Серотонін і його роль в організмі

Серотонін — ключовий нейромедіатор, який впливає на настрій, сон, апетит і травлення. Дізнайтеся про його роль в організмі, причини дисбалансу та способи його підтримки.

Серотонін — це природна хімічна сполука, нейромедіатор, який іноді також вважають гормоном. Організм використовує його для передачі сигналів між нервовими клітинами. Серотонін виконує багато функцій, і його часто називають "хімікатом щастя", оскільки він сприяє відчуттю задоволення та радості. Він впливає на настрій, емоції, апетит і травлення. Як попередник мелатоніну, серотонін також допомагає регулювати цикл сну і неспання та біологічний годинник.

Основними місцями вироблення серотонін є кишечник і мозок. Серотонін також присутній у тромбоцитах і виконує важливу роль у центральній нервовій системі (ЦНС).

Серотонін розподіляється по всьому тілу, впливаючи на фізичні та психологічні процеси. Ця речовина також зустрічається у тварин, рослинах і грибах, тому деякі люди розглядають їжу як можливе джерело серотоніну. Однак, через неможливість серотоніну перетинати гематоенцефалічний бар'єр, мозок повинен виробляти його самостійно.

Роль серотоніну в організмі

Цей нейромедіатор виконує набагато більше функцій, ніж просто «відповідає за гарний настрій». Його дія охоплює широкий спектр процесів — від перетравлення їжі до загоєння ран. Тому навіть незначний дисбаланс серотоніну може дати про себе знати дуже різними симптомами.

• Настрій: У мозку серотонін допомагає підтримувати емоційну стабільність, створюючи відчуття внутрішньої рівноваги, спокою й концентрації. Його не випадково називають «хімікатом щастя»: коли рівень цієї речовини падає, це часто супроводжується депресивними симптомами. Саме тому більшість сучасних антидепресантів впливають саме на серотонінову систему.
• Травлення: Приблизно 90% серотоніну міститься не в мозку, а в травному тракті. Там він відповідає за координацію роботи кишечника, захищає слизову оболонку й навіть допомагає організму швидше позбуватися небажаних речовин. Під час їжі він також бере участь у зменшенні апетиту.
• Нудота: Нудота — це реакція на раптове й надмірне виділення серотоніну в кишечнику. Мозок сприймає цей сигнал як попередження про щось шкідливе, що потрапило в організм. У такому випадку виникає відчуття нудоти. Деякі ліки проти нудоти діють саме на серотонінові рецептори, блокуючи цей механізм.
• Сон: Разом із дофаміном, серотонін регулює цикл сну і неспання. Він необхідний для синтезу мелатоніну — гормону, який «вимикає» організм на ніч. Якщо його бракує, сон стає поверхневим і переривчастим.
• Загоєння ран: Серотонін виділяється з тромбоцитів у місцях ушкодження. Він звужує дрібні судини, зменшуючи крововтрату, й водночас запускає механізми утворення згустків. Завдяки цьому процес загоєння проходить швидше й ефективніше.
• Здоров’я кісток: Неочевидний, але важливий аспект. Надмірна кількість серотоніну в кишечнику може негативно впливати на щільність кісткової тканини. Згодом це підвищує ризик остеопорозу й переломів — особливо у людей похилого віку.
• Сексуальне здоров’я: Баланс між серотоніном і дофаміном має велике значення для статевого потягу. Занадто високий рівень серотоніну може його знижувати, а дефіцит — спричиняти порушення настрою, які також впливають на сексуальне бажання.

Отже, серотонін — це справжній «універсальний солдат» серед нейромедіаторів. Його вплив виходить далеко за межі психіки й охоплює буквально кожен куток тіла.

Серотонін і психічне здоров’я

Депресія — складне й багатогранне явище, і досі не існує єдиної відповіді на запитання, чому вона виникає. Одна з популярних гіпотез припускає, що причиною може бути порушення балансу хімічних речовин у мозку, зокрема серотоніну. Але ця теорія не є однозначною: дослідники досі сперечаються, наскільки вона повністю пояснює суть розладу.

Попри це, на практиці така ідея лягла в основу створення цілої групи медикаментів — селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Ці препарати не дають організму швидко «забирати назад» серотонін після його вивільнення, завдяки чому він довше діє в мозку. Один із найвідоміших прикладів — флуоксетин, більш відомий під торговельною назвою Прозак. Багато людей помічають покращення саме завдяки таким засобам.

Проте виникає нюанс: хоча рівень серотоніну можна виміряти в крові, ми досі не маємо точного способу дізнатися, скільки його саме в мозку. І це створює складнощі для повного розуміння того, як саме працюють ці препарати — і чому вони допомагають одним людям, але не всім.

Навіть за умови таких білих плям у знаннях, СІЗЗС залишаються ефективним інструментом у боротьбі з депресією. Вони довели свою дію на практиці — і для багатьох стали важливим кроком до одужання.

Проблеми виникають через низький рівень серотоніну

Коли в організмі бракує серотоніну, це може позначитися на багатьох процесах — як фізичних, так і емоційних. Адже цей нейромедіатор виконує надто багато ролей, щоб його дефіцит залишився непоміченим. У різних людей симптоми можуть бути різними, але є чіткі патерни, які часто повторюються:

• Депресія та інші розлади настрою. Серотонін допомагає підтримувати емоційну рівновагу. Якщо його рівень падає, з’являється відчуття пригніченості, апатії, безнадії. Саме тому депресію часто пов’язують із низькою концентрацією цієї речовини. Антидепресанти, які впливають на серотонінову систему, використовуються для її корекції.
• Тривожні розлади. Хвилювання, яке здається безпідставним, або постійна нервозність можуть бути наслідком нестачі серотоніну. Це стосується як соціальної тривоги, так і панічних атак.
• Порушення сну. Серотонін потрібен для вироблення мелатоніну, тож його нестача може спричиняти безсоння або поверхневий, неспокійний сон. Людина може часто прокидатися, відчувати втому вранці або не засинати взагалі.
• Травні проблеми. Якщо серотонін виконує більшість своєї роботи в кишечнику, то й порушення його рівня не може не позначитися на травленні. Запори, здуття або синдром подразненого кишечника (СПК) — часті супутники низького серотоніну.
• Суїцидальні думки та поведінка. Відомо, що дефіцит серотоніну пов’язаний із підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Люди з дуже низьким рівнем цієї речовини часто відчувають глибоку безнадію, яка може штовхати до небезпечних дій.
• Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Нав’язливі думки, ритуальні дії, постійне внутрішнє напруження — усе це характерно для ОКР. Дослідження показують, що в багатьох таких людей у мозку зафіксовано знижену активність серотонінової системи. Терапія СІЗЗС часто дає позитивний ефект.
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Після психотравматичних подій організм потребує хімічної підтримки, щоб стабілізувати емоції. Якщо серотоніну бракує, симптоми ПТСР можуть посилюватися: від флешбеків до емоційної нестабільності.
• Панічні розлади. Раптове відчуття страху, прискорене серцебиття, тремтіння й задишка — класичні ознаки панічної атаки. Серотонін бере участь у системах, які гальмують надмірну тривожність, тож його дефіцит ускладнює контроль над емоціями.
• Шизофренія. Хоча це складний розлад із багатьма чинниками, у деяких людей із шизофренією виявляють порушення серотонінових шляхів. Це може впливати на сприйняття реальності, мислення та емоції.
• Фобії. Надмірна реакція страху на, здавалося б, незначні подразники — ще один можливий прояв зниженого рівня серотоніну. Це стосується як соціальних, так і специфічних фобій.

Чому виникає дефіцит серотоніну?

Нестача серотоніну в організмі — це не одна конкретна причина, а зазвичай цілий клубок чинників. Вони можуть заважати його виробленню, порушувати засвоєння або знижувати ефективність дії цієї речовини в клітинах. Нижче — основні з них:

• Генетична схильність: У деяких людей від народження спостерігаються особливості, які впливають на те, як організм синтезує серотонін або як працюють його рецептори. Це може робити людину більш вразливою до емоційних коливань і психічних розладів.
• Нестача триптофану в раціоні: Триптофан — це амінокислота, з якої організм виробляє серотонін. Якщо в харчуванні її недостатньо, синтез просто не запускається. Найчастіше це трапляється при суворих дієтах або незбалансованому раціоні.
• Хронічний стрес: Постійне психоемоційне напруження виснажує запаси нейромедіаторів. Організм витрачає серотонін швидше, ніж встигає його відновити. У результаті — нервова система залишається без підтримки саме тоді, коли вона найбільше її потребує.
• Побічна дія медикаментів або речовин: Деякі препарати або психоактивні речовини можуть впливати на роботу серотонінової системи — блокувати рецептори, заважати синтезу або прискорювати розпад. Особливо це стосується деяких стимуляторів, наркотиків і гормональних засобів.
• Захворювання: Хвороби шлунково-кишкового тракту, зокрема синдром подразненого кишечника, або нейродегенеративні процеси в мозку можуть перешкоджати синтезу серотоніну або порушувати його функції. Це ще раз підтверджує, наскільки серотонін — системна речовина.

Зазвичай проблема не зводиться до одного чинника. Найчастіше це комбінація — трохи генетики, трохи стресу, трішки неправильного харчування. І для кожної людини шлях до балансу буде своїм: змінити звички, поліпшити раціон, знайти спосіб розслабитися або, за потреби, додати терапію.

Як підвищити рівень серотоніну

Серотонін можна стимулювати не лише медикаментами. Існують цілком природні й доступні способи підтримки його рівня: через їжу, фізичну активність, денне світло або певні добавки. У складніших випадках — за допомогою ліків.

Харчування

Організм не отримує серотонін напряму з їжі — натомість він виробляє його з амінокислоти триптофан. Ця речовина є в багатьох продуктах, тому правильне харчування — один із найпростіших способів підтримки хімічного балансу. У меню варто додати:

• лосось
• яйця
• сир
• індичку
• тофу
• ананаси
• горіхи, насіння й вівсянку

Але є нюанс: для того щоб триптофан «дістався» мозку, потрібні вуглеводи. Вони стимулюють виділення інсуліну, який допомагає амінокислотам проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр. Тож зовсім уникати вуглеводів — теж не варіант.

Сонячне світло

Денне світло — потужний стимулятор вироблення серотоніну. Особливо це помітно взимку, коли його бракує, і багато людей стикаються з сезонним афективним розладом. Навіть 10–15 хвилин на сонці щодня можуть покращити самопочуття. Якщо ж природного світла замало, може стати в пригоді світлотерапія.

Добавки

Іноді серотоніновій системі потрібна додаткова підтримка у вигляді біологічно активних речовин. До таких засобів належать:

• БАДи: триптофан, пробіотики, SAMe (S-аденозилметіонін).
• Рослинні добавки: звіробій, женьшень, сирійська рута, мускатний горіх. Деякі з них впливають на рівень серотоніну опосередковано, через ферментні системи чи рецептори.

Перед початком прийому будь-яких добавок бажано переконатися, що вони сумісні з вашим станом здоров’я та не вступають у взаємодію з іншими препаратами.

Фізична активність

Рух — це не лише про м’язи. Регулярні тренування сприяють виділенню серотоніну, а також знижують рівень гормонів стресу. Найкраще підходять аеробні навантаження — наприклад, швидка ходьба, біг, танці чи плавання. Орієнтовно — 30 хвилин кардіо п’ять днів на тиждень плюс два силові тренування. Але навіть коротка прогулянка вже має позитивний ефект.

Медикаменти

Коли природних способів недостатньо або стан людини тяжкий, застосовуються фармакологічні засоби. Вони впливають на обмін серотоніну або на його рецептори. Основні групи таких препаратів:

• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): наприклад, пароксетин.
• Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (СІЗЗСН): наприклад, венлафаксин.
• Трициклічні антидепресанти: зокрема амітриптилін.
• Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО): як-от фенелзин. Вони блокують ферменти, що руйнують серотонін, збільшуючи його доступність.

Окрім антидепресантів, рівень серотоніну також можуть змінювати деякі інші препарати:

• триптани — для зняття мігрені
• опіоїдні знеболювальні — з обережністю, через ризик залежності

Вибір медикаментів завжди має бути обґрунтованим, індивідуальним і під контролем спеціаліста.

Проблеми пов’язані з підвищеним рівнем серотоніну

Попри те, що серотонін часто асоціюється з чимось позитивним, його надмірна кількість теж може становити загрозу. Особливо це актуально, коли людина одночасно приймає кілька препаратів, які впливають на серотонінову систему, або перевищує дозу. У такому разі може виникнути серотоніновий синдром — потенційно небезпечний для життя стан.

Його симптоми зазвичай з’являються швидко — іноді протягом кількох годин після прийому препаратів. Початкові ознаки можуть виглядати так:

• озноб
• інтенсивне потовиділення
• тремтіння чи м’язові посмикування
• сплутаність думок, збудженість або тривожність
• підвищення артеріального тиску
• діарея

Якщо ситуація погіршується, виникають тяжкі симптоми:

• висока температура тіла
• судоми
• втрата свідомості
• аритмія або інші порушення серцевого ритму

Такий стан вимагає термінового втручання. Без своєчасної допомоги серотоніновий синдром може мати трагічні наслідки. Тому при появі подібних симптомів — особливо після зміни дозування ліків — необхідно якнайшвидше звернутися по медичну допомогу.

Серотонін і дофамін: різниця

Дофамін і серотонін часто називають «гормонами щастя» — і це справедливо, але спрощено. Насправді це нейромедіатори, тобто хімічні речовини, які допомагають клітинам мозку передавати сигнали одна одній. І хоча вони обидва впливають на емоції, виконують вони дуже різні ролі.

Серотонін більше пов’язаний із почуттям внутрішнього спокою, стабільності, гармонії. Він створює фон — так би мовити, загальний емоційний настрій. Дофамін — інша історія. Він відповідає за відчуття миттєвої винагороди: радість від досягнення, азарт, мотивацію діяти. Саме він дає поштовх і бажання рухатися вперед.

Ці нейромедіатори впливають і на фізіологію. Дофамін контролює координацію рухів, а серотонін — функції шлунково-кишкового тракту. Цікаво, що дофамін підсилює апетит, а серотонін — навпаки, пригнічує. І навіть за розміщенням у тілі вони різняться: дофаміну найбільше в мозку, а серотоніну — в кишечнику.

Усе працює як тонкий механізм. Коли баланс між серотоніном і дофаміном порушується — виникають проблеми. Це може проявлятися як в емоційній нестабільності, так і в фізичних симптомах. Важливо розуміти, що жоден із них не є «поганим» чи «зайвим» — усе залежить від пропорцій і взаємодії між ними.

Акрофобія: як страх висоти стає проблемою

Які існують типи депресії

Як подолати сезонні зміни настрою