Після нежитю раптом починає боліти вухо, а звуки стають приглушеними. Маленька дитина може лише плакати, відмовлятися від їжі та погано спати. За цими скаргами легко запідозрити отит, але спосіб лікування визначає огляд вуха.
Не кожен середній отит потребує антибіотика відразу. Водночас «почекати» не означає залишити людину без знеболення чи спостереження: вік, тяжкість симптомів і можливість повторного огляду змінюють рішення.[1]
Що таке середній отит
Гострий середній отит — запалення середнього вуха, простору за барабанною перетинкою, зазвичай унаслідок інфекції. Він відрізняється від зовнішнього отиту, який уражає слуховий прохід, і від хвороб внутрішнього вуха. Тому краплі, що допомогли знайомому після купання, можуть не підходити у вашій ситуації.[1]
Окремий стан — середній отит із випотом: за перетинкою є рідина, але немає ознак гострої інфекції. Вона може залишатися після того, як біль і температура вже минули. Саме відчуття закладеності ще не означає, що потрібен новий курс антибіотика.[1]
Чому вухо болить після застуди
Середнє вухо сполучається з носоглоткою слуховою трубою. Під час респіраторної інфекції її слизова набрякає, відтік рідини й вирівнювання тиску погіршуються. У накопиченій рідині можуть розмножуватися віруси та бактерії. Серед частих бактеріальних збудників — пневмокок, гемофільна паличка та Moraxella catarrhalis.[1]
Діти хворіють частіше, особливо у віці від 6 місяців до 2 років: слухова труба та імунний захист ще розвиваються. Ризик збільшують часті контакти з іншими дітьми, сімейна схильність, ослаблений імунітет і тютюновий дим. Дорослі також можуть мати середній отит.[2]
Сам отит не передається від людини до людини. Проте респіраторна інфекція, після якої він розвинувся, може бути заразною.[2]
Читайте:
За якими симптомами його підозрюють
Типові скарги — біль, тиск або закладеність у вусі та погіршення слуху. Може підвищуватися температура. Іноді з вуха з’являються жовті, білі чи коричнюваті виділення: при середньому отиті це може свідчити про отвір у барабанній перетинці. Біль після цього іноді слабшає, але огляд усе одно потрібний.[1]
Немовля може терти або тягнути вухо, ставати дратівливим, гірше їсти й спати, слабше реагувати на звуки. Однак потягування за вухо саме по собі не підтверджує інфекцію: так буває й з інших причин.[1]
Коли не можна чекати
Якщо підозрюєте отит у немовляти, зверніться до педіатра без зволікання. Швидкого огляду потребують сильний або наростаючий біль, температура 39 °C чи вище, виділення з вуха, помітне погіршення слуху, запаморочення, блювання або загальний тяжкий стан. При імунодефіциті чи серйозних супутніх хворобах поріг звернення нижчий.[1]
Почервоніння, болючий набряк за вухом і відстовбурчення вушної раковини можуть означати мастоїдит — поширення інфекції на кістку позаду вуха. Сильний головний біль, ригідність шиї, порушення свідомості, судоми або нова слабкість м’язів обличчя також потребують невідкладної допомоги. За таких ознак звертайтеся до лікарні негайно; при тяжкому стані телефонуйте 103 або 112.[1]
У дитини до 3 місяців температура 38 °C чи вище потребує термінової медичної оцінки. Температура понад 40 °C, млявість, невтішний плач або повернення гарячки після початкового поліпшення також є приводами звернутися негайно. Не покладайтеся лише на те, чи дитина торкається вуха.[2]
Як лікар підтверджує діагноз
Лікар розпитує про початок болю, температуру, нежить і попередні епізоди, а потім оглядає барабанну перетинку отоскопом. Для гострого отиту важливі ознаки рідини в середньому вусі та запалення, зокрема випинання перетинки. Саме її почервоніння без інших ознак недостатнє для надійного діагнозу.[1]
За потреби рухливість перетинки й наявність рідини оцінюють пневматичною отоскопією або тимпанометрією. При тривалому випоті, повторних епізодах чи підозрі на зниження слуху потрібна перевірка слуху. Аналізи крові, знімки та забір рідини із середнього вуха не є обов’язковими при кожному неускладненому епізоді; їх призначають за конкретними показаннями.[1]
Читайте:
Як лікують середній отит
Рішення залежить від віку, тяжкості болю й температури, ураження одного чи обох вух, виділень, супутніх хвороб і можливості швидкого повторного огляду. Знеболення потрібне незалежно від того, чи призначили антибіотик. Наведені підходи не замінюють огляд: за симптомами вдома неможливо перевірити цілісність перетинки.[1]
Знеболення та догляд
Для болю й температури використовують парацетамол або ібупрофен, якщо немає протипоказань. Дитячу дозу визначають за масою тіла, віком та інструкцією конкретного препарату; немовлятам схему узгоджують із лікарем. Не давайте дітям аспірин без спеціального призначення. Не поєднуйте кілька засобів із тим самим компонентом: він може бути також у комбінованому препараті від застуди.[1]
Знеболювальні вушні краплі лікар може розглянути лише за відповідних умов, зокрема за цілої барабанної перетинки й відсутності виділень. Звичайні краплі у слуховому проході не проходять крізь цілу перетинку до осередку середнього отиту. Судинозвужувальні та антигістамінні засоби не мають доведеної користі саме для полегшення гострого середнього отиту.[3]
Виділення обережно витирають лише зовні. Не вставляйте у вухо ватні палички та інші предмети. Якщо з вуха тече, бережіть його від води й не плавайте до огляду та рекомендацій лікаря.[4]
Спостереження з чітким планом
При нетяжкому перебігу у частини дітей лікар може запропонувати 48–72 години спостереження або відкладений рецепт. Це доречно лише тоді, коли є можливість повторного контакту та зрозуміло, за яких змін почати лікування. Якщо стає гірше в будь-який момент або поліпшення немає у погоджений термін, потрібна повторна оцінка.[1]
У багатьох дітей симптоми слабшають протягом приблизно 3 днів, іноді тривають до тижня. Огляд Cochrane 2023 року не виявив зменшення болю від антибіотиків у перші 24 години. Через 2–3 дні додаткову користь щодо болю отримувала приблизно одна дитина на кожні 20 пролікованих. Водночас приблизно в однієї на кожні 14 виникала додаткова побічна реакція — блювання, діарея чи висип. Ці середні дані не означають, що антибіотик не потрібний дитині з тяжким перебігом.[5][3]
Коли призначають антибіотик
За українським протоколом антибіотик призначають дітям до 6 місяців, при тяжкому отиті, виділеннях із вуха та двобічному отиті у віці від 6 місяців до 2 років. Тяжкість оцінюють за загальним станом, сильним або стійким понад 48 годин болем і температурою 39 °C чи вище. При нетяжкому однобічному отиті після 6 місяців, а після 2 років також при нетяжкому двобічному, можливе спостереження за умови надійного повторного контакту. Рішення приймає лікар після підтвердження діагнозу.[1]
Український протокол містить початкові схеми з амоксициліном/клавулановою кислотою; настанова NICE для багатьох неускладнених випадків рекомендує амоксицилін. Схему обирає лікар з урахуванням клінічної ситуації. Інший засіб може знадобитися при алергії, недавньому прийманні антибіотика, певних супутніх симптомах або неефективності першого лікування. Дозу та тривалість визначають за віком, масою тіла й перебігом; універсального курсу «на тиждень для всіх» немає. Приймайте саме за призначенням, не використовуйте залишки чужих ліків. Якщо за 48–72 години лікування немає поліпшення, потрібен повторний огляд.[1][3]
Коли потрібні процедури
При тяжкому або ускладненому гострому отиті ЛОР іноді виконує міринготомію — невеликий розріз перетинки для відтоку вмісту; за потреби його досліджують на збудника. Це рішення після огляду, зокрема при тривалому сильному болю, гарячці чи неефективності лікування. Самостійно проколювати вухо не можна.[1]
При повторних інфекціях або тривалому випоті зі зниженням слуху ЛОР може розглянути вентиляційні трубки: їх установлюють через невеликий отвір у барабанній перетинці. Вони забезпечують вентиляцію середнього вуха й можуть допомогти слуху у правильно відібраних дітей. Це не стандартне лікування першого неускладненого отиту. Можливі виділення, закупорення трубки та стійкий отвір у перетинці; потрібне подальше спостереження.[6]
Трубки часто залишаються приблизно на 12–18 місяців, після чого випадають самі; іноді потрібне видалення. Отвір зазвичай закривається, але контроль потрібний до загоєння. Після розриву перетинки через саму інфекцію вона також часто загоюється самостійно протягом тижнів або місяців.[2]
Чи можна лікувати вухо олією, травами та прогріванням
Часникова олія, спирт, рослинні соки й домашні суміші не є рекомендованим лікуванням гострого середнього отиту. За пошкодженої перетинки речовина може потрапити глибше; без огляду її цілісність невідома. Гаряче прогрівання може спричинити опік. Якщо хочеться прикласти щось до вуха для комфорту, це має бути лише помірно тепла, не гаряча тканина зовні, без заливання рідин у вухо.[1]
Вушні свічки не «витягують інфекцію». Вони можуть спричинити опіки, закупорення воском і пошкодження перетинки. Не замінюйте ними знеболення, огляд або призначений антибіотик.[7]
Чи можна плавати й летіти літаком
При виділеннях або отворі в перетинці плавання відкладають. Якщо перетинка ціла й виділень немає, середній отит сам по собі не завжди забороняє купання, проте рішення варто узгодити після огляду. При тяжкому самопочутті відпочинок доречніший за басейн.[2]
Переліт чи поїздка в гори можуть посилювати біль через перепад тиску, особливо під час зниження літака. Ковтання рідини допомагає вирівнювати тиск; немовляті може допомогти смоктання. Не давайте маленькій дитині жувальну гумку через ризик удавитися. При сильному болю, ускладненнях або після втручання обговоріть подорож із ЛОРом.[2]
Чи повернеться слух і як зменшити ризик повторення
Рідина за перетинкою може тимчасово приглушувати слух і після завершення гострого запалення. Якщо дитина гірше чує, не реагує на звуки або є сумніви щодо розвитку мовлення, не відкладайте перевірку слуху. Повторні інфекції, тривалі виділення та отвір у перетинці потребують ЛОР-контролю. У дорослого стійкий однобічний випіт також потрібно обстежити, а не без кінця лікувати як застуду.[8]
Повністю запобігти отиту неможливо. Допомагають відсутність тютюнового диму, гігієна рук і рекомендовані щеплення, зокрема проти пневмокока та грипу. Для немовлят грудне вигодовування, коли воно можливе, знижує ризик; годувати з пляшечки лежачи не варто. Такі заходи зменшують імовірність нових епізодів, але не лікують уже наявний.[1]
Підсумок
Середній отит підтверджують оглядом барабанної перетинки. Знеболення потрібне відразу, а антибіотик — за віком, тяжкістю й ризиками, іноді після короткого спостереження. Виділення, погіршення слуху чи стану вимагають повторної оцінки; набряк за вухом і неврологічні симптоми — невідкладної допомоги.
Джерела8
- dec.gov.ua
- What Is an Ear Infection?. Cleveland Clinic.
- Recommendations | Otitis media (acute): antimicrobial prescribing | Guidance | NICE.
- Ear infections. NHS.
- Antibiotics for acute middle ear infection (acute otitis media) in children | Cochrane.
- Insertion of grommets. NHS.
- Are Ear Candles a Safe Option for Removing Earwax?. ENT Health.
- merckmanuals.com
