Лімфатична система: все що потрібно знати

У 1622 році міланський хірург Гаспаре Азеллі розтинав собаку, яку щойно нагодували, і помітив у її кишківнику тонкі білі «ниточки», наповнені рідиною, схожою на молоко. Так були відкриті молочні судини, перша частина лімфатичної системи, яку побачила наука; це відкриття похитнуло античне уявлення про печінку як центр кровотворення^[1]. Лімфатична система є мережею судин, органів і вузлів, розподілених по всьому тілу. Вона працює як фільтр, допомагаючи позбуватися шкідливих агентів, таких як віруси та бактерії, і підтримує баланс рідин в організмі^[2]. Простими словами, це «санітарна служба» організму, яка прибирає «сміття» і допомагає боротися з «ворогами».

Лімфатичну систему довго вивчали менше, ніж кровоносну, зокрема тому, що більшість лімфатичних судин тонкі, прозорі й майже непомітні неозброєним оком. Вона здавалася загадковою, і нові відкриття тривають досі: лише у 2015 році американські дослідники виявили функціональні лімфатичні судини в оболонках головного мозку, хоча до того вважалося, що в центральній нервовій системі їх немає^[3].

Без цієї системи організм не впорався б із щоденними завданнями. Вона допомагає захищатися від інфекцій, підтримує правильний баланс рідин у тілі та допомагає засвоювати жири з їжі^[2]. Коли вона працює неправильно, це може призводити до різних проблем зі здоров'ям, таких як набряки, інфекції і навіть рак^[2].

Структура та функції лімфатичної системи

Лімфатична система є складною частиною організму, що складається із судин, вузлів, органів і рідини, які разом транспортують, фільтрують лімфу і підтримують імунний захист. До лімфатичних органів належать кістковий мозок, тимус, лімфатичні вузли, селезінка і лімфоїдна тканина слизових оболонок^[2].

Лімфатичні судини є каналами, по яких тече рідина, відома як лімфа. Найдрібніші лімфатичні капіляри мають стінки з клітин, що перекриваються, як черепиця, і працюють як мікроклапани, пропускаючи рідину всередину. Більші збиральні судини мають усередині клапани, які забезпечують рух лімфи лише в одному напрямку і запобігають її зворотному току^[4]. Ці судини переносять лімфу від тканин до великих вен біля серця, допомагаючи підтримувати баланс рідин в організмі. Їх важко побачити без спеціального обладнання, тому вони менш відомі і складніші для вивчення.

Лімфатичні вузли є невеликими утвореннями, розташованими по всьому тілу. За різними оцінками, у людини їх від 450^[4] до приблизно 600^[2]. Вони фільтрують лімфу, затримуючи бактерії, віруси та інші чужорідні частинки, і беруть участь в імунній реакції: у кожному вузлі складна система синусів послідовно «показує» вміст лімфи B- і T-лімфоцитам та макрофагам, щоб імунна система розпізнала чужорідні білки^[5].

У лімфатичній системі також є спеціалізовані органи, такі як селезінка та тимус, що мають важливе значення для імунної системи. Їхня основна функція полягає у виробленні, дозріванні, зберіганні та активації лімфоцитів, які борються з різними інфекціями^[2].

Лімфа є рідиною, що циркулює лімфатичними судинами. Вона складається з плазми і білків, які просочилися з кровоносних капілярів, а також залишків клітин, мікроорганізмів та імунних клітин, переважно лімфоцитів^[4]. У лімфі, що відтікає від кишківника, після їди багато жирів. Лімфа повертає в кров рідину і білки з тканин і виносить із них «сміття», тому вона є важливим механізмом очищення тканин і підтримки їхнього здоров'я.

Функції лімфатичної системи

Імунний захист є головною, але не єдиною роботою лімфатичної системи^[2]. Ось основні функції:

1. Імунний захист

Без лімфатичної системи організм значно гірше захищався б від інфекцій. Антигени, антитіла та імунні клітини переносяться лімфатичними судинами до вузлів, де розгортається імунна відповідь на збудників^[4]. Лімфатичні вузли містять спеціалізовані клітини, які виявляють і знищують мікроорганізми, такі як бактерії та віруси. Так система постійно стежить за можливими загрозами і за потреби запускає імунну реакцію.

2. Транспортування рідини

Ще одне завдання полягає в поверненні надлишку рідини з тканин назад у кров. Щодня з кровоносних капілярів у тканини виходить близько 20 літрів плазми, приблизно 17 літрів повертаються назад, а решту близько 3 літрів збирає лімфатична система^[2]. Це допомагає підтримувати баланс рідини і запобігає набрякам: коли лімфовідтік порушується, рідина накопичується в тканинах^[4].

3. Харчування та очищення тканин

Лімфа забирає з міжклітинного простору білки, залишки клітин і мікроорганізми^[4], а також переносить з кишківника жири і жиророзчинні вітаміни, які потім потрапляють у кров і доставляються до тканин^[6]. Це підтримує здоров'я і нормальну роботу тканин.

4. Поглинання жирів

У кишківнику лімфатична система бере участь у засвоєнні жирів. Жири з їжі всередині клітин кишківника упаковуються в частинки під назвою хіломікрони, які спершу потрапляють у лімфатичні капіляри ворсинок, молочні судини, і лише потім у кровоносну систему^[7]. Разом із жирами так засвоюються і жиророзчинні вітаміни^[6]. Цей процес забезпечує організм енергією і поповнює запаси жиру; порушення транспорту жирів лімфою може сприяти дисліпідемії^[7].

5. Утворення та активація лімфоцитів

Лімфатичні органи, такі як кістковий мозок, тимус і селезінка, беруть участь в утворенні та активації лімфоцитів^[2]. Ці клітини потрібні для імунної відповіді і можуть атакувати та знищувати інфіковані або пошкоджені клітини.

Усі ці функції роблять лімфатичну систему життєво важливою. Вона працює як складний механізм фільтрації і транспортування, забезпечуючи імунний захист, баланс рідин, очищення тканин і засвоєння жирів. Порушення в її роботі можуть призвести до серйозних захворювань.

Захворювання та порушення лімфатичної системи

Цю систему можуть уражати різні захворювання, які впливають на загальне здоров'я. Серед них лімфаденопатія, лімфедема, лімфома, лімфангіт, лімфатичний філяріоз та рідкісніші стани^[2]. Нижче описано найпоширеніші з них.

Лімфедема

Лімфедема є хронічним станом, при якому в тканинах накопичується лімфа, багата на білки, і виникає набряк^[8]. Вона буває первинною, коли причиною є вроджені або генетичні аномалії розвитку лімфатичної системи, і вторинною, коли систему ушкоджують хірургічні втручання, променева терапія, травми, інфекції або пухлини^[8]. Найчастіше лімфедема розвивається після лікування раку, зокрема видалення лімфатичних вузлів. За метааналізом 72 досліджень, набряк руки після лікування раку молочної залози розвивається більш ніж у кожної п'ятої жінки (21,4% у проспективних дослідженнях), а після видалення пахвових лімфовузлів він трапляється приблизно вчетверо частіше, ніж після біопсії сторожового вузла (19,9% проти 5,6%)^[9]. Набряк може ставати хронічним і прогресувати, спричиняючи відчуття важкості, дискомфорт, обмеження рухів і потовщення шкіри^[8].

Лімфома

Лімфома є раком, який починається в клітинах лімфатичної системи, що входять до імунної системи. Є два основні типи: лімфома Ходжкіна і неходжкінська лімфома^[10]. Обидва можуть проявлятися безболісним збільшенням лімфатичних вузлів, найчастіше на шиї, у пахвах чи паху, а також високою температурою, нічною пітливістю, свербежем шкіри, задишкою і незрозумілою втратою ваги; багато людей відчувають утому^[11]. Лімфома Ходжкіна зазвичай має сприятливий прогноз і часто виліковна, а прогноз неходжкінських лімфом залежить від підтипу^[10].

Лімфангіт

Лімфангіт є запаленням лімфатичних судин, яке найчастіше спричиняє гостра стрептококова інфекція шкіри, рідше стафілококова^[12]. Інфекція може поширитися від місцевого вогнища, наприклад порізу, подряпини чи укусу. Характерна ознака полягає в червоних смугах, що тягнуться від ураженого місця до пахви чи паху вздовж лімфатичних судин; також бувають гарячка, озноб, пульсуючий біль і збільшені лімфовузли. Лімфангіт може швидко поширюватися і ускладнюватися абсцесом, бактеріальним целюлітом або сепсисом, тому потребує негайного звернення до лікаря і лікування антибіотиками^[12].

Хронічна венозна недостатність (ХВН)

Хронічна венозна недостатність є станом, при якому порушене повернення венозної крові до серця. Найчастіше її причиною є неспроможність венозних клапанів, а проявами є набряки ніг, біль, свербіж, зміни кольору шкіри та важкість у ногах, причому набряк зменшується, якщо підняти ноги^[13]. Венозна хвороба створює рідкий набряк, який має виводити лімфатична система, і якщо їй доводиться робити це постійно, з часом вона перевантажується і ушкоджується^[14]. Такий змішаний стан називають флеболімфедемою, і в дослідженні пацієнтів з лімфедемою ніг саме він був найчастішою причиною (62,6% випадків)^[15]. Набряк виникає тому, що рідина, яка мала повертатися в кровоносну систему, затримується в тканинах. Набряки ніг можуть з'являтися також через серцеву, ниркову чи печінкову недостатність^[16].

Набряки ніг при цьому стані бувають тимчасовими або постійними, від легких до тяжких. В окремих випадках вони спричиняють біль і дискомфорт та обмежують рухливість. Без лікування ХВН зазвичай прогресує і може призвести до змін шкіри та венозних виразок^[13], а тривалий набряк підвищує ризик інфекції в ураженій ділянці^[14].

Недорозвиненість лімфатичної системи

Деякі люди народжуються з недорозвиненою лімфатичною системою, що спричиняє хронічні набряки. Це називають первинною лімфедемою: вона рідкісна і пов'язана з генетичними чинниками, які впливають на розвиток лімфатичної системи^[17]. Набряки зазвичай з'являються в кінцівках і можуть бути постійними або періодичними. Такі порушення можуть бути частиною спадкового захворювання або виникати без сімейної історії^[8].

Інфекційні захворювання

Лімфатичний філяріоз, відомий також як слоновість, є паразитарним захворюванням, яке спричиняють круглі черв'яки. Близько 90% випадків припадає на Wuchereria bancrofti, решту спричиняють Brugia malayi і Brugia timori^[18]. Паразитів переносять комарі родів Culex, Anopheles та Aedes. Потрапивши в організм, личинки мігрують у лімфатичні судини, де дорослі черв'яки живуть приблизно 6–8 років і розмножуються. Це призводить до тяжких порушень лімфовідтоку, хронічних набряків, слоновості з потовщенням шкіри та гідроцеле. За даними ВООЗ, понад 657 млн людей у 39 країнах залишаються під загрозою зараження, у 2018 році інфікованими були 51 млн людей, а щонайменше 36 млн живуть із хронічними проявами хвороби^[18].

Збільшення лімфатичних вузлів

Збільшення лімфовузлів зазвичай є симптомом, а не самостійною хворобою, і потребує з'ясування причини. У більшості випадків воно доброякісне і минає саме або після лікування основного захворювання^[19]. У первинній ланці медичної допомоги злоякісна причина знаходиться лише в 1,1% випадків незрозумілого збільшення вузлів, але в людей від 40 років цей показник сягає 4% проти 0,4% у молодших^[20]. Тож у деяких випадках збільшені лімфовузли можуть вказувати на серйозне захворювання, що потребує швидкого обстеження.

Збільшення лімфатичних вузлів, або лімфаденопатію, можуть спричиняти злоякісні пухлини, інфекції, аутоімунні хвороби, ліки та інші чинники^[19]. Ось докладніше про деякі з них:

• Інфекційні причини: більшість випадків пов'язана з інфекціями. Віруси (наприклад, ВІЛ, краснуха), бактерії (наприклад, стафілокок, стрептокок), грибки і паразити можуть спричиняти запалення лімфатичних вузлів^[20]. Найчастіше цей стан минає після лікування основної хвороби або самостійно.
• Запалення та аутоімунні захворювання: деякі хронічні запальні та аутоімунні захворювання, такі як ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак, також можуть збільшувати лімфовузли^[20].
• Злоякісні пухлини: рак, особливо лімфоми (рак лімфатичної системи) і метастази інших пухлин, може збільшувати лімфовузли. Тверді або нерухомі вузли насторожують, хоча за самою консистенцією надійно відрізнити рак неможливо^[20].
• Ліки та алергічні реакції: деякі медикаменти і реакції на них можуть спричиняти тимчасове збільшення лімфатичних вузлів^[19].
• Локальні пошкодження та інфекції шкіри: інфекції або пошкодження шкіри поблизу лімфовузла можуть призвести до його збільшення, тому при локальному збільшенні лікар шукає причину в ділянці, з якої цей вузол збирає лімфу^[19].

Насторожують вік понад 40 років, збільшення вузлів над ключицею, а також гарячка, нічна пітливість і незрозуміле схуднення^[19]. Самостійно приймати кортикостероїди при збільшених вузлах не варто: вони можуть замаскувати серйозну хворобу і ускладнити діагностику^[20].

Діагностика захворювань лімфатичної системи

Діагностика починається з ретельного розпитування і фізичного огляду, зокрема пальпації лімфовузлів; найчастіше саме вони дозволяють встановити причину збільшення вузлів^[19]. Лікар може призначити аналізи крові, щоб виключити або підтвердити певні захворювання, а також методи візуалізації, такі як УЗД, КТ чи МРТ. Якщо є підозра на пухлину чи іншу серйозну проблему, потрібна біопсія: тонкоголкова аспірація, трепан-біопсія або видалення вузла^[19]. Тонкоголкова аспірація розрізняє реактивні та злоякісні зміни з чутливістю 85–95%^[20]. Для рідкісних або складних станів, як-от первинна лімфедема, можуть призначати генетичні аналізи, бо вона пов'язана з вродженими генетичними аномаліями^[8].

Лікування захворювань лімфатичної системи

Лікування дуже різноманітне і залежить від діагнозу. Бактеріальні інфекції, такі як лімфангіт, лікують антибіотиками^[12], а для деяких вірусних інфекцій існують противірусні препарати. При лімфомах застосовують хіміотерапію, променеву терапію, таргетну терапію або трансплантацію стовбурових клітин^[10], а при інших пухлинах може знадобитися операція. Лімфедему повністю вилікувати не можна, але її добре контролює протинабрякова (деконгестивна) терапія, яка поєднує компресійні бандажі, догляд за шкірою, вправи та спеціальний лімфодренажний масаж^[21]. Підтримувальне лікування допомагає полегшити симптоми і покращити якість життя.

Діагностика і лікування захворювань лімфатичної системи часто складні й потребують комплексного підходу. Індивідуальний план складають з урахуванням конкретного діагнозу, стадії хвороби та загального стану здоров'я пацієнта. Найкращий результат дає робота лікаря в тісній співпраці з іншими фахівцями, наприклад онкологом, судинним хірургом і лікарем фізичної та реабілітаційної медицини.

Профілактика та підтримка здоров'я лімфатичної системи

Профілактика і догляд за лімфатичною системою не менш важливі, ніж турбота про інші системи організму, оскільки від неї залежить імунітет. Ось кілька рекомендацій.

Лімфатичний дренаж є методом, який стимулює рух лімфи. Його виконують за допомогою спеціального масажу або вправ. Метод використовують передусім при лімфедемі, і докази його користі скромні: у Кокранівському огляді додавання ручного лімфодренажу до компресійного бандажування зменшувало набряк руки після лікування раку молочної залози додатково на 7,11%, а найкраще реагували люди з легкою та помірною лімфедемою^[22]. Доказів того, що лімфодренаж потрібен здоровим людям як профілактика, немає.

Пити достатньо води та харчуватися збалансовано рекомендують і для підтримки лімфатичної системи^[2], хоча прямих досліджень того, що антиоксиданти з їжі покращують лімфовідтік у здорових людей, немає. Регулярна фізична активність, особливо вправи, що задіюють більшу частину тіла, такі як плавання, їзда на велосипеді чи ходьба, стимулює м'язи, які проштовхують лімфу^[21]. Скорочення скелетних м'язів забезпечують приблизно третину руху лімфи^[4]. Навіть при вже наявній лімфедемі після раку молочної залози поступові силові тренування не збільшували набряк, а загострення траплялися рідше (14% проти 29%)^[23]. Підтримка здорової ваги теж важлива: надмірна вага є доведеним чинником ризику лімфедеми^[9].

Занадто тісний одяг і прикраси можуть заважати відтоку лімфи, тому людям із ризиком лімфедеми радять їх уникати^[24].

Оскільки інфекції можуть уражати лімфатичну систему, важливо доглядати за шкірою і уникати травм: одразу обробляти порізи і подряпини антисептиком, користуватися засобами від комарів, зволожувати шкіру, захищатися від сонячних опіків, а під час роботи в саду носити рукавички^[24].

Коротко: лімфатична система щодня повертає в кров близько 3 літрів рідини, допомагає засвоювати жири і фільтрує лімфу у вузлах; найкраще їй допомагають рух, здорова вага, догляд за шкірою і своєчасне звернення до лікаря при набряках чи збільшених вузлах.

Читайте:

Як працює імунна система: клітини, органи та види імунітету

Як організм відрізняє своє від чужого, які клітини борються з мікробами, звідки береться імунітет і чому він ...