Що таке вітрянка та як її лікувати

Для багатьох вітрянка асоціюється з дитинством: висип, свербіж і кілька днів удома з книжками та мультфільмами. За цією буденністю стоїть дуже заразний вірус. Якщо в родині захворіла одна дитина, то серед домашніх, хто не має захисту, заражаються від 61 до 100%^[1]. До того ж вірус не зникає після одужання: він залишається в нервових клітинах на все життя і через десятиліття може нагадати про себе. Сьогодні вітрянку можна попередити щепленням, але вона досі вражає тих, хто не має захисту.

Що таке вітрянка

Вітрянка це побутова назва вітряної віспи (у МКХ-10 код B01), інфекційної хвороби, що передається від людини до людини. Її збудник, вірус varicella-zoster, належить до родини герпесвірусів. Найчастіше хворіють діти, але дорослий без імунітету теж може заразитися, і в нього хвороба зазвичай перебігає тяжче^[2]. Головна ознака: сверблячий висип із пухирців, що з'являється на різних ділянках тіла.

Ця інфекція вирізняється високою заразністю. До появи щеплень майже всі люди переносили вітрянку ще до дорослого віку, переважно до 10 років, а найчастіше хворіли діти 1–4 років^[1]. Після хвороби зазвичай формується стійкий імунітет. Повторна вітрянка у здорових людей трапляється рідко, частіше в тих, чия імунна система ослаблена^[1].

Висип при вітрянці проходить кілька стадій. Спочатку з'являються дрібні червоні або рожеві плями й горбики, які перетворюються на пухирці з прозорою рідиною. Згодом пухирці лопаються або підсихають і вкриваються кірочкою^[3]. Висип виникає хвилями: у здорових дітей зазвичай буває 2–4 «підсипання» і загалом 250–500 елементів^[1]. Тому на одній ділянці шкіри одночасно можна побачити плями, свіжі пухирці й підсохлі кірочки. Це «строкате» поєднання допомагає лікарю відрізнити вітрянку від інших інфекцій із висипом.

Висип найчастіше починається на грудях, спині й обличчі, а потім поширюється по всьому тілу, зокрема на слизову рота, повіки й статеві органи^[3]. Інкубаційний період, тобто час від зараження до перших проявів, зазвичай триває 14–16 днів, а загалом від 10 до 21 дня^[1]. Сама хвороба триває приблизно 4–7 днів, і ще близько тижня потрібно, щоб усі пухирці вкрилися кірочками^[3].

Симптоми і причини

Вітрянка не завжди починається з висипу. У дорослих за 1–2 дні до пухирців часто з'являються ознаки, схожі на початок застуди, а в дітей висип нерідко буває першою ознакою хвороби^[1]. Лікарі називають такі передвісні прояви продромальними.

Симптоми

Типові прояви вітрянки^[3]:

• Гарячка: підвищення температури, яке зазвичай з'являється перед висипом або разом із ним.
• Втома та слабкість: дитина чи дорослий почуваються сонливими, втрачають енергію.
• Головний біль: виникає на ранньому етапі, ще до появи пухирців.
• Біль у животі та зниження апетиту: частий супутній симптом, через який зникає бажання їсти.
• Сверблячий висип із пухирцями: основна ознака, яка поступово поширюється по тілу. Найсильніше свербіж шкіри турбує, поки пухирці ще не вкрилися кірочками.
• Формування кірочок: завершальна стадія, коли пухирці підсихають і вкриваються кірочками.

Як поширюється і хто в групі ризику

Вітрянка легко передається від людини до людини. Хворий заразний уже за 1–2 дні до появи висипу і залишається таким, доки всі пухирці не вкриються кірочками^[1]. Тобто людина може поширювати вірус ще до того, як стане зрозуміло, що вона хвора.

Основні шляхи передачі^[1]:

• Повітряний (аерогенний): вірус потрапляє в повітря з дрібними частинками, які утворюються під час дихання, розмови, кашлю чи чхання, і його вдихає інша людина. У побуті цей шлях називають «повітряно-крапельним». Заразитися можна, просто перебуваючи з хворим в одній кімнаті^[4].
• Через виділення з носа й рота: слина та слиз хворого містять вірус, тож він передається під час поцілунків і тісного контакту.
• При контакті з рідиною з пухирців: вірус передається через дотик до висипу, а також до речей, на які щойно потрапив вміст пухирців^[4].

Не всі люди однаково переносять вітрянку. Є групи, у яких перебіг може бути тяжчим^[3]:

• Невакциновані діти: найчисленніша група хворих. Хоча в більшості дітей хвороба минає легко, ускладнення буває приблизно в 1 з 50 випадків^[5].
• Підлітки та дорослі без імунітету: у них вітряна віспа у дорослих перебігає тяжче, ніж у дітей. Ризик заразитися особливо високий у тих, хто постійно контактує з дітьми.
• Вагітні: існує ризик ускладнень як для жінки, так і для дитини.
• Люди з ослабленим імунітетом: пацієнти після хіміотерапії чи трансплантації органів, люди з ВІЛ, а також ті, хто тривало приймає кортикостероїди (гормональні протизапальні ліки) чи інші препарати, що пригнічують імунітет.
• Немовлята: якщо мама має імунітет, перші місяці дитину частково захищають її антитіла. У дослідженні 345 немовлят їхній рівень падав нижче захисного порогу вже у 3–4 місяці^[6]. Після цього дитина залишається вразливою, а новонароджені, чиї мами захворіли незадовго до пологів, ризикують найбільше^[1].

До додаткових чинників ризику належить перебування в дитячих колективах, зокрема в школах і садках, де вірус поширюється особливо швидко. У країнах із помірним кліматом найбільше випадків припадає на зиму й початок весни^[1].

Ускладнення

У більшості дітей вітрянка минає легко. Проте інфекція інколи має небезпечні наслідки. Вони пов'язані як із самим вірусом, так і з бактеріями, що потрапляють у розчухані пухирці. Ускладнення можуть уражати шкіру, легені, нервову систему та інші органи, і в окремих випадках потребують госпіталізації.

Серед ускладнень виділяють^[2]:

• Бактеріальні інфекції: найчастіше уражають шкіру й м'які тканини, коли стафілококи чи стрептококи потрапляють у розчухані пухирці^[1]. Так може розвинутися, наприклад, бактеріальний целюліт. Рідше інфекція потрапляє в кров, суглоби чи кістки.
• Пневмонія: запалення легень, зазвичай вірусне, рідше бактеріальне^[1].
• Ураження нервової системи: найчастіше це гостра мозочкова атаксія, тобто порушення координації рухів. Значно рідше розвивається енцефаліт, запалення головного мозку: у невакцинованих дітей приблизно 1 випадок на 50 тисяч хворих^[1].
• Зневоднення: наслідок гарячки та відмови від їжі й пиття^[3].
• Порушення згортання крові: зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія) і крововиливи у пухирці та шкіру^[1].
• Ураження печінки: запалення печінки (гепатит) як рідкісне ускладнення^[1].
• Синдром Рея: тяжке ураження мозку й печінки, пов'язане із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) у дітей.
• Ураження очей: пухирці на повіках чи очному яблуці, а також рідкісне запалення судинної оболонки ока (увеїт) небезпечні для зору^[1].

Тяжчі наслідки частіше трапляються в дорослих, немовлят, вагітних і людей з ослабленим імунітетом. Смертельні випадки рідкісні: серед дітей 1–14 років приблизно 1 на 100 тисяч хворих, серед дорослих близько 21^[1]. Якщо жінка захворіла в перші 20 тижнів вагітності, у дитини може розвинутися синдром вродженої вітряної віспи: рубці на шкірі, недорозвинення кінцівок, ураження очей, мікроцефалія (малий розмір голови) і затримка розвитку. У дослідженні 1739 вагітних його ризик становив 0,4% до 13-го тижня і 2% між 13-м і 20-м тижнями^[7]. Якщо з'являються ознаки бактеріального ускладнення або ураження очей, потрібна медична допомога без зволікань.

Діагностика

Визначити вітрянку здебільшого нескладно. Характерний сверблячий висип, у якому одночасно є плями, пухирці й кірочки, дає змогу лікарю встановити діагноз під час огляду дитини чи дорослого^[2].

Лабораторні аналізи потрібні рідко: коли перебіг нетиповий, хвороба тяжка або в людини з ослабленим імунітетом треба швидко почати противірусне лікування. Найточнішим методом вважають полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР): лікар знімає верхівку свіжого пухирця і бере його вміст на аналіз, який виявляє генетичний матеріал вірусу varicella-zoster^[1]. Так вітрянку відрізняють від інших хвороб зі схожим висипом.

Лікування та догляд

Вітрянка зазвичай минає сама протягом одного-двох тижнів^[5]. Догляд потрібен, щоб полегшити свербіж і гарячку, не допустити розчісування пухирців і знизити ризик ускладнень. Більшість дітей лікують удома, а дорослим частіше потрібна допомога лікаря, бо перебіг у них тяжчий.

Домашній догляд

Прості способи, які допомагають зменшити свербіж і прискорити відновлення:

• Відпочинок і достатня кількість рідини: вода та інші напої запобігають зневодненню. Якщо дитина відмовляється пити, можна запропонувати фруктовий лід^[4].
• Прохолодні ванни та компреси: зменшують свербіж і заспокоюють подразнену шкіру^[4]. Допомагають і ванни з вівсом^[2].
• Правильне висушування після купання: шкіру обережно промокають рушником, без розтирання, щоб не пошкодити пухирці^[4].
• Антигістамінні препарати: полегшують свербіж, бувають у таблетках і сиропах. Приклади: дифенгідрамін (у побуті «димедрол») і цетиризин^[2]. Препарат і дозу для дитини варто обговорити з фармацевтом чи лікарем^[4].
• Охолоджувальні засоби без запаху: креми, гелі чи лосьйони з аптеки, наприклад із каламіном, охолоджують шкіру й зменшують дискомфорт^[4].
• Коротко підстрижені нігті: знижують ризик розчісування висипу, бактеріальної інфекції та рубців. Маленьким дітям на ніч можна вдягати на руки бавовняні шкарпетки чи рукавички^[4].
• М'яка дієта: допомагає, якщо пухирці з'явилися в роті й ковтати боляче^[2].

Міф: пухирці обов'язково треба мазати зеленкою (розчином діамантового зеленого), щоб вони швидше загоїлися. Насправді: зеленка не полегшує симптомів і не діє на вірус; єдина її «користь» у тому, що за нею видно, коли перестали з'являтися нові пухирці^[8]. Для свербежу краще підходять охолоджувальні засоби без спирту.

Медикаментозне лікування

Здоровим дітям противірусні препарати зазвичай не потрібні. Настанова МОЗ радить розглянути лікування ацикловіром для дітей, старших за 12 років, і дітей із тяжким атопічним дерматитом, а дитину з ослабленим імунітетом госпіталізувати^[9]. У Кокранівському огляді ацикловір у здорових дітей скорочував гарячку приблизно на добу й зменшував кількість пухирців, але на частоту ускладнень не впливав^[10]. Дорослим і людям із груп ризику лікар може призначити противірусні препарати, щоб полегшити перебіг. Ці ліки гальмують розмноження вірусу, хоча повністю його не знищують. Вирішальним є час: у дослідженні дорослих ацикловір, розпочатий у першу добу після появи висипу, скорочував загоєння з 7,4 до 5,6 дня і зменшував кількість пухирців на 46%, а розпочатий пізніше не допомагав^[11].

Для зниження температури використовують парацетамол, а ібупрофен без поради лікаря не приймають, бо він може спричинити тяжкі інфекції шкіри^[4]. У дослідженні пацієнтів із вітрянкою тяжкі шкірні ускладнення в тих, хто приймав нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), траплялися майже в 5 разів частіше, а з парацетамолом такого зв'язку не знайшли^[12]. Ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) дітям і підліткам до 16 років дають лише за призначенням лікаря через ризик синдрому Рея^[4]. Антигістамінні засоби допомагають контролювати свербіж, а креми з охолоджувальним ефектом роблять висип менш болісним.

Коротко: від температури при вітрянці підходить парацетамол; ібупрофен дають лише за порадою лікаря, а аспірин дітям і підліткам до 16 років не дають без призначення.

Тривалість відновлення

Людина залишається заразною, доки всі пухирці не вкриються кірочками. Зазвичай це відбувається приблизно через 5 днів після появи перших пухирців^[4]. Дитина може повернутися до школи або садка, коли на тілі не залишилося жодного свіжого пухирця з рідиною, навіть якщо кірочки ще не відпали. До того часу слід уникати контакту з вагітними, новонародженими й людьми з ослабленим імунітетом^[4].

Профілактика і вакцинація

Від вітрянки можна захиститися щепленням. Вакцинація різко скоротила кількість випадків і ускладнень: у США після запуску програми захворюваність знизилася в середньому на 97%, госпіталізації на 93%, а смерті на 94%^[1]. Якщо щеплена людина все ж захворіє, хвороба минає легше.

У США CDC рекомендує дітям дві дози вакцини: першу у віці 12–15 місяців, другу в 4–6 років. Підлітки від 13 років і дорослі, які не хворіли й не щеплені, отримують дві дози з інтервалом щонайменше 4 тижні^[1]. В Україні щеплення від вітрянки не входить до обов'язкового календаря: воно рекомендоване, і робити його треба власним коштом. За Календарем профілактичних щеплень (наказ МОЗ № 595 у редакції наказу № 396, чинній з 1 січня 2026 року) щеплення роблять після досягнення 9 місяців: дві дози з інтервалом щонайменше 6 тижнів^[13]. Окремі вакцини за інструкцією вводять з 12 місяців. Щеплення радять дітям, які не хворіли на вітряну віспу, а також дорослим без імунітету^[14]. Вакцина буває у вигляді окремого щеплення або у складі комбінованої вакцини, яка одночасно захищає від кору, паротиту, краснухи та вітряної віспи^[1].

Читайте:

Чим небезпечний кір і як від нього захиститися

Кір: чому цей вірус вважають одним із найзаразніших, як він проявляється день за днем, чим загрожує дітям і до...

Що таке краснуха і чим вона небезпечна

Краснуха: що це за інфекція, як вона проявляється в дітей і дорослих, чому небезпечна під час вагітності, як її...

Одна доза вакцини запобігає приблизно 82% випадків вітрянки і 98% тяжких форм, дві дози запобігають приблизно 92% випадків^[1]. За оцінкою дослідників, у США за 1996–2020 роки щеплення запобігло понад 91 мільйону випадків вітрянки, 238 тисячам госпіталізацій і майже 2000 смертей^[15]. Проте трапляються так звані «проривні інфекції», коли вакцинована людина все ж хворіє. Тоді перебіг зазвичай легкий: пухирців здебільшого менше 50, а гарячки в більшості немає^[1].

Щеплення допомагає навіть після контакту з хворим: якщо людина без імунітету отримає вакцину протягом 3–5 днів, вона може не захворіти або перенесе хворобу легше^[1].

Міф: дітям краще перехворіти вітрянкою, тому їх варто водити на «вітрянкові вечірки» до хворого товариша. Насправді: Центр громадського здоров'я застерігає, що природний перебіг дитячих інфекцій непередбачуваний: одна дитина перехворіє легко, а в іншої розвинеться пневмонія чи енцефаліт^[14]. До того ж після хвороби вірус залишається в організмі, а ризик оперізувального лишаю в щеплених дітей приблизно на 79% нижчий, ніж у тих, хто перехворів^[1].

Щеплення протипоказане або його відкладають у таких випадках^[1]:

• Алергія на вакцину чи її компоненти: тяжка алергічна реакція (анафілаксія) на компоненти вакцини або на попередню дозу.
• Вагітність: щеплення відкладають до народження дитини; не вводять вакцину і тим, хто планує завагітніти найближчим часом.
• Ослаблений імунітет: наприклад, тяжкий імунодефіцит унаслідок хвороби чи лікування, що пригнічує захисні сили організму.
• Нещодавнє переливання крові або введення препаратів з антитілами: щеплення відкладають на 3–11 місяців. Якщо іншу живу вакцину, наприклад проти кору, паротиту та краснухи, не ввели того ж дня, між ними витримують щонайменше 4 тижні.
• Гострі захворювання середньої або тяжкої форми: вакцинацію проводять після одужання, а легка застуда щепленню не заважає.

Вітрянка і оперізувальний лишай

Після вітрянки вірус varicella-zoster оселяється в нервових клітинах і може роками залишатися неактивним. Якщо імунна система слабшає, наприклад через стрес, хвороби чи хіміотерапію, вірус здатний знову активуватися, але вже у вигляді іншої хвороби, оперізувального лишаю^[16]. У побуті його часто називають «оперізуючим лишаєм» або «герпесом на тілі». Цю недугу спричиняє власний «сплячий» вірус людини, заразитися нею від іншого неможливо.

Оперізувальний лишай найчастіше виникає в людей старшого віку або тих, хто має ослаблений імунітет. Його прояви відрізняються від вітрянки: спершу шкіра в певній зоні поколює чи болить, а за кілька днів з'являється висип лише з одного боку тіла, найчастіше на грудях і животі, рідше на обличчі чи біля ока. Біль може триматися тижнями і навіть місяцями після зникнення висипу^[16].

Людина з оперізувальним лишаєм не може заразити іншого саме лишаєм. Проте той, хто ніколи не хворів на вітрянку і не має щеплення, після контакту з її висипом може захворіти на вітрянку^[16]. Оперізувальний лишай приблизно вп'ятеро менш заразний, ніж вітрянка^[1]. Обидві хвороби спричиняє той самий вірус, просто на різних етапах його життя в організмі.

Коли звертатися до лікаря

У більшості дітей вітрянка минає без ускладнень, але є ситуації, коли зволікати не можна. Медична допомога потрібна, якщо з'являються такі ознаки^[2]:

• Висип поширився на очі або спричинив виразки навколо них.
• Шкіра навколо пухирців стала червоною, гарячою і болючою, що може свідчити про приєднання бактеріальної інфекції^[4].
• Сильний головний біль чи висока температура, яка не спадає.
• Утруднене або прискорене дихання, задишка, відчуття нестачі повітря.
• Запаморочення, сплутаність свідомості або труднощі з пробудженням.
• Ригідність (скутість) шиї чи різкий біль у м'язах та суглобах.
• Гній у пухирцях або швидке збільшення виразок.
• Ознаки зневоднення: дитина мало п'є і рідко мочиться (у малюків підгузки довго залишаються сухими)^[4].

Немовлята належать до особливо вразливої групи: будь-які підозрілі висипання в перші місяці життя потребують негайної консультації лікаря. Вагітним і людям з ослабленим імунітетом, які не хворіли на вітрянку, слід звернутися до лікаря одразу після контакту з хворим, ще до появи висипу^[4]. Дорослому з першими ознаками вітрянки теж краще зв'язатися з лікарем у першу добу, поки противірусне лікування ще може допомогти.