Майже кожен хоча б раз переживав день, коли плани довелося будувати з урахуванням відстані до туалету. Зазвичай така історія закінчується за кілька днів і забувається. Проте в усьому світі діарея досі лишається однією з головних причин смерті маленьких дітей: щороку вона забирає життя приблизно 444 тисяч дітей до п'яти років, і переважно через зневоднення[1]. Тому найважливіше в лікуванні діареї звучить зовсім буденно: вчасно й правильно пити.
Коли рідкий стілець уже вважається діареєю
ВООЗ називає діареєю три чи більше рідких або водянистих випорожнень на добу, або частіші, ніж звично для конкретної людини. Часте випорожнення оформленим стільцем діареєю не є. Не є нею й кашкоподібний стілець у немовлят на грудному вигодовуванні[1], тому батькам немовляти варто орієнтуватися передусім на самопочуття дитини.
Лікарі ділять діарею за тривалістю. Гостра триває менше 14 днів, затяжна від 14 до 30 днів, хронічна довше[2]. Британські гастроентерологи вважають хронічною діарею, що триває понад чотири тижні[3]. Типова гостра діарея в дорослих і дітей минає за 5–7 днів[4].
Звідки береться гостра діарея
Найчастіше винні інфекції, що потрапляють в організм із забрудненою їжею, водою або через немиті руки[1]. Серед вірусів лідирують норовірус, який швидко поширюється в родинах і колективах, та ротавірус, найнебезпечніший збудник для маленьких дітей[5]. Бактерії (сальмонели, кампілобактер, шигели, патогенні кишкові палички) частіше пов'язані з харчовим отруєнням. Серед паразитів трапляються лямблії та амеби. Коли інфекція зачіпає шлунок і кишківник одночасно, діарея поєднується з нудотою і блюванням, і такий стан називають гастроентеритом.
Друга велика група причин пов'язана з ліками. Антибіотики порушують звичну мікрофлору кишківника, і на цьому тлі інколи розмножується бактерія Clostridioides difficile, яка спричиняє тяжке запалення товстої кишки[6]. Тому діарея, що з'явилася під час або після курсу антибіотиків, особливо після лікування в стаціонарі, є приводом зателефонувати лікареві. Розлад кишківника можуть викликати й проносні, препарати магнію та деякі ліки від діабету, високого тиску чи раку[3].
Читайте:
Чому головна небезпека — зневоднення
З рідким стільцем організм втрачає воду, а разом із нею натрій, калій та інші солі. Дорослий зазвичай компенсує це сам, якщо п'є достатньо. Діти й літні люди зневоднюються швидше, а помічають це пізніше[1].
Ознаки зневоднення досить прості: темна сеча з різким запахом, рідше сечовипускання, сухість у роті, запаморочення, слабкість. У дітей до п'яти років варто рахувати мокрі підгузки: якщо їх стає помітно менше, дитина втрачає більше рідини, ніж отримує[4]. Сонливість, запалі очі, плач без сліз і відмова пити в дитини вже потребують огляду лікаря того ж дня[5].
Коротко: поки людина п'є більше, ніж втрачає, і сеча залишається світлою, гостра діарея майже ніколи не буває небезпечною.
Чим відпоюватися
Основа лікування діареї вже кілька десятиліть одна й та сама: оральні регідратаційні розчини, тобто збалансована суміш води, глюкози й солей[1]. Глюкоза в правильній концентрації допомагає кишківнику всмоктувати натрій, а за ним і воду. Порошки для таких розчинів продаються в аптеках без рецепта. Пити краще невеликими ковтками, але часто, а після кожного рідкого випорожнення додатково відновлювати втрачене. Для дітей розчин зі зниженою осмолярністю є головним методом лікування, і починати його треба якомога раніше[5].
Чи обов'язково саме аптечний розчин? Для дорослих із легкою діареєю й без ознак зневоднення зазвичай підходить будь-яка рідина, якої людина п'є достатньо[2]. У рандомізованому дослідженні 647 дітей віком від 6 місяців до 5 років із легким гастроентеритом розведений навпіл яблучний сік і улюблені напої дитини виявилися не гіршими за електролітний розчин. Невдачі лікування в групі соку траплялися навіть рідше: 16,7% проти 25%, крапельниці знадобилися 2,5% дітей проти 9%[7]. Пояснення просте: дитина охочіше п'є те, що їй смакує. Цей результат стосується лише легких випадків без вираженого зневоднення. Якщо ознаки зневоднення вже є, потрібен регідратаційний розчин.
Солодкі газовані напої та нерозведені соки містять забагато цукру, який може посилити діарею, а каву й алкоголь під час діареї краще відкласти[8]. Тож популярна порада лікувати розлад кишківника колою наукової основи не має.
Коротко: аптечний регідратаційний розчин потрібен передусім дітям, літнім людям і всім, у кого вже є ознаки зневоднення. Здоровому дорослому з легкою діареєю досить пити більше звичної рідини.
Що можна їсти
Довгий час вважалося, що під час діареї кишківнику потрібен «відпочинок»: голод або суворі дієти з рисом, бананами й сухарями. Сучасні настанови від цього відмовилися. Їсти можна, щойно з'являється апетит, і харчуватися звично. Дітям слід продовжувати звичний для віку раціон, а немовлятам грудне молоко чи суміш[8]. Європейські дитячі гастроентерологи окремо наголошують, що грудне вигодовування не можна переривати і що змінювати харчування дитини, зокрема відмовлятися від молока, без потреби не слід[5].
Тимчасово варто обмежити те, що саме по собі послаблює кишківник[8]:
- жирну й смажену їжу, фастфуд;
- напої з кофеїном, як-от каву, міцний чай і деякі газовані напої, а також алкоголь;
- продукти з великою кількістю фруктози та лактози, якщо після них стає гірше;
- жувальні гумки й цукерки без цукру, підсолоджені цукровими спиртами (сорбітом, ксилітом), які мають послаблювальну дію; цим вони відрізняються від більшості інших штучних підсолоджувачів.
Людям із лактозною непереносимістю під час діареї молочні продукти зазвичай заходять гірше. Інколи кишкова інфекція тимчасово знижує переносимість лактози й у тих, хто раніше пив молоко без проблем[5].
Читайте:
Ліки: що допомагає, а що ні
Більшість епізодів гострої діареї минає без ліків. Проте деякі засоби можуть полегшити стан, якщо використовувати їх за правилами.
Лоперамід. Цей засіб сповільнює рух вмісту кишківника й зменшує частоту позивів. Дорослим із водянистою діареєю без температури його можна приймати[2]. Дітям до 12 років лоперамід не підходить[4], а за наявності крові в стільці або високої температури його не застосовують у жодному віці, бо затримка вмісту кишківника при запальній діареї може бути небезпечною[9].
Антибіотики. При звичайній гострій діареї вони здебільшого не потрібні: більшість випадків спричинені вірусами, а бактеріальні інфекції в людей із нормальним імунітетом часто минають самі[2]. Більше того, при інфекції кишковою паличкою, що виробляє шига-токсин, антибіотики можуть підвищити ризик гемолітико-уремічного синдрому, тяжкого ураження нирок, тому їх уникають[9]. Рішення про антибіотик ухвалює лікар з урахуванням симптомів, подорожей і результатів аналізу калу.
Препарати для дітей. Європейська настанова з дитячого гастроентериту як допоміжні засоби, що можуть скоротити тривалість діареї, називає діосмектит, рацекадотрил і окремі пробіотики[5]. Для діосмектиту огляд Cochrane за участю 2616 дітей показав скорочення діареї приблизно на добу, проте на кількість госпіталізацій чи потребу в крапельницях він не вплинув, а якість доказів низька[10]. Добавки цинку скорочують діарею в дітей старших шести місяців насамперед там, де поширені дефіцит цинку й недоїдання[11]. ВООЗ рекомендує їх саме в таких умовах[1].
Аптечні полиці заповнені ще й пробіотиками, тому до них ми повернемося окремо.
Пробіотики при гострій інфекційній діареї: досить вагомі дані свідчать, що вони майже не допомагають. В огляді Cochrane 2020 року (82 дослідження, понад 12 тисяч учасників, переважно дітей) у найякісніших дослідженнях пробіотики не зменшили частку людей, у яких діарея тривала 48 годин і довше. Чи скорочують вони загальну тривалість діареї, достеменно невідомо[12]. Американські гастроентерологи не рекомендують їх дорослим із гострою діареєю, окрім випадків після антибіотиків[2]. Серйозних побічних ефектів у дослідженнях не було.
Діарея мандрівника
Діарея в подорожі настільки поширена, що має окрему настанову. Для легкої форми, яка не заважає планам, досить пити більше рідини, а за потреби прийняти лоперамід. При помірній і тяжкій формі, коли діарея змушує змінити плани, супроводжується високою температурою чи кров'ю, ефективні антибіотики, але призначати їх має лікар[13]. Найкращий захист знайомий: мити руки, пити безпечну воду, з обережністю ставитися до сирої їжі й вуличних страв. Ті самі звички допомагають уникнути мікробів під час подорожей і загалом.
Коли діарея не минає тижнями
Хронічна діарея трапляється приблизно в 4–5% дорослих[3], і причини в неї інші, ніж у гострої. Серед найчастіших: синдром подразненого кишківника, лактозна непереносимість, целіакія, запальні хвороби кишківника, тобто хвороба Крона і виразковий коліт, мікроскопічний коліт, порушення всмоктування жовчних кислот, побічна дія ліків. Діарею може спричиняти й гіпертиреоз, а в людей старшого віку зміна звичного ритму кишківника буває ознакою колоректального раку[3].
Британська настанова радить почати обстеження з простих аналізів: загального аналізу крові, аналізу на антитіла при целіакії, фекального кальпротектину (маркера запалення кишківника) в людей до 40 років і в окремих випадках імунохімічного тесту калу на приховану кров[3]. Колоноскопію людям до 40 років без крові в стільці й із нормальним кальпротектином зазвичай не призначають одразу.
Окрема історія стосується діареї після кишкової інфекції. За даними мета-аналізу 45 досліджень, приблизно в кожного десятого після перенесеного гострого кишкового інфекційного захворювання впродовж року розвивається синдром подразненого кишківника. Після паразитарних інфекцій ця частка сягає 41,9%. Вищий ризик мають жінки, люди після курсу антибіотиків і ті, хто має тривожні розлади чи депресію[14].
Коротко: діарея, яка триває понад чотири тижні, потребує обстеження, навіть якщо почувається людина загалом нормально.
Як зменшити ризик
Найдешевший і найдоведеніший захід профілактики теж давно відомий. За даними огляду Cochrane, навчання миття рук із милом запобігає приблизно третині епізодів діареї в дитячих садках і школах та приблизно чверті в громадах із поганими санітарними умовами[15]. Руки варто мити перед їжею й приготуванням страв, після туалету та після зміни підгузка.
ВООЗ до основних заходів профілактики також зараховує безпечну питну воду, гігієну продуктів, виключно грудне вигодовування в перші шість місяців і вакцинацію від ротавірусу[1]. Якщо хтось у родині захворів, не ходіть до школи чи на роботу, поки минуть 48 годин після останнього епізоду діареї чи блювання, а басейн відкладіть принаймні на той самий час[4].
Пробіотики, малокорисні для лікування вже наявної діареї, мають сенс в одній ситуації. Під час прийому антибіотиків вони знижують ризик діареї, спричиненої Clostridioides difficile, приблизно на 60%. Найбільшу користь отримують люди з високим вихідним ризиком, наприклад госпіталізовані пацієнти[6].
Коли потрібен лікар
Зверніться до лікаря, якщо:
- діарея триває понад 7 днів або блювання понад 2 дні[4];
- у стільці є кров або він чорний;
- температура висока, а біль у животі сильний чи постійний;
- з'являються ознаки зневоднення, які не минають попри пиття;
- діарея виникла під час або після курсу антибіотиків, лікування в лікарні чи подорожі;
- захворіла дитина до року, літня людина, вагітна жінка або людина з ослабленим імунітетом;
- діарея поєднується з незрозумілою втратою ваги чи будить вас уночі.
Негайно викликайте швидку допомогу при блюванні кров'ю, сильному головному болю з ригідністю шиї або утрудненому диханні[4].
Підсумок
Гостра діарея найчастіше спричинена вірусами чи бактеріями й минає за тиждень. Її головна небезпека полягає в зневодненні, тому основне лікування залишається простим: пити достатньо, а дітям і літнім людям давати регідратаційні розчини. Голодувати не потрібно. Лоперамід допомагає дорослим без температури й крові в стільці, антибіотики потрібні рідко й лише за призначенням лікаря, а пробіотики при вже наявній інфекційній діареї майже не впливають на її перебіг. Діарея, що триває довше чотирьох тижнів, супроводжується кров'ю, втратою ваги чи нічними позивами, потребує обстеження. Найкраща профілактика давно відома: миття рук, безпечна вода й вакцинація дітей від ротавірусу.
Джерела15
- Diarrhoeal disease. World Health Organization.
- Настанова. Riddle MS. та ін. ACG Clinical Guideline: Diagnosis, Treatment, and Prevention of Acute Diarrheal Infections in Adults. Am J Gastroenterol, 2016.
- Настанова. Arasaradnam RP. та ін. Guidelines for the investigation of chronic diarrhoea in adults: British Society of Gastroenterology, 3rd edition. Gut, 2018.
- Diarrhoea and vomiting. NHS.
- Настанова. Guarino A. та ін. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition/European Society for Pediatric Infectious Diseases evidence-based guidelines for the management of acute gastroenteritis in children in Europe: update 2014. J Pediatr Gastroenterol Nutr, 2014.
- Мета-аналіз. Goldenberg JZ. та ін. Probiotics for the prevention of Clostridium difficile-associated diarrhea in adults and children. Cochrane Database Syst Rev, 2017.
- Дослідження. Freedman SB. та ін. Effect of Dilute Apple Juice and Preferred Fluids vs Electrolyte Maintenance Solution on Treatment Failure Among Children With Mild Gastroenteritis: A Randomized Clinical Trial. JAMA, 2016.
- Eating, Diet, & Nutrition for Diarrhea. NIDDK.
- Настанова. Shane AL. та ін. 2017 Infectious Diseases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea. Clin Infect Dis, 2017.
- Мета-аналіз. Pérez-Gaxiola G. та ін. Smectite for acute infectious diarrhoea in children. Cochrane Database Syst Rev, 2018.
- Мета-аналіз. Lazzerini M. та ін. Oral zinc for treating diarrhoea in children. Cochrane Database Syst Rev, 2016.
- Мета-аналіз. Collinson S. та ін. Probiotics for treating acute infectious diarrhoea. Cochrane Database Syst Rev, 2020.
- Настанова. Riddle MS. та ін. Guidelines for the prevention and treatment of travelers' diarrhea: a graded expert panel report. J Travel Med, 2017.
- Мета-аналіз. Klem F. та ін. Prevalence, Risk Factors, and Outcomes of Irritable Bowel Syndrome After Infectious Enteritis: A Systematic Review and Meta-analysis. Gastroenterology, 2017.
- Мета-аналіз. Ejemot-Nwadiaro RI. та ін. Hand-washing promotion for preventing diarrhoea. Cochrane Database Syst Rev, 2021.
