Серотонін і його роль в організмі

«Їж банан, і настрій покращиться: там серотонін». Такі поради можна почути часто, але вони спрощують дуже складну систему. Серотонін справді впливає на настрій, проте його роль значно ширша: він керує роботою кишківника, бере участь у згортанні крові, нудоті, сні й навіть розвитку кісток. А банан не допоможе хоча б тому, що серотонін з їжі не потрапляє в мозок.

Серотонін є природною хімічною сполукою, нейромедіатором, який іноді також вважають гормоном. Організм використовує його для передачі сигналів між нервовими клітинами. Серотонін утворюється з незамінної амінокислоти триптофану, яку ми отримуємо з білкової їжі^[1]. Його часто називають «хімікатом щастя», бо він сприяє відчуттю задоволення та радості. Він впливає на настрій, емоції, апетит і травлення. Як попередник мелатоніну, серотонін також допомагає регулювати цикл сну й неспання та біологічний годинник.

Основні місця вироблення серотоніну: кишківник і мозок. У мозку його синтезують нейрони ядер шва стовбура мозку, у кишківнику особливі ентерохромафінні клітини слизової^[1]. Серотонін також присутній у тромбоцитах: вони захоплюють його в кишківнику й розносять по тілу^[2]. Важливу роль він виконує і в центральній нервовій системі (ЦНС).

Серотонін розподіляється по всьому тілу, впливаючи на фізичні та психологічні процеси. Цю речовину відкрили в 1940-х роках, коли дослідники шукали в сироватці крові речовину, що звужує судини. Звідси й назва: від латинського serum (сироватка) і «тонус». Серотонін трапляється у тварин, рослин і грибів, зокрема в бананах, ананасах і горіхах, тому деякі люди розглядають їжу як можливе джерело серотоніну. Однак серотонін крові не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тож мозок мусить виробляти його самостійно, і серотонін з їжі чи кишківника не може безпосередньо покращити настрій.

Роль серотоніну в організмі

Цей нейромедіатор виконує набагато більше функцій, ніж просто «відповідає за гарний настрій». Його дія охоплює широкий спектр процесів, від перетравлення їжі до загоєння ран. Тому навіть незначний дисбаланс серотоніну може даватися взнаки дуже різними симптомами.

• Настрій: у мозку серотонін допомагає підтримувати емоційну стабільність, відчуття внутрішньої рівноваги, спокою й зосередженості. Він впливає на поведінку, настрій, пам'ять, сон і апетит^[1]. Через це його й прозвали «хімікатом щастя», а зниження його активності довго пов'язували з депресивними симптомами, хоча прямий зв'язок так і не доведено^[3]. Більшість сучасних антидепресантів діють саме на серотонінову систему.
• Травлення: приблизно 90% серотоніну міститься в травному тракті, а не в мозку. Там він посилює рухливість, секрецію й тонус кишківника, пришвидшує спорожнення шлунка^[1], захищає слизову оболонку й допомагає організму швидше позбуватися небажаних речовин. Через нервові волокна, що йдуть до мозку, він бере участь у відчутті ситості, тож під час їжі допомагає зменшити апетит^[2].
• Нудота: нудота є реакцією на раптове й надмірне виділення серотоніну в кишківнику. Коли туди потрапляє щось шкідливе, клітини слизової викидають серотонін, і сигнал по блукаючому нерву запускає нудоту й блювання^[2]. Мозок сприймає цей сигнал як попередження про небезпеку. Деякі ліки проти нудоти, зокрема найефективніші під час хіміотерапії, блокують саме серотонінові рецептори.
• Сон: разом із дофаміном серотонін регулює цикл сну й неспання. Він необхідний для синтезу мелатоніну, гормону, який «вимикає» організм на ніч. Якщо серотоніну бракує, сон стає поверхневим і переривчастим.
• Загоєння ран: тромбоцити зберігають серотонін і вивільняють його в місці пошкодження судини, що допомагає їм склеюватися й зупиняти кровотечу^[1]. Серотонін звужує дрібні судини, зменшуючи крововтрату, і запускає утворення згустків. Завдяки цьому загоєння відбувається швидше.
• Здоров'я кісток: неочевидний аспект. Серотонін кишкового походження впливає на розвиток кісткової тканини^[2]. Учені припускають, що його надлишок у кишківнику може знижувати щільність кісток і з віком підвищувати ризик остеопорозу й переломів, але в людей цей зв'язок ще вивчають, і висновків для практики поки немає.
• Сексуальне здоров'я: баланс між серотоніном і дофаміном має велике значення для статевого потягу. Занадто висока серотонінова активність може його знижувати (зниження лібідо є поширеним побічним ефектом антидепресантів групи СІЗЗС^[4]), а дефіцит спричиняє порушення настрою, які також впливають на сексуальне бажання.

Серотонін є справжнім «універсальним солдатом» серед нейромедіаторів. Його вплив виходить далеко за межі психіки й охоплює буквально кожен куточок тіла.

Серотонін і психічне здоров'я

Депресія є складним і багатогранним явищем, і досі немає єдиної відповіді на запитання, чому вона виникає. Десятиліттями поширювали просте пояснення: депресія виникає через нестачу серотоніну, а антидепресанти цю нестачу заповнюють. Але ця теорія не є однозначною. У 2022 році британські дослідники проаналізували основні напрями досліджень серотоніну при депресії. Ні рівень серотоніну та продуктів його розпаду в крові й спинномозковій рідині, ні гени серотонінового транспортера, ні досліди зі штучним зниженням триптофану не показали переконливого зв'язку між низьким серотоніном і депресією^[3]. Огляд викликав гостру дискусію серед науковців, але більшість погоджується, що депресія не зводиться до «нестачі однієї речовини».

Попри це, на практиці серотонінова ідея лягла в основу цілої групи медикаментів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Ці препарати не дають нервовим клітинам швидко «забирати назад» серотонін після його вивільнення, завдяки чому він довше діє в мозку. Один із найвідоміших прикладів: флуоксетин. Багато людей помічають покращення саме завдяки таким засобам.

Проте є нюанс: рівень серотоніну можна виміряти в крові, але точного способу дізнатися, скільки його саме в мозку, досі немає. Через це важко зрозуміти, як саме працюють ці препарати і чому вони допомагають одним людям, але не всім. Імовірно, вони впливають не стільки на «кількість» серотоніну, скільки на гнучкість нервових мереж і реакцію мозку на стрес.

Навіть за таких білих плям у знаннях антидепресанти залишаються ефективним інструментом у лікуванні депресії. Мережевий метааналіз 522 досліджень за участю понад 116 тисяч людей показав, що всі 21 вивчений антидепресант діють краще за плацебо, хоча ефект часто помірний^[5]. Для багатьох людей вони стали важливим кроком до одужання, тому ніхто не повинен відмовлятися від лікування через те, що «теорію серотоніну спростували».

Коротко: низький серотонін не є доведеною причиною депресії, але ліки, які діють на серотонінову систему, допомагають багатьом людям^[3][5]. Рішення про лікування ухвалюють разом із лікарем.

Проблеми, пов'язані з низьким рівнем серотоніну

Коли серотонінова система працює гірше, це може позначитися на багатьох процесах, як фізичних, так і емоційних. Цей нейромедіатор виконує надто багато ролей, щоб його дефіцит залишився непоміченим. Симптоми в різних людей різняться, але є патерни, які часто повторюються. Слід пам'ятати, що для більшості цих станів порушення серотонінової системи є одним із чинників, а не доведеною єдиною причиною^[3]:

• Депресія та інші розлади настрою. Серотонін допомагає підтримувати емоційну рівновагу. Коли його система дає збій, можуть з'являтися пригніченість, апатія, безнадія. Саме тому депресію довго пов'язували з низькою концентрацією цієї речовини. Антидепресанти, що впливають на серотонінову систему, використовують для її лікування.
• Тривожні розлади. Хвилювання, яке здається безпідставним, або постійна нервозність можуть бути пов'язані з порушенням серотонінової передачі. Це стосується як соціальної тривоги, так і панічних атак. Препарати, що діють на серотонінову систему, призначають і при тривожних розладах.
• Порушення сну. Серотонін потрібен для вироблення мелатоніну, тож його нестача може спричиняти безсоння або поверхневий, неспокійний сон. Людина може часто прокидатися, відчувати втому вранці або взагалі не засинати.
• Травні проблеми. Оскільки серотонін виконує більшість своєї роботи в кишківнику, порушення його сигналізації позначається на травленні. Закрепи, здуття або синдром подразненого кишківника (СПК) пов'язують зі змінами серотонінової сигналізації, а деякі ліки від діареї чи закрепів діють саме на серотонінові рецептори^[2].
• Суїцидальні думки та поведінка. Дослідження пов'язують зниження серотонінової активності з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Люди в такому стані часто відчувають глибоку безнадію, яка може штовхати до небезпечних дій.
• Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Нав'язливі думки, ритуальні дії, постійне внутрішнє напруження характерні для ОКР. Роль серотоніну в ОКР досі обговорюють: головний аргумент на її користь полягає в тому, що препарати групи СІЗЗС часто допомагають, а простої схеми «нестачі серотоніну» не підтверджено^[6].
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Після психотравматичних подій організм потребує хімічної підтримки, щоб стабілізувати емоції. Якщо серотоніну бракує, симптоми ПТСР можуть посилюватися: від флешбеків до емоційної нестабільності.
• Панічні розлади. Раптове відчуття страху, прискорене серцебиття, тремтіння й задишка є класичними ознаками панічної атаки. Серотонін бере участь у системах, які гальмують надмірну тривожність, тож його дефіцит ускладнює контроль над емоціями.
• Шизофренія. Це складний розлад із багатьма чинниками, але в деяких людей із шизофренією виявляють порушення серотонінових шляхів. Це може впливати на сприйняття реальності, мислення та емоції.
• Фобії. Надмірна реакція страху на, здавалося б, незначні подразники може бути ще одним проявом зниженої серотонінової активності. Це стосується як соціальних, так і специфічних фобій.

Чому виникає дефіцит серотоніну?

Нестача серотоніну в організмі рідко має одну конкретну причину. Зазвичай це цілий клубок чинників, які заважають його виробленню, порушують засвоєння або знижують ефективність дії цієї речовини в клітинах. Основні з них:

• Генетична схильність: у деяких людей від народження є особливості, які впливають на те, як організм синтезує серотонін або як працюють його рецептори. Це може робити людину вразливішою до емоційних коливань і психічних розладів, хоча гени серотонінового транспортера самі по собі депресію не пояснюють^[3].
• Нестача триптофану в раціоні: триптофан є амінокислотою, з якої організм виробляє серотонін. Якщо в харчуванні її недостатньо, синтез сповільнюється. Найчастіше це трапляється при суворих дієтах або незбалансованому раціоні.
• Хронічний стрес: постійне психоемоційне напруження виснажує запаси нейромедіаторів. Організм витрачає серотонін швидше, ніж встигає його відновити. У результаті нервова система залишається без підтримки саме тоді, коли найбільше її потребує.
• Побічна дія медикаментів або речовин: деякі препарати або психоактивні речовини можуть впливати на роботу серотонінової системи: блокувати рецептори, заважати синтезу або прискорювати розпад. Особливо це стосується деяких стимуляторів, наркотиків і гормональних засобів.
• Захворювання: хвороби шлунково-кишкового тракту, зокрема синдром подразненого кишківника, або нейродегенеративні процеси в мозку можуть перешкоджати синтезу серотоніну чи порушувати його функції. Це ще раз підтверджує, наскільки серотонін є системною речовиною.

Зазвичай проблема не зводиться до одного чинника. Найчастіше це комбінація: трохи генетики, трохи стресу, трохи неправильного харчування. І для кожної людини шлях до балансу буде своїм: змінити звички, поліпшити раціон, знайти спосіб розслабитися або, за потреби, додати терапію.

Як підвищити рівень серотоніну

Серотонінову систему можна підтримувати без медикаментів. Огляд канадського дослідника Саймона Янга описує кілька способів, які можуть впливати на серотонін у мозку без ліків: яскраве світло, фізичну активність і харчування^[7]. Добавки допомагають рідше і мають обмеження, а в складніших випадках потрібні ліки.

Харчування

Організм не отримує серотонін напряму з їжі, а виробляє його з амінокислоти триптофан. Ця речовина є в багатьох продуктах, тому збалансоване харчування є одним із найпростіших способів підтримати хімічний баланс. До меню варто додати:

• лосось
• яйця
• сир
• індичку
• тофу
• ананаси
• горіхи, насіння й вівсянку

Але є нюанс: з білкової їжі в мозок потрапляє не так багато триптофану, бо на шляху через гематоенцефалічний бар'єр він конкурує з іншими амінокислотами^[7]. Вуглеводи стимулюють виділення інсуліну, який переводить конкурентні амінокислоти в м'язи й полегшує триптофану доступ до мозку. Тож зовсім уникати вуглеводів теж не варто. Розраховувати на конкретний продукт як на «антидепресант» не слід: важливіше збалансоване харчування в цілому.

Сонячне світло

Денне світло є потужним стимулятором вироблення серотоніну. У дослідженні 101 здорового чоловіка вчені брали кров із вен, що відводять кров від мозку. Вироблення серотоніну мозком було найнижчим узимку й прямо залежало від тривалості яскравого сонця в день обстеження^[8]. Особливо це помітно взимку, коли світла бракує і багато людей стикаються з сезонним афективним розладом. Навіть 10–15 хвилин на сонці щодня можуть покращити самопочуття, а прогулянки вдень корисні навіть у хмарну погоду, бо надворі світліше, ніж у приміщенні. Якщо природного світла замало, може стати в пригоді світлотерапія.

Добавки

Іноді серотоніновій системі намагаються допомогти біологічно активними речовинами. До таких засобів належать:

• БАДи: триптофан, пробіотики, SAMe (S-аденозилметіонін).
• Рослинні добавки: звіробій, женьшень, сирійська рута, мускатний горіх. Деякі з них впливають на рівень серотоніну опосередковано, через ферментні системи чи рецептори.

Найкраще з цього списку вивчено звіробій. За даними Національного центру комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), при легкій і помірній депресії він діє краще за плацебо й порівнянно з антидепресантами. Але він послаблює дію багатьох ліків, зокрема протизаплідних таблеток, варфарину й деяких антидепресантів, а в поєднанні з препаратами, що діють на серотонін, може спричинити небезпечні побічні ефекти^[9]. Сирійську руту й мускатний горіх не варто використовувати для самолікування: їхня безпечність у таких цілях не встановлена.

Перед початком прийому будь-яких добавок слід переконатися, що вони сумісні з вашим станом здоров'я та не взаємодіють з іншими препаратами. Будь-які трав'яні засоби «для настрою» варто погоджувати з лікарем.

Читайте:

Рослинні засоби та добавки для лікування депресії

Рослинні засоби та добавки для лікування депресії: що відомо про звіробій, женьшень, ромашку, лаванду, шафран ...

Фізична активність

Від руху виграють і м'язи, і мозок. Регулярні тренування, особливо аеробні, підвищують активність серотонінових нейронів^[7], а також знижують рівень гормонів стресу. Найкраще підходять швидка ходьба, біг, танці, плавання чи велосипед. Орієнтовно це 30 хвилин кардіо п'ять днів на тиждень плюс два силові тренування. Але навіть коротка прогулянка вже має позитивний ефект.

Медикаменти

Коли інших способів недостатньо або стан людини тяжкий, застосовують фармакологічні засоби. Вони впливають на обмін серотоніну або на його рецептори. Їх призначають при депресії, тривожних розладах, панічних атаках, ОКР і ПТСР. Основні групи таких препаратів:

• Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): пароксетин, сертралін, есциталопрам, флуоксетин.
• Інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН): венлафаксин, дулоксетин.
• Трициклічні антидепресанти: зокрема амітриптилін.
• Інгібітори моноаміноксидази (ІМАО): як-от фенелзин. Вони блокують ферменти, що руйнують серотонін, збільшуючи його доступність.

Окрім антидепресантів, серотонінову передачу також змінюють деякі інші препарати:

• триптани, для зняття нападу мігрені
• опіоїдні знеболювальні, зокрема трамадол: з обережністю, через ризик залежності

На серотонінові рецептори діють також деякі ліки проти нудоти.

Як і будь-які ліки, ці препарати мають побічні ефекти. Для сертраліну, наприклад, Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) називає поширеними головний біль, нудоту, запаморочення чи сонливість, сухість у роті, діарею, проблеми зі сном, зниження статевого потягу й збільшення ваги. Більшість із них слабшає за кілька тижнів, коли організм звикає до ліків^[4]. Про будь-які небажані ефекти варто розповісти лікарю, а не кидати лікування самостійно: дозу чи препарат можна змінити.

Є й важливі взаємодії. NHS попереджає, що сертралін погано поєднується з антикоагулянтами (як-от варфарин чи апіксабан) і нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен), а разом із ним не можна приймати звіробій^[10]. Логіку легко зрозуміти, згадавши роль серотоніну в тромбоцитах: антидепресанти цієї групи зменшують запаси серотоніну в тромбоцитах, а знеболювальні й антикоагулянти теж впливають на згортання крові. Тому перед будь-якими новими ліками, навіть безрецептурними, людині, яка приймає антидепресант, варто порадитися з лікарем чи фармацевтом.

Вибір медикаментів завжди має бути обґрунтованим, індивідуальним і під контролем спеціаліста.

Психоделіки: експериментальний шлях

Останніми роками вчені знову звернулися до речовин, які діють на один із серотонінових рецепторів (5-HT2A), зокрема до псилоцибіну з так званих «чарівних грибів». У дослідженні 233 людей з депресією, якій не допомогли щонайменше два антидепресанти, одна доза 25 мг псилоцибіну під наглядом психотерапевтів за три тижні зменшила симптоми помітніше, ніж мікродоза 1 мг. Доза 10 мг такої переваги не дала, а через 12 тижнів стійкого покращення в більшості не було. Побічні ефекти (головний біль, нудота, запаморочення) мали 77% учасників, а суїцидальні думки чи самоушкодження траплялися в усіх групах^[11]. Автори наголошують, що потрібні більші й довші дослідження. Тож психоделіки поки лишаються експериментальним методом, який вивчають лише в клініках, і не є засобом для самолікування.

Проблеми, пов'язані з підвищеним рівнем серотоніну

Хоча серотонін часто асоціюється з чимось позитивним, його надлишок теж може становити загрозу. Особливо коли людина одночасно приймає кілька препаратів, що впливають на серотонінову систему (наприклад, антидепресант із трамадолом, триптанами чи звіробоєм), або різко підвищує дозу. У такому разі може виникнути серотоніновий синдром, потенційно небезпечний для життя стан. Майже половина випадків, утім, пов'язана лише з одним таким препаратом^[12].

Симптоми зазвичай з'являються швидко, протягом 6–24 годин після зміни дози чи початку нового препарату^[12]. Вони охоплюють три групи: зміни психічного стану, вегетативні порушення й нервово-м'язові прояви. Початкові ознаки можуть виглядати так:

• озноб
• інтенсивне потовиділення
• тремтіння чи м'язові посмикування, підвищені рефлекси
• сплутаність думок, збудження або тривожність
• підвищення артеріального тиску й прискорене серцебиття
• діарея

Якщо ситуація погіршується, виникають тяжкі симптоми:

• висока температура тіла
• судоми
• втрата свідомості
• аритмія або інші порушення серцевого ритму

Такий стан потребує термінового втручання: тяжкість буває різною, від легких випадків до смертельних. Якщо серотоніновий синдром вчасно розпізнати й припинити прийом препаратів, люди зазвичай повністю одужують^[12]. Тому при появі подібних симптомів, особливо після зміни дозування ліків, необхідно якнайшвидше звернутися по медичну допомогу.

Коли серотонін виробляє пухлина

Рідкісне, але показове порушення називається карциноїдним синдромом. Його спричиняють нейроендокринні пухлини, найчастіше кишківника, які дали метастази й викидають у кров багато серотоніну та інших речовин. Найпоширеніші симптоми: напади почервоніння обличчя й шиї (приблизно у 85% хворих) і діарея (близько 80%). У 60–70% людей з часом уражаються клапани серця^[13].

Діагноз починають з аналізу добової сечі на 5-ГІОК, продукт розпаду серотоніну. За добу до аналізу просять не їсти банани, ананаси, сливи, ківі, авокадо, баклажани, пекан і волоські горіхи^[13]. Ці продукти містять серотонін або його попередники й можуть підвищити результат. Тобто серотонін з банана справді «потрапляє» в організм, але в аналіз сечі, а не в мозок.

Серотонін і дофамін: різниця

Дофамін і серотонін часто називають «гормонами щастя», і це справедливо, але спрощено. Насправді це нейромедіатори, тобто хімічні речовини, які допомагають клітинам мозку передавати сигнали одна одній. Обидва впливають на емоції, але ролі в них дуже різні.

Серотонін більше пов'язаний із почуттям внутрішнього спокою, стабільності, гармонії, а також допомагає регулювати тривожність, імпульсивність, сон і травлення. Він створює фон, так би мовити, загальний емоційний настрій. Дофамін відповідає за мотивацію, очікування винагороди й відчуття миттєвої нагороди: радість від досягнення, азарт, бажання діяти. Саме він дає поштовх рухатися вперед.

Ці нейромедіатори впливають і на фізіологію. Дофамін контролює координацію рухів, а серотонін функції шлунково-кишкового тракту. Дофамін підсилює апетит, а серотонін, навпаки, пригнічує. Різняться вони й за розміщенням у тілі: дофаміну найбільше в мозку, а серотоніну в кишківнику.

Усе працює як тонкий механізм. Коли баланс між серотоніном і дофаміном порушується, виникають проблеми, які проявляються як емоційною нестабільністю, так і фізичними симптомами. Жоден із них не є «поганим» чи «зайвим»: усе залежить від пропорцій і взаємодії між ними та з іншими речовинами, тож «підкрутити» настрій, змінивши одну з них, не вдається.

Зверніться до лікаря, якщо пригнічений настрій, втрата інтересу, тривога чи безсоння тривають понад два тижні. Якщо з'явилися думки про самогубство, негайно зверніться по допомогу. Викликайте швидку, якщо після початку чи зміни дози антидепресанту або поєднання ліків з'явилися сильне збудження, гарячка, тремтіння, посмикування м'язів і прискорене серцебиття.