Що таке тонзиліт і як його лікувати

Тонзиліт — це запалення мигдаликів, що супроводжується болем у горлі, гарячкою та набряком лімфовузлів. Найчастіше причиною є віруси або бактерії, а одужання зазвичай триває близько тижня.

Коли боляче ковтати, а кожен ковток ніби дряпає горло, це часто свідчить про запалення мигдаликів. Ці невеликі утвори по обидва боки глотки — важлива частина імунної системи, але вони самі можуть стати мішенню для інфекції. Тоді горло червоніє, з’являється наліт і підвищується температура. Такий стан знайомий більшості людей хоча б раз у житті, особливо в дитинстві, коли організм уперше стикається з багатьма вірусами та бактеріями. Тонзиліт неприємний, але в більшості випадків проходить без ускладнень, якщо дати тілу час і допомогу для відновлення.

Що таке тонзиліт

Мигдалики — це дві овальні ділянки лімфоїдної тканини, розташовані по обидва боки горла. Вони утворюють частину природного захисту організму, затримуючи віруси й бактерії, що потрапляють через рот або ніс. Коли інфекція проникає у ці тканини, вони запалюються, збільшуються в розмірах і болять — це й називають тонзилітом. Медичний термін для цього стану — тонзилофарингіт, коли запалюються і мигдалики, і глотка.

Під час запалення поверхня мигдаликів стає червоною, може з’являтися білий наліт або плями. Людина відчуває біль у горлі, сухість, утруднення ковтання, іноді підвищення температури. Тонзиліт зустрічається найчастіше у дітей і підлітків, але може виникнути в будь-якому віці. У дітей до трьох років він трапляється рідко, оскільки їхня імунна система ще не стикається з такою кількістю мікробів, як у старшому віці. Більшість людей мають тонзиліт хоча б раз у житті, коли імунітет уперше знайомиться з певними вірусами або бактеріями.

Симптоми тонзиліту

Ознаки тонзиліту зазвичай з’являються раптово. Найперший симптом — біль або подразнення в горлі, яке швидко посилюється й може заважати ковтати. Залежно від типу інфекції прояви можуть бути помірними або вираженими, але біль у горлі майже завжди присутній.

Типові симптоми включають:

• Біль або подряпини в горлі: посилюються під час ковтання або розмови.
• Біль і труднощі при ковтанні: їжа чи навіть вода можуть спричиняти дискомфорт.
• Почервоніння та набряк мигдаликів і горла: тканини виглядають набряклими, блискучими.
• Білі плями на мигдаликах: ознака скупчення гною або бактеріального нальоту.
• Білий, жовтий чи сіруватий наліт: покриває поверхню мигдаликів при активному запаленні.
• Підвищення температури: зазвичай понад 38 °C.
• Збільшення лімфовузлів: відчувається болючість під щелепою або нижче вух.
• Біль у животі або блювання: частіше трапляються в дітей молодшого віку.

Найпомітнішою ознакою є біль у горлі, який зазвичай з’являється першим і може зберігатися навіть після зникнення температури. Якщо симптоми посилюються або тривають понад кілька днів, це може свідчити про бактеріальну інфекцію, яка потребує лікування антибіотиками.

Причини тонзиліту

Тонзиліт може мати вірусне або бактеріальне походження. Близько 70% випадків спричиняють віруси, що також викликають застуду чи грип. Решта пов’язана з бактеріями, найчастіше зі стрептококом групи А. Обидва типи інфекцій передаються від людини до людини, особливо при тісному контакті.

Основні види інфекції:

• Вірусний тонзиліт: розвивається через ті ж віруси, що викликають нежить або грип. Симптоми зазвичай легші — помірний біль у горлі, незначна температура, поступове полегшення без лікування антибіотиками.
• Бактеріальний тонзиліт (стрептококове горло): спричиняється бактерією Streptococcus групи А. Прояви сильніші: висока температура, виражений біль, набряк мигдаликів і гнійний наліт. Така форма потребує антибіотиків, щоб запобігти ускладненням.

Люди, яким раніше видалили мигдалики, теж можуть захворіти на «стрептококове горло», адже бактерії вражають не самі мигдалики, а слизову глотки. Тип інфекції визначає лікар після огляду та аналізів, адже вірусна форма лікується лише симптоматично, а бактеріальна — антибіотиками.

Як поширюється тонзиліт

Тонзиліт є заразним захворюванням. Віруси та бактерії, які його викликають, легко передаються під час кашлю, чхання чи розмови, коли в повітря потрапляють мікрочастинки слизу. Зараження можливе і через контакт із поверхнями, на яких залишилися сліди інфекції.

Основні шляхи передачі інфекції такі:

• Поцілунки або спільне користування посудом, напоями чи їжею: інфекція передається через слину.
• Близький контакт із людиною, яка має симптоми хвороби: наприклад, у родині чи в колективі.
• Дотик до заражених поверхонь: після цього віруси потрапляють на слизову рота або носа.
• Вдихання мікрочастинок, що потрапляють у повітря під час кашлю чи чхання хворого: найпоширеніший спосіб зараження.

Оскільки збудники тонзиліту дуже стійкі, інфекція швидко поширюється в місцях, де багато людей — у школах, дитсадках, офісах. Щоб уникнути зараження, важливо дотримуватися гігієни та уникати спільного користування предметами під час хвороби.

Фактори ризику

Імовірність захворіти на тонзиліт зростає, коли організм часто стикається з мікробами. Найчастіше інфекція трапляється у дітей і підлітків, чия імунна система ще формує стійкість до нових вірусів і бактерій. Проте дорослі, які перебувають у постійному контакті з великою кількістю людей, також мають підвищений ризик зараження.

До основних факторів ризику належать:

• Вік 5–15 років: у цей період діти найчастіше хворіють через часті контакти у школі або дитячих колективах.
• Постійний контакт із людьми: педагоги, працівники дитсадків, лікарі чи офісні співробітники частіше піддаються впливу збудників інфекцій.

Наявність частих застуд або інфекцій верхніх дихальних шляхів також робить мигдалики більш вразливими до запалення. Ослаблений імунітет або виснаження можуть сприяти повторним епізодам тонзиліту.

Ускладнення тонзиліту

Нелікований бактеріальний тонзиліт може спричинити низку серйозних проблем. Інфекція не завжди обмежується мигдаликами — іноді вона поширюється на сусідні тканини або викликає запальні реакції в інших органах. Такі ускладнення трапляються рідко, але потребують негайного лікування.

До можливих наслідків тонзиліту належать:

• Обструктивне апное сну: запалені мигдалики перекривають дихальні шляхи під час сну, викликаючи короткі зупинки дихання.
• Паратонзилярний абсцес: утворення гнійника поруч із мигдаликами.
• Камені мигдаликів (тонзилоліти): затвердіння залишків слизу й клітин у складках мигдаликів.
• Тонзилярний целюліт: поширення інфекції на навколишні тканини горла.
• Постстрептококовий реактивний артрит: біль і набряк суглобів, що з’являються протягом 10 днів після інфекції.
• Ревматична гарячка: запальна реакція, яка може уражати серце, суглоби й нервову систему.
• Скарлатина: бактеріальна інфекція з висипом і гарячкою.
• Запалення нирок: реакція організму на стрептококову інфекцію.

Такі стани виникають переважно після нелікованого бактеріального тонзиліту. Своєчасне лікування антибіотиками запобігає поширенню інфекції та розвитку цих ускладнень.

Діагностика

Щоб визначити причину болю в горлі, лікар оглядає горло, вуха, ніс і лімфовузли. Мета — з’ясувати, чи є запалення локальним у мигдаликах, чи воно пов’язане з іншими інфекціями дихальних шляхів. 

Під час діагностики лікар може виконати кілька кроків:

• Огляд горла: оцінюється почервоніння, набряк, наявність білого або жовтого нальоту на мигдаликах.
• Пальпація шиї: перевіряється збільшення та болючість лімфатичних вузлів під щелепою або за вухами.
• Огляд носа та вух: допомагає виявити можливі супутні інфекції верхніх дихальних шляхів.
• Мазок із горла: стерильною ватною паличкою беруть зразок слизу та клітин із поверхні мигдаликів. Отриманий матеріал досліджують на наявність бактерій Streptococcus групи А.

Якщо тест на стрептокок позитивний, діагностують бактеріальний тонзиліт. Негативний результат свідчить про вірусне походження інфекції. Таке розмежування допомагає уникнути необґрунтованого застосування антибіотиків і вибрати правильну тактику лікування.

Лікування

Підхід до лікування тонзиліту залежить від того, що спричинило запалення — вірус чи бактерія. Лікар оцінює симптоми, результати мазка з горла та визначає, чи потрібні антибіотики. Більшість випадків вірусного тонзиліту минають самостійно, тоді як бактеріальні потребують медикаментозної терапії.

Медичне лікування

Лікар може призначити кілька видів лікування, залежно від перебігу хвороби:

• Антибіотики: використовують лише при бактеріальному тонзиліті. Найчастіше призначають пеніцилін або кліндаміцин, рідше — цефалоспорини. Важливо пройти повний курс лікування, навіть якщо симптоми зникли раніше, інакше інфекція може повернутися або спричинити ускладнення.
• Знеболювальні засоби: ібупрофен або парацетамол зменшують біль у горлі, гарячку та загальний дискомфорт. Такі препарати можна придбати без рецепта.
• Тонзилектомія: хірургічне видалення мигдаликів проводять у разі частих рецидивів або хронічного запалення, яке не піддається консервативному лікуванню.

Самостійне використання антибіотиків без підтвердження бактеріальної інфекції може бути шкідливим. Лікарська терапія повинна ґрунтуватися лише на результатах діагностики.

Домашні засоби

Допоміжні методи полегшують симптоми як при вірусній, так і при бактеріальній формі. Вони не замінюють медикаментів, але покращують самопочуття під час відновлення.

• Теплі напої: чай, яблучний сидр або бульйон пом’якшують слизову горла та полегшують ковтання.
• Полоскання теплою солоною водою: зменшує набряк і знімає подразнення.
• Льодяники для горла: зволожують слизову та зменшують сухість.

Рясне пиття, спокій і повноцінний сон сприяють швидшому відновленню. Такі прості дії підтримують роботу імунної системи й допомагають організму подолати інфекцію.

Тривалість, прогноз і повернення до звичного життя

Тривалість хвороби залежить від збудника. Вірусний тонзиліт зазвичай минає самостійно протягом трьох–чотирьох днів, якщо дотримуватися спокою та пити достатньо рідини. Бактеріальний тонзиліт лікують антибіотиками, і повне одужання зазвичай настає через 10 днів від початку терапії.

У більшості випадків захворювання не залишає жодних наслідків. Ускладнення виникають лише при відсутності лікування або передчасному припиненні курсу антибіотиків. За правильного підходу біль зникає першим, а набряк мигдаликів спадає поступово.

Повертатися до школи чи роботи можна після того, як температура нормалізується, а ковтання не спричиняє болю. Зазвичай це відбувається через три–чотири дні від початку симптомів. Повне відновлення голосу та енергії може тривати трохи довше, особливо після бактеріальної інфекції.

Профілактика

Запобігти тонзиліту повністю неможливо, але зменшити ризик інфікування допомагають прості гігієнічні звички. Оскільки тонзиліт передається від людини до людини, профілактика спрямована на зменшення контактів із мікробами.

Основні поради, які знижують ризик зараження:

• Мийте руки регулярно: особливо після кашлю, чхання та перед дотиком до обличчя або прийомом їжі.
• Не користуйтеся спільним посудом, напоями чи їжею: віруси й бактерії легко передаються через слину.
• Змінюйте зубну щітку кожні три місяці та після хвороби: щоб уникнути повторного зараження тими самими мікроорганізмами.

Дотримання цих простих правил значно зменшує ймовірність передачі інфекції та захищає не лише від тонзиліту, а й від інших запалень дихальних шляхів.

Самодопомога під час хвороби

Коли запалюються мигдалики, найкраще, що можна зробити, — дати організму відпочити. Важливо залишатися вдома, щоб не поширювати інфекцію й дати імунній системі час на боротьбу з нею. Рясне пиття допомагає уникнути зневоднення, зменшує подразнення в горлі й підтримує роботу слизових оболонок.

Харчування має бути м’яким і теплим, без гострих або кислих страв, які можуть подразнювати горло. Кімнату варто регулярно провітрювати, а повітря зволожувати — це полегшує дихання. Якщо лікар призначив антибіотики, їх потрібно приймати за графіком і не припиняти завчасно, навіть після зникнення симптомів. Такі прості дії допомагають уникнути ускладнень і сприяють швидкому відновленню сил.

Коли тонзиліт потребує термінової допомоги

У більшості випадків тонзиліт минає самостійно або після короткого курсу лікування. Проте є ситуації, коли запалення може становити загрозу для здоров’я. У таких випадках потрібно звернутися по медичну допомогу без зволікань.

Негайне обстеження необхідне, якщо з’являються такі симптоми:

• Біль у горлі понад чотири дні: може свідчити про ускладнення або бактеріальну природу хвороби.
• Температура понад 38,3 °C: ознака активного запального процесу, який потребує контролю лікаря.
• Утруднене дихання або ковтання: можливий набряк мигдаликів, що перекриває дихальні шляхи.

Якщо ці симптоми не зникають або погіршуються, потрібно негайно звернутися до лікаря чи у відділення невідкладної допомоги. Рання діагностика допомагає уникнути серйозних ускладнень і прискорює одужання.

Поширені запитання

Чи минає тонзиліт самостійно?

Вірусний тонзиліт у більшості випадків минає без спеціального лікування приблизно за тиждень. Організм сам справляється з інфекцією, якщо дотримуватися спокою, пити багато рідини й підтримувати слизову зволоженою. Бактеріальний тонзиліт без антибіотиків не зникає, і його потрібно лікувати під контролем лікаря, щоб уникнути ускладнень.

Як виглядає тонзиліт?

Під час запалення мигдалики стають червоними й збільшеними. На їхній поверхні можуть з’являтися білі або жовті плями, наліт чи навіть дрібні гнійники. Горло виглядає набряклим, а під час ковтання з’являється різкий біль. Іноді люди відчувають неприємний запах із рота через бактеріальний наліт на мигдаликах.

Чим тонзиліт відрізняється від стрептококового горла?

Стрептококове горло — це бактеріальна форма тонзиліту, спричинена Streptococcus групи А. Вона може розвиватися навіть у людей без мигдаликів, адже бактерії уражають слизову глотки. При цій формі симптоми більш виражені: сильний біль у горлі, висока температура, гнійний наліт і збільшення лімфовузлів на шиї. Вірусний тонзиліт зазвичай легший і проходить без антибіотиків.

Що таке ларингіт і як його лікувати

Фарингіт: причини, симптоми та лікування болю в горлі