Ароматерапія: користь і ризики ефірних олій

У 2019 році вийшов метааналіз, що охопив 65 рандомізованих досліджень лаванди при тривозі. Вдихання її аромату справді знижувало тривожність, але автори прямо назвали головною слабкістю огляду низьку якість більшості робіт^[1]. Так виглядає вся ароматерапія: аромати можуть впливати на настрій і самопочуття, проте ефект скромний, а доказів менше, ніж обіцяє реклама. Ароматерапія належить до комплементарної медицини, тобто може доповнювати класичне лікування, але не замінює його. Сьогодні її все частіше вбудовують у повсякденне життя через дифузори, масаж або домашні ритуали. Вона має свої обмеження, покази і чіткі правила використання, і за обдуманого застосування може стати корисною частиною щоденного піклування про себе.

Що таке ароматерапія

Ароматерапія — це метод використання ефірних олій, отриманих з різних частин рослин, з метою впливу на емоційний, психологічний і фізіологічний стан людини. Її застосовують як додаток до основного лікування^[2].

Основу ароматерапії складають ефірні олії: концентровані речовини, які отримують переважно паровою дистиляцією або холодним віджимом. Концентрація справді велика: з приблизно 100 кг квітів лаванди виходить близько 0,5 кг олії^[3]. Леткі молекули потрапляють в організм через дихальні шляхи або шкіру і можуть впливати на центральну нервову систему, зокрема на зони мозку, що регулюють емоції та пам'ять.

Сьогодні ароматерапію використовують у різних сферах: у клініках для зниження тривожності перед процедурами, у паліативній допомозі для підтримки емоційного стану, вдома для сну, концентрації або відновлення після напруженого дня. Разом із популярністю зростає і потреба в усвідомленому ставленні до ефірних олій.

Потрібно розмежовувати ароматерапію та інші способи використання ефірних олій. Якщо олію додають до мийного засобу чи косметики без мети впливати на нервову систему або емоційний стан, це не ароматерапевтична практика. Ароматерапія означає цілеспрямоване використання ефірних олій через інгаляцію або нанесення на шкіру з розрахунком на фізіологічний чи психоемоційний ефект.

Як діє ароматерапія

Існує два основних шляхи потрапляння олії в організм: вдихання (інгаляція) та нанесення на шкіру (топічне застосування). Обидва ґрунтуються на реакції мозку на хімічні сигнали, які запускає аромат.

Під час інгаляції молекули ефірної олії надходять до носової порожнини і зв'язуються з нюховими рецепторами. Ті передають імпульси до лімбічної системи головного мозку, відповідальної за емоції, пам'ять, поведінку та гормональну регуляцію. Так пояснюють зміну настрою, зниження тривожності, заспокоєння чи, навпаки, стимуляцію. Проте це поки теоретична модель: Національний інститут раку США зазначає, що глибоких нейрофізіологічних досліджень зв'язку нюху з лімбічною системою в цій галузі бракує^[4].

Через гіпоталамус лімбічна система пов'язана з виділенням гормонів. Часто пишуть, що аромати стимулюють серотонін, дофамін чи ендорфіни, але в людей це майже не досліджено. Краще вивчено кортизол, гормон стресу: у метааналізі 22 досліджень вдихання лаванди знижувало рівень кортизолу в слині, а також частоту серцевих скорочень^[5]. Інший метааналіз, у здорових дорослих, значущої різниці в кортизолі не знайшов^[6], тож висновок поки попередній.

Топічне використання в ароматерапії передбачає нанесення розведеної ефірної олії на шкіру. Частина речовин всмоктується, але головна мета полягає у створенні умов для вдихання аромату. Під час масажу або догляду за тілом леткі компоненти випаровуються з поверхні шкіри, потрапляють до носа й викликають ароматерапевтичну реакцію.

Якщо ж ефірна олія застосовується на шкірі без запаху або без наміру впливати на психоемоційний стан, це вже не ароматерапія, навіть якщо використовуються ті самі речовини.

Коротко: ароматерапія поєднує нюх, дотик і реакції мозку, і яка частка ефекту припадає на хімію олії, а яка на очікування і приємний ритуал, досі з'ясовують.

Методи застосування ароматерапії

Залежно від мети й умов ароматерапію використовують кількома способами. Від методу залежать швидкість дії, інтенсивність ефекту та потенційні ризики, тому обирайте варіант, який відповідає вашим потребам і безпечний саме для вас.

Інгаляція

Цей спосіб вважається найбільш прямим, коли йдеться про вплив аромату на емоційний стан. Ефірну олію вдихають через ніс, і молекули потрапляють безпосередньо до нюхових рецепторів. Для цього використовують аромадифузори, спреї, ароматичні палички або найпростіший метод: кілька крапель олії на серветці чи ватному диску поруч^[3].

Інгаляцію застосовують, щоб зняти стрес, полегшити тривогу або покращити настрій, а також для підтримки сну чи концентрації. У клініках інгаляції використовують для зменшення передопераційного хвилювання. Щодо нудоти результати скромніші: Кокранівський огляд 16 досліджень показав, що після операції аромати зменшували вираженість нудоти не краще за плацебо, хоча пацієнтам рідше потрібні були протиблювотні препарати (відносний ризик 0,60). Якість доказів низька^[7].

Топічне застосування

Наносити ефірну олію на шкіру можна лише після розведення в базовій олії. Так зменшується ризик подразнення і забезпечується рівномірне розподілення речовин. Популярні зони для нанесення: зап'ястя, шия або інші ділянки, з яких легко вдихати аромат під час щоденної активності або відпочинку. Так створюється постійний легкий ароматний фон, на якому і тримається дія ароматерапії.

Цей метод часто поєднують з масажем, який сам по собі розслабляє і діє на емоційний стан. Метааналіз показав, що масаж з лавандовою олією знижував тривожність^[1]. Пам'ятайте, що деякі ефірні олії, особливо цитрусові, підвищують чутливість шкіри до ультрафіолету, тому їх не слід наносити перед виходом на сонце.

Ванни

Теплі ванни з ефірними оліями поєднують інгаляцію та контакт зі шкірою. Проте олії не розчиняються у воді, тому їх попередньо змішують з диспергатором, наприклад із базовою олією, сіллю для ванн або спеціальним емульгатором^[3].

Ванни добре підходять для розслаблення перед сном або після тривалого емоційного чи фізичного напруження. Вони можуть зменшити втому та м'язовий дискомфорт, хоча чимала частина ефекту тут належить теплій воді.

Компреси

Ароматерапію можна застосовувати у вигляді компресів, коли потрібне локальне розміщення аромату. Наприклад, теплий компрес із лавандовою або ромашковою олією, покладений на чоло чи шию, дає змогу вдихати аромат у спокійній позі. Це може сприяти зниженню емоційної напруги або легшому засинанню.

Доведені ефекти ароматерапії

Попри популярність ароматерапії, маркетингові обіцянки й клінічні дані часто розходяться. Найкраще досліджено три напрями: тривожність, сон і біль. У всіх трьох метааналізи знаходять ефект, але більшість досліджень невеликі, без надійного засліплення, а запах важко замаскувати під плацебо.

Зменшення тривожності та стресу

Це один із найчастіших напрямів використання ароматерапії, і тут доказів найбільше. У метааналізі 20 досліджень (1717 учасників) ароматерапія зменшувала тривогу перед операцією; найчастіше використовували олію лаванди, цитрусових і троянди^[8]. Вдихання лаванди знижувало тривожність за різними шкалами, проте не впливало на систолічний тиск^[1]. Також використовують аромати бергамоту, іланг-ілангу, ромашки, однак для них даних менше.

Інгаляцію не слід плутати з капсулами. Капсули з олією лаванди для прийому всередину (стандартизований препарат Silexan, 80 мг на добу) досліджували у людей з тривожними розладами, і за 10 тижнів вони перевершили плацебо (тривога за шкалою Гамільтона знижувалася помітніше, побічні ефекти виникали не частіше)^[9]. Їхні результати не можна переносити на дифузор чи краплю олії на серветці, а пити звичайну ефірну олію з флакона небезпечно. У клініках ароматерапію застосовують у палатах очікування або перед хірургічними втручаннями, щоб зменшити емоційне напруження пацієнтів. Медикаментозної підтримки вона не замінює, але може дати додатковий ефект спокою.

Покращення сну

Порушення сну трапляються дуже часто, а безсоння є однією з найпоширеніших скарг. Ароматерапія з олією лаванди або інших заспокійливих ароматів може допомогти заснути швидше й спати якісніше. У метааналізі 27 досліджень (2072 пацієнти) вдихання ароматів покращувало сон у людей із безсонням на тлі інших хвороб, проте дослідження були неоднорідні й часто без засліплення^[10]. У людей похилого віку ефект був помітнішим при використанні самої лаванди^[11]. Національний центр комплементарної медицини США (NCCIH) обережніший: якісних досліджень щодо безсоння замало, щоб упевнено говорити про користь^[2].

Для цього застосовують дифузори у спальні, спреї для подушок або теплі ванни з ефірною олією перед сном. Дія ароматів м'яка і не має швидкого седативного ефекту, як у фармакологічних засобів.

Психоемоційна підтримка при хронічному болю

Ароматерапія може допомогти при хронічному болю передусім як емоційна підтримка. У метааналізі досліджень болю аромати добре зменшували гострий біль, зокрема після операцій, а для хронічного болю ефект був мінімальним і статистично ненадійним^[12]. Олії часто поєднують з масажем, наприклад при болю в коліні через остеоартрит^[2]. Вдихання ефірних олій, таких як лаванда чи бергамот, здатне знижувати тривожність, покращувати настрій і допомагати переносити стрес, пов'язаний із тривалим болем. Це особливо актуально в паліативній допомозі або при онкологічному лікуванні: у метааналізі 26 досліджень в онкологічних пацієнтів ароматерапія покращувала сон і зменшувала втому, тривожність і депресію^[13].

Можливі ризики та застереження

Ароматерапія здається природною та безпечною. Але ефірні олії є біологічно активними речовинами, які при неправильному використанні можуть викликати побічні ефекти. За умови вдихання або нанесення в розведеному вигляді їхня токсичність відносно низька^[4], тож більшість проблем виникає через помилки.

Алергічні реакції

Алергічні реакції є найпоширенішим ускладненням при нанесенні на шкіру. Симптоми можуть включати свербіж, висип, почервоніння або контактний дерматит. Близько 80 ефірних олій уже описані як причина контактної алергії, переважно після нанесення чистих олій або концентрованих продуктів^[14]. У німецькій базі даних за 2010–2019 роки 8,3% пацієнтів, яким робили шкірні проби, реагували хоча б на одну ефірну олію; частіше це були масажисти та косметологи^[15]. Рекомендовано проводити патч-тест: нанести краплю розведеної олії на згин ліктя та спостерігати протягом 24 годин.

Подразнення шкіри

Концентровані ефірні олії в нерозведеному вигляді не призначені для прямого контакту зі шкірою. Особливо ризиковано наносити їх на ніжну шкіру обличчя, шиї або слизові. Крім того, олії цитрусових можуть спричиняти фоточутливість. Найвідоміший приклад — бергамот: його фурокумарини після сонця чи солярію викликали опіки з пухирями, в одному випадку навіть після вдихання випаруваної олії в сауні^[16].

Токсичність при ковтанні

Жодна з ефірних олій не призначена для внутрішнього вживання без спеціального медичного контролю. Їх ковтання може спричинити серйозні ушкодження печінки, нирок або неврологічні симптоми. Найвразливіші діти: у дослідженні токсикологічного центру в Торонто 251 дитина проковтнула олію евкаліпта, камфорну олію чи засоби на їх основі, у двох дітей були судоми, а в описаних у літературі випадках траплялися кома і смерть^[17]. Для малюка небезпечною може бути вже чайна ложка 10% камфорного засобу, яка містить 500 мг камфори^[18]. Олія гаультерії (зимолюбки), що містить метилсаліцилат, разом із камфорою входить до переліку речовин, здатних тяжко отруїти дитину навіть у невеликій кількості^[19].

Ризики для окремих груп

У вагітних, жінок у період лактації, людей з епілепсією, гіпертонією або астмою ефірні олії можуть провокувати небажані реакції. Камфора та евкаліпт при отруєннях викликають судоми^[17], а леткі сполуки на кшталт пінену, камфори та ліналоолу в одному дослідженні були пов'язані з погіршенням симптомів астми (докладніше: ефірні олії при астмі)^[20]. Для вагітних метааналіз 21 дослідження показав, що ароматерапія зменшує нудоту й тривогу, проте дослідження невеликі^[21], тож вибір олії краще погодити з лікарем. Окрема група ризику — домашні тварини, передусім коти: їхня печінка погано знешкоджує фенольні сполуки^[22]. Серед 443 котів і собак, отруєних олією чайного дерева, найтяжче хворіли молоді коти з малою вагою^[23]. Також у деяких людей можлива сенсибілізація при багаторазовому контакті, тобто алергія може сформуватися з часом.

Естрогеноподібна дія

Деякі ефірні олії (зокрема лаванди або чайного дерева) можуть впливати на гормональний баланс. У 2007 році описали трьох хлопчиків до статевого дозрівання, у яких збільшилися грудні залози (гінекомастія) на тлі регулярного використання засобів з лавандовою та чайною олією; після відміни засобів грудні залози зменшилися, а в лабораторії олії проявили естрогенну й антиандрогенну активність^[24]. У 2019 році додали ще чотири схожі випадки, пов'язані з лавандовими ароматизаторами^[25]. Проте це лише описи окремих випадків: систематичний огляд не знайшов доказів зв'язку для чайного дерева і дуже мало доказів для лаванди^[26]. Остаточних висновків немає, тому для дітей і людей із гормонозалежними станами рекомендовано обережність.

Усі ці ризики не повинні відлякувати, але вони є підставою для обережного та інформованого підходу. Дотримуйтеся дозування, перевіряйте індивідуальну чутливість і не замінюйте ароматерапією основне лікування.

Правила безпечного використання

Щоб ароматерапія була приємною і безпечною, дотримуйтеся базових принципів використання ефірних олій. Вони мінімізують ризики та допомагають отримати стабільний результат.

Ось основні речі, про які варто пам'ятати при застосуванні ефірних олій:

• Завжди розводьте ефірні олії перед нанесенням на шкіру: нерозбавлені олії можуть викликати опіки, висип або алергію. Найчастіше використовують співвідношення 1–2 краплі ефірної олії на чайну ложку (приблизно 5 мл) базової олії.
• Робіть патч-тест: нанесіть невелику кількість суміші на згин ліктя або зап'ястя, зачекайте 24 години. Якщо не виникло реакції, можна використовувати.
• Не допускайте потрапляння в очі або на слизові оболонки: у разі контакту одразу промийте великою кількістю води. Якщо подразнення не минає, зверніться до лікаря.
• Не ковтайте ефірні олії: навіть невелика кількість може спричинити інтоксикацію, особливо в дітей. Внутрішнє застосування можливе лише у вигляді зареєстрованих препаратів і під контролем лікаря.
• Зберігайте флакони подалі від дітей і тварин: ефірні олії мають привабливий запах, але можуть бути токсичними при ковтанні або потраплянні на шкіру і слизові. Не ставте дифузор у кімнаті, де постійно перебуває кіт.
• Уникайте сонця після використання цитрусових олій: олії бергамоту, лимона, апельсина роблять шкіру вразливішою до ультрафіолету^[3]. Не варто виходити на сонце протягом щонайменше 12 годин після нанесення таких олій.
• Не перегрівайте ефірні олії: вони легкозаймисті. Не капайте їх на розпечені поверхні, не використовуйте біля відкритого вогню.
• Враховуйте хронічні стани: якщо маєте захворювання серця, астму, гіпертонію, епілепсію, перед використанням проконсультуйтеся з фахівцем.

Якщо ви вагаєтеся щодо конкретної олії або способу застосування, краще зробити паузу, вивчити інструкцію і звернутися до перевіреного джерела.

Читайте:

10 ефірних олій: властивості і користь

Ефірні олії лаванди, чайного дерева, м'яти, евкаліпта, цитрусових, розмарину та інших рослин: що про кожну з де...

Як обрати якісні ефірні олії

Результат ароматерапії безпосередньо залежить від якості ефірних олій. Низькосортні або підроблені продукти можуть не дати очікуваного ефекту і водночас викликати подразнення або алергію. У США, наприклад, ароматерапевтичні продукти не потребують схвалення FDA^[3], тому багато залежить від уважності покупця.

Ось що варто враховувати перед тим, як придбати ефірну олію:

• Ботанічна назва обов'язкова: на етикетці повинна бути вказана латинська назва рослини, наприклад, Lavandula angustifolia, а не просто «лаванда». Це дає змогу точно ідентифікувати вид.
• Метод отримання має значення: найкращі олії отримані паровою дистиляцією (для більшості рослин) або холодним віджимом (для цитрусових). Олії, отримані хімічними розчинниками, не вважають справжніми ефірними, бо залишки розчинника змінюють їхню якість^[4].
• Країна походження сировини: чесні виробники зазначають географічне джерело. Наприклад, троянда з Болгарії або ладан з Оману є важливим показником якості та автентичності.
• Тип упаковки: ефірні олії фасують у темне скло, бурштинове або кобальтове. Прозорий або пластиковий флакон свідчить про невідповідне зберігання або підробку. На повітрі аромат швидко вивітрюється, а склад олії з часом змінюється^[3].
• Склад без добавок: на упаковці не повинно бути згадки про синтетичні ароматизатори, розчинники або «ароматичні композиції». Натуральна ефірна олія складається з одного інгредієнта.
• Аромат: якісна олія має складний, багатошаровий запах без різких «парфумерних» нот. Якщо аромат надто одноманітний або хімічний, це ознака синтетики.
• Сертифікати якості: добросовісні виробники вказують номер партії, термін придатності, надають інформацію про GC/MS-аналіз (газова хроматографія/мас-спектрометрія), який підтверджує хімічний профіль олії.

Окремої уваги заслуговує ціна. Натуральна ефірна олія не може коштувати дешево, оскільки для її виготовлення потрібно багато сировини. У квітках дамаської троянди міститься лише 0,030–0,045% олії^[27], тобто на 1 г олії йде 2–3 кг свіжих квітів. Саме через низький вихід і високу ціну трояндову олію часто підробляють^[28]. Якщо олія має низьку ціну без обґрунтування, найімовірніше, у ній є домішки.

Ще один спосіб убезпечити себе: обирати продукти брендів, які спеціалізуються на ароматерапії, а не косметичних компаній, що пропонують олії як «додаток до лінійки». Досвід у виробництві ефірних олій зазвичай означає кращу перевірку, зберігання й документацію.