштейна-Барр. Він належить до родини герпесвірусів і настільки поширений, що більшість людей переносять його хоча б раз у житті. Мононуклеоз може вражати дітей, підлітків і дорослих, але найяскравіше проявляється в молодому віці — саме тоді організм реагує найбільш бурхливо.

Хвороба передається через рідини організму, найчастіше — через слину. Саме тому в народі її іноді називають «хворобою поцілунків». Але заразитися можна й іншим способом — наприклад, через спільний посуд чи під час медичних процедур.

Зазвичай мононуклеоз не потребує спеціального лікування й минає сам. Проте симптоми можуть серйозно вплинути на повсякденне життя. Людина почувається виснаженою, у неї болить горло, підвищується температура, а повернення до звичного ритму життя може затягнутися на кілька тижнів.

Хто найчастіше хворіє

Мононуклеоз може з’явитися в будь-якому віці, але найбільш вразливі до нього діти шкільного віку та молоді люди. Вірус Епштейна-Барр найчастіше потрапляє в організм у ранньому дитинстві — тоді симптомів майже не буває, і хвороба проходить непомітно. У підлітків та молодих дорослих реакція організму вже інша: з характерною втомою, високою температурою, болем у горлі та збільшенням лімфовузлів.

Серед підлітків і людей віком до 25 років, які вперше інфікуються вірусом, мононуклеоз розвивається приблизно в кожного четвертого. Це пов’язано з особливостями імунної відповіді та тим, що в цьому віці організм сильніше реагує на вірусне навантаження. Однак інфекція може розвинутись і в дорослих, особливо за умови ослабленого імунітету або стресових ситуацій.

Симптоми та причини

Мононуклеоз не починається раптово — симптоми розвиваються поступово. Від моменту зараження до перших ознак може пройти чотири-шість тижнів. Саме тому буває важко встановити, коли й де людина заразилась. Прояви хвороби можуть бути різними — від легкого нездужання до стану, коли важко встати з ліжка.

Симптоми мононуклеозу

Перші кілька днів можуть нагадувати застуду або ангіну. Проте з часом додаються інші ознаки, які дають змогу відрізнити мононуклеоз від звичайної інфекції.

Найпоширеніші симптоми виглядають так:

• Сильна втома: не минає після сну і не дає повноцінно жити.
• Підвищена температура: може триматися кілька днів або тижнів.
• Біль у горлі: часто дуже сильний, іноді з нальотом на мигдаликах.
• Збільшені лімфовузли: особливо в ділянці шиї, пахв чи паху.
• Головний біль.
• М’язова слабкість.
• Зниження апетиту.
• Висип на шкірі: іноді з’являється на фоні прийому антибіотиків.
• Збільшення селезінки або печінки: може супроводжуватися дискомфортом у животі.

Причини мононуклеозу

У більшості випадків мононуклеоз спричиняє вірус Епштейна-Барр. Проте існують і інші збудники, здатні викликати схожі симптоми. Вони менш поширені, але варто про них знати.

До можливих причин мононуклеозоподібного стану належать:

• Вірус Епштейна-Барр: герпесвірус, головний збудник хвороби.
• Цитомегаловірус: інша форма герпесвірусу, яка може давати подібну симптоматику.
• Аденовіруси: часті причини болю в горлі й лихоманки.
• Віруси гепатиту A, B і C: іноді супроводжуються загальним нездужанням.
• Вірус простого герпесу: рідко, але може бути причетним.
• ВІЛ: на ранніх етапах може нагадувати мононуклеоз.
• Токсоплазмоз: паразитарне захворювання з подібними симптомами.
• Краснуха: вірусна інфекція з ураженням лімфовузлів і шкіри.

Шляхи зараження

Віруси, що викликають мононуклеоз, легко передаються від людини до людини. Найчастіше зараження відбувається через слину — звідси й неофіційна назва хвороби. Але це не єдиний спосіб передачі. Потрапити в організм вірус може різними шляхами, особливо якщо є тісний контакт із хворим.

Основні шляхи передачі інфекції такі:

• Поцілунки: найтиповіший шлях передачі, особливо серед підлітків.
• Кашель або чхання: краплі слини потрапляють у повітря й можуть заразити іншого.
• Спільне користування посудом: ложки, виделки, пляшки, стакани тощо.
• Переливання крові або пересадка органів: рідкісні, але можливі варіанти зараження.
• Статеві контакти: вірус Епштейна-Барр передається і цим шляхом, хоч і не вважається класичним захворювання, що передається статевим шляхом.

Вірус Епштейна-Барр належить до родини герпесвірусів, але це інший тип, ніж той, що викликає герпес на губах чи статевих органах. Хоч обидва віруси можуть передаватись під час сексу, у випадку з мононуклеозом частіше йдеться саме про слину та побутові шляхи.

Чи можна захворіти повторно

Після того як симптоми мононуклеозу зникають, вірус Епштейна-Барр не залишає організм. Він залишається в неактивному стані, переважно в клітинах імунної системи, і може зберігатись там усе життя. У більшості людей ця форма не викликає жодних проявів і не потребує лікування.

Повторне захворювання трапляється дуже рідко. Організм зазвичай виробляє стійкий імунітет, і навіть якщо вірус активується знову, це не викликає повного рецидиву симптомів. Проте така реактивація іноді може призвести до зараження інших — особливо якщо у людини ослаблений імунітет або вона проходить лікування, що пригнічує імунну систему.

Важливо розуміти, що навіть без симптомів людина може бути джерелом вірусу для інших. Але повторна хвиля хвороби, яка супроводжується тими самими сильними симптомами, буває вкрай рідко.

Якщо перший епізод хвороби був спричинений не вірусом Епштейна-Барр, а, наприклад, цитомегаловірусом або іншим збудником, повторна інфекція вже іншим вірусом також можлива. У такому разі симптоми можуть знову нагадувати мононуклеоз, хоча технічно це буде нове захворювання з подібною картиною.

Можливі ускладнення

Хоч більшість людей переносить мононуклеоз без серйозних наслідків, ускладнення все ж можуть виникнути. Найчастіше вони стосуються селезінки, печінки та загального виснаження організму. Після зникнення основних симптомів втома може триматися ще кілька тижнів або навіть місяців. І це не ознака ускладнення — організму просто потрібен час на повне відновлення.

Найнебезпечніше ускладнення — це розрив селезінки. Через вірусне навантаження цей орган збільшується в розмірах, і надмірна фізична активність може призвести до його травмування. У разі розриву селезінки в людини з’являється різкий біль у лівому боці живота, запаморочення, слабкість, а в тяжких випадках — внутрішня кровотеча. Це вже критична ситуація, яка потребує негайної медичної допомоги та оперативного втручання.

Щоб знизити ризик розриву селезінки, лікарі рекомендують обмежити спорт, піднімання важких предметів і активну фізичну роботу не лише під час хвороби, а й кілька тижнів після зникнення симптомів. У деяких випадках також може збільшуватись печінка або виникати тимчасові зміни в аналізах крові, але ці стани зазвичай минають самостійно.

Діагностика

Щоб підтвердити діагноз мононуклеозу, лікар спершу звертає увагу на характерні симптоми — зокрема біль у горлі, збільшення лімфатичних вузлів, втому й можливе збільшення селезінки або печінки. Фізикальний огляд уже може дати багато інформації, але для точного підтвердження потрібні аналізи крові.

Найпоширеніші лабораторні методи — це тести на антитіла до вірусу Епштейна-Барр. Вони показують, чи є в організмі відповідь імунної системи на цей вірус. Також можуть перевіряти рівень лейкоцитів і лімфоцитів у загальному аналізі крові: при мононуклеозі вони часто підвищені. У деяких випадках використовують спеціальний тест — моноспот, але він не завжди дає точні результати, особливо у дітей.

Додаткові обстеження можуть бути потрібні, якщо є підозра на ускладнення або симптоми не типові. Наприклад, якщо болить живіт, іноді призначають УЗД для перевірки стану селезінки чи печінки.

Лікування та підтримка

На сьогодні не існує ліків, які б знищували вірус Епштейна-Барр. Тому лікування мононуклеозу — це підтримка організму, поки він сам не впорається з інфекцією. Противірусні препарати або антибіотики не діють на цей вірус, а в деяких випадках навіть можуть погіршити стан, наприклад, викликати висип.

Щоб полегшити перебіг хвороби, можна використовувати прості домашні засоби:

• Відпочинок: втома — один із головних симптомів, тому організму потрібно дати змогу відновлюватись.
• Вживання достатньої кількості рідини: вода допомагає знизити температуру й запобігає зневодненню.
• Знеболювальні засоби: ібупрофен або парацетамол знижують температуру та полегшують біль у горлі й м’язах.
• Полоскання горла сіллю або льодяники: можуть тимчасово зменшити дискомфорт у горлі.
• Обмеження фізичної активності: особливо важливо уникати спорту й важкої роботи, щоб не перевантажити селезінку.

Іноді хвороба викликає настільки виражений біль у горлі, що людині важко їсти. У такому випадку корисною буде м’яка їжа, яку легко ковтати. Якщо приєднується бактеріальна інфекція, наприклад, стрептококова ангіна, лікар може призначити антибіотики — але тільки в таких ситуаціях, а не для лікування самого мононуклеозу.

У випадках, коли симптоми викликані іншим збудником — наприклад, цитомегаловірусом, токсоплазмозом або вірусами гепатиту, підхід до лікування може змінюватися. У таких ситуаціях лікар призначає специфічну терапію залежно від причини — антипаразитарні препарати, противірусні засоби або інше цільове лікування.

Перебіг і прогноз

Симптоми мононуклеозу зазвичай тривають близько чотирьох тижнів, але втома може не зникати ще довше. Людина може почуватися виснаженою навіть тоді, коли температура й біль у горлі вже минули. У деяких випадках повне відновлення займає два-три місяці.

Хоч хвороба не потребує госпіталізації, вона може суттєво вплинути на повсякденне життя — навчання, роботу, фізичну активність. Щоб уникнути ускладнень і не повернутись до постійної втоми, важливо не форсувати відновлення. Повернення до активного режиму має бути поступовим.

У переважній більшості випадків прогноз сприятливий. Люди повністю одужують без тривалих наслідків. Але для цього важливо дати організму час і не ігнорувати сигналів перевтоми.

Профілактика

Уникнути вірусу Епштейна-Барр повністю — складно, адже він настільки поширений, що більшість людей інфікується ще в молодому віці. Вакцини від нього поки не існує. Але зменшити ризик зараження в певних ситуаціях — можливо.

Головне — дотримання базових правил гігієни, особливо коли поруч є хтось із симптомами вірусної інфекції. Не варто користуватися чужим посудом, пляшками, зубними щітками. Якщо хтось кашляє або має високу температуру, бажано уникати тісного контакту, особливо поцілунків або обміну їжею.

Мононуклеоз може передаватися навіть від людей без симптомів, тому важливо дбати про гігієну не лише під час епізодів захворювання, а й у щоденному житті.

Оскільки подібні симптоми можуть спричиняти й інші інфекції — зокрема цитомегаловірус, токсоплазмоз або віруси гепатиту — універсальне правило профілактики залишається незмінним: уникати контакту з біологічними рідинами інших людей, ретельно мити руки, використовувати індивідуальні засоби гігієни та обережно ставитися до сирих продуктів тваринного походження.

Коли звертатися до лікаря

Більшість людей переносить мононуклеоз вдома й без ускладнень, але іноді з’являються симптоми, які не варто ігнорувати. Вони можуть свідчити про серйозні зміни в організмі або про ускладнення, що потребують медичної допомоги.

Звернутись до лікаря слід, якщо з’являються такі симптоми:

• Сильний біль у горлі: якщо не вдається ковтати або дихати.
• Запаморочення або втрата свідомості: особливо якщо супроводжуються слабкістю.
• Слабкість у руках або ногах: раптова й виражена.
• Гострий біль у лівому боці живота: може бути ознакою розриву селезінки.
• Стійка висока температура: яка не спадає кілька днів.
• Сильний головний біль: не реагує на звичні знеболювальні.

Такі прояви не обов’язково свідчать про ускладнення, але краще перестрахуватись. Особливо це важливо, якщо симптоми з’являються раптово або посилюються, коли загальний стан мав би вже покращуватись.

Вагітність і мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз під час вагітності зазвичай не становить великої загрози. Якщо причиною хвороби став вірус Епштейна-Барр, то в більшості випадків вагітність минає нормально. Проте підвищена температура може бути небажаною на ранніх термінах, тому її слід контролювати й за потреби знижувати безпечними засобами.

Передача вірусу плоду або немовляті трапляється рідко. Якщо й відбувається інфікування, то зазвичай без наслідків для здоров’я дитини. Проте у випадку, коли мононуклеоз викликаний цитомегаловірусом, ситуація складніша — такий варіант інфекції може мати вплив на перебіг вагітності та розвиток плоду. У таких випадках варто обговорити стан з акушером або інфекціоністом.

Також можливе передавання вірусу новонародженому через грудне молоко, якщо в матері активна інфекція. Але й тут ризики для дитини мінімальні. Важливо слідкувати за власним самопочуттям і звертатися по допомогу при появі гарячки, сильного болю або тривожних симптомів.

Гонорея: симптоми, шляхи зараження, лікування

Норовірус: причини, симптоми, лікування

Носові поліпи: симптоми, причини та методи лікування